Лочинності у сфері службової діяльності сторінка 2

1 2 3

Ім'я файлу: Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Розширення: docx
Розмір: 93кб.
Дата: 19.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Курсова робота - edit version.docx
Vocabulary.docx

3.1. Проблемні аспекти кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 364 КК України

Протидія та запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності в Україні, як демонструють офіційні результати, не є достатньо ефективною, тому для успішного виявлення та запобігання службовим кримінальним правопорушенням необхідно зокрема правильно їх кваліфікувати. Науковці відзначають, що в умовах динамічного розвитку вітчизняного кримінального законодавства не завжди встигає адаптуватись до відповідних змін правозастосовча практика. Так, однією з сучасних проблем кваліфікації кримінальних правопорушень є тлумачення таких понять, як «істотна шкода» й «тяжкі наслідки», які визначено як обов’язкові наслідки зловживання владою або службовим становищем [14, с. 172]. Так, на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 13 травня 2014 року № 1261 шляхом вилучення з п. 3 і 4 примітки до ст. 364 КК України вказівки на заподіяння матеріальних збитків, нематеріальні наслідки вже не передбачені для визначення істотної шкоди чи тяжких наслідків, і відповідні діяння, які раніше були кваліфіковані як кримінальні правопорушення за нематеріальними наслідками, підлягають новому правовому оцінюванню[3]. В таких умовах кримінальні правопорушення з нематеріальними наслідками було фактично було декриміналізовано [7]. Враховуючи дані зміни, варто звернути увагу на позицію М. І. Хавронюка, який оцінює ст. 364 КК України як надто складну в своєму застосуванні. Так, ст. 364 КК України містить чимало оцінних ознак, її застосовують лише як додаткову, а тому її взагалі можна вилучити із КК України або ж визначити допустимість кримінальної відповідальності за умисне зловживання службовим становищем у формі порушення законодавства службовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої особи. Таке вилучення науковець пропонує компенсувати кваліфікуючою ознакою на кшталт «учинення кримінального правопорушення службовою особою з використанням службового становища»[18, с.11]. Окрім того, недоцільність виокремлення перевищення влади в окремий склад кримінального правопорушення демонструє досвід багатьох держав. Як свідчить зарубіжна практика більшості країн Європи(не враховуючи держав-членів СНД), їхнікримінальні кодекси не передбачають відповідальності за зловживання владою чи службовим становищем і за перевищення влади чи службових повноважень. Зазвичай кримінальна відповідальність передбачена лише за конкретні, чітко визначені дії, що становлять спеціальні випадки незаконного використання службового становища. Це є результатом дії принципу правової визначеності, за яким кожен західний чиновник і посадовець чітко знає, що він може робити, а що – ні [26]. В науковій літературі також ведуться дискусії відносно того, що зловживання владою або службовим становищем визначається як спосіб вчинення корупційних кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним обертанням чужого майна та інших предметів на користь винного або інших осіб, і як окремий склад кримінального правопорушення у сфері службової і професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, передбачений ст. 364 КК України). Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 р. № 198–VIII [4] до групи корупційних кримінальних правопорушень були віднесені суспільно небезпечні діяння, відповідальність за які настає за ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем. Водночас до кола таких посягань приміткою до ст. 45 КК України віднесений і склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем» . Незаконне обертання на користь винного або інших осіб чужого майна чи інших предметів шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має досить різноманітні прояви, оскільки специфікою такої форми протиправної поведінки є те, що безпосередньо закон України про кримінальну відповідальність не встановлює конкретного переліку правил виконання службовими особами своїх службових повноважень або посадових функцій. Коло та межі таких правил визначаються іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відповідні повноваження конкретної службової особи. Тому, норми кримінального закону містять виключно загальну вказівку на використання службовою особою свого службового становища або як способу вчинення корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357 та 410 КК України, або як конкретного суспільно небезпечного і протиправного усвідомленого вольового акту поведінки службової особи, що вчиняється всупереч інтересам служби (ст. 364 КК України). В цьому аспекті варто погодитись із К.Г. Биковим, який пропонує закріпити на рівні нормативно-правових актів повноваження конкретної службової особи або службової компетенції винного, що визначають його соціальне значення і порушуються (недотримуються) ним у зв’язку із вчиненням протиправного обертання чужого майна або інших предметів на його користь чи користь інших осіб[14, с.175]. Водночас зловживання службовим становищем не виключає й невиконання або неналежне виконання обов’язків, що входять до його компетенції або витікають з посадового статусу винного.
3.2. Проблеми відмежування зловживання службовим становищем від суміжних кримінальних правопорушень
Однією із важливих проблем кваліфікації зловживання владою або службовими повноваженнями є подібність даного складу кримінального правопорушення із іншими кримінальними правопорушеннями у сфері службової діяльності. Якщо говорити конкретно про зловживання владою або службовим становищем, то варто погодитись із науковцями(Д.О. Сисоєв, В.Г. Хашев та ін.), які відзначають, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України є дуже складним у кваліфікації, так як він у тій чи іншій частині складу кримінального правопорушення збігається практично з усіма складами службових кримінальних правопорушень[17, с.11; 20, с.202].
Відмежування зловживання владою або службовим становищем від інших, суміжних з ним кримінальних правопорушень присвячено так званій «зворотній кваліфікації». Особливо важливим є розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 КК України(зловживання владою або службовим становищем) та 364-1 КК України(зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми). В цьому аспекті законодавець окрім виокремлення зловживання повноваженнями із складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України, за допомогою прямої вказівки на суб’єкта кримінального правопорушення (що могло би створити зрозумілу і однозначну конкуренцію загальної (ст. 364) та спеціальної норм (364-1), додає також інші розмежовуючі ознаки[2].

Слід погодитись із А.В. Савченком, який визначає, що на відміну від використання службовою особою влади чи службового становища (ст. 364 КК України), ст.364-1 КК України передбачає таку форму об’єктивної сторони як використання повноважень, що за змістом значно вужче і може бути охарактеризоване як «приватноправовий» аналог використання влади. В такому разі використання повноважень відповідно до ст. 364-1 КК України в принципі охоплюється поняттям «використання службового становища», тому постає питання про зміст діяння у тих складах кримінальних правопорушень, які передбачають зловживання службовим становищем або використання службового становища[8, с.75].

Проаналізувавшт зміни до КК України, якими було внесено ст. 364-1, можемо відзначити, що раніше службові особи приватного права підпадали під дію ст. 364 КК України, розуміння змісту об’єктивної сторони якої екстраполювалося на спеціальні склади зловживань (в результаті чого поняття «зловживання чи використання службового становища» у цих спеціальних складах відповідало його розумінню у ст. 364). Внісши відповідні зміни, якими було виокремлено зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права в окремий склад кримінального правопорушення, з’явилися підстави вважати саме її загальною нормою в сенсі визначення змісту зловживання для цих суб’єктів.

Отже, у разі вчинення службовою особою приватного права кримінального правопорушення, склад якого передбачає такий спосіб, як зловживання або використання службового становища, зміст цього способу має тлумачитися обмежувально і включати лише використання конкретних повноважень. За іншого підходу цілком втрачається логіка – загальний склад зловживання для службових осіб приватного права буде вужчий за змістом, ніж спеціальні.

Варто при цьому зазначити, що до статті 364 також були внесені зміни в контексті визначення змісту суб’єктивної сторони (мету вчинення кримінального правопорушення значно обмежено), внаслідок чого спеціальні склади зловживань за змістом суб’єктивної сторони стали ширшими, що в результаті не дозволяє говорити про співвідношення цих норм як загальної та спеціальної в «чистому» вигляді, тому для здійснення кваліфікації службових кримінальних правопорушень у подальшому ст. 364 КК України і ст. 364-1 КК України мають розглядатися як загальні норми в контексті визначення змісту такого діяння як зловживання.

Із зазначеного вище випливає, що зловживання владою або службовим становищем у контексті кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності можна вважати таким, від якого усі інші службові кримінальні правопорушення будуть вважатись похідними. В даному випадку слушною видається позиція П. П. Андрушко, який пропонує визначати зловживання повноваженнями як різновид зловживання владою або службовим становищем, що означає співвідношення основних складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 365 КК України за об’єктивними ознаками та ознаками суб’єкта як загального (ч. 1 ст. 364 КК) та спеціального(ч. 1 ст. 365 КК)[12, с.481].

Окрім подібності із ст.364-1 КК України, зловживання владою або службовим становищем також є подібним із перевищенням влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу(ст.365 КК України) та службовою недбалістю(ст.367 КК України), а також із службовим підробленням(ст.366 КК України). Визначені склади кримінальних правопорушень можна визначити як суміжні, адже їм властиві і спільні, і відмінні ознаки, що випливає із аналізу диспозицій ст. 364, 365, 366, 367 КК України в частині опису суспільно-небезпечних діянь, їх наслідків, а відтак і безпосередніх об’єктів складів кримінальних правопорушень.

Безумовно, як відзначають науковці, що досліджують проблеми кваліфікації службових кримінальних правопорушень, наявність суміжних кримінальних правопорушень без чіткого кордону між їхніми складами це не лише проблема кримінальної науки, але і плутанина у практичній діяльності застосування відповідних норм. Так, у судовій практиці такі протиправні діяння, як необґрунтована відмова в порушенні кримінальної справи, фальсифікація матеріалів на особу, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, приховування кримінальних правопорушень від обліку та реєстрації та інші, що допускаються на стадії попередньої перевірки працівниками правоохоронних органів, кваліфікуються в одних випадках, як перевищення влади, в інших, як зловживання нею[10, с.401].

Тому в даному контексті варто проаналізувати спільні та відмінні ознаки передбачених складів кримінальних правопорушень. Так, до спільних ознак основних складів кримінальних правопорушень за ст. 364, 365 та 367 КК України відносяться: 1) об’єкт кримінально-правової охорони – охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян, державні, громадські інтереси, інтереси юридичних осіб; 2)наслідки –істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3)форма вини – умисел(психічне ставлення до наслідків може бути і необережним); суб’єкт – службова особа.

В.І. Тютюгін та М.І. Мельник відзначають, що обов’язковою ознакою майже будь-якого умисного службового кримінального правопорушення(враховуючи перевищення влади або службових повноважень), є вчинення діяння всупереч інтересам служби, хоч ця ознака зазначена лише у ч. 1 ст. 364 КК України, а іншою обов’язковою ознакою їх об’єктивної сторони – використання влади чи службового становища або службових повноважень[9,c.31].

Що стосується відмінностей у складах кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 КК України та ст. 365 КК України, то варто звернути увагу на Постанову Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень»[5] від 26 грудня 2003 р. № 15. Зокрема, у п. п. 5 постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що при зловживанні владою або службовим становищем службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень, за визначенням Пленуму Верховного Суду України, треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Тому варто погодитись думкою, що принципова відмінність між перевищенням влади або службових повноважень та зловживанням владою або службовим становищем в тому, що при перевищенні влади або службових повноважень службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції (вона виходить за межі наданих їй повноважень, діє у незаконний спосіб (незаконними методами), а при зловживанні владою або службовими повноваженнями службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби[15, с.121]. Тому на відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися нели ше в діях службової особи, а і в бездіяльності.

Підтримує дану позицію В.І. Тютюгін. Так, науковець відзначає, що перевищення влади або службових повноважень(ст. 365 КК) і службове зловживання(ст. 364 КК) відрізняється тим, що при вчиненні цього кримінального правопорушення винний хоча і здійснює якісь «службові» дії, проте вони не тільки не входять до його компетенції, а навпаки, явно виходять за межі наданих прав і повноважень [9,c.129], а при вчиненні службового зловживання винний, хоч і діє всупереч інтересам служби, проте використовує для цього повноваження, надані йому за службою, і діє в межах (рамках) цих повноважень. Тому, виходячи із даної позиції, будь-яке кримінальне протиправне використання винним свого службового становища без виходу за надані йому межі не може кваліфікуватися за ст. 365 КК України.

Необхідно також визначити різницю між зловживанням владою або службовими повноваженнями від службового підроблення. Так, як відзначає В.Г. Хатишев, службове підроблення як спеціальний склад службового зловживання необхідно відмежовувати від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, за об’єктом – суспільними відносинами у сфері обігу офіційних документів в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також обов’язковою ознакою службового підроблення – предметом. Службове зловживання має матеріальний склад, а службове підроблення – формальний, оскільки є закінченим з моменту вчинення однієї з дій, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України. При поєднанні службового підроблення і зловживання або вчинення їх послідовно одне за одним, коли службове підроблення виступає як засіб вчинення іншого кримінального правопорушення, вважається, що відповідальність має наставати за сукупністю службового зловживання і службового підроблення[20, с.202].

Таким чином, обов’язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності за зловживання службовим становищем є встановлення того, що дії винної особи були зумовлені її службовим становищем і безпосередньо пов’язані з її службовими повноваженнями або зумовлені фактичними можливостями, що безпосередньо походять від службового становища винного, виконуваних функцій і наданих повноважень.

Якщо ж даний зв’язок не був вствновлений, дії особи підлягають кваліфікації за відповідними статтями КК України, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення проти власності, життя та здоров’я тощо. Притягнення до кримінальної відповідальності за зловживання владою пов’язане з установленням безпосереднього зв’язку між службовим становищем, компетенцією службової особи, змістом й обсягом наданих повноважень та їх використанням для вчинення кримінального правопорушення. У будьякому разі службова особа усвідомлює, що використовує службове становище всупереч інтересам служби, хоча перевищуючи владу, вона усвідомлює порушення меж наданих повноважень. Це визначає специфіку цього кримінального правопорушення, а також виокремлення законодавцем деяких спеціальних видів перевищення влади або службового становища зі складу зловживання владою або службовим становищем[7, с.98].

Зловживання владою або службовим становищем є складним кримінальним правопорушенням у своїй кваліфікації, адже він є суміжним із перевищенням влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, службовим підробленням, службовою недбалістю та рядом інших кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності.

ВИСНОВКИ

Таким чином, підсумовуючи вище сказане, можна зробити наступні висновки.

Інститут кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності бере свої витоки із часів Київської Русі та закріплювався у нормах Руської правди. Трансформація державно-політичного та суспільно-економічного життя в подальший період вплинула на розвиток законодавства у сфері кримінальної відповідальності за службові кримінальні правопорушення, зокрема в напрямі від казуїстичного до більш абстрактного, а кримінальна відповідальність у сфері службової злочинності ставала більш диференційованою.

Найбільш вагомим періодом в історії кримінальної відповідальності за службові кримінальні правопорушення є його розвиток в період незалежності, зокрема після прийняття нового КК України від 2001 року, в якому кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності були поміщені в окремий розділ Особливої частини. В умовах гармонізації вітчизняного законодавства із правом ЄС після підписання економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС кримінальна відповідальність за зловживання службовим становищем була посилена, зокрема це кримінальне правопорушення було віднесено до корупційних кримінальних правопорушень.

Характеризуючи стан та динаміку кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності в Україні, необхідно відзначити наступне. По-перше, незважаючи на реформування правоохоронної та судової систем, проведення реформи державного управління та антикорупційної реформи кількість кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності зберігає свою динаміку протягом останнього часу в Україні. По-друге, зловживання владою або службовим становищем є одним із найпоширеніших кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності поряд із службовим підробленням, саме ці два види службових кримінальних правопорушень протягом останніх років значно переважають у кількісних показниках поряд з іншими кримінальними правопорушеннями даного виду. По-третє, зловживання владою або службовим становищем має високий рівень латентності, причиною чого являється переважна відсутність свідків кримінальних правопорушень та можливість бути притягнутим до кримінальної відповідальності для учасників кримінально-протиправної діяльності(наприклад за давання та одержання неправомірної вигоди).

Правильний порядок функціонування органів державної влади та юридичних осіб, забезпечення реалізації ними прав і свобод людини, законних інтересів юридичних осіб забезпечується шляхом конституційно встановленого зобов’язання посадових осіб провадити свою діяльність в межах визначених повноважень та у передбачений законодавством спосіб. Порушення встановлених законодавством вимог може спричинити кримінальну відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності в публічному та приватному секторі, а також у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, які об’єднані у Розділі XVII Особливої частини КК України під назвою «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Відповідальність за зловживання владою або службовим становищем(ст.364 КК України) може бути покладена на службову особу тоді, коли діяння, вчинене нею, містить ознаки складу кримінального правопорушення за ст. 364 КК України. Склад кримінального правопорушення передбачає наявність суб’єктивних та об’єктивних ознак, які дозволяють ідентифікувати певне діяння як кримінальне правопорушення.

Об’єктивними ознаками зловживання владою або службовими повноваженнями є об’єкт та об’єктивна сторона кримінального правопорушення. Родовим об’єктом зловживання владою або службовим становищем є суспільні відносини щодо правильної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх апарату, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, осіб, які надають публічні послуги. Безпосередній об’єкт складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України складають суспільні відносини щодо правильної службової діяльності та правильної професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг, яка здійснюється винятково на виконання функцій органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх апарату, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності або ж завдань професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг.

Об’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність: 1) діяння, що вчиняється шляхом дії або бездіяльності і обумовлене службовим становищем особи та полягає у використанні особою цього становища всупереч інтересам служби; 2) наслідків, що полягають у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинного зв’язку між зазначеним діянням та його наслідками.

Суб’єктивними ознаками зловживання владою або службовим становищем є суб’єкт та суб’єктивна сторона кримінального правопорушення. Суб’єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України є спеціальним, ним може бути виключно службова особа – особа, яка здійснює функції, повноваження чи обіймають посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях. Особливостями суб’єктивної сторони зловживання службовим становищем є умисний характер щодо діяння, щодо наслідків – умисел або необережність, та спеціальна мета – одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Зловживання владою або службовим становищем визнається кримінальним правопорушенням за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

На підставі аналізу наукових досліджень щодо проблемних аспектів зловживання владою або службовим становищем можемо констатувати, що даний вид кримінального правопорушення є дуже складним у своїй кваліфікації. По-перше, зловживання владою являється самостійним кримінальним правопорушенням за стю364 КК України, відноситься до корупційних кримінальних правопорушень та може кваліфікуватись як спосіб незаконного обертання на користь винного або інших осіб чужого майна чи інших предметів. По-друге, зловживання владою або службовим становищем являється по суті родовим по відношенню до інших кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, оскільки інші випадки можна назвати спеціальними випадками службових зловживань. По-третє, зловживання владою або службовим становищем необхідно відрізняти від суміжних складів кримінальних правопорушень(ст.364-1, ст. 365, ст.366, ст. 367 КК України), які мають як спільні, так і відмінні ознаки.

Вважаємо, що помилки при кваліфікації зловживання службовим становищем чинять негативний вплив на правозастосовну діяльність, що спричиняє високий показник вчинення даних правопорушень у порівнянні із іншими видами кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, високий показник вчинення корупційних кримінальних правопорушень.

1 2 3

скачати