«Механізми планування діяльності з антикризового управління підприємством» сторінка 2

1 2 3 4 5 6

Ім'я файлу: КР Операційний менеджмент (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 240кб.
Дата: 01.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
topref.ru-191530.doc
05.05.21.docx
Удосконалення внутрішньофірмового планування.doc
Адміністративне право.docx

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1. Антикризове управління: сутність і значення

На сучасному етапі розвитку економіки спостерігається загострення кризових явищ як на глобальному, так і регіональному рівнях. Причиною зародження криз є ряд чинників, зокрема: нестабільна ринкова ситуація, зміни в організації виробництва, реструктуризація кадрів, зміна зовнішніх економічних умов, несприятливі події на урядовому рівні [1].

Досить часто все це призводить до негативних змін та тенденцій середовища, в якому здійснює свою діяльність підприємство, а отже і до зростання ймовірності настання економічних ризиків.

Для ефективного ведення бізнесу в сучасних умовах необхідно вміти адаптуватися до змін, які відбуваються на мікро- і макрорівні, та, найголовніше, своєчасно запобігати проявам негативних факторів. Для цього на підприємстві повинна розроблятися та функціонувати система антикризового управління.

Антикризове управління – це спеціально організоване, постійно діюче управління, що має на меті негайне виявлення ознак кризового стану, а також їх ліквідацію задля забезпечення відновлення діяльності окремого підприємства та запобігання його банкрутству [2].

Антикризове управління – це основний елемент системи управління підприємством, який необхідно активізувати ще на етапі заснування суб’єкта господарювання. Відповідно до особливостей, які закладаються в основу антикризового управління, виділяють декілька видів (рис. 1.1) [3, с 2].

Так, залежно від цілей реалізації антикризове управління поділяється на реактивне та превентивне.
Реактивне антикризове управління – це управління, яке характеризується чіткими та конкретними цілями, плануванням і впровадженням та базується на незначній кількості заходів з метою досягнення до кризового стану підприємства.

Рис. 1.1 - Видова класифікація антикризового управління
Превентивне (попереджувальне) антикризове управління – це управління, реалізація якого здійснюється на основі узагальнюючих цілей, які формуються на рівні планування. Це основний інструмент реалізації стратегічних завдань менеджменту загальної структури підприємства.

Залежно від особливостей розвитку та стану підприємства, антикризове управління поділяється на попереджувальне, кризове та після кризове.

Попереджувальне антикризове управління – це управління, що спрямоване на передбачення кризи, зокрема причин її виникнення та прогнозування динаміки розвитку ситуації з метою нейтралізації кризи.

Кризове управління – це процес виявлення можливих загроз та кількісної оцінки кризоутворюючих факторів, розробки антикризової програми для забезпечення поступального розвитку підприємства.
Після кризове управління – це управління, яке спрямоване на оцінку посткризового стану підприємства, планування його діяльності та реалізацію бізнес-проекту.

За наявністю ознак кризи чи її відсутності, антикризове управління підприємством поділяється на активне та пасивне.
Активне антикризове управління – системою заходів щодо діагностики кризового стану підприємства і виведення його з ситуації, яка виникає на стадіях гострої переборної і непереборної кризи, за допомогою застосування активних фінансових процедур.
Пасивне антикризове управління – управління процесів на підприємстві з врахуванням появи можливих небезпек у майбутньому.

Антикризова програма підприємства – центральна ланка антикризового управління, що пов'язує його мету і систему цілей, способи їх досягнення із завданням виходу з нестабільного положення і забезпечення подальшого динамічного розвитку суб'єкта господарювання [4].

На ефективність антикризового управління вагомий плив має ступінь реалізації його функцій, зокрема: управління до настання та в умовах кризи, управління виходом з кризової ситуації, урівноваження нестабільних ситуацій, скорочення збитків, вчасне прийняття рішень [5].

Кризові явища становлять значну загрозу глобального характеру, оскільки будь-яке підприємство – це складова частина одночасно національної, територіальної і галузевої системи господарювання. Саме тому елементи антикризового управління доцільно впроваджувати як на успішно функціонуючих підприємствах, так і на тих, що знаходяться в кризовому становищі з метою їх оздоровлення.

Впровадження та реалізація системи антикризового управління передбачає отримання певного позитивного результату. Досягнення даної цілі неможливе без наступних факторів:

– якість професійної підготовки суб'єкта, що здійснює антикризове управління, та його готовність проводити заходи у екстремальних ситуаціях;

– створення професійної антикризової команди;

– введення інновацій;

– розробка методології прийняття управлінських рішень за умови можливого виникнення ризиків;

– обґрунтованість прийомів прогностично-аналітичних досліджень;

– доцільність сформованої антикризової програми;

– наявність необхідного програмного забезпечення для діагностики та прогнозу стану підприємства [6].

Як і будь який процес, система антикризового управління потребує певної оцінки її результативності. Для підприємства важливу роль відіграє наявність позитивної динаміки змін основних фінансових показників від початку впровадження антикризових процедур. Варто взяти до уваги, що чим вищою є швидкість одержання задовільних змін, тим раніше суб’єкт підприємницької діяльності зможе подолати тенденцію до зростання збитків.

Для переконання, що проведені заходи були обґрунтованими з точки зору витрат, слід проаналізувати економічність процесу досягнення позитивного результату, а також переконатися, що наявні зміни є достатніми для відродження здорового функціонування підприємства.

Базуючись на викладених вище міркуваннях, можна дійти наступних висновків:

1) Антикризове управління – сукупність прийомів та методів, що дозволяють вчасно попередити фінансову кризу та уникнути банкрутства.

2) Будь-яка управлінська діяльність певною мірою повинна бути антикризовою.

3) Проблеми кризових явищ на мікрорівні не є локальними, і жоден суб'єкт системи національної економіки не має інтересу щодо банкрутства підприємств.

4) Основні положення антикризового управління говорять, що: кризи можна прогнозувати, певною мірою випереджати та усувати; існує можливість та необхідність підготовки до криз; кризові наслідки підлягають пом'якшенню; антикризове управління потребує застосування особливих підходів, спеціальних знань та досвіду.

1 2 3 4 5 6

скачати