Ім'я файлу: нетарифне регулювання.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1182кб.
Дата: 08.12.2020
скачати

90 регламентів може здійснюватись через застосування міжнародних стандартів та визнання еквівалентності технічних регламентів інших Членів СОТ.
Аналіз зовнішньоторговельних відносин України свідчить, що вступ держави до СОТ позитивно вплинув на гармонізацію торговельно- орієнтованого законодавства держави з договірно-правовою системою СОТ і сприяв активізації торговельних відносин з країнами-членами Організації.
Ключовим елементом у переході від обов’язкової сертифікації продукції до оцінки її відповідності згідно з міжнародною та європейською практикою є впровадження технічних регламентів на певні види продукції, розроблених на основі європейських директив.
Ефективність системи контролю продуктів харчування має важливе значення для захисту здоров’я споживачів. Крім цього, системи контролю особливо важливі для створення умов, в яких сторони можуть забезпечувати безпеку та якість продуктів харчування, які імпортуються третіми країнами, та здійснювати перевірку імпортованих харчових продуктів національним вимогам.
Загроза скорочення поставок до країн МС для українських експортерів виникла після анонсування намірів МС запровадити нову систему технічних регламентів Митного союзу.
Заходи нормативно-правової сфери щодо адаптації системи державного контролю і нагляду за безпечністю та якістю харчових продуктів до законодавства та існуючої практики ЄС мають супроводжуватися запровадженням практичних механізмів правової та матеріальної відповідальності за дотримання безпеки та технічних регламентів продукції, що реалізується на внутрішньому ринку.
Ефективна реалізація положень законодавства про застосування заходів нетарифного регулювання повинна бути забезпечена міцною виконавчою вертикаллю державних органів влади, які мають повноваження у цій сфері. А також системою норм, які б забезпечували належне виконання своїх обов’язків вказаними органами влади.

91
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ
НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ
3.1. Світова практика ефективного застосування нетарифного
інструментарію захисту у проведенні митного регулювання
У глобальній торговій системі значне зниження рівня тарифних ставок
і зв’язування тарифів, загострення міжнародної конкуренції та глобальна економічна криза призвели до активізації нетарифного протекціонізму.
Внаслідок цього країни, особливо розвинуті, розширили практику використання нетарифних заходів, що дискримінують діяльність їх торговельних партнерів.
Серед нетарифних заходів розвинутими країнами світу найактивніше використовувались антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні заходи, технічні бар’єри, санітарно та фітосанітарні заходи. В період спаду світової економічної активності очікувалося, що поточна глобальна економічна криза призведе до значного збільшення ініціювання нових антидемпінгових розслідувань. Проте таке збільшення спостерігалося лише з середини 2008 р. до кінця 2009 р., а вже протягом періоду січень-вересень 2010 р. загальна кількість антидемпінгових розслідувань, ініційованих країнами-членами G–
20, зменшилась на 20%, в порівнянні з аналогічним періодом 2009 р.
Починаючи з жовтня 2010 р. по квітень 2011 р. Країни-члени G–20
ініціювали 78 антидемпінгових розслідувань, що на 6% менше, в порівнянні з аналогічним періодом 2009–2010 рр. Загальна кількість антидемпінгових розслідувань можливо була б ще меншою, якби такі лідери цієї справи, як
Бразилія і Росія не збільшили їх кількість за останні шість місяців.
Беззаперечними лідерами в ініціюванні антидемпінгових розслідувань та застосуванні антидемпінгових заходів також були Індія, США, країни ЄС,
Аргентина, Австралія, Китай, Туреччина. Під антидемпінгові розслідування

92 підпадали здебільшого продукція металургійної галузі та продукція хімічної промисловості. А серед країн, проти товарів яких були порушені антидемпінгові розслідування слід виділити Китай, Республіку Корею, США,
Японію, Індонезію, Таїланд, Індію, Росію. Кількість компенсаційних розслідувань почала зменшуватись, на відміну від антидемпінгових, лише в перших кварталах 2010 р. і протягом періоду з жовтня 2010 р. по квітень
2011 р. становила 7 розслідувань, ініційованих такими країнами, як США,
Мексика та країни ЄС [110].
Загальна кількість розслідувань стосовно застосування спеціальних захисних заходів, ініційованих країнами–членами G–20, протягом останніх шести місяців не змінилась і становила 5 розслідувань. Лідерами в
ініціюванні таких розслідувань були Індія, Індонезія, Росія та Туреччина
(див. табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Ініціювання розслідувань стосовно спеціальних захисних заходів [110]
Країни G-20
Жовтень 2009 р. – квітень 2010 р.
Жовтень 2010 р. – квітень 2011 р.
Індія
0 1
Індонезія
5 2
Російська Федерація
0 1
Туреччина
0 1
Загалом
5 5
Також останніми роками фіксується значне зростання використання такого засобу нетарифного захисту ринку як санітарні та фітосанітарні заходи, які носять як регулярний, так і надзвичайний характер. Більшість заходів спрямована на захист людей стосовно безпеки продуктів харчування.
Лідерами по застосуванню таких заходів є США та Бразилія.
Необхідно відзначити, що суттєвою проблемою для розвитку міжнародної торгівлі стали технічні заходи її регулювання. Існують підрахунки, відповідно до яких 80% обсягу світової торгівлі

93 дискримінаційного регуляторного впливу зазнає лише внаслідок застосування технічних норм та стандартів. В США, наприклад, діє понад 2,7 тис різних організацій, що займаються розробкою стандартів. Деякі з них, наприклад, Американський інститут чавуну та сталі або Американський
інститут нафти претендують на те, щоб створювані ними стандарти визнавалися їх торговими партнерами нарівні із світовими. Також в США для побутових електроприладів обов’язкова наявність сертифікату випробувань, який видається незалежною американською фірмою. На текстильні, шкіряні і хутряні вироби повинно наноситись спеціальне маркування з вказівкою країни походження, кінцевого покупця в США і країни виготовлення. Вимога до маркування вина на федеральному рівні і в окремих штатах дуже різняться, а процедура їх отримання є достатньо дорогою. Також безперечними лідерами в обмеженні імпорту сільськогосподарської і промислової продукції є санітарні і фітосанітарні вимоги.
Останнім часом США досить часто запроваджували нетарифні обмеження в протекціоністських цілях, в обґрунтуванні яких були використані екологічні вимоги. Наприклад, введення ембарго на імпорт тунцю з Мексики, Панами, Колумбії та Венесуели обумовлюючи це шкодою, що завдається дельфінам при вилові тунцю. Також ініціювання заборони на
імпорт креветок з деяких країн, де за даними США відбувався вилов в такий спосіб, який міг завдавати шкоди морським черепахам [50, 24].
Важливо, що завдяки механізму врегулювання суперечок в межах СОТ, країнам, які зазнавали втрат від таких заборон, вдалося примусити США скасувати ці обмеження та привести своє зовнішньоторговельне законодавство та практику його застосування в цій сфері у відповідність до вимог СОТ про недискримінацію торговельних партнерів.
В ЄС технічні, санітарні, фітосанітарні та екологічні норми та заходи часто використовуються в протекціоністських цілях. Різниця між країнами
ЄС в системах стандартів, тестах та сертифікації слугує значним бар’єром на шляху доступу іноземних товарів до ринку країн-членів.

94
Наприклад, по деяких товарах існують вимоги щодо відповідності технології виробництва продукції технологіям, що застосовуються в ЄС.
Найбільш відомими в останні роки були заборони на імпорт на ринки країн- членів гормонально обробленої та генетично модифікованої продукції. Також в Польщі, яка перейшла на більш високі стандарти і норми ЄС, вимога обов’язкового отримання сертифіката, який підтверджує якість імпортованих товарів, стає непоборним бар’єром для імпорту промислових товарів з багатьох країн, включаючи СНД.
В Японії, наприклад, виявили інфекцію в партії апельсинів з Каліфорнії
і в порядку штрафної санкції був заблокованим весь імпорт каліфорнійських овочів і фруктів. В Кореї управлінські органи вимагають попереднє схвалення на поставку в країну фармацевтичних товарів, хімічних продуктів, комп’ютерів, телекомунікаційного обладнання і інших виробів.
Щодо Китаю, то тут велику роль відіграють санітарні і фітосанітарні норми, багаточисленні стандарти безпеки, процедури оцінки відповідності й
інші. Китай є членом багатьох міжнародних угод в цій сфері. Наприклад, отримання сертифіката безпеки зарубіжним експортером по ряду позицій може включати оплату проїзду китайських експертів до підприємства- виробника [50, 65]. Практично всім розвиненим країнам притаманні надзвичайно розгалужені та складні системи регулювання питань захисту здоров’я та безпеки споживачів, особливо щодо продовольства, фармацевтичних товарів, текстильної продукції та одягу, автомобілів, побутових електроприладів та електрообладнання. Як правило, тривалим і витратним є процес отримання сертифікатів про випробування продукції, які необхідні для продажу товару в цих країнах.
Крім захисних заходів, звичайним і вельми поширеним інструментом реалізації економічної політики урядів є субсидії, які використовуються для розв'язання широкого спектра проблем і досягнення різноманітних цілей, зумовлених особливостями соціально-економічного розвитку країн.

95
Згідно з правилами СОТ країни мають резервувати за собою право на надання експортних субсидій і фіксувати конкретні товари, стосовно яких подібні субсидії можуть надаватися. Передбачається поступове скорочення експортного субсидування аж до його скасування у 2013 р.
Найрозповсюдженішими формами експортного субсидування є: прямі виплати, які здійснюються у зв'язку з експортними операціями; експортні кредити, а також програми гарантування і страхування експортних кредитів; розпродаж продовольчих запасів за цінами, нижчими від цін внутрішнього ринку; заходи
із зниження вартості просування товарів на зовнішні ринки; субсидії на окремі компоненти товарів, призначених на експорт; надання пільгових ставок вартості фрахту і транспортування експортних вантажів усередині країни і за її межами тощо. Під скорочення підпадає більшість із зазначених програм, крім надання експортних кредитів та їх гарантування і страхування [128, 89].
Загальні обсяги експортних сільськогосподарських субсидій у світі хоча і скоротилися з 2000 по 2005 pp. майже вдвічі, проте продовжують залишатися значними (3,6 млрд дол. США) [там же, 89]. Практика показує, що як і у випадку заходів внутрішньої підтримки "жовтого кошика", обсяги фінансування, зарезервовані у списках зобов'язань із експортного субсидування, часто-густо значно перевищують суми, що фактично виділяються. Згідно із статистикою Секретаріату СОТ, експортне фінансування, яке реально надається, частіше за все коливається у межах від 20 до 70% відповідних зобов'язань по країнах.
Найвагоміше експорт сільськогосподарської продукції субсидується в країнах ЄС, частка яких у загальносвітових обсягах близька або й перевищує
90%. Саме ці країни (а серед них, у першу чергу, Франція, а також Ірландія,
Польща та Іспанія) займають найпослідовнішу протекціоністську позицію у сфері сільського господарства. За межами ЄС найбільшими лобістами даної галузі є Японія і Норвегія. Самі по собі експортні субсидії в загальних обсягах фінансування фермерів у розвинених країнах становлять незначні частки. Так, для ЄС це – 5%, а для США – 2-3%.

96
Спільна аграрна політика ЄС (САП) передбачає встановлення мінімальних фермерських цін на певні види сільськогосподарської продукції з метою заохочення фермерів до їх виробництва. Ці мінімальні ціни у більшості випадків є вищими за світові ціна на аналогічну продукцію. Тому, коли така сільськогосподарська продукція експортується до третіх країн, ЄС вдається до приведення рівнів внутрішніх цін відповідно до світових. Це здійснюється за допомогою виплат з експортних фондів, які протягом 1995-2005 pp. теж скоротилися більше ніж удвічі. Види продукції, експорт якої субсидується, постійно переглядаються. Нині країни ЄС субсидують експорт молочних продуктів, яловичини, свинини, курятини, яєць, зернових, фруктів та овочів, цукру, а також продуктів їх переробки. Обсяги експортних субсидій варіюються залежно від країни-імпортера й відстані поставки. Для отримання експортних субсидій потрібно не лише надати свідчення перетину митного кордону ЄС, а й за допомогою відповідних документів довести, що експортна продукція була
імпортована у "треті" країни. Для кожної з таких країн-імпортерів сільськогосподарської продукції ЄС сформоване доступне для експортерів досьє, яке містить дані щодо митних процедур, митних режимів, пунктів перетину кордонів, взірці імпортних та інших важливих для митного оформлення документів, опис митних пломб та місця їх розміщення тощо.
Реформа САП ЄС відбувається під впливом багатосторонніх перемовин країн-членів СОТ з лібералізації торгівлі агропродукцією та скорочення внутрішньої підтримки. Водночас, у нових країнах-членах ЄС зміни у політиці внутрішньої підтримки останніх років були пов'язані з вступом цих країн до ЄС у травні 2004 року, прийняттям САП і запровадженням таких механізмів САП, як регулювання ринків, управління платежами і заходи регуляторного характеру.
Основний елемент останньої хвилі реформи САП – введення з 1 січня
2005 року схеми єдиних виплат фермерам (SFPS - single farm payments
scheme) або підтримки доходів фермерів, не пов'язаної з виробництвом
("decoupled" income support). Це означає переведення программ підтримки з

97
"блакитної скриньки" до "зеленої", фінансування якої поза обмежень за міжнародними домовленостями в рамках Світової організації торгівлі. Цей крок дає змогу ЄС підготуватися до майбутнього подальшого скорочення
СВП (програм "жовтої" та "блакитної" скриньок) за можливими домовленостями Доського раунду переговорів СОТ.
У ЄС нова схема прямих платежів SFPS більше не пов'язана з тим, що фермер вирощує. Платежі розраховуватимуться на основі погектарних прямих платежів, які фермери одержували в 2000-2002 роках. Розпочата в ЄС реформа Спільної аграрної політики скасувала прямий зв'язок між обсягом допомоги, яку одержують фермери, та обсягом виробленої продукції. Отже, виплати фермерам більше не пов'язуються безпосередньо із виробництвом конкретного продукту [70].
Підтримка сільськогосподарського експорту в США відбувається за такими напрямами: гарантування експортного кредитування (ССС Export Credit
Guarantee Programs), розвитку ринку (Market Development Programs), субсидування експорту (Export Subsidy Programs), допомоги фермерам у торговельному врегулюванні (Trade Adjustment Assistance for Farmers), міжнародної продовольчої допомоги (Foreign Food Assistance) [80].
Гарантування експортних кредитів через видачу комерційним банкам державних гарантій на експортні коротко- і середньострокові позики є однією з найпоширеніших форм підтримки американських експортерів сільськогос- подарської продукції. Спостерігається тенденція зростання обсягів коштів, що виділяються на гарантування короткотермінових кредитів, виданих експортерами американської сільськогосподарської продукції її іноземним
імпортерам. У межах програм гарантування кредитів також надаються гарантії фінансування товарів і послуг, що експортуються із США, призначених для поліпшення або становлення нових ринків супутньої сільськогосподарській продукції. Внаслідок підтримки таких товарів збільшується продаж амери- канської аграрної продукції до країн, попит у яких обмежується низьким рівнем запасів, можливостями переробних підприємств, транспортної мережі.

98
Програми міжнародної продовольчої допомоги, фінансування за якими посідає друге місце у загальних обсягах бюджетних виплат зовнішньої служби
Міністерства сільського господарства США, у більшості своїй діють протягом багатьох років і створюють можливості для надання Сполученими Штатами міжнародної продовольчої допомоги з одночасним підтриманням власних сільськогосподарських виробників через сприяння збуту їх продукції.
Блок програм субсидування експорту нині містить дві програми, а саме:
Програму розширення експорту (Export Enhancement Program) та Програму стимулювання експорту молокопродуктів (Dairy Export Incentive Program). У межах цих програм американським експортерам сільськогосподарської про- дукції доступні даткові виплати, спрямовані на підвищення їх цінової конку- рентоспроможності, зокрема на ринках країн, що практикують субсидування національної агросфери.
У 2008 р. Міністерство сільського господарства США виділило на фінансування експортних програм понад 5 млрд. дол. Проте фактичні обсяги бюджетної підтримки американського аграрного експорту, як правило, не збігаються із запланованими, і менші від останніх [80].
У США відповідно до Закону «Щодо продовольства, охорони природних ресурсів та енергетики» від 18.06.2008 р. державна підтримка спрямовується на розвиток товарного виробництва та підвищення рівня доходів фермерів і включає прямі виплати і цільові ціни. Передбачено субсидії при виробництві пшениці, кукурудзи, ячменю, вівсу, рису, бавовни, горошку, чечевиці, нуту. Підтримка виробників молочної продукції здійснюється через ціни підтримки сиру типу «чеддер» (1,13 дол./фунт), масла вершкового (1,05 дол./фунт) і знежиреного молока (0,8 дол./фунт)[90].
Якщо ринкові ціни на цю продукцію є нижчими зазначених рівнів, товарно- кредитна корпорація викупає молочну продукцію за цінами підтримки.
Також надається грошова компенсація виробникам молока у випадку, якщо ринкова ціна на молоко нижча ніж 16,94 дол. США за 100 фунтів.

99
У Законі посилено державну підтримку розвитку фермерських ринків через виділення грантів для фермерських придорожніх ринків та інших форм продажу сільськогосподарськими товаровиробниками продукції безпосередньо в місцях її виробництва. Вводиться в дію програма часткової компенсації витрат на сертифікацію органічної продукції в обсязі 22 млн дол.
США протягом 5 років. Законом передбачено надання державної підтримки фінансово слабшим товаровиробникам, або фермерам, які розпочинають свою діяльність: фермерам, які одержують понад 0,5 млн дол. США річного доходу від їх позафермерської діяльності або 0,75 млн дол. США від фермерської діяльності, не надаються субсидії, а фермерам, які одержують понад 1 млн дол. США доходу від позафермерської діяльності, не надається допомога за програмами консервації земель.
До основних заходів державної підтримки сільського господарства
Японіїналежать встановлення гарантованих закупівельних цін і державних закупівель сільськогосподарської продукції, підтримка сільськогосподарської науки та сільськогосподарського машинобудування.
Сільськогосподарське виробництво Канади отримує державну підтримку шляхом фінансування окремих галузей сільського господарства і фермерських господарств через: надбавки до ринкових цін для забезпечення дохідності виробленої продукції; надбавки до обсягів виробничих витрат у формі кредитної підтримки; виплати відсотків за кредитами; гарантії за кредитами; податкові пільги щодо підтримки дохідності сільськогосподарського виробництва [90].
Найбільш підтримуваними експортними товарами у світі є молокопродукти. На них за останні десять років припадало від 30 до понад 50% загальних експортних субсидій. Достатньо високий рівень експортного субсидування має також продукція переробних галузей, яловичина та цукор.
Експорт сільськогосподарської продукції країн-членів СОТ регламен- тується не лише можливістю його субсидування, а й правилами стосовно заборон і обмежень. Так, при їх встановлені країна має враховувати наслідки

100 такої заборони чи обмеження для продовольчої безпеки країн-імпортерів, а також направляти письмове повідомлення в Комітет із сільського господарства з інформацією про характер і тривалість застосування такого заходу до його встановлення.
Крім потужного субсидування експорту сільськогосподарської продукції, не менш небезпечною для збалансованого розвитку вітчизняної агросфери є поширена практика квотування сільськогосподарського імпорту, зокрема країнами ЄС, що значно обмежує можливості доступу українських експортерів агропродовольчої продукції на ринки цих країн.
Практика квотування імпорту достатньо широко застосовується в країнах
ЄС, США, Японії, а також Росії, Китаї, Індії. Базові обсяги квот нині дещо збільшились, проте у найближчому майбутньому подальше їх зростання поки що не планується. Можливо, певні корективи щодо цього будуть внесені в результаті продовження переговорів про зниження торговельних бар'єрів у рамках СОТ. Тарифи, які діють в межах таких квот, у рази, а то й у десятки разів менші, ніж тарифи, передбачені у випадку перевищення квот. Так, наприклад, співвідношення обсягів імпортних тарифів в рамках квоти і поза нею становить на сири: у Канаді – 246, США – 7; на масло тваринне: в Японії
– 21, США – 11; на яловичину: в США – 5, России – 4 [128, 90].
В умовах глобалізації поряд із прогнозуванням додаткового продовольчого попиту на ринках країн, що бурхливо розвиваються, очікуються також зміни у складі споживання харчових продуктів, зокрема швидке зростання частки продуктів тваринного походження. Імовірність реалізації такої тенденції підтверджується також даними Світового банку, згідно з якими завдяки глобалізації кількість жителів, які належать до середнього класу, в країнах, що розвиваються, зросте з сьогоднішніх 400 млн. до 1,2 млрд., а їх купівельна спроможність становитиме від 4 до 17 тис. доларів [128, 94].
Вплив членства країн-членів у Світовій організації торгівлі на реформування державної підтримки сільського господарства в цих країнах є

101 суттєвим. Широкого розвитку набули програми «зеленої скриньки», тобто звільнені від зобов’язань щодо скорочення.
Згідно з класифікацією СОТ внутрішньої підтримки на різні
«скриньки», найбільше бюджетних коштів спрямовується на програми, звільнені від зобов’язань щодо скорочення («зелені», «блакитні», «програми розвитку») в Австралії (91% від загальної суми) та у США (77%). У країнах
ЄС, Бразилії й Канаді частка «зелених» та інших звільнених програм знаходиться в межах 50-60% від загальної підтримки, тоді як в Україні співвідношення зворотне. Так, майже 75% від загальної підтримки – це
«жовті» програми підтримки, і лише 25% – «зелені».
Разом із тим в Австралії за показником поточного СВП підтримка останніми роками знизилася. Продуктово-специфічні СВП, пов'язані з виробництвом, використовуються для молока, пшениці та цукру. У витратах на заходи "зеленої скриньки" превалюють загальні послуги (зокрема дослідження і маркетинг – 60,1%), екологічні програми (18 %) та виплати на подолання природних лих (14 %). Цей вид витрат ("зелена скринька") становив 1,8 млрд австр. дол. (AUD), що майже у 9 разів більше, ніж поточний загальний СВП. Для Австралії характерне широке використання можливостей "зеленої скриньки" для підтримки галузі тваринництва та рослинництва [70].
У Канаді діє багато програм, орієнтованих на різні сфери. Проте найбільшою за обсягом фінансування є Канадська програма стабілізації сільськогосподарського доходу, яка ґрунтується на загальному доході ферм порівняно із довідковим доходом, який базується на нещодавній історії виробників. Така продукція, як молоко, птиця, яйця тощо одержують підтримку через системи управління пропозицією, яка поєднує цінову підтримку за рахунок високого захисту поза тарифних квот для цих товарів і виробничих квот, призначених для вирівнювання внутрішнього балансу попиту та пропозиції.

102
За останньою нотифікацією Канади до СОТ (2003 р.) поточний СВП становив 1,585 млрд канад. дол. Це набагато нижче базового рівня СВП
Канади у СОТ, який дорівнює 4,3 млрд канад. дол., але більше суми, повідомленої за 1999 та 2000 роки (939 млн канад. дол. і 848 млн канад. дол. відповідно). На думку Уряду Канади, збільшення СВП було викликано зростанням витрат у рамках провінційних програм та страхування врожаю як наслідок посухи в Західній Канаді. Внутрішня підтримка у розмірі 3,4 млрд канад. дол., надана у 2003 році, була класифікована як заходи "зеленої скриньки"[70].
Останнє повідомлення (нотифікація) США до Секретаріату СОТ щодо внутрішньої підтримки охоплює 2002-2005 роки. Згідно з цим повідомленням, поточний СВП для Сполучених Штатів Америки був 12,9 млрд дол. CША (USD) у 2005 році. Зв'язаний СВП для 2000 року становить
19,1 млрд дол. США у рік. Близько 71,8 млрд. дол. США внутрішньої підтримки, що надавалася в кожному з цих двох років, були віднесені до заходів "зеленої скриньки".
У США екологічні програми – дуже важливий аспект, який розширює цілі сільськогосподарської політики, приділяючи особливу увагу заходам щодо переведення значно еродованих орних земель у стан консервації, у тому числі довгострокове виведення з обробітку, щоб повернути до сільськогосподарського використання водно-болотні угіддя, а також заохотити тваринників і рослинників впроваджувати методи, які пом'якшують екологічні проблеми.
Сталися також суттєві трансформаційні зміни у напрямі розробки та впровадження нових “зелених” програм, хоча новий Сільськогосподарський закон 2008 року передбачає збільшення фінансування заходів "жовтої
скриньки". Так, прямі платежі (direct payments) були запроваджені, щоб зменшити програми "жовтої скриньки". У 2005 році США нотифікували ці прямі платежі як програму "зеленої скриньки" в категорії "підтримка доходів,
не пов'язана з виробництвом". Водночас, при розгляді у СОТ країнами-

103 членами було встановлено, що ці прямі платежі США не відповідають критеріям "зеленої скриньки".
Наступним важливим мотивом активізації нетарифного протекціонізму
є загострення міжнародної конкуренції. Оскільки тарифний захист національних ринків обумовлений угодами підписаними в рамках СОТ, країни, особливо розвинуті, все більше використовують нетарифні заходи, методи прихованого протекціонізму, що дискримінують діяльність їх торговельних партнерів [73].
Аналіз досвіду країн-членів СОТ щодо реформування політики підтримки сільського господарства показав, що всі країни суттєво трансформують напрями підтримки галузі під впливом багатосторонніх домовленостей Уругвайського раунду СОТ. Окремі зміни в аграрній політиці країн-членів СОТ є підготовкою вітчизняного сільського господарства до майбутніх домовленостей у рамках Доського раунду, які, головним чином, будуть спрямовані на суттєве скорочення СВП (програм «жовтої скриньки») найбільших протекціоністів світу – Європейського Союзу та США, включення програм «блакитної скриньки» до СВП, перегляду критеріїв програм «зеленої скриньки».
В Україні слід скористатися позитивним досвідом країн світу щодо здійснення державної підтримки сільськогосподарського виробництва і вжити наступних заходів, які б сприяли забезпеченню населення країни якісними і доступними продуктами харчування, створенню нових робочих місць на селі, збільшенню надходжень від експорту продукції, забезпеченню сільськогосподарського виробництва висококваліфікованим и працівниками.

1   2   3   4   5   6   7   8   9

скачати