«Механізми планування діяльності з антикризового управління підприємством» сторінка 3

1 2 3 4 5 6

Ім'я файлу: КР Операційний менеджмент (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 240кб.
Дата: 01.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
topref.ru-191530.doc
05.05.21.docx
Удосконалення внутрішньофірмового планування.doc
Адміністративне право.docx

1.2. Кризовий стан підприємства як об’єкт управління

Враховуючи інтереси підприємства як суб'єкта мікроекономічної системи і держави загалом, запропоновано розглядати кризовий стан підприємства як об'єкт управління. З цією метою побудовано структурно-логічну схему виникнення кризи та визначено чинники, що спричиняють кризу підприємства.

Думку про кризу, здебільшого як крайнє загострення суперечностей підприємства, коли можуть виникнути збої в основних підсистемах підприємства, що ставить під загрозу весь його подальший розвиток, підтримують В.І. Кошкін [7, c.150-182], І.А. Бланк [8, с.19-32], А.М.Штангрет та О. І. Копилюк [9, c.43–68], К. Херманн, О. П. Жарковська та Б. Є. Бродський [10, с.115–141].

Інший погляд на проблему,полягає в тому, що криза розглядається як явище, зорієнтоване на ломку старого , та відповідно, сприймається у якості плацдарму для проведення реструктуризації. Кризові явища можуть бути позитивними, коли сприймаються у якості «поворотної крапки до кращого майбутнього» (відповідні дослідження проводилися А. Крутіком, Ш. Ру-Дюфором [11, с.71], Т. Пошаном і Е. Мореєном [12, с.80–99]).

Рис.1.2 - Аспекти виникнення кризи
До політичних факторів, які негативно відображаються на функціонуванні підприємства, відносять не тільки політичну нестабільність, але й встановлені державою обмеження та заборони щодо здійснення підприємницької діяльності, незадовільне оподаткування та ін. Своєрідний вплив здійснюють соціальні зовнішні фактори. Так погіршення криміногенної ситуації та корупція навряд чи забезпечать розквіт бізнесу для більшості підприємств. Тотальне зростання цін, враховуючи ріст цін на енергоносії, падіння промислового виробництва разом зі зростанням усіх видів неплатежів,зокрема, між підприємствами, призвело до виникнення на багатьох підприємствах симптомів банкрутства і кризових явищ. Усе вищезазначене спричиняє погіршення інвестиційної привабливості національних підприємств та безперечно викликає вивезення капіталу за межі країни.

Для того, щоб визначити сутність антикризового управління підприємством,потрібно проаналізувати різні наукові економічні підходи, які зокрема розглядають антикризове управління : як управління підприємством в умовах загальної кризи економіки(враховуючи кризи галузевого спрямування); управління підприємством, яке потрапило до кризи через побудову системи незадовільного менеджменту на підприємстві; управління підприємством на межі банкрутства; управління в період банкрутства.

Успішною стратегією керівника має бути врахування як позитивного, так і негативного сценаріїв розвитку подій (рис.1.3). Це викликано тим, що криза є будь-якою нестандартною ризикованою ситуацією, яку неможливо запланувати в нормальному режимі підприємницької діяльності.

Рис. 1.3 - Розвиток кризи
Про виникнення негативної кризи можна говорити не тільки за наявності збиткового виробництва підприємства, але й при недоотриманні раніше запланованої частини прибутку, інших негативних явищах. На перший погляд, вказане може бути легко усунено завдяки здійсненню звичайних оперативних заходів з подолання короткострокових перешкод під час діяльності підприємства. Але відсутність планів стратегічного розвитку підприємства та їхнього моніторингу, тимчасові рятувальні дії, недостатні зусилля з ліквідації збоїв виробничо-фінансової діяльності, невміння правильно виявити причини виникнення мікрокриз, існування помилок в системі управління підприємством, призводить перетворення легкого кризового процесу до катастрофічного.

Запобіжною силою проти вищезазначеного процесу є виявлення причин виникнення криз на підприємстві, їхніх видів та можливостей подолання через застосування системи антикризового управління, пам’ятаючи при цьому, що кожна криза є по-своєму унікальною та потребує особливого підходу.

До причин, які генерують виникнення криз на підприємстві,відносять зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів відносять такі, на які підприємство не може впливати (впливає частково), вони мають більш інтенсивний характер у динаміці. Внутрішні фактори зосереджені на умовах,що виникають під час здійснення підприємницької діяльності та носять суб’єктивний характер, однак мають об’єктивну природу виникнення.

В антикризовому управлінні особливе чільне значення має якість керівництва, здатність основних менеджерів підприємства вирішувати самим складні проблеми бізнесу, використовуючи весь сучасний інструментарій на основі новаторських методів і прийомів.

Для визначення конкретних причин, що призвели до кризи необхідно визначити основні складові структурно-логічної схеми кризи. Це – стратегічна криза, криза результату і фінансова криза. Спочатку підприємство оперує поняттям "потенціал досягнення успіхів", який зводиться до отримання запланованого рівня доходів, рентабельності та витрат. Але потенціал поступово вичерпується, що призводить до відсутності заміни застарілим товарам і послугам , що давали значний обіг. Таке підприємство перебуває у стані стратегічної кризи, яка характеризується неефективністю виробничого процесу, а також застарілою системою управління, неадаптованою до внутрішніх і зовнішніх умов, що змінилися. Окрім низької технічної і технологічної оснащеності виробничого процесу, причинами кризи можуть виступати неефективність маркетингової політики підприємства у вивченні споживацького попиту, а також перешкоди в постачанні та просуванні товарів і послуг на ринок збуту. Основною ознакою настання стратегічної кризи є зниження конкурентоспроможності вироблюваних товарів і послуг, зменшення обсягів продажів, зростання невиправданих витрат виробництва і реалізації, а також негативний ефект масштабу.

Криза результату виникає тоді,коли зниження обігу по застарілому лідер – продукту призводить до підвищення витрат на його складування. Він характеризується уповільненням зростання виторгу, відсутністю прибутку, неефективністю виробничої і фінансової діяльності підприємства. Криза настає внаслідок низького рівня рентабельності виробництва і характеризується зростанням збитків внаслідок виробничої і господарської діяльності підприємства. Причиною виникнення кризи результату виступають помилки в галузі управління витратами й організації господарського процесу на підприємстві.

Криза ліквідності в класичному значенні виникає через невідповідність структури оборотних коштів джерелам їх фінансування на підприємстві. Також її можна класифікувати як фінансова криза, яка характеризується неплатоспроможністю підприємства через дефіцит грошових коштів, унаслідок чого виникає розбалансованість активів і пасивів, яка визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. До ознак фінансової кризи належать: випереджаюче зростання кредиторської заборгованості, порівняно із зростанням ліквідних оборотних активів; негативний показник власного оборотного капіталу; негативний грошовий потік.

Причинами виникнення фінансової кризи є неплатежі, що збільшуються, за відвантажені товари або надані послуги, робота підприємства з ненадійними партнерами, наявність невиправдано великого складського запасу сировини , матеріалів і готової продукції. У цих умовах підприємство здійснює неефективні довготермінові фінансові вкладення, які також є відволіканням засобів з обороту. Інакше кажучи, виникнення фінансової кризи зумовлено неефективним управлінням структурою оборотного капіталу і джерелами його фінансування.

Таким чином, інтегруючи розглянуті вище складові кризи, розглянемо наступну структурно-логічну схему кризового стану підприємства (рис. 1.4).

Така структурно-логічна схема розвитку кризи підприємства дозволяє констатувати існування наступної закономірності. Кожне подальше економічне явище дає сигнал більшої сили і тієї ж спрямованості, що і попередні. Проте, така проста залежність навряд чи відображає істотно складніші і суперечливі процеси, що відбуваються в реальній практиці господарювання.

Рис.1.4 - Структурно-логічна схема кризи підприємства

Тому необхідний постійний контроль за ланцюжком, ініційованим тим або іншим початковим економічним явищем, що дозволить своєчасно знайти характер і глибину дії початкового явища на подальші.

Розглядаючи кризовий стан як об'єкт управління, вважаємо, що розвиток кризи можна розглядати як результат взаємної і комплексної дії трьох найважливіших чинників.

Три чинники, що спричиняють кризу підприємства:
1. Незадовільне керівництво, яке є первинним внутрішнім чинником і головною першопричиною розвитку кризи. Виокремлюють такі вади керівництва, які зумовлюють кризовий тип менеджменту: владний склад керівників, недостатні знання керівництва; незбалансована адміністративна команда; відсутність стратегічного підходу; слабка дисципліна; аморальність і недостатність ентузіазму;

2. Недостатній контроль, який проявляється у трьох аспектах: відсутність планування і необґрунтоване ухвалення рішень; недостатній фінансовий контроль; недостатність маркетингових зусиль.

3. Доведено, що для ефективної роботи підприємства керівник повинен: оцінювати кон'юнктуру, в якій діє компанія, надаючи передусім увагу зовнішнім чинникам; оцінювати наявність ресурсів; встановлювати мету і визначати стратегію діяльності підприємства; розробляти довго- та короткотермінові програми дій для досягнення поставленої мети. Незнання або неможливість якісно і своєчасно виконувати ці функції підштовхують підприємство до неминучого краху.

Типовими помилками в цій сфері є:

недостатній бюджетний контроль;
невикористовування планів руху грошової готівки;
неповна інформація про рентабельність виробництва і реалізації окремих видів продуктів;
недостатній контроль за кредиторами;
надмірні витрати;
недостатність маркетингових зусиль для розширення обсягів збуту;
дисбаланс дій.

Зовнішнім проявом впливу цього чинника є:

недостатність власного капіталу, через обмеженість фінансових ресурсів засновників і (або) нездатність до самофінансування;
надмірна залежність від кредитних ресурсів або перевищення кредиту як джерела капіталу і можливої втрати контролю над частиною бізнесу;
висока питома вага умовно-постійних витрат передусім на оплату позикового капіталу. За цих умов підприємства вимушені частину валового доходу спрямовувати на фінансування позикового капіталу;
неефективна структура витрат (перевага умовно-постійних витрат) унаслідок високих відсотків, низької продуктивності праці або надмірних інвестицій до основних фондів (постійні активи), негативної дії ефекту операційного важеля під час скорочення обсягів виробництва;
"перерозвиток" бізнесу, тобто ситуація, у якій бізнес розширяється швидше, ніж його можливість фінансувати себе. Вартість залучення позик в умовах критичної структури капіталу критично зростає, що і може зумовити збитковість діяльності;
здійснення великих інвестиційних проектів, особливо якщо у разі невдачі зазнає шкоди весь власний капітал;
отримання значних форс-мажорних збитків за наслідками проведення окремих господарсько-фінансових операцій, які зумовлюють одночасну втрату великого обсягу власного капіталу, який не може бути швидко відновлений.

Напрямок розвитку кризових процесів багато в чому залежить від якості управління підприємствами. Висока компетентність антикризового менеджменту дозволяє, з одного боку, визначити конкретні об'єкти управлінської дії, з іншою, своєчасно надавати ефективну дію на локалізацію кризових процесів.

1 2 3 4 5 6

скачати