Питання для самоконтролю
Назвіть причини суїцидальної поведінки військовослужбовців.
Охарактеризуйте чинники, котрі можуть впливати на самогубство у військових та їх особливості.
Розкрийте зміст профілактики суїцидальної поведінки серед військовослужбовців.
Яким чином проводиться бесіда з військовослужбовцем, який перебуває у стані психологічної кризи?
Післямова
Ефективність діяльності військовослужбовців у бойових умовах багато в чому залежить від психічної готовності військовослужбовців активно діяти на полі бою та від вміння командирів успішно керувати особовим складом в екстремальних умовах і підтримувати їх оптимальний морально-психологічний стан.
Накопичений досвід проблем психології сучасного бою та успішного їх вирішення окремими командирами дає можливість визначити основні напрями та надати методичні рекомендації щодо дій з психологічного забезпечення військовослужбовців у бойових умовах.
Автори навчально-методичного посібника сподіваються, що застосування зазначених у посібнику рекомендацій дозволить більш ефективно керувати особовим складом і досягати кращих результатів бойовій діяльності та просять ставитися до них й до посібника толерантно. Вони із вдячністю приймуть будь-які пропозиції та критичні зауваження. Усе це буде враховано при роботі над наступними його виданнями.
Свої думки, зауваження та побажання щодо можливостей використання навчально-методичного посібника, а також удосконалення його змісту, прохання надсилати за адресою:
м. Львів вул. Героїв Майдану, 32, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, кафедра Морально-психологічного забезпечення діяльності військ або на нашу електрону пошту: kafedra_mpz@ukr.net
Список використаних джерел
Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб.: Питер, 1997. – 330 с.
Військова психологія та педагогіка: інноваційний підхід: Підручник: у 2 ч.–Ч.1/Колектив авторів[За заг. ред. С.Д. Максименка]. – К.: НУОУ, 2012. – 472 с.
Вказівки щодо збереження психічного здоров’я військовослужбовців в зоні застосування військ (сил) та під час відновлення боєздатності військових частин (підрозділів), К, 2017.
Директива Начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗС України від 5.06.2014 року № Д-14 «Про організацію морально-психологічного забезпечення військових частин (підрозділів) ЗС України під час забезпечення заходів Антитерористичної операції».
Досвід застосування ЗС провідних країн світу (для врахування під час набуття спроможностей військами (силами) для виконання завдань за призначенням), частини 1-3, 2014.
Екстремальна психологія: підручник / О.П. Євсюков,
А.С. Куфлієвський, Д.В. Лєбєдєв та ін. [За заг. ред. проф. О.В. Тімченка]. – К.: Август Трейд, 2007. – 502 с.
Інформаційно-аналітичні матеріали щодо застосування військових частин (підрозділів) в Антитерористичній операції.
Китаев-Смык Л.А. Психология стресса / Л.А. Китаев-Смык. – М.: Наука, 1984. – 360 с.
Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: монографія / О.М. Кокун. – К.: Міленіум, 2004. – 265 с.
Кокурин А. Психологическое обеспечение экстремальной деятельности [Електроний ресурс]. – Режим доступу:http://rl-online.ru/articles/1-04/421.html.
Коупленд Н. Психология и солдат / Н. Коупленд. – М.: Воениздат России, 1991. – 229 с.
Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості: монографія / В.М. Крайнюк. – К.: Ніка-Центр, 2007. – 432 с.
Крайнюк В.М. Теорія та практика психологічної допомоги / В.М. Крайнюк. – К.: НАОУ, 2003. – 158 с.
Курченко Є., Мороз Р., Цуканова Т. Подолання бойового стресу та його психологічних наслідків. – Миколаїв: Вид-во «Квіт», 2015. – 64 с.
Макаревич О.П. Психологічна підготовка особистості до поведінки в складних ситуаціях: Навч.-метод. посіб. / О.П.Макаревич. – К.: ВГІ НАОУ, 2000. – 188 с.
Малкина-Пых И.Г. Экстремальные ситуации (справочник психолога) / И.Г. Малкина-Пых. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 570 с.
Методичний посібник щодо організації і здійснення охорони та оборони, повсякденної діяльності військових частин (підрозділів) ЗС України, які розташовані у базових таборах, 2014.
Методичні рекомендації щодо захисту військ і військових об’єктів в пунктах постійної дислокації та в районах виконання завдань за призначенням, 2014.
Наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.11.2012 року № 240 “Про впровадження психологічної підготовки особового складу в навчальний процес підготовки органів управління та військ (сил)”.
Рекомендації щодо ведення бойових дій, 2014.
Рекомендації щодо відповідальності за збереження життя та здоров’я військовослужбовців, 2014.
Теорія та практика психологічної допомоги:навч. посіб. / В.І. Пасічник, І.І. Ліпатов, Л.Ф. Шестопалова, І.І. Приходько та ін. – Х.: Акад. ВВ МВС України, 2010. – 354 с.
Тимченко А.В. Психогении в экстремальных условиях. Боевая психическая травма и методы ее коррекции / А.В. Тимченко. – Х.: ХВУ, 1995. – 182 с.
Тимченко О.В. Синдром посттравматичних стресових порушень: концептуалізація, діагностика, корекція та прогнозування: монографія / О.В. Тимченко. – Х.: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000. – 268 с.
Ягупов В.В. Військова психологія / В.В. Ягупов. – К.: Либідь, 2005. – 654 с.
Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 448 с.
TheOxford Handbook of Military Psychology / edited by Janice H. Laurence [and] Michael D. Matthews. – New York : Oxford University Press, Inc., 2012. – 417 p. – ISBN 978-0-19-539932-5.
Worden J. Grief Counseling and Grief Therapy //A Handbook for the Mental Health Practitioner, Fourth Edition Publisher: Springer Publishing Company, Incorporated, 2008. – 248 р.
www.mil.gov.ua
www.milpsy.effcon.ru/literatura.html
www.vijsko.milua.org
Додатки
Додаток А
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ СКОЄННЯ СУЇЦИДУ
1.Розпізнавання ознак суїцидальної поведінки
Знання соціальних і психологічних провісників суїциду може допомогти нам зрозуміти і запобігти йому. "Чому він спрямував свою силу і розум на руйнування цієї сили і цього розуму?” – це питання задають майже всі, хто був знайомий із жертвою самогубства.
Самогубство виникає, якщо у людини з'являється почуття відсутності прийнятного шляху до гідного існування. Разом з тим далеко не кожний, у кого порушені зв'язки з суспільством чи виникли невдачі на роботі, стає жертвою самогубства. Не існує будь-якої однієї причини, через яку людина може позбавити себе життя. Фактори, що спонукають до такого кроку, також відрізняються у різних людей, і не виявлено якогось єдиного причинного фактора суїциду.
"Якби я тільки знав, що він запланував самогубство”, "Я не міг навіть подумати, що відбудеться таке нещастя" – кажуть оточуючі. І все-таки майже кожний, хто серйозно думає про самогубство, так чи інакше дає зрозуміти навколишнім про свій намір. Самогубства не виникають раптово, імпульсивно, непередбачено чи неминуче. Вони є останньою краплею в чаші адаптації, що поступово погіршується. Серед тих, хто має намір здійснити суїцид, від 70 до 75% тим чи іншим способом розкривають свої прагнення. Іноді це ледь вловимі натяки, часто ж погрози є легко пізнаваними. Дуже важливо, що 3/4 тих, хто здійснює самогубства, відвідують до цього лікарів з якогось приводу протягом найближчих місяців. Вони шукають можливості висловитися і бути вислуханими. Однак дуже часто лікарі і оточуючі не слухають їх.
Суїцидальними людьми загалом керують амбівалентні (протилежно спрямовані) почуття. Вони переживають безнадійність, і одночасно сподіваються на порятунок. Часто думки за і проти самогубства настільки врівноважуються, що якщо близькі в ці хвилини виявлять теплоту, турботу і проникливість, то ваги можуть нахилитися в бік вибору життя. Тому дуже важливо знати під час бесіди ізсуїцидальною людиною про особливі ключі і застережливі ознаки самогубства.
Деякі суїциденти досить ясно говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: " Я не можу цього витримати. Я не хочу більше жити. Я хочу покінчити із собою". Часто висловлювання є завуальованими і замаскованими: "Ви не повинні турбуватися про мене. Я не хочу створювати для вас проблем", "Я хочу заснути і ніколи не прокинутися", "Вони будуть дуже шкодувати, коли я їх залишу". Чи приймають ці дуже небезпечні висловлення форму відкритих заяв чи натяків, у будь-якому випадку вони не повинні ігноруватися.
Іноді індикатори суїциду можуть бути невербальними. Підготовка до самогубства залежить від особливостей особистості людини і зовнішніх обставин. Вона найчастіше полягає в тому, що зазвичай називається "приведенням своїх справ до ладу". Для одного це може означати оформлення заповіту і перегляду страхових паперів. Для іншого — написання довгих спізнілих листів чи улагоджування суперечок і конфліктів з рідними та колегами. Завершальні приготування можуть бути зроблені дуже швидко, і потім миттєво здійсниться суїцид.
Стресова ситуація робить людей більш сприйнятливими до самогубства. У цей час щось відбувається як усередині, так і навколо них. У кризових обставинах вони втрачають усі перспективи й орієнтири, і під загрозою виявляється їхнє виживання як такого. Прогнози на майбутнє здаються похмурими і безнадійними. Як приклад, можна навести той факт, що в умовах ведення бойових дій кількість самогубств збільшується.
Більшість потенційних самогубців страждають від депресії. Депресія часто починається поступово, з’являються тривога і пригнічення. Майбутнє виглядає сірим і здається, що його не можна змінити. Їм буває важко виконувати навіть найпростіші обов’язки.
Ознаками емоційних порушень є:
втрата апетиту чи імпульсивна обжерливість, безсоння чи підвищена сонливість протягом, принаймні, останніх днів;
часті скарги на соматичні нездужання (на болі в животі, головні болі, постійну втому, часту сонливість);
незвичайно зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду;
постійне почуття самітності, непотрібності, провини чи суму;
відчуття нудьги при проведенні часу в звичному оточенні чи при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
відхід від контактів, ізоляція від друзів і колективу, перетворення в людину-одинака;
порушення уваги зі зниженням якості роботи;
заглибленість у міркування про смерть;
відсутність планів на майбутнє ("Чому це повинно мене турбувати? Адже завтра я можу вмерти");
раптові приступи гніву, що найчастіше виникають через дрібниці.
Суттєвим суїцидогенним фактором є невлаштованість у сімейно-побутовій сфері. Адже відомо, що саме сімейні негаразди нерідко призводять до жахливої події.
Великого значення для юнаків, що перебувають на військовій службі, у відриві від звичних умов середовища та життєдіяльності, набуває родинний фактор. Фахівці виокремлюють 5 типів суїцидонебезпечних сімей:
зруйнована сім’я (після розлучення);
асоціальна (з асоціальними моделями поведінки);
в якій був суїцид чи спроба;
з патологічною взаємозалежністю батьків і дітей;
з психопатологічними порушеннями у її членів.
Отже, вплив родини на потенційного суїцидента в деяких випадках є джерелом суїцидальних настроїв, а в деяких – фактором протидії потенційним суїцидальним тенденціям.
Виокремлення основних факторів суїцидальної поведінки дає змогу перейти до визначення засобів діагностики суїциду. Важливим моментом такої діагностики (як і профілактики) є виявлення групи суїцидального ризику, до такої групи в умовах строкової військової служби відносимо наступні:
50% самовбивць виховувались у неповних сім’ях, де розпад відбувався, коли дитині (майбутньому самовбивці) було до 8 років;
смерть матері, коли дитині було до 8-10 років;
особи, які раніше здійснювали спроби самовбивства (у 100 разів збільшується можливість повторити спробу протягом року);
сім’ї, де були випадки самогубств;
схильні до алкоголізму, наркоманії;
ті, що мають різні вади, почуття неповноцінності через це;
втрата “значущого товариша”;
ті, що здійснювали кримінальні злочини;
психічно хворі.
До 50% мотивів належать до сфери родинного життя: втрата батьків, емоційна відчуженість членів родини, тривалі конфлікти між батьками, гіперопіка, фізичне чи сексуальне насильство. Вивчення родинних факторів дає змогу говоритипродві лінії впливу: девіантний поведінковий зразок та наявність біологічної патології.
До найзагальніших особливостей військовослужбовців із високим рівнем потенційної суїцидальної кризовості відносимо наступні:
проблеми у спілкуванні з батьками, близькими (амбівалентність почуттів – дивляться у майбутнє з впевненістю та оптимізмом і у той же час оцінюють майбутнє з безнадією);
вищий інтелектуальний та духовний рівень розвитку особистості;
потреби у спілкуванні;
батьки не є прикладом у професійному, соціальному плані;
ставлення до майбутнього з застереженням та острахом, байдужістю, безнадією.
Діагностика суїцидальної поведінки військовослужбовців спрямована на збір, узагальнення та аналіз інформації про схильність до різних видів суїцидальної поведінки, визначення серед них найбільш небезпечних з точки зору можливості самогубства категорій.
Первинна діагностика суїцидальної поведінки проводиться із військовослужбовцями шляхом:
документального вивчення особистості;
проведення бесід;
анкетування;
психодіагностичного тестування;
медичного обстеження.
Діагностиці схильності до суїцидальної поведінки сприяє також знання офіцерами особистісних стилів поведінки суїцидентів. Серед таких стилів можна виділити:
Імпульсивний – раптове прийняття драматичних рішень при виникненні проблем у стресових ситуаціях, ускладення у вербальному вираженні емоційних переживань.
Компульсивний – прагнення у всьому досягати досконалості і успіху, виникнення труднощів при співвідношенні мети і бажання з реальною ситуацією в житті, ригідність: зміна життя в гірший бік може призвести до суїциду.
Ризикуючий – балансування на межі небезпеки є привабливим і викликає приємну збудливість, вони грають зі смертю.
Регресивний – зниження механізмів, за різних причин, психологічної адаптації, емоційна сфера характеризується недостатньою зрілістю і визначеною примітивністю.
Залежний – безпомічність, безнадійність, пасивність, необхідність і постійний пошук сторонньої підтримки.
Амбівалентний – наявність одночасного впливу двох прагнень до життя та смерті.
Заперечний – переважання логічного мислення, яке спонукає до заперечення кінця самогубства та його невідворотних наслідків, заперечення призводить до зниження контролю над вольовими спонуканнями, що збільшує ризик суїциду.
Гнівний – відчувають важкість у вираженні гніву по відношенню до значущих людей, а також незадоволення собою за те, що відчувають цей гнів.
Обвинувачувальний – упевненість у тому, що проблеми виникають обов’язково через вину когось іншого.
Втікаючий – втеча від тяжкої ситуації за допомогою самогубства, прагнення уникнути травмуючих обставин.
Покинутий – переживання порожнечі навколо, туги.
Творчий – сприйняття суїциду як нового та дуже вдалого способу вийти зі скрутної ситуації.
Важливо, з точки зору діагностики, також знати особливості суїцидальних проявів у військовослужбовців із різними типами темпераменту. Отже, поведінка у гострій психотравмуючій ситуації характеризується наступними особливостями:
У суїцидентів-сангвініків:
невпевненістю, нерішучістю, пошуком засобів вирішення проблеми, гострою потребою у новій надії;
виснаженням. Людина всіляко захищає свій організм від проблем і хвилювань, щоб із часом прийти в норму, відпочити;
загостреною потребою в абсолютному спокої, відмовою від будь-якої форми активності.
У суїцидентів-флегматиків:
потребою у фізичному полегшенні. Саме збереження індивіда можливе лише в тому випадку, якщо будуть усунені умови, які фізично його ущімляють;
невпевненістю. Головною потребою у будь-якому виході. Суб’єкт готовий взяти на себе обов’язки, але не може вирішити це питання із повною впевненістю;
виснаженням. Первинну роль відіграє фізичний спокій і незалежність від усього, щоб могло б спричинити фізичне або психічне стомлення. Гостро відчуває потребу в увазі і турботі з боку оточуючих.
У суїцидентів-холериків:
потребою у фізичному полегшенні. Сила волі скерована на переборювання труднощів. Унаслідок цього у суб’єкта є значна внутрішня напруга;
самоприниженням. Людина відчуває безцільність, відмовляється від всього, крім фізичного задоволення;
людина повстає проти всієї ситуації загалом і бажає лише одного – щоб його залишили у спокої;
драматизацією подій через нестримні бажання. Індивід бунтує, веде себе запально і екстримістично. Мета бунту – задоволення надмірних бажань;
раптовою кризою. Можливі крайні кризи і рішення, суб’єкт може наважитися на відчайдушний вчинок.
У суїцидентів-меланхоліків:
самоприниженням. Людина відчуває безцільність, відмовляється від всього, крім фізичного задоволення, але більший акцент робить на заколоті проти ходу подій;
невпевненістю. Головною потребою у будь-якому виході. Суб’єкт готовий взяти на себе обов’язки, але не може вирішити це питання із повною впевненістю.
Додаток Б
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 15