1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Ім'я файлу: 4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
Розширення: doc
Розмір: 892кб.
Дата: 13.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Курсова робота - edit version.docx
Vocabulary.docx
Тема № 7: Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення: поняття, ознаки


Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

  2. Суспільно небезпечне діяння. Значення непереборної сили, фізичного і психічного примусу для вирішення питання про кримінальну відповідальність.

  3. Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види.

  4. Причинний зв’язок, його поняття та види.

  5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення та їх значення для кримінальної відповідальності.

Висновки.
Методичні вказівки:

При написанні цієї роботи спочатку слід ознайомитись та проаналізувати поняття об’єктивної сторони, як елемента складу кримінального правопорушення, коротко викласти їх у роботі. Далі варто привести перелік та дати стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Слід зупинитись на поділі всіх складів кримінального правопорушення на матеріальні та формальні в залежності від конструкції об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, з’ясувати правила та умови такого поділу.

Аналіз суспільно небезпечної дії, як ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення слід розпочати із загального визначення дії як вольового акту поведінки особи. Дію слід розглянути як акт кримінально протиправної поведінки особи, порушення таким кримінально – протиправним актом норм Кримінального закону, спричинення шкоди суспільству. Доцільно дати характеристику ознак дії, як складової об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. Ознаки при цьому краще розподілити на групи, навести приклади. Приділити увагу питанню відмежування дії від бездіяльності.

Аналізуючи бездіяльність, як ознаку об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення рекомендується навести загальне поняття бездіяльності як вольового акту поведінки особи. Подальша характеристика полягає у визначенні підстав та умов притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за бездіяльність, а саме, можливості та обов’язку діяти певним чином і вчинення кримінального правопорушення шляхом бездіяльності. Для цього слід вказати межі можливого (загальні принципи встановлення таких меж), дати визначення поняття «реальна можливість діяти». Визначення обов’язку діяти, як однієї з умов відповідальності, рекомендується проводити через характеристику підстав покладення на особу такого обов’язку, серед яких вказати різноманітні норми та правила, визначити їх джерела.

Далі слід вказати та коротко охарактеризувати ознаки бездіяльності як елемента об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. В об’ємі відповіді на це запитання обов’язково повинні знайти своє відображення міркування стосовно властивостей бездіяльності: безпосередньо спричинювати кримінально – протиправні наслідки чи не стримувати хід суспільно небезпечної дії різноманітних процесів. Крім того, рекомендується звернути увагу на соціальну сутність бездіяльності, дослідити рівень, на якому проявляється відмінність бездіяльності від дії і рівень, на якому ця різниця зникає.

Характеристику кримінально протиправних наслідків, як ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, слід розпочати із з’ясування змісту поняття «наслідки». Далі не буде зайвим навести кілька варіантів наукового визначення суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення. У подальшій роботі над цією темою необхідно врахувати, що наслідки діяння нерозривно пов’язані із об’єктом діяння – матеріальним носієм наслідків, що деякі найбільш характерні ознаки об’єкту визначають ознаки вказаного елементу об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

Із врахуванням вищевикладених міркувань та визнанням того, що об’єкт кримінального правопорушення класифікується за різноманітними підставами пропонується встановити всі можливі підстави класифікації кримінальних протиправних наслідків та охарактеризувати ці підстави. В такому порядку будуть найбільш повно виявлені суттєві ознаки та властивості наслідків.

Крім цього слід відмітити, що наслідки, як елемент об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, відіграють і самостійну роль. Так, в залежності від того, передбачені наслідки у диспозиції норми Кримінального закону, чи ні, склад кримінального правопорушення теоретично поділяється на три групи. При цьому непередбачені у нормі наслідки кримінально – протиправної дії все ж таки настають. Виникає запитання, чим керується законодавець вказуючи чи не вказуючи наслідки у нормі? Необхідно дослідити наукову думку з цього приводу та коротко викласти її у роботі.

Рекомендується показати, що в більшості випадків кримінальні протиправні наслідки відіграють роль кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, або є обставинами, які обтяжують кримінальну відповідальність. Теоретичні викладки з цього приводу доцільно підтвердити прикладами із статей Особливої частини КК України.

Аналіз причинного зв’язку, як ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення можна продовжувати визначенням загального поняття причини, як філософської категорії. Для цього рекомендується додатково використовувати наукову літературу з філософії. З метою якомога повнішого визначення поняття причинного зв’язку рекомендується дослідити співвідношення понять «причина» та поняття «умова».

Подальша характеристика причинного зв’язку полягає у поширенні змісту загального поняття на поняття причинного зв’язку кримінально протиправного діяння та наслідків. Рекомендується дослідити багатозначність причинного зв’язку, тобто здатності однієї дії тягнути декілька наслідків і, навпаки, спричинення одного наслідку декількома діями. При цьому слід звернути увагу на «нерівноцінність» причин в плані зв’язку із спільним наслідком.

Розвиваючи поняття «причини» та «умови» необхідно розкрити поняття «необхідноі» умови, з’ясувати різницю між зв’язком «необхідним» та «випадковим». Обов’язково слід розглянути види необхідних причинних зв’язків, що мають кримінально-правове значення.

Характеризуючи причинний зв’язок як елемент об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення варто обмовитись, що наявність причинного зв’язку між діянням та наслідками встановлюється за певними правилами. Так, лише за певних умов дія або бездіяльність визнаються за причини наслідків, а причинний зв’язок – за конкретний прояв загальної закономірності, що закладена в основі формування складу кримінального правопорушення. Необхідно дослідити ці правила, навести приклади застосування.

Розглядаючи різноманітні варіанти причинного зв’язку необхідно визначити підстави відповідальності осіб, що створили можливість настання суспільно-небезпечних наслідків. Таку відповідальність необхідно розглянути стосовно двох випадків: подальшої реалізації можливості та, навпаки благополучного її знешкодження. Відповідно треба визначити підставу відповідальності особи, що своїми діями реалізувала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків (вказати на можливий характер дій особи: умисний, необережний, випадковий (казуальний), навести приклади). Крім того слід відмітити, що можливість настання наслідків може бути реалізована втручанням інших побічних сил (вказати ці сили та коротко охарактеризувати). Рекомендується ознайомитись з теоретичними розробками з цього приводу вчених криміналістів (роботи вказані у списку літератури).

Безпосередня характеристика місця, часу та обставин вчинення кримінального правопорушення потребує наведення наукового визначення вказаних ознак об’єктивної сторони кримінального правопорушення, для чого необхідно скористатися 2-3 науковими монографіями за темою. Характеризуючи місце вчинення кримінального правопорушення необхідно відмітити, що наука кримінального права виділяє одиничні кримінального правопорушення складні, серед яких такі, що тривають. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на те, що одне кримінальне правопорушення може вчинюватись у різних місцях, однак, при цьому множинність кримінальних правопорушень не утворюється. Для детальної характеристики часу вчинення кримінального правопорушення необхідно стисло охарактеризувати порядок вступу кримінальних законів у законну силу, що пов’язати із часом вчинення кримінального правопорушення. В плані характеристики часу вчинення кримінального правопорушення також необхідно відмітити виділення стадій вчинення кримінального правопорушення і вказати на момент, коли кримінальне правопорушення вважається розпочатим та закінченим.

Характеризуючи спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення необхідно звернутись до наукових монографій, в яких містяться загальні визначення цих ознак. В плані аналізу способу вчинення кримінального правопорушення бажано вказати його різновиди, а також розкрити зміст кожного із них.

Аналіз кримінально-правового значення факультативних ознак об’єктивної сторони кримінального правопорушення полягає у відмежуванні ознак, що є конструктивними у складі кримінального правопорушення від тих, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Для цього необхідно проаналізувати залежність кримінально – протиправної дії від певного способу її вчинення чи неможливість її вчинення без використання певних знарядь. Крім того, слід вказати, що певні дії вважаються (стають) кримінально - протиправними лише за певних обставин чи у визначений час. Необхідно навести приклади.
Рекомендований перелік літератури до теми № 7:

  1. Бажанов М. И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступлений в науке уголовного права. Проблеми законності. 1999. Вип. 40. С. 145-155.

  2. Бахин В. П. Что такое преступная деятельность? Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. 2001. Вип. 2. С. 181-198.

  3. Беньківський В. О. Проблемні питання об’єктивної сторони злочину. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченко. Серія: Юридичні науки. 2000. Вип. 37. С. 62-64.

  4. Гуцало О. Н. Противоправность и категория «деяние» в узком и широком смислах. Проблеми законності. 2000. Вип. 41. С. 158-164.

  5. Єпур Г. В. Об’єктивна сторона складу злочину. Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. 2000. Вип. 3. С. 137-142.

  6. Ковалев М. И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. Красноярск, 1991.

  7. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления. Москва, 1960.

  8. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. Москва, 1958.

  9. Лемешко О. Характеристика злочинної бездіяльності. Держава і право. 2001. Вип. 10. С. 421-423.

  10. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве. Санкт Петербург: Юрид. центр Пресс, 2000.

  11. Мошкош Я. Зміст та об’єктивні форми злочинної дії. Право України. 1996. № 11. С. 53-57.

  12. Михлин А. С. Последствия преступления. Москва, 1969.

  13. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. Харьков: Вища школа, 1982.

  14. Романов С. Ю. Про спосіб злочинної діяльності. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Вип. 2. Харків: Вид-во Університету внутрішніх справ. 1997. С. 12-15.

  15. Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблемні питання. Право України. 1998. № 6. С. 106-107.

  16. Тер-Акопов А. А. Бездействие как форма преступного поведени. Москва, 1980.

  17. Тимчук О. Л. Необхідний та випадковий причинний зв’язок у кримінальному праві: дискусійні аспекти. Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. 2001. Вип. 1 (14). С. 184-189.

  18. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления. Ростов-на-Дону, 1977.

  19. Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве. Москва, 1963.

  20. Шевченко Є. В. До питання про причинний зв’язок у злочинах з похідними наслідками. Вісник Академії правових наук. 2001. Вип. 3 (26). С. 198-205.

  21. Ярмыш Н. Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики). Харьков: Основа, 1999.

  22. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). Харьков: Право, 2003.


Тема № 8: Діяння як обов’язкова ознака об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Кримінально-правове значення суспільно небезпечного діяння у системі ознак об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. Форми суспільно небезпечного діяння.

  2. Поняття та ознаки суспільно небезпечної дії, як вольового акту особи.

  3. Об’єктивні межі суспільно небезпечної дії, як об’єктивної ознаки складу кримінального правопорушення.

  4. Поняття та ознаки суспільно небезпечної бездіяльності, як вольового акту особи.

  5. Характер та особливості впливу кримінально – протиправної бездіяльності на об’єкт кримінально-правової охорони. Підстави та умови кримінальної відповідальності за бездіяльність.

Висновки.
Методичні вказівки:

При написанні цієї роботи спочатку слід ознайомитись та проаналізувати поняття об’єктивної сторони, як елемента складу кримінального правопорушення, коротко викласти їх у роботі. Далі варто привести перелік та дати стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Слід зупинитись на поділі всіх складів кримінальних правопорушень на матеріальні та формальні в залежності від конструкції об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, з’ясувати правила та умови такого поділу.

Аналіз суспільно небезпечної дії, як ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення слід розпочати із загального визначення дії як вольового акту поведінки особи. Дію слід розглянути як акт кримінально – протиправної поведінки особи, порушення таким кримінально – протиправним актом норм Кримінального закону, спричинення шкоди суспільству. Доцільно дати характеристику ознак дії, як складової об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. Ознаки при цьому краще розподілити на групи, навести приклади. Приділити увагу питанню відмежування дії від бездіяльності.

Треба розкрити питання пов’язане із встановленням об’єктивних меж кримінально – протиправної дії, вказівкою на момент її початку, закінчення та початку розвитку причинного зв’язку. Практичне значення відповіді на питання стосовно моменту вчинення кримінально – протиправної дії полягає, насамперед, у вирішенні питань щодо дії кримінального закону у часі та просторі, в розмежуванні добровільної відмови та діяльного каяття винної особи. Крім того, момент початку кримінально – протиправної дії має значення для розмежування стадій вчинення кримінального правопорушення. Також, слід відзначити, що значна кількість кримінальних правопорушень вчинюється із використанням різних технічних пристроїв та механізмів. Коли мова йде про дію цих механізмів, суперечливим є вирішення питання про те: чи може їх дія бути приєднаною до дії винної особи, або її слід віднести до етапу розвитку причинного зв’язку. Слід навести різні наукові погляди та аргументи щодо названої проблеми.

Важливе значення для характеристики кримінально – протиправної дії має спосіб вчинення кримінального правопорушення. Необхідно показати значення способу для розмежування суміжних складів кримінального правопорушення на практиці.

У наступному розділі, аналізуючи бездіяльність, як ознаку об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення рекомендується навести загальне поняття бездіяльності як вольового акту поведінки особи. Подальша характеристика полягає у визначенні підстав та умов притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за бездіяльність, а саме, можливості та обов’язку діяти певним чином і вчинення кримінального правопорушення шляхом бездіяльності. Для цього слід вказати межі можливого (загальні принципи встановлення таких меж), дати визначення поняття «реальна можливість діяти». Визначення обов’язку діяти, як однієї з умов відповідальності, рекомендується проводити через характеристику підстав покладення на особу такого обов’язку, серед яких вказати різноманітні норми та правила, визначити їх джерела.

Далі слід вказати та коротко охарактеризувати ознаки бездіяльності як елемента об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. В об’ємі відповіді на це запитання обов’язково повинні знайти своє відображення міркування стосовно властивостей бездіяльності: безпосередньо спричинювати кримінально – протиправні наслідки чи не стримувати хід суспільно небезпечної дії різноманітних процесів. Крім того, рекомендується звернути увагу на соціальну сутність бездіяльності, дослідити рівень, на якому проявляється відмінність бездіяльності від дії і рівень, на якому ця різниця зникає.

У наступному розділі курсової роботи рекомендується відповісти на теоретичні запитання, що стосуються можливості чи неможливості готування до вчинення кримінального правопорушення шляхом бездіяльності, вчинення шляхом бездіяльності замаху на кримінальне правопорушення, можливості вчинення добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця шляхом бездіяльності. Приділення уваги та вирішення потребує питання стосовно того, можлива чи не можлива участь у кримінальному правопорушенні, вчинюваному шляхом бездіяльності тахих співучасників, як підбурювач, організатор та посібник.

В останньому розділі рекомендується вказати на деякі особливості суб’єктів кримінальних правопорушень, що вчинюються шляхом бездіяльності. Необхідно відмітити, що крім загальних такі суб’єкти мають особливі ознаки та охарактеризувати ці ознаки.

В заключній частині слід зробити самостійні висновки за даною темою, відмітити поширеність кримінальноих правопорушень, що вчинюються шляхом бездіяльності, вказати на ступінь їх суспільної небезпеки та тяжкість наслідків.
Рекомендований перелік літератури до теми № 8:

  1. Бахин В. П. Что такое преступная деятельность? Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. 2001. Вип. 2. С. 181-198.

  2. Волков Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность. Казань, 1965.

  3. Гуцало О. Н. Противоправность и категория «деяние» в узком и широком смислах. Проблеми законності. 2000. Вип. 41. С. 158-164.

  4. Єпур Г. В. Об’єктивна сторона складу злочину. Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. 2000. Вип. 3. С. 137-142.

  5. Ковалев М. И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. Красноярск, 1991.

  6. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления. Москва, 1960.

  7. Лемешко О. Характеристика злочинної бездіяльності. Держава і право. 2001. Вип. 10. С. 421-423.

  8. Мошкош Я. Зміст та об’єктивні форми злочинної дії. Право України. 1996. № 11. С. 53-57.

  9. Тер-Акопов А. А. Бездействие как форма преступного поведени. Москва, 1980.

  10. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления. Ростов-на-Дону, 1977.

  11. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния / В. Л. Чубарев. Київ: Вища школа, 1992.

  12. Ярмыш Н. Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики). Харьков: Основа, 1999.


Тема № 9: Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, кримінально-правове значення
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття та ознаки суспільно небезпечних наслідків.

  2. Місце суспільно небезпечних наслідків у системі ознак об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

  3. Залежність суспільно небезпечних наслідків від об’єкту кримінально протиправної дії як підстава для їх класифікації.

  4. Можливість безнаслідкових кримінальних правопорушень та законодавча конструкція складу кримінального правопорушення.

  5. Роль суспільно небезпечних наслідків у кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення та значення для призначення покарання.

Висновки.
Методичні вказівки:

Перш ніж приступити до виконання курсової роботи за цією темою рекомендується ознайомитись та дати самостійний аналіз поняття об’єктивної сторони, як елементу складу кримінального правопорушення. Крім того рекомендується дати перелік та стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Викладення міркувань стосовно співвідношення ознак об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, їх поділу на обов’язкові та факультативні, слід аргументувати посиланням на правила та умови поділу, наведенням прикладів.

Характеристику кримінально – протиправних наслідків, як ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, слід розпочати із з’ясування змісту поняття «наслідки». Далі не буде зайвим навести кілька варіантів наукового визначення суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення. У подальшій роботі над цією темою необхідно врахувати, що наслідки діяння нерозривно пов’язані із об’єктом діяння – матеріальним носієм наслідків, що деякі найбільш характерні ознаки об’єкту визначають ознаки вказаного елементу об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

Із врахуванням вищевикладених міркувань та визнанням того, що об’єкт кримінального правопорушення класифікується за різноманітними підставами пропонується встановити всі можливі підстави класифікації кримінально – протиправних наслідків та охарактеризувати ці підстави. В такому порядку будуть найбільш повно виявлені суттєві ознаки та властивості наслідків.

Крім цього слід відмітити, що наслідки, як елемент об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, відіграють і самостійну роль. Так, в залежності від того, передбачені наслідки у диспозиції норми Кримінального закону, чи ні, склад кримінального правопорушення теоретично поділяється на три групи. При цьому непередбачені у нормі наслідки кримінально – протиправної дії все ж таки настають. Виникає запитання, чим керується законодавець вказуючи чи не вказуючи наслідки у нормі? Необхідно дослідити наукову думку з цього приводу та коротко викласти її у роботі.

В останньому розділі роботи рекомендується показати, що в більшості випадків кримінально – протиправні наслідки відіграють роль кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, або є обставинами, які обтяжують кримінальну відповідальність. Теоретичні викладки з цього приводу доцільно підтвердити прикладами із статей Особливої частини КК України.
Рекомендований перелік літератури до теми № 9:

  1. Беньківський В. О. Проблемні питання об’єктивної сторони злочину. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченко. Серія: Юридичні науки. 2000. Вип. 37. С. 62-64.

  2. Єпур Г. В. Об’єктивна сторона складу злочину. Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. 2000. Вип. 3. С. 137-142.

  3. Ковалев М. И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. Красноярск, 1991.

  4. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления. Москва, 1960.

  5. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. Москва, 1958.

  6. Миколенко О. М. Наслідки злочину – критерій поділу складів злочину. Правова держава. 2000. Вип. 2. С. 61-64.

  7. Михлин А. С. Последствия преступления. Москва, 1969.

  8. Панов Н. И., Тихий В. П. Уголовная ответственность за создание опасности. Проблеми законності. 1997. Вип. 32. С. 104-111.

  9. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления. Ростов-на-Дону, 1977.


Тема № 10: Причинний зв’язок у кримінальному праві: поняття, види, кримінально-правове значення
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття та ознаки причинного зв’язку.

  2. Філософське обґрунтування поняття причинності явищ у навколишньому середовищі.

  3. Місце причинного зв’язку в системі ознак об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

  4. Види причинного зв’язку: необхідний та випадковий, їх кримінально-правова характеристика.

  5. Причинний зв’язок: труднощі його фактичного встановлення як відображення труднощів доказування у кримінальному судочинстві.

Висновки.
Методичні вказівки:

Перш ніж приступити до виконання курсової роботи за цією темою рекомендується ознайомитись та провести самостійний аналіз поняття об’єктивної сторони, як елементу складу кримінального правопорушення. Крім того рекомендується дати перелік та стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Викладення міркувань стосовно співвідношення ознак об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, їх поділу на обов’язкові та факультативні, слід аргументувати посиланням на правила та умови поділу, наведенням прикладів.

Аналіз причинного зв’язку, як ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення можна продовжувати визначенням загального поняття причини, як філософської категорії. Для цього рекомендується додатково використовувати наукову літературу з філософії. З метою якомога повнішого визначення поняття причинного зв’язку рекомендується дослідити співвідношення понять «причина» та поняття «умова».

Подальша характеристика причинного зв’язку полягає у поширенні змісту загального поняття на поняття причинного зв’язку кримінально – протиправного діяння та наслідків. Рекомендується дослідити багатозначність причинного зв’язку, тобто здатності однієї дії тягнути декілька наслідків і, навпаки, спричинення одного наслідку декількома діями. При цьому слід звернути увагу на «нерівноцінність» причин в плані зв’язку із спільним наслідком.

Розвиваючи поняття «причини» та «умови» необхідно розкрити поняття «необхідноі» умови, з’ясувати різницю між зв’язком «необхідним» та «випадковим». Обов’язково слід розглянути види необхідних причинних зв’язків, що мають кримінально-правове значення.

Характеризуючи причинний зв’язок як елемент об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення варто обмовитись, що наявність причинного зв’язку між діянням та наслідками встановлюється за певними правилами. Так, лише за певних умов дія або бездіяльність визнаються за причини наслідків, а причинний зв’язок – за конкретний прояв загальної закономірності, що закладена в основі формування складу кримінального правопорушення. Необхідно дослідити ці правила, навести приклади застосування.

Розглядаючи різноманітні варіанти причинного зв’язку необхідно визначити підстави відповідальності осіб, що створили можливість настання суспільно-небезпечних наслідків. Таку відповідальність необхідно розглянути стосовно двох випадків: подальшої реалізації можливості та, навпаки благополучного її знешкодження. Відповідно треба визначити підставу відповідальності особи, що своїми діями реалізувала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків (вказати на можливий характер дій особи: умисний, необережний, випадковий (казуальний), навести приклади). Крім того слід відмітити, що можливість настання наслідків може бути реалізована втручанням інших побічних сил (вказати ці сили та коротко охарактеризувати). Рекомендується ознайомитись з теоретичними розробками з цього приводу вчених криміналістів (роботи вказані у списку літератури).

У висновках по роботі необхідно відобразити складність процесу доказування вини особи, що являє собою не що інше, як встановлення причинного зв’язку між діями особи та його наслідками. У продовж характеристики причинного зв’язку можна відзначити суть обов’язку правоохоронних органів по виявленню та усуненню причин та умов вчинення кримінального правопорушення.
Рекомендований перелік літератури до теми № 10:

  1. Козаченко И. Я., Курченко В. Н., Злоченко Я. М. Проблемы причины и причинной связи в институтах Общей и Особенной частей отечественного уголовного права. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2003.

  2. Ковалев М. И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. Красноярск, 1991.

  3. Ковалев М. И., Васьков П. Т. Причинная связь в советском уголовном праве. Москва, 1958.

  4. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления. Москва, 1960.

  5. Купцов В. И. Детерминизм и вероятность. Москва, 1976.

  6. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве. Санкт Петербург: Юрид. центр Пресс, 2000.

  7. Тимчук О. Л. Необхідний та випадковий причинний зв’язок у кримінальному праві: дискусійні аспекти. Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. 2001. Вип. 1 (14). С. 184-189.

  8. Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве. Москва, 1963.

  9. Шевченко Є. В. До питання про причинний зв’язок у злочинах з похідними наслідками. Вісник Академії правових наук. 2001. Вип. 3 (26). С. 198-205.

  10. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). Харьков: Право, 2003.


Тема № 11: Суб’єкт кримінального правопорушення: поняття, ознаки, види
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Законодавче визначення та ознаки суб’єкта кримінального правопорушення.

  2. Фізичність, як ознака суб’єкта кримінального правопорушення.

  3. Вік кримінальної відповідальності, як ознака суб’єкта кримінального правопорушення.

  4. Осудність, як ознака суб’єкта кримінального правопорушення.

  5. Спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення та його види.

Висновки.

Методичні вказівки:

Починати висвітлення теми потрібно із законодавчого визначення суб’єкта кримінального правопорушення, що міститься у ст. 18 КК України. Розкриваючи дане питання треба звернутися як до історичного аналізу визначення суб’єкта кримінального правопорушення так і до системного аналізу цього визначення. Також, в цьому питанні треба розглянути ознаки суб’єкта кримінального правопорушення. Необхідно зауважити, що ознаки суб’єкта кримінального правопорушення витікають із самого визначення поняття суб’єкта кримінального правопорушення, а це: фізичність особи, її осудність та відповідний вік кримінальної відповідальності.

У другому питанні теми треба розкрити першу ознаку суб’єкта кримінального правопорушення – фізичність особи. Є логічним та зрозумілим постулат про те, що кримінально – протиправне діяння може бути вчинено лише людиною, тобто особою, що має розум та свідомість. І хоча чинним законодавством передбачена відповідальність юридичних осіб (лише за корупційні діяння) покаранню підлягає лише особа фізична – людина. Це також пов’язано з принципом індивідуалізаціїї відповідальності та покарання.

Висвітлюючи питання про поняття осудності та неосудності необхідно вказати, які визначення осудності та неосудності пропонуються вченими, яке співвідношення цих понять. Потрібно відмітити, що осудність є обов’язковою ознакою такого елементу складу кримінального правопорушення, як суб’єкт кримінального правопорушення. Разом з тим, визначення поняття осудності та неосудності, у стислому вигляді, містяться в ст. 19 діючого КК України і мають своє вираження в можливості або неможливості особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідно звернутися до поняття особи в соціально-біологічному аспекті. Зупинитися на проблемі свободи волевиявлення особи, вивчити та проаналізувати точки зору щодо даної проблеми таких авторів, як Б.С. Волков, О.І. Санталов, І.Д. Шаргородський, І.С. Лєйкіна, Г.В. Мальцева, П.С. Дагель, Б.С. Маньковський, О.О. Піонтковський, І.А. Кудрявцева, Г.В. Назаренко. Деякі автори визнають спірним чи є питання про осудність та неосудність кримінально-правовим або медико-психологічним. Слід висловити свою суб’єктивну думку щодо цієї проблеми та обґрунтувати її. Завершуючи перше питання теми, доцільно показати значення осудності та неосудності як передумов встановлення вини та кримінальної відповідальності особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, вказати співвідношення цих понять.

Розгляд питання про спеціального суб’єкта необхідно розпочати з визначення загального суб’єкта кримінального правопорушення згідно з діючим законодавством (ч. 2 ст 18 КК України). Далі необхідно вказати поняття спеціального суб’єкта кримінального правопорушення. Таке поняття можна знайти у роботах Б.В. Здравомислова, Н.С. Лейкіної, В.В. Сташиса, В.С. Орлова, О.О. Піонтковського. Відповідаючи на це питання потрібно показати відмінності спеціального суб’єкта від загального шляхом перерахування додаткових ознак, які характеризують спеціального суб’єкта кримінального правопорушення. Перелічення у загальному вигляді додаткових ознак під час відповіді на перше питання недостатньо, необхідно також розкрити їх зміст, при цьому правильним було б розкрити значення цих ознак для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Необхідно детально зупинитися на питанні, чому осудність і вік кримінальної відповідальності, тобто юридичні ознаки, які відносяться до характеристик загального суб’єкта і закріплені в законі, винесені за межі диспозицій статей Особливої частини КК, а юридичні ознаки спеціального суб’єкта закріплені в них. Автор також повинен виразити свою думку про доцільність розподілу спеціальних суб’єктів на такі категорії: спеціальні суб’єкти, конкретні суб’єкти та спеціально-конкретні суб’єкти. Далі потрібно охарактеризувати позитивні та негативні ознаки спеціального суб’єкта, а також зупинитися на комбінованій негативно-позитивній ознаці. Необхідно звернути увагу на те, що законодавець, вводячи до закону ознаки спеціального суб’єкта кримінального правопорушення, визначає, що даний кримінальне правопорушення може вчинити не будь-яка особа, а лише та, яка має додаткові ознаки. На завершення висвітлення даного питання необхідно зупинитися на проблемі особи злочинця і спеціального суб’єкта кримінального правопорушення, а саме на співвідношенні цих двох понять.

Приступаючи до характеристики видів спеціальних суб’єктів кримінального правопорушення необхідно вивчити точки зору таких вчених, як Н.С.Лєйкіна, Н.П.Грабовська, І.К.Рашковська, Л.Оримбаєв, Г.Н.Борзенков. Необхідно звернути увагу на особливості видової класифікації кожного автора. Зробити аналіз доцільності такої класифікації в науковій літературі. Не зовсім вивченим залишається питання про учасників злочинної групи, чи можуть вони бути спеціальним суб’єктом злочину (кримінального проступку).

Під час характеристики спеціального суб’єкта в системі елементів складу кримінального правопорушення необхідно показати його вплив на систему елементів складу кримінального правопорушення кримінальних правопорушень, тобто розкрити співвідношення спеціального суб’єкта і елементів складу кримінального правопорушення.

І нарешті, слід з’ясувати значення спеціального суб’єкта кримінального правопорушення для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Загальні питання про поняття, ознаки, види спеціальних суб’єктів є базою для кваліфікації кримінальних правопорушень зі спеціальним суб’єктом. Слід відзначити, що загальні питання та питання кваліфікації становлять собою частини єдиного цілого – вчення про спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення. В цьому питанні необхідно розкрити проблеми пов’язані із співучастю у кримінальних правопорушеннях зі спеціальним суб’єктом, конкуренції норм зі спеціальним суб’єктом тощо.
Рекомендований перелік літератури до теми № 11:

  1. Беро М. П. История развития понятия невменяемости: Учебно-методическое пособие. Донецк: УкрНТЭК. 2001.

  2. Бурдін В. Проблеми визначення кримінально значимої періодизації віку особи. Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. Серія юридична. 2002. Вип. 37. С. 417-423.

  3. Гончар Т. О. Правова природа обмеженої осудності. Правова держава. 2002. № 4. С. 48-51.

  4. Зайцев А.В. К вопросу о формуле ограниченной вменяемости Проблеми законності. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків: Основа, 2002. Вип. 57. С. 156-162.

  5. Зайцев А. В. К вопросу об аномальном аффекте в уголовном праве Проблеми законності Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків: Основа, 2001. Вип. 48. С. 196-201.

  6. Зайцев О. В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності. Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. 2002. Вип. 20. Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. С. 395-399.

  7. Каргатан Н. Визначення суб’єкта злочину. Вісник прокуратури. 2000. № 3. С. 41-42.

  8. Лазюк В.В. Зменшена осудність: за і проти. Науковий вісник Юридичної академії МВС України. Дніпропетровськ. 2000. Вип. 1. С. 90-95.

  9. Лень В.В. Деякі питання кримінально-правової характеристики осудності. Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. 1999. Вип. 1 (6). С. 146-149.

  10. Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекцій. Харків, 1993.

  11. Магарін М.С. Кримінальна відповідальність неповнолітніх за новим кримінальним законодавством України. Правова держава. 2002. № 4. С. 87-91.

  12. Магарін М.С., Бараненко Д.В. Суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України. О.: Астропринт, 2001.

  13. Михайлова В.А. К вопросу о возрасте уголовной ответственности Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. 2001. Вип. 1. С. 73-83.

  14. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р. И. Михеев. Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983.

  15. Назаренко Г.Н. Невменяемость: уголовно-релевантные психические состояния. Юридический центр Пресс, 2001.

  16. Новиков Д.В. Деякі проблеми кримінальної відповідальності осіб з психічними розладами, які не виключають осудності. Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. 1998. Вип. 2. С. 100-106.

  17. Орлов В.С. Субъект преступления. Москва, 1958.

  18. Орловська Н.А. До питання про «спеціальну осудність». Актуальні проблеми держави і права. Одеська національна юридична академія. О.: Юрид. літ-ра. 2001. Вип. 11. С. 465-472.

  19. Павлов В.Г. Субъект преступления. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2001.

  20. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк): Учебное пособие. Харків, 1992.

  21. Устименко В.В. Специальный субъект преступления / В. В. Устименко. Харків: Вища школа, 1989.


Нормативний матеріал

  1. 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

    скачати

© Усі права захищені
написати до нас