1   2
Ім'я файлу: Кусова_Штеюк_Дарина_4лсв.docx
Розширення: docx
Розмір: 70кб.
Дата: 06.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Оценка имущества.docx
проект вініл.docx
виробничий цех кафе.docx
267501.pptx

РОЗДІЛ ІІ

1.1 Організація освітньої корекційно-розвивальної роботи з дітьми дошкільного віку

В освітньому процесі нашого закладу дошкільної освіти використовуються такі основні форми організації дітей:спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога.

Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.). Тривалість  спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку – 10-15 хвилин, молодшого дошкільного віку – від 15 до 25 хвилин, старшого дошкільного віку – від 25 до 35 хвилин (в залежності від типу заняття).

Під час складання розкладу занять враховуємо їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачаємо раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять (зокрема, спортивної та музичної зали, ігрового, спортивного майданчика, квітника тощо).

Організована навчальна діяльність дітей у формі занять планується переважно у першу половину дня. В окремих випадках допускається проведення деяких занять у другій половині дня. Це може стосуватися занять з фізичної культури, образотворчої діяльності в групах дітей старшого дошкільного віку. Елементи навчальної діяльності включаються також до інших форм роботи з дітьми в повсякденні (ігри, самостійна діяльність, індивідуальна робота, спостереження, чергування тощо). [19]

З огляду на те, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність, гра широко використовується у освітньому процесі нашого закладу як самостійна форма роботи з дітьми та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Пріоритет надається творчим іграм (сюжетно-рольовим, будівельно-конструктивним, іграм-драматизаціям та інсценівкам, іграм з елементами праці та художньотворчої діяльності) та іграм з правилами (дидактичним, інтелектуальним, рухливим, хороводним тощо).

Упродовж усього дня організовуються різні види ігор з урахуванням віку дітей, їхніх ігрових інтересів, місця гри в режимі дня, місця проведення, змісту попередніх і наступних форм роботи, сезонних умов, ступеня фізичного та інтелектуального навантаження на дітей.

Переорієнтація освітнього процесу на розвиток дитячої особистості надає особливої ваги таким формам організації життєдіяльності дошкільника як його самостійна діяльність та індивідуальна робота з ним.

Самостійна діяльність дітей організується в усіх вікових групах щодня в першій та другій половині дня. Протягом дня поєднуються різні за змістовою направленістю її види (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.) та поступово залучаються до участі в них всі діти даної групи. Зміст та рівень самостійної діяльності дітей залежать від їхнього досвіду, запасу знань, умінь і навичок, рівня розвитку творчої уяви, самостійності, ініціативи, організаторських здібностей, а також від наявної матеріальної бази та якості педагогічного керівництва.

Організоване проведення цієї форми роботи забезпечується як безпосереднім, так і опосередкованим керівництвом з боку вихователя.

Індивідуальна робота з дітьми як самостійна організаційна форма проводиться з дітьми всіх вікових груп у вільні години (під час ранкового прийому, прогулянок тощо) в приміщеннях і на свіжому повітрі. Вона організується з метою активізації пасивних дітей, додаткових занять з окремими дітьми (новенькими, тими, що часто пропускають через хворобу, інші причини та гірше засвоюють програмовий матеріал під час фронтальної роботи).

Гуртки є додатковою організаційною формою освітнього процесу. В нашому закладі різне профільне спрямування гуртків: естетичного циклу (вокальний, образотворчий),  інтелектуальний (шашки), фізкультурно-оздоровчий. Вони організуються з урахуванням інтересів та здібностей самих вихованців, запитів батьків, наявних матеріальних умов та кадрового забезпечення. Зміст гурткової роботи визначається авторськими програмами, які складені керівниками гуртків на основі власної педагогічної діяльності, вивчення досвіду інноваційної діяльності, обов’язково узгоджується з освітньою програмою, затвердженою МОН України, за якою працює заклад і відображається у річному плані роботи. Гурткові заняття проводяться у другій половині дня, у час, відведений для ігор та самостійної художньої діяльності дітей. Тривалість їх відповідає зазначеним вище нормам для навчальних занять, а періодичність проведення становить 2 рази на місяць.

Освітній процес у дошкільному закладі організовується у розвивальному середовищі, яке утворюється сукупністю природних, предметних, соціальних умов та простором власного “Я” дитини.

Основним напрямком роботи з дітьми раннього віку (до 3 років) є забезпечення їх емоційного комфорту під час перебування у закладі, створення сприятливих умов для їх психічного і фізичного розвитку. Особлива увага надається розвитку сенсорних почуттів.

Формування готовності до систематичного навчання та шкільного життя дітей шестирічного віку актуалізується у зв’язку із переходом загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і тривалість навчання. Мотиваційна, емоційно-вольова, комунікативна, фізична підготовка майбутніх першокласників, розвиток пізнавальних психічних процесів і мовлення, прищеплення елементарних навчальних умінь – пріоритетні напрямки роботи з дітьми старшого дошкільного віку.

Актуальними у освітньому процесі дошкільного закладу залишаються і такі традиційні напрямки, які сприяють здійсненню системного підходу до формування цілісної дитячої особистості: фізичне, розумове, естетичне, моральне, трудове виховання. Пріоритетним питанням у вихованні дітей всіх вікових груп та діяльності дошкільного закладу залишається фізичне виховання. Йогоуспіх залежить від правильної організації режиму дня, рухового, санітарно-гігієнічного режимів, всіх форм роботи з дітьми та інших чинників.

Руховий режим впродовж дня, тижня визначається комплексно, відповідно до віку дітей. Орієнтовна тривалість щоденної рухової активності малюків встановлюється в таких межах: ранній вік – до 2 –3 годин; молодший дошкільний вік – до 3-4 годин; старший дошкільний вік – до 4–5 годин. Оптимізація рухового режиму забезпечується шляхом проведення різноманітних рухливих, спортивних ігор, вправ, занять з фізичної культури, організації дитячого туризму, самостійної рухової діяльності тощо. Особливого значення надається також оволодінню дітьми системою доступних знань про дотримання здорового способу життя, основ безпеки життєдіяльності.

Оволодіння рідною мовою і мовленням як найголовнішим засобом пізнання і специфічно людським способом спілкування залишається одним з першочергових завдань у роботі з дітьми упродовж дошкільного дитинства. Навчання мови та розвиток мовлення спрямовується на формування у дітей лексичної, фонетичної, граматичної, діамонологічної та комунікативної компетентності. [13]

1.2 Методи навчання і виховання дітей з вадами мовлення в умовах спеціального дошкільного закладу

Методи навчання – це способи спільної діяльності педагога та дітей, спрямовані на розв'язання завдань формування та розвитку рідної мови. Іншими словами, це дії того, хто навчає, та того, хто вчиться, які виконуються для передачі знань від одного до іншого.

За допомогою певного методу, спираючись на свідомість дітей, педагог формує у них початкові уявлення про мову, елементарні уміння та навички комунікативно-мовленнєвої діяльності, передає знання про навколишній світ, розвиває мовлення та мислення.

Методи та прийоми характеризують із різних точок зору (в залежності від використаних засобів, характеру пізнавальної і мовленнєвої діяльності дітей, розділу мовленнєвої роботи).

У загальноприйнятій методиці методи навчання переважно класифікують за джерелом знань: наочні, словесні, практичні. Такий розподіл є дещо умовним, між ним немає чіткої межі.

Використання того чи іншого методу, або групи методів визначається насамперед характером мовленнєвого порушення, змістом, метою та завданнями заняття з формування рідної мови та розвитку мовлення, віковими та індивідуально-психологічними особливостями дітей.

Наочні методи займають суттєве місце в корекційній роботі з дітьми з ПМР. Використовують безпосередні та опосередковані наочні методи. До безпосередніх відносять: спостереження, екскурсії, огляди приміщень, розгляд натуральних предметів. Ці методи спрямовані на накопичення змісту мовлення та забезпечують зв'язок двох сигнальних систем.

Опосередковані методи засновані на застосуванні зображувальної наочності та технічних засобів навчання. Це розглядання іграшок, картин, фотографій, перегляд діафільмів, опис картин та іграшок, розповіді за картинами та іграшками. Ці методи використовують для закріплення знань, словника, розвитку узагальнюючої функції слова, навчання зв'язного мовлення. Опосередковані методи також використовуються для ознайомлення з об'єктами та явищами, з якими неможливо познайомитися безпосередньо.[8]

Ефективність засвоєння дітьми знань, формування повноцінних уявлень, розвиток таких психічних процесів, як сприймання, пам'ять, мислення і на цій основі формування та розвиток мовлення, великою мірою залежить від того, наскільки широко в пізнавальну діяльність включаються різні форми чуттєвого сприймання. Доцільне використання посібників сприяє засвоєнню матеріалу, створенню сенсорних передумов для формування та розвитку мовленнєвих умінь і навичок. Опора на чуттєві образи робить засвоєння мовленнєвих умінь і навичок більш доступним, усвідомленим, забезпечує ефективність логопедичної роботи.

До використання наочних посібників висуваються певні вимоги:

1) всі діти повинні їх добре бачити (дотримання відповідних розмірів наочності для фронтальної та індивідуальної роботи; правильне розташування на рівні очей дітей);

2) наочність має бути підібрана з урахуванням вікових, індивідуально-психологічних і мовленнєвих особливостей дітей;

3) відповідати меті та завданням заняття;

4) поступова демонстрація різних наочних посібників;

5) демонстрація наочності має супроводжуватися точним і конкретним мовленням.

Словесні методи дають можливість здійснювати в єдності розширення та закріплення знань дітей про навколишнє та формувати їхні початкові мовні вміння та навички. Основними словесними методами є: читання та розповідання художніх творів, заучування напам'ять, переказ, бесіди, пояснення, розповіді без опори на наочний матеріал. Словесні методи у спеціальних групах для дітей із ПМР на початковому етапі навчання обов'язково, особливо під час вивчення нового матеріалу, поєднуються з наочними прийомами: показ предметів, іграшок, картин, розглядання ілюстрацій тощо. У подальшому, коли діти навчаються розуміти зміст мовлення, застосовувати отримані знання без наочності, коли є база уявлень практикують іноді з метою уточнення, закріплення, перевірки точності та глибини засвоєння мовленнєвого матеріалу повідомлення, бесіди без наочності. Це забезпечує перехід дітей у процесі пізнання за межі безпосереднього сприймання, що значно розширює можливості пізнання світу, а також забезпечує перехід знань на вищий рівень узагальнення, їх систематизацію.

Практичні методи здебільшого спрямовані на використання мовленнєвих умінь і навичок і їх удосконалення. Але в роботі з дітьми з ПМР їх застосовують і з метою полегшення сприймання, розуміння та засвоєння мовленнєвого матеріалу. До практичних методів відносять словесні дидактичні вправи, різні дидактичні ігри, ігри-драматизації, хороводні ігри, моделювання.

Вправи – це багаторазове повторення дітьми розумових і практичних дій. Вправи можуть бути різного характеру: імітаційного, або наслідувально-виконавчого (повторення звуку, слова для їх запам'ятовування), конструктивного (вправляння в оволодінні розумовою дією – підбір узагальнюючих слів до іменників, підбір протилежного за значенням слова тощо), творчого (використання засвоєних способів у нових умовах, наприклад, самостійна постановка питань).

У дошкільному закладі практичні методи здебільшого мають ігровий характер. Основним компонентом методу є уявна ситуація в розгорнутому вигляді (сюжет, роль, ігрові дії). Ведуча роль у грі належить логопеду, який підбирає гру у відповідності з наміченими цілями та завданнями, за необхідності розподіляє ролі, активізує діяльність дітей.

Моделювання – в його основі лежить принцип заміщення реальних предметів іншими предметами, зображеннями, знаками. Діти старшого дошкільного віку оволодівають вмінням за допомогою схеми та фішок відтворити звукову, складову модель слова, графічно зобразити словесний склад речення, позначити схематично структуру, дійових осіб розповіді тощо.

В залежності від характеру мовленнєвої діяльності дітей виділяють репродуктивні та продуктивні методи.

Репродуктивні методи засновані на відтворенні мовленнєвого матеріалу, готових зразків. Головним чином, вони застосовуються у словниковій роботі, у роботі з виховання звукової культури мовлення, під час формування граматичної будови мови, формуванні зв'язного мовлення на початковому етапі роботи. Це ті методи, завдяки яким діти засвоюють слова та закони їх поєднання, фразеологічні звороти, нові граматичні форми (наприклад відмінювання та узгодження слів), закріплюють звуковимову, переказують близько до тексту, завчають напам'ять, наслідують розповідь логопеда.

Продуктивні методи передбачають побудову дітьми власних зв'язних висловлювань, коли дитина не просто відтворює знайомі їй мовні одиниці, а відбирає і комбінує їх кожен раз по-новому, пристосовуючись до умов спілкування. В цьому полягає творчий характер мовленнєвої діяльності. Продуктивні методи використовуються під час навчання фразового та зв'язного мовлення. До них відносять складання речень за однією предметною картинкою, за уявленнями, узагальнюючу бесіду, творчий переказ, дидактичні ігри на розвиток зв'язного мовлення, творче розповідання (репродуктивне та фантазування).

В залежності від завдань кожного розділу логопедичної роботи виділяють окремо методи словникової роботи, формування граматичної будови мови, виховання звукової культури мовлення тощо.

Методичний прийом – це елемент, складова частина методу. Кожний метод, як правило включає декілька прийомів. Прийоми поділяють на три основні групи: словесні, наочні, ігрові.

Словесні прийоми: мовленнєвий зразок, повторне проговорювання, запитання, пояснення, вказівка, оцінка дитячого мовлення, словесні вправи.

Мовленнєвий зразок – правильна, попередньо продумана мовленнєва діяльність педагога, призначена для наслідування дітьми та їх орієнтування. Зразок передує мовленнєвій діяльності дітей. Він має бути зрозумілим і доступним за змістом та формою. Вимовляється чітко, голосно та непоспішливо. У старших групах зразок можна використати після мовлення дітей із метою порівняння та корекції. Зразок супроводжують вказівками, поясненнями.

Повторне проговорювання – навмисне, багатократне повторення одного й того ж мовленнєвого елемента (звука, слова, фрази) з метою його запам'ятовування. У практиці розрізняють різні варіанти повторення: відображене за логопедом, дітьми, поєднане з логопедом, дітьми.

Запитання – словесне звертання, що вимагає відповіді, передбачає використання наявних знань. Використовують репродуктивні запитання, які вимагають простого відтворення, констатації фактів (що? який? що робить? куди? де? як?), і пошукові, тобто такі, що вимагають умовиводів (навіщо? чому? чим схожі? для чого?). Пошукові питання є навідними та підказуючими. Питання мають бути чіткими, цілеспрямованими, виражати основну думку. Необхідно правильно визначати місце логічного наголосу, що має основне смислове навантаження. Структура питання має бути зразком питальної інтонації, полегшувати дитині відповідь.

Пояснення – розкриття сутності деяких явищ, або способів дій. Широко використовується для розкриття значень слів, для пояснення правил і дій у дидактичних іграх, у процесі спостережень і обстежень предметів.

Вказівка – роз'яснення дітям способу дій для досягнення певного результату. Виділяють вказівки навчальні, організаційні, дисциплінуючі.

Оцінка дитячого мовлення – мотивоване судження про висловлювання дитини, яке характеризується якістю виконання мовленнєвої діяльності. Оцінка повинна мати не лише констатуючий характер, але й навчаючий. Враховуючи індивідуально-психологічні особливості дітей, необхідно домагатися, щоб об'єктивна та доброзичлива оцінка підвищувала мовленнєву активність дітей, стимулювала до мовленнєвої діяльності, організовувала поведінку.

Наочні прийоми: показ картинки, іграшки, предмета, руху, або дії, показ положення органів артикуляції під час навчання звукової культури мовлення. Наочні прийоми супроводжуються поясненням, вказівкою, запитаннями.

Ігрові прийоми можуть бути словесними та наочними. До них відносять: створення ігрової ситуації, виконання ігрових дій, звуконаслідування, загадкова інтонація голосу, використання жартів, елементи дидактичної гри, гри- драматизації. Ігрові прийоми мають відповідати віковим і психологічним особливостям дітей.

У корекційно-логопедичному процесі найчастіше прийоми використовують комплексно. Так, під час бесіди можуть бути використані різного типу питання, показ предметів, іграшок, картинок, пояснення, ігрові прийоми, художнє слово тощо. Логопед використовує різні прийоми в залежності від мети, завдань, змісту заняття, мовленнєвих можливостей дітей. [11]

ВИСНОВКИ

Виховання і навчання зазначеної категорії дітей — складна педагогічна проблема. Різні аномалії розвитку по-різному відбиваються на формуванні соціальних зв'язків дітей, на розвитку їх пізнавальних можливостей і трудової діяльності. Залежно від характеру порушення одні дефекти в розвитку дитини можуть повністю долатися, інші — лише коригуватися, а деякі — компенсуватися.

У системі підготовки дітей до шкільного навчання розвиток мовлення посідає одне з центральних місць, оскільки мовлення відіграє важливу роль у формуванні психічної та навчальної діяльності дитини та її соціальної адаптації. Навіть незначні відхилення в мовленнєвому розвитку дитини викликають труднощі у засвоєнні навчальних програм з мовних предметів під час навчання у школі.

Однак порушення мовленнєвого розвитку має і більш широкі наслідки. Недостатнє засвоєння мовних засобів та мовленнєвих навичок обмежують можливості самостійного розвитку мовленнєвої системи, наприклад, самостійного засвоєння значення нових слів, термінів, з якими дитина стикається в навчальній літературі по всіх шкільних предметах. Це призводить до неповного розуміння усного або писемного мовлення , що утруднює процес набуття шкільних знань.

Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.). 

Під час складання розкладу занять враховується їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачається раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять (зокрема, спортивної та музичної зали, ігрового, спортивного майданчика, квітника тощо).

З огляду на те, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність, гра широко використовується у освітньому процесі нашого закладу як самостійна форма роботи з дітьми та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Пріоритет надається творчим іграм (сюжетно-рольовим, будівельно-конструктивним, іграм-драматизаціям та інсценівкам, іграм з елементами праці та художньотворчої діяльності) та іграм з правилами (дидактичним, інтелектуальним, рухливим, хороводним тощо).

За допомогою певного методу, спираючись на свідомість дітей, педагог формує у них початкові уявлення про мову, елементарні уміння та навички комунікативно-мовленнєвої діяльності, передає знання про навколишній світ, розвиває мовлення та мислення.

Методи та прийоми характеризують із різних точок зору (в залежності від використаних засобів, характеру пізнавальної і мовленнєвої діяльності дітей, розділу мовленнєвої роботи).

У загальноприйнятій методиці методи навчання переважно класифікують за джерелом знань: наочні, словесні, практичні. Такий розподіл є дещо умовним, між ним немає чіткої межі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Базовий компонент дошкільної освіти[Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л. та ін.] ; наук. керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф., д. пед. н. – К. : ТОВ «МЦФЕР–Україна», 2012. – 26 с.

  2. Виховання дітей дошкільного віку з порушеннями психофізичного розвитку у системі корекційної освіти.: Програма спецкурсу для вихователів та музичних керівників дошкільних навчальних закладів компенсуючого та комбінованого типу, а також ДНЗ, в яких впроваджуються принципи інклюзивного навчання /автор-укладач О. Денисенко. - Черкаси: видавництво ЧОІППОП, 2012.- 60 с

  3. Впевнений старт. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку. (Андрієтті О. О., Голубович О. П., Дяченко Т. В., Ільченко Т. С. та ін.- 2010 http://old.mon.gov.ua/images/files/doshkilna-cerednya/doshkilna/progr_rozv/1.pdf

  4. Гаркуша Ю.Ф. Специальные преобразования педагогического пространства как стратегия воспитания детей с нарушениями речи./ Ребёнок. Раннее выявление отклонений в развитии речи и их преодоление./ Под ред. Ю.Ф. Гаркуши. М., Воронеж, 2001.256с.

  5. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка. Учеб.пос. для студ. высших учеб. завед. СПб. : Речь, 2004. 272 с.

  6. Дети с нарушениями речи. Технологии воспитания и обучения: Методическое пособие /Под ред. Ю.Ф. Гаркуши, М., 2008

  7. Кисличенко В. А. Логопедичний супровід сім'ї, в якій виховується дитина з порушеннями мовлення [Текст] : автореферат дис. ... канд. пед. наук : 13.00.03; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. К., 2011. 20 с.

  8. Конопляста С. Ю. Логопсихологія : навч. посіб / С. Ю. Конопляста, Т. В. Сак ; за ред. д-ра пед. наук, проф. М. К. Шеремет. – К. : Знання, 2010. с. 22

  9. Коррекционно-педагогическая работа в дошкольных учреждениях для детей с нарушениями речи. / Под ред. Ю.Ф. Гаркуши. М.,2001.

  10. Крутій К.Л. Розвиваємо мовлення, інтелект і здібності. Запоріжжя, 1999.

  11. Мастюкова Е.М.Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст): Советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии. М., 1997.

  12. Миронова С.А. Логопедическая работа в дошкольных учреждениях и группах для детей с нарушениями речи. М., 1993. 136 с.

  13. Організація освітнього процесу в ЗДО. https://teremok45.jimdofree.com/організація-освітнього-процесу-в-здо/

  14. Пінчук Ю.В. Зміст та форми роботи з батьками дітей дошкільного віку, що мають вади мовлення. Педагогіка та методики: спеціальні. Зб. наукових статей НПУ ім. М.П. Драгоманова. Випуск 2.- К., 2002, 60-68с.

  15. Програма виховання і навчання дітей з ФФНМ (проект). /Петренко С.М., Мілевська О.П. Лебедєва Ю.І. К.,1999.

  16. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення. https://studfile.net/preview/6824552/page:6/

  17. Рібцун Ю. В. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей молодшого дощкільного віку із ЗНМ: програмно-методичний комплекс.К.: ОсвітаУкраїни, 2011. 292 с.

  18. Тищенко В. В. Підготовка дітей з порушеннями мовлення до школи/ Підготовка до школи дітей з особливими потребами в умовах сім’ї: Поради батькам: Книга 2. К.: Науковий світ, 2005. С. 85-110.

  19. Шеремет М.К. Методи та форми організації корекційно-розвивального навчання дітей раннього віку із затримкою мовленнєго розвитку Науковий часопис. К., 2008. Вип.9. С.150-153.

1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас