ПРИНЦИПИ ЕФЕКТИВНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

• 
  задавати «відкриті» запитання;
  
• 
  реагувати та жестикулювати, виражаючи тим самим зацікавленість;
  
• 
  відображати слова матері;
  
• 
  проявляти співчуття, співпереживання (емпатію);
  
• 
  уникати використання оцінюючих слів.
  

• 
  розпитати та вислухати матір для того, щоб виявити можливі проблеми, а також дізнатись, що мати вже робить по догляду за дитиною;
  
• 
  похвалити матір за те, що вона робить вірно;
  
• 
  дати матері пораду, як необхідно доглядати за дитиною вдома;
  
• 
  перевірити, як мати зрозуміла пояснення.
  

1. 
   Значення, що знаходяться між лініями стандартних відхилень «−2» та «−3», вважаються нижчими лінії стандартного відхилення «– 2»
   
2. 
   Значення, що знаходяться між лініями стандартних відхилень «2» та «3», вважаються вищими лінії стандартного відхилення «2».
   

• 
  Якщо крива фізичного розвитку дитини перетинає лінію стандартного відхилення, це означає, що у розвитку дитини відбулися значні зміни.
  
• 
  Якщо крива фізичного розвитку набула напрямку до медіани, це означає, що зміни, мають позитивну тенденцію.
  
• 
  Якщо крива фізичного розвитку набула напрямку від медіани, це є свідченням ризику або проблеми.
  
• 
  Якщо крива фізичного розвитку дитини проходить поряд з медіаною, час від часу її перетинаючи, це нормально.
  
• 
  Якщо крива фізичного розвитку зростає або падає, перетинаючи при цьому лінію стандартного відхилення, слід провести аналіз, так як, ця тенденція може бути свідченням проблеми. Наприклад: при вчасному виявленні тенденції до надмірної або недостатньої маси можливе раннє втручання з метою корекції та попередження проблеми.
  

• 
  Якщо дитина швидко набрала масу, слід оцінити її довжину / зріст.
  
• 
  Якщо збільшилась лише маса дитини, це свідчить про наявність проблеми.
  
• 
  Якщо маса та зріст дитини збільшилися пропорційно, це означає, що дитина «наздоганяє у розвитку» завдяки покращенню харчування або дитина одужала після захворювання. В такий ситуації повинен відбутися підйом кривої показників маси для даного віку та кривої довжини тіла/зросту для даного віку, в той час як графік співвідношення маси до довжини тіла зросту матиме сталу динаміку паралельно лінії стандартного відхилення.
  
• 
  Різке зниження кривих фізичного розвитку здорової дитини або дитини, що недоїдала, свідчить про проблему розвитку, яка вимагає втручання та лікування.
  
• 
  Якщо у дитини надмірна маса, різкі зниження кривої маси тіла не є нормальним. Не повинно бути різких падінь у графіку фізичного розвитку, оскільки різка втрата надто великої кількості ваги не є бажаною. Дитина з надмірною вагою повинна утримувати свою вагу, збільшуючи зріст.
  

• 
  Якщо маса дитини залишається незмінною протягом певного періоду часу, в той час як зріст дитини збільшується, у дитини швидше всього є порушення.
  
• 
  Якщо зріст дитини залишається незмінним протягом певного періоду часу, це означає, що дитина не росте. Винятком є ситуації, коли дитина з надмірною вагою або ожирінням утримує свою вагу протягом певного періоду часу, досягаючи більш здорового співвідношення маси до зросту або індексу маси тіла для даного віку.
  
• 
  Якщо дитина з надмірною вагою з часом втрачає масу, і втрата маси помірна, зріст дитини повинен продовжувати збільшуватись. Однак, якщо зріст дитини з часом не збільшується, це вказує на порушення у такому випадку крива зросту до даного віку не буде мати позитивної динаміки. Цю проблему наявно продемонструє відсутність позитивної динаміки графіку зросту для даного віку.
  
• 
  Що стосується дітей у вікових групах, у яких відбувається швидкий скачок зросту, який демонструється на графіку крутими кривими підйому (наприклад протягом перших шести місяців життя), стагнація розвитку навіть протягом одного місяця свідчить про потенційну проблему.
  

• 
  виключити стани, загрозливі для життя дитини;
  
• 
  провести оцінку харчування;
  
• 
  провести обстеження, при необхідності з залученням лікарів-спеціалістів (лікаря-ендокринолога дитячого, генетика, лікаря-невролога дитячого, інших за показаннями).
  

• 
  конституційно високий зріст (сімейна схильність, с-м Марфана);
  
• 
  гіпофізарний гігантизм;
  
• 
  гіпогонадотропний гіпогонадизм, ідіопатичний евнухоідізм;
  
• 
  високий зріст при адреногенитальному с-меі (pseudopubertas praecox);
  
• 
  гігантизм при ожирінні (особлива форма пубертатного або препубертатного ожиріння; церебральный гігантизм (с-м Сотоса));
  
• 
  хромосомні аберації (с-м Клайнфелтера).
  

• 
  Конституційно низький зріст;
  
• 
  Аліментарна низькорослість (глікогеноз, недостатнє харчування, при квашиоркорі, часта блювота в результаті анатомічних аномалій, порушення травлення та всмоктування).
  
• 
  Низький зріст, обумовлений гіпоксемією (хронічні захворювання легень та дихальних шляхів, хвороби серця, хронічні тяжкі анемії).
  
• 
  Низький зріст при порушеннях обміну речовин: патологія нирок, цироз печінки, глікогеноз, ліпи дози, рахитоподібні захворювання, псевдогіпопаратиреоз.
  
• 
  Низький зріст на фоні церебральної патології (пухлини мозку, залишкові явища стволового енцефаліту, гідроцефалія, алкогольна ембріопатія).
  
• 
  На фоні ендокринної патології гіпофізарна низькорослість, викликана гіпофункцією передньої долі гіпофізу, наприклад недостатність соматотропного гормону, хвороба Симмондса); низький зріст при гіпотіреозі, адреналова низькорослість – с-м Кушинга, тривала кортикостероїдна терапія,ь адреногенітальний с-м.
  
• 
  Інші причини низького зросту: с-м «кошачьего крика» тощо.
  

• 
  Фізіологічна схильність до ожиріння;
  
• 
  Ожиріння, обумовлене багатьма факторами, передусім, аліментарними (конституційне, неадекватне харчування, несприятливі психічні і соціальні умови, фізичні вади);
  
• 
  Макросомія новонароджених;
  
• 
  Діти від матерів, які хворі на цукровий діабет;
  
• 
  Ожиріння, при захворюваннях ЦНС (діенцефальне, діенцефально-гіпофізарне ожиріння, адіпозогенитальна дістрофія);
  
• 
  Ожиріння при ендокринних порушеннях (гіпотіреоз, гіперкортицизм);
  
• 
  Ожиріння при хромосомних аномаліях (хвороба Дауна, синдром Тернера);
  
• 
  Ожиріння при порушеннях обміну речовин (глікогеноз 1 типу);
  
• 
  Ожиріння при інших синдромах (Лоренса-Муна; Барде-Бидля, Прадера-Вилли, Альстрема)
  

• 
  Конституційні фактори (недоношеність, новонароджені з внутрішньоутробною гіпотрофією, синдром Марфана);
  
• 
  Екзогенні фактори (неправильне низькокалорійне харчування. неправильний догляд, тяжкі інфекції);
  
• 
  Інші ураження, пов'язані з порушенням обміну (злоякісні пухлини, нефроз, дитячий церебральний параліч, цироз печінки тощо);
  
• 
  Хронічні порушення травлення;
  
• 
  Порушення васкуляризації стінок кишківника;
  
• 
  Недостатність травлення (муковісцидоз, панкреатична недостатність, гепатит, атрезія або стеноз жовчних ходів тощо);
  
• 
  Стан після резекції тонкої кишки;
  
• 
  Порушення всмоктування в кишківнику (мальабсорбція; целіакія; тощо);
  
• 
  Тяжкі анатомічні аномалії травного каналу;
  
• 
  Ендокринні порушення;
  
• 
  Психогенні причини.