1   2   3   4   5   6   7   8   9
Ім'я файлу: нетарифне регулювання.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1182кб.
Дата: 08.12.2020
скачати
Кількісні обмеження імпорту, ліцензування імпорту. Згідно із прийнятими зобов’язаннями з дати вступу до СОТ Україна зобов’язалась скасувати і не впроваджувати повторно або застосовувати кількісні обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, такі як ліцензування, квотування, заборони, дозволи, вимоги попереднього санкціонування, вимоги ліцензування та інші обмеження з подібним ефектом, які не можуть бути обґрунтовано згідно з положеннями відповідної Угоди СОТ.
З метою гармонізації національного законодавства з нормами та вимогами ГАТТ 1994 року та на виконання узятих Україною зобов’язань з цього питання окремі статті Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” викладено у новій редакції (Закон України від 16.11.2006 № 360-
V) та приведено у відповідність із принципами ГАТТ/СОТ.
Статтею 16 “Ліцензування зовнішньоекономічних операцій” цього
Закону чітко встановлено основні засади та правила, а також випадки запровадження ліцензування експорту та імпорту товарів, що, у свою чергу, відповідають загальноприйнятим міжнародним вимогам.
Так, відповідно до статті 16 цього Закону КМУ приймає рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням конкретного переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару [3].
Під час підготовки проекту постанови КМУ “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот у
2010 році”, Мінекономіки здійснило оптимізацію та скорочення переліку товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню на 2010 рік, відповідно до вимог та правил ГАТТ/СОТ.
Що стосується застосування кількісних обмежень щодо імпорту. Згідно
із зобов’язаннями при вступі України до СОТ, будь-які заходи мають

55 здійснюватися та застосовуватися однаково, неупереджено, обґрунтовано, прозоро, передбачувано та справедливо. Попередньо до внесення змін до положень стосовно тарифних квот про такі плани має бути публічно повідомлено та торговим партнерам будуть надані можливості зробити коментарі до прийняття остаточних рішень щодо змін.
Отже, застосування кількісних обмежень на імпорт, ліцензування
імпорту як можливий інструмент захисту внутрішнього ринку згідно із положеннями документів СОТ має певні рамки, які регламентують обмеження щодо його використання.
Внутрішні податки. Згідно із прийнятими зобов’язаннями внутрішні податки мають застосовуватися на недискримінаційній основі до імпорту з країн-членів СОТ і товарів вітчизняного виробництва, тобто імпортним товарам надається режим не гірший ніж товарам вітчизняного виробництва.
Отже, застосування податкових важелів в контексті зобов’язань
України в рамках СОТ є можливим лише із одночасною зміною
(підвищенням) відповідних податків, які стягуються із вітчизняних виробників. Отже, подібний крок не може бути окремим важелем, застосованим виключно з метою захисту внутрішнього ринку [31].
2.2. Аналіз впливу нетарифного регулювання на розвиток
аграрного сектора та харчової промисловості України в умовах членства
у СОТ
Проблема державного регулювання розвитку аграрного сектору в трансформаційних умовах і в зв’язку з глобалізацією економіки потребує нових теоретико-методологічних підходів, що ґрунтуються на об’єктивних економічних законах та важелях впливу на сільське господарство, які мають органічно доповнювати механізм ринкового саморегулювання й можливостей. За цих умов виникає об’єктивна потреба визначити обсяги, напрями та межі бюджетного фінансування відповідно до вимог СОТ.

56
Сучасна практика бюджетної підтримки галузі свідчить про її недосконалість, неефективність і недостатність за обсягами. Крім того, членство України в СОТ вимагає виконувати взяті зобов’язання відповідно до досягнутих домовленостей щодо внутрішньої підтримки сільського господарства. Бюджетна підтримка на цей період регулюється Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженою Постановою КМУ від 19.09.2007 № 1158 та Угодою про сільське господарство, укладеною під час Уругвайського раунду [21; 118].
Якщо державна програма визначає пріоритети витрачання бюджетних коштів, то угода покладає зобов’язання щодо:

узгодження граничного рівня сукупного виміру підтримки сільського господарства (СВП) відносно программ «жовтої скриньки»;

надання непродуктової підтримки в межах рівня «de minimis»;

надання продуктової підтримки в межах рівня «de minimis»;

необмежене використання заходів «зеленої скриньки», які, в основному реалізуються через урядові програми бюджетної підтримки, результатом яких не може бути надання цінової підтримки виробникам, що не впливає на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції [39].
Всі заходи бюджетної підтримки можна поділити на два напрями: внутрішня підтримка, звільненна від зобов’язань щодо скорочення і та, яка виступає предметом зобов’язань щодо скорочення. Показник, який відображає суму програм підтримки, що підлягає зв’язуванню і скороченню називається Сукупний вимір підтримки (СВП).
До заходів, які не підпадають під скорочення, належать обмеження щодо продуктової та непродуктової підтримки в рамках рівня «de minimis», а також заходи «зеленої» та «блакитної» програм.
СВП розраховується для кожного базового сільськогосподарського продукту, на який надається підтримка ринкової ціни, здійснюються прямі виплати або надаються інші субсидії. Підтримка, не пов’язана з виробництвом конкретної продукції, зводиться до розрахунку узагальненого

57
СВП в сумарній грошовій формі. Ця підтримка включається до «жовтих» програм і підлягає скороченню.
Згідно з домовленостями Україна не має зобов’язань перед СОТ по зменшенню сукупної внутрішньої підтримки, яка зафіксована на рівні 2004-
2006 років у сумі 3,043 млрд грн, як це передбачалося раніше (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Сукупна підтримка на базі 2004-2006 рр. [69]
№ з/п
Види підтримки згідно СОТ
Млн. грн.
(у середньому за три роки)
1
СВП
3043 2
Непродуктова жовта підтримка (менше 5 %)
3051 3
Продуктова жовта підтримка (менше 5 %)
416 4
Зелені програми
2424 5
Сукупна підтримка (1+2+3+4)
8934
Продуктова специфічна підтримка в рамках «жовтих» програм здійснюється в Україні за 25 видами сільськогосподарської продукції та включає підтримку в формі підтримки ринкової ціни по цукру і цукровому буряку; платежів на 1 га посіву зернових і технічних культур; дотацій на молоко та м’ясо через механізм ПДВ при їх реалізації переробним підприємствам; дотацій за приріст поголів’я вівцематок і ярок старше 1 року; доплат на 1 кг живої ваги молодняку великої рогатої худоби, кондиційних свиней, птиці, реалізованих переробним підприємствам; часткової компенсації електроенергії, витраченої на зрошуваних землях; вигоди від заставних закупівель зерна.
До непродуктової підтримки, що віднесена до «жовтих» програм, включається акумуляція ПДВ для закупки матеріально-технічних ресурсів; часткова компенсація: вартості сільськогосподарської техніки, кредитних ставок комерційних банків за пільговими кредитами, вартості мінеральних добрив.
Непродуктова підтримка на умовах «de minimis», яка не включається в розрахунок СВП, що надавалася в базовий період, становила в Україні 3,051

58 млрд грн., а продуктова підтримка, надана на цих же умовах, — 1,000 млрд грн. Вищезазначені види підтримки не перевищують 5%-ний рівень «de minimis» і відповідно не підлягають скороченню. Проте можливий граничний рівень державної непродуктової підтримки в 2008 році міг бути 5,032 млрд грн., у 2009-му — 5,598 млрд грн, у 2010 році — 5,948 млрд грн, у 2011-2015 роках — 6,934 млрд грн. (див. табл. 2.2). Розрахунки свідчать про наявність резервів бюджетних витрат за цими програмами, які можна було б спрямувати на технічне оновлення матеріального-технічної бази та пільгове кредитування розвитку тваринництва як галузі, що першочергово потребує додаткових фінансових вливань.
Таблиця 2.2
Розрахунки виконання Державної цільової програми підтримки
розвитку українського села на період до 2015 року [39]
Показник
Рік
2008 2009 2010 2011-2015 (у середньому)
Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства, млрд грн
100,653 111,962 118,951 138,679 5%-ний рівень виробництва
5,034 5,598 5,948 6,934
Обсяг «зелених» програм, звільнених від зобов’язань щодо зменшення підтримки, на рівні базового періоду становив в Україні 2,424 млрд грн.
Основна вимога щодо заходів, віднесених до цієї програми, полягає у наданні підтримки через урядові програми за кошти бюджету (включаючи відмову держави від одержання доходів), а не споживачів, і не повинна передбачати цінову підтримку виробникам [39].
Україна в рамках членства в СОТ в галузі сільського господарства та харчової промисловості взяла на себе такі ключові зобов’язання [60]: ввізні та вивізні мита; кількісні обмеження; субсидії; санітарні та фітосанітарні заходи; технічне регулювання; дотримання принципу прозорості.

59
Кількісні обмеження.Зобов'язання щодо невикористання кількісних обмежень у торгівлі відповідно до Угод СОТ: кінцевий обсяг тарифної квоти на імпорт цукру-сирцю тростинного має дорівнювати 267 800 тон, що було досягнуто через два роки після вступу до організації. В рамках квоти ставка ввізного мита складала 2%, поза квотою – 50%. Був досягнутий новий порядок розподілу тарифних квот на ввезення цукру-сирцю з тростини на підставі методу «хто перший подав заявку на квоту, той перший її отримав».
Субсидії. Відповідно до зобов’язань України річний обсяг СВП встановлено на рівні 3043,4 млн. грн. Відповідно до правил СОТ, додатково дозволяється витрачати на заходи «жовтої» скриньки до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства. Україна зобов’язалась не здійснювати субсидування експорту.
Санітарні та фітосанітарні заходи. Україна взяла зобов’язання реформувати систему санітарного та фітосанітарного контролю з тим, щоб привести її у відповідність до вимог Угод СОТ та раціоналізувати повноваження наглядових та контролюючих органів у цій галузі. Україна зобовязалась використовувати в якості основи своїх санітарних та фітосанітарних заходів міжнародні стандарти, рекомендації та інструкції
Кодексу Аліментаріус, Міжнародного епізоотичного бюро (ОІЕ) та
Міжнародної конвенції про захист рослин (Іnternational Рlant Рrotection
Сommission), а також брати участь у міжнародній гармонізації відповідних норм.
Технічне регулювання.Україна взяла зобов’язання реформувати систему технічного регулювання з тим, щоб привести її у відповідність до вимог Угод СОТ. Україна зобов’язалась надавати пріоритет використанню міжнародних стандартів як основи для національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, зменшувати число категорій продуктів, які підлягають обов’язковій сертифікації, у тому числі за рахунок виключення з переліку обов'язкової сертифікації продукції, яка регулюється в рамках СФЗ.

60
Дотримання
принципу
прозорості.
Україна зобов'язалась дотримуватись принципу прозорості СОТ, публікувати всі нормативно- правові акти, які стосуються питань торгівлі, повідомляти країни-члени СОТ про плановані зміни у законодавстві, яке стосується торгівлі, та надавати країнам-членам СОТ час для коментарів перед прийняттям відповідних нормативно-правових актів [60].
Проводячи загальну характеристику зовнішньої торгівлі агротоварами, можна стверджувати, що[69]:

суттєво збільшився експорт сільськогосподарської продукції у середньому за 4 останніх роки – до 12 млрд. дол. США (світова продовольча криза, зростання світових цін, девальвація гривні підвищила конкурентоспроможність українських товарів);

імпорт вдвічі менше експорту: в середньому за 2008-2011 рр. –
5,9 млрд. дол. США;

сальдо позитивне: у 2008-2011 рр. 5 млрд. дол. США у середньому в рік; високі темпи щорічного приросту;

після вступу України в СОТ частка сільськогосподарських товарів у загальному експорті товарів збільшилась до 20% замість 12% до вступу.
Рис. 2.1
Основні тенденції у експорті наступні:

експорт зернових стабільно збільшується (у структурі експорту до 28%, раніше – 20%;

61

експорт жирів за останні роки суттєво збільшився за рахунок соняшникової олії – зараз вже 27% (було 20%), а також реекспорту пальмової олії в Росію;

експорт олійних: скорочення рапсу через нові вимоги ЄС; обсяги насіння соняшнику збільшилися через зниження експортних мит, експорт сої зріс у 6 разів;

частка молочної продукції знижується – зараз 5% (8 років тому –
10%). Експорт має велику залежність від Росії, яка періодично вводить заборони на ввезення молочних продуктів з України.
Експорт сухого молока знизився у 2 рази з 2008 р. по 2011 р.;

зменшення частки ЄС у експорті відбувається за рахунок:
Саудівська Аравія, Єгипет, Туреччина – зерно, соняшник, олія;
Білорусь, Казахстан – товари з більш високою доданою вартістю
– кетчупи, консервовані овочі.
Тенденції у імпорті агропродукції:

в перший рік членства України у СОТ значно зріс імпорт м'яса та м'ясних продуктів – у 5 разів порівняно з 2007 р. Головні причини – диспропорція між виробництвом і споживанням м'ясних продуктів, а також зниження імпортних тарифів у декілька разів. Але вже у 2009-2011 рр. відбувається падіння
імпорту м'яса в Україну через структурні зміни у птахівництві та свиноводстві;

після вступу до СОТ продовжилася тенденція зростання імпорту свіжих овочів та фруктів. Їх імпорт збільшився у 3,3 і 2 рази відповідно, протягом 2008 р. порівняно з 2007 р. У 2010 р. порівняно з 2009 р. зростання імпорту цих груп товарів знову – на 67% і 16,1%. Серед причин:
- високий внутрішній попит на овочі та фрукти;
- відсутність сучасних овочесховищ для зберігання продукції;

62
- підвищення доступності овочів і фруктів, які не вирощуються в
Україні через природно-кліматичні умови, через зниження імпортних мит після вступу України до СОТ.

збільшення імпорту товарів групи 17 (цукор і кондитерські вироби з нього) було обумовлене внутрішнім дефіцитом, для покриття якого імпортувався як білий цукор, так і цукор-сирець з тростини в обсягах імпортної тарифної квоти (32% імпорту з
Білорусії). Зростання імпорту обумовлено неспроможністю вітчизняної цукрової промисловості задовольнити внутрішній попит по конкурентним цінам.
Цінові тенденції:

інтеграційні процеси, лібералізація торговельних режимів, підвищення ступеня відкритості економіки сприяють все більшому проникненню світових цін на внутрішній агропродовольчий ринок;

після лібералізації національного імпортного режиму у результаті вступу України у СОТ спостерігається суттєве подорожчання вітчизняних продовольчих товарів, а саме: свинини, яловичини, молока, цукру.
Аналіз проводився за допомогою показника – номінальний коефіцієнт
захисту виробника (НКЗВ) - Producer Nominal Protection Coefficient (PNPC) – співвідношення середньої ціни, які отримує виробник (farm gate price), включаючи існуючі бюджетні доплати на тону продукції, до ціни на кордоні
України.
Практика державного регулювання експорту зерна попередніх років показала, що експортні обмеження мають прямий ефект на зменшення посівних площ зернових в Україні. Експортні обмеження, квоти, експортні мита найбільше впливають на зменшення цін реалізації, суттєво дестабілізують ринки сільськогосподарської продукції в Україні, значно збільшуючи ризики для виробників зерна і обмежують виробництво.

63
Таблиця 2.3
Рентабельність сільськогосподарського виробництва [69]
Показник
2007 р.
2008 р.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
Продукція рослинництва
32,7 19,6 16,9 26,7 32,3
Продукція тваринництва
-13,4 0,1 5,5 7,8 13,0
За період 2008- 2010 рр. сільськогосподарські виробники недоотримали вартості виробництва тільки пшениці у розмірі 18 млрд грн або 2,3 млрд. дол.
США. А бюджетне субсидування сільськогосподарських виробників зерна на тлі великого негативного відсотка показника PSCT по пшениці (- 33% у середньому 2008–2010 рр.) виглядає несуттєвим і даремно витраченим державним ресурсом.
Політика експортних обмежень на сільськогосподарські товари з високими конкурентними перевагами має лише дуже короткочасний ефект стримування зростання продовольчих цін і не вирішує питання для найбільш уразливих верств населення.
Динаміка індексу споживчих цін на основні продукти харчування показує, що експортні обмеження 2006-2007 рр. і 2010 р. не втримали зростання цін на основні продукти харчування в Україні.
Ефективна державна політика адресних дотацій малозабезпеченим верствам населення мала б більший ефект у розв'язанні питання доступності для них соціально значущих продовольчих товарів [69].
Наявністю потужної сировинної бази сільськогосподарської продукції характеризується харчова промисловість.
Так, у
2011 р. рівень самозабезпеченості України молоком та молочними продуктами складав
106,7 %, зерном – 192,9 %, яйцями – 109,5 %, овочами та баштанними культурами – 105,3 %, картоплею – 110,0 %, що створює сприятливі умови для розвитку харчопереробної галузі в Україні. Недостатнім є рівень

64 забезпечення України м’ясною та плодово-ягідною продукцією вітчизняного виробництва, який у 2011 р. становив 91,4 % та 74,0 % відповідно [32].
Аналіз показників динаміки виробництва основних видів продукції харчової промисловості у 2005-2011 рр. свідчить про суттєве зростання виробництва олії та тваринних жирів, які є основним продуктом експорту харчової промисловості – у 2011 р. їх виробництво подвоїлося порівняно з
2005 р. (див. табл. 2.4). Протягом 2009-2011 рр. тенденцію до скорочення виявляли виробництва молочних продуктів та морозива, продуктів борошномельно-круп’яної промисловості та сигарет. У 2011 р. знизились обсяги виробництва м’яса та м’ясних продуктів, перероблення та консервування овочів та фруктів, виробництва напоїв.
Таблиця 2.4

1   2   3   4   5   6   7   8   9

скачати

© Усі права захищені
написати до нас