1   2   3
Ім'я файлу: Á³çíåñ-êåéñ.doc
Розширення: doc
Розмір: 195кб.
Дата: 19.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Історія української культури.docx
Pomazan_IZL-RP-3-Metod-pos.doc
221092.docx
Дитячий аутизм.doc
Семенар 2 (1).doc
Oblik_ta_audyt_v_komertsiinykh_bankakh.doc
Лаб 1.docx
Реферат ОС.docx
питання на залік.docx
дослідження івенту.docx
доповідь.docx
Молодіжне підприємництво.docx

2.2. Оцінка якості інвестиційного портфеля


Інвестицією може бути будь-який вид майна чи інтелектуального активу, вкладеного в господарську діяльність, яка приносить прибуток або має соціальний вплив, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність». Цінні папери, нерухомість, статутні фонди компаній, колекції, дорогоцінні метали та інші інвестиційні об’єкти, які можуть збільшити вартість і надати банку різноманітні прибутки, включаючи відсотки, дивіденди, прибуток від перепродажу та інші види прямих і непрямих прибуток. Предметом інвестування можуть бути цінні папери, акції, дорогоцінні метали та предмети колекціонування, нерухомість, довгострокові майнові права та інші активи. Існує три види страхування: короткострокове, середньострокове та довгострокове (понад п'ять років). Майже кожен банк є інвестором на фондовому ринку. Комерційні банки можуть інвестувати в широкий спектр цінних паперів, включаючи акції, облігації, державний борг, державні облігації, похідні цінні папери, векселі, комерційні папери, ощадні сертифікати, чеки, приватизацію та інші активи. Нижче наведено інвестиції банку: -прибуток від інвестицій у цінні папери, включаючи відсотки та дивіденди; - прибуток від підвищення вартості активів банку в іноземній валюті; Інвестуючи в похідні інструменти, ви будете платити премії та різниці. Компенсація у вигляді комісійних або грошових винагород за управління портфелем цінних паперів клієнта. Основна увага тут буде зосереджена на обставинах, коли банк інвестує в цінні папери самостійно, лише для досягнення своїх цілей і за рахунок власних фінансів. Через це оплата акцій здійснюється в гривнях з можливістю оплати валютою або шляхом передачі майна на умовах, визначених статутом акціонерного товариства. Не має значення, який внесок ви робите; вартість акцій завжди вказується в гривнях. Банк може придбати акції за гроші, які у нього залишилися після сплати податків та відсотків. Однак перед здійсненням покупки банк повинен ретельно вивчити акції, які він має намір придбати. Коли справа доходить до покупки акцій, банк повинен визначити, чому. Якщо він хоче стати співвласником солідної фірми, яка виплачує дивіденди, йому слід звернути увагу на інформацію, яка дає змогу зробити висновки про товари, вироблені емітентом, або про вкладення зібраних емітентом грошей. Українським комерційним банкам досі невигідно інвестувати, щоб придбати акції, оскільки в Україні немає підприємств, які б були настільки прибутковими, щоб вони забезпечували принаймні таку ж низьку віддачу на вкладений капітал, як банківська. Щоб вчасно отримувати гроші від купівлі-продажу акцій, банк повинен знати, який орган котируватиме акції, а також чи зобов’язаний емітент купувати власні акції (це право, а не обов’язок емітента). Навіть на сьогоднішньому нестабільному фондовому ринку такий сценарій зовсім не незвичайний. Інвестори, які придбали акції фірми, повинні регулярно (за наявності) контролювати діяльність компанії і, зокрема, ціну акцій. Як акціонер, інвестор також повинен бути готовий взяти участь у річних зборах. Крім журналів, вони розраховують показники, які дозволяють формувати судження про інвестиційну привабливість тих чи інших акцій на основі даних, отриманих експертом банку (або цінними паперами). Щоб встановити зв’язок між дивідендом і ціною акцій, розраховується прибуток дивідендів. Використовуючи це співвідношення, ви можете порівняти прибутковість акцій різних фірм, а також акцій з іншими варіантами інвестування. При розрахунку рентабельності ця формула модифікації також використовується таким чином: Акціонерна вартість одиниці чистого прибутку розраховується шляхом ділення ціни за акцію компанії на її загальний чистий прибуток. Чим нижче цей коефіцієнт, тим більш вартісними вважаються акції та корпорації. Ставка, за якою чистий прибуток компанії ділиться між її акціонерами, наведена у відсотках: Коефіцієнт покриття дивідендів є ознакою протилежного напрямку коефіцієнта виплат. Цей показник ілюструє, у скільки разів чистий прибуток компанії перевищує дивіденди, які вона виплачує акціонерам. Ринкова вартість акцій компанії визначається вартістю капіталізації її акцій. Показник прибутковості (рентабельності власного капіталу) на основі чистого доходу та продажів: AK. Обернене співвідношення ціни та прибутку є першим із вищезгаданих коефіцієнтів змісту. Чим нижче значення коефіцієнтів рентабельності, тим більша капіталомісткість виробництва і нижча рентабельність власного капіталу. Балансова вартість кожної акції базується на статутному капіталі компанії та резервних грошей. Справжню вартість акції визначає вся вартість капітальних ресурсів компанії на акцію. Очікується, що після збільшення капіталу вартість акцій компанії зросте. Акціонери старих акцій товариства можуть обміняти їх на нові за зниженою ціною в результаті збільшення статутного капіталу товариства та додаткової емісії. Методика розрахунку ціни товару виступає орієнтиром для майбутніх продажів.Можна порівнювати вартість акцій корпорації в різний час, використовуючи скориговану ціну акцій. При збільшенні статутного капіталу компанії, виплаті дивідендів у вигляді акцій, а також різких коливань курсу акцій, це необхідно враховувати. Загальний показник рентабельності капіталу, який підсумовує всі доходи та збитки, пов'язані з акціонерами: З часом вартість окремих акцій пакету накопичується, і це те, що ми маємо на увазі під «середньою ціною акцій».

РОЗДІЛ 3. ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АТ «РОДОВІД БАНК» НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ

Прозорість є передумовою для розвитку ефективного ринку цінних паперів та розширення позицій комерційних банків на цьому ринку. Через природу банківської діяльності це вимагає запобіжних заходів для запобігання інсайдерській торгівлі. Якщо діяльність комерційних банків з цінними паперами має посилити діяльність, важливо, щоб основні вимоги щодо поєднання прийнятної для інвесторів величини відкритості з проблемами розкриття інформації та для кожного банку були чіткіше визначені.

Коли йдеться про перерозподіл грошей в Україні, ринку цінних паперів слід приділяти більшу роль, враховуючи досвід промислово розвинених західних країн. Для вирішення таких питань, як доступ до безперервних джерел інформації та їх якість та кількість, буде потрібно капітальний перегляд чинних правил; автоматизація; стандартизація джерел інформації; і застосування нових математичних інструментів для обробки даних. Якщо комерційні банки в Україні хочуть підвищити свою ефективність та використати потенціал інформаційного середовища, вони мають надати модель взаємодії комерційних банків з інформаційним середовищем на ринку цінних паперів та ідеї щодо їх автоматизації. Комерційні банки в Україні відіграють важливу роль як гравців ринку, власників інтелектуальної власності та носіїв реальних грошей, що робить запровадження нових видів діяльності надзвичайно важливим. Сек'юритизація кредитних операцій, включаючи використання похідних цінних паперів, депозитарних розписок та інших подібних інструментів, а також інноваційних технологій, має бути оприлюдненою. Фінансові інновації, з одного боку, покращують операційну ефективність і прибуток; з іншого боку, вони можуть призвести до більшого зростання ринку цінних паперів у майбутньому.
Збільшення частки України у світових інвестиційних потоках потребуватиме значних зусиль з боку країни. Мобілізація внутрішніх інвестицій є необхідним першим кроком у цьому напрямку. Кредитні ресурси банків; грошові та інші цінності населення, накопичені фізичними особами, та заощадження населення; Прикладами цих ресурсів є надлишок промислового капіталу від експортерів сировини, мертвий і спекулятивний фінансовий капітал. На даний момент основними перешкодами є обмежені можливості країни мобілізувати внутрішні ресурси та нездатність приватних інвесторів повністю компенсувати брак інвестицій для забезпечення стійкого економічного зростання. Інвестиції в реальний сектор непривабливі для банківського капіталу та людей через високий ризик.

Фондовий ринок в Україні, незважаючи на його стратегічну важливість, зараз не досягає своєї основної мети – створення фінансової основи для початку промислових інвестицій, мобілізації інвестицій та забезпечення перетворення заощаджень у легкодоступні фінансові ресурси. Економічне зростання сприяє, наприклад, фондовому ринку Сполучених Штатів. Гарна та точна форма-оболонка, український ринок цінних паперів втратив свою основну та прагматичну цінність і тепер функціонує лише як індикатор політичних та економічних подій у країні. Важко переміщати кошти між секторами через відсутність фінансових ринків.

Інвестиції в реальний сектор мають фінансуватися через канали ринку цінних паперів, а для цього необхідно залучати неспекулятивний внутрішній та міжнародний капітал у контексті цих вимог. Замість ринку з величезною перевагою державних цінних паперів має існувати фондовий ринок з економічним зростанням. Розробка надійної законодавчої бази для фінансового ринку та компетентних інвестиційних інститутів на її основі мають важливе значення для подолання антиінвестиційного синдрому, який існує між потенційними інвесторами та виробничим сектором. Відносини оптимізуються. У «реальному секторі», «фондовому ринку» та «банківській справі». Приватні кошти важко трансформувати в інвестиції через відсутність банківської інфраструктури в країні. У результаті банки служать мостом між державним і корпоративним сектором. Доходи банків від базових банківських послуг, як правило, обмежені або навіть збиткові в країнах з добре розвиненою ринковою економікою. На ринку цінних паперів більшість прибутків припадає на банки, і вони є основними гравцями. Інвестиції банків у українські корпоративні цінні папери не відповідають звичайним критеріям інвестицій: вони не є джерелом ліквідності для банків і не забезпечують постійного джерела додаткового доходу. Таким чином, банки здійснюють купівлю акцій насамперед для отримання власності на майно, що є засобом підвищення економічного потенціалу банку. Замість того, щоб зосередитися лише на прибутках фондового ринку, банки все частіше вкладають свої гроші в акції компаній, щоб впливати на їхнє управління та зростання.

Однак самі банки все ще стикаються зі значними перешкодами для розширення своєї інвестиційної діяльності: зниженням прибутковості активів, нижчим кредитним портфелем та більшими довгостроковими інвестиційними ризиками. Через вразливість фінансової системи лише кілька великих, добре зарекомендували себе банків можуть збільшити свої інвестиції та інвестувати в більш ризиковані акції компаній, що розвиваються. Через обмежену ресурсну базу більшість комерційних банків не можуть здійснювати масштабні інвестиційні плани. Крім того, в Україні є кілька можливостей інвестиційного банківського обслуговування. Маючи повноваження здійснювати всі форми операцій з цінними паперами (наприклад, у Німеччині), банки активно беруть участь на ринках як емітенти, фінансові посередники та інвестори. Інвестиційні та посередницькі операції, такі як трастові операції, кредитування інвестиційних компаній і фондів, а також співпраця з брокерськими фірмами – це всі способи залучення комерційних банків до фондового ринку в країнах, де роль комерційних банків обмежена. Зростання ринку цінних паперів можна покращити за рахунок: цілеспрямованих змін ставлення ринку цінних паперів. Настав час для ринку цінних паперів зосередитися на своїй головній меті - порятунку економіки від поточної інвестиційної кризи, а не розпорошення величезних портфелів акцій і спекуляцій навколо нових торгових і фінансових підприємств без реальних активів.

Український ринок був класифікований як ринок цінних паперів, що розвивається, через його зростаючий обсяг та перехід до категорії ринку цінних паперів. Консолідація фондового ринку та рекапіталізація. Інвестиційним інститутам може знадобитися об’єднання (професійні учасники ринку цінних паперів). Оператори ринку повинні протистояти спокусі зосередити занадто багато влади в руках кількох інвестиційних фірм і перевірити кошти.

Збільшення участі уряду у фінансових ринках. я це натякаю: -подолання проблеми дублювання та перекриття між багатьма державними установами, відповідальними за регулювання ринку цінних паперів;

-швидкий, прогресивний розвиток ринкової та нормативно-правової бази

-створення системи звітності та оприлюднення даних про макро- та мікроекономічний стан ринку цінних паперів;

Для того, щоб «запустити» ринок цінних паперів, держави повинні надавати першочергові фінансові та матеріальні ресурси. Повинна бути розроблена довгострокова стратегія та політика, які допоможуть відновити ринок цінних паперів та існуюче регулювання. На цьому має базуватися збільшення участі держави. Різні джерела фінансування в економіці та вплив цих відхилень на ринок цінних паперів є предметом цієї дискусії.
Найближчим часом будуть розвиватися депозитарні та клірингові мережі, агентська мережа для реєстрації руху цінних паперів від імені емітентів та інші технологічні послуги.

Поняття відкритості в інформації широко впроваджується. Чітко відокремити комерційну таємницю від інших даних неможливо. Частіше публікувати та вимагати від емітентів розкривати будь-яку істотну інформацію, яка може мати великий вплив на вартість їхніх акцій...

ВИСНОВКИ

З дослідження банківської діяльності з цінними паперами в контексті економічних реформ України можна зробити різноманітні науково-теоретичні та прикладні висновки. Грошовий ринок (обіг цінних паперів зі строком погашення до одного року – депозитні сертифікати, короткострокові облігації) і частина ринку капіталів, де торгуються довгострокові цінні папери, є одночасно структурними елементами фінансового ринку. Ринок цінних паперів, навпаки, є невід’ємною частиною економічної системи держави. Для підтримки цілісності та стабільності фінансової системи важливо, щоб усі учасники цього ринку (включаючи емітентів, інвесторів, посередників, постачальників інфраструктури та регуляторів) працювали разом як єдине ціле.

Дослідження діяльності Національного банку України на фінансовому ринку показує, що відповідно до світових тенденцій модифікація інструментів грошово-кредитної політики на користь більшого використання операцій з цінними паперами є доцільною. Необхідно внести додаткові коригування для забезпечення відповідності депозитарно-клірингової системи обслуговування обігу державних цінних паперів міжнародним стандартам (включаючи запровадження пропозиції за плату в розрахункових операціях за угодами з цінними паперами як на фондовому, так і на позабіржовому ринках ). Національному банку України слід співпрацювати з Міністерством фінансів для підвищення ліквідності, привабливості та ефективності ринку суверенних боргів. Залучення Національного банку України до боргових інструментів та деривативів має піддаватися більш жорсткому регуляторному контролю з боку комерційних банків.

Більше суперництва між емітентами та інвесторами призведе до зростання пропозиції цінних паперів, що призведе до посилення конкуренції між емітентами, що в свою чергу призведе до підвищення попиту на цінні папери. Цінні папери з інтегрованими опціонами та «плаваючою» процентною ставкою, яка сек'юритизує вже існуючі активи, можуть використовуватися комерційними банками для збільшення попиту на власні фінансові продукти. Створюючи міжбанківський ринок депозитних сертифікатів, банки можуть як підвищити власну ліквідність, так і забезпечити надійне джерело фінансування.

Ми вважаємо, що одним із найкращих способів захисту від несприятливих подій є використання похідних інструментів для мінімізації банківських ризиків. На даний момент рушійною силою створення ринку деривативів в Україні мають стати комерційні банки. Поєднуючи купівлю акцій та облігацій, банки можуть створювати синтетичні опціони та ф’ючерси та знижувати свій ризик за допомогою свопів.

Банківські операції з цінними паперами можуть бути покращені, якщо будуть запроваджені нові способи управління фінансовими інвестиціями. Перш за все, створення індексних стратегій потребує зусиль значних учасників ринку цінних паперів, таких як банки, для створення власних індексів цінних паперів, зокрема для облігацій. Імунізація портфеля цінних паперів, яка порівнює грошові потоки від облігацій та зобов'язань на основі дюрації, щоб обмежити ризик процентної ставки, є ще одним відомим методом для портфелів облігацій. Банкам, схильним до ризику, слід створювати активні управлінські підходи, такі як пошук дешевих активів, враховуючи зміну кривих прибутковості, щоб пом’якшити їх ризик.

Зрозуміло, що фінансові інновації та найвища прибутковість на міжнародних ринках капіталу є двома найвагомішими причинами процвітання банківської діяльності з цінними паперами в Україні. Переважна більшість західних інвестиційних стратегій може використовуватися в Україні, але вони повинні бути адаптовані до правил фондового ринку країни. У результаті зростання обсягів операцій з цінними паперами банківські установи зможуть значно розширити свої пропозиції послуг, підвищити прибутковість та покращити технології управління ризиками. Включенню банківської системи України до світової економіки може сприяти зростання обсягів операцій з цінними паперами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2001.№2121-ІІІ

2. Закон України «По цінні папери та фондовий ринок» від 23.06.2006.№3480-ІV

3. Закон України «Про Національну депозитну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997р.№710/97/ВР

4. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991№1576-XІІ

5. Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій» 26.042007 №942

6. Положення «Про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства» 22.02.2007

7. Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств 15.03.2007 №487

8. Положення «Про порядок реєстрації випуску звичайних іпотечних облігацій, проспекту емісії, звіту про підсумки випуску іпотечних облігацій, погашення та скасування реєстрації випуску іпотечних облігацій» 11.04.2003 №234

9. Положення «Про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик» 07.10.2003 №414

10. Постанова Правління НБУ від 28.08.01 р. № 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»

11. Банківські операції: підручник / За ред.. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав'янської. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

12. Банківські операції: Підручник / За ред. А. М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 476 с.

13. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник: Навчальне видання.- 3-є вид., стереот.- К.: Знання, 2002.- 255 c.

14. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2002.

1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас