Ім'я файлу: МЕТОДИЧНІ_РЕКОМЕНДАЦІЇ_ПРО_КВАЛІФІКАЦІЙНІ_РОБОТИ_УПтаЕП зміни.
Розширення: pdf
Розмір: 1216кб.
Дата: 14.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
план Д.Р..docx
Плинність кадрів.doc

34
ілюстрації поміщені у кваліфікаційній роботі. Посилання не варто оформляти як самостійні фрази, у яких лише повторюється те, що зазначається в підписі. У тому місці, де мова йде про тему, пов'язану з ілюстрацією і де читача потрібно відіслати до неї, розміщують посилання або у вигляді взятого в круглі дужки виразу «(рис.
1.3)», або на зразок вислову: «...як це показано на рис. 1.3 або... «як це видно з рис.
1.3».
Кожну ілюстрацію необхідно супроводити пояснювальним підписом, який повинен відповідати основному текстові і самій ілюстрації.
Пояснювальний підпис під ілюстрацією звичайно має 4 основні елементи:
– найменування графічного сюжету, що позначається словом «Рисунок»;
– порядковий номер ілюстрації, що вказується без знака номера арабськими цифрами (1.1, 2.3, 3.2);
– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із характеристикою зображуваного в найбільш лаконічній формі, але досить вичерпно, зазначаючи об’єкт, його галузеву або територіальну приналежність та період років дослідження представленого матеріалу;
– джерело.
Наприклад:
Рисунок 2.2. Статева структура працівників українських банків за 2010–
2018 рр. [4]
або Джерело: розроблено автором за даними [7]
За необхідності під рисунком розміщують пояснювальні дані
(підрисунковий текст або примітки). Наприклад, умовні позначення, які використовуються на схемі, графіку тощо.
Як зазначено вище, єдиним видом ілюстративного матеріалу в роботах є
рисунки, представлені у вигляді схем, блок-схем, діаграм (стовпчикових , пелюсткових, точкових, бульбашкових, колових та кільцевих тощо) і графіків.
Рисунки використовуються в роботах, коли потрібно зобразити предмет таким, яким ми його сприймаємо, але тільки без зайвих деталей і подробиць. За допомогою рисунка можна з великим ступенем наочності зобразити форму, структуру й розташування предметів. Він допомагає легко усунути все непотрібне, що заважає зрозуміти суть справи і виділити основні частини зображуваного, показати механізм або його деталь у розрізі.
Схема – це зображення, що передає зазвичай за допомогою умовних позначок і без дотримання масштабу основну ідею будь-якого пристрою, предмета, спорудження або процесу і показує взаємозв'язок їхніх головних елементів. У деяких роботах просторові схеми різних систем зображуються у вигляді прямокутників з простими зв'язками-лініями. Такі схеми звичайно називають блок- схемами. Наприклад:

35
Рисунок 1.1. Мережевий графік «Створення корпоративного університету компанії» [8] (14 шрифт нежирний)
або Джерело: розроблено автором на основі [3-5]
Діаграма – один із засобів графічного зображення залежності між величинами. Діаграми складаються для наочності зображення й аналізу масових даних.
Наприклад:
Рисунок 2.2. Структура персоналу організації за вищою освітою у 2018 році
[3, с.5]
або Джерело: розроблено автором на основі [7]
Результати оброблення числових даних можна навести у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їхніх співвідношень через геометричні

36 фігури, крапки та лінії. Графіки використовуються як для аналізу, так і для підвищення наочності матеріалу.
ОБОВ’ЯЗКОВИМ є посилання на джерело!!! Джерело може зазначатися у кваліфікаційній роботі так:
– або одразу після назви рисунка у квадратних дужках, наприклад [3, с. 5];
– або під назвою рисунка 10-м шрифтом курсивом пишеться слово Джерело, ставиться дві крапки і у квадратних дужках вказується джерело. Якщо рисунок складено самостійно, то під назвою рисунка 10-м шрифтом курсивом пишеться слово Джерело, ставиться дві крапки та пишеться: складено або розроблено
автором або: за даними, або на основі (певних джерел, якими автор керувався при
складенні або розробленні конкретного рисунка).
У тексті спочатку йде посилання на рисунок, а потім сам рисунок, а не
навпаки.
Подання таблиць. Кваліфікаційна робота супроводжується значними обсягами цифрового матеріалу, який необхідно групувати в таблиці. За змістом таблиці поділяються на неаналітичні та аналітичні. У неаналітичних таблицях наводять дані статистичного характеру, які ілюструють те чи те економічне явище.
Аналітичні таблиці є результатом оброблення й аналізу статистичних або числових показників, які, наприклад, отримані в результаті модельного експерименту. Після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: «табл. 1.2 дає змогу зробити висновок, що...», «з табл. 1.3 видно, що...» тощо.
Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на початку наступної після посилання сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.
Таблиці нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводять у додатках. Номер таблиці складається з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, Таблиця 3.1 – перша таблиця третього розділу. Назву таблиці
друкують з великої літери і розміщують над таблицею з абзацного відступу.
Назва повинна бути стислою та відображати зміст таблиці. Текст у таблиці
друкується 12 шрифтом, в окремих випадках – 10-11 шрифтом.
Таблиці кожного додатка нумерують окремо. Номер таблиці додатка складається з позначення додатка та порядкового номера таблиці в додатку, відокремлених крапкою.
Наприклад,
Додаток В
Таблиця В.1. Аналіз результатів анкетування персоналу ПАТ «Укрінбанк» щодо визначення рівня задоволеності (тобто перша таблиця додатка В).
ОБОВ’ЯЗКОВИМ є посилання на джерело!!! Джерело може зазначатися у кваліфікаційній роботі так:
– або одразу після назви таблиці у квадратних дужках, наприклад, [10, с.
8];

37
– або під назвою таблиці 10-м шрифтом курсивом пишеться слово Джерело, ставиться дві крапки і у квадратних дужках вказується джерело. Якщо таблиця складена самостійно, то під назвою таблиці 10-м шрифтом курсивом пишеться слово Джерело, ставиться дві крапки та пишеться: складено або розроблено
автором або: за даними, або на основі (певних джерел, якими автор керувався при
складенні або розробленні конкретного рисунка).
Наприклад:
У табл. 2.3 показаний зворотний зв’язок тренінгу «Тайм-менеджмент: управління часом».
Таблиця 2.3 – Зворотний зв’язок тренінгу «Тайм-менеджмент: управління часом» [10, c. 8]
Питання
Відповіді
Наскільки глибоко була розкрита тема навчання?
15% - вище середнього
85% - відмінно
Наскільки методи і техніки, запропоновані на навчанні, можна застосувати у
Вашій повсякденній роботі?
20% - вище середнього
80% - відмінно
Чи відповідав матеріал, запропонований в ході навчання, Вашим професійним потребам?
4% - нормально
31% - вище середнього
65% - відмінно
Чи були запропоновані в ході навчання вправи і завдання корисними з точки зору практики?
4% - нормально
11% - вище середнього
85% - відмінно
або Джерело: розроблено автором на основі [7]
Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, то її треба перенести на наступну. Слово «Таблиця» вказують один раз праворуч на початку, а над іншими
її частинами, які розміщені на наступних сторінках, пишуть: «Продовження таблиці____» або «Кінець таблиці ____ » із зазначенням номера таблиці, але без повторення її назви.
Наприклад:
Продовження таблиці 2.2
1
2
3
4
5
6
в) середньорічна чисельність персоналу, осіб г) резерв сумнівних боргів, грн
1960
‒
1976
‒
1982
‒
2002
‒
1999
‒
…
…
…
…
…
Джерело: [10]
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають

38 самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.
Заголовки граф у першому ярусі варто писати з прописної букви, наприкінці ні крапку, ні кому не ставлять. Якщо ярус складає єдину граматичну форму з попереднім ярусом, то з малої літери пишуть підзаголовки, що розміщені нижче.
Наприклад:
Рік
Виробництво план факт
Якщо ярус має самостійне значення, то з прописної букви пишуться і підзаголовки.
Наприклад:
Рік
Витрати підприємств на робочу силу
Україна
Німеччина
США
Заголовки граф подають у називному відмінку однини. Порядок проходження частин підзаголовка: визначення величини, її літерне позначення, кома, одиниця виміру.
Усі дані, що наводяться в таблицях, повинні бути достовірними, однорідними й порівнюваними, в основі їхнього угруповання повинні лежати істотні ознаки.
У тексті спочатку йде посилання на таблицю, а потім сама таблиця, а не
навпаки.
Примітки до тексту і таблиць, у яких наводять довідкові й пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки: (10 шрифт, курсив)
1. …
2. …
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
Загальні правила подання формул і написання символів. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння в роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) треба нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.
Номер формули або рівняння складається з номеру розділу і порядкового номеру формули або рівняння, відокремлених крапкою. Наприклад, формула (1.3)
– третя формула першого розділу. Номер проставляють на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули.
Формули – різновиди приведеної раніше основної формули – допускається нумерувати арабською цифрою і малою літерою кирилиці, яка має бути написана разом з цифрою. Наприклад: (1.4а), (1.4б).

39
Оформлення посилань на номери формул у тексті відбувається так. При посиланнях на будь-яку формулу її номер ставлять точно в тій само графічній формі, що і після формули, тобто арабськими цифрами в круглих дужках.
Наприклад: у формулі (3.7); з рівняння (5.1) випливає...
Якщо посилання на номер формули розміщене всередині виразу, укладеного в круглі дужки, то їх рекомендується заміняти квадратними дужками. Наприклад:
Використовуючи вираз для оцінки ефективності професійного навчання працівників [див. формулу (14.3)], одержуємо...
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок можливо тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи його на початку наступного рядка.
Коли переносять формули або рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «

».
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації. Формули, що йдуть одна за одною й не розподілені текстом, відокремлюють комою.
Символ – це умовна позначка, по-перше, математичних величин, по-друге, одиниць виміру величин і, по-третє, математичних знаків.
Як символи використовуються букви кирилиці або латиниці. Щоб уникнути збігу символів різних величин, застосовуються індекси.
Індексом можуть служити малі літери українського, латинського і грецького алфавітів, арабські і римські цифри, штрихи. Розташовуються індекси праворуч від символу вгорі або внизу. Однак верхні індекси використовуються вкрай рідко, тому що це місце розташування ступеня.
При використанні символів і індексів необхідно дотримуватись таких вимог:
1. Та сама величина в тексті всієї роботи повинна бути позначена однаково.
2. Буквені індекси повинні відповідати початковим або найбільш характерним буквам найменування поняття або величини, на зв'язок з якими вказує
індекс (наприклад Кр: – константа рівноваги).
3. Індекс 0 (нуль) необхідно використовувати тільки у випадках, що вказують на початкові або вихідні показники.
Експлікація – це пояснення символів, що входять у формулу. Експлікація повинна відповідати таким вимогам:
1. Розміщуватися тільки після формули, від якої відокремлюється комою
(бажано 12 шрифтом, курсивом).
2. Починатися зі слова «де».
3. Символи треба розташовувати в порядку згадування у формулі. У формулах із дробами спочатку пояснюють чисельник, а потім – знаменник.
Розділові знаки розставляються в експлікації так:
1. Між символом у розшифровці ставлять тире.
2. Усередині розшифровки одиниці вимірів відокремлюють від тексту комою.
3. Після розшифровки перед наступним символом ставлять крапку з комою.
4. Наприкінці останньої розшифровки ставлять крапку.
Наприклад:

40
Зменшення трудомісткості виробничої програми через скорочення затрат праці можна визначити за формулою:


,
2
В
2
t
1
t
р
T




(2.5)
де t
1
, t
2
– трудомісткість одиниці продукції до і після впровадження заходів, нормо-
годин;
В
2
– річний обсяг випуску продукції після впровадження організаційних нововведень
у натуральних показниках.
Громіздкі рисунки та таблиці (якщо вони не надто прив’язані до тексту) доцільно розміщувати у додатках.
Оформлення списку використаних джерел. Бібліографічний апарат кваліфікаційної роботи складається з бібліографічного списку (списку використаних джерел) і бібліографічних посилань. Повнота бібліографічного списку і посилань указує на ступінь ознайомлення автора кваліфікаційної роботи з наявною літературою щодо проблеми дослідження. Список використаних джерел
– елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Список використаних джерел варто формувати:
– або в порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування
і рекомендований при написанні наукових робіт);
– або спочатку державні нормативні акти; потім в алфавітному порядку прізвищ перших авторів, або заголовків, або офіційних сайтів; далі література
іноземною мовою в алфавітному порядку прізвищ перших авторів, або заголовків, або офіційних сайтів.
Кількість джерел у переліку посилання має становити не менше:
– 30 найменувань для кваліфікаційної бакалаврської роботи;
– 50 найменувань для кваліфікаційної магістерської роботи.
Обов’язковим є використання іноземної літератури, огляд якої здобувач має представити у вигляді додатку.
Приклади оформлення джерел:
Книга одного, двох і трьох авторів
1. Колот А.М. Цимбалюк С.О. Мотиваційний менеджмент: підручник. Київ :
КНЕУ, 2014. 479 с.
2. Лопушняк Г.С., Рибчанська Х.В. Вища школа України: державне регулювання та перспективи розвитку. Львів: Ліга Прес, 2018. 283 с
3. Маршавін Ю.М. Ринок праці та державне регулювання зайнятості: навч. посібн. К.: ІПК ДСЗУ, 2019. 321 с.
4. Цимбалюк С.О. Гідна оплата праці: теоретико-методологічні засади та механізм реалізації. Київ: КНЕУ, 2019. 294 с.
Книги чотирьох і більше авторів

41 1. Гідна праця: імперативи, українські реалії, механізми забезпечення: монографія / [А. М. Колот, В. М. Данюк, О. О. Герасименко та ін.] ; за наук. ред. д.е.н., проф. А. М. Колота. К. : КНЕУ, 2017. 500, [4] с.
2. Соціальна відповідальність: навч. посіб. / [А.М. Колот, О.А. Грішнова, О.О.
Герасименко та ін.]; за заг. ред. д.е.н., проф. А.М. Колота. Київ: КНЕУ, 2015. 519,
[1] c.
3. Управління персоналом: підручник / [В.М. Данюк. А.М. Колот, Г.С. Суков та
ін.]; за заг. та наук. ред. к.е.н., проф. В.М. Данюка. К.: КНЕУ; Краматорськ: НКМЗ,
2013. 666с.
Багатотомний документ
Економічна енциклопедія / Відповідальний редактор С. В. Мочерний. Київ:
Видавничий центр "Академія". Т. 1. 2000. 863 с.
Статті в журналах та газетах, матеріали конференцій
1. Білик О.М., Данилевич Н.С., Задорожнюк В.М. Типові помилки при оцінюванні персоналу: аналіз та способи їх уникнення. Вісник Хмельницького
національного університету. Серія: Економічні науки. №6, 2017. (286 с.) С.52-56.
2. Колот А.М., Герасименко О.О. Глобальні тенденції у сфері доходів економічно активного населення. Вісник Прикарпатського університету імені
Василя Стефаника. Серія Економіка. 2018. Випуск 13. С.103-115.
3. Колот А.М., Герасименко О.О. Інноваційна праця та її інтелектуалізація як стратегічні вектори становлення нової економіки. Економіка і організація
управління.
2018.
№ 1
(29).
С.
6-23.
URL: http://jeou.donnu.edu.ua/article/view/5732/5758 4. Лопушняк Г.С, Шандар А.М. Гендерна диференціація оплати праці в Україні.
Соціально-трудові відносини: теорія і практика. 2019. № 9 (1). С. 1-13. URL: https://businessperspectives.org/images/pdf/applications/publishing/templates/article/ass ets/12064/SLRTP_2019_01_Lopushnyak.pdf
5. Петрова І.Л. Інноваційний сегмент ринку праці: оцінка тенденцій та перспектив. Демографія та соціальна економіка. 2018. № 1 (32). С. 166-180.

1   2   3   4   5   6   7

скачати