1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
Ім'я файлу: ДЕВІАНТОЛОГІЯ.docx
Розширення: docx
Розмір: 923кб.
Дата: 30.01.2020
скачати

ПОРЯДОК РОБОТИ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНИХ ПРОЯВІВ
І. Виявлення осіб суїцидального ризику

З цією метою доцільно використовувати:

        1. Командиру військової частини (підрозділу), офіцерам штабів, служб:

  • вивчення соціально-демографічних даних підлеглих;

  • аналіз документів, що характеризують особу;

  • спостереження за поведінкою підлеглих у повсякденному житті;

  • індивідуальні бесіди;

  • спілкування з рідними.

        1. Заступнику командира з МПЗ:

  • психологічне вивчення документів;

  • анкетування військовослужбовців за методиками “Прогноз”, “Акцентуація характеру”, “Соціометрія”, Г. Айзенка, “Визначення ризику суїциду”, “Адаптація”; застосування проективних методик.

        1. Начальнику медичної служби військової частини:

  • вивчення медичних даних підлеглих;

  • спостереження за поведінкою підлеглих у повсякденному житті;

  • індивідуальні бесіди.

При виявленні групи суїцидального ризику звернути увагу на військовослужбовців, які:

  • виросли в сім’ях, де мали місце суїцидальні прояви членів сім’ї або родичів;

  • не мали або втратили батька (матір) у ранньому дитинстві;

  • виховувались у родичів;

  • мають хронічні захворювання (наприклад, енурез, заїкання, вроджені деформації грудної клітини, дефект мови), косметичні дефекти обличчя.

З етичної точки зору неприпустиме розголошення отриманих даних. Інформація, отримана офіцерами-вихователями і медичними працівниками, необхідна для корекції дій офіцерів підрозділів, молодших командирів стосовно підлеглих, повинна їм повідомлятись індивідуально і стосуватися конкретних аспектів і дій офіцера, сержанта. Облік групи суїцидального ризику ведуть заступники командирів з МПЗ усіх рівнів.

II. Орієнтація командування підрозділу в проблемі профілактики суїциду

Інформування командира з питань попередження та профілактики самогубств проводити зрозумілою мовою; професійну лексику використовувати у мінімальному обсязі. Офіцерам доводити зміст мотивів та конфліктів, які спричиняють самогубства.

У відповідності до функціональних обов’язків, індивідуальних якостей та досвіду роботи з людьми, офіцерам та сержантам доводити інформацію стосовно їх участі в профілактиці самогубств, визначити внесок усіх категорій військовослужбовців у таку роботу.

IІІ. Оптимізація спрямованості особи, чинників середовища та життєдіяльності

Командирам, офіцерам органів МПЗ оптимізацію спрямованості особистості здійснювати через копітку індивідуально-виховну роботу, морально-психологічну підготовку з метою надання військовослужбовцям допомоги з питань визначення та деталізації життєвих цілей, у відповідності до їх індивідуально-психологічних особливостей, організувати роботу з нейтралізації умов, які збільшують ймовірність та продовжують суїцидальні рішення та дії.

З цією метою суворо дотримуватися вимог керівних документів із питань:

  • зміцнення військової дисципліни та правопорядку;

  • морально-психологічного забезпечення повсякденної та бойової діяльності підрозділів;

  • порядку зберігання зброї та боєприпасів;

  • розпорядку дня;

  • розподілу службового навантаження;

  • організації індивідуально-виховної роботи.

Проведення психологічних та психопрофілактичних заходів у підрозділі здійснюється за трьома напрямками:

  • формування у військовослужбовців переконаності у найвищій цінності людського життя і подоланні перешкод, які виникають перед ними (в ході проведення заходів МПЗ);

  • навчання особового складу навичкам психологічної саморегуляції (в процесі бойової підготовки, інформування тощо);

  • здійснення організаторського та психологічного впливу, спрямованого на зняття емоційної напруженості та керування конфліктами.

ІV. Визначення та подолання суїцидальних ситуацій

Можливе виключно за умов глибокого і ретельного вивчення індивідуально-психологічних якостей військовослужбовців, спостереження за їх поведінкою у повсякденному житті, їх звичайного стану, настрою, думок, володіння відповідною інформацією, що надає реальну можливість виявити ситуації особливої напруги, причини особистих та службових проблем підлеглих.

Додаток В
Шкала оцінки ризику суїциду

(The SAD PERSONS Scale. Patterson et al., 1983)




Фактор

Значення

Sex

Стать

1 - чоловічий; 0 - жіночий

Age

Вік

1 – <19 років або >45

Depression

Депресія

1 – якщо є

Previous attempt

Парасуїциди в анамнезі

1 – якщо є

Ethanol abuse

Зловживання алкоголем

1 – якщо є

Rational thinking loss

Порушення раціонального мислення (марення, галюцинації, фіксація на втраті, депресивне звуження сприйняття)

1 – шизофренія, розлад настрою, когнітивні порушення

Social support lacking

Дефіцит соціальної підтримки (проживання в самоті, важкі порушені відносини, не сприймаюче соціальне оточення)

1 – якщо присутній, особливо при недавній втраті "значущого іншого"

Organized plan

Організований план суїциду

1 – якщо є, а обраний метод потенційно летальний

No spouse

Відсутність дружини (чоловіка)

1 – розлучений, овдовілий, відділений, проживає в самоті

Sickness

Хвороба

1 – якщо є, особливо хронічна, тяжка, яка може призвести до інвалідності


Загальний бал варіює від 0 (дуже низький ризик) до 10 (дуже високий ризик)

Продовження додатку В
Рекомендовані дії за результатами оцінки ризику суїциду

Загальний бал

Передбачувана дія

0–2, низький ризик

Амбулаторне спостереження

3–4, середній ризик

Амбулаторне спостереження з частими візитами до лікаря (1-3 рази на тиждень); денний стаціонар;

розглянути можливість госпіталізації

5–6, високий ризик

Рекомендувати госпіталізацію, якщо немає впевненості в якісному амбулаторному спостереженні

7–10, дуже високий ризик

Госпіталізація

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

скачати

© Усі права захищені
написати до нас