1 2 3 ВИСНОВКИ В Україні не було рівних Миколі Макаренку в дослідженнях по археології, історії мистецтва, музейній справі та багатьох питаннях в культурно-мистецькому напрямку. Микола Макаренко жив і працював на зламі двох епох. Революційний рух він зустрів у Санкт-Петербурзі, але вирішив повернутися на Україну щоб бути корисним «рідній батьківщині». Напрочуд у Києві Микола Омелянович «отримав смерть у розстрочку». Як тисячі вчених, духовних діячів тієї доби, Макаренко попав під дамоклів меч сталінських репресій. А приводом став протест вченого-патріота проти знищення Михайлівського Золотоверхого монастиря. М.Макаренко був арештований, висланий на каторгу у Казань, потім у табори в Томськ, де його і розстріляли 4 січня 1938 року. Реабілітація вченого-патріота відбулася у 1960, 1965, 1989 роках. М. О. Макаренко автор понад 170 наукових праць з різних проблем археології, історії, давньоруської культури, мистецтвознавства, музеєзнавства. Найзначнішими здобутками Макаренка-археолога, які принесли йому світову славу, були відкриття ним Роменської археологічної культури та Маріупольського могильника. Також серед них значне місце займають теми, пов’язані з релігійним культом, церковною старовиною. Вчений досліджував Покровську церкву у Ромнах, споруджену гетьманом П. Калнишевським, втілив у життя перший в Україні пам’яткоохоронний проект її демонтажу в Ромнах, перевезення і реставрації унікальної дерев’яної культової споруди в Полтаві (1908), вивчав залишки будівель Старогородської божниці в Острі на Чернігівщині (1098), Десятинної церкви у Києві (989–996), будівлі й мистецького оздоблення Софії Київської (1036), храма Спаса в Чернігові (1024–1034), Михайлівського Золотоверхого собору в Києві (1093–1113), Спасо-Мирозького монастиря в Пскові (1156), Новгородського кремля (1045) та ін. Боровся проти знесення культових пам’яток. У 1934 єдиний з членів державної комісії не підписав акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору для будівництва урядової площі, за що був репресований. Проте ще залишається багато епізодів з наукової біографії вченого, які потребують з’ясування, уточнення, пояснення. Архівні фонди можуть допомогти відтворити окремі періоди життя дослідника, заповнити певні прогалини і по-новому оцінити внесок М.О. Макаренка у справу розбудови української науки і музейної справи. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Нові документи до біографії братів Макаренків / Публікація та упорядкування В. Панченка, Г. Діброви, Ю. Кухарчука, В. Звагельського. Сумська старовина. 1999. № V-VI. С. 152-157. 2. Макаренко Н. (1902). Письмо в редакцию // Киевская старина. – Т. 76, № 3. – Отд. 2. – Март. – С. 242. 3. Макаренко Николай. (1907). Отчет об археологических исследованиях в Полтавско йгубернии в 1906 г. // Известия императорской Археологической комиссии. – Вып. 22. – С. 38–90. 4. Макаренко Н. (1911). Археологические исследования 1907–1909 годов // Известия Императорской Археологической комиссии. – Вып. 43. – 130 с. 5. Супруненко А. Б. (1990). Археологические исследования Полтавского краеведческого музея // Археологические исследования на Полтавщине. – Полтава: Полтавский краеведческий музей. – 115 с. 6. Звагельський В. Б. (1995). До історії дослідження городища Ведмежого // Полтавський археологічний збірник. – Ч. 4. – Полтава: Археологія. – С. 126–132. 7. Державний архів Сумської області. – Ф. Р-6434. – Оп. 1. – Спр. 3. – 5 арк. 8. ДАСО. – Ф. Р-6434. – Оп. 1. – Спр. 44. – 7 арк. 9. Роменський краєзнавчий музей. – Спр. 5. – 16 арк. 10. ДАСО. – Ф. Р-6434. – Оп. 1. – Спр. 142. – 50 арк. 11. Німенко Н. А. (2006). З історії археологічних досліджень на Сумщині у 20-х роках ХХ ст. // Сумська старовина. – № ХХ. – С. 53–67. 12. Усачук А. Н. (2012). У истории отечественной археологии: альбом рисунков Н. Е. Макаренко из фондов Донецкого краэведческого музея // Археологія і давня історія України. – Вип. 9. Історія археології: дослідники та наукові центри. – Київ: Стародавній світ. – С. 315–324. 13. Німенко Н. А. (2002). Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. – № Х. – С. 5–25. 14. Державний архів Сумської області. – Ф. Р-6434. – Оп. 1. – Спр. 2. – 28 арк. 15. Роменський краєзнавчий музей. – Спр. [б.н.]. – арк. 18. 16. Макаренко М. (1925). Городище “Монастирище” // Записки Українського наукового товариства в Києві: Наук. збірник за рік 1924. – К.: Видавництво Укр. Наук. т-ва в Києві. – Т. ХІХ. – С. 3–23. 17. Нестуля О. Біля витоків державної системи охорони пам’яток культури в Україні (доба Центральної Ради, Гетьманщини, Директорії).- К.-Полтава, 1994. - С.113-114. 18. Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні.- К.: Вища школа,1991.- С.89,117-118. 19. 30 пламенных лет.- Донецк: Донбасс, 1964.- С.6, 7. 20. НА ІН НАНУ. - Ф.ВУАК. - Спр.350. - Арк.18. Спр.539; Спр.539/а; Спр.540; Ф.М.О.Макаренка. - Спр.б.н 21. Макаренко М.О. Маріупольський могильник / М. О. Макаренка. - До. : Вид-во ВУАН, 1933. - 151 с. 22. Макаренко Д.Є. Микола Омелянович Макаренко / Д.Є. Макаренка. - До. : наук. думка, 1992. - С. 50. 23. Божко Р.П. Дослідження Н.Є. Макаренка в Приазов'я (1930-1933) рр.) / Р.П. Божко // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми та перспективи: тези докл. та повідомлень до наук.-практ. конф., присвяченій 70-річчю Роменського краєзнавчого музею. - Суми; Ромні, 1990. - З. 40. 24. Маріуполь і його околиці / під ред. Г.І. Тимошевського. - Маріуполь, 1892. - С. 370-373. 25. Діброва Г.В. Вклад Н.Є. Макаренко в розвиток музейного справи на Україні / Г.В. Діброва // Вивчення історичного і культурного спадщини Роменщина: проблеми і перспективи: тези доп. і повідомлень до наук.-практ. конф., присвяченою 70-річчю Роменського краєзнавчого музею. - Суми; Ромні, 1990. - С. 42. 1 2 3 |