1 2 3 4 5 6 7 8 9 Ім'я файлу: ЛЕКЦІЯ-5-Діагностика-та-лікування-невідкладних-станів.ppt Розширення: ppt Розмір: 5732кб. Дата: 14.05.2022 скачати Ознаки тканинної гіпоперфузії1. Тахікардія. 2. Бліда, холодна і липка шкіра, пролонгований час наповнення капілярів. 3. Олігурія. 4. Змінений психічний статус/оглушення. 5. Підвищений рівень лактату. 6. Сатурація змішаної венозної крові <65%. Кардіогенний шок - дуже тяжке ускладнення гострого інфаркту міокарда, зустрічається у 10-15% хворих. Основними причинами кардіогенного шоку є: 1. Обширний некроз стінки лівого шлуночка (40% маси) 2. Повільно поточний розрив міокарда 3. Гостра аневризма 4. Складні порушення ритму і провідності. Головна ознака шоку - зниження систолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст., пульсового - 20 мм рт. ст. і нижче, у поєднанні з ознаками погіршення кровопостачання органів і тканин. АТ, отримане методом Короткова, завжди нижче справжніх цифр. В ОСНОВІ РОЗВИТКУ КАРДІОГЕННОГО ШОКУ: 1. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка 2. Підвищення «пружності» стінок лівого шлуночка в період ішемії 3. Міокардіальна дисфункція 4. Гіповолемія 5. Клапанна дисфункція (розрив хорд, папілярних м'язів, мітральна регургітація) 6. Тампонада 7. Гостра обструкція мітрального клапана тромбом 8. Перфорація міжшлуночкової перегородки 9. Ударний об'єм лівого шлуночка знижується в результаті зменшення кінцево- діастолічного об'єму (діагностується за допомогою Ехо- КГ) 10. Аритмії. Таким чином, в основі розвитку кардіогенного шоку у хворих з гострим інфарктом міокарда лежить систолічна, діастолічна або змішання дисфункція лівого шлуночка. КЛІНІКА КАРДІОГЕННОГО ШОКУ - Загострені риси обличчя; - Сірувато-блідий з ціанотичним відтінком колір шкірних покривів; - Шкіра покрита холодним липким потом; - Адинамія, загальмованість, байдужість, не реагує на оточуючих; - Пульс частий, ниткоподібний, іноді не прощупується, часто аритмічний; - АТ падає нижче 90-80 мм рт.ст.; - Пульсовий тиск нижче 20 мм рт.ст.; -Немає ефекту після зняття больового синдрому та застосування кисню; - Анурія або олігоурія менше 20-30 мл/год. У ранній період інфаркту міокарда, коли скорочувальна здатність серця мало знижена і при периферійній ділятації кровотік прискорюється - кінцівки залишаються теплі (на відміну від істинного кардіогенного шоку). У розвитку пізнього шоку з периферичною вазоконстрикцією, відіграє роль істотне падіння пропульсивної функції серця (розміри некрозу лівого шлуночка перевищують 40%). СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ ТА КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ КАРДІОГЕННОГО ШОКУ:
А. План обстеження хворого 1. Анамнез і фізикальне обстеження 2. Реєстрація ЕКГ у 12-ти відведеннях і додаткових правосторонніх відведеннях V3R – V5R. 3. Постійний моніторинг ЕКГ 4. Лабораторні дані в межах стаціонара: - Загальний аналіз крові - Рівень тромбоцитів - Коагулограма - Електроліти крові - Сечовина - Креатинін - Глюкоза крові - Серцеві біохімічні маркери - Печінкові проби 5. Пульсоксиметрія, газовий склад капілярної та артеріальної крові, рівень лактату в крові 6. Рентгенограма органів грудної клітини 7. Постійна артеріальна канюля для моніторингу системного кров'яного тиску і забору артеріальної крові для визначення газів крові 8. Облік обсягу інфузій, кількість виділеної сечі й інших втрат рідини 9. При необхідності - катетеризація серця і коронарографія, якщо передбачається гостра реваскуляризація інфаркту міокарда 1 2 3 4 5 6 7 8 9 |