1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15
Ім'я файлу: ДЕВІАНТОЛОГІЯ.docx
Розширення: docx
Розмір: 923кб.
Дата: 30.01.2020
скачати

Хронічний алкоголізм – це прогресуюче захворювання, що має свої стадії.


Синдром психічної залежності – це постійні думки про прийом алкоголю.

Цей симптом визначає настрій: за умов реалізації думок виникають позитивні емоції, при наявності перешкод на шляху до реалізації цих думок – негативні. Цей симптом виявляється у бесіді з родичами та обмовками хворого.

На початку захворювання цей симптом ситуаційно зумовлений, а потім ситуації створює сам індивід, при цьому з’являється симптом психічної залежності з боротьбою мотивів. Спочатку він замислюється над своєю поведінкою, потім, на другій стадії, внутрішня боротьба припиняється і пацієнт діє за принципом “раз є нагода, треба випити”, а привід завжди можна знайти.

Психічну залежність поділяють на первинну - до прийому алкоголю, і вторинну, коли на фоні незначного сп’яніння людина поспішає довести себе до стану сильнішого сп’яніння, форсуючи тости, випиваючи всі наявні спиртні напої.

Потім втрачається кількісний контроль – людина не відчуває сп’яніння; а далі втрачається і ситуаційний контроль – втрачається здатність правильно оцінювати ситуації, в яких можна чи не можна вживати алкоголь.

Синдром фізичної залежності визначає поведінку людини – вона спрямована на пошуки алкоголю (краде домашні речі, гроші, вживає сурогати алкоголю).

Абстинентний синдром має такі синоніми: похмільний синдром, синдром позбавлення алкоголю, дефіцитарний синдром. Він характеризується вегетативними, неврологічними і психічними розладами, які з’являються через 8–12 годин після прийому алкоголю і зникають відразу, як тільки людина знову вип’є. Абстинентний синдром має три стадії:

  • стадія вегетативних проявів – порушення сну (раннє пробудження), тахікардія, підвищення артеріального тиску;

  • стадія вегетативних, соматичних і неврологічних розладів – розлади сну поглиблюються, одутловатість обличчя, почервоніння очей, анорексія, біль у серці і животі, тремор (тремтіння) рук, язика, гіпергідроз, підвищення рефлексів;

  • стадія повного формування абстинентного синдрому, коли до перелічених розладів приєднуються психічні порушення: відчуття хворого, що має статися щось страшне, непередбачене; непереносимість (підвищеність) дії навіть незначних фізичних подразників; можуть бути рудиментарні галюцинації.

Синдром зміненої реактивності – зникає захисний блювотний рефлекс, змінюється толерантність до алкоголю (сп’яніння настає від малих доз), ейфорія зникає, і людина починає пити для подолання абстинентного синдрому. Форми сп’яніння також змінюються – з’являється постійне пияцтво, запої. Один із симптомів – алкогольна амнезія, коли з пам’яті хворого випадають ті чи інші події, що відбувалися в стані сп’яніння, або з пам’яті випадає фінал алкогольного ексцесу, або повна амнезія всього періоду сп’яніння.

У перебігу алкоголізму умовно виділяють три стадії:

Початкова (перша, невротична) стадія – представлена симптомами психічної залежності від алкоголю і зміненою реакцією на нього (п’є з усіма і за будь-яких обставин). Відсутність симптомів фізичної залежності дозволяє пацієнту тимчасово утримуватись від прийому алкоголю, але бажання випити постійне і реалізація при першій же нагоді. Формується своєрідний симптомокомплекс астенії – підвищеної стомлюваності, нетривкість уваги, дратівливість, безсоння з раннім ранковим пробудженням. Тривалість цієї фази різна і залежить від частоти прийому алкоголю, його дози, а також індивідуальних властивостей організму.

Середня (друга, наркоманічна) стадія – поява фізичної залежності від алкоголю, який стає звичним для організму і припинення алкоголізації призводить до значних хворобливих розладів – а саме абстинентного синдрому, який розвивається безпосередньо після сп’яніння. На висоті тривоги з’являються галюцинації і маячноподібні ідеї ставлення, переслідування, ревнощів.

З’являється неподоланний потяг до спиртного. Хворий ігнорує все: сімейні, громадські, службові обов’язки. Продовжує зростати толерантність до алкоголю. На цій стадії стають виразними зміни особистості, характерні для алкоголізму:

  • зниження інтелекту;

  • втрачається здатність критично оцінювати свої дії і дії інших людей;

  • категорії моралі, етики, порядності замінюються цинізмом та алкогольним гумором;

  • коло інтересів звужується;

  • нестійкість настрою;

  • нехтування інтересами сім’ї;

  • втрата здатності до тривалого вольового зусилля (не може перестати пити);

  • настає психопатизація особистості: зміна настрою, істеричні розлади, значні афективні реакції зі збудженням, гнівом, агресивними діями;

  • характерні пошуки співчуття, хвалькуватість;

  • сомато-неврологічні розлади: гастрит, гепатит, алкогольний поліневрит.

Кінцева (третя, енцефалопатична) стадія – це етап зміни реактивності організму – виникає непереносимість великих доз алкоголю. При спробі ліквідувати абстинентний синдром з’являється наркоманічна стадія (сопор, кома). Запої стають істинними, які перериваються тільки важкими соматичними розладами, порушенням діяльності серця, дихання. Далі йде алкогольна деградація особистості – втрата всіх морально-етичних норм поведінки.

Пияцтво – це нехворобливий стан вживання алкоголю, який не має перелічених стадій хронічного алкоголізму, як хвороби.

Психотичні розлади при хронічному алкоголізмі (психози):

  • Біла гарячкаалкогольний делірій – починається з розладів настрою, туга, страх, галюцинації (зоологічні) – зорові та тактильні, частіше в нічні години, збудження, психомоторна розгальмованість; розлади свідомості – делірій – людина усвідомлює себе як особистість, але не орієнтується в часі та навколишньому просторі. Після закінчення такого стану може бути амнезія.

  • Гострий і хронічний алкогольний галюцинозпостійні галюцинації у вигляді голосів – виникає при наявності абстинентного синдрому. Зміст галюцинацій – осуд поведінки хворого, брутальна лайка на його адресу тощо.

  • Алкогольний параноїд – теж з’являється на фоні абстинентного синдрому, це афективно насичені маячні ідеї переслідування, ставлення. Окремо – хронічний алкогольний параноїд ревнощів.

В умовах ведення бойових дій алкоголь вкрай негативно впливає на їх успішність. Навіть одноразовий прийом алкоголю призводить до отруєння, навіть невеликі дози алкоголю викликають зниження продуктивної діяльності: погіршення уваги; пам’яті, процесів узагальнення, в той же час змінюється настрій та афективно-вольова сфера.

На війні людина не усвідомлює своєї залежності від алкоголю і тривалий час впевнена, що може сама при бажанні припинити зловживати спиртними напоями, що абсолютно не відповідає дійсності.

Вступаючи в бій після чарки спиртного, військовослужбовець тверезіє дуже швидко. Після швидкого отверезіння розвивається фізична слабкість в усьому тілі. А будучи ослабленим, військово­службовець погано володіє собою, швидше втомлюється, підпорядковується рухам і вчинкам інших. П’яний дивиться вперед скляними очима, в нього не працює кутовий зір, він не може провести точний розрахунок, він взагалі не володіє собою.

Алкоголь знижує витривалість і боєздатність. Ті, хто випив перед боєм й у подальшому отримав поранення, переносять їх значно гірше, аніж тверезі військовослужбовці, які також отримали поранення. При подальшому лікуванні заживання ран відбувається значно повільніше і болючіше, аніж у тверезих військовослужбовців.

Другою за розповсюдженням залежністю є наркотична. Велика група речовин, до яких при їх систематичному прийомі розвивається звичка і пристрасть, зазначаються у списку МОЗ України як наркотики; а стан – наркоманією. Всі наркотики характеризуються такими основними властивостями:

  • викликають стан задурманювання, ейфорії;

  • змінюють толерантність до наркотику – для досягнення ейфоричного ефекту дози наркотиків треба збільшувати;

  • у процесі звикання до наркотиків розвивається психічна і фізична залежність, абстинентний синдром;

  • мають психотоксичну дію – спричиняють гострі і хронічні психічні розлади і зміни особистості;

  • виявляють загальнотоксичну дію – змінюють внутрішні органи і нервову систему (спочатку на функціональному рівні, а потім – на органічному).

Основні наркотичні та токсичні речовини:

  • Опіати – натуральні (опій), синтетичні (промедол), напівсинтетичні – героїн.

  • Препарати конопель – індійських, американських тощо (анаша, маріхуана).

  • Препарати кокаїну – кока-листя, “крек” тощо.

  • Амфетаміни – фенамін, ефедрон.

  • Галюціногени – ЛСД-25, мескалін тощо.

  • Седативно-гіпнотичні засоби – барбітурати (люмінал), бензодіазепіни (снотворні).

  • Препарати різних груп – циклодол, димедрол, астматол, теофедрін тощо.

  • Легкі органічні розчинники – бензин, толуол, ацетон, бензол, клей БФ.

  • Екстазі, еве та ін.

Клінічні прояви наркоманій при вживанні різних наркотичних речовин:

Опіати – опійні наркотики. Клініка і динаміка розвитку абстинентногонаркоманійного синдрому при вживанні різних препаратів групи опію значною мірою подібні, тому використовують термін опіоманії. Особливо поширене в наш час вживання препаратів, що добувають з макової соломки. Розлади при прийомі опійних речовин: швидко настає абстинентний синдром, дуже тяжкий – вегетативні розлади, біль в кістках – “ламає”, судомні прояви в окремих групах м’язів, біль у щелепних суглобах, зведення щелеп під час їжі. Приблизно на 3-тю добу з’являється жахливий біль у кишках, пронос, тахікардія, колапс. Психічний стан – напруження, тривога, агресивність або депресія з суїцидальними тенденціями. Прагнення до полегшення свого стану веде до деліктів і злочинів.

При вживанні опіатов наголошується спочатку почервоніння, потім збліднення шкіри; різке звуження зіниць до розмірів шпилькової головки (найбільш типова ознака); сухість шкіри і слизистих оболонок; свербіння шкіри обличчя, особливо кінчика носа; зменшення частоти пульсу; зниження артеріального тиску; благодушний настрій; млявість, сонливість.
Каннабіс у вигляді гашишу та маріхуани викликає ейфорію, благодушність, розкутість. При передозуванні – спостерігаються зміни в сприйманні кольорів, простору і часу (психосенсорні розлади, дереалізація, деперсоналізація). Спостерігаються приступи веселощів або страху. Абстинентні явища у вигляді переважно психічної залежності. Соматичні розлади виражені при вживанні маріхуани – рак легенів, хронічні бронхіти, гепатит.
Зовнішні ознаки вживання препаратів конопель: почервоніння обличчя і склер очей; розширення зіниць; сухість язика і слизистої оболонки рота; почастішання частоти пульсу, підвищення артеріального тиску; хиткість ходи, тремтіння рук і всього тіла, невиразність мови; посилене відчуття голоду, спраги; настрій украй мінливий – веселість, смішливість без приводу змінюється млявістю, тривогою, напругою, підозрілістю, злісністю, агресією.
Кокаїнова наркоманія. Розлади психіки і абстинентний синдром такі ж, як при опіатах. При вживанні кокаїну – розширення зіниць, блиск очей, почервоніння обличчя, блідість крил і кінчика носа, нежить – при вдиханні порошку. Метушливість і балакучість.
Наркоманія амфетамінна. Ці препарати застосовують як стимулятори, але вони викликають психічну залежність. При отруєнні виявляються такі психічні порушення, як делірій, галюцінації. При відміні – депресія, суїцидні розлади.

При вживанні психостимуляторів (ефедрон, "гвинт", екстазі і тому подібне) наголошується розширення зіниць, блиск очей, пітливість долонь і обличчя, сухість губ, озноб, тремтіння, іноді – судорожні сіпання м'язів. Підвищений фон настрою, відсутність апетиту, гіперсексуальність наголошуються при вживанні всіх психостимуляторів. Зрідка можливі тривожність, гнів, підозрілість, агресивність, зорові галюцинації, страхи.

ЛСД – це галюциноген і сильний стимулятор, його вживання спричиняє безсоння і тривале психічне збудження. Психопатологічні симптоми: порушення яскравості освітлення, ілюзорні і галюцинаторні зорові розлади – сяйво, веселка перед очима, що має калейдоскопічний характер. Після його вживання виникають слухові галюцинації, порушенняя схеми тіла, парестезії, деперсоналізація, дереалізація, відчуття скорочення часу. Зовні спостерігаються чергування ейфорії з дисфоріями, виразний сміх із тривогою. Виражені соматоневрологічні порушення – мідріаз, світлобоязнь, “гра зіниць” у такт дихання, відчуття жару, голоду, сльозоточивість, зіниці розширені, наголошуються тремтіння і підвищення тонусу м'язів, пітливість, серцебиття, підвищення артеріального тиску, порушення координації рухів; свідомість порушена, з'являються зорові галюцинації.

Токсикоманії – ці розлади спричиняються при вживанні препаратів, які не занесені до списку наркотиків, але фізична і психічна залежність від них теж спостерігається.

Барбітурова токсикоманія (барбаміл, амітал натрію тощо). Ці препарати діють подібно до алкоголю – дають снотворний ефект і тимчасову ейфорію. В подальшому може дійти до судом та коми.

Токсикоманії бенздіазепінами – це заспокійливі засоби, релаксанти. Виникає психічна залежність і фізична, синдром “відміни препарату”. Абстинентний синдром – безсоння, м’язова слабкість, анорексія, дисфорії, судоми.

Вживання заспокійливих і снодійних препаратів (транквілізатори, барбітурати) виявляється в блідості і синюшності шкіри, млявій реакції зіниць на світло, двоїнні в очах, зниженні артеріального тиску і тонусу м'язів, почастішанні пульсу, зниженні температури тіла, порушенні ходи, мові. Увага при цьому розсіяна, мислення сповільнене, настрій нестійкий (коливається від веселого до пригніченого).

Екстазі і еве – за хімічною структурою та фармакологічною дією вони об’єднують галюциногенний та стимулюючий ефекти. Вперше запатентований в 1914 році і використовувався як препарат, який пригнічує апетит. Психотропний ефект – м’яка ейфорія і підвищена емпатична готовність до спілкування. З 90-х років широко використовується серед молоді як “танцювальний наркотик”. Високий ризик виникнення залежності – наркоманічний синдром. Психічні розлади при хронічному використанні: розлади уваги, пам’яті, мислення, явища дереалізації, деперсоналізації до психозів, агресія, напад.

Прийом лікарських препаратів (димедрол та інші) викликає різке розширення зіниць, блідість і сухість шкіри, порушення координації, почастішання частоти пульсу, коливання артеріального тиску, розлад свідомості, що супроводжується ілюзіями, галюцинаціями.

Інтоксикація летючими речовинами виявляється різким хімічним запахом від одягу і в повітрі, що видихається; почервонінням обличчя, очей, розширенням зіниць, сльозотечею, прискореним серцебиттям, утрудненим диханням. Наголошується невиразна мова, тремтіння рук, порушення координації, запаморочення, порушення свідомості з яскравими зоровими галюцинаціями, якими можна "управляти" ("дивитися мультики").

Таким чином, для своєчасного виявлення проблем, пов’язаних із хімічною залежністю підлеглих, командир (начальник) повинен орієнтуватися в особливостях впливу зазначених вище хімічних речовин на організм та механізмах виникнення залежності.

Використання наркотичних речовин для підняття бойового духу воїнів перед битвою і придушення відчуття страху має більш ніж 4000-річну історію. Компоненти психотропних речовин виявлені в останках воїнів часів єгипетських фараонів і воїнів-інків. Під час наполеонівського нашестя до Єгипту (1798-1799) французькі солдати вперше зіткнулися з марихуаною, яку палило місцеве населення. Завдяки ним вона і була завезена до Європи. Болезаспокійливі засоби опій і виділений з його складу алкалоїд морфін з'явилися в США під час війни за незалежність (1861-1865), а їх надмірне застосування називалося «Солдатською хворобою». У Іспанії в період громадянської війни 1936-1939 років вперше були використані амфетамины, щоб позбавити солдатів від втоми і млявості. На фронтах Другої світової війни вживання наркотичних речовин військовослужбовцями відмічене практично у всіх арміях країн-учасниць.

Починаючи з 70-х років XX сторіччя наркотики набули значну популярність в багатьох державах, і перш за все в США. Не останню роль в цьому зіграла в'єтнамська війна. Американські учені визнають, що близько половини військовослужбовців, що спробували героїн у В'єтнамі, надалі сталі залежні від нього. Війни на Балканах, в Афганістані і Іраку тільки загострили проблему застосування наркотичних речовин в армійському середовищі.

У тих, хто вживає наркотики, потяг має надзвичайно сильний характер. Подібно до ракової пухлини, він швидко руйнує особистість і життя хворого. Одним із наслідків зловживання наркотиками є соціальна деградація, що виявляється, перш за все, в швидко наростаючій соціальній дезадаптації. При цьому спостерігається зниження корисної активності, відмова від навчання або професійної діяльності, конфлікти з соціальним оточенням, проблеми із законом, відхід від сім'ї і друзів, звуження спілкування до наркоманичного кола, ізоляція.

Паралельно з соціальною деградацією відбувається виражена зміна характеру. На фоні захоплення наркотиком наростає загальна необов'язковість, втрачається інтерес до життя та оточуючих. Заперечення стає стилем поведінки. Наркозалежний заперечує буквально все: факти вживання, правила, свої вчинки, свою відповідальність, наявність проблем, нарешті, залежність і необхідність її лікування. Спроби оточуючих допомогти залежному або знецінюються, або викликають агресію. Реальність повністю замінюється фантазіями у формі безплідних мрій, не виконуваних обіцянок, брехні, ілюзій. Світ наркозалежних – це світ міфів: “я можу уколотися тільки один раз», “я вживаю, коли хочу”, “можна контролювати дозу”, “я можу без наркотику”, “ломку не можна пережити”, “інші не вживають, тому що не знають, що це таке”, “лікарі нічого не розуміють у цьому”, “наркоманія невиліковна”.

Наркотики також можна розглядати як певний захист проти люті, сорому і депресії. Замість того, щоб усвідомити, висловити і виразити свої відчуття, звільнитися від них, залежні люди застосовують хімічні речовини для управління ними, “відключаючи” свої відчуття і створюючи ілюзію контролю.

Наркотики, з одного боку, створюють ілюзію подолання безпорадності і підвищення самоконтролю, а з іншого – призводять до втрати контролю над собою і життям. Врешті-решт, залежність не залишає людині жодного вибору. Повна втрата контролю і відчуття безсилля є логічним результатом вживання наркотиків.

Перераховані види залежності не вичерпують усього їх різноманіття, але дають можливість зрозуміти суть проблеми. Наявність у військовослужбовця будь-якого з видів залежності унеможливлює адекватну його адаптацію до військової служби, в переважній більшості у таких військовослужбовців відсутня мотивація до служби. Вони перебувають ніби в паралельному світі, де задоволення їхньої пристрасті є домінуючим мотивом свідомого життя.

Крім того, наявність в підрозділі військовослужбовців, які мають залежності, є вкрай негативним з погляду на життєво важливу в умовах бойових дій згуртованість колективу. Також узалежнені люди здійснюють негативний вплив на співслужбовців, особливо це стосується схильних до вживання алкогольних напоїв. Військовослужбовці зі слабкими вольовими якостями підпадають під негативний вплив, починають також вживати алкогольні напої. І така тенденція без адекватного реагування стає загрозливою та в результаті призводить до втрати керованості підрозділом, а сам підрозділ стає нездатним виконувати завдання в бойових умовах.

Які ж є шляхи подолання залежної поведінки військовослужбовців?





2.4. Профілактика залежної поведінки військовослужбовців


Подолання пияцтва та алкоголізму у військах є складною проблемою, вирішення якої можливе лише з урахуван­ням всіх аспектів – соціальних, юридичних, просвітницьких та медичних. Тому при вирішенні проблеми пияцтва серед військовослуж­бовців потрібні заходи, які спрямовані на профілактику, со­ціальну та психо­логічну реабілітацію, також необхідно підхо­дити до його причин як до комплексу впливу взаємопов'яза­них факторів (додаток Є).

Починати боротьбу з п’янством треба паралельно – в армії і суспільстві. Грамотно і поступально, з урахуванням помилок минулих антиалкогольних кампаній. Тільки заборонами і підвищенням цін на спиртне проблему не вирішити. Найголовніше завдання держави, армійського керівництва – широка робота по антиалкогольній освіті.

Величезна роль тут відводиться профілактиці. У Стародавньому Римі, наприклад, хлопчикам-патриціям спеціально показували п'яних рабів, яких накачували дешевим вином до скотинячого стану, щоб вид п'яних людей викликав у молоді огиду. Образ п'яного військовослужбовця повинен зафіксуватися в свідомості воїнів як ганебний і безглуздий. Вживання алкоголю на службі повинно бути категорично заборонене.

На наш погляд, прийняті заходи про тимчасове і вікове обмеження продажу алкоголю правильні з профілактичної точки зору. Прийшов воїн зі служби, захотів розслабитися, а спиртне вже не купиш. У людини, для якої горілка ще не стала єдиним способом вироблення ендорфіну (гормону задоволення), з'явився реальний шанс знайти інший спосіб відновити сили.

Особливо важливо починати профілактичну роботу з молодими військовослужбовцями. Яку альтернативу можна запропонувати хибним традиціям? Наприклад, регулярні заняття спортом. Спорт допомагає зняти втому, дозволяє перемкнути мозок на отримання задоволення від гри, а не від алкоголю, реалізувати себе через прагнення добитися якихось результатів. У армії культ сили, культ здорового тіла затребуваний, як ніде, і завжди актуальний.

Одна з причин захворювання на алкоголізм – втрата контролю над собою. Алкоголік – це людина з слабкою волею, що шукає привід випити, одурює інших і реабілітуючий себе. Охочому видужати треба визнати наявність в себе невидимих душевних сил, серед яких воля займає провідне місце. Поки вона не пригнічена остаточно, є шанс самому видертися. Гарт сили волі – необхідний крок до зцілення, а виховання вольових якостей – одне з пріоритетних завдань командування в профілактиці алкоголізму.

Якщо воля людини надломлена, то треба мужньо це визнати і віддати її залишки в руки близької, небайдужої до тебе людини. Краще всього на цю роль підходить дружина.

Взагалі в благополучній, гармонійній сім'ї стати алкоголіком практично неможливе. У зв'язку з цим порада дружинам військовослужбовців. Якщо ваш чоловік п'є, поставте собі питання: «Що я роблю не так?».

Страждаючому на алкоголізм треба уникати провокуючих чинників – не ходити на заходи, де передбачається випивка, виключити зі своїй компанії п'ючих людей, спробувати розширити свій звужений алкоголем світогляд: пригадати минулі захоплення, забуті інтереси. Задуматися, чим же привертає алкоголь? Чим можна його замінити, щоб отримувати повноцінну радість, як раніше?

Враховуючи різноманіття причин і передумов вживання спиртних напоїв, усталену традицію необхідності алкоголю при будь-яких важливих подіях життя, що має місце в суспільстві, єдиного алгоритму попередження випадків вживання спиртних напоїв не існує (додаток Е). Особливої гостроти ця проблема набула після призову до лав Збройних Сил військовослужбовців, що призвані за мобілізацією. Страх, паніка, попередній негативний досвід зловживання спиртними напоями значною частиною зазначених військовослужбовців є першопричиною вживання, а не інші супутні військовій службі фактори.

Профілактика зловживання військовослужбовцями спиртними напоями у військових частинах полягає у своєчасному виявленні та оцінці фактів зловживання, створенні соціальних та організаційних бар'єрів на шляху розвитку цього негативного явища, кваліфікованому роз'ясненні військовослужбовцям фізіологічних, психологічних і соціальних наслідків пияцтва.

Організаційні форми роботи з профілактики пияцтва полягають у здійсненні суворого контролю за військовослужбовцями, схильними до вживання спиртних напоїв, з боку командирів, обмеження їх доступу до спиртних напоїв, застосуванню різного роду санкцій до осіб, які зловживають спиртними напоями та ін.

При роботі з особами, схильними до зловживання спиртними напоями, слід дотримуватися ряду правил:

не проводити консультацій і будь-яких заходів з особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння;

пам'ятати, що більшість людей не визнають себе залежними від алкоголю;

створити навколо військовослужбовців таке мікросередовище, яке б не сприяло вживанню спиртних напоїв;

розуміти і роз'яснювати те, що зловживання спиртними напоями може бути пов'язано із захворюванням всього організму, нервової системи, психіки людини;

здійснювати психокорекційні дії тільки з військовослужбовцями, які виявляють бажання змінитися. В іншому випадку більш ефективними виявляться організаційні, дисциплінарні та виховні заходи.

З метою профілактики зловживання спиртними напоями офіцерам органів МПЗ військової частини (підрозділу) доцільно:

збирати та аналізувати об'єктивну інформацію про військовослужбовців, які прибули до військової частини, підрозділу і можуть зловживати алкоголь;

систематично проводити з військовослужбовцями, схильними до зловживання спиртними напоями, індивідуально-виховну роботу;

проявляти високу вимогливість та здійснювати систематичний контроль;

обов'язково проводити заняття в системі національно-патріотичної підготовки, включати до тематики занять додаткові теми, присвячені боротьбі з пияцтвом у військовому середовищі;

проводити спеціальні виховні та культурно-масові заходи, наприклад, бесіди на теми: "Алкоголь і боєготовність підрозділу", "Алкоголь і здоров'я військовослужбовця";

використовувати наочну агітацію (плакати);

доводити накази про засудження осіб, які вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння;

проводити зустрічі з працівниками військової прокуратури;

вживати адекватні заходи реагування після кожного зловживання алкоголем;

навчати офіцерів, сержантів роботі щодо недопущення пияцтва.

Психолог частини:

бере участь у виявленні військовослужбовців, схильних до пияцтва і хворих на алкоголізм;

виробляє рекомендації для індивідуальної роботи з військовослужбовцями з питань попередження пияцтва;

бере участь у методичному забезпеченні роботи з профілактики пияцтва;

формує в особового складу мотивацію до здорового способу життя.

Винятково важливим заходом для своєчасного виявлення осіб, які мають досвід зловживання алкоголю, є медичний огляд.

Хронічна стадія зловживання спиртними напоями передбачає наявність наступних ознак: тремтіння рук; неприємний запах з ротової порожнини та від тіла; почервоніле, "пом'яте", припухле обличчя; почервонілі білки очей; почервонілі кисті рук; агресивність, замкненість. У цьому разі, таких осіб направляють на медичний огляд до військового госпіталю.

Після проведення медичного огляду заповнюється протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння. Медична допомога надається лікарем загальної практики. Середня тривалість лікування - до 12 годин.

В разі необхідності за індивідуальною схемою призначається: промивання шлунка, сифонна клізма; ентеросорбенти; вітаміни; периферичні вазоділятатори; антидотна терапія; аналептики; інші кардіологічні препарати; засоби, що впливають на тканинний обмін. Направлення на стаціонарне обстеження здійснюється у встановленому порядку.

Якщо психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю пов'язані з умисною шкодою для здоров'я то медико-психологічна допомога передбачає направлення такого хворого для лікування в стаціонарних умовах. У разі необхідності надається перша психологічна допомога з метою профілактики суїциду.

У переважній більшості частин і підрозділів є частина військовослужбовців, які зловживають спиртними напоями. Але в окремих частинах - це поодинокі випадки, а у інших – чи не одна із головних проблем. В чому різниця між цими підрозділами і які форми та методи роботи використовуються для недопущення та профілактики вживання спиртних напоїв?

Перша і головна рекомендація: там, де вживають алкоголь офіцери, будуть це роботи і їх підлеглі. Особистий приклад є чи не найдієвішим у роботі з підлеглими, і без його реалізації успіху не досягти.

Друга передумова до недопущення випадків вживання – систематичне залучення 100% особового складу до заходів бойової підготовки, стрільб, облаштування позицій, виконання заходів підвищення бойової майстерності. Особливої ваги також набуває організація та проведення регулярних спортивних заходів: від ранкової фізичної зарядки до організації спортивних ігор (звичайно, не під обстрілами противника).

Запам’ятайте, спиртне найчастіше доставляють водії. Слід детально працювати з цією категорією, перекрити всі канали проникнення спиртного до військовослужбовців. Систематично також необхідно перевіряти місця, де може зберігатися спиртне.

Слід пам’ятати, що військовослужбовці досить часто, особливо під час виконання завдань у відриві від підрозділу, відчувають почуття голоду. Причинами цього є високі енергозатрати, тривале перебування на свіжому повітрі, високі психічні навантаження, нехватка калорійної їжі. Спиртне в цьому відношенні може частково компенсувати потребу в їжі.

Крім того, необхідно мати персональний облік тих, хто схильний до зловживання спиртними напоями або здатний спровокувати на негативні вчинки нестійких військовослужбовців. Ініціаторами є не усі з тих військовослужбовців, які беруть участь у вживанні алкогольних напоїв, тому необхідно виявити заколотників. Багато хто просто не може відмовитися, але сам першим випити не запропонує.

Залучення до проведення профілактичної та упереджувальної роботи авторитетних військовослужбовців з числа учасників бойових дій, тих, хто нагороджений орденами та медалями, є дієвим методом впливу на свідомість військовослужбовців.

Також необхідно проводити роз’яснювальну роботу серед схильних до вживання алкогольних напоїв. Серед них є багато військовослужбовців, які продемонстрували сміливість, стали немов би безстрашними. Це нормальні люди, але схильні до пере­оцінки своїх можливостей. Алкоголь багатьох із них зробив фаталістами.

Необхідно пам'ятати, що не слід проводити виховну ро­боту з військовослужбовцями у стані сп'яніння. Стан алко­гольного сп’яніння з веселощів може без особливого приводу змінитись спалахами гніву з прагненням до агресії. Після сильного сп’яніння у військовослужбовців протягом декількох днів відмічається похмільний синдром. Адміністративні дії, проведені в цей період, можуть призвести до суїциду. З цієї причини військовослужбовці в цьому стані потребують, перш за все, ізоляції і конт­ролю.

Профілактичні дії щодо попередження наркоманії серед військовослужбовців мають свої особливості.

Вислів, що хворобу легше попередити, ніж лікувати, повною мірою стосується наркоманії, профілактика якої знач­но полегшує боротьбу з нею. Наркоманія і токсикоманія у військово­службовців виявляється, як правило, в початковий період служби. В подальшому у окремих осіб інко­ли відмічається епізодичне вживання наркотичних засобів. Висока вірогідність розвит­ку наркоманії в осіб, що виховуються в неблагополучних сім’ях, опозиційно налаштованих стосовно основних соціальних вимог і норм, схильних до депресій, тих, які мали в минулому черепно-мозкові травми і нейроінфекції.

Вже на етапі комплектування військ виникає проблема раннього виявлення осіб, схильних до вживання наркотичних засобів, лікарських препаратів, токсичних речовин, оскільки їхня присутність у лавах Збройних Сил, особливо в період участі в бойових діях становить потенційну загрозу боєздатності підрозділів, є джерелом провокацій для решти військовослужбовців. Окрім власне соціальних і медичних аспектів, наркоманія у військах створює серйозні передумови для надзвичайних подій та аварійних ситуацій із непередбаченими наслідками. Наприклад, водій, що накурився анаші, тільки через порушення зорово-просторового сприйняття становить більшу загрозу, ніж сумнозвісний «п’яний за кермом».

До причин зловживання належать такі: легкість отримання наркотиків, приклад товаришів по службі, напружена бойова обстановка.

Підтверджують це результати дослідження адиктивної поведінки російських військовослужбовців під час бойових дій у Чечні, де траплялися випадки ситуативного зловживання алкоголем і гашишем, вживання промедолу з індивідуальних аптечок, а також наявних у них антидотів. Вживання останніх іноді призводило до розвитку психозів інтоксикацій. Практично всі воїни мотивували вживання дурманних засобів прагненням зняти внутрішню напругу, «на якийсь час забутися», наголошуючи власне на симптомах приглушеності на тлі наркотичної інтоксикації, а не ейфорії. У районі інтенсивних бойових дій до алкоголю як «стрес-протектора» вдавалися 92–98% військовослужбовців, а от у частинах, виведених на відпочинок або тих, що чекали на участь у бою, цей показник становив 12–24%.

Отже, адиктивні розлади в умовах бойових дій мають переважно виразну стресогенну природу. Інтенсивний стресогенний вплив бойової обстановки призводить в осіб з підвищеною стресовразливістю до розвитку афективних (передусім, тривожно-депресивних) порушень, щодо яких адиктивна поведінка є вторинною і виконує до певної міри захисно-пристосовну функцію, блокуючи на якийсь час стресову симптоматику і запобігаючи запуску важчих регістрів.

Проте стратегія захисту від стресу в цих умовах спочатку є неконструктивною, такою, що знижує боєздатність, збільшує ризик кримінальних дій, швидко спричиняє дезадаптацію в мікросоціальному середовищі, призводить до духовного і фізичного саморуйнування.

Не менш актуально постає проблема адиктивних розладів серед військовослужбовців у час їхнього повернення до умов мирного часу. Труднощі адаптації до мирного життя, тим паче одразу після повернення з зони воєнного конфлікту, глибока розбіжність між уявленнями про мирне життя і реальністю, перед якою постає особа, стають причиною масштабної алкоголізації, яка, своєю чергою, часто передує зловживанню наркотиками. За таких обставин колишні учасники бойових дій прогресивно втрачають соціальний статус.

Під час огляду хворі повідомляють про байдужість до навколишнього світу, відчуття «порожнечі», «вакууму», власної «непотрібності», «нудного життя», про те, що інші його «не розуміють». Настрій, як правило, пригнічений, тужливий. Посилення «тяги» супроводжується дратівливістю, тривогою, імпульсивними діями. Наркомани цей стан найчастіше характеризують як «депресію».

Профілактика наркоманії повинна бути цілісною системою організаційних заходів, спрямованих на за­побігання проникнення наркотиків у військову частину, розповсюдження і вживання їх особовим складом, на актив­не виявлення осіб, схильних до вживання наркотиків і вжиття до даних осіб заходів адміністративного, правового, виховного і медичного характеру. Профілактична робота з попередження наркоманії починається з вивчення особового складу, що прибув на поповнення, а саме з аналізу особистих показників військовослужбовців: соціальних, психологічних, медичних. Особливу увагу слід приділяти місцевості, з якої був призваний військовослужбовець, у відповідності з даними про аналітико-регіональний облік проблем наркоманії. Так, ос­танні показники за декілька років вказують на найбільш наркотично небезпечні регіони (Дніпропетровська, Донець­ка, Запорізька області) та промислові центри (Кривий Ріг, Львів, Одеса, Київ).

Слід пам'ятати, що основними шляхами проникнення дурманних речовин в підрозділи є отримання їх від місцевого населення, поштою, розкрадання наркотиків з медичних установ. Найбільш вірогідний канал їх надходження через осіб, що проживають поблизу військових частин, які збувають наркотики і токсичні речовини з метою збагачення. Для виявлення таких каналів командуванню необхідно підтримувати тісні контакти з правоохоронними органами за місцем дислокації частин і підрозділів. Попередження розкрадань наркотичних і токсичних речовин з медичних установ забезпечується строгим дотриманням вимог щодо організації обліку і зберігання сильнодіючих, отруйних і наркотичних лікарських речовин.

Реально сприяють попередженню розповсюдження одурманення військовослужбовців планомірна виховна робота щодо роз'яснення шкоди, що наноситься застосуванням наркотиків, токсичних речовин, алкоголю; правова пропаганда відповідальності за не законне виготовлення, придбання, розкрадання, розповсюдження, зберігання наркотиків і залучення до їх вживання інших осіб, пияцтво. Виховні заходи при цьому доцільно проводити в обмежених за чисельністю і однорідних за складом групах (офіцери, молодші командири, солдати) з урахуванням вікових, соціально-психологічних і професійних особливостей, з акцентом на науково-практичні дані, що показують руйнівний вплив токсичних речовин на організм людини, з роз'ясненням необхідності і можливості своєчасного лікування. При цьому треба враховувати, що неправильно побудована бесіда може викликати хворобливий інтерес і прагнення до "експерименту" для отримання власного досвіду у вживанні наркотиків, а також стати "довідником" з їх придбання і виготовлення.

На жаль, через складні економічні умови в нашій країні неможливо зробити масові лабораторні обстеження військовослужбовців, як то роблять в арміях інших країн, тому основними методами виявлення адиктів залишаються: оцінка психофізіологічного стану, бесіда, огляд і спостереження, вивчення анамнезу і документів.

Медико-психологічне обстеження військовослужбовців з метою виявити контингент з адиктивною поведінкою відрізняється від традиційного медичного. Його доцільно робити в час загального медичного обстеження, в тісному контакті представників медичної служби з лікарями-психофізіологами, психіатрами і психологами. Адже останні не завжди мають змогу зробити повний тілесний огляд, теж важливий для встановлення діагнозу, натомість медична служба частин, поліклінік і госпіталів, виконуючи своє завдання — виявляти хворих, — може ігнорувати ознаки, важливі для медико-психологічної діагностики.

Загальний фізичний стан, різні шкірні дефекти, шрами, особливо рубці на передпліччях, стан вен, сліди ін’єкцій, хронічний нежить та ін., а також пояснення обстежуваного з приводу їх появи можуть надати вичерпну інформацію про соціально-побутовий добробут, деякі звички, специфічне коло спілкування, неадекватні типи реагування, суїцидні спроби в минулому або демонстративні реакції, вживання токсичних або наркотичних засобів (наприклад, сліди опіків між пальцями на руках можуть свідчити про куріння анаші; характерні яскраво-червоні губи на блідому обличчі — «маска клоуна» — бувають в опіоманів; коричневий наліт на язиці буває після поїдання сухого меленого маку або зловживання димедролом).

Особливий інтерес становлять татуювання і, звичайно, пояснення, як правило, нещирі, щодо обставин їх появи та значення. З татуювань можна скласти уявлення про пристрасті: «наркологічні» — стрілки, що вказують у вену, квіти маку, півмісяці і зірочки, павуки і шприци; «персні» з білим «каменем» і розділеним на три сектори білим лапчастим хрестом на чорному тлі; абревіатури «Л.О.Н.», «шахти» — кружечки зі стрілками у верхній третині згинальної поверхні передпліччя, «траси» — крапки по лінії вен; татуювання з малюнками або написами біля ліктьового згину можуть мати функціональну спрямованість — приховувати сліди ін’єкцій.

Слід також звертати увагу на характерні мовні звороти і специфічні жаргонні вирази (анаша — «план», «дичка», «драп», «плекс», «травичка», «дурь», «грудочка», «сторчок», «кізяк», «сіно», «афганка», «індичка»; технічно чистий опій — «бляшка»; молочний сік опійного маку — «апіїн»; макова соломка — «опера», «ханка»; кокаїн — «зоряний пил», «біла леді» тощо; шприц — «машина», «баян»; різні стадії і стани наркотичного сп’яніння — «хвиля», «прихід», «волокуша», «кайф», «прочухан» тощо.

Під час індивідуальних бесід офіцер повинен визначити діапазон емоційних станів військовослужбовця: від задово­леності, психічної рівноваги до психічного дискомфорту, напруги, відчаю.

Із збору відомостей про поведінку, настрої і захоплен­ня військовослужбовців до військової служби команди­ри, офіцери МПЗ повинні прагнути виявити осіб, які мають досвід вживання наркотиків або тих, що зловживають алкоголем, особливо тих, які мали приводи в міліцію, стояли на обліку в органах охорони здоров’я, внутрішніх справ за місцем проживання. Цих військовос­лужбовців необхідно одразу брати на особливий облік і бу­дувати роботу з ними на індивідуальній основі з ураху­ванням особливостей їх можливої поведінки. Безумовно, після прибуття у військову частину лише одиниці з нарко­манів можуть зізнатися у вживанні наркотиків. Більша частина цих людей таку інформацію буде приховувати, через що їх виявлення – велика і багатопланова робота.

Основними шляхами проникнення наркотиків у війська є: отримання від місцевого населення, пересилка поштою, крадіжки. Факти переконують, що через велику вартість наркотиків наркомани часто йдуть на крадіжки наркотиків у медичних закладах військових частин, аптеках. Щоб прид­бати наркотики або кошти на їх придбання, наркомани йдуть на розкрадання військового майна, спорядження, продуктів харчування, боє­припасів і зброї. Через це жоден факт і випадок крадіжки не повинен залишатись без уваги. Там, де наркотичні засоби проникають у частину від місцевого населення, слід по можливості максимально обмежити неорганізований контакт військовослужбовців з місцевими жителями, встановити найсуворіший контроль за військовос­лужбовцями, що повертаються з відпусток, звільнень, відряджень.

Особливу увагу слід звертати на тих військовослуж­бовців, які за родом своєї служби часто бувають за межами військових містечок (водії транспортних машин, зв'язківці та ін.). З ними необхідно проводити інди­відуальну виховну роботу, частіше і ретельніше контролю­вати можливість провезення в частину наркотиків, алкоголь­них напоїв.

Велике значення у виявленні осіб, що вживають нарко­тики. можуть мати раптові вечірні перевірки в підрозділах, особливо після відбою, вибіркові перевірки в місцях робо­ти і несення служби поза межами частини, підрозділу.

Знаючи про відповідальність за зберігання наркотичних речовин, особи, які мають до них пристрасть, шукають зручні місця для їх зберігання, як правило, при собі. Важли­во знати, що найбільш розповсюдженими місцями зберіган­ня наркотичних засобів можуть бути: додаткові потаємні кишені, які пришиваються до об­мундирування, в підкладці штанів і мундирів, шапок, футляри для кулькових ручок, матраци, подушки, постільна білизна, брючні паски.

Під час огляду треба звертати увагу на зовнішній вигляд військовослужбовців, особливо тих, стан яких нагадує ал­когольне сп'яніння, але без специфічного алкогольного за­паху, що може бути вказівкою на наявність наркотичного сп'яніння, а також сліди від ін'єкцій від введення наркотиків (частіше на внутрішній поверхні передпліч, на ступнях, гомілках, по ходу вен).

Непрямою ознакою вживання наркотиків можуть бути такі прояви, як немотивована роздратованість, озлоб­леність, прагнення до усамітнення, відокремлення від ото­чуючих, відсутність апетиту, помітне схуднення, розлад сну. Особливу увагу потрібно звернути на осіб, що проявляють недисциплінованість, емоційну нестійкість та інші, раніше не властиві особливості поведінки, серед яких заслугову­ють на увагу:

необґрунтоване збудження, спалах гніву або весе­лощів, сміх, голосна мова, жестикулювання, надмірна рух­ливість, благодушність;

невмотивованість поведінки, раптові вчинки, безглузді втечі, напади, спроби сховатись, ненажерливість і спрага;

своєрідний спосіб куріння (недопалок тримається в зак­ритих долонях).

Командири й офіцери МПЗ повинні також звернути увагу на появу в мові деяких військово­службовців жар­гонних слів з лексикону наркоманів:

“хвиля” і “прихід” – стан наркосп’яніння;

удар – відчуття поштовху в голові після внутріш­ньовенного введення;

“кайф” – вища точка відчуття від прийому наркотика;

“колеса” – таблетки наркотичних засобів;

“широко”– препарати, які вводяться внутрішньовен­но;

“чеки” – рецепти;

“заковтнути” – прийняти наркотик всередину;

“ломка” – стан наркотичного голоду;

“волокуша” – самопочуття після перших проявів нар­котичного голоду;

“посадити на голку” – привчити кого-небудь до нар­котиків;

“машина”– шприц;

“марфуша”– морфій;

“посилення дурі” – посилення сп’яніння, смішливість на початку куріння наркотика та інше.

Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин, не­залежно від виду наркотичної речовини, можуть бути такі зміни у поведінці, характері та фізіології військовослуж­бовців:

різкі зміни у поведінці (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, неохайність), що не були властивими раніше;

поява брехливості, відчуженості;

крадіжки;

втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляду телепередач;

поява у військовослужбовців таких хімічних речовин, як оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші роз­чинники, флакони з невідомими рідинами;

поява у військовослужбовців шприців, голок, гумо­вих джгутів, таблеток, наркотичних речовин;

наявність у військовослужбовців слідів від ін'єкцій у будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;

розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява над­звичайної спраги);

коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової голівки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Своєчасному розпізнанню наркоманів сприяє ретельний медичний огляд прибулого в частину поповнення, проведен­ня всебічного, а не формального диспансерного нагляду та обстеження. Всі особи, помічені у вживанні наркотиків, повинні бути взяті командуванням на облік і включатися в “групу посиленої психо­логічної уваги”. За ними необхідно встановити посилений нагляд.

Основними заходами в роботі щодо упередження випадків вживання спиртних напоїв, наркотичних речових, інших видів залежної поведінки у роботі з військовослужбовцями повинні бути:

попередження розповсюдження алкогольних напоїв, нарко­тичних і токсичних речовин поблизу території військової частини цивільними особами, військовослужбовцями військової частини та підрозділу;

проведення інформаційної роботи, особливо у середовищі військовослужбовців сержантського (старшинського) складу щодо негативних наслідків вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин;

активне виявлення осіб, які вживають (постійно, періодично, систе­матично) алкогольні напої, наркотичні засоби, застосування до них заходів виховного, правового, дисциплінарного, медичного характеру;

створення колективної думки у середовищі молодших командирів щодо неприпустимості випадків пияцтва та вживання наркотиків, формування здорового морально-психологічного клімату, схильності до здорового способу життя;

забезпечення системності організаційних, виховних, санітарно-просвітницьких, спортивних, культурно-масових заходів;

створення умов для задоволення духовних потреб і запитів військовослужбовців, організація культурологічного забезпечення особового складу;

жодного випадку зловживання спиртними напоями (вживання наркотичних, токсичних речовин), особливо у службовий час, не залишати поза увагою, розглядати порушників на зборах сержантів, діяльність яких спрямувати на утвердження в колективах атмосфери засудження пияцтва, вживання наркотичних речовин;

відображати у службових характеристиках ставлення до вживання спиртних напоїв, враховувати це під час прийняття організаційних, кадрових, дисциплінарних рішень;

оптимізація факторів середовища та життєдіяльності (контроль за умовами проживання, оптимальна організація робочих місць, дотримання основних ергономічних вимог тощо);

індивідуально-виховна робота з військовослужбовцями, схильними до вживання алкогольних напоїв, які потребують посиленої психологічної уваги та корекції особистої поведінки;

доведення наказів та інших документів щодо зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень, положень Кримінального кодексу України та вимог антикорупційного законодавства України, вироків судів про засудження військово­службовців;

постійне вивчення потреб особового складу, вжиття заходів щодо їх задоволення;

систематичне заслуховування сержантського складу з питань зміцнення військової дисципліни та право­порядку серед підлеглих;

підбиття підсумків стану військової дисципліни та право­порядку, ефективності роботи керівного складу з наданням персональної оцінки відповідним посадовим особам;

проведення інструкторсько-методичних занять із посадовими особами з питань удосконалення форм і методів роботи;

навчання та обмін досвідом щодо практики зміцнення військової дисципліни, надання допомоги сержантському (старшинському) складу у забезпеченні виконання розпорядку дня, виконанні вимог статутів Збройних Сил України та функціональних обов’язків;

проведення роботи щодо впровадження здорового способу життя, організація дозвілля та культурного відпочинку військовослужбовців та членів їхніх сімей;

організація роботи з батьками та членами сімей військово­службовців стосовно підтримання їх здорового морально-психологічного стану, недопущення алкоголізації, інших проявів залежної поведінки внаслідок сімейних негараздів.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15

скачати

© Усі права захищені
написати до нас