2.6. Гостра інтоксикація галюциногенами
Галюциноген - це речовина, що викликає спотворення сприйняття, тобто галюцинації. Галюцинації можуть викликатися різними типами з'єднань, як природних, так і синтетичних. В останні роки найбільш поширеними галюциногенами є фенциклидин і діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД). Інші речовини здатні викликати галюцинації на тлі їх основного токсичного ефекту (наприклад, екстракт дурману). ЛСД широко використовувався в 60-70-і роки. Дія ЛСД зазвичай триває декілька годин. Препарат може викликати стійкий психоз. Безумовно мають місце епізодичні повернення колишніх галюцинацій і без прийому ЛСД, особливо при його хронічному вживанні.
| Алгоритм допомоги | |
| Перший рівень медичної допомоги | Лікування при інтоксикації психоміметиками (інтоксикації). При появі перших ознаках отруєння, хворого необхідно ізолювати, забезпечити максимальний спокій, для зменшення сенсорної стимуляції, вкласти на спину повернувши голову на бік, промити шлунок хворого до чистих промивних вод, для промивання шлунку використовують ізоосмолярний водний розчин (1% розчин NaCL). Після промивання, в шлунок ввести обволікальні препарати (жирові емульсії або ін., в дозі 2-3 мл/кг маси тіла). Вести ентеросорбенти (вктивоване вугілля розтовченез водою 10 таблеток на кілограм маси тіла). Парентеральне водне навантаження 5-10% розчинами глюкози, реополіглюкіну, фізіологічним розчином (NaCL 0.9%), В1 5% - 5-6 мл в/в повільно, В6 % - 5-6 мл в/в повільно, аскорбінова кислота 5% - 40 мл в/в крапельно, сольовими розчинами, з швидкістю інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування зі стимуляцією діурезу. Стимуляція діурезу салуретиками (Лазикс, Фуросемід 2-5 мг/кг), симптоматична терапія, вирішення питання про переведення хворого наступний рівень медичної допомого або у найближче відділення інтенсивної терапії. |
2.7. Гостра інтоксикація бензодіазепінами
До бензодіазепінів належать такі препарати: хлозепід (еленіум, хлордіазепоксид, напротон, лібріум), сибазон (діазепам, седуксен, валіум, реланіум), нозепам (оксазепам, тазепам), нітразепам (еуноктин, радедорм), лоразепам, феназепам, що мають анксіолітичну, протисудомну, міорелаксуючу, снодійну дію. За тривалістю дії розподіляються на короткодіючі (період дії до 10 год): лоразепам, тріазолам, темазепам та бензодіазепіни тривалої дії (період дії до 100 год): флуразепам, нітразепам, діазепам, тазепам. При комбінації бензодіазепінів з іншими психотропними медикаментами та етанолом токсичність комбінації значно підвищується. Токсикодинаміка та токсикокінетика. Всмоктуються у шлунку та тонкому кишечнику, зв’язуються з білками плазми. Через 1–2 год після прийому спостерігається максимальна концентрація бензодіазепінів у крові. В подальшому зниження концентрації бензодіазепінів відбувається повільно, залежно від їх тривалості дії. Основний метаболізм відбувається у печінці. Метаболіти бензодіазепінів легко поникають через гематоенцефалічний бар’єр з реалізацією їх токсичних ефектів на ЦНС. Бензодіазепіни діють на бензодіазепінові рецептори, які знаходяться в рецепторному комплексі, розташованому на мембрані нервових клітин. Психотропна та нейротоксична дія зумовлена гальмуванням ЦНС, ослабленням процесів збудження, гальмуванням вставного нейрона спинного мозку і таламуса (центральна міорелаксація). Токсичні і смертельні дози широко варіюють залежно від індивідуальної чутливості. Так, середня летальна доза для діазепама — від 1 до 2 г.
Клінічна картина. Багато в чому подібна до клінічних проявів при отруєннях барбітуратами. Найбільш небезпечними є порушення функцій ЦНС, системи дихання та гемодинаміки. Тяжким проявом з боку ЦНС є розвиток коматозного стану з відсутністю вогнищевої неврологічної симптоматики. Порушення дихальної системи (обтураційно-аспіраційний синдром) паралельно з розвитком коматозного стану призводить до тяжких ускладнень у вигляді прогресуючої дихальної недостатності та розвитку пневмоній у подальшому. На особливу увагу заслуговує флунітразепам — бензодіазепін тривалої дії. Препарат діє швидко і пригнічення ЦНС наступає вже через 30 хв після прийому. Період напівелімінації - 20 год. Відомий як «таблетка зґвалтування»: при додаванні до алкогольних напоїв викликає сон, а характерна для бензодіазепінів ретроградна амнезія не залишає в пам’яті жодних подій.
| Алгоритм допомоги | |
| Перший рівень медичної допомоги | При появі перших ознаках отруєння, хворого необхідно вкласти на спину повернувши голову на бік, промити шлунок хворого до чистих промивних вод, для промивання шлунку використовують ізоосмолярний водний розчин (1% розчин NaCL). Після промивання, в шлунок ввести обволікальні препарати (жирові емульсії або ін., в дозі 2-3 мл/кг маси тіла), вазелінове масло з розрахунку 1 – 2 мл / кг маси тіла всередину. Вести ентеросорбенти (вктивоване вугілля розтовченез водою 10 таблеток на кілограм маси тіла). Парентеральне водне навантаження по 40 мл 40% розчину розчинами глюкози, реополіглюкіну, фізіологічним розчином (NaCL 0.9%), В1 5% - 5-6 мл в/в повільно, В6 % - 5-6 мл в/в повільно, аскорбінова кислота 5% - 40 мл в/в крапельно, сольовими розчинами, з швидкістю інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування. Форсований діурез малоефективний у зв’язку з тим, що бензодіазепіни добре зв’язуються з білками плазми крові. Термінове вирішення питання про переведення хворого наступний рівень медичної допомого або у найближче відділення інтенсивної терапії. |
2.8. Опіатна інтоксикація
Найбільш відомий алкалоїд опію морфін, можливе отримання напівсинтетичних алкалоїдів (героїн, промедол, омнопон, кодеїн) і повністю синтетичних (метадон та ін). Найбільше поширення отримали препарати самовільного виготовлення, опій-сирець (макова соломка, ханка), що містять, і героїн (опій, що антигідрується). Швидкість розвитку психічної залежності залежить від використаного наркотичного засобу. Героїн, наприклад, здатний викликати залежність після 2-3 ін'єкцій. Застосовується він, як правило, парентеральний. Перший прийом наркотика може супроводжуватися дисфорією, диспептическими розладами. Суб'єктивна дія препаратів типу опію залежить від дози, способу вживання, фізичного і психічного стану і досвіду споживача, а також від очікуваного їм результату. Зазвичай прийом препаратів типу опію викликає анальгезію, почуття теплоти, сухості у роті, створює відчуття "комфорту", ілюзію відсутності яких-небудь проблем.
Патогенез отруєння наркотиками. У плазмі крові наркотичні речовини циркулюють переважно у вільному вигляді - зв'язується від 20 до 35% дози що надійшла. Період циркуляції наркотиків в крові становить 2-4 години. Метаболізм відбувається у печінці шляхом перетворення в водорозчинні глюкуроніди, які виводяться із сечею. 75% наркотику в організм видаляється з сечею за 24 години. Частково наркотики можуть в незмінному вигляді виділятись з печінки з жовчю в просвіт кишечнику з подальшим повторним всмоктуванням. Опіати викликають спазм пілоричного сфінктера шлунка і, томуможуть довго затримуватися в ньому при пероральному вживанні. При внутрішньовенному введенні наркотичний ефект розвивається практично відразу, при внутрішньом'язовому - через 10-15 хв., при пероральному прийомі - через 20-30 хв. В залежності від шляху надходження та дози швидкість розвитку отруєння варіює від декількох хвилин до 1-2 годин. Наркотичні речовини, впливаючи на «опіатні» рецептори нейронів, порушують функцію нервової системи, викликаючицентральні (пригнічення ЦНС) і периферичні (холіноміметичні синдром) неврологічні ефекти. Початкові прояви отруєння опіатами відповідають очікуваному від застосування наркотиків ефекту і, тому, не викликають тривоги у наркомана і оточуючих. З'являється відчуття ейфорії, порушення координації рухів. У міру наростання токсичного ефекту розвивається млявість, сонливість з переходом в сопор і кому. В результаті специфічного пригноблюючого впливу опіатів на дихальний центр у коматозних хворих спостерігається центральна форма порушення дихання у формі брадипное з періодами апное. Частота дихання зменшується до 10 і менше за хвилину. Винятком є отруєння кодеїном, при яких апное може бути навіть при збереженій свідомості. Розвиваються гіпоксія, ацидоз, набряк мозку, екзотоксичний шок. Порушення гемодинаміки нерідко мають фазовий характер - підвищення артеріального тиску в початковий період отруєння чередується його падінням. Шок протікає з відносною гіповолемією. Шкірні покриви ціанотичні. Холіноміметичні ефекти представлені вираженим міозом («точкові» зіниці), саливацией, помірним бронхоспазмом і бронхорея, нерідко спостерігається блювота. Вихід отруєнь опіатами визначають ускладнення: порушення дихання по аспіраційно-обтураційній і центральному типу; важка гіпоксична енцефалопатія («смерть мозку»); набряк легенів внаслідок підвищення проникності судинної стінки під дією наркотиків (особливо героїн); набряк мозку; токсичний шок; пневмонія, сепсис, тромбофлебіт через нестерильними введення наркотиків; тромбоз легеневої артерії при порушенні «технології» виготовлення дози для ін'єкції - застосування надмірної кількості оцтового ангідриду для вилучення морфіну з напівфабрикатів опію.
Діагностика отруєнь опіатами в типових випадках не становить труднощів: брадипное з періодами апное; виражений міоз; сліди численних ін'єкцій різної давності по ходу вен на кінцівках - «доріжки»; почастішання частоти дихання та поліпшення стану свідомості на введення налоксону (1-2 мл), а при його відсутності кордіаміну (2-4 мл) внутрівенно струйно. У диференціальної діагностиці отруєнь наркотиками необхідно пам'ятати, що міоз характерний для отруєнь клофеліном, фосфорорганічними сполуками (ФОС). Однак при отруєннях клофеліном не спостерігається брадіпное і аритмії дихання. При ураженнях ФОС, на відміну від отруєнь опіатами, вираженість холіноміметичних проявів досягає крайнього ступеня, особливо з боку легенів.
| Алгоритм допомоги | |
| Перший рівень медичної допомоги | при коматозному стані перевірити прохідність верхніх дихальних шляхів, оцінити ефективність самостійного дихання і ступінь гіпоксії. При потребі – туалет дихальних шляхів, інтубація трахеї, ШВЛ, оксигенація; забезпечення внутрішньовенного доступу; застосування аналептиків (кордіаміну 50), дихальних аналептиків (етимізол 30 або 50) внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. промити шлунок хворого до чистих промивних вод, для промивання шлунку використовують ізоосмолярний водний розчин (1% розчин NaCL). Після промивання, в шлунок ввести обволікальні препарати (жирові емульсії або ін., в дозі 2-3 мл/кг маси тіла), вазелінове масло з розрахунку 1 – 2 мл/кг маси тіла всередину. Вести ентеросорбенти (активоване вугілля розтовчене з водою 10 таблеток на кілограм маси тіла). Парентеральне водне навантаження розчинами реополіглюкіну, фізіологічним розчином (NaCL 0.9%), В1 5% - 5-6 мл в/в повільно, В6 % - 5-6 мл в/в повільно, аскорбінова кислота 5% - 40 мл в/в крапельно, сольовими розчинами, з швидкістю інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування якнайшвидша евакуація хворого на наступний рівень медичної допомоги або у найближче відділення інтенсивної терапії. |
Психіатричну допомогу комбатантам-учасникам АТО здійснюють у відповідності до принципів єдиної військово-польової медичної доктрини. Основа доктрини – система лікувально-евакуаційних заходів, своєчасне надання всіх видів медичної допомоги з врахуванням особливостей, притаманних конкретній бойовій або надзвичайній ситуації. При цьому основний принцип надання психіатричної допомоги на передовому етапі - мінімальний її обсяг з найшвидшою евакуацією постраждалого із бойової зони. Знання про закономірності розвитку бойової психічної травми дозволяють здійснювати превентивні психофармакологічні та психотерапевтичні заходи для зменшення негативних ускладнень, серед яких одним із основних являються психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин. Збереження психічного здоров'я військовослужбовців - найважливіший напрямок діяльності командування та медичної служби для підтримання високої боєздатності військ в мирний та військовий час.
Короткі відомості про авторів
РОМАНИШИН Андрій Миколайович – полковник, кандидат педагогічних наук, доцент, начальник кафедри Морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Учасник бойових дій в Республіці Ірак. Учасник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
МАЦЕВКО Тарас Михайлович – підполковник, кандидат психологічних наук, с.н.с., заступник начальника кафедри Морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Учасник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
КАПІНУС Олександр Сергійович – підполковник, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри Морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Учасник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
ГУЗЕНКО Ірина Михайлівна – старший викладач кафедри Морально-психологічного забезпечення діяльності військ.
НЕУРОВА Алла Борисівна – кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри Морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Учасник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Навчальне видання
ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:
ДІЯЛЬНІСТЬ КОМАНДИРА ПІДРОЗДІЛУЩОДО ПІДТРИМАННЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОСОБОВОГО СКЛАДУ В ХОДІ БОЙОВИХ ДІЙ
Навчально-методичний посібник
Редактори
Коректор
Комп’ютерна верстка
Підписано до друку
Формат 60х90 1/16. Папір офсетний.
Гарнітура Times New Roman. Офсетний друк
Ум. друк. арк.
Обл.-вид. арк.
Тираж 100 прим.
Замовлення №
Видавець та виготовлювач– Національна академія сухопутних військ
імені гетьмана Петра Сагайдачного
79012, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32
тел.:(032) 258-44-12
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців,
виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3939 від 14.12.2010 р.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15