«Облік і аналіз витрат на виробництво продукції та визначення її собівартості» сторінка 3

4.Калькулювання собівартості продукції
Калькуляція собівартості необхідна для визначення ціни одиниці продукції, порівняння витрат підприємства з результатами його виробничо- господарської діяльності, визначення рівня ефективності роботи підприємства тощо. Об'єктами калькуляції залежно від особливостей продукції, яка випускається, та характеру технологічного процесу можуть бути:
 технологічний переділ;
 деталеоперація;
 деталь;
 складальна одиниця (вузол);
 виріб у цілому;
 замовлення на виготовлення декількох виробів;
Провідне місце посідає калькуляція собівартості готових виробів, напівфабрикатів, послуг. Калькуляційна одиниця повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнята в стандартах (технічних умовах) і плані виробництва в натуральному вираженні.
Для калькуляції собівартості одиниці продукції витрати класифікуються за статтями витрат, у яких об'єднуються витрати за ознакою місця їх виникнення й призначення.
Підприємства можуть вносити зміни в номенклатуру статей витрат на виробництво з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва. Залежно від повноти обсягу класифікаційних статей витрат на підприємствах розрізняють такі види собівартості:
1. собівартість проданої продукції;
2. виробнича собівартість, яка поділяється на повну і неповну;
Собівартість проданої (реалізованою) продукції - це витрати підприємства на її виробництво та продаж, включає підсумок усіх 15 статей витрат.

Виробнича собівартість - це витрати підприємства на виробництво випущеної продукції.Повна виробнича собівартість
(фабрично- заводська) формується зі всіх витрат підприємства, пов'язаних з процесом виробництва й управління підприємством.Неповна виробнича собівартість продукції (цехова) складається з витрат підрозділів підприємства (цехів, ділянок). Розглянемо докладну калькуляцію собівартості продукції.
Сировина та матеріали:
 витрати на сировину та матеріали;
 витрати на допоміжну сировину та матеріали.
Відходи:
 поворотні;
 безповоротні.
Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати. Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях:
 витрати на всі види палива та енергії, які витрачаються в процесі виробництва продукції, що надходять зі сторони і виробляються самим підприємством.
Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві:
 основна;
 додаткова.
Відрахування на соціальні заходи.
Витрати на підготовку і освоєння виробництва:
 витрати на освоєння нових підприємств і цехів;
 витрати на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції;
 витрати на підготовчі роботи в добувній промисловості.
Витрати на утримання й експлуатацію обладнання. Загальновиробничі витрати:

 заробітна плата апарату управління цехів;
 амортизація і затрати на поточний ремонт та утримання будівель (споруд) загально цехового призначення;
 витрати на досліди, випробування і раціоналізацію цехового характеру;
 витрати на заходи з охорони праці;
 втрати від простоїв у цехах.
Адміністративні витрати
 заробітна плата управлінського персоналу;
 витрати на відрядження та службові роз'їзди;
 почтові та телефоні витрати;
 амортизація, утримання та поточний ремонт будівель і споруд;
 загальнозаводські призначення;
 витрати на підбір робочої сили, підготовку кадрів;
 податки, збори, відрахування на охорону підприємства.
Інші виробничі витрати
 витрати на гарантійне обслуговування і ремонт продукції;
 витрати на дослідні роботи тощо.
Втрати від браку.
Збутові витрати:
 витрати на тару й упаковку продукції на складах готової продукції;
 витрати на доставку продукції;
 інші витрати, пов'язані зі збутом продукції.
Витрати за окремими статтями калькуляції визначаються в такому порядку:
1. нормативний розрахунок прямих витрат на виготовлення виробів;
2. розподіл непрямих витрат на собівартість окремих виробів.

5.Аналіз витрат на вирoбництвo прoдукції.
Витрати — це сукупність виражених у грoшoвій фoрмі видатків підприємства, пoв’язаних з вирoбництвoм прoдукції, наданням пoслуг, викoнанням рoбіт й їхньoю реалізацією.
Собівартість продукції є однією з найважливіших економічних категорій розширеного відтворення. Зниження собівартості продукції за рахунок раціонального використання виробничих ресурсів є основним шляхом збільшення прибутку і підвищення ефективності виробництва.
Зниження собівартості разом із зростанням продуктивності праці і підвищенням якості продукції – важливий чинник збільшення національного багатства країни. Контроль витрат на виробництво є основою управлінської праці.
В рівні собівартості продукції відображаються економічні, науково- технічні, соціальні і природоохоронні чинники розвитку, концентруються усі резерви економії виробничих ресурсів.
Собівартість продукції (робіт, послуг) утворюють поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції грошовому вираженні. Формування собівартості продукції є Основною метою управлінського обліку.
Початковою основою собівартості є витрати підприємств. Проте на відміну від витрат виробництва категорію собівартості складають не лише зв'язки і залежності, пов'язані переважно з процесом виробництва, але і зв'язки, обумовлені зверненням споживчих вартостей.
Витрати виробництва включають витрати виробничих фондів підприємств (матеріальні витрати і амортизація) і вартість продукту, яка створена необхідною працею (витрати на оплату праці). Собівартість, окрім названих витрат, включає ще і відрахування на державне соціальне страхування, відрахування на обов'язкове медичне страхування (де це передбачено законодавством), що є грошовим вираженням частини продукту для суспільства.

Джерелами зниження собівартості продукції є економія живої і речової праці, яка забезпечується раціональним і бережливим використанням усіх видів ресурсів, дотриманням найсуворішого режиму економії в усіх ланках народного господарства, створенням противитратного механізму управління економікою, переходу до регульованих ринкових відносин, високими темпами зростання продуктивності громадської праці.
У плануванні, обліку й аналізі рівня витрат на виробництво продукції
(робіт, послуг) і контролі за рівнем витрат використовуються різні види собівартості продукції.
Залежно від об'єкта розрахунку розрізняють собівартість одиниці конкретного виду продукції і собівартість усієї продукції (робіт, послуг); залежно від складу витрат, що включаються у собівартість, – індивідуальну, технологічну, цехову, виробничу, повну собівартість.
Індивідуальна собівартість – сума витрат на виготовлення конкретного виду виробу.
Технологічна собівартість – сума витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за винятком витрат на покупні деталі, вузли і тому подібне.
Цехова собівартість – сума витрат цеху на виробництво продукції.
Виробнича собівартість – сума витрат об'єднання (підприємства) на виробництво продукції.
Повна собівартість – сума витрат об'єднання (підприємства) на виробництво і реалізацію продукції.
Завдання аналізу собівартості продукції полягають в тому, щоб дати загальну оцінку виконання плану за собівартістю, розкрити причини невиконання планових завдань, виявити резерви подальшого зниження собівартості за рахунок підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення організації праці і виробництва, ефективного використання устаткування, зростання продуктивності праці, економного витрачання сировини, матеріалів,

палива й енергії, ліквідації або скорочення втрат і непродуктивних витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Аналіз собівартості продукції проводиться на основі відомостей управлінського обліку виробничої діяльності, кошторису витрат, нормативних
(планових) і звітних калькуляцій витрат окремих видів виробів і усієї продукції в цілому. Окрім того, для аналізу собівартості притягуються дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліків (первинні документи на відпуск і використання матеріалів у виробництві, по обліку виробки або заробітної плати, зміна норм і відхилень від норм та ін.), матеріали разових обстежень, перевірок, спостережень, нарад, конструкторська і технологічна документація.
Аналіз собівартості продукції розпочинається з аналізу витрат за економічними елементамивитрат
і калькуляційними статтями витрат.
Угрупування витрат заекономічними елементами дає можливість оцінити рівень матеріаломісткості, трудомісткості продукції. Аналітична цінність угрупування витрат за калькуляційними статтями полягає в можливості визначення резервів зниження витрат, оскільки вона враховує місце виникнення витрат, напрям витрат і порядок перенесення витрат на собівартість одиниці продукції.
Аналіз витрат за економічними елементами дозволяє вивчити їх склад, визначити питому вагу кожного елемента, долю живої і громадської праці у загальних витратах. Такий аналіз доцільно проводити в динаміці за декількароків (табл. 10.2), яка складається на основі кошторису витрат на виробництво.
Таблиця 10.2

Аналіз витрат за економічними елементами витрат
Елемент витрат
Попередній рік, тис грн
Звітний рік
Відхилення за планом, тис грн фактично факт до попереднього року, % план до попереднього року, % тис. грн виконання плану, %
1 2
3 4
5 6
7 1. Матеріальні витрати
2. Витрати на оплату праці
3. Відрахування на соціальні заходи
4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів
5. Інші витрати
Разом витрат на виробництво
На наступному етапі аналізу вивчається собівартість усієї продукції за калькуляційними статтями. Планування і облік витрат за калькуляційними статтями дозволяють визначити цільові напрями витрат, зв'язок з технологічним процесом і обчислити собівартість окремих видів і одиниці продукції, узагальнити витрати й резерви. Аналіз проводиться за схемою, наведеною в табл. 10.3.

Таблиця 10.3
Аналіз собівартості лродукціїза статтями калькуляції
Статті калькуляції
Собівартість
Відхилення за планом за звітом тис грн % тис. грн
% тис грн
%
1 2
3 4
5 6
7 1. Сировина і матеріали
2. Покупні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організації
3. Паливо і енергія на технологічні цілі
4. Зворотні відходи (віднімаються)
5. Основна заробітна плата
6. Додаткова заробітна плата
7. Відрахування на соціальні заходи
8. Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва
9. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення й інші спеціальні витрати

10. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування
11. Загальновиробничі витрати
12.Загальногосподарські витрати
13. Втрати внаслідок технічно неминучого браку
14. Попутна продукція (віднімається)
15. Інші виробничі витрати
16. Позавиробничі (комерційні витрати)
Разом витрат
Усі перевитрати порівняно з планом включаються в резерв зниження собівартості продукції. Зміни у структурі витрат відображають відповідні зміни в трудомісткості і матеріаломісткості продукції, що випускається, рівень комерційних витрат, рівень загальновиробничих і загальногосподарських витрат, що потребує оперативного втручання в хід виробничого процесу в цілях оптимізації витрат.
Аналіз витрат за одну гривню продукції. В умовах науково-технічного прогресу проходить неперервний процес оновлення виготовленої продукції.
Зниження питомої ваги порівнянної продукції, тобто такої, яка виготовлялася у звітному та попередньому періодах, у досліджуваних періодах звужує базу порівняння, що врешті-решт знижує доцільність зіставлення фактичних значень собівартості виготовленої продукції з плановим завданням і рівнем попереднього періоду. Як наслідок ускладнюється процес аналізу собівартості продукції.
Тому для загальної характеристики змін собівартості продукції на рівні

підприємств і галузей промисловості використовується показник витрат на 1 грн продукції, який розраховується за формулою: де V – витрати на 1грн продукції;
z – собівартість одиниці певного виду продукції;
p – ціна одиниці певного виду продукції;
q – обсяг виробництва певного виду продукції у натуральному вимірі.
Отже, у чисельнику формули (5.1) показано собівартість всієї виготовленої продукції, а у знаменнику – вартість цієї продукції.

Висновок
На сьогоднішній день кожне підприємство намагається не тільки вижити на ринку, але й бути процвітаючим і отримувати високі прибутки. Вони визначають, який прибуток, дохід зможуть отримати. Прибуток підприємства, фірми залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво.
Найкращий спосіб збільшити прибутки – це знизити витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).
Витрати виробництва – витрати на придбання основних чинників виробництва: робочої сили, засобів виробництва (засобів і предметів праці, втому числі землі) та інших для виготовлення продукції протягом певного періоду.
Витрати виробництва підприємства поділяють на явні та неявні, розрізняють також постійні та змінні витрати.
Калькуляція представляє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу – заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції в основному та допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо.
Завдання калькулювання – визначити витрати на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання.
Обчислений чистий прибуток при будь-якому методі калькулювання може бути тотожним за умови рівності суми виготовленої та реалізованої продукції, при незмінній ціні і собівартості одиниці продукції, а також при рівності вартості товарних запасів на початок і кінець року.
Аналіз “витрати-обсяг-прибуток” – це метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства заради визначення:
 обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку;
 величини прибутку при певному обсязі реалізації;

 впливу змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;
 оптимальної структури витрат.
Точка беззбитковості – це обсяг реалізації (діяльності), при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях
(кількості продукції), грошових одиницях (виручка) або у відсотках до нормальної потужності.
Управління витратами- система цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидом випуску продукції.
Розвиток гнучкої автоматизації виробництва в країнах з розвиненою ринковою економікою здійснюється за активного сприяння держави. А щоб досягти цього, потрібно досягти трьох цілей: покращення технологічних процесів, організація напружених потоків і розвитку автоматичних виробничих груп шляхом передачі їм функцій планування, контролю тощо.

Список використаної літератури
1. Аналіз господарської діяльності в промисловості: Учеб. / В.І. Стражев, Л.А.
Богданівська, О.Ф. Моргун та ін; За заг. ред. В.І. Стражева. Мн.
Обчислюємо. школа, 2003. 480 с.
2. Антоні Роберт Н. Основи бухгалтерського обліку. Ч. 2. Облік витрат. Звіт про прибуток. Товарно-матеріальні кошти. Собівартість реалізованої продукції. Основні засоби та амортизація. Зобов'язання і капітал. Мн.:
Гавриленко В.Г., 1994. 118 с.
3. Барановський С. І. Аналіз ефективності витрат на виробництво і собівартості продукції. / Вісник Білоруського технологічного університету. Сер. 7. Вип. 11.
Мн.: Амалфея, 2003. 124 с.
4. Бугайов О. Формування облікової політики на 2004 р. / / Податковий вісник.
2004. № 5. С. 58-76.
5. Волков Н.Г. Бухгалтерський облік на підприємствах малого та середнього бізнесу. М.: Бізнес-карта, 1994. 124 с.
6. Глаголєв П. Облік витрат і контроль. / / Ризик. 2000. № 1-2. С. 31-34.
7. Закон Республіки Білорусь від 13 жовтня 1994 р. «Про бухгалтерський облік і звітності» в новій редакції закону № 42-3 від 25 червня 2001 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. 2001 р. № 63.
8. Захар'їн В. Р. Формування собівартості продукції. Мн.: Місанта, 1999. 97 с.
9. Івашко Г. П. Умови та порядок виплати компенсації працівникам за використання транспортних засобів і її включення до собівартості. / /
Економіка. Фінанси. Управління. 2004. № 7. С. 60-64.
10. Кожевнікова Т. С. Віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції (робіт, послуг) і для цілей обчислення оподатковуваного прибутку. / /
Економіка. Фінанси. Управління. 2004. № 6. С. 71-75.

11. Колесніков С. Н. Багатомірна собівартість. / / Економіка. Фінанси.
Управління. 2003. № 6. С. 63-72.
12. Кондратова І. Г. Основи управлінського обліку. / / Сучасне управління.
2000. № 6. С. 79-103.
13. Костян Д. Облік витрат на виробництво за новим Планом рахунків. / /
Податковий вісник. 2003. № 21. С. 10-18.
14. Котельникова Н. В. Побудова системи внутрішнього інформаційного забезпечення компанії. / / Економічний аналіз: теорія і практика. 2004. № 8. С.
47-52.
15. Лабутін П. Облік витрат на виробництво продукції. / / Консультант бухгалтера. 2000. № 18. С. 3-19.
16. Ладутько Є. М. Проблема бухгалтерського обліку повної собівартості на білоруських підприємствах. / / Бухгалтерський облік і аналіз. 2000. № 1. С. 7-14.
17. Ладутько Н. І., Борісевскій П. Є., Крупнова А. В. Бухгалтерський облік.
Мн.: ФУАінформ, 2004. 728 с.
18. Луговий В.А. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції. М.:
Фінанси і статистика, 1995. 98 з.
19. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання нормативної
(планової) і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах Міністерства промисловості Республіки Білорусь. Введено в дію наказом по Міністерству промисловості РБ від 30.09.1998 р. № 286. Мн.:
Інформпресс, 2002. 24 с.
20. Михалкевич А.П. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах. Мн.: ТОВ
«Місанта», ТОВ «ФУАінформ», 2003. 202 с.