1   2   3
Ім'я файлу: Курсова робота_Кримінально-правова характеристика зловживання вл
Розширення: docx
Розмір: 79кб.
Дата: 15.08.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсовая тер. акт ст. 258 ККУ.docx

Висновки

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

Згідно ст. 364 ККУ зловживання владою або службовим становищем - це умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду/тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Суб'єктом даного злочину, тобто особою, що зловживає владою або службовим становищем, може бути лише службова особа.

Під зловживанням владою розуміють умисне використання службовою особою, яка наділена владними повноваженнями згідно до нормативно-правових та внутрішньо-розпорядчих документів, всупереч інтересам служби, своїх прав щодо пред'явлення вимог, прийняття рішень, обов'язкових для виконання громадянами, підприємствами. Зловживати владою може будь-яка службова особа (органу виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства), що має владні повноваження, щодо своїх підлеглих працівників.

Під зловживанням службовим становищем розуміють умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби, свого службового положення. Зверніть увагу, не владними повноваженнями, які наданні йому нормативно-правовими та внутрішньо-розпорядчими документами, а саме службовим становищем.

Чіткого роз'яснення для розмежування владних повноважень і службового становища, в законодавстві не вказано. На наш погляд, дана межа встановлюється в кожному випадку індивідуально. Виходячи не тільки з законодавчих документів, але й внутрішніх документів підприємства. Обов'язковими умовами для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 364 має бути:

1. Взаємозв'язок між повноваженнями службової особи і її діяннями (в т.ч. незаконними) або бездіяльністю. При даних порушеннях (див. вище) службова особа у різних формах повинна намагатися використати свої службові повноваження, передбачені законодавством, установчими документами підприємства, наказами та іншими локальними документами підприємства з метою отримання для себе матеріальних або нематеріальних благ.

2. Суперечність дій службової особи інтересам служби, під чим розуміється, що службова особа ігнорує покладені на неї обов'язки та службові інтереси, здійснює діяння, що суперечить її обов'язкам . Під інтересами служби розуміють інтереси держави3 взагалі, інтереси відповідного підприємства, що не суперечать загальнодержавним інтересам. Тому дії такої особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств, також можуть визнаватися всупереч інтересам служби.

3 Під інтересами держави розуміють отримання від підприємств (громадян) податків, зборів та платежів, що встановлені нормативним документами і інших надходжень (штрафи, пеня і т.д.), перерозподіл даних коштів між загальнодержавними заходами (оборона, медицина, соціальні заходи і т.д.).

Ст. 364 ККУ передбачено, що зловживання владою або службовим становищем вчиняється з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб. В даних випадках завжди розуміють прагнення службової особи шляхом зловживання владою або службовим становищем отримати незаконну вигоду. При цьому для визнання:

корисливих мотивів - винагорода повинна бути матеріального характеру (кошти, майно, майнові права).

інших особистих інтересів - винагорода повинна бути нематеріального характеру (кар'єрний розвиток, підтримання ділових, дружніх стосунків, бажання помститися тощо).

інтересів третіх осіб - винагорода повинна бути в матеріальній формі, або в нематеріальній формі третім особам, що можуть бути родичами або знайомими службової особи. Поняття "треті особи" не обмежується особами, з якими службова особа перебуває в родинних чи близьких стосунках. Третьою особою може бути будь-яка особа, на користь якої службова особа зловживає владою або службовим становищем з будь-яких причин.

Зловживання владою або службовим становищем, так як і отримання хабарів, на перший погляд, мало стосується бухгалтера безпосередньо як суб'єкта злочину. Найчастіше, бухгалтери виступають в ролі потерпілих від державних службовців, які зловживають як владою, так і службовим становищем. Але все-таки не поодинокі випадки, коли бухгалтер, а частіше - головний бухгалтер, проходить як обвинувачений/підсудний по справах по зловживанню владою або службовим становищем. Розглянемо все ж, як головний бухгалтер може позловживати владою/службовим становищем.

Які повинні бути наслідки від вчиненого злочину та відповідальність за злочин за ст. 364 ККУ?

Головною умовою для притягнення службової особи до кримінальної відповідальності має бути заподіяння істотної шкоди або спричинення тяжких наслідків інтересам громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юросіб. Під істотною шкодою розуміється шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Під тяжкими наслідками розуміють шкоду, яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Тобто, істотна шкода - 1700-4249,99 грн., тяжкі наслідки - 4250 і більше.

Вчинення діяння, за умови заподіяння істотної шкоди, карається:

1. виправними роботами терміном до 2 років;

2. арештом терміном до 6 місяців;

3. позбавленням волі терміном до 3 років, із позбавленням права обіймати певні посади;

4. позбавлення права займатися певною діяльністю терміном до 3 років.

У випадку, якщо діяння спричинило тяжкі наслідки, то настає кримінальна відповідальність у вигляді:

1. позбавлення волі терміном від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади;

2. позбавлення права займатися певною діяльністю терміном до 3 років. Більш суворе покарання передбачене за зловживання владою або службовим становищем, якщо вони вчиненні працівником правоохоронного органу.

Акцентую увагу на такому виді покарання як арешт, оскільки в попередніх уроках даний вид не розглядався. Кримінальне покарання "арешт" полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється терміном від 1 до 6 місяців. Фактично арешт являє собою різновид позбавлення волі на короткий строк, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Ст. 60 ККУ передбачено, що арешт не застосовується лише до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років. В той же час, позбавлення волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2002., с. 921

Не людина для держави, а держава для людини – така ідеологія чинної Конституції України. За будь-якої "колізійності інтересів" людини і держави превалювати мають інтереси людини. А отже, потрібно виходити із віддання переваги інтересам фізичної особи.

Стаття 364 КК України за своєю назвою та змістом має бути дієвим кримінально-правовим важелем проти зловживань службових осіб і дотримання конституційних принципів. Отже, водночас з деякими встановленими у ній позитивними моментами, вдосконалення даної статті, а також узгодженість чинного законодавства України щодо поняття „службова особа” є нагальною потребою сьогодення.

Адже залежно від того, як службові особи різних категорій, рангів та класів будуть виконувати свої обов’язки, таким і буде обличчя України в очах її громадян, міжнародної спільноти загалом.

Список використаних джерел

  1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.

  2. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341—ІІІ.

  3. Кримінально-процесуальний Кодекс України (Затверджений Законом від 28.12.60 ВВР, 1961, N 2 ст. 15). В редакції закону N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003.

  4. Закон України „Про державну службу” 16 грудня 1993 року N 3723-XІІ (в редакції Закону N 762-ІV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247).

  5. Закон України Про запобігання корупції від 14.10.2014 № 1700-VII). (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056)

  6. Постанова Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26.12.2003 N 15.

  7. Постанова Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про хабарництво” від 26.04.2002 N5.

  8. Постанова ПВС № 4 від 28 червня 1991 р. “Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільна небезпечних посягань”.

  9. Постанова ПВС № 1 від 1 квітня 1994 р.”Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини”.

  10. Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. Кримінальне право України. Особлива частина: Посібник для підготовки до іспитів. - К.: Вид. Паливода А.В., 2002. - 292 с..

  11. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.:Атіка, 2002. – 640 с.

  12. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. - К., Юрінком Інтер, 2002. – 496 с.

  13. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. - К., Правові джерела, 2002. – 432 с.

  14. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. 2-ге вид., // Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.

  15. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року // За ред. М.І.Мельникова, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.

  16. Тертишник В.М Науково-практичний коментар до Кримінально – процесуального кодексу України. – К.: АСК., 2002. – 1056 с.

  17. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. – К.: А.С.К., 2003.- 1163 с.

  18. Мельник М. І., Хавронюк М. І. – Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. – Київ. – 2007. – с.1184.

  1. Клименко В. А., Мельник М. І. – Кримінальне право України. – Київ. – 2004. – с.401-427.

  2. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину: монографія. Дніпропетровськ Юрид. акад. МВС ; Ліра ЛТД, 2005. с. 252

  3. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.] ; за ред. проф. 209 В. В. Сташиса, В. Я. Тація… [3-тє вид., переробл. і допов.]. Київ : Юрінком Інтер, 2007. с. 496

  4. Грудзур О. М. Кримінально-правова характеристика провокації хабара : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2011. с. 229

  5. Задоя К. П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2009. с. 16

  6. Слуцька Т. І. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2010. с.20

  7. Українське кримінальне право. Загальна частина : підручник / за ред.
    В. О. Навроцького. Київ : Юринком Інтер, 2013. с. 712

  8. Мартиненко В. О. Кримінологічна характеристика особи державного службовця, який зловживає владою або службовим становищем. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1 (102). С. 99–110.


1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас