Ім'я файлу: Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних
Розширення: docx
Розмір: 143кб.
Дата: 15.09.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 143кб.
Дата: 15.09.2021
скачати
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
- Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам і цьому дам...
А цьому не дам, бо цей буцман.
Він дров не носив,
Він діжі не місив,
Він печі не топив,
Діток гулять не водив -
Справжній лежень.
То я цьому не дам.
Змістом цієї гри - забавлянки мати вчила дитину бути працьовитою, не лінуватись. Народні ігри образні, в кожній з них відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи, промовляє:Зозулю - кавулю, зозуле, голубонько,
Сім літ не кувала,
Закуй мені в цьому літі,
Скільки житиму на світі?
За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них в єдине ціле поєднуються слово, рух, пісня. [7]
В українських народних рухливих іграх часто використовується природний матеріал (шишки, гілочки, жолуді, камінчики тощо). Більшість ігор супроводжується віршованим текстом. Майже всі народні рухливі ігри граються в колі (замкненому чи розірваному).
Отже, українські народні рухливі ігри - це й безцінний скарб народу у справі виховання, який століттями збагачується, необхідно широко використовувати у системі дошкільної освіти, залучаючи дітей до витоків національної культури та духовності.
Розділ 2. Використання народних рухливих ігор в педагогічному процесі ДНЗ
2.1 Аналіз діяльності вихователів щодо використання народних рухливих ігор в навчально-виховній роботі
З метою визначення основних сучасних тенденцій та методик використання народних рухливих ігор у фізичному розвитку дошкільників, проаналізовано педагогічний досвід роботи вихователів ДНЗ «Калинка» м. Нового Бугу.
З огляду на важливість використання традицій народних рухливих ігор в дошкільному віці було проведено соціологічне дослідження. Мета - визначення застосування народних рухливих ігор в системі дошкільного фізичного виховання.
За результатами дослідження та аналізу методичної літератури встановлено, що на заняттях з дітьми молодшої вікової групи 50% вихователів обмежуються використанням 2-3 ігор, у решти - цей показник не перевищує 5-6-ти. Дещо кращі показники у середній та старшій вікових групах, у заняттях з якими майже 50% вихователів використовує в середньому 5-6 ігор, 20% - 7-10 ігор і лише третина обмежується використанням 2-3 ігор. Найбільш широкий спектр українських народних рухливих ігор, запропонований вихователями для розвитку фізичних якостей та рухових вмінь і навичок у дітей - всього близько 60-ти.
Згідно з отриманими результатами проведеного дослідження, репертуар народних рухливих ігор, у які діти грають на дозвіллі самостійно, як правило, практично не відрізняється від того, що використовує вихователь в організованих формах занять. Як приклад в Таблиці 1 наводимо перелік народних рухливих ігор, які використовує в свої роботі вихователь молодшої групи Мельник Т.Б.
Таблиця 1.
| | | | |
| Народні рухливі ігри | Розвивають: | | |
| | Моральні якості | Фізичні якості | |
| «Сонечко і дощик», «Струмочок», «Вийди, вийди, сонечко», «Сірий кіт», «Гуси-лебеді» | Організованість, вміння виконувати дії в колективі, вчать дітей діяти за словами вихователя, виховують бажання грати разом з дітьми | Розвивають загальні фізичні якості: спритність, вміння зберігати рівновагу, рухові вміння, швидкість, спритність, витривалість. | |
| «Третій зайвий», «Квач», «Вудочка», «Грицю, Грицю в рукавицю», «Бочечка» | засвоєння національних звичаїв та традицій, розвивають повагу один до одного | Сприяють розвитку рухових вмінь і навичок; розвивають швидкість, спритність, гнучкість. | |
| «У ведмедя у бору», «Хто швидше», «Кіт і миші», «Диби-диби» | засвоєння національних звичаїв та традицій, розвивають товариськість | Сприяють розвиткові фізичних якостей та формуванню рухових вмінь і навичок: розвивають швидкість, спритність, біг. | |
| «Чув дзвін», «Совонька», «Кривий танець», «Дрібу-дрібушечки», «Ходить гарбуз по городу». | Розвивають любов до усної народної творчості, повагу до однолітків та вміння слухати старших | Впливають на розвиток почуття ритму, узгодженість рухів, розвивають швидкість, спритність. | |
| «Оса», «У річку, гоп», «Соловейку, сватку, сватку», «Сторони світу», «Мовчанка». | Організованість, вчать дітей діяти за словами вихователя, виховують бажання грати разом з дітьми | Для розвитку у дітей мови, уваги, мислення, рухових вмінь. | |
| «А ми просо сіяли, сіяли», «Царівна», «Ой ягіл, ягілочка», «Подоляночка» | засвоєння національних звичаїв та традицій, любов до народної творчості | Сприяють розвиткові фізичних якостей та формуванню рухових вмінь і навичок: розвивають швидкість, спритність,біг. | |
| | | | |
Арсенал науково-методичного забезпечення вихователів ДНЗ з питань використання українських народних рухливих ігор налічує неповний десяток збірок народних ігор та методичних посібників. Серед них найбільш відомі «Весняночка» за редакцією В.Верховинця, «Горіхова скриня», цілий ряд методичних розробок і, особливо, періодичне видання «Дошкільне виховання» і, звичайно, навчально-методичне видання Є. Приступи, О. Смілаковського та М. Лук'яненченка «Українські народні рухливі ігри, розваги та забави: методологія, теорія і практика» тощо.
У навчально-виховному процесі вихователі в роботі з дітьми широко використовують ігри, які пропонує Г.В. Воробей [17, c. 15]. Насамперед, це сезонно-обрядові ігри типу «Кривий танець», «Горішок», «Подоляночка»; побутові «Гуси», «Нема пана вдома», «Коваль»; ігри-ловітки «Піжмурки», «Лапта», «Квач». Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони: стрибки на одній нозі (іншу тримає товариш), закидання м'ячів у рухому ціль, перетягування канату, ходьба на низьких ходулях, підстрибування та ловіння ласощів (бублика, цукерки) зубами - «Бій півнів», «Перетягування буку», «Пес».
Сезонно-обрядові ігри в ДНЗ приурочуються до календарних свят. Так, напередодні Івана Купала з малятами розучено народну гру «Горю-дуб»; перед Благовіщенням - «Перепілочка», «Кривий танець; на свято Стрітення - «Горобейко», «Ой летіла зозуленька»; на Новий Рік чи Різдво - гра «Калита» тощо.
Перш ніж запропонувати дошкільнятам певну народну гру, вихователі знайомлять дітей з її походженням, атрибутами та дійовими особами, розповідають, як у цю гру грали в давнину. Таку інформацію вихователі добирають до кожної гри, а також підшукують уривки оповідань, народних казок, загадки та прислів'я. Наприклад, ось яка загадка була запропонована дітям перед грою «Коза»: «Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться» (Коза).
Діти з задоволенням знайомляться також з традиційними атрибутами народних ігор, які використовувалися в давнину. З цією метою вихователі використовують публікації А.П. Матвєєва, в яких розповідається про спеціальні атрибути для українських народних ігор.
Для підведення підсумку гри вихователі використовують народні прислів'я та приказки: «Дружній череді і вовк не страшний», «Зробили спішно, коли б воно не вийшло смішно», «Берись дружньо - не буде сутужно» тощо. Такий лаконічний виховний підсумок справляє на дітей набагато сильніше враження, ніж надокучливе моралізування.
Народні рухливі ігри в дитячому закладі проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними часто закінчуються заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без народної рухливої гри в ДНЗ не обходиться жодне народне свято чи розвага.
В ході ознайомлення з досвідом вихователів ДНЗ «Калинка» м. Нового Бугу ми дійшли висновку, що вміле звертання до народних рухливих ігор, майстерність вихователя та чітко продумана методика проведення народних рухливих ігор і розваг забезпечує не лише виховний, а й пізнавальний і оздоровчий ефект, сприяє залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності, робить їхнє дозвілля веселим і яскравим.
2.2 Методичні рекомендації щодо використання народних рухливих ігор з фізичного виховання
Використання українських рухливих ігор у навчально-виховному процесі має свою специфіку. У першу чергу, при виборі народної гри необхідно враховувати всі вимоги, що стосуються вибору рухливої гри, зокрема: врахування педагогічних завдань, рухової підготовленості, рухового досвіду, інтересів та уподобань дітей, місця в режимі дня, пори року, температури повітря та умов проведення. Народні рухливі ігри - важливий засіб виховання дітей дошкільного віку. Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.
Народні рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою народних рухливих ігор у дошкільнят закріплюються різноманітні вміння і навички основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості як швидкість, спритність, витривалість.
Також цінність народної рухливої гри полягає у тому, що вона викликає позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на психічний та фізичний розвиток дошкільника.
Значний вплив мають українські народні рухливі ігри на виховання морально-вольових якостей, таких як товариськість, повагу один до одного, розвивають любов до народної творчості, національних традицій. Українські народні рухливі ігри впливають на розумовий розвиток дитини, розширення кругозору, розвиток спостережливості, кмітливості, уміння аналізувати, узагальнювати. Розвиваються здібності правильно оцінювати просторові, часові характеристики рухів і швидко реагувати на них. Використання різноманітних ролей сприяє розвитку організаторських здібностей. Народні ігри знайомлять з національними традиціями, культурою різних народів.
З дітьми раннього віку слід використовувати переважно індивідуальні ігри-забавлянки (чи з двома-трьома дітьми). Наприклад, з дітьми другого року життя розігрувати (індивідуально) українську народну гру-забавлянку «Горошок». Перебираючи пальчики дитини починаючи від мізинця, промовляють:
Горошок, Бобошок, Сивочка, Курочка,
А той старий когутисько
Не хтів іти до дітиська -
Та шуп з ним до песа!
З дітьми третього року життя українські народні ігри можна проводити на прогулянці з невеликою групою в 5-6 чоловік. Вихователь грає разом з дітьми або виконує головну роль, водночас керує грою, стежить за дотриманням правил. Текст слів в іграх простий це переважно заклички: «Дощику-дощику», «Вода холодная», «3озуля-кавуля», «Вийди, вийди сонечко».
У другій молодшій групі дітям доступні рухливі хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Качечка».
Дітям п'ятого року життя доступні й складніші хороводні ігри з текстом для співу: «Галя по садочку ходила...», «Калина», «Я лисичка, я сестричка», «Ой у перепілки», «Жили у бабусі...». Цим дітям вихователь доручає виконувати головну роль. Обираючи дитину на ту чи іншу роль, слід враховувати її індивідуальні можливості.
Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп [22]. До першої групи належать рухливі ігри з текстом - діалогом: «Кози», «Панас», «Чорне - біле», «Гуси», «У гусей», «Жмурки», «Квочка», «Крук», «Сірий кіт», «Залізний ключ» та інші.
До другої групи належать хороводні ігри зі співом, текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами, із звичаями українського народу [22]. Це такі ігри, як «Соловейко-сватку», «А ми просо сіяли, сіяли...», «Мак», «Задумала бабусенька» та інші.
Наступну групу становлять ігри розважального характеру, в яких відбито народні звичаї [22]. Це ігри «Я гілочка», «Чий вінок кращий?», «Ходить Гарбуз по городі», «Як у нас біля воріт», «Ой є в лісі калина», «Ой на горі жито» та інші.
Для проведення багатьох ігор потрібний різноманітний інвентар. Народні ігри не вимагають складного обладнання. Інвентарями можуть бути камінці, шишки, горіхи, каштани, гілки, стрічки, хустинки. Доцільним є використання для українських народних ігор суто народних атрибутів: гілки-дерев'яної палиці для відбивання м'яча (для дошкільників-дощечки довжиною 80 см і шириною 10 см), ходунів, цурки (дерев'яної з обох добре загостреної палички довжиною 20-30см), швигалки (гнучкої хворостини, близько сантиметра заввишки і близько метра завдовжки).
Перш ніж запропонувати дітям нову гру, вихователю слід самому добре підготуватися: вивчити зміст гри, правила, вірш та пісні для супроводу, відпрацювати рухи, які він показуватиме дітям. Варто ознайомити дітей із походженням гри, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як цю гру грали колись. Якщо розучується хороводна гра, в якій є приспів, не слід заздалегідь заучувати з дітьми тексти. Несюжетну гру пояснюють коротко і лаконічно, фіксуючи увагу на ї змісті, послідовність ігрових дій, розміщенні гравці та ігрового інвентарю, правилах гри. При поясненні сюжетної гри коротко розповідають про хід та правила гри, пояснюють роль ведучого. Пояснювати зміст гри треба виразно, дохідливо, коротко, щоб не стомлювати дітей. Розповідь повинна викликати у дитини яскраве уявлення про дійових осіб, яких вони зображатимуть. Емоційно-образне повідомлення сюжету гри допомагає дошкільнятам краще уявити ігрову ситуацію й виразніше виконувати характерні для даного образу рухи . Щоб з'ясувати , чи зрозуміли діти правила гри, доцільно поставити їм одне-два питання на уточнювання. У ході гри роз'яснюється і уточнюється [14].
Для кращого засвоєння гри рекомендується, особливо в ранньому віці, найскладніші моменти пояснювати жестом і показом деяких рухів. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри. Пояснюючи правила, виконання яких викликає труднощі у дітей, треба показати, як вони виконуються. Пояснивши гру в старших групах, вихователь перевіряє, запитань щодо змісту і правил. Гра проходить злагоджено й чітко, якщо діти зрозуміли правила та ігрові дії, які вони повинні виконувати.
Дотримання правил гри впливає на формування організованості, зібраності дитини. Дитина розуміє чому потрібно дотримуватись правил гри. Ігри, що вимагають дотримання правил, дуже дисциплінують. У процесі гри дитина навчається долати труднощі, пізнає навколишнє середовище, шукає виходу з становища. Такі ігри виховують дітей-організаторів, які вміють наполегливо іти до мети і вести за собою інших, організовувати їх.
Використовуючи народні ігри у різних природних умовах, слід добирати їх відповідно тематики. Наприклад, на лузі доречно буде пограти з дітьми у такі ігри: «Гуси», «Віночок», «Подоляночка»; біля водойми - «Міст», «Качки і рибалки», «У річку, гоп»; у лісі - «Грибок», «Горішок» тощо. Ігри зазначеної тематики допомагають збагатити уявлення про навколишній світ, різні явища природи, розширюють кругозір. Виконуючи різноманітні ролі, імітуючи дії тварин, птахів, комах, діти на практиці застосовують здобуті знання про життя, поведінку, способи пересування цих тварин.
Важливе значення під час підготовки дітей до української народної рухливої гри має набуття знань. Перед тим, як запропонувати дошкільнятам певну народну гру, досить важливо ознайомити дітей з походженням цієї гри, про те, як у неї грали в давнину, з атрибутами гри та її дійовими особами. Наприклад, перед грою «Горюдуб» можна розповісти дітям про давній народний звичай перед святом Івана Купала: напередодні свята купальське дерево прикрашали вінками, квітами та стрічками. Увечері біля обрядового дерева запалювали вогнище з дубових гілок, хлопці і дівчата перестрибували через нього. Цей обряд очищення вогнем проходили перед жнивами. Здавна люди вірили, що вогонь очищає душу від усього злого і наділяє силою і здоров'ям. Дітям буде цікаво дізнатися про те, що через вогонь стрибала лише доросла молодь, а дітлахи стрибали через кропиву - це більш безпечно і навіть корисно, якщо кропива все-таки вжалить. Дітей можна ознайомити і з віночком: з яких квітів і трав його плели, що вони символізували, розповісти про значення кольору кожної стрічки у вінку [35].
Розповідаючи дітям цікаві легенди, повір'я, приповідки про історію походження гри та звичаї, розширюючи світогляд дитини, вихователь пробуджує у неї ситуативний інтерес до народних ігор.
Ще на підготовчому етапі можна використовувати народні пісеньки, наприклад, перед грою «Сірий кіт» можна заспівати колискову про котика, а перед грою «Зайчик сіренький» - пісеньку про зайчика.
У публікаціях багатьох авторів, присвячених народним рухливим іграм, знаходимо різні способи використання малих жанрів українського фольклору у процесі проведення народних рухливих ігор. З народними фольклорними жанрами дітей можна ознайомити і перед початком ігор, а можна розучувати і безпосередньо під час проведення гри, позаяк вони досить ритмічні і легко запам'ятовуються дітьми [35].
На їх погляд, перед грою доцільно використовувати:
Заклички до сил природи:
народний рухливий гра дошкільний
«Вийди, вийди, сонечко
на дідове полечко,
на бабине зіллячко,
на наше подвір'ячко.
Там ми граємо, тебе чекаємо».
Заклички можуть входити і до змісту народних ігор, наприклад:
Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику,
Тобі кашка, мені - борщ,
Щоб ішов густіший дощ.
Заклички (або зазивалки) для збору на гру дітей:
Нумо, нумо дітвора,
Біжіть швидше до двора,
біжіть швидше до двора
Починати гру пора!
Оду-ду, оду-ду,
Знаю я цікаву гру!
Гей, біжіть усі сюди,
Приступаємо до гри!
Любі хлопчики й дівчатка,
Годі всі байдикувати.
Йдіть-но, будемо ми грати.
Для вибору ведучих слід використовувати різні лічилки, і досить цікаво буде, якщо добирати такі лічилки, щоб вони відповідали змісту гри. Наприклад, лічилки:
до гри «Жмурки»:
Йшла Маринка на стежинку,
Загубила там корзинку.
А в корзинці паляниця, -
Хто її з'їв, тому жмуриться.
До гри «Кіт і миші»:
У зеленому садку
Сидить котик в холодку.
Лапкою чеше вус, язиком лиже пуз,
Хвостиком круть-верть, сіру мишку - ХАП!
У ході гри використовуються промовки.
Під час ігор з кружлянням:
Один, два, три, чотири, п'ять,
Стали в парах ми кружлять,
Накружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися!
Під час піжмурок:
Діти, діти, дітвора,
Всі виходьте з двора,
Хто не заховався,
Той кричить «Ура!»
Для попередження конфліктів, суперечок, що можуть виникнути між дітьми під час гри, доцільно використовувати мирилки типу:
Мир - миром,
Пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми подружки класні, -
Поцілуймося!
Тобі яблучко, мені - грушечка,
Не сварімося, моя душечко!
Мені яблучко, мені - зернятко,
Не сварімося, моє серденько!
Українські народні ігри не вимагають спеціальних майданчиків, їх можна проводити в лісі на галявині, парку, лузі. Під час проведення ігор в приміщенні потрібно передбачити, щоб не було зайвих гострих предметів тощо. Доцільно залучити дітей до підготовки місця для гри: робити розмітку, наводити лінії тощо.
Для регулювання фізичного навантаження у грі застосовують різні методичні прийоми: зменшують або збільшують її тривалість, кількість повторів гри, ускладнюють зміст та правила гри, змінюють кількість перешкод, скорочують або збільшують дистанцію бігу тощо. Закінчувати гру потрібно тоді, коли діти отримають належне фізичне навантаження. Оптимальна кількість повторень гри під час занять з фізичної культури - 3-4 рази, на прогулянках - до 4-5 разів. Якщо дехто з дітей порушує правила гри, доцільно тихо зробити зауваження, підказати, як правильно виправити помилку. Але не зупиняти гру. До цього вдаються лише тоді, більшість учасників припускається грубих помилок і необхідно додатково пояснити окремі правила.
Успіх проведення народних рухливих ігор залежить від творчості і майстерності вихователя, який у своїй практичній роботі з дітьми може творчо використовувати їх зміст, видозмінюючи та доповнюючи.
Висновки
Сучасна система фізичного виховання дошкільників передбачає широке використання народних рухливих ігор, які є не тільки одним з основних засобів підвищення рухової активності дітей, а й формують позитивну мотивацію до занять фізичними вправами та є засобом виховання моральних, естетичних і вольових якостей особистості. Національні рухливі ігри мають великі можливості у фізичному вихованні дошкільників, які створені послідовною зміною вікових і соціальних ролей, зазнали змін набуваючи різного призначення. Вони найповніше відображають спосіб життя і світогляд нашого народу. Аналіз програм, навчальних посібників та практики фізичного виховання у школах показує, що національні рухливі ігри використовуються епізодично, без достатнього наукового обґрунтування їх впливу на фізичний стан дітей.
Систематичне застосування українських народних рухливих ігор за характером рухової діяльності на уроках фізичної культури позитивно впливає на рухову підготовленість дітей дошкільного віку.
Проведення занять із застосуванням народних рухливих ігор сприяє не лише розвитку і вдосконаленню рухових якостей, а й вихованню позитивних рис особистості, вивчення звичаїв і традицій свого народу, виховує любов і повагу до рідного краю, до праці. Рухливі ігри за народним календарем являють собою могутню рушійну силу естетичного, морально-етичного, культурного виховання дітей дошкільного віку, їх педагогічне значення полягає в тому, що вони є результатом виховних зусиль народу протягом багатьох століть, і як незамінний виховний засіб передаються із покоління в покоління. Використання українських народних рухливих ігор з дітьми дошкільного віку має велике оздоровче, гігієнічне, освітнє та виховне значення.
Граючи в народні рухливі ігри, діти загартовуються; відображають накопичений досвід; закріплюють, поглиблюють знання; пізнають світ в процесі діяльності; збагачуються новими відчуттями; уявою, поняттями. У такі грі дитина розвивається. Розширюється кругозір, розвивається спостережливість, кмітливість, уміння аналізувати, узагальнювати. Розвиваються здібності правильно оцінювати просторові, часові характеристики рухів і швидко реагувати на них. Використання різноманітних ролей сприяє розвитку організаторських здібностей.
Народні рухливі ігри - важливий засіб виховання дітей дошкільного віку. Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.
Народні рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою народних рухливих ігор у дошкільнят закріплюються різноманітні вміння і навички основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості як швидкість, спритність, витривалість.
Також цінність народної рухливої гри полягає у тому, що вона викликає позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на психічний та фізичний розвиток дошкільника.
Народні ігри відкривають історію свого народу, вчать любити народних героїв, розвивають розумові здібності. Вони є дійовим методом формування таких рис особистості, як дисциплінованість, кмітливість, сміливість, витривалість, винахідливість, спритність, рішучість, наполегливість, організованість, стриманість. Крім того, ігри вчить напружувати зусилля, керувати собою, бути точним, додержуватися правил поведінки, діяти в колективі. Народна гра є також дійовим методом трудового виховання. З одного боку, високий фізичний розвиток створює хороші передумови для повноцінної та активної трудової діяльності, з іншого - в багатьох іграх спостерігається наслідування трудових дій дорослих («Огірочки», «Мак», «Шевчик» та інші). Через багато разове повторення ігрових дій народна мудрість прагне прищепити дітям повагу до праці, звичаїв і традицій рідного народу. За допомогою рухливих ігор діти в ранньому віці опановують перші елементи грамотності, завчають вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри («Класики», «Піжмурки», «Цурка») розвивають навіть математичні здібності. Не випадково, майже половина українських ігор супроводжується піснями, примовками та приказками.
Чітко продумана методика проведення народних рухливих ігор і розваг та майстерність вихователя повинні забезпечити вихований, пізнавальний та оздоровчий ефект, що сприятиме залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності.
За умови оптимального поєднання з іншими засобами фізичного виховання народні рухливі ігри забезпечують різносторонній фізичний розвиток особистості дошкільника і збагачення його духовної культури шляхом пізнання культурної спадщини предків і народних традицій та обрядів, що були характерними для українського народу в давнину, а деякі з яких збереглися й до нинішнього часу.
Список використаної літератури
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: Дошкільне виховання - 2012.
2. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина». - К., 2013.
3. «Впевнений старт» Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку. // Палітра педагога - 2010, № 6.
4. Інформаційно-методичний лист Міністерства освіти і науки України від 20.06.2013 № 1/9-446 «Щодо організації роботи в дошкільних навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році».
5. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» (авт. кол. Білан О.І, Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін.);
6. Андрощук Н.В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні дошкільників. - К.: Книга, 2000. - 168 с.
7. Бондаревський І.Я. Фізична культура в ДНЗ // Дошкільна педагогіка. - 1999. - №3. - С. 31.
8. Борисенко А.Ф. Руховий режим дошкільників. - К.: Книга, 2003. - 96 с.
9. Борисова З.Н. Історія дошкільної педагогіки. - К.: Вища школа, 2002. - 143 с.
10. Ващенко Г. Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру. - К.: Авангард, 2003. - 54 с.
11. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання дітей засобами фізичної культури. - К.: Знання, 2003. - 214 с.
12. Вільчковський Е. Заняття з фізичної культури в садку. - К., 2005.-99с.
13. Вільчковський Е. Рухливі ігри в дитячому садку. - К.: Знання, 2001. - 120 с.
14. Вільчковський Е. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Л., 1999. - 167 с.
15. Вільчковський Е. Форми виховання дітей у дошкільному закладі. - К., 2001. - 211 с.
16. Волков Л.В. Методика виховання фізичних здібностей дітей. - К.: Школа, 2000. - 104 с.
17. Воробей Г.В. Фізкультурно-оздоровчі заходи у режимі навчального дня дошкільників. - К.: Книга, 2006. - 24 с.
18. Галузинський В.М. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Знання, 2005. - 114 с.
19. Гугин А.А. Уроки физической культуры. - М.:Просвещение, 2003.-160с.
20. Демчишин А.П. Рухливі та спортивні ігри в школі. - К.: Освіта, 2002. - 175 с.
21. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітейраннього і дошкільного віку. - К.: Освіта, 2001. - 165 с.
22. Єфімова Н.Г. Методика проведення рухливих ігор. - К.: Знання, 2003. - 104 с.
23. Козленко Н.А. Физическое воспитание учащихся в подготовительних классах. - К.: Освіта, 2003. - 152 с.
24. Курпан Ю.И. Знать й уметь// Физическая культура в школе. - 2004. - № 1. - С. 49.
25. Литвин Я.С. Сюжетні ігри та імітаційні вправи для дітей. - К.: Здоров'я, 2006. - 189 с.
26. Матвеев А.П. Образовательная учебная программа // Физическая культура. - 2006. - № 1. - С. 34-37.
27. Мудрик С.Б. Вплив народних рухливих ігор на розвиток фізичних якостей дітей дошкільного віку// Педагогіка. - 1999. - №6. - С. 19-24.
28. Приступа Є. Українські народні рухливі ігри, розваги та забави: Методологія, теорія, практика / Приступа Є., Слімаковський О., Лук'янченко О. - Дрогобич : Вимір, 1999. - 449 с.
29. Стельмахович М. Теорія і практика українського національного виховання: Посібник для вчителів початкових класів та студентів педагогічних факультетів / Стельмахович М. - Івано-Франківськ, 1996. - 180 с.
30. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К.: Освіта, 2003. - 240 с.
31. Титаренко С. Дитяча розвага. - К.: Знання, 2003. - 128 с.
32. Хухлаєва Д.В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - К.: Наука, 1999. - 240 с.
33. Цьось А. В. Українські народні ігри та забави : навч. посіб. / А. В. Цьось. - Луцьк : Надстир'я, 1994. - 96 с.
34. Цьось А.В., Бичук О. І., Пономаренко Л. І., Завацький В. І..
35. Козацькі забави : навч. посіб. /- Луцьк : Надстир'я, 1994. - 112 с.
36. Цьось А. В. Фізичне виховання в календарній обрядовості українців: монографія / А. В. Цьось. - Луцьк : Надстир'я, 2000. - 376 с.
Додаток
1 2 3 4