1   2   3
Ім'я файлу: №497_перефраз.docx
Розширення: docx
Розмір: 2073кб.
Дата: 26.05.2023
скачати


Виходячи з вищеописаного, можна зробити висновок, що зміст арттерапевтичних занять направлений на розвиток дрібної моторики, яка має велике значення у роботі з лялькового та пальчикового театру. Крім того, розвиваючи моторику ми сприяємо розвитку моторної сторони мовлення дитини, а отже і мовленнєвого компоненту комунікації.
2.1.2 Проведення дидактичних ігор для дітей з вадами мовлення

Різноманітні дидактичні ігри на розвиток слуху, дихання, голосу, звуконаслідування, ігри з розбірними іграшками (матрьошками, барильцями, пірамідами, кулями, башточками з кільцями), доміно, лото, ігри з ляльками тощо розвивають зорове і слухове сприйняття, дрібну моторику, наслідування, довільну пам'ять і на простому матеріалі знайомлять дітей з різними зразками мовлення.

У дидактичних іграх найбільш важливого значення набуває зразок мовлення логопеда. Незмінність пропонованих мовленнєих стереотипів сприяє на початку курсу спокійному спілкуванню дітей, а отже відсутності затримок у мовленні, що порушують перебіг гри. Поводячись більш активно і правильно розмовляючи, діти все рідше користуються готовими мовленнєвими стереотипами, оскільки самостійна організація гри вимагає від них і самостійних форм спілкування.

Дидактичні ігри мають приховану педагогічну мету – сформувати у дітей правильне мовлення, але водночас дають їм певні знання, збагачують словниковий запас, знання з граматики, стимулюють психічні процеси, перш за все, пізнавальні.

Дидактичні ігри мають певні зміст і правила, містять певні відомості про довкілля. Вони в основному спрямовані на розширення уявлень дітей про предмети, їх призначення і якості, про різні види праці та їх роль у житті людей. Під час цих ігор розвивається увага, пам'ять і логічне мислення дітей. Дидактична гра, таким чином, стає незамінним засобом подолання різних труднощів, що супроводжують затримку психічного розвитку дітей-логопатів.

У дітей із затримкою мовленнєвого розвитку нерідко страждає і аналітико-синтетична діяльність, здатність до абстрактних узагальнень. У них можуть бути ускладнені й просторово-кількісні уявлення, зазвичай відсутні поняття на позначення довжини, висоти, розмірів предмета та інших якісних ознак. Для дітей зі складними формами функціональних дислалій, з ринолаліями та дизартріями дидактичні ігри є в основному засобом розвитку фонематичного слуху, мовленнєвої моторики, автоматизації та диференціації звуків, розширення словникового запасу. Ці ігри сприяють розвитку мислення дитини, її залученню до колективної діяльності. Наприклад, під час гри «Терем-теремок» діти вчаться не тільки правильно називати імена, але й спільно діяти, радіти успіхам товариша. Завдяки дидактичним іграм діти-логопати також закріплюють санітарно-гігієнічні навички («Хто швидше», «Покладемо ляльку спати» тощо).

Дидактичні ігри з перших днів перебування дітей в логопедичному закладі повинні мати на меті збагачення їх словника, уточнення знань про предмети, їх призначення і використання, розвиток уміння розрізняти та називати кольори предметів, їх форми, розміри, сортувати предмети за логічними категоріями: іграшки, одяг, меблі, посуд тощо. Для дітей-дизартриків особливо корисні ігри-змагання: «Окресли точно», «Гра із сірниками», «Гра з папером», «Ігри зі склянкою води», «Намисто», «Грибочки» тощо.

Головною методичною вимогою щодо добору конкретної дидаткичної гри є чіткість у визначенні мовленнєвих можливостей дитини під час щадного (мовчання, сполучено- відображене та питально-відповідне мовлення) і тренувального (переказ, розповідь, спонтанне мовлення) режимів. Тому одну і ту саму гру можна провести на всіх етапах із поступовим ускладненням мовленнєвого матеріалу й умов гри.

Ігри зі співами стимулюють довільну поведінку, нормалізують перемикання процесів збудження й, особливо, гальмування, оскільки рухи організовуються у відповідності з музикою в часі та просторі. Граючи роль, дитина мусить відібрати потрібний «запас» рухів, своєчасно їх виконувати, гальмувати зайві в даний момент. Це сприяє розвитку винахідливості, ініціативи, волі та формуванню вміння планувати низку послідовних рухів. Крім цього, ігри зі співом розвивають увагу (необхідно слухати мелодію, витримувати паузи, вчасно вступати в гру, змінювати рух тощо), почуття колективізму, відповідальності за спільну гру; вдосконалюють просодичний аспект мовлення; вже на початку курсу сприяють творчому підходу до гри.

Нижче подано опис дидактичних ігор, які можуть бути використані логопедами та вихователями на різних етапах мовленнєвої роботи з
дітьми-логопатами (таблиця 2, 3,4, 5).

Таблиця 2

Дидактичні ігри щодо розвитку кількісних уявлень дітей логопатів

Назва гри

Зміст гри

1. Гра з каченятами

Діти роблять із кубиків струмок і пускають качку каченятами. Вихователь розповідає: «У однієї качки, було багато каченят (ставить на стіл качку з каченятами). Одне каченя взяв Миколка (дає Миколці), інше забрала Тетянка (дає Тетянці) тощо. Качка прийшла до струмка і кличе каченят (діти імітують крик качки: «кря-кря»). Припливло одне каченя, яке було у Миколки (Миколка кладе каченя), потім припливло інше тощо. Скільки каченят повернулося?» «Багато», - відповідають діти. Вивчаючи цифри 2, 3, 4,5, гру можна змінити, наприклад, пустивши в струмок тільки двох каченят і сказавши, що качка знову кличе: «Кря-кря». «Чому?» – «Бо повернулися не всі каченята». – З’явилося ще одне каченя» (дитина кладе каченя). «Скільки каченят плаває з мамою-качкою?» – «У качки троє каченят».

2. Одягаємо ляльку

Мета: порівнювати розміри предметів «великий» – «маленький», удосконалювати вміння рахувати – предмети одягу відповідного розміру. Під керівництвом вихователя діти визначають розміри ляльок і обирають сукні, які їм підходять. Відмінності повинні бути достатньо значними, щоб діти могли їх легко помітити. Так само можна грати з двома матрьошками, для яких обирають відповідні кубики: великий і маленький. Вихователь говорить: «Постав маленьку матрьошку на маленький кубик» або «Візьми велику матрьошку і постав її до маленької» тощо.

3. Багато-мало

Дві з трьох торбинок наповнені різними предметами.

Діти на дотик визначають, у якій торбинці багато, в якій мало, а в якій немає нічого, потім порівнюють їх.

4. Покажи, що велике

Мета: ознайомити дітей з поняттями «великий», «маленький», формувати вміння рахувати до двох. Вихователь показує іграшки різного розміру, пояснює, які вони, перевіряє, чи засвоїли діти ці поняття, потім пропонує окремим дітям вибрати всі маленькі предмети й усі великі.

5. Яка кулька в торбинці

Мета: визначити розмір кульки на дотик. Вихователь кладе на стіл дві кульки – велику і маленьку, ще дві ховає в торбинку, щоб діти їх не бачили, потім пропонує дитині засунути руку в торбинку і сказати, яку кульку вона взяла (велику чи малу).

Таблиця 3

Ігри, що розвивають уявлення дітей про предмети та їх якості

Назва гри

Зміст гри

1. Знайди такий самий і принеси

Вихователь розкладає на столі один комплект кубиків або кульок, другий залишає в себе. Дітям роздають кубики певного кольору, потім пропонують: «Знайди такий же самий принеси». Коли діти виконують завдання, запитують: «Які у тебе кубики?» Гра повторюється кілька разів.

2. Одягнемо ляльку

Вихователь виносить ляльку без одягу і коробку з білизною, сукнями тощо, розкладає вбрання на столі та пропонує: «Я буду продавцем. Ви можете придбати все, щоб одягнути ляльку. Але, обираючи білизну, сукню, ви повинні сказати, що саме вам потрібно і якого кольору». Коли діти купили все необхідне, вихователь пропонує одягнути ляльку. Цю гру можна використовувати з метою закріплення знань про пори року, залежно від добору сезонного одягу.

3. Куди підеш

Вихователь ховає іграшки в різних місцях кімнати, наприклад: ведмедика – праворуч від передбачуваного місця перебування дитини під час гри, (матрьошку – зліва за шафою, прапорець – ззаду за картиною, машинку – спереду під столом тощо). Звертаючись до кого-небудь із дітей, вихователь говорить: «Направо підеш – ведмедика знайдеш. Шукай»; «Наліво підеш – матрьошку знайдеш»; «Назад підеш – прапорець знайдеш»; «Уперед підеш – машинку знайдеш».


Таблиця 4

Ігри для розширення знань дітей про природу і працю людей

Назва гри

Зміст гри

1. Хто що робить

Вихователь роздає дітям 6 великих карток, а 36 маленьких залишає в себе. У центрі великої картки зображений представник певної професії (кухар, швачка, листоноша тощо). Навколо центральної карти розташовані 6 порожніх квадратів, які заповнюють відповідними за змістом маленькими картками. Вихователь поступово відкриває маленькі картки та питає: «Хто зробив стіл? Хто пошив сукню?» і т. п. Діти, які відповіли правильно отримують маленьку картку, яку кладуть на порожнє місце на великій. Переможцем вважається той, хто раніше за інших заповнить усі квадрати.

2. Як люди пересуваються

Вихователь розповідає про те, що люди використовують різні засоби пересування, і роздає великі картки: на одній намальоване море, на другій – вулиця, на третій – небо, на четвертій – рейки, на п'ятій – шосе. На маленьких картках зображені: літак, вертоліт, автомобіль, велосипед та ін. Кожен із гравців добирає засоби пересування відповідно до змісту центральної карти. Виграє той, хто швидше збере свої картки.

3. Хто чим харчується

Вихователь уточнює уявлення дітей про те, де живе і чим харчується певна тварина. Показуючи картку із зображенням собаки, вихователь запитує, наприклад: «Де живе собака, чим він харчується?» Діти відповідають: «Собака живе в будці, їсть м'ясо, суп, хліб» тощо. За кожну правильну відповідь вихователь дає картку.

Таблиця 5

Ігри для удосконалення правильної звуковимови, фразового мовлення, поповнення словника

Назва гри

Зміст гри

1. «Чарівна торбинка»

У торбинку кладуть багато знайомих дітям іграшок. Вихователь, струшуючи торбинку, звертає увагу дітей на те, що в ній щось є, стимулюючи інтерес до гри. Діти по черзі витягують із торбинки іграшки, показують їх і називають. Хто дістав півника, показує, як півник співає; хто дістав собачку, показує, як вона гавкає, і т. д. У цій торбинці можна зібрати предмети для вивчення кольору, форми та розміру. Якщо гра спрямована на

розвиток фразового мовлення, вихователь запитує: «Як можна гратися цією іграшкою?» І далі: «М'яч можна кидати», «Машинку можна катати» та ін.

2. Що треба зробити

Є серія карток, на яких зображені: незачесана дівчинка, зламаний стілець, брудна сорочка, саджанець дерева та ін: на іншій серії – зображення гребеня, молотка і цвяхів, тазика з водою і милом тощо. Завдання дітей – згрупувати картки за їх призначенням і пояснити, наприклад: «Ось гребінь, щоб дівчинка зачесалась», «Ось молоток, щоб відремонтувати стілець» тощо.

3. Дізнайся, хто живе в будиночку

Діти сідають на стільці, що стоять колом, – це «будиночок». Одна дитина підходить до будиночка, стукає і запитує: «Хто в будиночку живе?» У відповідь гравці імітують голос якоїсь тварини. Дитина повинна назвати мешканців будиночку.


2.1.3 Використання рухливих ігор для дітей-логопатів

Рухливі ігри – це ігри, що ґрунтуються на різних рухах і мають на меті розвиток їх точності, координації. Рухливі ігри вдосконалюють рухи дітей, розвивають спостережливість, увагу, волю, витримку, спритність тощо. Їх основний зміст – ходьба, біг, стрибки, кидання тощо. Метою кожної гри є тренування окремих видів рухів, певних груп м'язів.

Рухливі ігри сприяють не тільки правильному фізичному розвитку дітей- логопатів, але і справляють позитивний вплив на їх психічну діяльність. Велика кількість різних рухів активізує діяльність і мовленнєво-рухового аналізатора, прискорює реакції нервових центрів, покращує рухливість процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. Ці передумови створюють сприятливе підґрунтя для компенсації подолання порушень мовленнєвої функції.

Особливістю рухливих ігор із дітьми-логопатами є те, що всі виконувані рухи обов’язково повинні супроводжуватися віршами, лічилками і навіть співом. Добирати ігри необхідно у відповідності з мовленнєвими періодами. Нерідко діти зі складними формами функціональних дислалій і ринолаліями відрізняються від однолітків моторною незграбністю, недостатнім розвитком координаційних механізмів мовленнєвого та рухового аналізатора. Наприклад, вони не можуть узгоджувати рухи рук і ніг під час ігор «Змія», «Горобчик», виконання послідовних дій і орієнтування в просторі в іграх «Ланцюжок», «Ворота», «Міст» тощо. Рухи дітей часто незграбні, неточні, метушливі або, навпаки, мляві, повільні. Як відомо, дитина-дизартрик млява, малоактивна і повільна, часто байдужа до виграшу і програшу, тому рухливі ігри повинні бути спрямовані в першу чергу на розвиток загальної моторики, стимулювання інтересу до ігор, прагнення до досягнення певної мети. Цьому сприяють ігри- змагання «Хто швидше досягне мети» (ходьба), «Хто швидше дострибає до межі», «Хто далі прокотить м'яч» тощо.

Оскільки у дітей зі складними формами функціональних дислалій, ринолаліями та дизартріями страждає і мовленнєва моторика, то важливо обирати тексти для рухливих ігор на певні звуки, розвиваючи контроль за мовленням (ігри «Бджоли» (звук [ж]), «Коники» (звук [р]) тощо). Перед кожною рухливою грою вихователь має проводити навчальні бесіди з метою розширення уявлень дитини про навколишній світ. Під час рухливих ігор одночасно з розвитком спритності та точності рухів, набуттям навичок правильної звуковимови можна ставити за мету закріплення знань про колір, форму і розмір предметів, матеріал, з якого вони зроблені. Наприклад, граючи у гру «Які дзвінкі тарілки і ложки», треба намагатися дуже тихо і швидко розподілити залізні та скляні предмети на дві групи. Ця гра засвідчить, як діти засвоїли якості предметів і хто зуміє, виконуючи потрібні рухи, не порушити тишу.

Іншого змісту набуває рухлива гра для дитини-алаліка. Як незмінний засіб удосконалення координації рухів, рухлива гра створює найбільш сприятливі умови для залучення дитини до колективу, сприяє розвитку її мислення. Вибір рухливих ігор для дітей-алаліків визначається їх змістом. На початковому етапі мовленнєвої роботи з дитиною-алаліком використовуються прості за змістом ігри, що ґрунтуються і на виконанні повторюваних нескладних рухів, наприклад, діти відтворюють рухи ведмедя, зайця, птаха тощо.

Під час рухливих ігор діти опановують новими уявленнями та поняттями, вивчають різні назви: тварин, птахів, рослин, предметів, знайомляться з трудовими процесами та назвами дій. Діти-алаліки вчаться пов'язувати слова безпосередньо з рухами. Безмовних алаліків приваблює сам процес дії в рухливій грі, результат цих дій для них не має значення, тому їм спочатку рекомендуються прості ігри, побудовані на одній дії, причому вихователь цю дію тут же показує і називає. Загалом практикуються ігри, що збагачують уявлення дітей-алаліків про тварин, їх звички, про трудову діяльність людей.

Тому рухливі ігри для дошкільників з розладами мовлення розраховані насамперед на вироблення плавних ритмічних рухів, поєднання слова з дією, («Зайчик», «Сонечко, сонечко», «Зайчик сірий умивається» тощо). Рухливі мовленнєві ігри можна пропонувати дітям-логопатам у всі періоди мовленнєвої роботи, залежно від яких змінюється лише роль вихователя.
2.2 Рекомендації мовного терапевта батькам щодо розвитку правильних мовленнєвих навичків

Головна рекомендація – уникати негативних коментарів з приводу того, як дитина розмовляє. Якщо вона заїкається – не тисніть на неї. Замість цього дотримуйтесь таких порад:

1. Заохочуйте дитину говорити. Задайте їй запитання, що змусять її міркувати. Ставлячи питання, які потребують докладної відповіді, ви мотивуєте її краще виражати свої думки.

2. Уважно слухайте дитину. Дослуховуйте її до кінця, навіть якщо вона говорить повільно і з паузами. Коли дитина бачить, що ви її слухаєте, вона набуває впевненості в собі і розмовляє вільніше.

3. Спробуйте зробити таку вправу: зберіть в коло дитину, її братів, сестер або друзів. Скажіть пошепки дитині якусь фразу, потім вона так само повинна передати її далі по колу. Остання дитина в колі повинна озвучити фразу (в ідеалі - ту ж, що ви сказали першій дитині).

4. Мотивуйте дитину читати. Купіть їй кілька цікавих книг і попросіть читати їх вголос. Просіть дитину перечитувати уривки кілька разів. Це сприяє розвитку у дитини розмовного мовлення і мовних навичок.

5. Оцініть рівень розвитку дитини. Подивіться, у яких сферах розвитку у неї виникають затримки. Це допоможе вам зрозуміти, чи виникли проблеми з мовленням самі по собі, чи вони пов'язані з іншими проблемами розвитку. Ви можете порівняти показники розвитку дитини з типовими показниками для даного віку.

6. Сконцентруйтеся на певних сферах. Виберіть конкретні сфери, які ви хочете виправити. Зосередьтесь на досягненні показників, якими зазвичай володіють діти даного віку.

7. Вирішуйте одну проблему за раз: розбийте проблему на дрібні завдання і потім послідовно їх виконуйте.

Наприклад, якщо ви хочете навчити дитину правильно вимовляти звук «ф», спочатку покажіть їй, як правильно вимовляти сам звук, потім вчіть склад, у якому він міститься («уфф», «ффу»), потім переходите до слів («фрукт»). Зрештою, використовуйте слова в реченнях.

Ви можете спробувати кілька вправ, щоб поліпшити мову вашої дитини. Однак пам'ятайте, що вони повинні подобатися дитині. Дитина не буде співпрацювати, якщо їй буде нудно.
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас