1   2   3   4
Ім'я файлу: Кірієнко.doc
Розширення: doc
Розмір: 184кб.
Дата: 18.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Облік адміністративних витрат.docx

Представником прибуткового оподаткування в Україні є податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб.

17

Прибутковий податок має свої переваги й недоліки. Головною його позитивною якістю є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків – доходу. Інші форми і види податків можуть тільки більш-менш наближатись до прямої залежності. Податок на прибуток займає важливе місце в системі прямого оподаткування, оскільки його розмір безпосередньо залежить від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. Матеріальна сторона податку на прибуток виражається у формуванні національного доходу держави у грошовій формі, а суспільний зміст його полягає у тому, що він, як складова податкової системи, виступає специфічною формою реалізації виробничих відносин. Оподаткування прибутку є досить активним важелем, за допомогою якого держава може вплинути на фінансово-господарську діяльність підприємств. Це значною мірою пов'язано з визначенням об'єкта оподаткування, методикою його розрахунку. Платники податку самостійно визначають суми податку, які належить заплатити. Прибутковий податок відіграє велику роль у фінансовому регулюванні економіки. Регулюючий механізм цього податку реалізується через диференціацію ставок і пільгове оподаткування По-перше, розмежовуючи прибуткове оподаткування юридичних і фізичних осіб і встановлюючи для них різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондом споживання і фондом нагромадження. Ці пропорції є одними з найважливіших у регулюванні економіки. По-друге, встановлюючи пільгове оподаткування (понижені ставки або повне звільнення) для окремих галузей і регіонів, держава стимулює відповідний перелив капіталу і веде певну структурну політику. По-третє, держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямів формування і використання доходів, у яких заінтересоване суспільство. Податки на майно – це, в першу чергу, плата за право володіння, тобто їх існування обумовлюється необхідністю оподаткування власності. Виходячи з зазначеного, суб’єктами оподаткування повинні бути власники майна, але на

18

практиці досить розповсюдженим є визначення суб’єктами податкових відносин як власників, так і користувачів. Найпоширенішою базою оподаткування майновими податками прийнято вважати землю і об’єкти нерухомості, проте, в окремих країнах база оподаткування є більш розгалуженою, внаслідок залучення до оподаткування інших видів рухомого та нерухомого майна: транспортних засобів, обладнання та устаткування, нематеріальних активів, предметів розкоші [12]. Особливістю податкової системи України є обмежене застосування майнових податків, які повинні доповнювати особисті прибуткові. У податковому законодавстві України «класичними» майновими податками є плата за землю та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Оподаткування операцій по окремим видам рухомого і нерухомого майна фізичних осіб здійснюється в межах ПДФО: оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду, операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого та нерухомого майна, об’єктів спадщини чи дарування. Оподаткування операцій з землею та її капітальним поліпшенням, з оренди майна, з реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів для юридичних осіб здійснюється в межах податку на прибуток [12]. В Україні оподаткування майна здійснюється шляхом поєднання прибуткового і майнового оподаткування (рис. 1.4). При цьому, податок на нерухоме майно є єдиним місцевим майновим податком, що призводить до відсутності можливостей впливу органів місцевого самоврядування на формування доходної частини своїх бюджетів. На відміну від прибуткового при майновому оподаткуванні можливості приховування об'єкта оподаткування й ухилення від повної сплати податку незначні (якщо, звичайно, об'єкти власності суттєві - будівлі, транспортні засоби, а не дріб'язок). Крім грошової оцінки, об'єкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку. Для стягнення цих податків не обов'язкова наявність високопрофесійного податкового апарату, тому ця форма податків широко застосовується при місцевому оподаткуванні.

19

Рис. 1.4. Побудова системи майнового оподаткування в Україні [12]. На відміну від прибуткового при майновому оподаткуванні можливості приховування об'єкта оподаткування й ухилення від повної сплати податку незначні (якщо, звичайно, об'єкти власності суттєві - будівлі, транспортні засоби, а не дріб'язок). Крім грошової оцінки, об'єкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку. Для стягнення цих податків не обов'язкова наявність високопрофесійного податкового апарату, тому ця форма податків широко застосовується при місцевому оподаткуванні. Податок на спадщину і дарування є різновидом майнового оподаткування (Рис.1.4). На відміну від майнових податків цей податок має разовий характер, він стягується при переході власності від однієї особи до іншої особи. Юридичною основою стягнення цього податку є беззатратне формування власності. Джерелом сплати податку можуть виступати особисті кошти платника, або, за їхньої відсутності чи недостатності, кошти, отримані від реалізації частини майна. Серед реальних податків найпоширенішим є земельний податок.

Оподаткування майна та доходів від його використання в Україні

Прибуткові податки

Майнові податки

Податок на прибуток

ПДФО Плата за землю

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Оподаткування операцій з землею та її капітальним поліпшенням, лізингу (оренди), з реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів

Оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду, операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого та нерухомого майна, об’єктів спадщини чи дарування

Оподаткування доходів від наданих в оренду земельних ділянок та земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні

Оподаткування об’єктів житлової нерухомост

20

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Земля з давніх-давен розглядалась як головне джерело багатства і тому найперше стала об'єктом оподаткування. Спочатку податок сплачувався у натуральному вигляді, а потім поступово з розвитком товарногрошових відносин став сплачуватися грішми. Можуть застосовуватися різноманітні форми виділення об'єкта оподаткування й обчислення цього податку. В Україні, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. В основу розрахунку земельного податку покладено нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Якщо нормативну грошову оцінку не проведено, то базою оподаткування є площа земельних ділянок [6, ст. 271]. При стягненні земельного податку майже не існує можливості ухилення від сплати. Земельну ділянку неможливо сховати. Як об'єкт оподаткування вона порівняно легко піддається чіткому обліку. Цей податок виступає важливим економічним інструментом у руках держави. Насамперед, з одного боку, він сприяє ефективному використанню основного природного багатства. Сама платність і механізм цієї платності змушують землевласника чи землекористувача отримувати доход від землі.

21

2. Аналіз стану прямого оподаткування в Україні. Податкова система України почала формуватися одразу ж після проголошення незалежної держави у 1991 році, з прийняття Закону України «Про систему оподаткування» від 25. 06. 1991 року в якості закону, регулюючого національну систему оподаткування . Згаданий Закон був досить недосконалим як за структурою, так і за змістом, але ним фактично було проголошено нову національну систему оподаткування і основні принципи податкового регулювання. У зв’язку з цим у грудні 1991 р. та в 1992 р. з’являються новий вид податків - податок на доходи підприємств. Паралельно використовуються старі податкові важелі: податок із власників транспортних засобів, плата за землю, прибутковий податок із громадян, які пізніше законодавчо були змінені [29]. Основними прямими податками в Україні, що забезпечують більшу частину податкових надходжень до бюджету, є: - податку на прибуток підприємств; - податку на доходи фізичних осіб. Так, здійснивши огляд законодавчої бази та критичний огляд наукової літератури, вважаємо, що у розвитку прямого оподаткування в Україні в хронологічному аспекті та з врахуванням особливостей функціонування системи прямого оподаткування, можна виділити такі його етапи: 1. Становлення системи прямого оподаткування (1991 - 1995). Цей період характеризується остаточним закріпленням об'єкта оподаткування прибутку підприємств, який досить часто змінювали. Протягом 90-х років минулого століття прибуткове оподаткування підприємств в Україні завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово пробували вдосконалити його[17].

22

Таблиця 2.1 Зміна об'єкта оподаткування прибутку підприємств протягом 90-х років Рік Закон Об'єкт оподаткування Ставка податку 1991 Закон СРСР "Про податок з прибутку підприємств та організацій" Балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції, інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій. Ставки були диференційовані та залежали від сфери діяльності. Максимальна ставка 35%. 1992 Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" Валовий дохід підприємств, зменшений на суму матеріальних витрат і обов'язкових платежів. В об'єкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. 18 % доходу. Для спільних підприємств з часткою іноземних інвестицій-15 %, для посередницької діяль - ності-65 %, для гра - льного бізнесу - 70 %. 1993 Декрет КМУ "Про податок на прибуток підприємств і організацій" Об'єктом оподаткування знову був прибуток. З другого кварталу 1993 року та протягом 1994 року знову була зміна об'єкта оподаткування та повернення до оподаткування доходу підприємства. 30% для грального бізнесу - 55 %. Прибуток підприємств, одержаний від реалізації цінних паперів - 15 %. 1995 Закон України "Про оподаткування прибутку Балансовий прибуток, розрахований як сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30 %, для підприємств АПК 15 %, для посередницьких

23

підприємств" операцій - 45 %, грального бізнесу-60%. Але цей період характеризувався також і такими негативними факторами, як: відсутність власного досвіду в побудові системи оподаткування, механічне запозичення її у країнах з розвинутою ринковою економікою, наявність кризових явищ в економіці. Ці фактори негативно вплинули як на розвиток податкової системи в цілому, так і на оподаткування прибутку зокрема. Всі ці негативні фактори сприяли значному зростанню заборгованості з податку на прибуток і створенню тіньового сектора економіки, що в свою чергу знову збільшило податкове навантаження на ефективні підприємства. В цей період для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податку на прибуток та інших податків і зборів, була створена податкова служба України, яка прийняла активну участь в постійному трактуванні законодавчих документів з оподаткування прибутку підприємств шляхом видання підзаконних нормативних актів: інструкцій, положень, листів тощо, що призводить до ще більш незрозумілого, двозначного трактування законодавчої бази. Щодо прибуткового оподаткування громадян, то в Україні його розвиток розпочався із середини 1991р. із ухвалення Закону Української PCP "Про прибутковий податок з громадян Української PCP, іноземних громадян та осіб без громадянства" від 5 липня 1991 р. З 26 грудня 1992 р. система оподаткування фізичних осіб регулювалась Декретом Кабінетом Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який діяв до 1 січня 2004 року. За цей період досить часто відбувалась зміна ставок прибуткового податку з громадян - іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено таким факторами, як розвитком ринкових відносин, зміною форми одержання доходу, вирівнюванням доходів малозабезпечених і високозабезпечених верств населення за допомогою прогресії. Для прикладу, в 1993 році ставки мінялись тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорстокіша шкала оподаткування - максимальна ставка

24

дорівнювала 90 %. Але не дивлячись на збільшення ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились - внаслідок ухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках. Доходи від роботи за наймом оподатковувалися за місцем основної роботи - щомісячно за встановленою шкалою; за місцем не основної роботи - при виплаті за ставкою 20 % без врахування пільг. За підсумками року проводився перерахунок податку за місцем основної роботи, а для тих, хто мав кілька джерел доходів, - у податковій інспекції за місцем проживання на підставі поданої платником податкової декларації [17]. 2. Удосконалення системи прямого оподаткування (1995 – 2010). Головною подією цього етапу було прийняття та впровадження в практичну діяльність підприємств Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року [20]. Даним законом було запропоновано принципово новий підхід до визначення об'єкта оподаткування. Об'єктом оподаткування виступав розрахунковий прибуток, основою для визначення якого були валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу. Даний метод розрахунку носить назву сальдового. В таких умовах платникам надавалася можливість знизити податковий прес на балансовий прибуток. Прибуток визначався шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань [17]. Ставка оподаткування відповідно до базового закону була встановлена на рівні 30%. У 1998 році прийнята альтернативна спрощена система оподаткування доходів малого підприємництва єдиним податком з валових доходів, що замінює сплату податку на прибуток та ряд інших прямих податків. У 2000 році прийнято Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Цим законом вперше була узаконена можливість "конфлікту інтересів" контролюючого органу і платника податків. Це означало, що рішення з неурегульованих питань повинні прийматися на користь платника Законом

25

введено цілком новий тип документів - податкові роз'яснення; подовжено строки подання податкових декларацій, які залежать тепер від тривалості базового звітного податкового періоду; встановлено, що податкові органи зобов'язані прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки, тобто їм заборонено відмовляти у прийманні декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування [20]. Протягом 1998-2004 років до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було внесено чимало змін та доповнень. Раніше прийняті законодавчі акти з питань оподаткування прибутку підприємств виявились недостатньо розробленими і недостатньо перевіреними практикою. Крім того, основна увага була приділена фіскальній функції податку, поповненні дохідної частини державного та місцевого бюджетів [17]. Найбільш суттєві зміни до закону були внесені у 2003-2004 роках, одним з яких є зменшення базової ставки оподаткування прибутку - з 30 до 25 відсотків, а також із підвищенням норм амортизаційних відрахувань та збільшенням суми витрат, пов’язаних із поліпшенням основних засобів. Недоліком такої системи є наявність елементів подвійного оподаткування у частині, що стосується виплати дивідендів підприємством. При розподілі прибутку на дивіденди, останні оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. В травні 2003 р. було ухвалено Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким передбачено суттєві зміни в механізмі справляння податку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, за винятком норм розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Основними нововведеннями цього закону стали: - відмова від прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних з максимальної ставкою 40 % та встановлення єдиної податкової ставки оподаткування сукупного місячного (річного) доходу у розмірі 15%, а на період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року - 13 %;

26

- встановлення права платника податку на податковий кредит, який є сумою витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів України протягом звітного року. На суму таких витрат дозволяється зменшення суми загального доходу платника, одержаного ним за наслідками календарного року; - розширення бази оподаткування; - надання податкових соціальних пільг, що визначаються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати в розрахунку на місяць (100 %, 150 % та 200 %). Крім того, Законом передбачена процедура самостійного вибору платником податку місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги та інше[17]. 3. Формування нової системи прямого оподаткування (2011 і по цей час). Даний етап розвитку системи прямого оподаткування пов’язаний насамперед із прийняттям Податкового кодексу України. Основні суттєві зміни відбулися у таких аспектах. Насамперед, запроваджено поступове зниження ставки податку на прибуток у таких розмірах:  з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 %;  з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 %;  з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 %;  з 1 січня 2014 року по цей час - 18 %; Разом з тим, відбулася більш детальна диференціація основних засобів за групами (замість 4 груп нарахування амортизації основних засобів запроваджено 16). Така деталізація дозволяє більш точно забезпечити відтворювальні процеси на підприємствах з врахуванням особливостей використання таких основних засобів. Крім того, варто виділити й інші аспекти. Так, наприклад, Податковим кодексом звужено перелік витрат, що входять до складу таких при розрахунку оподатковуваного прибутку. Насамперед, це стосується заборони включення до валових витрат сум, що сплачені за постачання товарів (надання робіт та послуг), фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють її з використанням єдиного податку. Введено

1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас