Ім'я файлу: 677673.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 658кб.
Дата: 24.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
СЗ 1.docx
СЗ 6.docx
Розширення: rtf
Розмір: 658кб.
Дата: 24.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
СЗ 1.docx
СЗ 6.docx
Методичні підходи до оцінювання ступеня ризику в діяльності підприємства
Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.
В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.
Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення [37]. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу - оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.
Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості: частоту настання події щодо місця та часу; розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.
Отже, показник ризику за своїм змістом - це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.
Ідея кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види.
Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.
Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку використовується субєктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її величини. Концепція субєктивної ймовірності ґрунтується не на статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в тому, що задана подія відбудеться. Методологічною базою аналізу ризику інвестиційних проектів є розгляд вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з відомими законами імовірнісного розподілу. Математичний апарат, використовуваний при цьому підході, розглядається докладно в курсах теорії ймовірності та математичної статистики.
Законом розподілу випадкової величини називається закон відповідності між можливими значеннями випадкової величини та їх ймовірностями.
Математичним очікуванням, або середнім очікуваним значенням випадкової величини Х, називається число, яке дорівнює сумі добутків значень величини (х) на відповідні ймовірності (Рі):
Невизначеність характеризується розсіянням можливих значень випадкової величини довкола її очікуваного значення.
Для характеристик ризику як міри невизначеності використовуються такі показники:
1) дисперсія
D(x) = M[x -M(x)];
2) середньоквадратичне відхилення
3) коефіцієнт варіації
Найчастіше як міру ризику використовують середньоквадратичне відхилення. Чим більше його значення, тим більший ризик.
Якщо порівнюються два проекти з різними очікуваними значеннями NPV, то використовується коефіцієнт варіації, який показує частку ризику на одиницю очікуваного значення NPV.
Основною ідеєю аналізу рівня власного ризику проекту є оцінка невизначеності очікуваних грошових потоків від даного проекту. Цей аналіз може бути проведений різними методами - від неформальної інтуїтивної оцінки проекту до складних розрахункових методів та використання статистичного аналізу й математичних моделей.
Практично всі розрахункові значення грошових потоків, на яких заснований проектний аналіз, є очікуваними значеннями випадкових величин з певними законами розподілу. Ці розподіли можуть мати більшу чи меншу варіацію, що є відображенням більшої чи меншої невизначеності, тобто ступеня власного ризику проекту.
Характер розподілу ймовірностей грошових потоків та їх кореляції одного з одним зумовлює характер розподілу ймовірностей NPV проекту і, таким чином, рівень власного ризику даного проекту.
У випадках, коли ризик розрахувати неможливо, прийняття ризикових рішень відбувається за допомогою евристики, що являє собою сукупність логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження і відшукання істини. Іншими словами, це способи рішення особливо складних задач.
Система евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ризику [37, c. 154]:
1.не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал
2.завжди треба думати про наслідки ризику
3.позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву
4.не можна ризикувати великою кількістю заради малого
5.при наявності сумніву приймаються негативні рішення
6.не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти.
Перш ніж прийняти рішення про ризикове вкладення капіталу, фінансовий менеджер повинен визначити максимальний обсяг збитку по даному ризику; зіставити його з обсягом вкладеного капіталу; порівняти його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не приведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора. Обсяг збитку від вкладення капіталу може бути дорівнює обсягу даного капіталу, бути менше його чи більше.
Ризик - категорія імовірнісна, тому в процесі оцінки невизначеності і кількісного визначення ступеня ризику використовують імовірнісні розрахунки. Одним з найпоширеніших методів кількісної оцінки ризику є статистичний метод ( показники статистичних методів розраховані на ст. 27-28) [33, с. 312].
Експертні методи оцінки рівня ризику. Експертні методи застосовують, якщо на підприємстві немає інформативних даних для розрахунків економіко-статистичними методами. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих фахівців (страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з подальшою математичною обробкою результатів цього опитування [13; 32; 14].
На першому етапі ризик-менеджер підбирає потрібну кількість експертів та формує з них групу, яку він буде опитувати. Для визначення їх кількості використовують різні методи. Докладно про те, як це зробити, а також як математично обробити результати опитування, йдеться в спеціальній літературі [2; 14]. Наприклад, згідно з рекомендаціями В. С. Вентцеля і виходячи із заданого рівня довірчої ймовірності (95 %), кількість експертів має бути від 5 до 15.
На другому етапі ризик-менеджер складає запитання анкети, відповідаючи на які, експерти оцінюють імовірність можливих ризикованих подій. Для цього використовують певну бальну шкалу виміру ймовірності ризику. Вона може мати, наприклад, три або п'ять категорій ризику. Основою для вибору кількості категорій має слугувати розмірність карти ризику. Наприклад, ми використовуємо три рівні ймовірності: низька (1-3 бали), середня (4-6), висока (7-9).
Під час третього етапу експерти відповідають на запитання анкети.
На четвертому етапі відповіді експертів підлягають математичній обробці, під час якої розраховують середньозважену оцінку ймовірності кожного фактора ризику. Вагами при цьому виступають компетентність експерта, яку можна визначити на основі того, наскільки правильні відповіді давав експерт у попередні рази, або з урахуванням певних об'єктивних критеріїв - посади, досвіду роботи і т. ін. Далі отримані середньозважені оцінки ймовірності факторів ризику підлягають аналізу з позиції узгодженості їхніх думок. Для цього розраховують коефіцієнт варіації або коефіцієнт конкордації. Якщо думки узгоджені, то тоді оцінку ймовірності використовують для ранжування факторів ризику та побудови карти ризиків [2;14].
Аналогові методи оцінки рівня ризику
Аналогові методи дозволяють визначити рівень ризиків за окремими наймасовішими операціями підприємства. При цьому для порівняння можна використати як власний, так і зовнішній досвід інших організацій щодо таких операцій. Невід'ємним елементом ризику-менеджменту є організація заходів щодо виконання наміченої програми, тобто визначення окремих видів заходів, обсягів і джерел фінансування цих робіт, конкретних виконавців, термінів виконання та ін.
Теорія ігор
Сутність правила максимуму виграшу полягає в тім, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає найбільшу ефективність результату при мінімальному чи прийнятному для інвестора ризику.
Підприємець у процесі своїх дій на ринку зобов'язаний вибрати стратегію, яка б дозволила йому зменшити ступінь ризику. Математичний апарат для вибору стратегії в конфліктних ситуаціях дає теорія ігор, що дозволяє підприємцю чи менеджеру краще розуміти конкурентну обстановку і звести до мінімуму ступінь ризику. Аналіз за допомогою прийомів теорії ігор спонукує підприємця розглядати всі можливі альтернативи як своїх дій, так і стратегії партнерів, конкурентів. Теорія ігор допомагає вирішувати багато економічних проблем, зв'язані з вибором, визначенням найкращого положення, підлеглого тільки деяким обмеженням, що випливають з умов самої проблеми. Отже, ризик має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності [2;14].
Висновки до розділу 1
Отже, ризик має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності.
З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і при здійсненні будь-якої господарської діяльності. Саме тому оцінка та шляхи нейтралізації ризиків є актуальною темою сьогодення.
Розділ 2. Аналіз системи управління ризиками підприємства (на прикладі ВАТ НВП «Більшовик»)
2.1 Характеристика діяльності ВАТ НВП «Більшовик»
«Більшовик» — київський машинобудівний завод, заснований 1882 року.
Сертифікація виробництва заводу відповідно до правил Американського товариства інженерів-механіків (ASME) наприкінці 1990-х років дала можливість поставити в США значну партію (13 од.) форматорів-вулканізаторів великогабаритних шин. Для збільшення обсягів виробництва завод розширює свою спеціалізацію за рахунок освоєння нової продукції, яка б дозволила українським підприємствам уникнути імпорту машин з Росії й далекого зарубіжжя. Було освоєно виробництво пилорам, пересувних бурових установок, іншого нафтопромислового устаткування [68].
Завод також виготовляє продукцію для потреб Києва на замовлення міської держадміністрації. Було освоєно виготовлення тунельних ескалаторів нового покоління, що забезпечують зниження енергоспоживання на 30%, метало- і трудомісткості — на 30%. 2 таких ескалатори встановлені в підземному переході на Майдані Незалежності, 4 — змонтовані на станції метро «Академмістечко». Виготовлено перший у СНД тунелепрохідний комплекс, що дає можливість споруджувати метротунелі в нестійких, насичених водою ґрунтах. Комплекс в 3-4 рази підвищує швидкість проходки, зменшує вартість будівництва метро, виключає необхідність руйнування міської забудови над трасою, буравлення свердловин з поверхні, дорогого заморожування ґрунту, великих витрат ручної праці. З урахуванням дефіциту нафторесурсів в Україні, велике економічне й екологічне значення буде мати впровадження устаткування, що виробляє ВАТ НВП «Більшовик» для виготовлення паливних сумішей з використанням рапсового масла. Для переробки зношених покришок, у тому числі з металокордом, відходів гумових виробництв на заводі освоєно виготовлення принципово нового агрегату типу «ДЭКЧЕР», що виробляє дрібнодисперсний гумовий порошок — повноцінну сировину для нових виробів. Розроблений також подрібнювач типу «Шредер». Обидві ці машини включені в розроблювану технологічну схему повного циклу переробки гумових відходів, і завод готовий повністю забезпечити його відповідним устаткуванням [68].
Нині Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство Більшовик» зберегло універсальні технологічні можливості, свою базову спеціалізацію й продовжує утримувати за низкою видів продукції монополію в країнах СНД, а з окремих типів виробів конкурує на світовому ринку з високорозвиненими в технічному відношенні країнами. Більшу частину продукції, що виробляє ВАТ НВП «Більшовик», не випускає жодне підприємство України.
2.2 Діагностика ризиків фінансово – господарської діяльності підприємства ВАТ НВП «Більшовик»
Центральне місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності.
Щоб оцінити імовірність тих або інших втрат, обумовлених розвитком подій по непередбаченому варіанту, необхідно, насамперед, знати усі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і вміти заздалегідь обчислити їх або вимірити як ймовірні прогнозні величини.
Для підприємства ВАТ НВП «Більшовик» характерна схильність до наступних видів втрат [66]:
. Зниження намічених обсягів виробництва і реалізації послуг внаслідок зменшення продуктивності праці, простою устаткування і виробничого персоналу або недовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості ресурсів у виді матеріалів або вихідної інформації, підвищеного відсотка браку веде до недоодержання запланованого доходу.
. Зниження цін, по яких намічається реалізувати послуги, у зв'язку з недостатньою якістю, несприятливою зміною ринкової кон'юнктури, падінням попиту, ціновою інфляцією приводить до ймовірних утрат.
. Підвищені матеріальні витрати, обумовлені перевитратою матеріалів, сировини, палива, енергії, заробітної плати ведуть до втрат.
. Інші підвищені витрати, що можуть виникнути внаслідок високих транспортних витрат, збутових і маркетингових витрат, накладних та інших побічних витрат.
. Сплата підвищених відрахувань і податків, якщо в процесі здійснення бізнес-плану ставки відрахувань і податків зміняться в несприятливу для підприємця сторону [67].
Оцінка ризику є найважливішою складовою загальної системи управління ризиком. Вона являє собою процес визначення кількісним або якісним способом величини (ступеня) ризику.
Кількісна оцінка ризику дозволяє одержати найбільш точні рішення. Однак здійснення кількісної оцінки зустрічає і найбільших труднощів, пов'язаних з тим, що для кількісної оцінки ризиків потрібна відповідна вихідна інформація. В Україні ринок інформаційних послуг розвинутий поки дуже слабко і, найчастіше, важко одержати фактичні дані, які треба збирати й обробляти.
Через ці труднощі, пов'язані з нестачею інформації, часу, а іноді і з неможливістю проведення даного розрахунку через відсутність необхідних даних, відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства представляє сьогодні особливий інтерес. Це один із найдоступніших методів оцінки ризику як для підприємців-власників фірми, так і для його партнерів.
Оцінку фінансового стану підприємства варто здійснювати, ґрунтуючись на головних документах фінансової звітності, таких, як бухгалтерський баланс і декларація про прибуток і збитки.
Оцінку ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства будемо проводити на прикладі підприємства ВАТ НВП «Більшовик».
Оцінку ризику підприємства ВАТ НВП «Більшовик будемо проводити у два етапи: дослідження результативних показників діяльності підприємства й аналіз на основі спеціальних коефіцієнтів.
Усі розглянуті дані, представлені в аналізі, є результатом функціонування даного підприємства протягом 2011 року.
Етап перший - аналіз результативних показників діяльності підприємства. Результативні показники - це основні показники діяльності фірми, такі, як оборот або обсяг продажів, сума активів і ліквідність.
Активи підприємницької фірми зручніше аналізувати на основі балансового звіту фірми. Проаналізуємо наявність, склад і розміщення активів підприємства. Для зручності розгляду представимо дані в табличній формі. Вихідною базою є бухгалтерський баланс підприємства[67].
За 2011 р. загальна вартість активів зменшилась на 12 %. Дане зменшення в більшому ступені було викликано зменшенням виробничих запасів та іншої поточної дебіторської заборгованості. Однак, якщо розглядати структуру активів, то питома вага необоротних активів збільшилася на 9,92% і склала 82,57% вартості активів. Збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення вартості основних засобів в розмірі 256270,0тис. грн. Наявність у складі активів нематеріальних активів побічно характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, тому що вони включають кошти в патенти, ліцензії й іншу інтелектуальну власність. Однак наприкінці 2011 р. їхній розмір знизився на 66% і склав 58тис. грн. [66].
У цілому збільшення частки необоротних активів можна з однієї сторони оцінити позитивно, тому що вони слабше піддані інфляції, піддані меншому ризикові фінансових втрат у процесі господарської діяльності і практично захищені від несумлінних дій партнерів.
З іншої сторони необхідно відзначити те, що необоротні активи відносяться до групи слаболіквідних активів у короткому періоді часу і тому не можуть служити засобом забезпечення потоків платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства і погрозі його банкрутства.
Величина Поточних Активів у виробництві склала на початок року 62181,0 тис. грн. або 86,9% всіх активів, на кінець періоду - 9254,18 тис. грн. або 20,92 % всіх активів, тобто зі стадії обігу кошти перетікають у стадію виробництва [66].
Основним фактором, що вплинув на зменшення оборотного капіталу в абсолютному вираженні, є падіння запасів з 3833,0 тис. грн. до 36,25,0 тис. грн. Питома вага запасів у всіх активах зменшилася з 1,28% до 1,15%. З погляду стійкості дана тенденція є позитивною, тому що вона свідчить про збільшення ліквідності оборотного капіталу.
Розмір дебіторської заборгованості в 2011 році зріс на 0,06% і склав 107,84 тис. грн. або 0,03 % вартості майна.
Це говорить про те, що тепер ця частина поточних активів відволікається на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг інших дебіторів, і не використовується у виробничому процесі.
Грошові кошти в абсолютному вираженні зросли з 611,0 тис. грн. до 1337,0 тис. грн. Їхня питома вага в складі активів збільшилася на 0,22 % і склала на кінець звітного періоду 0,42 %. Це говорить про підвищення ліквідності оборотних коштів підприємства [66].
Таким чином, у зміні структури оборотного капіталу можна відзначити тенденції росту ліквідності.
При аналізі оборотних активів по категоріях ризику слід зазначити, що відбулося збільшення частки активів, підданих ризикові, у мінімальній і високій групах [3].
Зменшилася частка активів з малим ступенем ризику, що зв'язано зі зниженням розміру дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати. Збільшилася група оборотних активів з мінімальним ступенем ризику за рахунок росту частки коштів у структурі поточних активів.
Зменшилась частка активів із середнім ступенем ризику[27].
У цілому ріст величини активів не міг не викликати збільшення частки ризикових вкладень. Хоча і відбулось зменшення групи із середнім ступенем ризику на -1,4%, слід зазначити, що частка цих активів у загальній величині оборотних активів незначна [66].
Позитивним є те, що більше 80 % складають активи з малим ступенем ризику, крім того, відсутні активи з високим ступенем ризику.
Для оцінки фінансових ризиків ВАТ НВП «Більшовик» використаємо метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат). Цей метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику [45].
Для цього були розраховані необхідні показники, які відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.
Показники: абсолютне відхилення, власні засоби, основні засоби і вкладення, власні обігові кошти, довгострокові, середньострокові кредити і позики, власні, а також довгострокові і середньострокові кредити і короткострокові кредити і позики, загальна величина обігових коштів, загальна величина запасів і витрат [41].
Для цього використовують наступні показники:
Ес надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів, необхідних для функціонування підприємства або реалізації проекту;
± Ет надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових обігових коштів;
± Ен надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів (з урахуванням середньострокових і довгострокових, а також короткострокових кредитів і позик).
Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування[26].
Для їхнього визначення використовують балансову модель стійкості фінансового стану підприємства, то має такий вигляд:
О+ Z + Ra = Дс + Kc.д + KK+RK, де
О - основні засоби і вкладення; - запаси і витрати; - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи;
Дс - джерела власних коштів; с - середньострокові, довгострокові кредити і позикові кошти;
Кк - короткострокові кредити (до 1 року), позички, не погашені в термін; RK - кредиторська заборгованість і позикові кошти.
Величина власних обігових коштів визначається як різниця між величиною джерел власних коштів і величиною основних засобів і вкладень.
Таким чином область критичного стану відповідає області критичного ризику, коли присутні затовареність готовою продукцією, низький попит на продукцію та ін.
Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє ідентифікувати фінансовий стан підприємства. Дане підприємство попадає в зону критичного ризику. Більш того ця ситуація повторюється протягом трьох років (2009-2011) [66].
Для мінімізації негативних наслідків фінансових ризиків існує багато внутрішніх механізмів їх нейтралізації. Серед них: запобігання ризику, лімітування концентрації ризику, самострахування, хеджування, розподіл ризику, диверсифікація та інші методи.
Щоб покращити фінансове становище ВАТ НВП «Більшовик» необхідно вжити наступних заходів. По-перше, зазначимо, що зараз на підприємстві не здійснюється оцінка та управління жодним з ризиків. У той же час, на мій погляд, на підприємстві існує обєктивна необхідність в розробці системи їх оцінки та запобігання. Для ефективного управління цими ризиками необхідна побудова певних моделей управління.
З позиції запобігання ризику необхідна відмова від використання у великих обсягах позикового капіталу. Інший варіант - скористатися методом лімітування і встановити на підприємстві граничний розмір позикових коштів, які використовуються в господарській діяльності (та/або інші відповідні внутрішні фінансові нормативи) [20].
Крім того можна використати альтернативні можливості отримання доходу від різних фінансових операцій - короткострокових фінансових вкладень, формування кредитного портфеля, здійснення реального інвестування, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень і т.п. А за допомогою диверсифікації кредитного портфеля підприємство може розширити коло покупців продукції, що зменшить його кредитний ризик.
На підставі розглянутих показників можна зробити висновок про те, що фінансове становище ВАТ НВП «Більшовик» за 2011 рік покращилося. У той же час підприємство випробує гостру недостачу високоліквідних засобів [66].
Крім того, фінансове становище підприємства не можна назвати стійким, тому що в попередні роки показники платоспроможності і фінансової стійкості знижувалися і не відповідали нормативам.
1 2 3 4 5