Навчальний посібник для студентів І лікарів-інтернів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації сторінка 89

697
ров’я з особливим протиепідемічним режимом – спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсер- ватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорони здоров’я, оздоровчих,
навчальних закладів тощо.
Обов’язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб.
Особи, які, перебуваючи на території карантину, мали достовірно встановлені кон- такти з хворим на особливо небезпечну інфекційну хворобу, підлягають госпіталізації в
ізолятор.
Особам, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, необ- хідно протягом інкубаційного періоду відповідної хвороби перебувати в обсерваторі під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебуван- ня в обсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Режим роботи спеціалізованих закладів охорони здоров’я, форми медичних довідок,
що видаються особам, які перебували в цих закладах, встановлюються спеціально упов- новаженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
На період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я працівникам видається листок непрацездатності, який оплачується в розмірах і порядку, встановлених законодавством для осіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання.
Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходи
Обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконав- чої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому вихов- ному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склала- ся неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб.
Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.
Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залеж- но від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обста- вин, що на неї впливають.
Розділ VI
ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАХОДИ
Стаття 33. Види і порядок проведення дезінфекційних заходів
Дезінфекційні заходи поділяються на такі види:
профілактичні дезінфекційні заходи – заходи, що проводяться у жилих, виробничих,
навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на терито- ріях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в
інших можливих місцях, розмноження переносників збудників інфекційних хвороб.
Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться не рідше двох разів на рік – навесні
та восени.
Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться спеціалізованими підрозділами ус- танов і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також суб’єктами підприє- мницької діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, орга- нізаціями, незалежно від форм власності та громадянами;

698
поточні дезінфекційні заходи – заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров’я, на об’єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства по- бутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а та- кожу жилих приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріо- носіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів надень залежно від епідемічної ситуації.
Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств,
установ, організацій, а в жилих приміщеннях – хворими на інфекційні хвороби, бактеріо- носіями, членами їх сімей тощо.
Заключні дезінфекційні заходи – заходи, що проводяться в осередку інфекційної хво- роби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводять- ся установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Порядок проведення профілактичних, поточних і заключних дезінфекційних заходів встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з пи- тань охорони здоров’я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, фак- торів передачі інфекції тощо.
Стаття 34. Дезінфекційні засоби
Хімічні речовини, біологічні чинники та засоби медичного призначення, що застосо- вуються для проведення дезінфекційних заходів, підлягають гігієнічній регламентації та державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Виробництво, зберігання, транспортування, застосування та реалізація дезінфекцій- них засобів здійснюються з дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів.
Застосування дезінфекційних засобів, не зареєстрованих у встановленому порядку в
Україні, а також тих, у процесі виготовлення, транспортування чи зберігання яких було порушено, вимоги технологічних регламентів та інших нормативно-правових актів, забо- роняється.
Розділ VII
ОБЛІК ТА РЕЄСТРАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ.
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ
Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб
Облік інфекційних хвороб базується на системі обов’язкової реєстрації кожного їх випадку незалежно від місця і обставин виявлення та оперативного (екстреного) повідом- лення про нього відповідного закладу чи установи державної санітарно-епідеміологічної
служби.
Заклади та установи охорони здоров’я незалежно від форм власності, суб’єкти підприє- мницької діяльності, що займаються медичною практикою, ведуть реєстрацію та облік
інфекційних хвороб і подають відповідні статистичні звіти. Перелік інфекційних хвороб,
що підлягають реєстрації, порядок ведення їх обліку та звітності встановлюються Кабіне- том Міністрів України.
Стаття 36. Порядок епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемій та
спалахів інфекційних хвороб
Усі епідемії та спалахи інфекційних хвороб підлягають епідеміологічному обстежен- ню (розслідуванню) і метою встановлення причин їх виникнення, факторів передачі

699
інфекції, визначення меж осередків інфекційних хвороб та масштабів поширення епідемії
чи спалаху інфекційної хвороби, вжиття заходів щодо їх локалізації та ліквідації, а також виявлення осіб, винних у виникненні епідемії чи спалаху інфекційної хвороби.
Порядок проведення епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемії та спа- лахів інфекційних хвороб встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Стаття 37. Робота в осередках інфекційних хвороб
Обов’язковому епідеміологічному обстеженню підлягає кожен випадок (осередок)
особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб незалежно від місця виникнен- ня. У дитячих закладах обов’язковому епідеміологічному обстеженню підлягає кожен ви- падок будь-якої інфекційної хвороби.
Межі осередків інфекційних хвороб визначаються фахівцями державної санітарно- епідеміологічної служби на підставі результатів їх епідеміологічного обстеження.
Роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб (епіде- міологічне обстеження, лікувальні, профілактичні та протиепідемічні заходи, у тому числі
дезінфекційні) належать до робіт з особливо шкідливими та шкідливими умовами праці.
Перелік посад медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах із шкідливими та особливо шкідливими умовами праці в осередках інфекційних хвороб,
визначається Кабінетом Міністрів України. На цих працівників поширюються встанов- лені законодавством умови оплати праці, заходи соціального захисту, пільги та компен- сації.
Власники (керівники) закладів та установ охорони здоров’я згідно із законодавством забезпечують працівників, які виконують роботи в осередках особливо небезпечних і не- безпечних інфекційних хвороб, спеціальним одягом, взуттям і захисними засобами з ура- хуванням особливостей інфекційної хвороби, факторів передачі інфекції та виконуваної
роботи.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства,
установи, організації незалежно від форм власності зобов’язані всебічно сприяти прове- денню робіт в осередках інфекційних хвороб, оперативно надавати працівникам, які їх виконують, достовірну інформацію щодо епідемічної ситуації, а в необхідних випадках забезпечувати їх транспортом, засобами зв’язку, приміщеннями для роботи та відпочинку,
продуктами харчування, спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами та засобами для санітарної обробки тощо.
Розділ ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ
ТА ІНШИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЗАЙНЯТИХ У СФЕРІ ЗАХИСТУ
НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ
ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Стаття 38. Обов’язки посадових осіб закладів охорони здоров’я і медичних пра-
цівників у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу
Посадові особи закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та медичні
працівники у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу зобов’язані вжити заходів для його тимчасової ізоляції, надати невідкладну медичну допомогу, за необхідності організу-

700
вати проведення поточних дезінфекційних заходів, терміново повідомити відповідну ус- танову державної санітарно-епідеміологічної служби та організувати госпіталізацію хворого до відповідного закладу охорони здоров’я.
Медичні працівники зобов’язані надавати хворим на інфекційні хвороби і бактеріо- носіям та (або) їх законним представникам інформацію про небезпеку зараження оточую- чих і про вимоги санітарно-протиепідемічних правил і норм, яких слід дотримуватися з метою недопущення поширення захворювання. Хворі на особливо небезпечні та небез- печні інфекційні хвороби та бактеріоносії збудників цих хвороб, крім того, повинні бути попереджені про відповідальність за недотримання санітарно-протиепідемічних правил і
норм та зараження інших осіб, про що в медичні документи цих хворих і бактеріоносіїв вноситься відповідний запис, який підписують лікуючий лікар, хворий чи бактеріоносій та (або) його законний представник.
Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медичних та інших праців-
ників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками
інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), на- лежать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних зак- ладів охорони здоров’я та державних наукових установ підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 40. Оплата праці медичних та інших працівників, зайнятих
у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
Умови і розміри оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби, працюють із живими збудниками інфекційних хвороб та в осередках інфекційних хвороб, виконують інші роботи, пов’язані з високим ризиком зараження збудниками інфекційних хвороб, встановлюються відповідно до зако- нодавства.
За період роботи по ліквідації епідемій і спалахів інфекційних хвороба також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб посадові
оклади медичним та іншим працівникам встановлюються в порядку і розмірах, визначе- них Кабінетом Міністрів України.
Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про захист населення
від інфекційних хвороб
Особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хво- роб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Розділ IХ
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 42. Міжнародне співробітництво України у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб
Міжнародне співробітництво України у сфері захисту населення від інфекційних хво- роб здійснюється шляхом укладання, міжнародних договорів, участі в міжнародних про- грамах і проектах, обміну інформацією та досвідом роботи, розвитку торгівлі медичними

701
імунобіологічними препаратами та іншими лікарськими засобами, надання взаємодопо- моги тощо.
Стаття 43. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми цього міжнародного договору.
Розділ Х
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини другої статті в частині поставок медичних імунобіологічних препаратів для проведення профілактич- них щеплень за рахунок коштів Державного бюджету України та статті 39, які набирають чинності з 1 січня 2001 року. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та
інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців після набрання чинності цим
Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів Ук- раїни у відповідність з цим Законом;
привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л. КУЧМА
м. Київ, 6 квітня 2000 року 1645-III

702
ІЗ КАРНОГО І КАРНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО
КОДЕКСІВ УКРАЇНИ
Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на ви-
явлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекцій-
ної хвороби
Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником,
який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про прове- дення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи
іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захво- рювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі
у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, –
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро- мадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбав- ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років або без такого.

1 ... 83 84 85 86 87 88 89 90 91

скачати