1   2
Ім'я файлу: Григорян курсова.docx
Розширення: docx
Розмір: 53кб.
Дата: 17.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
технологія ліків.docx
СРС 13 +14 Марченко.docx
Повіки, слізні органи зошит2 (1) (1).docx
4 курс 20 Ожир_ння.doc

V. Перспективи створення нового флеботропного засобу на основі густого екстракту з листя ліщини звичайної

Останнім часом інтерес науковців до поліфенольних сполук постійно зростає

у багатьох країнах світу, а накопичення інформації щодо різноманітності біологічних активностей цих сполук спонукає до пошуку нових лікарських препаратів на їх основі. Враховуючи той факт, що на сучасному фармацевтичному ринку України лікарські засоби з флеботропною дією представлені переважно препаратами закордонного виробництва, більшість яких впливають на окремі патогенетичні ланки венозних захворювань, розширення асортименту лікарських засобів з флеботропною дією є, безумовно, актуальним. Серед лікарських рослин, які застосовуються в народній медицині при тромбофлебіті, варикозно розширених венах, трофічних виразках гомілки, найбільш поширені настої та відвари з листя та кори ліщини звичайної (Corylus avellana L., Betulaceae). Однак, внаслідок того, що ця сировина недостатньо вивчена, народна медицина надає їй незрівнянно більшого значення, ніж наукова. На сьогоднішній день існує лише ряд біологічно активних добавок, у складі яких міститься ліщина звичайна, однак на фармацевтичному ринку України немає жодного лікарського препарату, до складу якого входить ця рослина. В Україні ліщина звичайна – єдиний вид роду, що зустрічається у дикорослому стані. Незважаючи на вищесказане, на сьогоднішній день фармакологічні властивості ліщини звичайної маловивчені. У зв’язку з цим, фармакологічне вивчення екстракту з листя ліщини звичайної є доцільним у плані розширення області застосування цієї лікарської рослини не тільки як БАД, але і як лікарського засобу з флеботропною дією. Згідно даних літератури, ліщина звичайна містить такі класи БАР: флавоноїди, дубильні речовини, алкалоїди, мінеральні речовини, амінокислоти, органічні кислоти, каротиноїди, вітаміни, полісахариди, жирні кислоти та ін. Найважливішими БАР ліщини, з терапевтичної точки зору, є фенольні сполуки. До теперішнього часу з листя ліщини звичайної (з різних флор зростання) були виділені такі фенольні сполуки: хлорогенова, неохлорогенова, кофейна, елагова, галова, кумарова кислоти, кемпферол, кверцетин, міріцетин, афзелін, катехін. Антиагрегантну дію описано для натрієвих солей ферулової, п-кумарової та кофейної кислот. Ці біологічно активні речовини активують простагландинсинтетазу і пригнічують тромбоксансинтетазу. Антитромботичний ефект проявляє в експерименті розмаринова кислота.

Розрізняють два основних механізми венотонічної дії: за рахунок адренергічної стимуляції гладеньких м'язів судин (нейрональний компонент) і за рахунок усунення надмірного розслаблення гладеньких клітин судин, викликаного надмірною продукцією ендогенних вазодилататорів (гуморальний компонент). 45 Згідно з даними літератури, рутин, що був ідентифікований у складі ліщини звичайної, проявляє адренергічну дію, тобто стимулює адренергічну передачу за рахунок здатності блокувати інактивацію норадреналіна, пролонгуючи його активність. Для кверцетину, компонента ліщини звичайної, встановлений інший механізм венотонічної дії – за рахунок впливу на обмін NO в судинній стінці: збільшує активність eNOS і пригнічує роботу iNOS (гуморальний компонент). Крім того, з урахуванням важливої ролі вільно-радикальних процесів у розвитку ендотеліальної дисфункції, підтверджується необхідність застосовувати препарати на основі флавоноїдів, оскільки вони мають антиоксидантну дію та здатні впливати на різні каскадні процеси синтезу біологічно активних речовин (наприклад, простагландини, лейкотрієни) та продукти оксидативного стресу, тобто покращувати функціональний стан ендотелію. В даний час багато біологічних ефектів поліфенолів пов'язують з їх антирадикальними та метал-хелатуючими властивостями. Відомо, що поліфенольні сполуки здатні взаємодіяти з гідроксильними та пероксильними радикалами ліпідів завдяки їх здатності віддавати електрон (або атом водню). В результаті утворюються радикали фенолів – феноксили, які не беруть участі в поширенні окисного процесу . Також антиоксидантний ефект флавоноїдів здійснюється за механізмом «пастка» активних форм кисню (АФК) в плазмі крові або позаклітинному просторі. В той же час не можна виключити їх превентивного впливу на ферменти, що беруть участь в утворенні АФК. Згідно з даними літератури, найбільш активними антиоксидантами є флавоноли кверцетин та мірицетин, які інгібують ПОЛ на 78,1 % та 83,4 % відповідно. Відомо, що кверцетин інгібує ксантиноксидазу, зменшуючи оксидативне пошкодження органів і тканин. Також, відомо, що найбільш виразні хелатуючі властивості мають кверцетин та рутин. В різних дослідженнях високу активність на тваринах, на клітинах з різних органів виявляли металокомплекси рутину, кверцетину, катехіну та інших флавоноїдів, що свідчить про надзвичайно важливий внесок цих сполук у захисті 46 організму від оксидативного стресу. Таким чином, враховуючи біологічну дію фенольних сполук ліщини звичайної, можна стверджувати про перспективність використання цієї сировини в лікуванні та для профілактики ВХ, оскільки судинні захворювання супроводжуються порушенням судинного тонусу, проникності судин, розвитком запальних процесів, оксидативного стресу та змінами адгезивно-агрегаційних властивостей формених елементів крові. До того ж, на сьогоднішній день відомо, що флавоноїди здатні впливати на агрегацію тромбоцитів та еритроцитів. При чому найбільший інтерес (у фармакологічному відношенні) представляють аглікони та глікозиди кверцетину, апігеніну, кемпферолу, 5- та 6-оксифлавонів, оскільки нещодавно виявлена їх здатність перешкоджати агрегації клітин крові. В свою чергує, є відомості про здатність цих сполук знижувати адгезію моноцитів на ендотеліальних клітинах плаценти людини. Також вважається, що антиагрегантна властивість флавоноїдів здійснюється шляхом пригнічення тромбоксану А2. Флавоноїди, що супроводжують вітамін С в живих продуктах, здатні нейтралізувати оксиди і запобігати незворотному окисненню вітаміну С, тобто підвищувати термін його використання організмом, впливати на стабілізацію мембран, знижуючи їх проникність. Аскорбінова кислота і рутин взаємно захищають одне одного від руйнування і найкраще працюють у природних сполученнях –вони забезпечують нормалізацію колагенової структури судин. Протизапальна активність флавоноїдів пов’язана з дією на різні ланки запальної реакції, що здійснюється за рахунок інгібування індукції тканинних медіаторів запалення – цитокінів та метаболітів арахідонової кислоти. Кверцетин, зокрема, інгібує циклооксигеназу та ліпоксигеназу, таким чином, зменшуючи вивільнення арахідонової кислоти, яка є відправною точкою для загальної запальної відповіді. Інший механізм протизапальної дії флавоноїдів – їх здатність пригнічувати біосинтез ейкозаноїдів. Численні дослідження показали, що флавоноїди здійснюють пригнічуючий вплив на синтез або активність простагландинів, тромбоксанів, лейкотрієнів, простациклінів. З іншого боку, флавоноїди гальмують розвиток запальних процесів за рахунок зниження рівня продуктів ПОЛ. Таким чином, створення нового лікарського засобу на основі ліщини звичайної є перспективним напрямом завдяки наявному комплексу БАР, що дозволяє позитивно впливати на усі патогенетичні прояви ВХ: зміцнювати стінки судин, збільшувати судинний тонус, зменшувати запальні процеси та процеси ПОЛ, усувати гемореологічні розлади, покращувати мікроциркуляцію.

Підводячи підсумок оглягу літератури можна зробити висновки:

1. Висока частота виникнення ВХ, омолодження контингенту паціентів, важкий хронічний перебіг, постійне зростання частоти ускладнених форм свідчать про актуальність та високу соціальну значимість фармакотерапії захворювань вен нижніх кінцівок.

2. Ключовими ланками патогенезу ВХ нижніх кінцівок є запальні реакції, дисфункція ендотелію, дисрегуляція судинного тонусу, гемореологічні порушення, оксидативний стрес.

3. На сучасному фармацевтичному ринку України переважають поодинокі флеботопні препарати (“Детралекс”, “Ескузан”) зарубіжного виробництва, які мають високий рівень доказової медицини. Однак більшість існуючих флеботропних препаратів впливають на окремі патогенетичні ланки при лікуванні ВХ, тому актуальним залишається пошук нових засобів, здатних коригувати якомога більший спектр венозних порушень.

4. Серед лікарських рослин особливий інтерес викликає ліщина звичайна - Corylus avellana L. (Betulaceae), яка застосовується в народній медицині при тромбофлебіті, варикозно розширених венах, трофічних виразках гомілки. Однак, внаслідок того, що ця сировина недостатньо вивчена, застосування її у медичнній та фармацевтичній практиці обмежено.

5. Найважливішими БАР ліщини звичайної, з терапевтичної точки зору, є фенольні сполуки, яким притаманна протизапальна, протинабрякова, капілярозміцнююча, венотонізуюча, антиагрегаційна, тромболітична, антиоксидантна дія.
Література

  1. Государственная фармакопея Российской Федерации. Ч. 1. – Изд. 13-е (електронне видання) – М., 2015. – Т. Ш. – 1292 с. -.

  2. Державна Фармакопея України/Державне підприємство «Науково-експертнийфармакопейний центр». – 1-е вид., 4 доп. – Харків: ДП «Науково-експертнийфармакопейний центр», 2011.

  3. Куркин, В. А. Фармакогнозия: учеб. для студентов фармацевтич. вузов / В. А. Куркин. – Самара: Офорт, СамГМУ, 2004. – 1180 с.

  4. Лекарственные растения, сырье и фитопрепараты: учебное пособие для студ. очн. и заочн. отд. фар мац. ф-та. / Тихонов В. Н., Калинкина Г. И., Сальникова Е. Н. ; под ред. Дмитрука С. И. – Томск, 2004. – Часть 1 –116 с.

  5. Лекарственные растения, сырье и фитопрепараты: учебное пособие для студ. Очн. И заочн. Отд. Фар мац. Ф-та. / Тихонов В. Н., Калинкина Г. И., Сальникова Е. Н. ; под ред. Дмитрука С. И. – Томск, 2004. – Часть 2

  6. Мазнев, Н. И. Лекарственные растения: 15 000 наименований лекарственных растений, сборов и рецептов. Описание, свойства, применение, противопоказания / Н. И. Мазнев. – М. : РИПОЛ классик, 2006. – 1056 с.

  7. Муравьева Д. А. Фармакогнозия. – М. : Медицина. – 1991. – 656 с.

  8. Носов, А. М. Лекарственные растения официнальной и народной медицины / А. М. Носов. -М. : Эксмо, 2005. -800 с.

  9. Основы гомеопатической фармации: учебник для студентов фармацевтических специальностей высших учебных заведений / под ред. проф. А. И. Тихонова. – Харьков издво НФ АУ, 2002. – 575 с

  10. Практикум по фармакогнозии: Учеб. Пособие для студ. Вузов/ В. Н. Ковалев, Н. В. Попова, В. С. Кисличенко и др. ; Под общ. Ред. В. Н. Ковалева. – Х. : Изд-во нфау; Золотые страницы, 2003.

  11. Солодовниченко Н. М., Журавльов М. С., Ковальов В. М. Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати /Посібник з фармакогнозії з основами біохімії ЛР.–Харків:Золоті сторінки.–2001.406 с.

  12. Калениченко А.С., Шаталова О.М., Малоштан Л.Н. Перспективы использования экстракта из листьев лещины обыкновенной в медицине и фармации. Актуальные проблемы современной медицины и фармации 2015: сб. тезисов и докладов

  13. 69-й науч.-практ. конф. студентов и молодых учених с междун. участием. 15 – 17 апр. 2015 г. Минск: БГМУ, 2015. С. 1605

  14. 2. Український біофармацевтичний журнал, № 2 (49) 2017 (Н. І. Ільїнська, Т. М. Гонтова)


1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас