Луганська державна академія культури і мистецтв
Реферат на тему: «Музика епохи Бароко»
Підготувала
Студентка 4 курсу
«музичного мистецтва»
Пальчинська Віана
Київ
2024
Музичне мистецтво Західної Європи особливо активно почало розвиватися в XI столітті у зв 'язку з винаходом нотної писемності. Запис нотного тексту, а не заучування музичних творів напам 'ять дозволило композиторам залишати свої імена в історії. І все ж знадобився деякий час, щоб в історії з 'явилися по-справжньому геніальні композитори, музика яких не втратила актуальності і досі. Одним з таких яскравих світанків в музичному мистецтві стала епоха бароко.
Бароко — період розвитку європейського мистецтва, який настав після Ренесансу та передував класицизму (хоча були і винятки з цього правила).
Цей період дуже насичений подіями і багатобарвний, можна сказати, строкатий період музичного життя і творчості, що не раз давало мистецтвознавцям підстави вважати його переходом від Ренесансу до Просвітництва. Найзначнішими подіями в музиці стали буйний розквіт світського музичного мистецтва, зародження жанру опери, інтенсивний розвиток інструментальної музики та ін.
У цей час відбувається знаменний перелом в музичному мисленні - поліфонічне багатоголосся змінюється гомофонно-гармонійної системою, що призводить до розквіту культури імпровізації.
Кардинально змінюється змістовно-смислова координата музичної творчості: сфера піднесено безпристрасної меси і безтурботним веселою пісенної лірики збагачується скорботно-драматичними і трагічними образами. Саме в цей історичний час в музиці кристалізуються національні школи і поняття стилю набуває сенсу чітко виражених відмінностей італійської, французької, німецької, іспанської традицій. Тому говорити про "стилі бароко" в музиці некоректно - подібність у музичних регламентах, жанровій системі, техніці багатоголосся дозволяє виділити історичну епоху. Що стосується стилю, то крім формування національних моделей саме в цю епоху стає реальністю композиторська індивідуальність. Яскравими зразками індивідуального стилю є значні фігури Ж.-Б. Люллі, А. Вівальді, Г.-Ф. Генделя, Й.-С. Баха.
Вивчення бароко як закономірного етапу позднеренессансной культури починається в середині XIX ст., "відкриття" та естетична переоцінка мистецтва відбувається в 1880-х рр. цього століття в працях Г. Вельфлина і його сучасників. Походження терміна "бароко" неоднозначно, але головний етимологічний відтінок пов'язаний з позначенням "неправильного", "незвичного". У XVIII ст. "бароковим" називали все перебільшене, неприродне, зроблене не за правилами.
Художню і світоглядну систему бароко відрізняє пошук і оспівування протиріч, опозицій, антиномій. Звідси підвищена емоційність, динамізм образів, що призводить до складності, надмірності мови, декоративним "надмірностей", пишності й багатозначності, розгалуженої символіці у всіх мистецтвах.
Одним з показників стилю бароко був пошук нового в музиці. Ще не був сформований повноцінний оркестр, шуканнями композиторів були поєднання найрізноманітніших тембрів. Ще не були встановлені правила і норми гармонії (це заслуга більш пізнього періоду - віденського класицизму). Ще не були створені і відточені відомі нині жанри, для деяких з них епоха бароко стала зорею існування.
Опера епохи бароко
Одним з таких бароко жанрів, що з 'явилися в епоху, стала опера. Спочатку опера планувалася як відродження античної трагедії. Ініціатором створення стали музиканти, які входили до Флорентійської камерати. Одним з найвідоміших представників камерати став Якопо Пері, який написав першу дійшла до нас оперу "Евридіка". Як відродження трагедії вона написана на античний сюжет.
У результаті розвитку опери в Італії почали виникати різні школи, найбільш яскравими з них були римська, флорентійська і неаполітанська, в останній народилося дивовижно красиве мистецтво співу bel canto, яке і донині вважається еталоном вокального виконання в музиці. На жаль, краса співу і віртуозність арій набули більшої популярності, ніж драма в опері, глядачі йшли насолодитися музикою, але не зрозуміти сенс і драматургію. Це стало однією з найбільших проблем італійської опери, яка, до речі, називалась "серйозною" (opera-seria).
Єдиний композитор, якому вдалося подолати дану проблему, - Клаудіо Монтеверді. Його опери поєднували в собі традиції всіх трьох італійських шкіл, він вніс в оперу реалізм, випередивши свій час. На жаль, молодий жанр ще не був готовий до реалізму. Попереду оперу чекав досить довгий шлях розвитку.
Інструментальна музика епохи бароко
Інструментальні ансамблі епохи бароко відрізняються своїм розмаїттям. Будь-яких норм щодо поєднання тембрів, то ще не було виявлено. До того ж ще далеко не всі музичні інструменти набули сучасного вигляду, а деякі й зовсім не існували. Удосконалювалися і навички гри на них - настільки, що багато інструментів набули значення концертних.
Одним із значущих інструментів епохи був орган. У Західній Європі він був тісно пов 'язаний з релігією - католицька церква використовує цей музичний інструмент під час служб.
В епоху бароко виконання на цьому інструменті набуває концертного характеру. З 'являються видатні виконавці, яких люди просто приходять послухати. Особливо це було виражено в Німеччині - там сформувалося 2 протилежних школи органної гри: північна і південна. Південна школа спиралася на традиції поліфонії суворого стилю, відомим представником школи був Пахельбель. Поліфонія була особливим показником стилю бароко в музиці. У пізніші епохи вона не буде виражена настільки яскраво. Північна ж відрізнялася куди більшою свободою і віртуозністю виконання, відомих представників було більше: Букстехуде, Рейнкін, Бем.
Як не дивно, ще одним музичним інструментом, що вийшов на концертний рівень, став клавесин. Можливості цього музичного інструменту були обмежені: інструмент, що став попередником фортепіано, мав інший пристрій. Струни при натисканні клавіш копіювалися спеціальними гачками, звук швидко загасав. Було неможливо досягти довгого звучання звуків. При цьому з інструменту не можна було витягти звуки різної гучності, що не давало урізноманітнити музику динамічними відтінками.
На розвиток виконавських навичок вплинула доступність інструменту і можливість поставити його вдома (що, наприклад, не було можливим у випадку з органом). Школи гри на цьому інструменті виникають в різних країнах - в Англії, у Франції (яскравими представниками цієї країни були Франсуа Куперен і Жан-Філіп Рамо).
Як звучав цей інструмент, можна почути у виконанні концерту для клавесину з оркестром Йоганна Себастьяна Баха.
Значними досягнення були і в скрипковій та ансамблевій музиці епохи бароко. Скрипка набула свого зовнішнього вигляду лише в XVI столітті. За століття інструмент досяг небаченої популярності. З одного боку, скрипка і подібні струнно-смичкові інструменти мали дивовижні ансамблеві властивості, гармонійно поєднуючись один з одним.
При цьому поєднання тембрів були часом дуже цікавими, в ансамблевій музиці був популярний жанр concerto grosso - "великий концерт". Яскравим представником епохи бароко, який писав у цьому жанрі, був Арканджело Кореллі. Концерт - змагальний жанр, у "великому концерті" групи інструментів змагалися між собою.
З іншого боку, інструмент мав і широкі сольні можливості. Видатний композитор у музиці Бароко - Антоніо Вівальді - саме для цього інструменту написав "Пори року". А. Вівальді став творцем сольного інструментального концерту.
Найвідомішими представниками епохи Бароко стали Йоганн Себастьян Бах і Георг Фрідріх Гендель.
Генрі Перселл (1659–1695).
Щоб зрозуміти рівень величі цього композитора, достатньо дізнатися про те, що він почав писати музику всього в дев’ять років, прожив лише тридцять шість, за цей час служив органістом абатства Вестмінстера, королівської капели і став творцем англійської національної опери. Дослідники називають у суворому сенсі оперою лише «Дідону та Енея», інші ж («Королева фей», «Буря», «Король Артур») є так званими «семи-операми» – характерний для англійського театру жанр, де хореографія поєднувалася з музичними діалогами. «Дідона та Еней» відрізняється лаконічною структурою з прологу і трьох актів і розповідає про приречене кохання відомого троянського героя aka «парубок моторний» і цариці Карфагена Дідони. Виразність музики Перселла дозволила завоювати високий статус, однак, продовжувачів його справи не знайшлося, тому закладені композитором традиції знайшли гідне втілення у епоху романтизму.
Музиці Генрі Перселла й досі всіляко наслідують – це національний символ для англійців та одне з найкращих досягнень європейської культури. Вплив Перселла можна знайти в гротеску Клауса Номі, кітчу мінімаліста Майкла Наймана і навіть у Pet Shop Boys.
Жан-Батіст Люллі (1632-1687).
Люллі народився у Флоренції, але зумів побудувати приголомшливу кар’єру у Франції, де став композитором при дворі «короля-сонце» Людовіка XIV. Його музичні твори (велика кількість найаполлонічніших маршів та танцювальної ритмічної музики) – прекрасна ілюстрація концепції абсолютизму. Жан-Батіст Люллі вважається творцем французької національної оперної школи. Він написав тринадцять опер з великою кількістю античних поетичних відсилок: «Ізіда», «Тесей», «Прозерпіна», та ін. Свої опери він називав «трагедіями, покладеними на музику», крім того, саме за Люллі були дозволені виступи без масок, а жінки почали танцювати в балеті на сцені.
Його життя багато в чому відповідало тодішнім лібертинським тенденціям. Ходили чутки, що композитор одружився на вимогу Людовіка, якому було соромно за «нетрадиційні» пригоди Жана-Батіста. Ще один fun fact полягає у дуже сумній смерті Люллі, якою дітей і сьогодні лякають під час уроків у музичних школах. Він поранив ногу батуттою – спеціальним інструментом, яким раніше відбивали такт, що спричинило гангрену.
Арканджело Кореллі (1653-1713)
Арканджело Кореллі – той самий приклад музиканта, котрий мав величезну популярність за життя і відразу після його смерті, а потім поступився місцем недооціненим у ту епоху композиторам. Тим більше, що левову частку його успіху становила віртуозна техніка гри на скрипці – у цій справі Кореллі був справжньою рок-зіркою. Він вважається основоположником класичної школи гри на цьому інструменті, принципи якої зберігаються й сьогодні.
Клаудіо Монтеверді (1567–1643)
Італійський композитор ознаменував перехід від пізнього Відродження до бароко: його твори поєднують поліфонію як популярну ренесансну техніку та гомофонію – різновид багатоголосся, де голоси поділяють на головні та допоміжні. Він разом зі своїм братом Джуліо Чезаре були апологетами панування поетичного тексту над ритмом і гармонією, що знайшло своє вираження у величезній кількості мадригалів, написаних Монтеверді.
Антоніо Вівальді (1678-1741)
Колись чотири скрипкові концерти «Пори року» з циклу «Суперечка гармонії з винаходом» Вівальді стали популярними, що дозволило багатьом профанам вважати себе знавцями класичної музики. Але насправді, якщо високе мистецтво ви почали пізнавати з піратського запису концерту Вівальді під блюзнірською назвою «Мелодія дощу» чи щось на зразок того – нічого страшного.
Вівальді був віртуозом скрипкової техніки та творцем численних опер – вважалося, що він може написати твір з трьох актів лише за п’ять днів. Крім того, йому належить авторство такого популярного жанру як концерт для скрипки з оркестром.
За життя Антоніо Вівальді був неймовірно відомим, але згодом публіка його забула – композитор помирав самотнім та бідним. Слава прийшла до його музики вже у XX столітті, коли спадщину Вівальді почали досліджувати та переосмислювати Альфредо Казелла, Езра Паунд, Артуро Тосканіні та ін.
Біографія Вівальді несправедливо залишається в тіні, адже, очевидно, він був людиною аж ніяк не нудного характеру – ще один доказ «двоїстості» бароко. Одночасно ходили чутки про те, що він був євнухом, і про його роман зі співачкою Анною Жиро, через яку у композитора загострилися стосунки із церковними можновладцями (формально Вівальді зберігав сан священника). А ще якось Вівальді привласнив собі гроші, виділені на купівлю клавесину для консерваторії, й через те мало не потрапив до суду.
Жан-Філіпп Рамо (1683-1764)
Прізвище цього французького композитора могло набити оскомину тим, хто навчався за класом фортепіано, оскільки його невеликі п’єси полюбилися викладачам за простоту. Тому так хочеться відновити справедливість і згадати про Рамо як композитора, що вплинув на Гектора Берліоза і Ріхарда Вагнера, а ще на Клода Дебюссі та Еріка Саті – останні активно шукали для своєї авангардної творчості джерела натхнення у старовинній французькій музиці, яка могла б утвердити національну самобутність. Жан-Філіпп Рамо писав головним чином світські твори для клавесина – «Тамбурин», ймовірно, «розблокує» давні спогади, адже цю п’єсу ви могли колись чути, але не знати автора музики.
Георг Фрідріх Гендель
1685-1759
Один з видатних композиторів у музиці бароко. Народився в Німеччині, але у зв 'язку з труднощами в економічному розвитку країни і непростим становищем музиканта (в ті далекі часи музиканти вважалися ремісниками, не існувало поділу між виконавцями і композиторами, будь-який музикант повинен був вміти і святкувати твір, і імпровізувати, а повагою професія не користувалася) Г. Гендель покинув батьківщину й відправився до Англії. Багато працював у жанрі opera-seria, але невдачі, пов 'язані з вадами самого жанру, змусили композитора звернутися до іншого великого вокального жанру - ораторії.
У результаті композитор написав кілька видатних ораторій, однією з яких стала ораторія "Самсон".
Ораторія "Самсон"
Один з видатних творів Г. Генделя. Саме ораторія, не опера змогла втілити всі ідеї композитора. Але все життя композитор працював у жанрі опери, і її вплив також помітний в ораторії. Гострота конфлікту між Самсоном і Далілою, індивідуальна музична характеристика персонажів не типова для жанру. До того ж у "Самсоні" "занадто багато дійових осіб для ораторії, в основному в цьому жанрі місце приділялося хорам.
Йоганн Себастьян Бах
1685-1750
Видатний німецький композитор епохи бароко. На відміну від Г. Генделя, Й. Бах все життя прожив у Німеччині. Йоганн Себастьян був також видатним органістом, клавесиністом, педагогом. За своє життя композитор написав величезну кількість творів, творив у всіх жанрах, крім опери.
Органна творчість Баха
Йоганн Себастьян Бах був видатним органістом. В органній творчості з'явився перший циклічний твір композитора, який отримав назву "Малий цикл Баха". У цьому циклі композитор об 'єднав особливості північної і південної органних шкіл Німеччини. Цикл включає в себе 2 твори: перше - імпровізаційного характеру (токката, фантазія або прелюдія), друге - поліфонічне (фуга). Один з найвідоміших таких творів - токката і фуга ре мінор.
Клавірна творчість Баха
Коли Бах служив у Кетені, він не мав можливості займатися на органі. У цей період увага композитора переключилася на клавесин. Він переніс свій "" малий цикл "" на цей інструмент. При цьому композитор у клавірній творчості затвердив рівномірно-темперований лад у двох томах Добре темперованого клавіра.
Йоганн Себастьян Бах. Добре темперований клавір. Том 1. Прелюдія і фуга сіль мінор.
Вокально-інструментальна творчість Баха
У вокально-інструментальній творчості Бах також був новатором. У всіх своїх творах композитор доводив, що музика - філософський вид мистецтва, що вона здатна нести вічні цінності і відповідати на глобальні питання. Як і Гендель, Бах звертався до жанру ораторії, створивши свій твір "Пристрасті за Матвієм".
Одним з найбільших його творів стала висока меса сі мінор, в якій композитор показав вічну боротьбу добра і зла.
Щодо України, то українське бароко мало свою специфіку: до нас дійшла велика кількість безіменних творів XVII століття, які виконували запрошені музиканти. Але в той же період закладалися основоположні засади професійної музичної освіти, хоча й найкращі з композиторів та педагогів згодом виїжджали до Петербурга. Найвідомішими композиторами епохи бароко українського походження були Максим Березовський, Артемій Ведель, Дмитро Бортнянський. Втім, їхня стилістика відрізняється від західних авторів домінуванням духовної творчості і саме хорових форм, а також, що очевидно, пізнішою появою й поступовим переходом до класицистських тенденцій.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
https://lms.e-school.net.ua/asset-v1:UIED+Art-8th-grade+2020+type@asset+block@8_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81._%D0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE._%D0%A3%D1%80%D0%BE%D0%BA_4.pdf
https://plomin.club/baroque-starter-pack/
https://uahistory.co/pidruchniki/art-8-class-2016-kondratova/19.php
https://ukrayinska.libretexts.org/%D0%93%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B8/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0/%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0%3A_%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D0%B4%D1%8F%D1%87%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_II_(Lumen)/12%3A_%D0%86%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96_%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%2C_%D0%90._%D0%92%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D1%96/12.03%3A_%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96_%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE
https://composer.ucoz.ua/publ/istorija/barokova_muzika/18-1-0-95