Ім'я файлу: Методи прийняття проектних рішень.docx
Розширення: docx
Розмір: 97кб.
Дата: 06.06.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 97кб.
Дата: 06.06.2022
скачати
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Заклад вищої освіти “Подільський державний університет”
Кафедра фізики, охорони праці та інженерії середовища
Реферат
на тему «Методи прийняття проектних рішень»
Виконав студент 3 курсу
Інженерно-технічного факультету
Спеціальності “агроінженерія”
Голюк Вадим
Торчук Михайло Васильович
м. Кам’янець-Подільський
2022 р
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..1-3
РОЗДІЛ 1 Методи прийняття проектних рішень…………………………………3-14
1.1 Загальна класифікація управлінських рішень………………………………….3-7
1.2 Засоби і мета………………………………………………………………………7-9
1.3 Сутність методу ІСО в процесі прийняття управлінських рішень…………...9-14
ВСТУП
Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливим є реорганізація надмірних форм концентрації і монополізації виробництва, удосконалювання організаційних формувань і структурних співвідношень, перегляд застарілих економічних зв'язків і методів керування.
У цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і організацій, спрямована на споживача і кінцевий результат — прибуток.
Практичне рішення проблем, зв'язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємства не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методологій і методів прийняття управлінських рішень. Особливу значимість дане питання здобуває в умовах нестабільності виробництва і його спаду. Ціна прийнятих господарських рішень різко зростає. Від того, наскільки економічно грамотно приймаються рішення, залежить найчастіше саме існування фірми.
Різноманіття . соціально-економічних процесів, їхня нестабільність і невизначеність, динамізм виробництва приводять до різкого зростання числа складних господарських ситуацій, дозвіл і передбачення яких без застосування спеціальних економіко-математичних методів і прийомів практично неможливо. Тому майбутнім фахівцям необхідно в досконалості знати:
основи теорії прийняття рішень;
зміст і концепцію прийняття управлінських рішень;
основні методи і прийоми вирішення завдань на вибір дій у різних виробничих ситуаціях;
методи оцінки ефективності на всіх етапах процесу підготовки, формування, вибору і реалізації управлінських рішень.
В результаті отриманих знань студент повинен уміти:
аналізувати існуючі ситуації і положення фірми;
виявляти проблеми й обґрунтовувати постановку мети фірми;
вирішувати виявлені проблеми і вибирати найбільш ефективні варіанти їхніх рішень.
За допомогою вивчених методів на підприємствах ефективно можна вирішити комплекс проблем, зв'язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, а також здійснити впровадження і використання нових технологій, проводити реконструкції, розвивати маркетинг, удосконалювати структуру керування підприємством, вчасно і якісно здійснювати підготовку і перепідготовку кадрів.
Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства. Ці вимоги диктуються існуючою конкуренцією між підприємствами (виробниками продукції), і так само високими стандартами і вимогами до якості товарів. Вони змушують підприємства гнучко і вчасно реагувати на зміни, що відбуваються в ринковій і виробничій ситуаціях.
Успіх підприємства багато в чому залежить від здатності ЛПР (особа, що приймає рішення) передбачати можливі ситуації, а на основі правильно прийнятих рішень ефективно планувати номенклатуру й обсяг продукції, інвестиції і прибуток. Тому дуже важливим являється необхідність і корисність ознайомлення і вивчення основних прийомів і підходів до прийняття управлінських рішень, у яких, як правило, беруть участь багато фахівців і, у першу чергу, менеджери.
Математичні методи вирішення завдань повною мірою тут не викладаються, оскільки ці методи — прерогатива іншої спеціальності. Завдяки такому підходу, при розробці управлінських рішень не використовується складний математичний апарат. Для освоєння даного курсу досить знання стандартного курсу математики середньої школи і не потрібно попереднього знайомства з якою-небудь спеціальною літературою.
У цілому даний курс є одним з перших ступенів у професійному становленні менеджера, а на його основі можливо більш ефективне наступне вивчення спеціальної літератури.
Побудова і зміст курсу різнопланове і різноманітне, що дозволяє розглядати питання формування й ухвалення управлінського рішення на досить високому рівні, оскільки зацікавлений читач попередньо знайомиться з інструментами, необхідними для кваліфікованої розробки рішень.
Передбачається також, що найбільший ефект може бути отриманий, якщо приймаючий рішення буде плідно працювати в тісному контакті з вузькими фахівцями-аналітиками. Даний навчальний посібник підготовлений відповідно до програми курсу «Методи прийняття управлінських рішень». Він логічно поєднується з такими навчальними дисциплінами, як «Стратегічний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Операційний (Виробничий) менеджмент», «Ситуаційний менеджмент», досліджуваними у вищій школі при підготовці економіста-менеджера.
РОЗДІЛ 1 Методи прийняття проектних рішень
1.1 Загальна класифікація управлінських рішень
Багатогранність і складність виробничих, соціальних й інших факторів зовнішнього і внутрішнього середовища організації вимагають адекватних дій з боку органа керування фірмою. У цих умовах управлінські рішення можуть бути зовсім різними за формою, спрямованістю, глибиною і часом розробки, прийняттям, реалізацією. Деякі рішення суб'єкт керування приймає швидко, на основі наявного досвіду, інші — після ретельної математичної переробки й обґрунтування. У таких умовах упорядкування і класифікація управлінських рішень стає настійно необхідною.
Рішення можна класифікувати в такий спосіб (мал. 1):
за терміном дії — оперативні (прийняті рішення реалізуються годинами, цілодобово, тижнями), стратегічні (реалізовані протягом декількох років» відповідно до прийнятого стратегічного плану) і тактичні (реалізуються протягом року);
за ступенем вимірності кожної координати цінності:
за розміром цінності, тобто числом різних координат, які необхідно враховувати при рішенні;
за ступенем невизначеності (повноти інформації) —- рішення, прийняті в умовах визначеності, в умовах ризику (можливішої визначеності) і в умовах невизначеності;
за ступенем унікальності — рутинні, нетворчі й унікальні (творчі);
за кількістю вирішувачів — індивідуальні ЛПР і колективні (групові);
за типом застосовуваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань;
автоматичні рішення (прийнятті миттєво: питання - відповідь);
бліц — рішення (прийняті протягом декількох хвилин);
експрес — рішення — приймаються протягом декількох годин;
лонгіровані рішення — вироблення рішень протягом тижнів і місяців.
Для обґрунтування і вибору рішень необхідно розкрити типи застосовуваних критеріїв.
Мал. 1 Класифікація рішень
Метод проб і помилок — процедура не дуже гнучка, але має наступні незаперечні переваги: простота і сильне стимулювання творчого рішення. Швидкодіючі ЕОМ дозволяють у даний час оперативно використовувати цей метод.
Звертання до авторитету — розумний акт, коли вирішувач звертається до більш кваліфікованого фахівця за порадою, краще — до декількох.
Більш точним (при вимірності завдань), звичайно ж, є математичний, у тому числі нормативний метод, евристичний і метод системного аналізу, що будуть розглянуті нижче.
При виборі рішень не виключаються також методи експертної оцінки.
Особливий інтерес для вибору рішення являє собою звертання до різних етичних систем, що одержали в даний час визнання багатьма авторитетами в галузі керування. Під етикою розуміється частина філософії, що досліджує норми для ухвалення рішення, особливо рішень про кінцеві цілі [36]. Вона допомагає створювати норми для судження про те, чи гарні дані цілі в якому-небудь розумному значенні. Певне значення мають критерії соціального плану, що також необхідно враховувати при прийнятті рішень. ЛПР не може не враховувати соціально-психологічну обстановку в колективі.
Вкрай невірно розглядати критерії рішення чи класи рішень як альтернативи чи як суперників. Неправильно також думати, начебто всяке рішення можна втиснути в одну оцінку класифікації, де нам буде зазначений найкращий метод вибору.
Мудрість у прийнятті гарних рішень полягає в обліку всіх категорій, і одні методи, при правильному застосуванні, доповнюють інші.
Слід зазначити також, що в керуванні при виробленні рішення можуть ставитися два завдання: вибір одного з альтернативних засобів для заданих цілей чи вибір однієї з альтернативних цілей, тому даний аспект буде розглянутий більш докладно трохи нижче.
У даному навчальному посібнику автори орієнтуються в основному на прийняття і реалізацію рішень, як правило, в умовах ризику і невизначеності з обліком комплексного системного підходу.
Посібником передбачений розгляд наступних питань:
підготовка до прийняття управлінських рішень, їхня оцінка;.
процес вироблення рішень з різним ступенем невизначеності при альтернативності варіантів;
прийняття управлінських рішень і їхнє обґрунтування;
методи вирішення управлінських завдань;
комплексні оцінки розроблених і реалізованих заходів;
методи і методологія творчої праці при виробленні рішень.
Розгляд перерахованих питань навіть у дуже докладному викладі далеко не вичерпує весь, арсенал методів, прийомів і підходів, застосовуваних у теорії і практиці рішень, так само, як і їхня класифікація. Усе залежить від поставленої мети, що ставлять перед собою дослідники, аналітики і практики на виробництві. Так, наприклад, у приведеній на рис. 5 класифікації рішень, її базою є мета і засоби, в залежності від яких якісно-кількісний склад класифікованих елементів міняється. Тому дуже необхідним стає більш глибокий розгляд цих економічних категорій.
1.2 Засоби і мета
Ясне формулювання загальноприйнятих цілей є однією з гарантій успішного вибору. Перший крок до досягнення цього стану полягає в тім, щоб зробити мету цілком визначеним шляхом викладу її у письмовому вигляді. При цьому необхідно пам'ятати, що мета може бути наведена досить виразно, але бути одночасно і помилковою. Проте їхнє явне перерахування є першим і важливим кроком.
Потім необхідно перевірити, чи перерахована кожна мета. Хоча повноту, майже завжди, складно довести. До неї необхідно прагнути для того, щоб падалі не виникли несподівані наслідки. Коли перелік існує, його можна оцінити.
Процес оцінки цілей являє собою операцію, в результаті якої у вихідному переліку залишається тільки мета, справді важлива і що задовольняє вимоги гарної постановки.
Оскільки усі виміри і розрахунки виробляються з тим чи іншим ступенем точності, то на практиці щирі значення початкових умов будуть звичайно трохи відрізнятися з розрахунковими. Крім того, система (показники) у процесі досягнення запланованих цілей може піддатися незначним випадковим впливам, по врахованим при розрахунку, що теж еквівалентно зміні початкових умов.
І, нарешті, показники можуть піддаватися серйозним впливам дестабілізуючих факторів зовнішнього середовища. Це відбувається по тій природній причині, що організація, по суті, є відкритою системою з властивим їй сприйняттям тиску оточення. При роботі з цілями необхідно поставити наступні запитання:
У яких галузях, видах діяльності ще не поставлена мета?
На якій стадії планування дій необхідно зайнятися розробкою даної мети?
Чи досить гнучкими є сформовані цілі?
Що необхідно врахувати і зробити, щоб мета стала більш гнучкою?
Коли перелік цілей уточнений, його, звичайно, можна спростити і скоротити. З цього починається оціночна частина операції.
Насамперед, необхідно перевірити, чи не є досягнення однієї мети в переліку лише засобом до досягнення іншої. Тоді її можна виключити зі списку. Наприклад, одна мета складається в максимізації прибутку, а інша — у мінімізації витрат виробництва. Можливо, що менші витрати виробництва цікаві лише як засіб до великих прибутків. У такому випадку цю мету варто виключити зі списку, тому що вона обмежує способи дії.
Наступний крок спрощення цілей полягає в розгляді кожної мети з погляду її залежності від цих альтернатив. Наприклад, якщо ціль — проектування надійної системи, а всі способи дії впливають лише на її якість, то ціль безпеки може бути викинута з переліку. До подібного відкидання цілей треба, однак, підходити дуже обережно, тому що пізніше, наприклад, під час розробки, можуть відкритися несподівані альтернативи.
Ще однією важливою операцією є об'єднання цілей різних учасників, якщо ці цілі, власне кажучи, однакові. Наприклад, якщо керівництво і кінцеві споживачі прагнуть до тої самої якості і вартості, то немає необхідності виражати ці прагнення окремими висловленнями.
При груповому обговоренні проблем і цілей роботу варто починати з викладу питань, з якими згодні всі учасники. Необхідні кооперативні визначення. У висловленнях повинні фігурувати не емоції і висловлення, зв'язані з ними, а нейтральні, що полегшує вирішення конфліктних ситуацій.
1.3 Сутність методу ІСО в процесі прийняття управлінських рішень
Методи дослідження операцій (ІСО) з'явилися в період другої світової війни і використовувалися спочатку для дослідження військових операцій.
Дослідження операцій — наука про обґрунтування і прийняття рішення, складова частина вироблення і прийняття рішень. Вона заснована на точному, формалізованому описові ситуації, якісному аналізі факторів, що визначають можливості досягнення поставлених цілей. Це сукупність математичних, кількісних методів, що дозволяють здійснити вимірювання витрат і результатів при виробленні і реалізації оптимальних рішень в організаційних системах.
Дослідження операцій ґрунтується на математичному апараті оптимального програмування, теорії масового обслуговування, математичній статистиці, теорії ігор, експертних оцінках, евристичному програмуванні і т.д. На вибір і застосування кожного методу впливає особливість поставленого завдання.
Завдання, що відзначаються ясністю і однозначністю цілей, вирішуються із застосуванням математичних розрахунків. Наприклад, розрахунки потреб в обладнанні і матеріалах, виходячи з плану організації, виконуються: методами прямого рахунку, нормування; балансовими, статистичними методами; методами аналізу і прогнозування.
Завдання, багатоваріантні по суті, добре кількісно сформульовані, де залежності виявлені і можуть бути виражені в числах і символах — розв'язуються побудовою й оптимізацією детермінованої економіки — математичної моделі з єдиним критерієм оптимальності.
Прикладом таких завдань являються: транспортні завдання, завдання асортиментного завантаження виробничих потужностей.
Вони вирішуються оптимізаційними методами детермінованих процесів: оптимізації; варіаційного обчислення:
лінійного і нелінійного програмування;
дискретного;
геометричного і динамічного програмування;
детермінованими методами математичної теорії оптимальних процесів.
Завдання, пов'язані з виробленням перспективних напрямків розвитку організацій, розв'язуються з допомогою кількісно-якісного аналізу, методів векторної оптимізації, математичних розрахунків з виконанням експертних оцінок.
Завдання, що характеризуються значною невизначеністю, вирішуються із врахуванням досвіду й інтуїції керівників і спеціалістів. До названих можна віднести формування довготривалих планів.
Вони вирішуються методами прийняття рішень в умовах невизначеності (теорії ігор), експертних оцінок, евристичного програмування, теорії адаптації й навчання.
Стосовно до виробництва під "операцією" будемо розуміти сукупність дій, що здійснюються для досягнення певної мети, наприклад, освоєння виробництва нового виробу, забезпечення виробництва у відповідності до плану і т.д.
Інколи в результаті дослідження вдається виявити єдине строго оптимальне рішення, але частіше — виділити галузь рівноцінних оптимальних рішень. В межах цієї галузі особі, що приймає рішення, надається можливість зробити свій вибір. Для ілюстрації вибору використаємо приклади.
План постачання підприємства. Завдання операції — забезпечення сировиною при мінімальних витратах на перевезення. Показником ефективності являються мінімальні витрати в місяць.
Продаж сезонних товарів. В якості показника ефективності можна взяти середній очікуваний прибуток від реалізації товарів за сезон.
Медичне обслуговування. Показником можна визначити середній процент хворих і носіїв інфекції, яких вдалося виявити.
В більшості завдань вибір показника ефективності не простий і вирішується неоднозначно.
Математичні методи в ІСО використовуються як засоби досягнення результату, тобто кількісні результати не являються вичерпуючими для рішення. ЛПР (як і в усіх методах прийняття рішення) повинно враховувати мораль, традиції, звички й інші соціально-психологічні фактори.
При використанні методів ІСО треба керуватися наступним.
Враховувати, що діяльність будь-якої підсистеми здійснює вплив на роботу інших підсистем і всієї системи в цілому. Тому необхідно визначити всі суттєві взаємозв'язки і встановити їх вплив на поведінку всієї організації в цілому. Це так званий "системний підхід".
Проводити дослідження силами групи працівників, утвореної із спеціалістів різного профілю (інженерів, економістів, психологів, технологів, математиків і т.п.). Така група зможе всебічно розглянути будь-яке завдання з різних точок зору і вияснити, який підхід чи яка комбінація підходів являється найкращою.
Треба сказати, що спочатку треба випробувати різні підходи (технічні, економічні, психологічні і т.п.) й вибрати найбільш прийнятний з них.
Наприклад, перед підприємством стоїть завдання підвищення продуктивності праці. Як при цьому вчинять спеціалісти? Інженер — технолог буде розглядати проблему з точки зору удосконалення технологічних процесів; організатор — з точки зору покращення організації праці, виробництва й управління, скорочення втрат робочого часу; економіст — з точки зору створення системи матеріальної зацікавленості працівників в результатах своєї праці; соціолог і психолог будуть піклуватися про створення нормального психологічного клімату в колективі. Але, що повністю очевидно, найбільш доречним буде комплексний підхід. Саме цією позицією, а також дякуючи суті попередньої, метод ІСО багато в чому схожий до системного аналізу.
Проводити ІСО в тих системах, в яких неможна з яких-небудь причин здійснювати експерименти, чи якщо ці експерименти вимагають великих затрат (в тому числі, й часу).
При цьому використовують статистичні дані, одержані в більшості випадків, і на основі аналізу цих даних встановлювати функціональні співвідношення, що зв'язують між собою багато змінних, які визначають поведінку системи. Виходячи з цих спів відносин, будується модель, яка мас форму рівняння.
Моделі з математичної точки зору можуть бути дуже складними, але структура їх досить проста:
Е = Г(хі,уі),
де Е — міра загальної ефективності; f — функція, що задає відношення між Е, хі, уі; хі, — керовані змінні, що визначають поведінку системи; ,уі — некеровані змінні, що визначають поведінку системи (дії конкурентів, економічна обстановка і т.д.). х, — це ті фактори, па які може вплинути ЛПР, для чого необхідно визначити їх перелік і встановиш значимість кожного фактора.
Щоб знайти оптимальне рішення з допомогою такої моделі, треба визначити значення керованих змінних хі,, при яких міра загальної ефективності буде максимального. Інколи величина Е може бути мірою неефективності, наприклад, Е — величина витрат чи виробничі втрати, які повинні мінімізуватися.
Однак, одержане таким чином оптимальне рішення не єдине найкраще рішення реального завдання, так як сама модель ніколи не може бути точним описом завдання, інакше кажучи, ступінь підвищення оптимальності залежить від підвищення ступеня відображення моделлю ситуації.
В загальному випадку всі величини, що входять в модель, можна розподілити на три основні групи.
До першої групи відносять, так звані, ендогенні змінні, які інколи ще називають фазовими. Ці змінні визначають стан операції па даний момент часу. Якщо ці змінні відомі на деякому інтервалі часу, то вважається, що стан операції на цьому інтервалі часу повністю визначено. Як правило, фазові змінні являються кількома функціями і повинні визначатися з самої моделі операції.
До другої групи відносяться екзогенні змінні (чи просто «параметри»). Ці змінні в певному значенні являються зовнішніми по відношенню до моделі, тобто не визначаються з моделі, а повинні тим чи іншим способом бути задані ззовні.
До третьої групи відносяться змінні, значення яких може формувати оперуюча сторона. Ці змінні зазвичай називають керованими. Відмінність керованих від екзогенних змінних величин полягає в тому, що значення останніх не залежить від волі оперуючої сторони.
Традиційною вимогою, яку ставлять до операційних моделей тих чи інших процесів (явищ), являється вимога замкнутості. Замкнутість моделі процесу проходження операції означає, що як тільки відомий початковий стан операції й відомі на деякому інтервалі часу параметри моделі й управління, то сукупність зв'язків між всіма вищепєреліченими величинами (тобто модель процесу) дозволяє визначити на даному інтервалі часу всі фазові (єндогеш-іі) змінні і тим самим мати повне (в рамках даної моделі) уявлення про стан операції на цьому відрізку часу.
Методи розробки математичних моделей, їх перевірка і розв'язання досить повно висвітлені в літературі. Проте для їх використання й розв'язання потрібна серйозна математична підготовка, якою повинні володіти системні аналітики.
ІСО знаходять широке використання:
при виборі ефективних варіантів використання трудових ресурсів, обладнання, матеріалів і грошей;
при розподілі ресурсів, при якому досягається максимальна ефективність виробництва; оптимізації обслуговування виробництва (мінімізація втрат);
при раціональній організації доставки на підприємство матеріалів і напівфабрикатів;
при виборі оптимального маршруту внутрізаводського транспорту;
при маршрутизації кільцевої системи перевезення вантажів та інші завдання, які розв'язуються з допомогою застосування прийомів лінійного програмування.
Лінійне програмування являється методом визначення оптимального поєднання обмежених ресурсів для досягнення бажаної мети і вважається одним із вдалих застосувань ІСО. Воно обґрунтоване на пропозиції, що між змінними х,і у, існує лінійна залежність і можна визначити обмежену кількість варіантів шляхом розв'язання лінійних рівнянь, завдяки чому можна знайти оптимум по відношенню до витрат, терміну погрузки обладнання і т.п.
Найбільшого використання метод лінійного програмування одержав при розв'язанні комплексних проблем, таких, як виробниче планування (завдання Л.В.Канторовича — радянського вченого, одного з небагатьох лауреатів Нобелівської премії в галузі управління). Цей метод знайшов широке використання при встановленні фрахтових ставок і маршрутів суден, інших транспортних засобів (транспортне завдання), погрузці виробничих і складських приміщень при найменших витратах і т.д. Використовуються також методи, динамічного, параметричного, блочного і випуклого програмування, з деякими з яких читач познайомиться дещо пізніше.
Необхідно також відзначити, що деякі методи дослідження операцій і системного аналізу знайшли застосування при використанні теорії масового обслуговування.
Список літератури:
https://ru.osvita.ua/vnz/reports/management/13787/
http://referat-ok.com.ua/work/metodi-prijnjattja-upravlinskih-rishe-2/
https://works.doklad.ru/view/k-0YKnxuHJw/all.html
https://uareferats.com/index.php/referat/details/17693