1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15
Ім'я файлу: ДЕВІАНТОЛОГІЯ.docx
Розширення: docx
Розмір: 923кб.
Дата: 30.01.2020
скачати


Залежна поведінка – різновид девіантної поведінки, порушення поведінки, що виникають у результаті зловживання речовинами, які змінюють психічний стан людини (алкоголь, наркотики, токсичні речовини), також до неї відноситься ігрова залежність.

Залежна поведінка виражається у прагненні військово­службовця до втечі від дійсності шляхом свідомої зміни свого психічного стану за допомогою прийому певних речовин чи зосередженості на певних видах діяльності, що супроводжується сильними, суб’єктивно приємними емоційними переживаннями.

У всіх своїх різноманітних проявах залежна поведінка в основному є викривленою формою адаптації, подолання тривожності, невпевненості, соціальної невизначеності, намаганням до самоствердження, може вважатися реакцією на несприятливі умови життя та несення служби.

Визначальну роль серед чинників, які сприяють формуванню залежної поведінки, займають соціально-психологічні фактори, що впливають на формування особистості військовослужбовця та його поведінку, а саме:

тривалі несприятливі життєві умови, ситуації (негаразди в соціальному аспекті, незадоволеність найближчим оточенням, непорозуміння і невдачі на службі тощо);

емоційно-вольові порушення (імпульсивність, дратівливість, конфліктність тощо);

порушення ціннісно-нормативної сфери (спотворене бачення мети і смислу життя);

прагнення до подолання тривожності, відгородитися від травматичної, внутрішньо неприйнятної дійсності, зменшити напруженість соціального контролю (особливо в умовах виконання завдань військової служби);

виховання в неповній сім'ї;

алкоголізм батьків;

аморальний спосіб життя батьків;

систематичні конфлікти в сім'ї;

систематичне застосування насильства у дитинстві з боку батьків, родичів, знайомих;

судимість батьків;

незадовільні матеріально-побутові умови сім’ї;

вплив неформальної групи з антисоціальною спрямованістю.

Ситуація ускладнюється тим, що мотиви залежної поведінки значною мірою мають несвідомий характер, вони не стають предметом інтелектуальної діяльності, особистісний зміст конкретних вчинків свідомістю не охоплюється.

Найбільш поширеною формою залежної поведінки у середовищі військовослужбовців є зловживання алкогольними напоями.

Зловживання алкогольними напоями– антисуспільна форма поведінки, яка зі збільшенням частоти та кількості вживаного алкоголю переростає в пияцтво, а з формуванням патологічної залежності від алкоголю, характерних психічних, соматичних та неврологічних розладів, порушенням соціальних функцій набуває ознак важкої хвороби – алкоголізму. Пияцтво та алкоголізм серед причин смертності займають в світі третє місце.

Наприклад, у першому півріччі 2016 року злочини скоєні у стані сп’яніння складали 17,4% (255) від загальної кількості скоєних злочинів у ЗС України. В той час, як в зоні проведенні АТО, їх відсоток складав вже 34% (132) від загальної кількості.

Військова служба не завжди супроводжується позитивними емоціями. Бажання швидше перемкнутися з негативу на позитив – природна захисна реакція людини. Добре, коли попереду тебе чекає довгоочікувана відпустка або хоча б повноцінні вихідні. А якщо в перспективі тільки ніч тривожних очікувань? Коли військовослужбовець в кінці робочого дня починає регулярно пропускати рюмку-другу перед сном, не знаходячи іншого способу для зняття напруги, самий час піднімати тривогу: мова йде про початкову стадію одного з самих підступних і розповсюджених захворювань – алкоголізму.

Бажання вживати спиртне легко і швидко закріплюється в свідомості як позитивна звичка – після вживання спиртного людина відчуває себе на емоційному підйомі. Так виникає звикання. Навіть пішовши в довгождану відпустку, людина все одно не може обходитися без спиртного.

У поле зору медиків хворий на алкоголізм військовослужбовець потрапляє, як правило, лише на другій стадії захворювання, коли п’янство носить вже систематичний характер і кожна випивка закінчується важким сп'янінням. Виникають так звані псевдозапої: на ранок людині, щоб відновитися, необхідно похмелитися. Проте після невеликої дози алкоголю з'являється непереборне бажання продовжити пити. І військовослужбовець або йде на службу в стані сп'яніння, або прогулює. На цій стадії алкоголізації виявляються ознаки клінічного захворювання, коли вже марно займатися домовленостями, переконаннями. Цей етап профілактичних заходів безповоротно упущений. Допомогти можуть тільки психіатри і наркологи. Хворого необхідно помістити в стаціонар, де до нього застосують серйозні медикаментозні способи лікування.

Поступово алкоголь відвойовує в серці людини всі більше місця, витісняючи любов до рідних, турботу про сім'ю, якісь захоплення, хобі, заняття спортом, рибалку. Алкоголік перестає жити інтересами дружини, дітей. Та і служба, яка раніше займала велику частину часу, давала відчуття причетності до загальної справі, тепер стає перешкодою для реалізації алкогольних прагнень, обтяжує.

Під впливом алкоголю змінюється і характер людини. У всіх хворих на алкоголізм можна відзначити загальні риси: завищена самооцінка, думка, що до них упереджено відносяться, швидка дратівливість, необдумані вчинки, зокрема суїциїдального характеру. Змінюються і ціннісні установки. В центрі життя тепер – реалізація безперестанної потреби до випивки. Все, що заважає цьому, нівелюється, усувається. «Якщо сім'я і робота заважають п'янці – зміни їх!» – гасло хворого на алкоголізм другої стадії. В результаті такі люди звільняються зі служби за станом здоров’я або дискредитацією, втрачають сім'ю, друзів і часто гинуть, не доживши до пенсійного віку.

Роль здорового способу життя у запобіганні хвороб і віддаленні старості, якщо і не вирішальна, то достатньо велика. Намагаючись вести здоровий спосіб життя, ми говоримо: "Пияцтву, наркотикам – бій!". Пияцтву дійсно треба сказати ні, а ось алкоголю – в принципі, не стоїть. По–перше, ми не проповідуємо аскетичний спосіб життя, а по–друге, його невеликі дози надають лікувальну дію при деяких станах організму, і лікарі, іноді, рекомендують пацієнтам той або інший алкогольний напій. Відразу обмовимося, що питання вживання алкоголю дуже непросте.

Науково доведено: більше 80% чоловіків різного віку страждають захворюваннями сечостатевої системи. Серед них основне місце займає патологія передміхурової залози (простатит, аденома і ін.). Саме передміхурову залозу лікарі називають "другим серцем чоловіка". І це не дивно: її основна функція – забезпечення життєдіяльності сперматозоїдів. Вона – генератор чоловічого сексуального здоров'я, його потенції (наявність сил і можливостей, необхідних для здійснення статевого акту).

Імпотенція (нездатність чоловіка зробити повноцінний статевий акт), звичайно, не є смертельним захворюванням таким, як рак, але життя чоловіка вона перетворює на пекло: психологічний дискомфорт, зруйноване особисте життя, відчуття власної неповноцінності. Адже наш емоційний світ, успіхи на службі, сімейне благополуччя у великій мірі залежать від задоволеності в статевому житті. Щонайменший збій в цій важливій сфері відносин веде чоловіка до перепадів настрою, відсутності упевненості в собі, утиску чоловічої самолюбності.

Основна маса чоловіків упевнена, що сексуальні здібності є обов'язковою складовою і одними з основних проявів чоловічої сили. Будь-яка невдача розглядається як синонім чоловічої неспроможності. Симптоми сексуальної слабкості, що з'явилися, чоловік ретельно приховує не тільки від тих, що оточують, але і від самого себе, пояснюючи це втомою, небажанням близькості, поганим самопочуттям і настроєм. Якщо сексуальна слабкість наростає, то вона часто стає для чоловіка його страшною таємницею.

Народна мудрість свідчить, що більше гине людей у горілці, ніж у воді На прикладі пияцтва, як найбільш поширеної шкідливої звички, розглянемо цю проблему. Багато чоловіків вважають, що алкоголь стимулює статеву потенцію, укріплює їх статеву силу. Дійсно, іноді прийом невеликих доз спиртного може підсилювати статевий потяг, прагнення людини до статевої близькості, а також подовжувати статевий акт за рахунок затримки сім'явипорскування (еяколяція) при статевому акті. Це характерно для чоловіків з підвищеною недовірливістю, невпевнених в собі, особливо якщо вони вже мали у минулому невдалий сексуальний досвід.

У таких випадках виробляється звичка перед кожним статевим актом вживати спиртне, щоб затримати настання еякуляції. Нормальний перебіг статевого акту без вживання спиртних напоїв вже не представляється можливим, що рано чи пізно неминуче приводить до алкоголізму.

Чоловіки повинні знати, що прийом алкоголю здійснює стимулюючий вплив дуже недовго і з часом, навпаки, приводить до порушення і згасання статевої функції. Розлад діяльності статевих залоз виражається в зниженні статевого потягу, відсутності ерекцій (випрямляння і затвердіння чоловічого статевого члена при статевому збудженні, що дозволяє зробити статевий акт), передчасних еякуляціях, розвитку простатиту.

Відомо, що до 90% заражень венеричними захворюваннями відбувається в стані сп'яніння, оскільки на тлі тимчасового статевого потягу, що посилився, загальмовуються рефлекси, вироблені в процесі виховання, – притупляється сором, відчуття обережності, гидливості. П'яний чоловік легше вступає в інтимні зв'язки з малознайомими жінками, забуваючи, що серед повій дуже висока захворюваність венеричними хворобами.

Порушення статевих функцій розвивається поступово. Спочатку зникають полюції (мимовільне сім'явипорскування у чоловіків, не пов'язане із статевим актом, наприклад при еротичних сновидіннях і ін.), які бувають у здорових чоловіків, що не живуть статевим життям, зазвичай не рідше за 1–2 рази на місяць. Потім слабшають і зникають ерекції. Людина, що вживає алкоголь, як правило, пов'язує таке зниження потенції з перевтомою, поганим настроєм тощо. Іноді він зовсім не може зробити статевий акт, зрідка це вдається, але з передчасною еякуляцією. Якщо ж він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, еякуляція відсутня або довго не наступає. Одночасно змінюється характер відчуттів – від появи болю у момент оргазму до його притуплення і повної відсутності. Замість розслаблення і задоволення виникає сильна слабкість і неприязнь до жінки. З часом розвивається стійка імпотенція. Іноді ще може з'являтися сильне емоційне збудження і навіть прагнення до статевого акту, але, оскільки ерекція буває недостатньою, воно незабаром зникає. Навіть знаходячись в сприятливій ситуації, при явному прагненні з боку жінки до близькості, такі чоловіки шукають всякі приводи, щоб уникнути статевого акту, оскільки бояться невдачі. Вони часто приховують свою статеву неповноцінність розповідями про уявні перемоги над жінками, хвастають неіснуючою половою силою.

Є ще одна сторона негативного впливу алкоголю. При дослідженні сперми чоловіків, що страждають на алкоголізм, в ній виявляється велика кількість нерухомих, структурно змінених і незрілих сперматозоїдів. Якщо людина продовжує вживати спиртне, ці зміни зростають, приводячи до стійкого безпліддя.

Всім відомо, як змінюється характер людини, для якої прийом алкоголю стає звичною справою. Звуження круга інтересів, моральна деградація, грубість, переоцінка значущості власної особи не можуть не позначитися на інтимному житті чоловіка, що забув, що любовне відчуття – природний наркотик, дарований нам природою. Крім того, у нього з'являються емоційні зрушення, зокрема відчуття тривоги, яке приводить до постійно виникаючого очікування невдачі, а через це – боязнь статевого акту.

Вживання алкоголю одним з членів сім'ї неминуче веде до виникнення сімейних конфліктів. Навіть одиничні випадки сп'яніння можуть наносити психологічні травми, які не проходять безслідно для подальшого сімейного життя. П'яний чоловік викликає у дружини негативні емоції. У момент близькості з ним вона навряд чи переживає почуття задоволеності і, отже, іншим разом постарається уникнути близьких відносин.

Виникає порочне коло: вживання алкоголю викликає порушення статевої функції, служить причиною сімейних конфліктів; сімейні конфлікти породжують психотравмуючу ситуацію, яка, з одного боку, підсилює статеву слабкість, а з іншого боку, є одним із стимулів пияцтва. Єдиний засіб, який може розірвати це порочне коло, – повна відмова від алкоголю.

Алкоголізм часто вражає самих кращих, найбільш чуйних, добрих, сумлінних людей. На підставі результатів численних досліджень проблеми серед людей, що опустилися, дійшли до стадії деградації, багато бувших медалістів, червонодипломників, новаторів, учених, кращих в своїй професії тощо. Алкоголізм, як вірус, викошує найбільш сприйнятливих до його дії, а таких багато серед гідних, талановитих, неординарних.

Нерідко сама армія сприяє перетворенню військовослужбовця в алкоголіка. Багато армійських традицій пов'язано із застіллями. Є немало сумних прикладів, коли непитущий військовослужбовець із слабкою волею і схильністю до спиртного, потрапивши в хворий колектив, через декілька років стає алкозалежним. Його браві товариші по службі цього, на жаль, не помічали. Тим більше, що в деяких військових колективах вважається хорошим тоном бравувати умінням багато випити.

Приводів спожити спиртне в чоловічий компанії дуже багато: «вливання» в колектив, «обмивання» військових звань і нагород, «накриття полян» з нагоди убування у відпуск або підвищення на посаді. «Але, – заперечать мені опоненти, – ще в Другу Світову війну з'явилася традиція видавати солдатам, що знаходяться на передньому краю, щодня 100 наркомівських грам». Ця традиція закінчилася разом з війною. Алкоголь, що уживався в певний період часу в таких дозах, грав свою позитивну роль – зігрівав, сприяв зняттю стресу. Але хто підрахував, скільки солдатів, повернувшись з війни, загинули від алкоголізму, що з'явився на фронті?

Проблема застіль з приводу і без, вечірніх посиденьок в канцеляріях і кафе, армійських буфетах з випивкою тощо – міна сповільненої дії. Відразу, коли наступаєш на неї, не вибухає, але неодмінно рвоне пізніше, коли ногу прибереш.

При прийомі алкоголю виявляються насамперед негативні психофізіологічні та психічні реакції:

  • знижується здатність людини вирішувати завдання, в тому числі бойові, з’являються помилки в елементарних лічильних операціях;

  • порушується координація рухів, знижується їхня точність, виконання більшості операцій стає неможливим;

  • збільшується час реакцій на різні подразники;

  • підвищується поріг збудливості центральної нервової системи, має місце явище оглушення;

  • розмови людей ведуться більш гучним голосом;

  • найбільш страждають при сп’янінні процеси активного гальмування, через що різко знижується інтелектуальний контроль людини за своїми вчинками;

  • стан ейфорії з бурхливими проявами радощів, веселощів може змінюватись спалахами гніву з агресивними діями чи слізливістю;

  • характерна сексуальна розкутість;

  • притупляється інстинкт самозбереження.

Реакція на алкоголь буває різна не тільки в різних людей, але й в однієї людини в різний час: Залежно від того, що, коли, з ким пили і чим закусили. Окрім дози випитого, має значення й те, які напої та в якій послідовності були вжиті (від пива до спирту або навпаки), яка була закуска та якої консистенції. Навіть настрій, в якому починається вживання спиртного, треба брати до уваги, оскільки від нього залежить формування тимчасових зв’язків у корі головного мозку і рівень багатьох гормонів і ферментів у крові, що впливають на швидкість розкладання алкоголю.

Що ж відбувається з організмом після того, як людина перехилила чарку (окрім порушення розумових процесів, про які вже йшлося)?

Якщо концентрація алкоголю в крові сягає 1 грама на літр (позначається 1% і називається «проміле», тобто 1/10 відсотка), то тривалість реакції на слуховий подразник зростає в чотири рази і становить замість 0,19 секунди майже 0,8 секунди. Слабне слух, зокрема через галасливість захмелілих чи гучну музику у святковій компанії.

Навіть невелика концентрація алкоголю в крові спричиняє порушення окоміру й відчуття простору через погіршення бінокулярного зору. Людині треба більше часу, щоб з’ясувати місце розташування окремих предметів, що перебувають на одному рівні з оптичною віссю ока, але на різній відстані. Що більше алкоголю випито, то більше порушень зору, в очах починає двоїтися. Про влучне стріляння в такому стані, звичайно, і мови нема.

Поширена також думка, що спиртне посилює апетит. Після чарки горілки з’їсти можна значно більше: і за кількістю, і за асортиментом, часом навіть таке, чого без горілки не з’їси. Насправді йдеться в такому разі не про апетит. Алкоголь просто знижує смакову і нюхову чутливість, гальмує відчуття ситості через спазм розтягнутого шлунку, що не раз призводить до дуже неприємних наслідків, наприклад блювоти.

Більшість перелічених змін відбуваються в організмі здорових, помірно звичних до алкоголю чоловіків після вживання близько 100 мл спирту, що відповідає 250 г горілки або еквівалентній кількості іншого спиртного напою. Суміш напоїв різних класів (наприклад, горілки з пивом, портвейну з коньяком) позначається ще згубніше, оскільки, як наслідок, блокується відразу декілька зон кори головного мозку, кожна з яких вибірково чутлива до певного напою.

Найпростіший спосіб знизити вплив алкоголю на організм — спожити більше цукру (хоч би в якому вигляді, годиться навіть торт і цукерки) і більше води (але негазованої). Фанти, тоніки, спрайти, що містять вуглекислий газ, тільки пришвидшують усмоктування алкоголю і зводять нанівець «витверезну» здатність і води, і цукру. Саме через наявність вуглекислоти від шампанського так швидко хмеліють.

Подібно до цукру діє кухонна сіль. Саме тому обов’язковою прикрасою столу стають солоні огірочки, квашена капуста, кілька, оселедець, червона риба, ікра (залежно від смаків і статків).

Помилкою є думка, нібито запобігти сп’янінню можна, з’ївши ще на початку застілля або незадовго до нього шматок масла або випити декілька ковтків олії. Є люди, які охоче вдаються до таких профілактичних процедур і навіть можуть похвалитися позитивним ефектом. А тим часом більшість людей не знає, що найбільш дієвою речовиною, що зв’язує алкоголь, є крохмаль, а простіше кажучи, звичайна варена або смажена картопля. На другому місці м’ясо (тобто білки), а жири, зокрема масло та сало, аж на третьому.

Всі ці продукти, якщо їх спожити до спиртного, зв’язують алкоголь, утворюючи так звані «алкоголяти», внаслідок чого виникає дефіцит алкоголю, що складається з тимчасового й остаточного.

Хороша ситна закуска може зв’язати до 40% спиртного. Посилює остаточний дефіцит, слабка кислота, наприклад лимонна або яблучна (і навіть столовий оцет), утворюючи зі спиртом зовсім нешкідливі харчові ефіри. Тобто випивши коньяку чи горілки, можна з’їсти шматочок лимона, маринований огірочок або шматочок оселедця під оцтом.

Майже кожен чув про миттєве протверезіння в разі несподіваної небезпеки або ж навіть переживав таке. Пояснити це просто. Виділення у стресовій ситуації великої дози гормонів (зокрема адреналіну) призводить до раптового руйнування алкоголю в судинах, а отже, до протверезіння. Проте воно, як правило, короткочасне, і як тільки минає конфліктна (екстремальна) ситуація, починається новий виток сп’яніння, і то не слабшого за попереднє.

Тож насправді боєць не матиме жодної користі з того, що вип’є «100 грамів» перед атакою. Бо малу дозу ще до атаки зруйнує норадреналін (гормон «тривожного очікування») або ж адреналін (гормоном «активної дії») — на самому початку бою. А велика доза (250-300 мл) призведе до звичайного сп’яніння.

Пити в передбойових умовах доводиться натщесерце. Адже їсти перед атакою не можна, оскільки поранення в живіт з повним шлунком — гарантована смерть або відразу від шоку, або через кілька днів від перитоніту (запалення очеревини). Горілка натщесерце засвоюється швидко, перші ознаки сп’яніння (від нестійкості настрою до порушень зору, слуху і координації рухів) з’являться вже за хвилин 1015, максимум через годину-півтори.

Вважається, що сп’яніння може стати піти на користь як профілактика шоку, оскільки спирт як наркотик дійсно входить до складу протишокової рідини. Але треба пам’ятати, що в такому разі «профілактика» може більше зашкодити, ніж допомогти.

Зовсім інша річ вживання алкоголю опісля стресової ситуації, зокрема після бою. Людині небажано довго перебувати у стані внутрішнього напруження без можливості вилити емоції і спалити енергію дією. Хто емоційний, може покричати й заспокоїтися і так зберегти собі здоров’я коштом інших. А от стримуваний гнів, невисловлені керівникові емоції завдають шкоди передусім серцю, залишаючи на ньому кожного разу маленький, але цілком реальний рубець. І саме в таких ситуаціях нас, так би мовити, захищає властивість алкоголю змінювати настрій, позбавляти логічного мислення, викликати безпричинну смішливість. Алкоголь допомагає розслабитися. Саме тому після бою воякам перепадало «бойових 100 грамів».

У невеликих дозах спиртне помагає організму боротися з інфекцією, але не тому, що вбиває мікроби, як на руках хірурга під час передопераційного миття. Алкоголь це неспецифічний адаптоген, тобто речовина, що допомагає пристосуватися до несприятливих умов середовища, впливаючи на центральну нервову систему і гормональний обмін.

Поширені також багато хибних думок щодо зігрівальної властивості спиртного. Насправді ж знову йдеться про обман організму. Через розширення периферичних судин людині тільки здається, що їй жарко. Збільшення тепловіддачі без потрібного енергетичного підживлення призводить до швидкого спалювання «на спирту» глюкози крові, виведення її з тканин і органів, зокрема з серцевого м’яза, до поступового зниження обміну речовин, засипання й загибелі.

Звісно, висновки та рішення кожен робить сам. Але слід пам’ятати, що навіть ліки можуть стати отрутою — все залежить від дози.

Найбільш негативним явищем при вживанні алкоголю є те, що розвивається хвороба, назва якій – хронічний алкоголізм.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

скачати

© Усі права захищені
написати до нас