Ім'я файлу: курсова робота Сопко Андрій.docx
Розширення: docx
Розмір: 85кб.
Дата: 06.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
индезе менеджент.docx
Розширення: docx
Розмір: 85кб.
Дата: 06.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
индезе менеджент.docx
Висновок
Тритикале - штучно виведена рослина шляхом схрещування пшениці (м'якої і твердої) та жита.
Сучасні сорти тритикале можуть володіти більшою екологічною стійкістю, ніж пшениця і жито. Тритикале значно краще, ніж пшениця, здатне протистояти низьким температурам, хворобам і шкідникам. Амфідиплоїдний гібрид пшениці і жита - тритикале вдало поєднує в собі ознаки обох батьків.
Велика цікавість, що проявляється до нової культури, викликана тим, що тритикале може давати урожаї на еродованих, піщаних, кислих легких грунтах, там де пшениця істотно знижує врожайність.
Як інтенсивна зернова культура, озиме тритикале формує більш високий урожай при вирощуванні після кращих попередників (чорного та зайнятого пару, зернобобових культур, ріпаку, багаторічних трав).
При середній забезпеченості грунтів рухомими формами поживних речовин оптимальна норма мінеральних добрив по кращих попередниках N30-60P40-60K30, а по гірших - N60-90P40-60K30.
Для сівби використовують чисте, сортове, вирівняне насіння з чистотою не менше 97 % і схожістю 82 %. Перед висіванням насіння знезаражують байтаном або вітаваксом. Тритикале досить стійке проти твердої і летючої сажки.
Підживлення озимого тритикале здійснюють з урахуванням попередника, наявності елементів живлення в ґрунті і рослинах, стану агроценозу, густоти рослин та стебел на одиниці площі (1 м2), часу відновлення весняної вегетації та погодних умов, що фактично складуться.
Визначення оптимальних строків збирання має велике значення, тому, що передчасне скошування призводить до отримання щуплого неповноцінного зерна. Кращим строком для початку збирання тритикале є повна стиглість зерна.
Список використаної літератури
1. Технологічні карти і витрати на вирощування зернових та технічних культур в умовах Лісостепу України / М. Д. Євтушенко, В. Ф. Пащенко, Ю. В. Будьонний [та ін.]; за ред. Ю. В. Будьонного. – Х.: ХНАУ, 2006. – 493 с.
2.Тихоненко Д. Г. Ґрунтознавство часткове: навч. посібник / Д. Г. Тихоненко. – Х.: ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, 2007. – 184 с
3. Супутник агронома / Агросфера. – Дніпропетровськ, 2010. – 230 с.
4.Способи визначення біологічної врожайності зернових колосових, зернобобових та просапних культур. – Х., 2007. – 7 с
5.Рожков А.О. Рослинництво: навч. посібник / А. О. Рожков, Є. М. Огурцов. – Х.: Тім Пабліш Груп, 2017. – 363 с.
.6.Рослинництво: підручник / С. М. Каленська, О. Я. Шевчук, М. Я. Дмитришак [та ін.]; за ред. О. Я. Шевчука. – К.: НАУ, 2005. – 502 с
7. Рослинництво: підручник / В. Г. Влох, С. В. Дубковський, Г. С. Киян [та ін.]; за ред. В. Г. Влоха. – К.: Вища шк., 2005. – 382 с.
8. Прогноз урожаю та способи визначення біологічної врожайності зернових
колосових, зернобобових та просапних культур: рекомендації – Х., 2005. – 7 с.
9. Озимі зернові культури / за ред. Л. О. Животкова, С. В. Бірюкова. – К.: Урожай, 1998. – 288 с.
10. Огурцов Є. М. Соя в Східному Лісостепу України: монографія / Є. М. Огурцов; за ред. М. А. Бобро. – Х.: Харк. нац. аграр. ун-т., 2008. – 270 с.
11. Носатовский А. М. Пшеница: Биология / А. М. Носатовский. – М.: Колос, 1965. – 490 с.
12. . Механічний обробіток ґрунту в землеробстві / І. Д. Примак, В. Г. Рошко, В. П. Ґудзь [та ін.]; за ред. І. Д. Приймака. – Біла Церква, 2002. – 320 с.
13. Зінченко О. І. Кормовиробництво: навч. вид. / О. І. Зінченко. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Вища освіта, 2005. – 448 с
14. гроекологічна оцінка мінеральних добрив та пестицидів: монографія / В. П. Патика, Н. А. Макаренко, Л. І. Маклячук [та ін.]; за ред. В. П. Патики. – К.: Основа, 2005. – 300 с.
15. Абрамик М. І. Мак. Біологічні особливості та технологія вирощування / М. І. Абрамик, В. Ф. Гайдаш, О. М. Лапа; за ред. О. М. Лапи. – К.: Колобіг, 2008. – 50 с
1 2 3 4