1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Bedyukh_Yuliya_Oleksandrivna_Mm-21.docx.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1895кб.
Дата: 22.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx
Конфуцианство.doc
ZMIST2.docx
1111 Методологія та методи наукового дослідження.ppt
Кримінально- процесуальне право.docx
Історичне есе на тему Соціально-економічне та політичний розвито
Історична довідка про Тараса Шевченка.docx
службова Никифорову.docx
Zubchaste_koleso.docx

ДОДАТОКЕМіС2.docx
ФБ_КП_ЦарікС.О._(fixed) (1).doc
21.pdf
Хоменко Поради батькам при запинках в мовленні у дітей.docx
Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
1 ENDOCRINE SYSTEM.docx
Задачи похідна.docx
цуацаца.rtf
case-tehnologiya-rozroblennya-vimog-do-programnogo-zabezpechenny
gosudarstvennoe_i_municipalnoe_upravlenie-shpargal.pdf
текст доклада ъ.docx
Типи календарів.docx
курсова психологія.doc
Реферат 2629.docx
пояснююча записка111.doc
Зміст практики.doc
Основи автоматики. Лекція 2.docx
Особливості організації інклюзивного навчання.docx
Практичне завдання_1.docx
Контрольні запитання ЛР № 8.docx
2 питання.rtf
Документ Microsoft Office Word.docx
kazedu_179257.docx
Рожков_Ниссенбаум_ТЧМК_лекции.doc
Курсова_робота_Пасевич_Аліна,_ЮД_046,_1_курс.docx
1 (1).docx
конспект заняття.docx
d71d73ee90c56_1797715607_1707122403.doc
1.2 Основні чинники, що визначають конкурентоспроможність
підприємств у сфері гостинності
Маркетинг займає важливе місце в управлінні конкурентоспроможністю підприємства. Так розроблена і впроваджена ефективна маркетингова політика підприємства зможе зміцнити та розширити позиції підприємства на ринку, сформувати позитивний образ у споживачів і вигідно виділити продукцію серед продукції конкурентів. Це в свою чергу і є конкурентоспроможністю підприємства на ринку товарів і послуг.
Конкурентоспроможність
- це така властивість об'єкта, яка характеризується ступенем реального або можливого задоволення певної потреби у порівнянні з подібними об'єктами, які існують на цьому ринку.

13
Конкурентоспроможність об'єкта визначається або по відношенню до конкретного ринку або до певної групи споживачів. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства.
Отже, висока конкурентоспроможність країни характеризується високим рівнем життя в ці дні.
Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства дає змогу:
– визначити необхідні для підприємства управлінські завдання, накшталт визначення підходів щодо виробництва продукції, її технології та подальшого збуту, тощо;
– приймати рішення, наприклад щодо збільшення чи зменшення витрат, щодо вибору сегменту для збуту товару, тощо;
– розробити напрямки щодо підвищення ефективності підприємства, підтримки конкурентних переваг та можливостей, тощо;
– пристосувати підприємство до сучасного ринку та його умов, задля забезпечення конкурентних переваг та здобуття споживача [51].
Оцінка конкурентоспроможності підприємства полягає в розрахунку,
інтерпретації і оцінки комплексу показників, що характеризують стан ринкового середовища і різні сторони діяльності підприємства, які формують його конкурентоспроможність.
У системному вигляді теоретико- методологічний підхід оцінки конкурентоспроможності підприємства представлено на схемі. Він складається з трьох укрупнених організаційно- економічних блоків: об’єкт, суб’єкт, мета, завдання та принципи оцінки конкурентоспроможності підприємства; порядок виконання аналітичних процедур; інформаційне, методичне, нормативно-правове та технічне забезпечення оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Аналізуючи підходи щодо оцінки конкурентоспроможності, була виявлена
їх значна кількість, тому доцільним є їх систематизація в відповідні групи.
Можна запропонувати таку класифікацію методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, яка передбачає їх розподіл на окремі групи за певною ознакою.

14
Блок 1
Отже, існують такі групи оцінки конкурентоспроможності підприємства:
1. Графічні. Метод характеризується своєю простотою створення та наочністю. Проте, узагальненого значення конкурентоспроможності він не створює. Приклад такого методу – «Діаграма конкурентоспроможності».
2. Матричні. Метод базується на створенні таблиці з впорядкованими по рядкам та стовпцях елементами. Наприклад, матриця БКГ, конкурентна карта ринку, тощо. Проте знову ж таки, метод не дає узнагальненого значення конкурентоспроможності.
Розрахункові методи можна поділити на 2 групи:
Об’єкт оцінки

конкурентоспроможність продукції;

потенціал підприємства
(фінансовий, виробничий, трудовий, інноваційний, техніко- технологічний, тещ)

організаційно-управлінські можливості;

маркетинг;

ринкова активність підприємства
Суб’єкти оцінки КСП

підприємство-виробник продукції;

підприємства – конкуренти;

підприємства-споживачі
(переробними сировини);

інвестори;

держава
Мета оцінки КСП
Отримання достовірної інформації про поточний стан підприємства на конкурентному ринку для досягнення відповідного рівня конкурентоспроможності підприємства та забезпечення можливостей його підвищення, а також оцінки зовнішніми користувачами перспектив партнерства, кредитування, інвестування та можливості впливу на економічний розвиток регіону, галузі.
Завдання оцінки КСП

визначення рівня поточної конкурентоспроможності підприємства;

встановлення основних тенденцій та закономірностей зміни рівня конкурентоспроможності підприємства;

визначення слабких та сильних сторін, які впливають на конкурентоспроможність підприємства;

оцінка привабливості партнерства з підприємством;

оцінка привабливості для інвестиційної діяльності;

оцінка перспектив економічного розвитку для регіону (галузі)
Принцип оцінки КСП

системності:

комплексності;

об’єктивності;

оптимальності;

науковості;

інформаційного забезпечення;

динамічності;

безперервності;

порівняльності;

ефективності дослідження
Методи оцінки КСП

методи засновані на аналізі порівняльних переваг;

методи, що базуються на теорії рівноваги фірми і галузі;

методи, побудовані на основі теорії ефективної конкуренції;

методи, засновані на теорії якості товару;

матричні методи оцінки конкурентоспроможності;

комплексні методи (в тому числі інтегральні)

15
– специфічні методи, які дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства за різноманітними аспектами його діяльності, до прикладу маркетингової, інноваційної, виробничої, тощо;
– комплексні методи, які засновані на комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності компанії.
3. Комбіновані [38].
До ключових методів оцінки конкурентоспроможності підприємства належать наступні методи:
– Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції [41, с.75]. Метод заснований на припущені, що найефективнішим та найконкурентоздатнішим підприємством є те, в якому відбувається злагоджена робота його підпрозділів, що таким чи іншим чином використовують ресурси фірми. Під час застосуванні методу, оцінюється кожен підрозділ та те, настільки ефективно він використовує ресурси фірми. Оцінюються 4 групи показників, наведені нижче (табл. 1.2).
Таблиця 1.2.
Критерії і показники конкурентоспроможності підприємства
Критерії і показники конкурентоспроможності підприємства та товару
Роль показника в оцінці
Правило розрахунку показника
1 2
3 1. Ефективність виробничої діяльності підприємства
1.1. Витрати на виробництво одиниці продукції, грн. / грн
Відображає ефективність витрат при випуску продукції
Валові витрати / Обсяг випуску продукції
1.2. Фондовіддача, грн. / грн.
Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів
Обсяг випуску продукції /
Середньорічна вартість основних виробничих фондів
1.3. Рентабельність товару,
%.
Характеризує ступінь прибутковості виробництва товару
Прибуток від реалізації×100/
Повна собівартість продукції
1.4. Продуктивність праці, тис. грн. / чол.
Відображає ефективність організації виробництва та використання робочої сили
Обсяг випуску продукції /
Середньоспискова чисельність працівникі
2.Фінансовий стан підприємства
2.1. Коефіцієнт автономії
Характеризує незалежність підприємства від позикових джерел
Власні засоби підприємства/
Загальна сума джерел фінансування
2.2. Коефіцієнт платоспроможності
Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання
і вимірює вірогідність
Власний капітал / Загальні зобов’язання

16
Продовження таблиці 1.2
1 2
3 банкрутства
2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Відображає якісний склад засобів, що є джерелами покриття поточних зобов’язань
Грошові кошти і цінні папери, що швидко реалізуються / Короткострокові зобов’язання
2.4. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів
Характеризує ефективність використання оборотних коштів. Відповідає часу, протягом якого оборотні кошти проходять усі стадії виробництва і звернення
Виручка від реалізації продукції /Середньорічний залишок оборотних коштів
3. Ефективність організації збуту та просування товарів
3.1. Рентабельність продажу,
%
Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни товару
Прибуток від реалізації х 100
/ Обсяг продажу
3.2. Коефіцієнт затовареності готовою продукцією
Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про зниження попиту
Обсяг нереалізованої продукції / Обсяг продажу
3.3. Коефіцієнт завантаження виробничих потужностей
Характеризує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби побуту
Обсяг випуску продукції/
Виробнича потужність
3.4. Коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збут
Характеризує економічну ефективність реклами і засобів стимулювання збуту
Витрати на рекламу і стимулювання збуту /
Приріст прибутку від реалізації
4. Конкурентоспроможність товару
4.1. Якість товарів
Характеризує здатність товару задовольняти потреби відповідно до його призначення
Комплексний метод
4.2. Ціна товару
Характеризує доступність товару для споживача
Визначається різними методами
Розрахунок критеріїв і коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства проводиться за формулою середньозваженої арифметичної [41, с.89].
Коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства розраховується за формулою:
ККО=0,15ЕВ+0,29ФС+0,23ЕЗ+0,33КТ, (1.1) де ЕВ- ефективність виробництва;
ФС – фінансовий стан організації;

17
ЕЗ- ефективність збуту;
КТ- критерій КСП товар; а 0,15; 0,29; 0,23; 0,33 – коефіцієнти вагомості критеріїв
ЕВ= 0,31РВ+0,19Ф+0,4РТ+0,1ПП (1.2)
де ЕВ- ефект. виробництва
РВ- рівень витрат
Ф- фондовіддача
РТ- рентабельність товару
ПП- продуктивність праці
ФС= 0,29КА+0,2КП+0,3КЛ+0,15КО, (1.3)
де ФС – фінансовий стан організації;
КА - коефіцієнт автономії організації;
КП - коефіцієнт покриття;
КЛ - коефіцієнт абсолютної ліквідності;
КО – коефіцієнт обороту оборотних коштів.
ЕЗ= 0,37РП+0,29КЗ+0,21КВ+0,13КР , (1.4)
де ЕЗ- ефект. збуту
РП - рентабельність продажу продукції
КЗ- коефіцієнт затовареності
КВ- коефіцієнт завантаження виробничих потужностей
КР- коефіцієнт ефективності реклами
КТ- критерій КСП товарів [49]
Ще одним методом оцінки конкурентоспроможності є метод бенчмаркінга – це сучасний метод, який успішно зарекомендував себе і широко використовується у практиці американських, японських, західноєвропейських та вітчизняних вчених і бізнесменів [24].
Суть цього методу полягає у тому, що компанії порівняють свою діяльність з діяльністю інших компаній з метою підвищення ефективності роботи підприємства та збільшення конкурентоспроможності.
До методів, які характеризують рівень фінансово-економічної діяльності підприємства можна віднести:
– методи фінансово-економічного аналізу;
– методи прогнозування фінансового стану підприємства;
– екстраполяція;
– метод термінів оборотності;
– метод бюджетування;

18
– метод складання прогнозної звітності підприємства [6].
Після детального розгляду таких понять, як «маркетинг» та
«конкурентоспроможність», необхідно зазначити яке місце займає маркетинг в системі управління конкурентоспроможністю підприємства.
Маркетингова діяльність підприємства сфери гостинності може оцінюватися як за кількісними показниками, наприклад розрахунок рентабельності діяльності, прибутку, облік інфляції, тощо, так і за якісними.
Наприклад імідж і репутація фірми, рівень пізнаваності торговельної марки, тощо.
Аналіз конкурентоспроможності підприємства на ринку допускає вивчення факторів, що впливають на відношення покупців до підприємства та
її продукції і як результат — зміна частки продукції підприємства на ринку.
Усі фактори конкурентоспроможності можна умовно розділити на зовнішні й внутрішні. [28].
На конкурентоспроможність закладів сфери гостинності впливає багато чинників, які необхідно враховувати при визначенні імперативів діяльності. До зовнішніх факторів можна віднести:
1. Загальна соціально-економічна політика країни;
2. Ціни на продукцію, яка виробляється закладами, або послуги, які надаються. На конкурентному ринку переваги отримує той заклад, який має можливість запропонувати більш низьку ціну в порівнянні з конкурентами.
Але при цьому така ціна повинна відшкодовувати всі витрати закладу і забезпечувати отримання прибутку. Конкуренція зростає серед закладів сфери гостинності відкритої мережі, тобто таких, що обслуговують усі верстви населення;
3. Урахування вимог споживачів до якості продукції, яка виробляється або послуги, які надаються;
4. Місце розташування закладів сфери гостинності та зручність для споживачів при їх відвідуванні. Особливості розвитку транспортної системи міста з урахуванням також основних напрямків і інтенсивності пасажирських

19 та пішохідних потоків; наявність і облаштованість місця для паркування
(платного чи безплатного) індивідуальних автомобільних тощо;
5. Впровадження новітніх технологій та інноваційних систем у виробництві продукції підприємств сфери гостинності та надання послуг.

30

Не менш поширеним зараз є використання нових видів сировини і продуктів при приготуванні страв, використання нових видів теплової обробки
і устаткування; використання біологічно активних добавок на основі рослинної
і іншої сировини для виготовлення страв функціонального призначення.
У зв’язку з чим поступова заміна традиційного асортименту харчових продуктів на функціональні, які сприяють підтриманню нормального функціонування всіх органів і систем організму людини, забезпеченню здоров’я і довголіття, є основним напрямом розвитку цивілізованого ринку і одним з основних напрямків підвищення конкурентоспроможності закладів сфери гостинності [30].
Внутрішні фактори – це контрольовані чинники діяльності закладів сфери гостинності. До них відносяться:
1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства
(організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень управлінського персоналу і т. д.).
2. Потреба закладу сфери гостинності в персоналі відповідно до цілей, завдань обраної стратегії на перспективу; оцінка потреб закладу у розвитку компетентності персоналу (первинна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації, отримання другої вищої освіти).
3. Система технологічного оснащення. Оновлення обладнання та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.
4.
Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів суттєво впливають на конкурентоспроможність підприємства.
5. Збут продукції, його об’єм та витрати на реалізацію [30].

20
Особливий характер конкуренції у бізнесі сфери гостинності пов’язаний з функціями, що взагалі властиві підприємствам: виробництво, реалізація та організація споживання продукції. Така комплексність та поєднання функцій виробничої та невиробничої сфер обумовлює ускладнення предмету конкуренції на підприємствах сфери гостинності.
На відміну від підприємств більшості галузей, предметом конкуренції для яких є переважно продукція, робота чи послуга, для підприємств сфери гостинності конкурентоспроможність господарюючого об’єкта обумовлена як конкурентоспроможністю продукції, так і рівнем послуг. Сюди потрібно включити створену атмосферу, чистоту, комфортність, компетентність і турботу з боку обслуговуючого персоналу» [46].
Визначальним критерієм вибору підприємства сфери гостинності споживачами є якість обслуговування та продукції, тоді як престижність та зовнішній вигляд оздоблення відходять на другий план [35].
Основним засобом конкурентної боротьби 52% вважають ціну, 30% – якість продукції та асортимент, 15% – рекламу. В даному випадку керівники закладів сфери гостинності нехтують такими важливими чинниками, як якість обслуговування, інтер’єр, дотримання санітарно-гігієнічних норм, наявність кваліфікованого персоналу.
На основі узагальнення та аналізу результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, пропонуємо для оцінки конкурентоспроможності закладу сфери гостинності використовувати такі основні чинники, як продукція, послуги, персонал, імідж та ціна [37].
Розвиток сучасної галузі сфери гостинності доводить, що підприємства цієї сфери задовольняють не лише споживчі потреби першого рівня, але й відповідають таким потребам як зручність та соціальний імідж, що позиціонуються на вищих щаблях піраміди потреб в товарах та послугах.
Окрім самої продукції споживач у підприємствах сфери гостинності сприймає цінність підприємства також і через послуги, обслуговуючий персонал та імідж суб’єкта господарювання [37].

21
Конкурентоспроможність закладів сфери гостинності характеризує можливість та ефективність його адаптації до умов конкурентного середовища.
Аналіз впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність дає можливість: підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства та його продукції.
1.3 Маркетингові інструментарії оцінки
конкурентоспроможності
Оцінювання конкурентоспроможність підприємства передбачає використання значної кількості методів, яким властиві як недоліки, так і переваги. Але кожен із них є вираженням конкурентної позиції підприємства із врахуванням факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ, високого рівня об’єктивності, передбачає багатоальтернативність у стратегічному виборі.
Прикладний характер є головним принципом їх використання у сучасній практиці визначення конкурентоспроможності підприємства. Разом з тим
єдиного загальновизнаного та такого, що не містить недоліків, методу на сьогодні об’єктивно не існує. Так, розглянемо характеристику прикладних методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства, які пропонуються в економічній літературі.
1.
Індикаторний метод.
Завдяки цьому методу оцінка конкурентоспроможності підприємства формується на підставі використання низки показників і стандартів (нормативів, еталонів), за досягнення яких підприємство стає конкурентоспроможним.
При цьому стандарти конкурентоспроможності підприємства поділяють на дві групи: економічні та соціальні.
Оцінювання конкурентоспроможності підприємства за економічними стандартами проводиться щонайменше за мінімальною кількістю – п’ятьма економічними стандартами, а саме за ефективністю використання речових та
інформаційних ресурсів, економічного простору, часу, технології, за рівнем доходів. Індикаторами і відповідними їм показниками можуть бути:

22
– індикатор використання ресурсів (КР) – це співвідношення між коефіцієнтом доходів підприємства (Кдп) – (Чистий прибуток підприємства /
Відрахування до бюджету та соціальних фондів) – і коефіцієнтом ресурсів підприємства (Крп) – (Ресурси, авансовані підприємством / Ресурси, застосовані на підприємстві) (формула (1.5)):
КР = Кдп / Крп

max; (1.5)
– індикатор використання праці (КПр) – це співвідношення чистого прибутку підприємства (ЧПп) і вартості робочих місць підприємства (ВРМп)
(формула (1.6)):
КПр= ЧПп / ВРМп

max. (1.6)
Вартість робочих місць підприємства – це середньорічна вартість робочих місць підприємства, яка визначається порівнюванням середньорічної вартості основних фондів і середньорічної кількості робочих місць;
– індикатор місткості ринку (КМ) – це співвідношення валового прибутку підприємства (БПп) і прибуткової місткості ринку товару
(ПМРт) (формула (1.7):
КМ=БПп / ПМРт

max. (1.7)
Прибуткова місткість ринку визначається сукупним грошовим потоком споживачів на товар за відрахуванням тієї умовної частини попиту, яка спрямовується на відшкодування витрат на виробництво і реалізацію товару;
– індикатор дохідності (КД) – це співвідношення чистого доходу підприємства у розрахунку на одного робітника, включаючи власників підприємства (ВДПр), і аналогічного доходу, який отримується в комерційній сфері (галузі) діяльності загалом в економіці країни (ВДПрА) (формула (1.8)):
КЧ = ВДПр / ВДПрА (1.8)
Наведені показники зіставляються з аналогічними нормативними або фактичними показниками конкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможності підприємства за економічними стандартами.
Відносно встановленого рівня конкурентоспроможності підприємства залежно від глобалізації цілей дослідження будується матриця конкурентоспроможності підприємства, у якій відображаються відносні

23 величини вибраних стандартів (індикаторів) і їхнє відсотково-бальне вираження.
У матриці конкурентоспроможності вищий рівень індикатора, отриманий експертним шляхом, приймається за 100% і, відповідно, за 100 балів. На основі цієї матриці можна виконати бальний розрахунок рівня конкурентоспроможності як за окремими індикаторами, так і загалом, щодо всього їх комплексу.
На основі запропонованої матриці ПКП необхідно скласти таблицю резервів (Р) і втрат (В) потенціалу підприємства і провести її аналіз. Резервами для підприємства є різниця між більш високими показниками того чи іншого стандарту (індикатора) і реальною величиною показників самого підприємства.
Втратами є різниця між величиною порогового рівня стандарту і величиною цього стандарту для підприємства.
Крім точних даних про резерви і втрати, спеціалісти повинні знати обсяги інвестицій (І), час (Т), економічний ефект (Ее), які можуть бути важливими під час прийняття рішення про заходи щодо підвищення рівня того чи іншого індикатора (стандарту). Для кінцевих висновків потрібно розрахувати два показника:
– коефіцієнт ефективності використання інвестицій (формула (1.9)):
Кеі = Ее / І (1.9)
– інтегральний коефіцієнт ефективності використання інвестицій і часу
(формула (1.10)):
Кінт = Кеі / Т, (1.10)
де Т – це проміжок часу між інвестуванням капіталу і отриманням ефекту. Цей аналіз необхідно доповнювати дослідженням динаміки резервів, втрат та інтегрального коефіцієнта ефективності.
Загалом коефіцієнт успіху у сфері підвищення конкурентоспроможності підприємства розраховується таким чином (формула (1.11)):
КУ = (∆Кінт – ∆В) / ∆Р (1.11)
У розвинутих країнах велику роль в оцінюванні конкурентоспроможності підприємства відіграють соціальні стандарти. Ці

24 показники – нормативи, які характеризують соціальну якість підприємства.
Така оцінка базується на результатах чотирьох рейтингів, а саме: рейтингу споживачів (Рс), ділового рейтингу (Рд), рейтингу престижу (Рп), міжнародного рейтингу (Рм). Порівнюючи сумарні бали оцінки рейтингів власних і у конкурентів, отримуємо показник, який відображає рівень ПКП за соціальними стандартами.
2. Метод експертного оцінювання полягає в анкетних опитуваннях щодо конкурентоспроможності підприємства за такими блоками запитань:
– управління підприємством (цілі та стратегія, система мотивації, загальні цінності);
– виробництво (стан і рівень використання виробничих потужностей, гнучкість виробничих ліній, якість організації виробництва, стан НДДКР);
– маркетинг (планування, організація та контроль збуту, ступінь охоплення, умови оплати, пряма реклама продукції, згадування в ЗМІ, участь у виставках);
– кадри (вікова структура, рівень освіти, кваліфікації)
– продукт (якість, ціна, технічні параметри, надійність і гарантійний строк, повнота технічного сервісу, забезпечення запчастинами, строк служби, унікальність, патент, торгова марка, упаковка);
– фінанси (частка власного капіталу, фінансовий баланс, можливість отримання кредиту).
За результатами опитування попередньо визначається рівень важливості критеріїв та середні значення показників окремого критерію, згодом шляхом множення отриманих розрахунків та їх додавання узагальнюється рівень використання конкурентоспроможності підприємства. Аналогічним чином обробляються експертні оцінки підприємств-конкурентів, і результати обробки зводяться в таблицю, за допомогою якої проводиться порівняння отриманих результатів.
3. Метод набору конкурентоспроможних елементів. Цей метод забезпечує поетапне дослідження конкурентоспроможності підприємства, починаючи з порівняльного оцінювання найвагоміших складових:

25 конкурентоспроможності продукції; конкурентоспроможності системи управління; конкурентоспроможності техніко-технологічної бази та ін.
Водночас вважається, що конкурентоспроможність продукції підприємства є головною складовою.
Оцінювання конкурентоспроможності підприємства за цим методом здійснюється за такими алгоритмом:
– формується перелік індикаторів (Іj, де j = 1,…, m ), які слугують базою для оцінювання конкурентоспроможності конкретного виду продукції;
– експертним шляхом для кожного індикатора встановлюється його вага
(Вj, де j = 1,…, m) у загальній оцінці за умови, що ∑Вj = 1;
– відбувається вибір підприємств з аналогічною продукцією, які є найближчими конкурентами;
– за отриманою інформацією будується матриця визначення конкурентоспроможності одиниці продукції підприємства, що слугує об’єктом оцінювання;
– за допомогою абсолютних значень обраних індикаторів визначаються ранги одиниці продукції (Рij);
– обчислюється зважений відносно індикатора загальний ранг одиниці продукції кожного підприємства, що бере участь масиві оцінювання за формулою (1.12):
Рi = ∑Рij × Вj ; (1.12)
– після встановлення загальних рангів визначається підприємство-лідер
(Л) та підприємство-аутсайдер (А) за певною одиницею продукції, а також діапазон відстані аутсайдера від лідера (Дв) за формулою (1.13):
Дв = РA - РЛ. (1.13)
Радіус кола лідерів (аутсайдерів) дорівнює чверті від діапазону відстані аутсайдера від лідера (Дв), а саме: 0 - ¼ Дв – коло лідерів; ¼ Дв - ½ Дв – зона очікування нападу; ½ Дв - ¾ Дв – зона невикористаних можливостей; ¾ Дв -
Дв – коло аутсайдерів
– конкурентоспроможність одиниці продукції (КСiа), таким чином, визначається за формулою (1.14):

26
КСiа = (РA - Рi) / Дв; (1.14)
– для визначення конкурентного статусу підприємства за всією номенклатурою продукції, що ним виготовляється, необхідно провести аналогічні розрахунки для всіх видів продукції:
– ранг ПКП (РПКП) визначається за формулою (1.15):
РПКП = КСiа × (1 – РКСiа, (1.15)
– рівень ПКП розраховується, як середній ранг потенціалу конкурентоспроможності за всією номенклатурою продукції.
Конкурентоспроможність продукції поза сумнівом є головною складовою потенціалу конкурентоспроможності підприємства, але не треба забувати, що до його складу входять не менш важливі елементи: виробничий, фінансовий, управлінський потенціали та ін., конкурентоспроможність яких слід ураховувати під час визначення остаточного рівня потенціалу конкурентоспроможності.
Стратегічний аналіз ПКП – це виявлення позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на формування та розвиток елементів потенціалу підприємства у конкурентному середовищі.
У процесі проведення стратегічного аналізу конкурентоспроможності підприємства застосовуються такі прикладні прийоми і методи: SТЕР-аналіз;
SWОТ-аналіз; SРАСЕаналіз; GАР-аналіз; метод аналізу LОТS; РІМS-аналіз; вивчення профілю об’єкта; модель GЕ/МсКіnsey; система 111-555.
Застосування цих методів доцільне в процесі розробки програми стійкого розвитку потенціалу підприємства, виявлення сильних та слабких позицій у формуванні та реалізації елементів потенціалу.
Метод SТЕР-аналізу дозволяє охарактеризувати зовнішню економічну ситуацію комплексно, оцінюючи вплив чинників: суспільних, технологічних, економічних, політичних, правових. Аналіз здійснюється за схемою «чинник – підприємство». Результати аналізу оформлюються у вигляді матриці, на горизонтальній осі якої визначаються чинники макросередовища, на вертикальній – сила їхнього впливу в балах, рангах або інших одиницях

27 виміру. Результати SТЕР-аналізу дозволяють оцінити зовнішню економічну ситуацію, що склалася в галузі виробництва та комерційної діяльності.
Одним із найпоширеніших інструментів стратегічного аналізу позиції підприємства (потенціалу) в конкурентній боротьбі є метод SWОТ-аналізу
(назва утворилася як абревіатура чотирьох англійських слів: strengths, weeknesses, opportunities, threats – SWOТ, що у перекладі означає «сили, слабкості, можливості, загрози»). Застосування SWОТ-аналізу має сприяти:
1) докладанню зусиль щодо перетворення слабкостей на сили, загроз на можливості;
2) розвитку сильних позицій відповідно до обмежених можливостей.
Таким чином, метод SWOT-аналізу забезпечує як врахування зовнішніх загроз та можливостей, так і оцінювання ефективності використання потенціалу підприємства у конкурентному середовищі.
Метод SPAСЕ-аналізу є похідним від SWOТ-аналізу та застосовується для оцінювання сильних та слабких сторін діяльності невеликих підприємств за такими групами критеріїв:
– фінансова сила підприємства (ФС) (оцінюється за показниками рентабельності інвестицій, динаміки прибутку т рівня фінансової стійкості);
– конкурентоспроможність підприємства (КП) (оцінюється за показниками частки підприємства на ринку, рентабельності реалізації продукції та конкурентоспроможності продукції);
– привабливість галузі (ПГ) (визначається за рівнем її прибутковості, стадією життєвого циклу, залежністю від ринкової кон’юнктури);
– стабільність галузі (СГ) (визначається за стабільністю прибутку, рівнем розвитку
інноваційної діяльності та маркетинговими рекламними можливостями).
Кожен показник, що характеризує ключові критерії, оцінюється за десятибальною шкалою на основі порівняння фактичних значень фінансових коефіцієнтів із нормальним їх рівнем для підприємства та шляхом вивчення статистичної інформації щодо економічного становища галузі.

28
Метод GАР-аналізу розроблено у Стенфордському дослідницькому
інституті в Каліфорнії. Він передбачає спробу знайти методи розробки стратегії та способи управління, які дозволяють підприємству відповідати найбільш високому рівню вимог.
Подібний аналіз може здійснюватися як для бізнес-одиниць окремого підприємства, так і для групи підприємств, а його результатом є розробка заходів для ліквідації розриву між бажаною і прогнозованою діяльностями.
Спробою об’єднати всі елементи цілісного погляду на бізнес стала розробка приблизно в 1980 р. методу аналізу LОТS (зі шведської-лоцман), метою якого є розроблення заходів для найбільш повного задоволення вимог покупців.
РІМS-аналіз (Рrоfіt Imрасt оf Маrkеt Strategy), або аналіз рівня впливу обраної стратегії на величини прибутковості та готівки, – це метод, заснований на використанні емпіричної моделі, що пов’язує широкий діапазон стратегічних змінних (таких, як ринкова частка, якість продукту, вертикальна
інтеграція) і ситуаційних змінних (швид- кість зростання ринку, стадія розвитку галузі, інтенсивність потоків капіталу) з величиною прибутковості та здатністю організації генерувати готівку. Метод РІМS-аналізу був розроблений у середині 60-х р. у компанії «Gеnеrаl Еlесtrіс» і заснований на результатах аналізу діяльності більш ніж 150 великих і малих компаній. Ціль проведення цього аналізу полягає у визначенні стратегій, які варто вибирати в конкретних ринкових умовах.
Метод вивчення профілю об’єкта полягає в ідентифікації та кількісному оцінюванні (за єдиною відносною або бальною шкалою) характеристик, які визначають ступінь лояльності споживачів до підприємства. Профіль у цьому контексті є сукупністю специфічних параметрів, що характеризують об’єкт аналізу і завдяки яким він відомий цільовій групі споживачів.
Однією з найпопулярніших моделей стратегічного аналізу конкурентоспроможності потенціалу є модель СЕ/МсКіnsеу (модель аналізу
Мак-Кінсі 7S), розроблена спеціалістами корпорації «Gеnеrаl Еlесtrіс» спільно
із консалтинговою компанією «МсКіnsеу & Со» ще на початку 1970-х р. В

29 основу методу покладені такі основні оцінні показники: стратегічний стан підприємства, привабливість ринку.
Так, стратегічний стан підприємства рекомендується оцінювати за такими показниками: зіставна потужність підприємства, частка ринку, порівнювана рентабельність, чистий дохід, технологічний стан, керівництво та персонал. Привабливість ринку рекомендується оцінювати за такими показниками: абсолютна
ємність ринку, темпи зростання ринку, ціноутворення, структура конкуренції, галузева норма прибутку.
Таким чином використання стратегічного підходу при визначенні рівня сформованості та ефективності використання потенціалу конкурентоспроможності підприємства дозволяє структурно виявити усю сукупність його напрямів та пріоритетів забезпечення і захисту стану конкурентного лідерства на ринку.
В умовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби між окремими суб’єктами ринку за кращі умови задоволення свого попиту, кращі умови та результати господарювання. Галузева конкуренція передбачає суперництво окремих підприємств-продавців товарів та послуг у задоволенні потреб споживачів, в обсягах реалізації товарів та послуг, в частках обслуговування ринку та відповідно масі одержаного прибутку. Існує багато методів визначення конкурентоспроможності підприємства, які мають свою характеристику переваги та недоліки. Найбільш відомі з них наведені в табл.1.3 [13].
Таблиця 1.3
Методи оцінки конкурентоспроможності закладу сфери гостинності
Назва
Характеристика
Переваги
Недоліки
1 2
3 4
Матричні методи В основі лежить побудова матриць: БКГ, Портера, моделі групи Мак-Кінсі,
«Привабливість галузі – конкурентоспроможність» та інших.
Висока адекватність оцінки
Потреба наявності точної маркетингової
інформації; неможливість проведення аналізу причин ситуації

30
Продовження таблиці 1.3
Методи, які базуються на проведенні оцінки конкурентоспром ожності продукції або послуги
Конкурентоспроможність підприємства та товару
(послуги) знаходяться в прямій залежності.
Визначається відношення
«ціна – якість»
Оцінка конкурентоспро можності виробленого товару чи послуги
Відсутність повної характеристики слабких
і сильних сторін підприємства
Методи, які базуються на теорії ефективної конкуренції
Найбільш конкурентними
є ті підприємства, в яких налагоджена робота всіх підрозділів.
Досліджуються переваги наявності робочих ресурсів
Врахування різних елементів роботи підприємства
Рівень конкурентоспроможнос ті підприємства визначається сумою різних елементів цієї складної системи, що є помилковим
Комплексні методи, на основі
інтегральної оцінки
Конкурентоспроможність
– величина інтегральна по відношенню до поточної конкурентоспроможності та конкурентного потенціалу, які в рамках
інтегрального показника можуть відрізнятися
Можливість прогнозування майбутньої динаміки конкурентоспро можності підприємства
Визначення поточної та потенціальної конкурентоспроможнос ті здійснюється методами, вказаними вище, тому їх недоліки можуть перейти на даний метод
Результати аналізу табл. 1.3 демонструють, що наведені методи мають свої особливості, переваги та недоліки. Деякі дають можливість визначити конкурентоздатність певного товару чи послуги, інші в свою чергу – конкурентоздатність підприємства взагалі.
З метою реалізації цілей дослідження та специфіки даних діяльності підприємств вважаємо необхідним примінити методи опитування
(анкетування), SWOT – аналіз та метод «SERVQUAL».
Опитування є універсальним методом збору соціологічної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього або опосередкованого спілкування того хто опитує з респондентом. Основними перевагами цього методу є: безпосередній контакт з респондентом, глибина та комплексність
інформації, можливість впливу. В даному дослідженні опитування респондентів було проведено за анкетою в якій чітко фіксований порядок, зміст і форма питань.
Одним із найпоширеніших інструментів стратегічного аналізу позиції підприємства (потенціалу) в конкурентній боротьбі є метод SWОТ-аналізу – це метод стратегічного планування, що полягає у виявленні факторів

31 внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Цей метод дає можливості оцінити внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства, і виявити на ринку його місце, визначити його загрози та можливості. Основним змістом SWOT-аналізу являється правильне визначення сильних чи слабких сторін, можливостей або загрози.
Найбільш ефективним, наочним і корисним в умовах сервісної організації
є використання методики «SERVQUAL». Даний метод має широке застосування всередині сфери послуг з метою розуміння особливостей сприйняття цільової аудиторії стосовно її потреб в сервісі, а також з метою вимірювання якості послуг, що надаються самою організацією, а також дає загальне уявлення про якість послуги на основі відмінностей між очікуваннями клієнтів і тим, що вони отримали. Крім того, дана модель може бути використана і для розуміння особливостей сприйняття співробітників організації стосовно якості пропонованих сервісних послуг, щоб зрозуміти, як
їх можна поліпшити.

32

1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас