Контроль та самоконтроль психофізичного стану та фізичної підготовленості

Ім'я файлу: Реферат Контроль та самоконтроль психофізичного стану та фізично
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 28.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Тест Фізична Культура.docx
Тест Фізична Культура в Україні.docx

Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж

Реферат на тему:

«Контроль та самоконтроль психофізичного стану та фізичної підготовленості»

Виконав студент групи:

КСМ-21-2 Тарадайко І.О
Перевірив викладач:

Коваль О.О

ЗМІСТ

Вступ 2

1.Самоконтроль 3

2.Методика самоконтролю фізичного розвитку 4

3.Самоконтроль за функціональним станом організму 6

4.Самоконтроль за фізичною підготовленістю 8

5.Щоденник самоконтролю 10

ВИСНОВКИ 11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 12

Вступ

Заняття фізичними вправами є дуже сильним засобом зміни фізичного та психічного стану людини. Правильно організовані заняття зміцнюють здоровʼя, покращують фізичний розвиток, підвищують фізичну підготовленість і працездатність, удосконалюють функціональні системи організму людини.

Разом з тим необхідно розуміти, що безконтрольне і безсистемне використання засобів фізичної культури неефективне, а в деяких випадках може завдати непоправної шкоди здоровʼю, імпульсивності – нездатності протистояти миттєвим бажанням.

Велике практичне значення для занять фізичною культурою і спортом, має самоконтроль. Він дисциплінує, прищеплює навички самоаналізу, робить більш ефективною роботу лікаря, тренера і викладача, позитивно впливає на зростання спортивних досягнень.

Самоконтроль – здатність контролювати свої емоції, думки і поведінку. Самоконтроль ґрунтується на волі – вищої психічної функції, що визначає здатність людини приймати усвідомлені рішення і втілювати їх у життя. Самоконтроль тісно повʼязаний з поняттям психічної саморегуляції. Самоконтроль є найважливішим елементом в здатності людини досягати поставлених цілей. Рівень самоконтролю визначається як вродженими генетичними характеристиками, так і психологічними навичками людини.

Він включає в себе спостереження і аналіз станів організму, що проводяться за допомогою обʼєктивних і субʼєктивних прийомів. До обʼєктивних належать прийоми, використовуючи які можна виміряти і виразити кількісно: антропометричні показники (довжина тіла і його маса, окружність грудної клітки та ін.), спортивні результати, силові показники окремих груп мʼязів. Субʼєктивними методами можна оцінити самопочуття, настрій, почуття втоми, бажання або небажання займатися фізичними вправами, порушення апетиту і сну, боязнь змагань та інші стани.

Завдання самоконтролю:

- розширити знання про фізичний розвиток;

- придбати навички в оцінюванні психофізичної підготовки;

- ознайомитися з найпростішими доступними методиками самоконтролю;

- визначити рівень фізичного розвитку, тренованості і здоровʼя, щоб корегувати навантаження при заняттях фізичною культурою і спортом.

Важливо привчати себе до самостійних занять, починаючи з раннього віку, щоб ви вже вміли виконувати вправи не тільки повторюючи за викладачем, а й самостійно засвоювати різні рухові дії, самостійно тренуватися, загартовувати свій організм. Необхідні для цього знання і навики вчитель надає в процесі уроків фізичної культури.

Самоконтроль

Самоконтроль є ще однією формою контролю людини за власним фізичним станом. Він складається з простих загальнодоступних прийомів спостереження. Причому саме самоконтроль може допомогти людині, самостійно займається фізичними вправами, убезпечитися від небажаних відхилень у стані здоров'я і в разі спостереження перших негативних симптомів звернутися до фахівців за консультацією та допомогою.

Тому найчастіше для самостійно займаються фізичними вправами така форма контролю фізичного стану стає основною. Найбільш зручна форма фіксації результатів самоконтролю - це ведення особистого щоденника контролю фізичного стану. Регулярне ведення щоденника дає можливість визначити ефективність занять різними тренувальними засобами, оптимально планувати величину та інтенсивність навантажень, режим чергування навантажень і відпочинку.

Для цього в щоденнику повинні бути відображені суб'єктивні й об'єктивні показники стану людини, а також обсяги і якість виконуваної їм фізичного навантаження. У щоденнику слід також зазначати факти порушення режиму та вплив їх на загальну працездатність.

Методика самоконтролю фізичного розвитку

Фізичний розвиток оцінюється з допомогою антропометричних вимірювань. Вони дають можливість визначати рівень і особливості фізичного розвитку, ступінь його відповідності статтю та віком, наявні відхилення, а також рівень поліпшення фізичного розвитку під віз дією занять фізичними вправами та різними видами спорту. Антропометричні вимірювання слід проводити періодично в один і той же час доби за загальноприйнятою методикою з використанням спеціальних стандартних перевірених інструментів.

При масових обстеженнях і проведення самоконтролю вимірюються довжина тіла (зріст) стоячи і сидячи, вага, окружність грудної клітки, життєва ємність легень, сила кисті найсильнішої руки, станова сила. Найбільша довжина тіла (зростання) спостерігається вранці. Ввечері, а також після інтенсивних занять фізичними вправами зростання може зменшитися на 2 см і більше.

Після вправ з обтяженнями і штангою довжина тіла може зменшитися на 3 см і більше через ущільнення міжхребцевих дисків. Довжина тіла зменшується за рахунок ущільнень міжхребцевих дисків, стомлення м'язів тулуба, від сплощення склепіння стопи. Вага тіла - об'єктивний показник для контролю за станом здоров'я. Він змінюється в процесі занять фізичними вправами, особливо на початкових етапах, потім стабілізується. При визначенні ваги досліджуваний повинен стояти нерухомо на середині площадки ваг.

Контроль за вагою тіла доцільно проводити вранці натщесерце. Показник ваги фіксується з точністю до 50 р. Є різні способи визначення нормальної ваги. Щоб дізнатися, яким має бути нормальна вага людини, потрібно з величини зростання, вираженого в сантиметрах, відняти певну кількість:

- від 155 до 165 см віднімається 100;

- від 166 до 175 см віднімається 105;

- від 176 см і вище віднімається 110.

Слід зазначити, що цей показник застосовується для визначення "ідеального" ваги чоловіків нормальної конституції, правильної статури. У худорлявих, плоскогрудих юнаків вага буде менше розрахункового, у широкоплечих, з розвиненими поперечними розмірами тіла - більше розрахункового. Жінкам треба мати дещо меншу вагу, ніж розрахунковий. Значні відхилення від "ідеальної" ваги як у бік зменшення, так і збільшення свідчать про недоліки у фізичному розвитку. І в тому і в іншому випадку можна скорегувати свій розвиток за рахунок регулярних занять фізичними вправами. При малій вазі в основному потрібно займатися вправами з обтяженнями для збільшення маси м'язів, при великій вазі - аеробними вправами на витривалість (ходьба, біг, велосипед, плавання) для зменшення вмісту жиру в тілі.

Самоконтроль за функціональним станом організму

Загальновизнано, що достовірним показником функціонального стану організму переважно є характер реагування серцево-судинної і дихальної систем на фізичне навантаження. При самоконтроль в процесі занять фізичними вправами використовуються спостереження за ЧСС, рівнем артеріального тиску, деякими показниками дихання.

Частота серцевих скорочень - кількість скорочень серця за одну хвилину. Це найбільш легко вимірюваний показник роботи серцевого м'яза, отримати який самостійно досить просто. Найпоширенішими для вимірювання є чотири точки на тілі людини: на поверхні зап'ястя над променевою артерією, у скроні над скроневої артерією, на шиї над сонною артерією і на грудях, безпосередньо в області серця.

Для визначення ЧСС пальці руки накладають на зазначені точки так, щоб ступінь контакту дозволяла пальцях відчувати пульсацію артерії. Будь-яка людина має знати величину свого пульсу в спокої. Для цього потрібно відпочити не менше 4-5 хв, а потім підрахувати кількість серцевих скорочень за будь-який часовий діапазон (від 10 с до 1 хв). Якщо ж вимірюється ЧСС у навантаженні, то чим швидше зафіксувати пульсації за кілька секунд, тим точніше буде цей показник. Вже через 30 с після припинення навантаження ЧСС починає швидко відновлюватися і значно падає. Тому в практиці спорту застосовують негайний підрахунок кількості пульсацій після припинення навантаження за б, в крайньому випадку за 10 с і отримане число множать відповідно на 10 або на 6.

Порівняно нещодавно в спортивну практику впроваджені пульсомеры - прилади, що фіксують показник ЧСС автоматично, без зупинки спортсмена. Частота пульсу у людей індивідуальна. У стані спокою у здорових нетренованих людей вона знаходиться в межах 60-80 уд/хв, у спортсменів - 45-55 уд/хв і нижче. ЧСС вище у вертикальному положенні тіла, але порівняно з горизонтальним, до того ж піддана добовим коливанням (біоритмів). Під час сну цей показник знижується на 3-7 ударів, після прийому їжі зростає в зв'язку із збільшенням надходження крові до органів черевної порожнини.

Підвищення температури навколишнього повітря теж призводить до збільшення ЧСС. Але при нормальному стані організму і хорошому відновлення після фізичних навантажень вранці в стані спокою цей показник повинен бути практично постійною величиною. Різке прискорення або уповільнення пульсу порівняно з попередніми вимірюваннями, як правило, є наслідком захворювання або перевтоми. Причому важлива не тільки частота скорочень серця за хвилину, але і ритм цих скорочень. Пульс можна вважати ритмічним за умови, якщо число пульсацій за кожні 10 с протягом 1 хв не буде відрізнятися більш ніж на одиницю. Якщо ж відмінності складуть 2-3 пульсації, то роботу серця слід вважати аритмічною. При стійких відхилень у ритмі ЧСС слід звернутися до лікаря.

Самоконтроль за фізичною підготовленістю

Для того щоб забезпечити контроль за рівнем фізичної підготовленості, необхідно, насамперед, періодично контролювати стан фізичних якостей: витривалості, м'язової сили, швидкості рухів, гнучкості та спритності.

Витривалість - це здатність тривало виконувати вправи без зниження їх інтенсивності. Для самоконтролю загальної витривалості рекомендуємо самий доступний, популярний у всьому світі 12-хвилинний біговій тест, розроблений американським лікарем Купером. Під час виконання тесту потрібно подолати (пробігти або пройти) як можна більшу відстань. При цьому не дозволяється перенапружуватися і, якщо відчуваєте задишку, потрібно знизити темп бігу або перейти на ходьбу, а коли відновиться дихання, можна знову бігти. Бажано проводити тест на біговій доріжці стадіону, де легко розрахувати пройдену дистанцію. По таблиці 8.1 визначається ступінь підготовленості чоловіків та жінок молодше 30 років в залежності від відстані в кілометрах, пройденого за 12 хв.

Швидкість. Прояви швидкості досить мінливі. Так, кращі показники її відзначаються при хорошому функціональному стані організму, високої працездатності і сприятливому емоційному тлі. По мірі накопичення втоми, а також під впливом негативних емоцій, порушення режиму (недосипання, алкоголь і т. д.) знижуються частота рухів і їх швидкість, сповільнюється рухова реакція, збільшується кількість помилкових рухів, особливо при виконанні складних дій.

Гнучкість (рухливість у різних суглобах) залежить від багатьох чинників: еластичності м'язів і зв'язок, зовнішньої температури (при підвищенні температури гнучкість збільшується), часу доби (вранці гнучкість істотно знижена). Тестування повинне проводитися після відповідної розминки. Основними тестами гнучкості є прості контрольні вправи: нахили, "міст", шпагат, присідання і т. д. Одним з найважливіших показників гнучкості є рухливість хребта. Тому рекомендуємо визначати її в першу чергу. Для цього потрібно стати на табурет і нахилитися до межі вперед, не згинаючи ніг у колінах і опустивши руки. Вимірюється відстань від кінця середнього пальця кисті до майданчика, на якій стоїте. Якщо ви дістаєте пальцями до майданчика (будемо вважати її нульовою відміткою), то рухливість хребта задовільна. Якщо при нахилі пальці нижче нульової позначки, рухливість оцінюється як добра і ставиться знак "плюс" (наприклад, +5 см). Якщо пальці не дістають до горизонтальної площини, то рухливість хребта оцінюється як недостатня.

Щоденник самоконтролю

Результати самоконтролю рекомендується фіксувати в щоденнику самоконтролю, щоб була можливість їх періодично аналізувати самостійно або спільно з викладачем, тренером і лікарем. Щоденник самоконтролю допомагає займаються краще пізнати самого себе, привчає їх стежити за власним здоров'ям; дозволяє своєчасно помітити ступінь втоми від розумової роботи або фізичного тренування, небезпека перевтоми і захворювання; визначити, скільки потрібно часу для відпочинку і відновлення розумових і фізичних сил; якими засобами і методами при відновленні досягається найбільша ефективність.

У щоденнику необхідно періодично додатково зазначати результати спостереження за зростанням, життєвою ємністю легень і фізичною підготовленістю не рідше одного разу в семестр; за вагою, окружністю грудної клітки, розвитком сили і станом дихальної системи (проби Штанге і Генчи) - один раз на місяць. Показники, які виражаються в цифрах, корисно подавати у вигляді графіків. Дівчатам і жінкам рекомендується включати в щоденник самоконтролю протікання менструального циклу, його початок, тривалість, періодичність, наявність больових відчуттів та ін Нормальна тривалість оваріально-менструального циклу - 21-36 днів. У нормі вона становить 27-28 днів, характеризується стійкою тривалістю, відсутністю больових відчуттів і відхилень у самопочутті. Однак в окремих випадках можуть спостерігатися млявість, підвищена стомлюваність, відсутність бажання займатися фізичними вправами.

ВИСНОВКИ

Регулярні заняття фізичними вправами не тільки поліпшують здоров‘я і функціональний стан, але й підвищують працездатність і емоційний тонус. Однак варто пам‘ятати, що самостійні заняття не можна проводити без лікарського контролю та самоконтролю.

Регулярні заняття фізичними вправами призводять до змін функціонального стану організму, у звʼязку з чим необхідно систематично здійснювати спостереження за здоровʼям. Самоконтроль сприяє фіксуванню зміни, що відбуваються у функціональному стані та фізичному розвитку, дає можливість запобігати розвитку перевтоми і хворобливого стану, а також своєчасно помітити і проаналізувати позитивні зміни в організмі.

Різноманітність тестів, функціональних проб, а також самоконтроль дозволяє більш точно оцінити фізичний стан і правильно підібрати або скоригувати навантаження, і тим самим уникнути травм і перетренованості.

Таким чином, можна сказати, що контроль, як лікарський, так і індивідуальний, необхідний для найбільшої ефективності занять фізичною культурою, а також досягнення високих спортивних результатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Дехтяр В. Фізичне виховання студентів вищих навчальних закладів : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Дехтяр В. – К. : Екмо, 2005. – 219 с.

Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків і молоді. Посібник / Т. Ю. Круцевич, М. І. Воробйов, Г. В. Безверхня. – К. : Олімпійська література, 2011. – 224 с.

Плахтій П. Д. Фізіологія киснезабезпечуючих систем в запитаннях і завданнях [Текст] / Петро Данилович Плахтій. – Камʼянець-Подільський : Медобори-2006, 2012. – 207 с.
Теорія і методика фізичного виховання / Методики фізичного виховання різних груп населення) Підручник / Під. заг. ред. Т. Ю. Круцевич. – К. : Олімпійська література, 2012. Т. 2. – 392 с.
Фізичне виховання. Навчальна програма для вищих навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Київ, МОіНУ, 2003, 33 с.
Теория и методика физического воспитания. Том 2. Методика физического воспитания различных групп населения / Под.ред. Т.Ю.Круцевич. – К: Олимпийская литература, 2003. – 392 с.
Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської молоді Львівщини (зб. наук. праць). – Львів: ЛДФЕІ, 2003.

скачати