Корекція порушень у дітей старшого дошкільного віку з дцп засобами арт-педагогіки вступ

1 2 3 4

Ім'я файлу: КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ СТ. ДОШК.ВІКУ З ДЦП ЗАСОБАМИ АРТ-ПЕДАГ
Розширення: doc
Розмір: 289кб.
Дата: 11.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ СТ. ДОШК.ВІКУ З ДЦП ЗАСОБАМИ АРТ-ПЕДАГ

КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ДЦП ЗАСОБАМИ АРТ-ПЕДАГОГІКИ

ВСТУП

Відомо, що в дошкільному віці закладається основний фундамент здоров'я, відбуваються вирішальні процеси формування органів, функціональних систем, становлення психічного стану дитини. Проблемам вивчення, навчання, виховання, лікування та комплексної реабілітації хворих на ДЦП різного віку присвячені численні роботи клініцистів, педагогів, психологів (Л.Бадалян, Л.Виноградова, М.Іпполітова., Е.Каліжнюк, І.Кириченко, К.Семенова, Т.Серганова, О.Степанченко, Л.Шіпіцина О.Мастюкової, Л.Цвєткової, Н. Чевєлєвої, О.Усанової тощо).

За перші шість-сім років життя дитина проходить величезний і дуже важливий шлях у розвитку рухів: від хаотичних елементарних рухів руками і ногами в перші місяці життя до складних рухових дій, якими є хода, біг, стрибки, кидання, тощо. Цього дитина вперше вчитися саме в дошкільному віці. Причому розвиток рухів йде паралельно з фізичним розвитком.

Обидва процеси знаходяться в складній взаємодії, доповнюючи і стимулюючи один одного. Поступове накопичення життєвого досвіду сприяє розширенню можливостей для сприятливого впливу на форми і функції дитячого організму. З іншого боку затримка і відхилення від норми у фізичному розвитку гальмують формування життєво важливих умінь. Від якості і кількості засвоєних різноманітних рухів і дій істотно залежить діапазон контактів з реальною дійсністю, а значить психічний розвиток дитини[1] .

Виходячи зі сказаного, актуальність роботи визначається тим фактом, що саме рухові функції виступають у якості основних корелянтів розвитку пізнавальної активності дитини. З іншого боку, на думку більшості авторів (Т.Власової, М.Певзнер, В.Лубовського, І.Марковської, О.Мастюкової тощо), проблеми рухової та мовленнєвої сфери займають одне з центральних місць в картині труднощів розвитку дітей із ДЦП. Діти з ДЦП відстають від своїх однолітків у розвитку рухових функцій, якостей (гнучкості, спритності, координації, сили, швидкості, витривалості), часто спостерігаються відхилення в швидкості загального фізичного розвитку (маса тіла, довжина тіла, м'язова сила), в розвитку психомоторних та координаційних функцій.

Оскільки у дітей з ДЦП спостерігається рухова недостатність в мовній сфері (порушення елементарних рухів, недостатність активних рухів мовного апарату, недорозвинення координації рухів, порушення постави тощо), велику роль для них відіграє виконання вправ спрямованих на її корекцію. Фізичні вправи в системі адаптивного фізичного виховання сприяють розвитку у дітей розумових здібностей, мови, сприйняття, мислення, уваги, просторових і часових уявлень. Нормальне руховий розвиток сприяє психічному і мовному розвитку дитини, а психічний і мовний розвиток стимулює становлення рухових функцій, встановлює зв'язок між розвитком дрібних м'язів, рухом руки та мови у особливих дітей[6]. Таким чином, наявність рухових порушень у дітей з ДЦП, значимість рухової системи в психічному розвитку дитини, а також необхідність пошуку нових засобів і методів адаптивного фізичного виховання, побудованих з урахуванням особливостей дітей, що мають затримку психічного розвитку, зумовило актуальність обраної теми дослідження.

Об'єкт дослідження: корекція порушень у дітей старшого дошкільного віку з ДЦП.

Предмет дослідження: арт-педагогічні засоби корекції порушень у дітей старшого дошкільного віку з ДЦП.

Мета дослідження - виявити особливості фізичного і рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку з ДЦП і обґрунтувати доцільність і ефективність використання арттерапії при корекції мовленнєвих та рухових порушень даної категорії дітей.

Завдання дослідження:

1) Визначити особливості мовленнєвого і рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку з ДЦП;

2) виявити та обґрунтувати найбільш ефективні умови використання арт-терапії в роботі з дітьми дошкільного віку як засобу активізації їх мовленнєвої та рухової діяльності .

Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел; метод вивчення медико-психолого-педагогічної документації.

Гіпотеза дослідження – ми виходимо з припущення про те, що використання арт-педагогічних засобів є доцільним та ефективним при корекції мовленнєвих та рухових порушень дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Значущість дослідження полягає:

- в оцінці рівня мовленнєвого, фізичного і рухового розвитку дітей старшого дошкільного віку з ДЦП;

- обґрунтування доцільності та ефективності використання артпедагогіки, що сприяє корекції порушень дошкільнят із ДЦП.

Структура курсової роботи - вступ, 2 розділи, висновки, список використаних джерел - 30 джерел. Загальний обсяг роботи 43 сторінки.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДЦП

Загальна характеристика дитячого церебрального паралічу як порушення опорно-рухового аппарату

Дитячий церебральний параліч – це важке ураження головного мозку, проявляє себе за допомогою різноманітних психомоторних порушень при основному руховому дефекті. Термін дитячий церебральний параліч (ДЦП) визначає комплекс рухових розладів, які виникають при ураженні рухових систем головного мозку і виявляються в дефіциті або відсутності контролю нервової системи за функціонуванням м'язів. При ДЦП спостерігається раннє або внутрішньоутробне ураження або недорозвинення головного мозку. Причини цих явищ можуть бути різними:

- хронічні захворювання у вагітної жінки;

- інфекційні або вірусні захворювання, перенесені матір'ю в процесі вагітності;

- серйозні отруєння;

- резус - конфлікт матері і плоду або конфлікт групової приналежності;

- травми під час вагітності[24].

Найосновнішими факторами, що викликають ДЦП за думкою Л.Щипіциної є або недоношеність, або переношеність плода. В окремих випадках причиною ДЦП можуть бути:

- отримання травми в зв'язку з дією акушера;

- тривалі пологи, при яких відбувається обвиття пуповини навколо шиї плода, що викликає пошкодження клітин головного мозку з-за виникає в такому випадку гіпоксії;

- результат перенесених інфекційних захворювань, ускладнених енцефалітом, якщо вони мали місце бути в віці до одного року.

- результат важких пошкоджень голови в цьому віці.

ДЦП не є спадковим захворюванням. Є кілька видів ДЦП. Залежно від пошкодження конкретних систем мозку утворюються різні рухові порушення[28].

М.Іполітова виділяє декілька факторів, що впливають на пізнавальний розвиток дітей з ДЦП.

Когнітивний і сенсорний розвиток у них відрізняється від такого ж розвитку у нормальних дітей, відрізняються і способи їх взаємодії. Такі діти дуже обмежені в спілкуванні, їх дії також обмежені, отже їх дослідницькі здібності дуже низькі, незважаючи на їх розвиток. Вони тривалий час проводять в лікарнях, може бути перебувають там основну частину їхнього життя, це викликає певні хвилювання, складні відносини з батьками, упередження з боку оточуючих – все це негативно позначається на емоційно-мотиваційній сфері[29].
1.2. Особливості мовлення дітей старшого дошкільного віку з ДЦП.

При ДЦП в зв'язку з низьким рівнем розвитку або зниження моторних функцій погано працює слуховий аналізатор. В результаті це призводить до зниження слуху. Часто зберігається слух на низькочастотні тони, а на високочастотні – знижується. Також присутні певні порушення при вимові деяких звуків. Дитина не чує високочастотних звуків, таких як т, д, з, п, ф, ш, тому вона не може їх повторити і в розмові намагається замінити іншими звуками. При подальшому розвитку захворювання у таких дітей з'являються складності в навчанні читання та письма. У деяких дітей може бути недолік фонематичного слуху, вони не можуть відрізняти звуки і звукосполучення, схожі за звучанням. Наприклад, для них немає ніякої різниці в словах: «коза» – «коса» тощо. Коли відсутнє зниження гостроти слуху, присутня недорозвиненість аудиального сприйняття і безпосередньо слухової пам'яті. Певні порушення в розвитку слухового сприйняття ведуть до порушень в мовній сфері, до затримки мовлення або його недорозвинення.

Порушення мовленнєвого розвитку у дітей легко визначити, знаючи зміст їх повсякденних слів: активного (тих слів, які вони безпосередньо використовують) і пасивного (ті слова, які вони дізнаються і розуміють в мові оточуючих) словника, також можна визначити по тому, чи здатні вони розділяти слова по поняттями і категоріями на групи і по тому, наскільки часто вони плутають слова, що відносяться до певних категорій[26].

Мова як головний спосіб спілкування розвивається за допомогою руху і під час соціальних взаємодій, та її основа закладається вже на першому році життя дитини. Коли дитина має порушення рухової сфери при ДЦП, спочатку перетворюються процеси вимови, звуковимову, управління мімікою обличчя і жестами, світосприйняття, контроль за диханням і діями, зникає здатність дітей самостійно виражати себе в навколишньому світі. Отже, руховий, когнітивний і мовленнєвий розвиток у дітей з церебральним паралічем не просто знижений в темпі, а якісно порушений на кожному етапі. Отже основним способом успішного розвитку дитини є максимально ранній початок правильно продуманій індивідуально зумовленої системи корекційної роботи[19]. Порушення мови часто пов'язані з дефектами дихання і голосоутворення. У дітей з ДЦП домінує прискорене, неритмічне, поверхнєве дихання. Найчастіше порушується співвідношення між диханням, проголошенням і вимовою. Дихальні порушення особливо інтенсивно проявляються при гіперкінетичному типі церебрального паралічу, при якому свідомий контроль дихання порушений. Порушення голосу забезпечені ослабленням і паралічами м'язів язика, губ, м'якого піднебіння і гортані. Внаслідок цього голос дитини слабкий, тихий, глухий, монотонний, емоційно невиразний. Діти з церебральним паралічем важко навчаються читати і писати[30].

Домовленнєвий період дитини з церебральним паралічем має певні відмінності від цього ж періоду у нормальноі дитини. Як правило домовеннєвий період при ДЦП триває 2-3 роки. Існує специфічна патологічна спільність порушення домовленнєвого розвитку з руховими порушеннями в загальному. Можна приблизно підкреслити чергові періоди мовленнєвого розвитку, в кожному з яких виділити певну симптоматику, яка повинна насторожувати педагога при спілкуванні з дитиною[22].

М.Кабанов виділяється всього чотири етапи:

1-й - підготовчий (з моменту народження - до року), який в свою чергу ділиться на 4 етапи: безумовно - рефлекторний, гуління, інтонування гуління та лепет.

2-й - преддошкільний (від року до 3 років);

3-й - дошкільний (від 3 до 7 років);

4-й - шкільний (від 7 до 17 років).

Для дошкільного періоду властиво найбільш інтенсивний розвиток вербальної ініціативності дитини. Часто відбувається якісний стрибок в поповненні словника і розширенні лексикографічного запасу відповідно. Дитина динамічно використовує всі частини мови, з часом приходить і здатність до словотворення. Виділяється етап дитячої словотворчості, коли вони придумують нові, неіснуючі слова і використовують їх, підвищується цікавість дитини до мовних явищ і різного роду узагальнень, наприклад об'єднання слів за різними категоріями.

Процес опанування мови відбувається дуже швидко, так після трьох років діти з гарним рівнем мовленнєвого розвитку вільно спілкуються не тільки за допомогою граматично правильно побудованих простих речень, а й інших видів складних речень, із задіянням союзних слів. В цей час активний словник дітей досягає 3-4 слів, фрази групувалися відповідно до значень, удосконалюються процеси словозміни.

У віці п'яти-шести років за думкою М. Кабанова висловлювання дітей досить вірні, присутня деяка закономірність при викладі ідей[29]. Часто оповідання дітей бувають вигаданими, у них присутнє прагнення мріяти, говорити про те, чого не було в дійсності. У дошкільний етап проявляється вкрай інтенсивне становлення фонетичної сторони мови, діти вчаться повторювати слова з різної складової текстурою і звуконаповненністю. Здатність до слухового сприйняття сприяє контролю власної вимови і забезпечує можливість чути помилки в мовленні інших людей. Під час даного етапу складається мовна інтуїція, яка сприяє впевненому застосуванню і незалежним висловлювань всіх граматичних категорій. У разі, якщо у малюка в цьому віці присутні стійкі граматичні помилки, скорочення і перестановки складів і звуків, порівняння складів, їх заміни та пропуск, це є значущою і вагомою ознакою, яка свідчить про вираження недорозвиненої вербальної функції. Таким дітям необхідні багаторазові логопедичні заняття майже до вступу до школи. До семи років дитина опановує мову яка є повноцінним засобом спілкування (за умови збереження мовного апарату, якщо не має порушень у психічному та інтелектуальному розвитку, якщо дитина виховується в нормальному мовному та соціальному оточенні)[28].

Таким чином, при ДЦП припинений невербальний етап, та окрім того порушена здатність до розвитку мовлення. Індивідуальні терміни появи мови у дітей з церебральним паралічем дуже мінливі, що знаходяться в залежності від локалізації та тяжкості ураження мозку, стану інтелекту, часу початку і ступеня проведення корекційно-логопедичної роботи. При ДЦП помічається відстрочка і порушення їх формування.

У дітей з церебральним паралічем в ранньому віці дуже повільно збільшується або навіть практично не збільшується динамічний лексичний резерв і поширюється речення, повільно поліпшується виразність мовлення. Діти правильніше усвідомлюють те, що їм говорять, ніж самі можуть сказати. Гальмується формування мелодико-тональної сторони мови, крім того розуміння ритму і вміння його відтворювати. Мовна ініціативність знижена, в мові більше поодиноких слів, рідше - прості невеликі речення. Дуже складно формується зв'язок між словом, предметом та елементарною дією. Особливо важко засвоюються фрази, які означають діяльність. Найчастіше їх заміщають словами із зазначенням об'єкта.

Під час досліджень І.Панченко було зафіксовано, що діти не здатні роз'єднувати слова по групах об'єктів, вони не розуміють значення класифікації. У дітей з церебральним паралічем в результаті дефекту роботи апарату артикуляції слабко розвивається в основному фонетична частина мови, сильно порушена вимова звуків. На початковому етапі мовленнєвого формування багатьох звуків немає зовсім, потім вони вимовляються з спотвореннями або замінюються на інші слова, близькі за артикуляцією, все це призводить до неясної мови. Для багатьох дітей з церебральним паралічем властиво патологічне засвоєння фонем, які не схожі з послідовністю їх оволодіння при нормальному індивідуальному розвитку.

Починаючи з ранніх етапів освоєння мовлення можлива поява нетипових артикуляційних укладів, які викорінюються і далі в процесі освіти патологічного мовного стандарту. У дошкільному віці багато дітей спілкуються з іншими людьми за допомогою елементарних коротких речень. Навіть якщо у них достатній рівень мовленнєвого розвитку, вони не використовують повністю весь його потенціал. Однак, чим вище інтелектуальний рівень дитини, тим краще будуть розвиватися його мовленнєві вміння[30].

Мовленнєві патології при ДЦП рідко існують в ізольованому вигляді. Дизартрія, анартрія, алалія, дислексія, дисграфія, ринолалія, заїкання тощо. Наприклад, найбільш популярна модель вербальної патологіі - дизартрія - часто змішується з затримкою мовленнєвого формування або, ще рідше, з алалією[6]. Відстрочка мовленнєвого формування характеризується затримкою початку мовлення і зниженням швидкості її розвитку. Пізнє формування вербальної функції пояснюється гальмуванням розвитку мозку (молоді ділянки кори головного мозку продовжують удосконалюватися і після появи). При ДЦП не тільки затримується, а й патологічно змінюється процедура розвитку мовлення. Відстрочка мовного розвитку починається вже з домовного періоду. Для мовного розвитку дітей з ДЦП властиві кількісні і якісні особливості, значна своєрідність. Мовлення у подібних дітей досить неясне і в зв'язку з цим здатність до словесної розмови у них знижена. Діти з ДЦП перестають розрізняти одиничні звуки на слух, тобто у них страждає фонематичне сприймання. Трапляється не просто стримування розвитку мовлення, а нетипове його становлення, відставання в розвитку його лексико-граматичної сторони. Дуже повільно у таких дітей поповнюється лексичний резерв. Довгий час у них порушені граматичні рамки побудови речень. Особливо страждає розвиток зв'язного мовлення. Для його становлення потрібно безпосередня взаємодія фонологічних, граматичних і лексичних можливостей і умінь. Деяким подібним дітям складно розрізняти фрази з правильною і неправильною граматичною структурою[28].

Всі ці фактори визначають специфіку порушень домовленнєвого і мовленнєвого розвитку дітей з церебральним паралічем. Різні порушення рухової області забезпечують різноманітність мовленнєвих розладів. Кожна форма дитячого церебрального паралічу має власні специфічні мовленнєві порушення. При ДЦП мовленнєві порушення ускладнюють спілкування дітей з оточуючими людьми і негативно позначаються на всьому їхньому розвитку[28].

Ще однією типовою ознакою порушення артикуляційної моторики при ДЦП є дефект рухливості артикуляційних м'язів. Дефіцит рухливості артикуляційних м'язів забезпечує порушення звуковимови. Ураження м'язів губ впливає на вимову як голосних, так і приголосних звуків. Серед голосних сильніше порушується вимова губних звуків, вимова яких пов'язана зі специфічною роботою губ. Зниження рухливості губ досить часто сприяє порушенню артикуляції взагалі. Особливо сильно порушується звуковимова при сильному обмеженні рухливості м'язів язика. У таких випадках страждає вимова переважної більшості звуків, що потребують як підйому кінчика язика вгору, так і злагодженої роботи зазначених м'язів. В ході розвитку артикуляторной моторики широко використовується игротерапия. Ігри використовуються в залежності від характеру і ступеня тяжкості ураження артикуляційної моторики, а також враховуються вікові критерії[29]. Порушення дихання практично завжди присутні при дизартрії у дітей з церебральним паралічем.

Таким чином, нормалізація дихання у дітей з церебральним паралічем тісно взаємопов'язана із завданням загальної патогенетичної терапії - нормалізацією рефлекторного розвитку[2].

Серед досліджень, присвячених вивченню розвитку дітей із патологією мовлення, особливе значення мають роботи О.Мастюкової, Л.Цвєткової, Н.Чевєлєвої, О.Усанової, Л.Шипіциної та інших вчених.

Мовленнєві порушення у дітей з ДЦП включають:

фонетико-фонематичні, які проявляються в межах різних форм дизартрії; специфічні особливості засвоєння лексичної системи мови, зумовлені специфікою самого захворювання;
порушення граматичної будови мовлення, які нерозривно пов'язані з лексичними і фонетико-фонематичним розладами, їх формування здійснюється як єдиний нерозривний процес;
порушення виникнення зв'язного мовлення і сприйняття мовного повідомлення, які володіють певними особливостями при різних формах церебрального паралічу; всі форми дисграфії і дислексії.

Отже, у дітей з церебральним паралічем спостерігаються різноманітні мовленнєві розлади, в середньому їх частота становить 70-80%. Особливості структури порушень мови і ступінь їх вираженості залежить в основному від місця їх знаходження в головному мозку і тяжкості його поразки.

Порушення мовного онтогенезу при дитячому церебральному паралічі також пов'язано з дефіцитом предметно-практичної діяльності дітей і вузьким колом їх соціальних контактів. При дитячому церебральному паралічі виявляється взаємозв'язок рухових і мовленнєвих розладів. Це проявляється в спільності порушень скелетної і мовної мускулатури.

Величезне значення в механізмі мовленнєвих порушень при ДЦП має власне рухова патологія, лімітуюча здатність до пересування і сприйняття навколишнього світу.

О.Мастюкова виявила зв'язок між мовленнєвими та руховими дефектами у дітей з церебральним паралічем. Пролонговане збереження патологічних тонічних рефлексів викликає негативний ефект на м'язовий тонус апарату артикуляції. Ступінь вираженості тонічних рефлексів посилює тонус м'язів язика, перешкоджає диханню, формуванню голосу, викликає неконтрольоване відкривання рота, рухи язика вперед і вгору. Такі дефекти артикуляційної моторики викликають гальмування становлення голосової активності і порушують звуковимовну сторону мовлення. Через дефіцит кінестетичного сприйняття дитина не тільки важко виконує рухи, але і слабо відчуває місце знаходження і рух органів артикуляції і кінцівок[29]. Виявляється конкретна залежність між ступенем порушення артикуляційної моторики і ступенем порушення роботи рук. Найбільш виражені порушення артикуляційної моторики проявляються у дітей, у яких особливо вражені верхні кінцівки[2].
1 2 3 4

скачати