1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   91
Ім'я файлу: stat_chvor.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7064кб.
Дата: 03.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
186393.rtf
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc.docx
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА.doc
залік-професйна іноземна мова (фахова).doc
Курсова (1).docx
ФККПІ_2021_122_П_ятківський_В_Ю.pdf
Практична 3.docx
Заняття 3.DOCX
химия.docx
образец 2.docx
595594.rtf
Семінар 2.docx
Лекція 5 Педагогічна техніка.docx
2022_щоденник_Вир_пр_в_гр_дошк_віку_.docx
Python_ПЗ_Модуль_04_Функции_ч_3.pdf
Тема 1.docx
Курсова пат анат.docx
Курсова робота по патологічній анатомії Інфекційний гепатит.docx
10_p35.docx
urrizmir0980[1].doc
Філологічна практика uk.docx
Стаття 27.
Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов’язків, мають право на щорічне безкоштов- не одержання путівки для санаторно-курортного лікування в спеціалізованих оздоровчих закладах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні медичні служби, а також право на щорічну відпустку загальною тривалістю 56 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час.
Стаття 28.
Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов’язків, мають право на першочергове по- ліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 29.
Працівникам, зайнятим поданням медичної допомоги особам, інфікованим вірусом
імунодефіциту людини або хворим на СНІД, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції,
проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробницт- вом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики СНІДу, встанов- люється доплата до заробітної плати, надається право на пенсію за віком на пільгових умо- вахта щорічну додаткову відпустку в порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 30.
Власник (уповноважений ним орган) закладу охорони здоров’я, персонал якого проводить діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію, подає лікувальну допомогу ВІЛ-інфіко- ваним та хворим на СНІД, а також контактує з кров’ю та іншими матеріалами від інфіко- ваних осіб, зобов’язаний забезпечити працівників необхідними засобами захисту згідно з переліком та нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України, а також умови для проходження за бажанням таких працівників медичних оглядів з метою виявлення зараження ВІЛ-інфекцією.
При проведенні робіт, зазначених у частині першій цієї статті, працівники, виконан- ня професійних обов’язків яких пов’язане з ризиком інфікування вірусом імунодефіциту людини, зобов’язані користуватися відповідними засобами захисту.

678
Розділ VI
Відповідальність за порушення законодавства у сфері боротьби із
захворюванням на СНІД
Стаття 31.
Відмова особі у реалізації її права на проведення медичного огляду з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини, проведення такого огляду без попередньої згоди особи, яка обстежується, неналежне виконання медичними та фармацевтичними працівниками або працівниками інших сфер своїх професійних обов’язків, що призвело до зараження іншої особи
(або кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини, відмова в поданні медичної допомоги ВІЛ-
інфікованим або хворим на СНІД, а також розголошення відомостей про проведення медичного огляду та його результати медичними працівниками та працівниками органів, зазначених у час- тині другій статті 8, тягне за собою відповідальність, встановлену законом України.
Стаття 32.
Завідоме поставлення в небезпеку зараження чи зараження іншої особи (або кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини особою, яка знала про наявність у неї ВІЛ-інфекції,
тягне за собою кримінальну відповідальність. Винна в цьому особа відшкодовує також витрати, що виникли у зв’язку з поданням зараженій особі медичної та соціальної допо- моги, у порядку, встановленому законом України.
Стаття 33.
Відшкодування збитків, завданих здоров’ю осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини з вини медичних працівників або внаслідок незабезпечення безпечних умов праці
власниками (уповноваженими ними органами) закладів охорони здоров’я, підприємств,
установ, організацій, виконання працівниками яких своїх службових обов’язків пов’язане з ризиком інфікування вірусом імунодефіциту людини, здійснюється за рахунок винної
особи в порядку, встановленому законодавством України.
Розділ VII
Прикінцеві положення
Стаття 34.
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону Кабінету Міністрів України протягом двох місяців:
– подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів
України у відповідність з цим Законом привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
– відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, пе- редбачених цим Законом забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону Президент України Л. КУЧМА
м. Київ, 3 березня 1998 року № 155/98-ВР

679
ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
№ 2026 від 18 грудня 1998 року
Правила медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції,
обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД
та медичного нагляду за ними. Ці Правила визначають умови і встановлюють порядок медичного огляду грома- дян України, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають або на закон- них підставах тимчасово перебувають на території України. Медичний огляд проводиться з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), здійснення епідеміо- логічного контролю, а також надання консультацій, медичної та психосоціальної допомо- ги ВІЛ-інфікованим.
Медичний огляд громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які пос- тійно проживають на території України або яким надано статус біженців, проводиться безоплатно.
2. Медичний огляд проводиться добровільно.
3. За бажанням особи, яка звернулася до закладу охорони здоров’я для проведення медичного огляду такий огляд може бути проведено анонімно.
Медичний огляд проводиться анонімно у кабінетах довіри чи за направленням ме- дичного працівника, до якого звернулась особа, яка потребує медичного огляду. Медич- ний працівник зобов’язаний проконсультувати особу, яка обстежується, стосовно проце- дури обстеження, його ймовірних результатів, шляхів розповсюдження ВІЛ-інфекції та засобів індивідуальної профілактики.
4. Після медичного огляду медичний працівник закладу охорони здоров’я, в якому проведено огляд, інформує обстежену особу у порядку, встановленому МОЗ, про резуль- тати медичного огляду. Якщо результат обстеження підтверджує наявність ВІЛ-інфекції,
обов’язком медичного працівника є надання інфікованій особі психологічної підтримки шляхом роз’яснення її прав і обов’язків, ознайомлення із заходами індивідуальної про- філактики для запобігання інфікуванню контактних осіб, можливостями медичного і со- ціального нагляду, а також попередження про кримінальну відповідальність за завідоме поставлення в небезпеку зараження та зараження іншої особи (осіб) ВІЛ.
ВІЛ-інфікована особа зобов’язана письмово засвідчити факт одержання зазначеної
інформації та попередження, після чого вона направляється до лікувально-профілактич- ного закладу для диспансерного нагляду та надання медичної допомоги.
5. Медичний огляд на ВІЛ-інфекцію проводиться шляхом забору крові або інших біо- логічних рідин, що направляються до спеціальної лабораторії діагностики СНІД.
6. Медичний огляд неповнолітніх віком до 18 років і осіб, визнаних в установленому законом порядку недієздатними, може проводитися на прохання чи за згодою їх законних представників, які мають право бути присутніми під час такого огляду
7. Медичний працівник повинен додержуватися конфіденційності інформації про ВІЛ-
інфікованість особи чи захворювання на СНІД. Порядок оформлення та зберігання відпо- відної медичної документації установлює МОЗ.
8. Особи, які пройшли медичний огляд на виявлення ВІЛ-інфекції, мають право за їх вимогою отримати довідку про його результати. Порядок видачі довідки та її зразок зат- верджує МОЗ.

680 9. Обов’язковому лабораторному дослідженню на наявність ВІЛ-інфекції підлягає кров
(її компоненти), отримана від донорів крові (її компонентів) та донорів інших біологічних рідин, клітин, тканин та органів людини.
10. Реєстрація ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД здійснюється лікувально-профілак- тичними закладами після проведення медичного огляду, встановлення діагнозу та стадії
розвитку ВІЛ-інфекції.
11. Облік ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебува- ють на території України, ведеться обласними (міськими) санітарно-епідеміологічними станціями і обласними (міськими) центрами профілактики СНІД за визначенням МОЗ.
12. Медичний огляд вагітних за їх згодою проводиться під час взяття їх на облік або перед пологами шляхом обстеження на наявність антитіл до ВІЛ.
У разі коли дані про медичний огляд вагітної відсутні або дитина народжена ВІЛ-інфіко- ваною жінкою, обов’язковому дослідженню на антитіла до ВІЛ підлягає пуповина, кров новонародженого.
У подальшому обстеження цієї дитини проводиться з інтервалом у 3 місяці від дня народження протягом 18 місяців. Наявність антитіл до ВІЛ протягом цього терміну є підста- вою для встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дитини. У разі зникнення антитіл до ВІЛ у період до 18 місяців від дня народження дитини її обстежують додатково через 3 місяці
після отримання негативного результату. Якщо під час додаткового обстеження антитіла не виявлено, дитина вважається неінфікованою.
13. Облік, реєстрація ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичний нагляд за ними проводиться з додержанням принципів конфіденційності і поваги до особистих прав і свобод людини, передбачених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України.
14. ВІЛ-інфіковані і хворі на СНІД громадяни України забезпечуються безоплатно ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного у них захворювання, засобами особистої профілактики та отримують психосоціальну допомогу.
15. Порядок медичного огляду на ВІЛ-інфекцію осіб, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення і виправно-трудових установах МВС, та умови триман- ня ВІЛ-інфікованих з числа цих осіб визначають МВС, Державний департамент з питань виконання покарань і МОЗ за погодженням з Генеральною прокуратурою України.
ПЕРЕЛІК І НОРМАТИВИ
застосування засобів індивідуального захисту
працівників закладів охорони здоров’я, що проводять
діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію,
надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД,
а також контактують з кров’ю та іншими біологічними
матеріалами від ВІЛ-інфікованих осіб
1. Заклади охорони здоров’я, медичний персонал яких проводить діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію і надає медичну допомогу ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД, а також кон- тактує з кров’ю та іншими біологічними матеріалами від ВІЛ-інфікованих осіб, повинні забез- печити працівників засобами індивідуального захисту залежно від профілю їх роботи.
2. Під час маніпуляцій, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри і слизо- вих оболонок, розтину трупів, проведення лабораторних досліджень, оброблення інстру-

681
ментарію і білизни, прибирання приміщень тощо медичні працівники та технічний персонал повинні користуватися засобами індивідуального захисту.
Кількість цих засобів визначається, виходячи з такої добової норми на одного праці- вника: хірургічний халат – 1, гумові (латексні) рукавички – з розрахунку 1 пара на 3 год роботи, маски – 6, шапочка – 1, непромокальний фартух – 1, нарукавники – 2, окуляри – 1,
захисний екран – У спеціалізованих відділеннях, що надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим і
хворим на СНІД, повинно бути по одному набору одноразового стерильного інструмента- рію на 6 хворих (на добу): для хірургії, для гінекології, для отоларингології, для взяття крові.
Крім того, для консультантів і чергової зміни медичних працівників додатково ви- дається половина зазначеної кількості засобів індивідуального захисту та наборів інстру- ментарію.
3. Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри,
які неможливо закрити повязкою, звільняються на період захворювання від медичного обслуговування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД і контакту з предметами догляду за ними. Усі маніпуляції з кров’ю і сироватками ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД у лабора- торіях повинні виконуватися за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, доза- торів.
5. Для запобігання інфікуванню медичних працівників під час роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом у лікувально-профілактичних закладах, що надають ме- дичну допомогу ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД, необхідно мати запас антивірусних препаратів для проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції (тимазид, ретровір, крик- сиван) з розрахунку 30 грамів на одного медичного працівника та аптечку для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і технічному персоналу. Лікувально-профілактичні заклади, що надають медичну допомогу ВІЛ-інфікова- ним і хворим на СНІД, повинні мати запас дезінфекантів у обсязі, передбаченому доку- ментами.
ПОРЯДОК
компенсації ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД
за використання їх крові та інших біологічних матеріалів
для наукових досліджень
1. Давання крові та інших біологічних матеріалів (кістковий мозок, спинномозкова рідина, сперма, біоптати) ВІЛ-інфікованими або хворими на СНІД для наукових дослі- джень провадиться за їх згодою заплату чи, за бажанням пацієнтів, – безоплатно.
2. Компенсацію ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД за використання їхньої крові
та інших біологічних матеріалів здійснюють науково-дослідні установи та заклади, які
проводять відповідні наукові дослідження.
3. Компенсація ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД здійснюється з розрахунку:
за дачу 100 мілілітрів крові – чотири неоподатковуваних мінімуми доходів громадян:
за дачу 1 мілілітра кісткового мозку – два неоподатковуваних мінімуми доходів гро- мадян:
за дачу 10 мілілітрів спинномозкової рідини – чотири неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;
задачу порції еякуляту сперми – два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян:
за дачу однієї порції біоптатів органів або тканин – чотири неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
4. Виплата ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД сум компенсації за використання їх крові
та інших біологічних матеріалів провадиться вдень забору крові, інших біологічних матеріалів.
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів ви- конавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій,
спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, лока- лізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відпові- дальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
інфекційні хвороби – розлади здоров’я людей, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гель- мінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами) передаються від заражених осіб здо- ровим і схильні до масового поширення;
небезпечні інфекційні хвороби – інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров’я;
особливо небезпечні інфекційні хвороби – інфекційні хвороби (у тому числі каран- тинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими роз- ладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поши- ренням цих хвороб серед населення;
джерело збудника інфекційної хвороби (далі – джерело інфекції) – людина або твари- на, заражені збудниками інфекційної хвороби;
дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) – заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників – комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація);
епідемія – масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної тери- торії за короткий проміжок часу;
епідемічна ситуація – показник епідемічного благополуччя території
(об’єкта) у певний час, що характеризується рівнем і динамікою захворювання людей на
інфекційні хвороби, наявністю або відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та
іншими обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб;
благополучна епідемічна ситуація – інфекційні хвороби не реєструються або реєст- руються їх поодинокі випадки, відсутні сприятливі умови для поширення цих хвороб;
нестійка епідемічна ситуація – рівень захворювання людей на інфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники, проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб;
неблагополучна епідемічна ситуація – рівень захворювання людей на інфекційні хво- роби перевищує середні багаторічні показники, реєструються спалахи інфекційних хво- роб;
інкубаційний період – максимальний відрізок часу, що минає від моменту зараження людини збудниками інфекційної хвороби до появи перших симптомів цієї хвороби;
ізолятор – спеціалізований заклад охорони здоров’я, призначений для госпіталізації
контактних осіб і метою їх обстеження, профілактичного лікування та здіснення медично- го нагляду за ними;
обсерватор – спеціалізований заклад охорони здоров’я, призначений для госпіталі- зації осіб, які виявили бажання покинути територію карантину, з метою їх обстеження та здійснення медичного нагляду за ними;
календар профілактичних щеплень (далі – календар щеплень) – нормативно-право- вий акт спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охо- рони здоров’я, яким встановлюються перелік обов’язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення;
контактні особи – особи, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою;
карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запо- бігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб;
медичні імунобіологічні препарати – вакцини, анатоксини, імуноглобуліни, сироват- ки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, що застосовуються в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб;
носій збудника інфекційної хвороби (далі – бактеріоносій) – людина,
в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби при відсутності симптомів цієї
хвороби;
обмежувальні протиепідемічні заходи – медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;
осередок інфекційної хвороби – місце (об’єкт, територія), де виявлено джерело інфекції
та відповідні фактори передачі інфекції;
санітарно-протиепідемічні правила і норми – нормативно-правові акти, накази,
інструкції, правила, положення тощо) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я, вимоги яких спрямовані на запобігання ви- никненню та поширенню інфекційних хвороб;
протиепідемічні заходи – комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринар- них, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спа- лахів та епідемій;
профілактичні щеплення – введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб;
поствакцинальні ускладнення – важкі та (або) стійкі розлади здоров’я, викликані за- стосуванням медичних імунобіологічних препаратів;
спалах інфекційної хвороби – декілька захворювань на інфекційну хворобу, пов’яза- них між собою спільним джерелом та (або) фактором передачі інфекції;
санітарна охорона території України – система організаційних, медико-санітарних,
санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямо- ваних на запобігання занесенню та поширенню на території України особливо небезпеч- них інфекційних хвороба в разі їх виникнення – на недопущення поширення цих хвороб
за межі України, а також на запобігання ввезенню на територію України товарів, хімічних,
біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів, небезпечних для життя та здоров’я людини;
фактори передачі збудників інфекційних хвороб (далі – фактори передачі інфекції) –
забруднені збудниками інфекційних хвороб об’єкта середовища життєдіяльності людини
(повітря, ґрунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні
препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками
інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників
інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.

1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   91

скачати

© Усі права захищені
написати до нас