1   2   3
Ім'я файлу: 13_Обстеження хворого.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 147кб.
Дата: 01.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат 13-фт6 Фудима В.docx
Капсульна інтестіноскопія полягає в проковтуванні хворим спеціальної капсули, яка має в собі мініатюрну відеокамеру, процесор,
систему для передачі інформації. Під час проходження по кишечнику капсула постійно, із швидкістю 2 кадри в секунду, передає
відеозображення на напівпровідниковий записуючий пристрій через систему датчиків, прикріплених до шкіри живота. Пізніше, запис пристрою під'єднується до комп'ютерної робочої станції, на якій зображення обробляється і може бути проглянуто на моніторі
та роздруковано. Загальна кількість знімків - більше 50000. Даним методом можна виявити виразкові ураження тонкої кишки, гельмінтоз,
кровотечі з тонкої кишки або функціональні порушення моторики кишечника. Сучасні капсули володіють можливістю управління за допомогою зміни магнітного поля, що подається на черевну стінку.
Колоноскопія - це метод огляду слизистої оболонки товстої
кишки за допомогою гнучких колоноскопів.
Основні вимоги до ендоскопів, обумовлені анатомією товстої кишки
(вигини): наявність торцової оптики, можливість управління рухомим кінцем ендоскопу з метою проведення апарату в кишці та подолання анатомічних згинів при постійному візуальному контролі, достатня еластичність інструмента, можливість очищення оптичного вікна та аспірації невеликої кількості кишкового вмісту. Всім цим вимогам відповідають сучасні колоноскопи: мають керований дистальний кінець з можливістю вигину в двох площинах на 160-180 градусів, а також градуйовану жорсткість – тобто впродовж гнучкої частини ендоскопа жорсткість змінюється, що забезпечує мінімальне утворення загинів, прискорення введення в кишку і мінімальну травматичність. Також колоноскопи мають додаткові можливості, як і
гастроскопи.
Ректороманоскопія – цеметод ендоскопічного обстеження прямої кишки і дистального відділу сигмовидної кишки шляхом огляду їх внутрішньої поверхні за допомогою ректороманоскопа,
введеного через задній прохід. Ректороманоскопія — найбільш поширений, точний і достовірний метод дослідження прямої кишки і
нижнього відділу сигмовидної кишки. За допомогою ректороманоскопа можна обстежувати слизисту оболонку кишки на глибину 30-35 см від заднього проходу.
Ректороманоскоп (відноситься до групи жорстких ендоскопів без волоконної оптики) - прилад, що є металевою трубкою (тубус) з вмонтованою в неї освітлювальною системою і спеціальним краном. На кран надівається спеціальна трубка для нагнітання повітря.
У тубус вставляють спеціальний обтуратор із закругленим кінцем.
Прилад ретельно змащують вазеліновим маслом і в зібраному вигляді
просувають через анальний канал на глибину 5-6см. Після цього витягують обтуратор. Надівають окуляр, включають освітлювальну систему і під контролем зору просувають тубус на 25-30см.
Дослідження проводять в ліктьовому - колінному положенні хворого з добре прогнутою в поперековому відділі спиною.
Діагностична лапароскопія – це метод дослідження, що полягає у введенні в черевну порожнину спеціального ендоскопа (лапароскопа)
через невеликий розріз з метою безпосередньої візуалізації
патологічного процесу.
Лапароскоп це металева трубка діаметром 10 або 5 мм із складною системою лінз і світловодом. Він відноситься до жорстких ендоскопів
і використовується для передачі зображення з порожнин людського тіла з використанням лінзової або стержневої оптики. Лапароскоп дозволяє зсередини досліджувати органи черевної порожнини з метою виявлення патології: очеревини, шлунку, передньої поверхні і краю печінки, дна жовчного міхура, частини товстої та тонку кишку, матки і
придатків. Лапароскопи комплектують наборами інструментів, в мінімальний комплект яких входять стилети, троакари, оптичні
трубки, інсуфлятор, освітлювач і набір інструментів для діагностики і
проведення хірургічних маніпуляцій.
5.2. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Які методи обстеження використовуються при огляді хірургічного хворого;
2. Об’єктивні та суб’єктивні методи оцінки клінічного стану;
3. Status localis та його значення в діагностиці захворювання;
4. Особливості проведення та роль лабораторних, біохімічних досліджень в діагностичній програмі;
5. Особливості та покази до проведення додаткових та
інструментальних обстежень;
6. Роль та значення методів обстеження хірургічних хворих для верифікації клінічного діагнозу;
7. Значення та роль методів обстеження хворих у виборі тактики хірургічного лікування.
5.3. ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Назвіть симптом забою м’яких тканин голови:
a) блювання;
b) втрата свідомості;
c) амнезія;
d) анізокорія;
e) підшкірна гематома.
2. Характерні симптоми при переломі склепіння черепа.
a) не відзначаються;
b) головокружіння, головний біль;
c) на початку судоми, згодом паралічі;
d) парези та паралічі
e) підвищення температури і прискорення пульсу.

3. Які симптоми при огляді шиї дають підстави для діагнозу
кривошия:
a) нахил голови;
b) підтягування ключиці;
c) вкорочення грудинно-ключичного м’язу; d) при пальпації – твердий м’язевий тяж;
e) все вище зазначене.
4. До вад розвитку шиї відносять все, окрім:
a) кривошия;
b) кісти шиї;
c) під щелеповий лімфаденіт;
d) бокові нориці шиї;
e) серединні нориці шиї.
5. При закритій травмі живота без пошкодження внутрішніх
органів визначається:
a) крововиливи на передній черевній стінці;
b) підшкірні і міжм’язеві гематоми;
c) справжні травматичні грижі;
d) несправжні травматичні грижі;
e) все вище зазначене.
6. При пальпації живота при клініці травматичного перитоніту
визначається:
a) частий пульс і сухий язик;
b) напруження м’язів живота;
c) лейкоцитоз із зсувом формули вліво;
d) позитивний симптом Блюмберга-Щьоткіна;
e) все вище зазначене.
7. Відсутність печінкової тупості і тимпанічний звук при перкусії
під діафрагмою у хворого з гострими болями в животі дозволяє
запідозрити:
a) гемоперитонеум;
b) правобічний гемоторакс;
c) пневмоперітонеум;
d) шлунково-кишкову кровотечу;
e) правобічний пневмоторакс.
8. Чи є достатнім для діагнозу тільки огляду ділянки тіла, на болі
в якій скаржиться хворий:
a) так;
b) ні;
c) тільки пальпації і перкусії;
d) тальки лабораторних даних;

9. При огляді живота за умови виявлення патології з боку товстої
кишкиі її відділів застосовують наступні методи, окрім:
a) ректоскопії;
b) ректороманоскопії;
c) іррігоскопії;
d) сканування;
e) фіброколонооскопії.
10. Довжина плеча вимірюється:
a) від лопатки до внутрішньої кісточки плеча;
b) від лопатки до зовнішньої кісточки плеча;
c) від головки плеча до зовнішньої кісточки плеча;
d) від головки плеча до внутрішньої кісточки плеча;
e) від аксилярної ділянки до ліктьового відростка.
5.4. СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.
1. У хворого, 32 років, ранком раптово на фоні повного здоров’я виник сильний біль в лівій половині грудної клітки, задишка. Об’єктивно:
ЧДД 30 за хв., ціаноз, участь допоміжних м’язів в акті дихання,
асиметрія грудної клітки. Над лівою легенею спостерігається тимпаніт, відсутність дихальних шумів, ослаблення голосового тремтіння. Який найбільш імовірний діагноз?
2. Хворий П., 48 років, звернувся до чергового хірурга зі скаргами на біль у правій половині грудної клітки, задуху, кашель, головокружіння.
Із анамнезу: годину тому він упав з мотоцикла та ударився правою частиною грудної клітки до краю тротуару. Об'єктивно: шкіра та видимі слизові бліді, свідомість пригнічена, АКТ-90/60 мм рт.ст.,
пульс - 100 уд/хв., у грудній клітці праворуч дихання ослаблене,
перкуторно - тупість в нижніх відділах. Який патологічний процес можна запідозрити?
3. У хворого, 35 років, діагностована шлунково-кишкова кровотеча,
що підтвердилось зниженням рівня НЬ до 90 г/л та кількості
еритроцитів до 2,7*1012. Загальний стан хворого задовільний. Який додатковий метод обстеження найбільш інформативний для підтвердження діагнозу?
4. Хворий, 32 років, на роботі отримав забій передньої черевної
стінки, впавши з підвищення. Через 4 дні, піднявши вантаж, відчув різкий біль в лівому підребер'ї, запаморочення і через 2 години був госпіталізований. Об'єктивно: шкірні покрови бліді; пульс 110/хв.; AT
- 90/50 мм рт.ст.; язик сухуватий, чистий; живіт піддутий, при пальпації м'який, резистентний в лівому підребер'ї з поширенням на ділянки епігастрію та лівого бокового фланку; перкуторно над кишечником тимпаніт, в проекції обох фланків - тупий звук;
аускультативно - послаблення перистальтики; ознаки подразнення очеревини - слабо позитивні. Яке ушкодження найбільш вірогідне в даному випадку?
5. У хворого з виразковою хворобою в анамнезі виник раптово кинжальний біль в епігастрії, дошкоподібне напруження м'язів передньої черевної стінки, симптом Щьоткіна-Блюмберга. Який діагностичний метод найбільш інформативний для уточнення діагнозу
і вирішення тактики лікування?
Література.
1. Загальна xipypгія за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби,
С.Д.Хіміча. Київ, "Здоров'я", 1999.
2. Загальна хірургія. Вибрані лекції / за ред. Б.І.Дмитрієва. Одеса,
1999.
3. Волколаков Я.В. Общая хірургія. – Рига, "Медицина", 1989.
4. Петров С.П. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.
5. Методика обстеження xipypriчнoro хворого / під. ред.
М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.
6. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірурія // Київ,
"Здоров'я", 2004.
7. Хірургія. Т.І / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша,
В.Г.Мішалова, В.О. Шідловського. – Дніпропетровськ: РВА
«Дніпро-VAL», 2007. – 445 с.

1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас