Лондонський клуб кредиторів
Слайд 2
Лондонський клуб – це форум для перегляду термінів погашення кредитів, наданих комерційними банками (без гарантії уряду-кредитора). Оскільки такі переговори між суверенними боржниками та комерційними кредиторами часто відбуваються у Лондоні, цей клуб отримав назву "Лондонського клубу". Цей " клуб " є неофіційним органом, що включає комерційні банки, перед якими мають заборгованість країни " третього світу ".
Місце перебування – Лондон. Л.К. сформований наприкінці 70-х через нездатність низки країн відповідати за своїми зобов'язаннями. Перше засідання Л.К. відбулося 1976 року для врегулювання проблем заборгованості Заїра.
Слайд 3
Перше засідання Лондонського клубу відбулося 1976 р. у контексті переоформлення заборгованості Заїру. У період, який передував мексиканській борговій кризі 1982 р., переоформлення зазвичай охоплювало прострочені платежі рахунок погашення основний суми боргу без надання нових коштів. Після боргової кризи у Мексиці банки розпочали численні надзвичайні операції з переоформлення, під час яких до боржників застосовувалися серйозні санкції.
З 1985 р. банки усвідомили, що репресивні заходи зменшують ймовірність платежів і, отже, лише погіршують становище. З цього часу умови реструктуризації були пом'якшені шляхом зменшення спредів та подовження як періоду консолідації, так і періоду погашення.
Подальший, ще більш фундаментальний крок було зроблено в 1989 р. у контексті плану Брейді, в якому визнавалася необхідність полегшення сукупного боргового тягаря за допомогою заходів щодо скорочення боргу та його обслуговування.
Якщо запитають - "Облігації Брейді" - це цінні папери, які випускаються шляхом обміну позик комерційних банків на нові облігації, забезпечені заставою. Перевагою плану Брейді було те, що при вирішенні питання реструктуризації боргу він пропонував так зване меню варіантів, що надавало кредиторам велику гнучкість для ефективного управління своїми портфелями суверенних боргів. Тим не менш, не зрозуміло, які переваги отримує позичальник від скорочення боргу та використання «меню варіантів». Переваги можливостей із фінансування, що відкриває врегулювання його боргових проблем, одержані ціною перетворення боргу на цінні папери, які можуть стати предметом купівлі-продажу. Зміна форми боргу означає, що позичальник має менше інформації та менше можливостей впливати на дію своїх кредиторів.
Слайд 4
Угоди про реструктуризацію боргів комерційними банками під егідою Лондонського клубу ґрунтуються на трьох головних положеннях:
Положення про загальний доступ. При виплаті заборгованості не допускається дискримінація жодного кредитора;
Положення про рівноправність. Усі позики розглядаються на рівноправній основі, що передбачає однакові права на платежі та заставу, що залежать від фактичного обсягу ризику банку;
Положення про обов'язкову передплату. У разі дострокових платежів рахунок погашення боргу їх розподіл між кредиторами проводиться однаково.
Слайд 5
Лондонський клуб зазвичай проводить свої засідання на прохання боржника, якому або загрожує дефолт, як останніми роками, або який уже припустив неплатежі і перебуває під загрозою серйозного накопичення боргу. Боржник, як правило, звертається до банку, від якого очікує співчуття до свого запиту; здебільшого це банк із максимальною сумою наданих кредитів. Після цього складається перелік усіх кредиторів і банки призначають координаційний комітет своїм, на який припадає максимальна сума наданих кредитів. Цьому комітету надаються повноваження діяти від імені всіх банків-кредиторів.
Наступний крок координаційного комітету полягає у призначенні різних підкомітетів. Найважливішим із них є економічний підкомітет, до обов'язків якого входить оцінка становища із заборгованістю та загальних економічних перспектив країни з метою інформувати інші комерційні банки-кредитори про можливості боржника з погашення своїх боргових зобов'язань.
Подальші кроки Ви можете побачити на слайді
Слайд 6
Готовність кредиторів проводити операції зі скорочення боргу помітно відбилася на ключовому організаційному принципі перегляду боргу. Скорочення боргу призвело до перенесення центру уваги переговорів зі збереження вартості активів кредитора на досягнення скорочення боргу, достатнього для відновлення фінансового та економічного «здоров’я» боржника й отримання в кінцевому підсумку доступу до добровільного міжнародного фінансування.
Погодившись на таке перенесення основної уваги, кредитори, по суті, визнали, що позичальник не може виплатити свої борги і що вартість їхніх активів нижча за повну номінальну вартість. Вони також визнали, що основну проблематику переговорів не слід обмежувати технічними питаннями, які стосуються операцій з реструктуризації боргу. На їхню думку її необхідно розширити для включення всіх факторів, що можуть вплинути на здатність позичальника виконувати ті боргові зобов’язання, які зберігаються після досягнення згоди щодо скорочення боргу.
Слайд 7
Різниця Паризького і Лондонського клубу
