1   2   3   4   5
Ім'я файлу: EM_RGR.doc
Розширення: doc
Розмір: 1116кб.
Дата: 16.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
Как за 1 месяц избавиться от целлюлита и сделать попу круглой.do
Донцул А.В. Економ_чне обгрунтування.docx
проект з фізики джерела звуку.docx
Копия особливеWord.docx
Шкода лікеро.docx
6.pdf
Бізнес планування тема 1.pptx
Кратiк_1_економ.pdf
літ чит.docx
Курсова робота. Невизначеність і ризик. Вимірювання ризику. Зниж
urkul539.doc
зпз1.docx
таке.docx

3. МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ

3.1 Вибір асинхронного двигуна за номінальною потужністю

Асинхронний двигун, необхідний для приводу заданого виробничого механізму обирають, перш за все, за необхідним значенням потужності [1]. Попередній розрахунок потужності електродвигунів залежить від типу виробничого механізму і його характеристик.

Потужність двигуна для приводу вентилятора (центробіжного або осьового) може бути розрахована таким чином:
Р = , кВт (3.1)

де: Q – продуктивність вентилятора, м3/с; Н – тиск газу, Па/м3; Кз – коефіцієнт запасу при випадкових перенавантаженнях (для двигунів до 1 кВт приймається рівним 2, до 5 кВт – 1,25; більше 5 кВт – 1,15-1,2); ηв – ККД вентилятора (приймається рівним 0,5 – 0,85 для осьових вентиляторів та 0,4 – 0,75 для центробіжних); ηп – ККД передачі (приймається рівним 0,92 – 0,94 для клиноремінної, 0,87 – 0,9 для плоскопасової, 0,98 для зубчастої та 1 для безпосередньої) [1].

Потужність двигуна для приводу поршневого або відцентрового насосу може бути розрахована таким чином:

Р = , кВт (3.2)

де: Q – продуктивність насосу, м3/с; Н – диференційний напір стовпа рідини, що подається, м; Кз – коефіцієнт запасу при випадкових перенавантаженнях (для двигунів до 1 кВт приймається рівним 2, до 5 кВт – 1,25; більше 5 кВт – 1,15-1,2); γ – питома густина рідини, що перекачується, кг/м3; ηп – ККД передачі; ηQ – ККД насосу (приймається рівним 0,6 – 0,9) [1].

Потужність двигуна для приводу пасажирського або вантажного ліфту може бути розрахована таким чином:

Р = , кВт (3.3)

де: GK – маса кабіни, кг; GН – маса вантажу, кг; GПР – маса противаги, кг

GПР = (GK + 0,5× GН ); (3.4)

V – швидкість руху кабіни, м/с; ηл – ККД ліфта.

Потужність двигуна для приводу конвеєра може бути розрахована таким чином:

Р = , кВт (3.5)

де: F – результуюче тягове зусилля стрічки конвеєра, Н; V – швидкість руху конвеєра, м/с; η – ККД приводного механізму.

Потужність двигуна для токарних, токарно-гвинторізних, карусельних та стругальних верстатів може бути розрахована таким чином:

Р = , кВт (3.6)

де: Fc – питомий опір різання, Н/м2; для сталі

Fc = (2,3 – 3,5) ×Fрозр, (3.7)

де питомий опір розривуFрозр = (294 – 1180) ×106, Н/м2; (3.8)

для чавуну

Fc = (4 – 5,5) ×Fрозр, (3.9)

де питомий опір розривуFрозр = (147 – 197) ×106, Н/м2; (3.10)

Vр – лінійна швидкість різання, м/с; ηс – ККД приводного механізму (при повному завантаженні приймають рівним 0,6 – 0,7); qc – переріз стружки, м2.

Отримані значення потужності збільшують до найближчого більшого значення номінальної потужності АД, наприклад, за рядом номінальних потужностей (розділ 2.1) або за каталогом 3, 6.

При цьому необхідно врахувати, в якому режимі працюватиме АД, оскільки в залежності від цього буде змінюватись його температурний стан, а отже, двигун може допускати більшу потужність, наприклад, в повторно-короткочасному режимі, ніж в тривалому.

3.2 Вибір АД за частотою обертання

Частота обертання валу АД в номінальному режимі визначається за формулою (3.11) і вимірюється в об/хв:

nн = , (3.11)

де f  частота мережі, Гц; р  число пар полюсів; sн  ковзання у номінальному режимі.

Номінальне ковзання складає 1  10% в залежності від потужності (більше ковзання  менша потужність) і вибирається з каталожних даних.

Оскільки у варіанті завдання задана необхідна частота обертання приводного механізму, то з формули (3.11) необхідно визначити число пар полюсів двигуна, що обирається.

Приклад 1. Визначити потужність, необхідну для обертання відцентрового насосу, і вибрати для нього електродвигун. Насос призначений для подачі 100 тонн води за 1 годину на повну гідростатичну висоту 20 м. Насос з’єднаний з двигуном муфтою, швидкість обертання насоса становить 1450 об/хв., а його ККД − 0,6.

Потужність, необхідна для насоса

Р = кВт

де м3/с − кількість води, що накачується за 1 секунду; кг/м3 − питома вага води; Кз = 1,5 − прийнятий коефіцієнт запасу; ηQ = 0,6 − ККД насосу; ηп = 1 − ККД передачі.

Оскільки необхідна частота обертання насосу 1450 об/хв, з табл. 2.1 вибираємо двигун АИР160S4.

3.3 Розрахунок активних і індуктивних опорів схеми заміщення АД за каталожними даними

В найбільш повних довідниках асинхронних двигунів [6], крім паспортних даних (табл. 2.1), наведені фізичні величини, необхідні для визначення параметрів схеми заміщення (рис. 3.1): (активний опір обмотки статора, в.о.), (індуктивний опір розсіювання обмотки статора, в.о.), (активний опір обмотки ротора, приведений до обмотки статора, в.о), (індуктивний опір обмотки ротора,приведений до обмотки статора, в.о.) та (індуктивний опір контура намагнічування, в.о.). В такому випадку розрахунок параметрів схеми заміщення не становить труднощів і може бути здійснений за методикою [5].



Рис. 3.1. Т-подібна схема заміщення асинхронного двигуна

У випадку, коли наявні лише дані, наведені в табл. 2.1, параметри схеми заміщення розраховуються з врахуванням таких припущень:

  • магнітні і механічні втрати в двигуні складають 0,02×Рн;

  • вважають, що активні опори статорної і роторної обмоток не залежать від режиму роботи двигуна (тобто не враховуються ефекти витіснення струму).

Визначимо струм холостого ходу асинхронного двигуна:

, (3.12)

де:  номінальний струм обмотки статора двигуна, А;

 номінальне ковзання, в.о.;

 номінальна фазна напруга, В;

(3.13)

 струм статора двигуна при частковому навантаженні, А;

 коефіцієнт потужності при частковому навантаженні;

 ККД двигуна при частковому навантаженні, в.о.;

 коефіцієнт завантаження двигуна, в.о.;

Р  потужність двигуна при частковому завантаженні, кВт.

Коефіцієнти потужності та ККД при частковому завантаженні в технічній літературі наводять рідко, а для цілої низки серій такі дані відсутні взагалі. Тому ці параметри необхідно визначити самостійно, керуючись такими положеннями:

  • сучасні АД проектуються таким чином, що найбільший ККД досягається при навантаженні, що становить 90 ÷ 85 % від номінального [5]. Двигуни розраховують таким чином з тієї причини, що більшість з них працюють з деяким недовантаженням (з причини дискретності шкали потужності). Тому ККД при номінальному навантаженні і навантаженні р* практично рівні між собою:

;

  • коефіцієнти потужності при тому ж навантаженні відрізняються від коефіцієнта потужності при номінальному навантаженні значною мірою, причому вказана залежність значною мірою визначається потужністю двигуна (рис. 3.2).

З формули Клосса визначимо вираз для розрахунку критичного ковзання

  • , (3.14)

де , (3.15)

. (3.16)

Значення коефіцієнта β прийняти в діапазоні 0,6 ÷ 2,5 [4].


Рис. 3.2. Залежність від потужності асинхронного двигуна

Визначимо коефіцієнт

, (3.17)

тоді активний опір ротора, приведений до обмотки статора АД,

, Ом. (3.18)

Активний опір статорної обмотки можна знайти таким чином

, Ом. (3.19)

Визначимо індуктивний параметр γ, який дозволяє визначити індуктивний опір короткого замикання

. (3.20)

Тоді індуктивний опір короткого замикання

. (3.21)

Для того, щоб виділити з індуктивного опору короткого замикання опір розсіювання фаз статора і ротора , скористаємось співвідношеннями [4], які справедливі для серійних двигунів.

Індуктивний опір розсіювання фази роторної обмотки, приведеної до статорної, може бути розрахований з рівняння

, Ом, (3.22)

а індуктивний опір розсіювання фази статорної обмотки

, Ом (3.23)

Як видно з векторної діаграми (рис. 3.3), ЕРС гілки намагнічування Еm, наведена потоком повітряного проміжку в обмотці статора в номінальному режимі, визначається

, (3.24)

тоді індуктивний опір контура намагнічування

. (3.25)



Рис. 3.3 Векторна діаграма асинхронного двигуна

Приклад 2. Для короткозамкненого асинхронного двигуна АИР180М4У3 визначити параметри Т-подібної схеми заміщення. Двигун має технічні дані:

    • номінальна потужність Рн = 30 кВт;

    • номінальна фазна напруга U1н = 220 В;

    • синхронна частота обертання n0 = 1500 об/хв;

    • номінальне ковзання sн = 0,02;

    • ККД при номінальному (100 %) навантаженні ηн = 91,5 %;

    • коефіцієнт потужності при номінальному (100 %) навантаженні cos φн = 0,86;

    • кратність пускового моменту kП = 1,7;

    • кратність максимального моменту kmax = 2,7;

    • кратність мінімального моменту kinx = 1,6;

    • кратність пускового cтруму kі = 7.

Номінальний струм обмотки статора двигуна

А;

коефіцієнт потужності при частковому завантаженні (відповідно до графіку співвідношення рис. 3.2)

;

ККД при частковому завантаженні

;

коефіцієнт завантаження двигуна

;

струм статора АД при частковому завантаженні

А;

струм холостого ходу асинхронного двигуна


30,381 А.

Критичне ковзання



де прийнято β = 1,5[4].

Визначимо коефіцієнти:

;



Активний опір обмотки ротора, приведеної до обмотки статора АД

Ом.

Активний опір обмотки статора

Ом.

Визначимо параметр γ, який дозволить знайти індуктивний опір короткого замикання

,

тоді Ом.

Індуктивні опори розсіювання фази обмотки ротора і статора відповідно

Ом

Ом.

ЕРС гілки намагнічування Еm, наведена потоком повітряного проміжку в обмотці статора в номінальному режимі, визначається



тоді індуктивний опір контуру намагнічування

Ом.

3.4 Розрахунок втрат в АД при роботі на номінальне навантаження

Асинхронний двигун споживає з мережі активну потужність

, Вт, (3.26)

частина якої витрачається у вигляді електричних втрат в обмотці статора

, Вт, (3.27)

а частина − у вигляді магнітних втрат в сталі частини магнітопроводу, розташованої на статорі

, Вт. (3.28)

Втрати в сталі статора асинхронних двигунів зазвичай становлять (0,1÷0,2) , а сумарні втрати при номінальному навантаженні можна визначити

, Вт (3.29)

Потужність, що залишилася, являє собою електромагнітну потужність, що передається через повітряний проміжок на ротор (рис. 3.3)

, Вт. (3.30)

В Т-подібній схемі заміщення АД (рис. 3.1) цій потужності відповідає потужність в активному опорі обмотки ротора

, Вт (3.31)

де приведений струм обмотки ротора може бути визначений з векторної діаграми АД (рис. 3.3)

, А (3.32)

Частина цієї потужності втрачається у вигляді електричних втрат в активному опорі вторинної обмотки

, Вт. (3.33)

Оскільки частота струму в обмотці ротора невелика, то втратами в сталі частини магнітопроводу, розташованої на роторі нехтують

. (3.34)

Частина потужності, що залишилась, перетворюється в механічну потужність на роторі

, Вт. (3.35)

З цієї потужності частина витрачається на механічні і додаткові втрати, які становлять (0,05 ÷ 0,15) Р1 і залишається корисна потужність на валу

, Вт. (3.36)

Енергетична діаграма асинхронного двигуна має вигляд, показаний на рис. 3.4.



Рис. 3.4. Енергетична діаграма асинхронного двигуна

Приклад 3. Розрахувати дані для побудови енергетичної діаграми короткозамкненого асинхронного двигуна АИР180М4У3 (каталожні дані та значення опорів взяти з Прикладу 2).

Асинхронний двигун споживає з мережі активну потужність

Вт,

частина якої витрачається у вигляді електричних втрат в обмотці статора

Вт,

а частина − у вигляді магнітних втрат в сталі частини магнітопроводу, розташованої на статорі

Вт, де

Вт.

Потужність, що залишилася, являє собою електромагнітну потужність, що передається через повітряний проміжок на ротор

Вт.

Частина цієї потужності втрачається у вигляді електричних втрат в активному опорі вторинної обмотки

Вт,

де , А.

Оскільки частота струму в обмотці ротора невелика, то втратами в сталі частини магнітопроводу, розташованої на роторі нехтують .

Частина потужності, що залишилась, перетворюється в механічну потужність на роторі

Вт.

З цієї потужності частина витрачається на механічні і додаткові втрати і залишається корисна потужність на валу

Вт,

де Вт.

3.5 Розрахунок природніх механічної і електромеханічної

характеристик АД

Розрахунок електромеханічної І1 = f (s) і механічної M = f (s) характер-ристик здійснюється з використанням Т-подібної схеми заміщення АД (рис. 3.1). Основні рівняння двигуна, що відповідають його схемі заміщення

;

; (3.37)

,

де − фазна напруга обмотки статора, В;

− ЕРС обмотки статора, В;

− індуктивний опір розсіювання обмотки статора, Ом;

− активний опір обмотки статора, Ом;

− індуктивний опір обмотки ротора, приведений до обмотки статора, Ом;

− струм обмотки статора, А;

− струм обмотки ротора, приведений до обмотки статора, А;

− струм неробочого ходу обмотки статора, А;

Векторна діаграма струмів, ЕРС і напруг асинхронного двигуна, що відповідає системі рівнянь (3.37), показана на рис. 3.3.

Струм ротора , приведений до обмотки статора АД, визначається залежністю, отриманою за схемою заміщення:

, (3.38)

де − індуктивний опір короткого замикання.

Рівняння називається електромеханічною характеристикою асинхронного двигуна.

Для короткозамкненого АД більш важливою є електромеханічна характеристика І1 = f (s), яка показує залежність струму статора від ковзання. Струм статора визначається сумою векторів струму намагнічування та струму ротора, приведеного до обмотки статора (рис. 3.3):

. (3.39)

Вважаючи струм намагнічування АД реактивним, струм статора через приведений струм обмотки ротора знаходять за формулою [5]

, (3.40)

де . (3.41)

Основним вихідним параметром асинхронного двигуна, який слугує для приводу виробничого механізму, є електромагнітний момент

, (3.42)

де m1 − число фаз статора.

Механічна характеристика (3.42) АД має критичний момент і критичне ковзання, які знаходять з умови .

Тоді критичний момент

, (3.43)

критичне ковзання

. (3.44)

Знак «+» у (3.43) та (3.44) означає, що критичні момент і ковзання відносяться до режиму двигуна, а знак «-» − до генераторного режиму рекуперативного гальмування.

Рівняння механічної характеристики (3.42) зручніше використовувати, перетворивши його на формулу Клосса:

, (3.45)

де − коефіцієнт.

Двигуни середньої і великої потужності мають малий активний опір R1, тому коефіцієнтом а можна знехтувати і отримати спрощений вираз формули Клосса

. (3.46)

З адаючись ковзанням, за виразами (3.45) або (3.46) будують механічні характеристики АД. Природні механічна і електромеханічна характеристики короткозамкненого АД показані на рис. 3.5.


Рис. 3.5. Статичні характеристики АД: а − механічна; б − електромеханічна

Приклад 4. Для короткозамкненого асинхронного двигуна типу АИРХ112МB6 розрахувати і побудувати природні механічну і електромеханічну статичні характеристики.

Основні параметри АД і його схеми заміщення:

    • номінальна потужність Рн = 4 кВт;

    • номінальна фазна напруга U1н = 220 В;

    • синхронна частота обертання n0 = 1000 об/хв;

    • номінальне ковзання sн = 0,051 %;

    • ККД при номінальному (100 %) навантаженні ηн = 91,5 %;

    • коефіцієнт потужності при номінальному (100 %) навантаженні cos φн = 0,86;

    • кратність пускового моменту kП = 1,7;

    • кратність максимального моменту kmax = 2,7;

    • кратність мінімального моменту kinx = 1,6;

    • кратність пускового cтруму kі = 7;

    • номінальний струм обмотки статора

    • активний опір фази обмотки статора

    • індуктивний опір розсіювання фази обмотки статора

    • активний опір ротора, приведений до обмотки статора

    • індуктивний опір розсіювання фази обмотки ротора, приведений до обмотки статора

Визначаємо синхронну кутову швидкість двигуна

рад/с.

Розрахунок природньої механічної характеристики здійснюємо за виразом (3.42):

Н×м.

Змінюючи значення ковзання в межах від -1 до +1, розрахуємо механічну характеристику (наприклад, в системі MathCAD) і побудуємо її (рис. 3.6).

Визначимо додаткові параметри двигуна:

    • критичний момент в режимі двигуна

Н×м;

    • критичне ковзання

в.о;

    • номінальна швидкість двигуна

рад/с;

    • номінальний момент

Н×м;

    • максимальний момент

Н×м;

    • мінімальний момент

Н×м.

Знайдені значення номінального, максимального та мінімального моментів нанесемо на розраховану механічну характеристику (рис. 3.6).



Рис. 3.6 Природна механічна характеристика двигуна АИРХ112МB6:

1 – точка номінального моменту; 2 – точка максимального моменту;

3 – точка мінімального моменту

Як видно з графіку (рис. 3.6) розраховані за каталожними даними контрольні точки співпадають з розрахованою механічною характеристикою.

Залежність приведеного струму обмотки ротора від ковзання визначимо за формулою (3.39) для значень ковзання від -1 до +1, розрахуємо електромеханічну характеристику (наприклад, в системі MathCAD) і побудуємо її (рис. 3.7)


Електромеханічну характеристику розрахуємо за формулою (3.40) з врахуванням знайденого за (3.39) приведеного струму в обмотці ротора та зміною ковзання від -1 до +1 (рис. 3.8)

,

де


Рис. 3.7. Електромеханічна характеристика



Рис. 3.8. Природня електромеханічна характеристика : 1 – точка з номінальними параметрами АД

4. Оформлення, захист та система оцінювання рОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

4.1 Вимоги до оформлення пояснювальної записки

Звіт про виконання РГР оформлюються у вигляді пояснювальної записки, до якої додається креслення.

Структура текстової частини пояснювальної записки складається з наступних елементів:

  • титульний лист;

  • бланк завдання;

  • зміст;

  • вступ;

  • основні розділи і підрозділи роботи (нумеруються);

  • висновки;

  • список літератури;

У вступідо РГР дається оцінка сучасного рівня розвитку серій АД, формулюються основні завдання, об’єкт і предмет дослідження. В загальному вигляді вказана інформація міститься в передмові даних методичних вказівок, однак для кожного окремого випадку потребує уточнення відповідно до варіанту завдання.

Основна частина РГР містить ґрунтовний виклад матеріалу дослідження та складається з розділів і підрозділів. Їх заголовки мають відображати зміст викладеного у них тексту. Кожний розділ починають з нової сторінки, а підрозділ продовжують на поточній, крім випадків, коли після його заголовку йде менше, ніж три рядки основного тексту.Усі розділи повинні бути логічно пов'язані між собою.

У висновках стисло і лаконічно викладаються основні положення та результати виконаної РГР. Текст висновків може поділятись на пункти. Обсяг заключної частини роботи складає 0,5 – 1 сторінку.

Текстова частина пояснювальної записки повинна відповідати вимогам Державного стандарту України 7 та чинним внутрішнім стандартам НТУУ «КПІ» 8.

Записку оформлюють на білих аркушах формату А4 (210 х 297 мм). Текст виконують машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одному боці аркуша шрифтом Times New Roman, 14 розміру, через півтора інтервали - з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення.

Текст пояснювальної записки слід друкувати, додержуючись таких розмірів полів: верхній, лівий і нижній – 20 мм, правий – 10 мм.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у рефераті наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову реферату, додаючи при першій згадці оригінальну назву.

Структурні елементи "ЗМІСТ", "ПЕРЕДМОВА", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ" не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів реферату і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід розташовувати посередині рядка і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту звіту і дорівнювати 1,25 см.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділів не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути 12 пунктів. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Сторінки пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють внизу по центру сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок звіту. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Ілюстрації й таблиці, розмішені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок звіту.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті реферату і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3. Підрозділи звіту повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 1.1, 1.2 і т. д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2 і т.д. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. При поділі таблиці на частини допускається її шапку заміняти відповідно номерами граф, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово "Таблиця" вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовж. таблиці" з зазначенням номера таблиці.

Титульний лист оформляються за формою, що регламентується внутрішніми стандартами університету (Додаток В).

Графічна частина пояснювальної записки складається з ілюстрацій, що входять до складу його основних розділів. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у тексті безпосередньо після місця, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Назва позначається скороченням Рис., яке разом з назвою ілюстрації розміщують під рисунком, наприклад, "Рис. 3.1. Схема розміщення".

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, наприклад, рис. 3.2 – другий рисунок третього розділу. Креслення загального вигляду АД представляються на 1 листі формату А3.

До списку літератури вносяться всі джерела інформації (методичні посібники, монографії, статті, електронні ресурси та ін.), які було використано при виконанні РГР. Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "у роботах [1 - 7] ".

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають в порядку посилання на них в тексті.

Вдодатках до пояснювальної записки розміщуються копії довідкових таблиць та інших інформаційних матеріалів (за необхідністю). Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок. Ілюстрації, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рис. Г. 3 – третій рисунок Додатку Г.

Невідповідність в оформленні текстової частини пояснювальної записки державним стандартам і встановленим вимогам може суттєво вплинути на остаточну оцінку роботи, тому оформленню повинна бути приділена особлива увага.

4.2 Рейтингова система оцінювання

Згідно з робочою навчальною програмою кредитного модуля дисципліни “Електричні машини для освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за програмою професійного спрямування «Електромеханічні системи геотехнічних виробництв»” кожен студент виконує розрахунково-графічну роботу за індивідуальним варіантом завдання і оформлює результати виконання у вигляді пояснювальної записки, до якої додається креслення загального вигляду АД (формат А3).

Максимальна кількість балів за виконання РГР – 12.

Критерії оцінювання

  • повне і точне виконання – 12 балів;

  • розрахунок неточний є окремі несуттєві помилки – 7…11 балів;

  • розрахунок неповний, є окремі суттєві помилки – 1…6 балів;

  • розрахунок неправильний – 0 балів.

  • за несвоєчасне виконання роботи (на виконання розрахункової частини відводиться 8 тижнів з початку семестру, на виконання графічної частини – 2 тижні, на виправлення зауважень та остаточне оформлення 2 тижні) до отриманих балів за виконання роботи вводиться коефіцієнт 0,75.



ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

  1. Бельский И. Р. Электрооборудование лесозаготовительных предприятий / И. Р. Бельский. – Гослесбумиздат, 1953. – 379 с.: ил.

  2. Архипцев Ю. Ф. Асинхронные электродвигатели: 2-е изд., перераб и доп. / Ю. Ф. Архипцев, Н. Ф. Котеленец. – М.: Энергоатомиздат, 1986. – 104 с.: ил.

  3. Кравчик А. Э. Выбор и применение электродвигателей / А. Э. Кравчик, Э. К. Стрельбицкий, М. М. Шлаф. – М.: Энергоатомиздат, 1987. – 96 с.

  4. Кузнецов Б. В. выбор электродвигателей к производственным механизмам / Б. В. Кузнецов. – Мн.: Беларусь, 1984. – 80 с.: ил.

  5. Качин С. И. Электрический привод / С. И. Качин, А. Ю Чернышев, О. С. Качин. – Томск: Изд. ТПУ, 2009. – 156 с.

  6. Паспортные данные, габаритные и установочные размеры асинхронних двигателей серии АИР. Режим доступу: http://www.ielectro.ru/ClassCat102477.html

  7. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. ДСТУ 3008-95.

  8. Положення про державну атестацію студентів НТУУ «КПІ» [Електронний ресурс] / уклад.: В. П. Головенкін, В. Ю. Угольников. – 2-е вид, перероб. і доп. – К.: НТУУ «КПІ», 2013. – 98 с.


ДОДАТОК А.

Бланк завдання


1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас