Ім'я файлу: опорник.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 775кб.
Дата: 29.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
ЛЕКЦІЯ 1.docx

Тема 8. Комунікації та управлінські рішення в менеджменті
1. Поняття комунікацій і комунікаційного процесу
2. Сутність та класифікація управлінських рішень
3. Підходи до прийняття управлінських рішень
1. Поняття комунікацій і комунікаційного процесу
Комунікації – це обмін інформацією, її змістом між двома чи більше працівниками. Комунікаційний процес – це процес обміну інформацією між двома чи більше особами. Виділяють такі елементи комунікаційного процесу:
- відправник - той, хто герує ідеї, збирає інформацію і передає її,
- повідомлення – інформація, закодована певним чином за допомогою символів,
- канал – засіб передачі інформації,
- отримувач – особа, для якої призначена інформація,
- зворотній зв'язок – реакція на повідомлення, коли відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями.
Вимоги до комунікацій в організації – якість, повнота, лаконічність, конкретність, коректність. Комунікації на підприємстві бувають за сферою охоплення, способом виникнення та способом здійснення.
1) За сферою охоплення комунікації є:
а) між організацією та зовнішнім середовищем – обмін інформацією між підприємством та елементами зовнішнього середовища, такими як конкурентами, споживачами, постачальниками, державними органами, і т.д.

69
(наприклад, обмін інформацією зі споживачами відбувається через рекламу, з державними органами – через звіти),
б) організаційні – комунікації між рівнями управління, працівниками, підрозділами організації;
- від вищих рівнях управління до нижчих (зверху донизу) – за допомогою цих комунікацій вирішуються такі завдання: ознайомлення працівників з цілями організації, з конкретними інструкціями з виконання робіт, забезпечення розуміння роботи та її зв’язку і іншими завданням організації, надання інформації про процедури та методи виконання роботи, інформація про результати роботи організації;
- від нижчих рівнів управління до вищих надходить звітна інформація про рівень виконання завдань, недоліки, проблеми та порушення у роботі;
- між різними підрозділами – комунікації між підрозділами, відділами, службами, цехами, філіями;
- між менеджером (керівником) та його робочою групою – комунікації між керівником певного відділу та його підлеглими працівниками, керівником проекту та його робочою групою;
в) міжособистісні – комунікації між окремими працівниками в межах одного підрозділу та поза його межами.
2) За способом виникнення комунікації є:
- формальні – комунікації, які передбачені організаційною структурою підприємства, створюються керівництвом організації для досягнення її цілей та забезпечення взаємодії між структурними підрозділами;
- неформальні – комунікації, непередбачені організаційною структурою, встановлюються на засадах особистих стосунків в організації, як правило, в межах неформальних груп.
3) За способом здійснення комунікації є:
- письмові комунікації – комунікації, які здійснюються через письмові документи та мають такі переваги: добре збереження інформації, можливість вивчення та багаторазового перечитування інформації, ґрунтовність підготовки, можливість доведення до багатьох працівників;
- усні комунікації – комунікації, які здійснюються через розмови та пояснення в усній формі.
Як приклад, наведено характеристику комунікацій на ТзОВ “Елітавто”.

70
Таблиця 1 – Характеристика комунікацій на ТзОВ “Елітавто”
Види комунікацій
Характеристика
Приклади використання
інформації при різних видах комунікацій
Приклади використання документів при різних видах комунікацій
Між підприємством та зовнішнім середовищем
Здійснюється обмін інформацією між підприємством та споживачами, постачальниками, державними органами та
іншими елементами зовнішнього середовища
Шляхом реалізації рекламної кампанії ТзОВ
“Елітавто”
інформує споживачів про нові види перевезень та послуг, маршрути та графіки перевезень
Реклама реалізується на основі укладеного договору між
ТзОВ “Елітавто” та рекламною агенцією, затвердженого кошторису та графіку проведення рекламної кампанії
Комунікації від вищих рівнів управління до нижчих
Передається
інформація про планові завдання, зміни в діяльності підприємства та нововведення
Директор
інформує підлеглих про проведення атестації усіх працівників підприємства
Рішення про проведення атестації реалізується у вигляді наказу та положення про проведення атестації працівників
Комунікації від нижчих рівнів управління до вищих
Передається
інформація про недоліки в роботі, прохання, пропозиції та рекомендації
Головний водій автоколони №1
інформує заступника директора з експлуатації про необхідність зміни маршруту перевезень у зв’язку з ремонтними роботами на дорозі
Ця інформація подається у вигляді доповідної записки від головного водія автоколони №1 заступнику директора з експлуатації
Комунікації між підрозділами
Передається
інформація стосовно
СТО повідомляє відділ матеріально-
Ця інформація оформляється у вигляді

71 конкретних завдань виробничо- господарської діяльності технічного постачання про необхідність закупівлі запчастин та комплектування замовлення на придбання потрібних запчастин та комплектування
Комунікації між менеджером та його робочою групою
Передається
інформація про конкретні завдання, що стоять перед робочою групою керівника
Головний бухгалтер повідомляє підлеглих бухгалтерів про очікування на податкову перевірку діяльності підприємства
Головний бухгалтер видає розпорядження та
інструкції щодо перевірки усіх бухгалтерських документів
Модель процесу комунікацій на підприємстві включає такі етапи:
1 етап: зародження ідеї – тієї інформації (чи повідомлення), яка має бути доведена до відома працівників;
2 етап: кодування інформації – перетворення ідеї в ту форму, в якій вона буде доступна і зрозуміла одержувачу (письмова, таблична, графічна, символічна) та підбір способу її передачі (усний, письмовий, за допомогою символів);
3 етап: передача інформації – поширення інформації через відповідний канал (письмовий чи усний);
4 етап: декодування інформації – розшифрування та осмислення її змісту;
5 етап: зворотній зв'язок – це сигнал, що отримує відправник від отримувача, в якому підтверджується факт отримання повідомлення і характеризується ступінь розуміння (або нерозуміння) інформації, що міститься в ньому. Надійний зворотній зв'язок дозволяє істотно підвищити надійність обміну інформацією і хоча б частково уникнути її втрат та перешкод, що спотворюють її зміст.
В ході комунікаційного процесу виникають комунікаційні бар’єри:
- інформаційні перевантаження в системі комунікацій,
- неадекватне сприйняття інформації адресатом,
- перешкоди, викликані нерозумінням способів використання слів і словесних знаків,
- невербальні перешкоди (погляд, жести, пози),
- статус особи, яка надсилає повідомлення,

72
- опір змінам,
- вплив фізіологічних і психологічних чинників,
- поганий зворотній зв'язок,
- незадовільна структура управління організацією,
- громіздка структура комунікаційного процесу,
- географічна віддаль.
Вдосконалити комунікації можна на основірозуміння потреб і настроїв підлеглих,вдосконалення міжособистісних відносин,правильного вибору засобів комунікації,удосконалення документообігу та ін.
2. Сутність та класифікація управлінських рішень
Управлінське рішення – це формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту, за допомогою якого керуюча система організації отримує можливість впливати на керовану. Управлінське рішення – вибір однієї з кількох можливих альтернатив.
Управлінське рішення – це результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних та адміністративних методів менеджменту.
Управлінські рішення класифікують за сферою охоплення, тривалістю дії, рівнем управління, характером розв’язуваних задач, способом прийняття, жорсткістю регламентації, способом обґрунтування та сферою застосування.
1) За сферою охоплення управлінські рішення бувають:
- загальні – прямо чи опосередковано стосуються всього підприємства
(наприклад, рішення, пов’язані з розробленням нового виду продукції);
- часткові – стосуються тільки деяких структурних підрозділів, відділів, служб, проблем (наприклад, рішення, пов’язані із заміною обладнання в цеху).
2) За тривалістю дії управлінські рішення бувають:
- перспективні (стратегічні) – рішення, наслідки яких виявляються в майбутньому (рішення, пов’язані із вкладенням інвестицій в певний
інвестиційний проект (наприклад, рішення про проведення реконструкції підприємства);
- поточні (оперативні) – спроможні активно та негайно вплинути на розвиток управлінської ситуації (наприклад, рішення, пов’язані із залученням короткострокових кредитних коштів).
3) За рівнем прийняття рішення є:
- на вищому рівні управління – рішення, прийняті керівниками (директором та його заступниками) вищої ланки управління (наприклад, рішення директора щодо зміни основного виду діяльності підприємства);
- на середньому рівні управління –рішення, прийняті керівниками

73 відповідних підрозділів, відділів, служб підприємства (наприклад, рішення начальника відділу збуту, пов’язане із проведення маркетингового дослідження ринку);
- на нижчому рівні управління – рішення, прийняті керівниками нижчої ланки, тобто начальниками цехів, дільниць, старшими майстрами, бригадирами, начальниками охорони і т.д. (наприклад, рішення начальника цеху, пов’язане із зміною режиму та змінності в цеху).
4) За характером розв’язуваних задач рішення є:
- програмовані (стандартні, типові, шаблонні) – базуються на стандартній управлінській ситуації та ухвалюються за типовими схемами (наприклад, рішення начальника відділу матеріально-технічного постачання про закупівлю сировини та матеріалів на наступний місяць);
- непрограмовані – рішення, викликані новими або невідомими факторами зовнішнього середовища та внутрішніми управлінськими ситуаціями чи браком
інформації
(наприклад, рішення директора про заміну
іноземних постачальників та пошук вітчизняних, у зв’язку із різким зростанням курсу долара);
- компромісні – забезпечують нейтральне чи тимчасове вирішення управлінських проблем (наприклад, рішення директора про тимчасове припинення закупівель сировини в іноземних постачальників).
5) За способом прийняття рішення є:
- одноособові – рішення, прийнятті одним керівником (наприклад, рішення директора про розподіл прибутку на підприємстві);
- колегіальні – розробляються та пропонуються групою фахівців, а приймаються відповідною групою менеджерів (наприклад, рішення начальника технічного відділу згідно проведених консультацій із фахівцями, пов’язане із зміною технології виробництва);
- колективні – приймаються загальними зборами на основі більшості голосів (наприклад, рішення, пов’язане із зміною графіка відпусток).
6) За жорсткістю регламентації рішення є:
- контурні – рішення, якіприблизно окреслюють схему дії підлеглих і дають їм широкий простір для вибору прийомів і методів їх реалізації
(наприклад, рішення про проведення перестановки робочих місць у відділах та зміну їхнього естетичного вигляду);
- структуровані – передбачають жорстке регламентування дій підлеглих,
ініціатива допускається тільки при вирішенні другорядних завдань (наприклад, рішення про проведення додаткового навчання робітників ливарного цеху);
- алгоритмічні – рішення, які гранично жорстко регламентують діяльність підлеглих і практично виключають їх ініціативу (наприклад, рішення

74 про проведення атестації працівників підприємства зовнішнім експертом).
7) За способом обґрунтування рішення є:
- інтуїтивні – рішення, які базуються на відчутті правильності вибору в конкретній управлінській ситуації (наприклад, рішення за проведеною співбесідою про прийняття працівника на посаду заступника відділу серед претендентів, які мають однаковий стаж та досвід роботи);
- рішення, засновані на суб’єктивних судженнях – сприймаються на віру як думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста (наприклад, начальник відділу
МТП видає розпорядження про закупівлю комплектування, виходячи з
інформації про потенційне підвищення цін на дану товарну групу);
- раціональні – управлінські рішення, обґрунтовані об’єктивними аналітичними розрахунками (наприклад, директор видає рішення про залучення
інвестицій, базуючись на розроблених поточних фінансових планах та бюджеті).
8) За сферами застосування управлінські рішення є:
- економічні – стосуються сфери фінансів, інвестицій, заробітної плати, використання коштів, виконання боргових зобов’язань і т.д. (наприклад, заступник директора з економіки приймає рішення про отримання кредиту для фінансування випуску додаткового обсягу продукції, шляхом підписання відповідного наказу);
- технологічні – стосуються сфери розробки нових технологій, конструювання продукції, покращення технологічного оснащення, заміни обладнання (наприклад, заступник директора з технічних питань приймає рішення про встановлення нового обладнання в цеху, шляхом підписання відповідного наказу);
- соціально-психологічні – стосуються сфери соціального забезпечення працівників, покращення психологічного клімату в колективі, морального стимулювання, створення сприятливих умов праці (наприклад, заступник директора із загальних питань приймає рішення про покрашення умов праці в цеху, шляхом видання працівникам нового спецодягу);
-
адміністративні – стосуються організаторської, розпорядчої, координаційної, дисциплінарної, інформаційної, регламентної сфер (наприклад, директор підрисує наказ про затвердження режиму роботи підприємства).
Як приклад наведено характеристику управлінських рішень на ТзОВ
“Елітавто”.

75
Таблиця 2 – Характеристика управлінських рішень на ТзОВ “Елітавто”
Види управлінських рішень
Характеристика
Загальні
Директор підприємства затверджує план атестації працівників шляхом підписання відповідного наказу
Часткові
Заступник директора з експлуатації відповідним наказом затверджує план оновлення рухомого складу підприємства з метою підвищення якості автотранспортних послуг
Перспективні
Директор підприємства затверджує план капітального будівництва АЗС та СТО шляхом підписання відповідного наказу
Поточні
Заступник директора з експлуатації дає вказівку щодо здійснення планового ремонтного обслуговування рухомого складу відповідно до затвердженого плану ремонтних та обслуговуючих робіт
На вищому рівні
Директор підприємства приймає рішення про створення
АЗС та СТО у структурі ТзОВ “Елітавто” шляхом підписання відповідного наказу
На середньому рівні
Начальник диспетчерського відділу видає розпорядження диспетчерам в оперативному порядку повідомити водіїв автоколон про зміни, що відбулися у графіку автотранспортних перевезень
На нижчому рівні
Головні водії дають вказівки водіям автоколон щодо дотримування при здійсненні автотранспортних перевезень нового графіку
Одноособові
Заступник директора з МТП видає розпорядження працівникам відділу щодо проведення моніторингу на ринку постачальників паливно-мастильних матеріалів
Колегіальні
Група найманих технологів, конструкторів та архітекторів спільно із бухгалтерією підприємства розробляють проекти забезпечення та фінансування будівництва АЗС та СТО, які затверджуються директором та головним бухгалтером
Колективні
Колектив підприємства на зборах приймає рішення про затвердження нових положень у колективному договорі
3. Підходи до прийняття управлінських рішень
На практиці існують наступні підходи до прийняття управлінських
рішення:
1) Централізований і децентралізований. При централізованому підході більшість управлінських рішень приймається керівниками вищої ланки управління. Децентралізований підхід заохочує керівників передавати повноваження та відповідальність з прийняття рішень на нижчий рівень

76 управління.
2) Груповий і індивідуальний. При груповому підході до прийняття управлінських рішень залучаються декілька працівників, які працюють над вирішенням однієї проблеми чи управлінської ситуації. При індивідуальному
підході до прийняття управлінських рішень питання міжособового спілкування зводяться до мінімуму, оскільки рішення приймаються одним керівником.
3) Система прийняття участі та система неприйняття участі. Система
участі може бути розглянута як процес консультацій, коли керівник, який приймає рішення збирає інформацію та пропозиції від підлеглих працівників, але не залучає їх до самого процесу прийняття рішення. Відповідальність за прийняте рішення несе сам керівник, а не працівники, з якими він консультувався. Система неприйняття участі не реалізується через процес консультування із підлеглими працівниками та передбачає прийняття управлінських рішень керівником на основі його досвіду, суб’єктивних суджень чи проведених розрахунків.
Процес вироблення раціональних управлінських рішень включає наступні
етапи:
1 етап: виникнення управлінської ситуації, яка вимагає прийняття
управлінського рішення – виникнення управлінської проблеми, її діагностика та формування вимог до інформації по даній проблемі;
2 етап: збір та обробка інформації необхідної для вироблення методів
менеджменту – передбачає збір необхідної інформації, її оцінювання, формування критеріїв та обмежень для прийняття рішень;
3 етап: виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених
методах менеджменту – передбачає встановлення альтернативних управлінських рішень та оцінювання альтернатив;
4 етап: підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке
приймається – вибір оптимального варіанту рішення (альтернативи) та надання йому оформленого документального вигляду;
5 етап: прийняття управлінського рішення – затвердження управлінського рішення та видача розпорядження про його виконання;
6 етап: реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів – організація виконання управлінського рішення, контроль його виконання, оцінювання його ефективності та підготовка звіту про виконання рішення.
Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень на підприємстві:
- особисті якості керівника (менеджера) та його поведінка,
- середовище прийняття рішення (визначеність, ризик, невизначеність),
- взаємозалежність рішень,

77
- очікування можливих негативних наслідків,
- можливість застосування сучасних технічних засобів,
- наявність ефективних комунікацій,
- відповідність структури управління цілям та місіям організації,
- процедура реалізації функцій менеджменту,
- інформаційні обмеження.

78
Рекомендована література
1. Андрушків Б. М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту. – Львів.: Світ, 2003. –
260 с.
2. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.:
Академвидав, 2009. – 416 с.
3. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту:
Навч. посібн. – 2-е вид. – Львів: Нац. ун-т “Львівська політехніка”, 2007. – 352 с.
4. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Навч. посібник: – К.: Кондор, 2010. –
254 с.
5. Родченко В. В., Новак В. О. Менеджмент: Навч. посібник – К.: НАУ, 2008. –
164 с.
6. Стадник В. В., Йохна М. А. Менеджмент: Посібник. – К.: Академвидав, 2009.
– 230 с.
7. Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник.
– 3-є вид. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 450 с.
8. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. –
372 с.
9. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент. – М.: Гардарика, 2002.
10.
Гірняк О. М., Лазановський П. П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навч. посібник. – К.: Магнолія плюс; Львів: Новий світ – 2003.
11.
Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник /Наук. ред. В.Яцура,
Д.Олесневич. – Львів: БаК, 2001. – 624 с.
12.
Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998.
13.
Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. 3-го изд. - М.:Дело, 1998. - 800 с.
14.
Нємцов В. Д., Довгаль Л. Є., Сініок Г. Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. – К.: ТОВ „УВПК „ЕксОб”, 2002.
15. Робинс Стивен П., Коултер Мери. Менеджмент: Пер. с англ. – М.:
Издательский дом „Вильямс”, 2004. – 880 с.
16. Nourick S. Corporate Social Responsibility / S. Nourick. // Partners for Progress:
Towards a New Approach Roundtable – 2001. – Vol. 1(12). – P. 127-156.
17. Starodubska M. Corporate Social Responsibility in Ukraine: Western “Fad” of
Real Necessity? / Starodubska М. // Synergy: Ukrainian Management Education Journal. –
2005. – Vol. 1(12). – P. 55-61.
18. www.al24.ru/wp-content/uploads/2013/01/мен_1.pdf – Менеджмент
19. eiir.ru/books/osnovi_menedgm.pdf – Основи менеджменту
20. www.pqm-online.com/assets/files/lib/druker3.pdf – Енциклопедія менеджменту (практичний менеджмент)
21. http://www.cob.sjsu.edu/turner_m/bus_160_syllabus_f09.pdf – Fundamentals of Management and Organizational behavior
22. http://faculty.mercer.edu/jackson_r/Ownership/chap02.pdf – Basic
Management Principles