1   2   3
Ім'я файлу: Лекція 11.docx
Розширення: docx
Розмір: 93кб.
Дата: 21.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тематична контрольна робота № 1.doc

Переваги (+) і недоліки (-) хеджування


Хеджування ризиків є обов'язковою умовою забезпечення безпеки як для приватних, так і для корпоративних інвесторів, які вклали частину коштів у високоризикові фінансові інструменти.

Основними перевагами використання розглянутої процедури для страхування є:

  • можливість мінімізації курсових ризиків;

  • ліквідація невизначеності, збільшення рівня інформаційної прозорості, а також прогнозованості результату;

  • підвищення гнучкості прийнятих при управлінні рішень завдяки широкому охопленню партнерів, інструментів, а також умов угод;

  • скорочення операційних ризиків, які обумовлені діловим циклом (періодичністю поставки, відвантаження та іншими);

  • нарощування стабільності та фінансової стійкості;

  • скорочення витрат на залучення позикових і капітальних коштів.

Незважаючи на велику кількість плюсів хеджування ризиків не можна вважати порятунком від будь-яких ризиків. Справа в тому, що ця процедура має чимало недоліків.

Основними недоліками хеджування є:

  • Збільшення↑ витрат. До видаткової частини додається плата за оформлення та виконання зобов'язань за контрактами, що використовуються для хеджування.

  • Зростання кількості проведених угод, а також ускладнення їх структури.

  • Свідома відмова від ймовірного додаткового доходу, який міг би бути отриманий на спотовому ринку.

  • Різні обмеження з боку біржі. Це може бути добове обмеження діапазону зміни вартості ф'ючерсного контракту. Подібні ліміти можуть привести до серйозних збитків при різких змінах на спотовому ринку.

  • Наявність базового ризику операцій хеджування. Він пов'язаний з імовірністю непаралельної зміни вартості активів на терміновому і спотовому ринках.

  • Ризик того, що зміняться закони, що стосуються економічної та податкової політики держави. В першу чергу це стосується різних зборів, мит і акцизів. При їх зміні хеджуючий контракт може не тільки виявитися неефективним, але і привести до збитків.

Ретельне вивчення переваг і недоліків хеджування дозволяє істотно збільшити↑ ефективність цієї процедури.

Перш ніж приступити до використання похідних фінансових інструментів, важливо зробити цілий ряд дій:

  1. провести ретельну оцінку ймовірності настання внутрішніх ризиків, а також їх розмірів;

  2. порівняти результати оцінки з витратами на оформлення хеджуючого контракту;

  3. провести детальне вивчення ринку, а також механізму застосування конкретного похідного фінансового інструменту для певного базового активу;

  4. підготувати оптимальну стратегію використання хеджа;

  5. вибрати кращу торгову площадку, проаналізувавши і порівнявши умови декількох з них;

  6. підібрати надійні брокерську і клірингову компанії.

Чим хеджування ризиків відрізняється від страхування?

Суть хеджування схожа з суттю страхування. Вона полягає в захисті від ризиків, обумовлених змінами курсу. Однак не варто змішувати ці поняття. На відміну від хеджування страхування полягає в укладенні договору зі спеціалізованими компаніями. Більш того, ці важливі процеси мають і інші серйозні відмінності.

При хеджуванні здійснюється обмін ризиками між сторонами угоди. В результаті передбачається взаємне їх погашення. Виходить, що контрагенти очікують протилежний розвиток подій. Кожна з них хеджує ситуації, які не відповідають їхнім прогнозам. Після певного періоду часу після зміни ринку одна сторона уникає збитків, а інша – недоотримує певну суму можливого прибутку. Саме вона є страховим внеском при укладанні угоди хеджування.

Страхування також допомагає уникнути збитків. Але у цього процесу є відмінність від хеджування - воно дозволяє зберегти потенційний прибуток, яка виникає в разі сприятливого розвитку подій (коли ризик не реалізується). Але при цьому слід мати на увазі, що за подібні переваги доведеться заплатити страховою премією. Вона являє собою плату, передану страховій компанії в момент укладення договору з нею.

Можна розглянути відмінності між страхуванням і хеджуванням на прикладі.

Припустимо, що через 3 місяці планується відрядження, для якої необхідно купити квитки на літак. При цьому авіакомпанія пропонує 2 варіанти:

  1. Бронювання квитка, який необхідно буде викупити через 3 місяці за сьогоднішньою вартістю. Наприклад, сьогодні вона становить 10 тисяч грн.

  2. Укладення страхового договору з виплатою страхової премії в розмірі 500 грн. Ця угода дозволяє через 3 місяці придбати квиток за ціною, що не перевищує 10 тисяч грн.

Перша ситуація являє собою хеджування, а друга, відповідно, страхування. Залишилося для прикладу розглянути 2 варіанти розвитку подій. Можливі результати представлені в таблиці нижче.

Варіант розвитку подій

Результат у випадку хеджування

Результат у разі страхування

Через 3 місяці вартість квитка зросла↑ до 15 тисяч грн

Квиток викуповується за заздалегідь зафіксованою вартістю - 10 тисяч грн. Запобігаються можливі збитки в розмірі 5 тисяч грн. Загальні витрати дорівнюють 10 000 грн.

Квиток купується також за вартістю 10 тисяч грн. Однак з урахуванням страхової премії загальні витрати складуть 10 500 грн. Відповідно, витрати будуть вище↑, ніж при хеджуванні.

Вартість квитка впала до 8 тисяч грн

Квиток викуповується за вартістю 10 тисяч грн, так як пасажир взяв на себе зобов'язання зробити це. Загальна сума витрат не змінюється, але втрачається потенційний дохід від різниці в ціні.

Квиток купується за поточною вартістю, що дорівнює 8 тисяч, так як страховка мала на увазі, що витрати складуть не більше 10 тисяч. Підсумкові витрати з урахуванням страхової премії складуть 8,5 тисяч грн. Це на 1,5 тисячі менше, ніж при хеджуванні.



Таким чином, хеджування являє собою особливий вид страхування. Завдяки цій процедурі обидві сторони угоди запобігають збиткам при розвитку подій, протилежному очікуванням. При цьому жоден контрагент нічого не втрачає при настанні страхового випадку. Однак обидві сторони недоотримають частину прибутку, якщо така ситуація не настане. Проте, такий неодержаний дохід можна розглядати як внесок за страховку, тобто плату за запобігання ризику.

Що таке хеджування валютних ризиків?

Третина фінансових операцій у всьому світі так чи інакше пов'язані з різними угодами з валютою. Почасти така велика кількість операцій обумовлена діяльністю валютних трейдерів, які за своєю суттю виступають спекулянтами. Вони можуть здійснювати по кілька операцій з валютою щодня. Велика частка угод з іноземними грошовими одиницями обумовлена наявністю експортних та імпортних операцій різних організацій.

У будь-якому випадку при проведенні угод з валютами з'являється так званий валютний ризик. Він тягне за собою можливі збитки, які проявляються при зміні курсу грошової одиниці. Хеджування в такій ситуації дозволяє скоротити або повністю виключити такі ризики.

Традиційно застосовується 2 можливих способи хеджувати валютні ризики:

  1. Ф'ючерси на придбання валюти. При укладанні такого контракту визначається домовленість про придбання конкретної грошової одиниці за певним курсом в певний момент часу в майбутньому. Це дозволяє застрахуватися від можливих коливань вартості валюти.

  2. Захисні застереження. У цьому випадку контрагенти заздалегідь фіксують мінімальний і максимальний курс валюти. В результаті вони застраховані від збитків, які можуть виникнути при різкому русі в протилежну очікуванням сторону. Однак отримати більший прибуток при вигідному Русі курсу теж не вдасться.

Для кращого розуміння варто розглянути обидва варіанти на прикладі. Припустимо, українсьемй виробник експортує свій товар в США за фіксованою вартістю - 100 американських доларів за штуку. При цьому поточний курс цієї валюти до гривні дорівнює 1 до 30.

Виробник усвідомлює, що курс долара в гривевому еквіваленті вкрай нестабільний. Він може досить сильно змінюватися на коротких часових проміжках. Тому для запобігання можливих втрат у зв'язку зі зміною курсу виробник приймає рішення про хеджування.

  • Припустимо, для мінімізації ризиків використовується ф'ючерс на продаж долара за ціною 30 грн за одиницю. При цьому з плином часу курс впав до 27.5 грн. Виробник, використовуючи хеджування, уникнув збитків. Якби він цього не зробив, втратив би 250 грн з кожної експортованої одиниці товару.

  • Тепер розглянемо можливість використання валютного застереження. Припустимо, з її допомогою курс обмежений в межах від 29 до 31 грн за один долар. Таке застереження допоможе істотно скоротити збитки. При її відсутності збитки склали б 250 грн з одиниці товару. Застереження допомагає скоротити їх до 100 грн.

Як бачите, незалежно від способу хеджування така процедура допомагає істотно скоротити втрати.

2) Страхування від збитку, викликаного зупинкою виробництва внаслідок різних причин, практикують у багатьох закордонних країнах. Застосовані при цьому правила виявляють як риси подібності, так і відмінності. Аналіз закордонного досвіду з врахування потреб вітчизняних виробників у страховому захисті дозволяє виробити ряд рекомендацій.

Страхування від перерв у виробництві за своєю сутністю доповнює страхування основних і обігових фондів, оскільки перерва у виробництві частіше за все буває викликана загибеллю або ушкодженням цих фондів. Тому правомірно припустити, що склад і перелік страхових подій, на випадок яких проводиться страхування, і в тому, і в іншому випадку може бути прийнятий. Це не означає, однак, що страхування основних і обігових фондів неможливо без страхування від перерв у виробництві. Страхувальникам повинно бути надано право укладати будь-який з договорів або обидва разом. Одночасний висновок договорів страхування майна й страхування від простою відповідає економічним інтересам підприємства, а страхувальникам воно дозволяє більш обґрунтовано з меншими витратами визначати збиток при стихійних лихах або виникненні інших несприятливих подій.

Істотною особливістю страхування від простою є те, що розмір збитку тут багато в чому залежить від терміну перерви у виробництві. Зважаючи на сказане, важливо визначити тривалість відповідальності страхувальника, тобто період, протягом якого він зобов'язаний відшкодувати збитки від простою. Термін такої відповідальності, що часто зустрічається у світовій практиці,- до одного року. Його й пропонуємо встановити в якості максимального, надавши одночасне право страхувальникам зменшувати цей термін і одночасно скорочувати терміни платежів.

Підлягають страхуванню збитки від припинення виробництва, котрі складаються із трьох складових частин:

  1. витрат, отриманих під час зупинки виробництва;

  2. неодержаного прибутку;

  3. додаткових витрат, понесених з метою скорочення збитку.

Оскільки другий елемент є основним, нерідко говорять про страхування упущеного прибутку (вигоди). До витрат, спричинених під час зупинки виробництва, відносять ті поточні витрати страхувальника, які він змушений здійснювати незалежно від того, триває виробництво чи припинене.

Упущений прибуток розраховують шляхом множення обсягу продукції, не зробленої за час простою, на норму прибутку на одиницю продукції. При цьому розмір незробленої продукції слід обчислювати як різницю між обсягом продукції, який міг би бути випущений за період зупинки, виходячи з виробничої програми, і обсягом продукції, випущеним у результаті налагодження виробництва на інших об'єктах.

Поряд із загальними обмеженнями відповідальності страховика (намір страхувальника, воєнні дії і т.д.) при страхуванні від простою з відшкодування виключають додатковий збиток, викликаний зупинкою виробництва в результаті:

    • зміни первісного проекту відновлення, реконструкції пошкодженого об'єкта;

    • планового ремонту;

    • заборони владою проведення відновлюваних робіт;

    • нестачі в страхувальника матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для усунення причин простою.

Ставки страхових внесків встановлюють у відсотках до вартості продукції, що випускається (при відсутності страхового випадку) на річний період. При встановленні

періоду відповідальності за перерву у виробництві протягом шести або трьох місяців ставки платежів скорочують відповідно більш ніж у два або й чотири рази.

Страхування ризиків, пов'язаних із впровадженням нових технологій і нової техніки, можна розділити на два види:

  1. страхування самої техніки, устаткування, технологічних ліній і т.п. на випадок їх виведення з ладу, порушення роботи, загибелі (захист від прямих збитків);

  2. страхування від непередбачених несприятливих наслідків, викликаних впровадженням технічних і технологічних новинок, або їх руйнування, зупинок і т.п. (захист від непрямих збитків у вигляді додаткових витрат і неодержаного прибутку).

Об'єктом страхування виступають машини, технічне й технологічне устаткування, які після закінчення випробувань і пробного пуску визнані придатними до роботи. Оскільки підлягають страхуванню, як правило, коштовні об'єкти, треба скласти їхній повний список із вказівкою технічних характеристик. У тому випадку, коли страхують машину, у кожній з них показують окрему страхову суму. Нову техніку й технологію страхують від ризиків, пов'язаних з їх користуванням. До цих ризиків відносять:

    • помилки в конструкції машин, у підборі матеріалів або у їх виготовленні;

    • приховані дефекти, які не могли бути виявлені при випробуваннях;

    • відмова вимірювальних приладів;

    • підвищений тиск або напруга, коротке замикання;

    • помилки при обслуговуванні техніки й технологічної лінії;

  • недбалість, злий намір окремих осіб;

    • інші причини, що ведуть до руйнування машин і зупинки виробництва. Особливість даного страхування полягає в тому, що відшкодовують втрати, що виникли з вини окремих осіб.

Збитки підлягають відшкодуванню, якщо вони виникли в результаті випадкової помилки або ненавмисних дій осіб, які мали необхідну професійну підготовку для роботи з новою технікою або технологією. Якщо ж до керування сучасним технологічним устаткуванням були допущені непідготовлені працівники, то виникнення збитків не можна вважати непередбаченими обставинами.

Страхування технічних і технологічних ризиків не передбачає покриття збитків від пожеж, вибухів, стихійних лих, оскільки вони включені у відповідальність щодо страхування основних і обігових фондів підприємств (страхування від вогню). При страхуванні технологічних і технічних установок розрізняють часткові збитки й повну загибель. Частковим вважають такий збиток, при якому застраховані об'єкти ушкоджені й вартість відновлення не перевищує первісної вартості їхнього придбання й монтаж. У цьому випадку відшкодовують витрати, необхідні для того, щоб привести в робочий стан машини й устаткування.

Якщо вартість відновлення вище первісної (включаючи монтаж), то вважають, що відбулася повна загибель об'єкта. У цьому випадку відшкодовують його первісну вартість, а не витрати з відновлення. Страхування нових машин та інших технічних засобів, як правило, пов'язане з високо-оцінними об'єктами. Тому його слід проводити з певними мінімальними франшизами, надавши право власникові збільшити розмір франшизи при відповідному зниженні ставок платежів.

Розмір ставок страхових платежів доцільно встановлювати за видами технічного і технологічного устаткування. Для цього припустимо використання статистичних даних, але їх коректують із урахуванням загальних тенденцій зміни ризику при впровадженні нової техніки й технології, а також експертної прогнозної оцінки ризику за кожним об'єктом. При страхуванні непрямих втрат, викликаних руйнуванням технічного або технологічного устаткування, правомірне використання основних принципів страхування від збитків внаслідок перерв у виробництві, викладених вище. Страхування біржових і валютних ризиків може виступати як форма захисту інтересів і клієнтів самої біржі. Ці види страхування поки ще мало розвинені в нашій країні. Є лише окремі приклади

висновку договорів страхування, пов'язаних з ризиком біржової діяльності. Разом з тим і закордонний досвід важко застосувати до нашого повною мірою, тому що наші біржі далекі від тих бірж, що існують у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Оцінюючи можливість включення в систему біржових відносин, страховик повинен виходити з характеру контрактів, які переважають на біржах України. У цей час на них домінують наявні контракти, тобто здійснення угод купівлі-продажу з негайною оплатою й поставкою товару.

Тим часом підстави для страхування виникають, переважно, при укладанні ф'ючерсних угод, що не виключають ймовірність форсу-мажору.

Страхування валютних ризиків до певної міри має ті ж передумови, що й страхування біржових ризиків, але в більшій мірі обумовлене специфічними умовами зовнішньоекономічних зв'язків. Воно необхідне, насамперед, для відшкодування наступних можливих витрат:

  1. витрат, пов'язаних з виробництвом експортної продукції, при відмові від неї закордонного імпортера за певними причинами;

  2. збитків від платежу за поставлені товари й зроблені послуги у випадку погіршення фінансового становища, банкрутства іноземного партнера або внаслідок політичних подій у будь-якій з країн;

  3. збитків від зміни курсу валюти платежу за період від укладення контракту до його виконання.

Слід зазначити, що в перших двох випадках мова йде про втрати для вітчизняного експортера, а в останньому випадку збитки можуть нести як експортери, так й імпортери. Експортер зазнає збитків при зниженні курсу валют, а імпортер - при підвищенні курсу.

Важливе значення має страхування інтересів інвесторів від ризиків, пов'язаних із забороною вивозу валютного прибутку від інвестицій та інших порушень прав закордонного інвестора через дію державних органів або політичних подій, таке страхування в сучасних умовах особливо актуально для залучення в нашу країну іноземних інвестицій, але його не можуть ігнорувати й вітчизняні бізнесмени, що вкладають гроші в закордонні об'єкти.

Названі види страхування можна розглядати як страхування експортних кредитів, хоча кожен з них має певні особливості.

Страхування експортних кредитів за кордоном здійснюється в основному державними організаціями: Департаментом гарантії експортних кредитів - у Великобританії, Компанією страхування вищої торгівлі - у Франції, підрозділом з страхування експортних кредитів, Державного страхового інституту - в Італії, що діють від імені держави, приватною компанією "ГермесГермес" - у Німеччині, Експорт- імпортним банком у США. Необхідна така спеціалізація й в Україні.

У захисті від валютних ризиків за кордоном велика роль банків, що здійснюють, так зване, хеджування. Хеджування, як форму страхового захисту застосовують при біржових ф'ючерсних угодах з різним товаром.

У широкому значенні захист від валютних ризиків включає використання й інших методів (уведення в контракт захисних застережень, прогнозування курсу різних валют і т.д.).


1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас