Задача № 16.
В Ужгороді в тайниках мікроавтобуса іноземних туристів – подружжя Сміт, що прибули в Україну, - виявлено 90 брошур і кілька тисяч листівок в яких містилося заклики до вчинення кримінальних правопорушень проти державної влади. При цьому було встановлено, що кілька пачок брошур та листівок Сміт передали громадянину Сьоміну для поширення їх серед громадян України. У них йшлося про методи насильницької зміни державної влади.
Дайте кримінально-правову оцінку діям Сміт та Сьоміна.
Відповідь: Дії Сміт та Сьоміна слід кваліфікувати за ч.2 ст.110 КК як розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Об'єкт: Об'єктом злочину є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.
Суб'єкт: Суб'єкт злочину загальний. Якщо ж цей злочин вчинюється представником влади, це є кваліфікуючою ознакою складу злочину і потребує кваліфікації дій винної особи за ч. 2 ст. 110, Про поняття представник влади див. коментар до ст. 364.
Об'єктивна сторона: Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями, які можуть проявитися у таких формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території" або з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України
Суб'єктивна сторона: Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. При цьому для першої форми цього злочину характерною е також наявність спеціальної мети - змінити межі території (державного кордону) України.
1. Множинність кримінальних правопорушень: поняття, ознаки, форми та види.
Множинність злочинів — вчинення особою (або особами-співучасниками) двох або більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину[1].
Ознаки множинності злочинів:
Однією особою або співучасниками вчиняються два або більше суспільно небезпечних діяння;
Кожне з цих діянь характеризується ознаками самостійного складу злочину;
Множинність злочинів містить у собі завжди декілька одиничних злочинів, які можуть бути простими одиничними злочинами та складними (триваючими, продовжуваними, складеними та злочинами, які кваліфікуються за наслідками).
Кримінальний Кодекс України виділяє такі види множинності злочинів: повторність, сукупність та рецидив злочинів.
Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК (ст. 35 КК).
Повторність злочинів
Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України (ч. 1 ст. 32 КК).
Ознаки повторності злочину:
особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних злочинів. Повторність злочинів можуть утворювати різні види одиничних злочинів: прості одиничні злочини та складні. Для поняття повторності не має значення, були обидва (або більше) злочини закінченими чи один із них був лише готуванням до злочину або замахом на нього. Для повторності не має значення форми співучасті чи та роль, яку виконував співучасник у злочині, який утворює повторність;
одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу;
для повторності злочинів не має значення була чи ні особа, засуджена за раніше вчинений нею злочин. В статтях Особливої частини КК, в яких передбачається повторність не вказано на те, що особа повинна бути або навпаки не повинна бути засуджена за раніше вчинений злочин. Повторність має місце у випадках, коли за перший із вчинених злочинів особа не була засуджена, так і в випадках, коли новий злочин, вчинений після засудження за перший злочин;
у відповідності з ч. 4 ст. 32 КК: « Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято». Таким чином, повторність виключається, якщо особу за раніше вчинений злочин звільнено від кримінальної відповідальності, закінчилися строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за нього була погашена або знята судимість. Цей злочин визнається в цих випадках юридично нікчемним.
Сукупність злочинів
Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (ч. 1 ст. 33 КК).
Сукупність злочинів, характеризується наступними ознаками:
особою вчинено два або більше злочинів. ;
кожен із злочинів, які утворюють сукупність має бути передбачений самостійною статтею або самостійною частиною однієї статті КК. І тому ч. 2 ст. 33 КК встановлюється, що при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК. ;
за жоден з них особа не була засуджена, тобто всі вони вчинені до винесення вироку хоча б за один із них.
В науці кримінального права сукупність злочинів поділяється на два види:
Ідеальна сукупність має місце там, де особа одним діянням вчиняє два або більше злочинів.
Реальна сукупність має місце там, де особа різними самостійними діями вчиняє два або більше злочинів.
Рецидив злочинів
Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ч. 1 ст. 34 КК).
Рецидив злочинів є видом повторності злочинів, яка пов'язана із засудженням за попередній злочин, тому рецидиву притаманні ознаки повторності злочинів. Але на відміну від фактичної повторності рецидив злочинів має притаманну лише йому ознаку — судимість. Факт судимості створюється шляхом набрання законної сили обвинувальним вироком суду (ч. 1 ст. 88 КК). Такий стан особи існує протягом строку покарання та протягом певного строку після відбуття покарання. Вчинення нового злочину протягом строку судимості має в теорії кримінального права назву легального рецидиву.
Відповідно до запропонованого визначення можна виокремити такі ознаки множинності злочинів:
– усі злочини, що становлять множинність, вчиняються однією й тією самою особою. При цьому вона може вчиняти їх як одноособово (виконати злочин самостійно), так і у співучасті з іншими особами. Причому не має значення вид співучасницької ролі, яку особа виконала при вчиненні конкретного злочину. Наприклад, множинність злочинів матиме місце тоді, коли одна й та сама особа спочатку була організатором одного злочину, потім – підбурювачем до другого, а пізніше – виконавцем третього. Ця ознака свідчить про індивідуальний характер множинності злочинів: її наявність або відсутність можна встановити лише стосовно кожної конкретної особи;
– множинність злочинів утворюють два або більше одиничних злочинів. При цьому одиничні злочини, що входять до множинності, можуть бути як закінченими, так і незакінченими, або частина з них може бути закінченими, а частина – незакінченими;
– зберігається можливість кримінально-правового реагування щонайменше щодо двох таких злочинів. Якщо, скажімо, судимість за вчинення першого злочину погашено, то вчинення другого злочину не утворює множинності. Або коли за вчинення першого злочину строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ще не закінчився, а за вчинення другого – закінчився, множинність також відсутня.
2. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК)
1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу -
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.
1. Об'єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.
2. Предметом злочину можуть бути; 1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2| бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої (ч. 1 ст. 263); 5) холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).
Про поняття вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв див. коментар до ст. 262 і 410.
Кинджали, фінські ножі - вид холодної зброї колючо-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа в тіло, та клинка специфічної форми: кинджал - довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж ("фінка") - короткого, товстого, заточеного з одного боку, наприкінці звуженого і вигнутого гострою стороною. Кастет - вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину, яка надягається на пальці й затискається в кулак, з отворами для пальців та виступами, якими й заподіюється удар. Інша холодна зброя - будь-які предмети, що спеціально призначені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема, довгоклинкова холодна зброя (шабля, меч, шпага), метальні знаряддя (бумеранг, спис, праща, лук, арбалет), ударно-роздроблюючі пристосування (нунчаку, булава, кистень), рубаючі предмети (томагавк, бойова сокирка).
Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів зброї вирішується з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних критеріїв. За об'єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю та здоров'ю людини з врахуванням їх форми, маси, міцності (зокрема твердості матеріалу, з якого виготовлено вражаючі частини), конструктивних особливостей. Суб'єктивно вони призначені для враження живої сили - ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого призначення - господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо. Питання про визнання зброєю предметів "подвійного" призначення - наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом, і мисливським знаряддям, і предметом, призначеним для заподіяння смерті чи тілесного ушкодження,- вирішується з врахуванням мети дій, вчинених з такими предметами.
3. Об'єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут. Всі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. Під носінням зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти дії по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості їх швидкого використання - здійснення пострілів, вибуху, нанесення удару. Виготовлення - це створення зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи пристроїв заново чи перероблення будь-яких предметів, завдяки чому вони набувають властивостей відповідних загальнонебезпечних предметів. Це, наприклад, виготовлення обріза з гладкоствольної мисливської рушниці, пристосування газового пістолета для стрільби бойовими патронами. Як ремонт розціню-
ються ди з відновлення вражаючих властивостей зброї чи вибухових пристроїв, завдяки чому вони знову можуть бути використані за цільовим призначенням, а як збут - сплатне відчуження зброї, бойових припасів вибухових речовин чи пристроїв особам які не мають права на їх придбання (продаж, обмін оплата за виконані
роботи чи надані послуги і т.п.)
Зберігання - це дії, пов'язані з володінням незалежно від його тривалості вказаними предметами, які знаходяться не при винній особі а у вибраному і відомому їй місці До придбання належать дії як; полягають в сплатному чи безоплатному набутті відповідних предметів будь яким способом (крім вказаних у ст. 262) - купівлі, обміну, одержання як плати за виконану роботу чи надані послуги, привласнення знайденого одержання в подарунок чи як відшкоду вання боргу тощо Передача - це безоплатно надання відповідних предметів іншим особам які не мають права на їх придбання (да рування, надання у тимчасове користування)
Зберігання придбання і передача холодної зброї не тягнуть кримінальної відповідальності
4 Суб'єкт злочину загальний
5 Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною
Задача № 17.
Сержант Бистров, який був начальником солдата Дядюна зробив йому зауваження і при цьому нецензурно вилаявся. Дядюн у відповідь завдав кількох ударів Бистрову в різні частини тіла. Завдавши йому фізичного болю.
Кваліфікуйте дії Дядюна.
Відповідь: Дії Дядюна слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 405 КК, як насильство щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.
Об'єкт: Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок підлеглості та військової честі, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя і здоров'я особи.
Суб'єкт: Суб'єктом злочину може бути лише військовослужбовець (військовозобов'язаний підчас проходження зборів), який є підлеглим щодо начальника, якому він погрожує або проти якого здійснює насильство
Об'єктивна сторона: З об'єктивної сторони злочин виражається у діях і може мати такі форми: 1) погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 1 ст. 405); 2) заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 2 ст. 405).
Суб'єктивна сторона: 3 суб'єктивної сторони злочин вчинюється тільки з прямим умислом Обов'язковою ознакою злочину є мотив погроза або насильство щодо начальника здійснюються із за невдоволення службовою діяльністю начальника взагалі або невдоволення його конкретним вчинком чи рішенням, прийнятим у зв'язку з виконанням ним обов'язків по військовій службі
1. Стадії кримінального правопорушення: поняття та види.
1. Поняття стадій злочину. В абсолютній більшості випадків винному вдається закінчити задуманий і розпочатий ним злочин. Але нерідко, коли з причин, що не залежали від волі винного, злочин не доводиться до кінця, він є незакінченим. Наприклад, убивця тільки придбав зброю для вбивства і був затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, промахнувся чи тільки поранив його.
Таким чином, можуть бути різні етапи, стадії (в перекладі з грецької слово «стадія» означає стародавню грецьку міру довжини) вчинення злочину, які впливають на відповідальність за нього і на його кваліфікацію[49].
Стадії злочину — це передбачені КК, суспільно небезпечні етапи його вчинення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) та моментом його закінчення (припинення), а тим самим і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.
У зв’язку з тим, що злочином є тільки передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб’єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями злочину той чи інший стан свідомості особи, її думки, формування намірів, їх прояв, виявлення тощо. Це ще не діяння, в якому об’єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного наміру і тому можуть бути тільки у злочинах, учинених з прямим умислом. Ступінь реалізації умислу відображається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об’єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більше реалізований умисел, тим більшою мірою вчинено злочин, тим більшу шкоду може заподіяти чи заподіює винний. Наприклад, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший, ніж тоді, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).
Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може не вдатися і через це припинитися на попередніх стадіях (готування до злочину або замаху на злочин). Якщо злочин закінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, коли злочин незакінчений з причин, які не залежали від волі винного. У цих випадках його діяння кваліфікуються відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.
Стадії злочину як інститут кримінального права мають значення для застосування багатьох норм КК, зокрема про добровільну відмову від злочину, про наявність чи відсутність злочину, про момент учинення злочинного посягання і чинності кримінального закону в часі, в тому числі його зворотної дії, про місце вчинення злочину і чинності кримінального закону в просторі, про співучасть у злочині, добровільну відмову співучасників, повторність та сукупність злочинів, про необхідну оборону, затримання особи, яка вчинила злочин, крайню необхідність, звільнення від кримінальної відповідальності, наприклад, при амністії, призначенні покарання тощо.
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 23