РОЗДІЛ 5
ПРОКУРОРСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОРГАНИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРАТУРИ.
На сьогодні поняття «самоврядування» розуміють як тип соціального управління, за якого суб’єкт і об’єкт управління збігаються, тобто люди самі управляють своїми справами, спільно приймають рішення та діють з метою їх реалізації. При цьому самоврядування як одна із форм організації людського співіснування ґрунтується на принципах свободи, рівності та безпосередньої участі в управлінні [2, с. 220].
У ст. 65 Закону України «Про прокуратуру» прокурорське самоврядування визначено як самостійне колективне вирішення прокурорами питань внутрішньої діяльності прокуратури з метою:
забезпечення організаційної єдності функціонування органів прокуратури, підвищення якості роботи прокурорів;
зміцнення незалежності прокурорів, захисту від втручання в їх діяльність;
участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення прокурорів, а також контролю за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;
обрання чи призначення прокурорів до складу інших органів у випадках та в порядку, встановлених законом [4].
Прокурорське самоврядування здійснюється через Всеукраїнську конференцію прокурорів та Раду прокурорів України. Забезпечення роботи органів прокурорського самоврядування здійснює Генеральна прокуратураза рахунок коштів Державного бюджету України.
Всеукраїнська конференція прокурорів (далі ВКП) – є найвищим органом прокурорського самоврядування. Чергова ВКП скликається один раз на два роки. Структуру складає голова, секретар та члени президії ВКП. Позачергова ВКП скликається за рішенням Ради прокурорів України. Делегатів на всеукраїнську конференцію прокурорів обирають:
збори прокурорів Офісу Генерального прокурора - шість прокурорів Офісу Генерального прокурораУкраїни;
збори прокурорів обласних прокуратур - по три прокурори від кожної обласної прокуратури;
збори прокурорів окружних прокуратур - по два прокурори від кожної окружної прокуратури [4].
Проаналізувавши роль органів прокурорського самоврядування у забезпечен-ні незалежності прокурора, можна дійти наступних висновків. По-перше, функціонування органів прокурорського самоврядування є самостійним елементом в системі гарантій незалежності прокурора, передбачених Законом України «Про прокуратуру». Про його самостійність як окрему гарантію у вказаній системі свідчать визначені цим законом мета, завдання прокурорського самоврядування та повноваження його органів, спрямовані на зміц-нення та захист незалежності прокурора як однієї із засад діяльності прокуратури. Аналіз повноважень органів прокурорського самоврядування засвідчив, що вони мають забезпечити баланс інтересів усіх прокурорів як членів однієї професійної спільноти, які мають єдиний статус незалежно від посади, яку обіймають, та керівництва органів прокуратури, що має забез-печити єдність і рівновагу прокурорської системи та надати прокурорам можливість якісно та неупереджено виконувати свої функції. Професійне самоврядування набуває особливої ваги саме для системи прокуратури з огляду на ієрархічність її структури та особливі відносини підпоряд-кування прокурорів, оскільки має сприяти незалежності прокурорів під час здійснення повноважень, пов’язаних із реалізацією ними функцій прокуратури.
По-друге, проаналізувавши мету, завдання та повноваження органів про-курорського самоврядування, можемо стверджувати, що їх функціонування забезпечує реалізацію інших гарантій незалежності прокурора, передбачених законом, зокрема таких, як: особливий по-рядок призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до відповідальності, установлений законом порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури, належне матеріальне, соціальне та пенсійне забезпечення прокурора, визначені законом засоби забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім’ї, майна та їх правового захисту. А це, в свою чергу, є свідченням того, що визначені у ст. 16 Закону гарантії незалежності прокурора утворюють систему, єдність якої обумовлена їх комплексним застосуванням для забезпечення спільної мети – незалежності прокурора. Ця система характеризується взаємопов’язаністю усіх її елементів (тобто гарантій), оскільки внаслідок реалізації кожної із них утворюється підґрунтя або умови для реалізації інших гарантій незалежності прокурора.
Всеукраїнська конференція прокурорів є повноважною за умови присутності на ній не менш двох третин від загальної кількості обраних делегатів. До її повноважень належить:
призначає членів Ради прокурорів України;
призначає членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі КДКП);
обирає членів Вищої ради правосуддя та приймає рішення про припинення їх повноважень;
заслуховує звіт Ради прокурорів України;
приймає положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дис-циплінарної комісії прокурорів;
затверджує Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів та положення про Раду прокурорів України;
звертається до органів державної влади та їх посадових осіб із пропозиціями щодо вирішення питань діяльності прокуратури;
розглядає інші питання прокурорського самоврядування та здійснює інші повноваження відповідно до закону [38].
Розглядаючи роль прокурорського самоврядування наступним органом його здійснення є Рада прокурорів України, як зазначено в ст. 71 Закону України «Про прокуратуру» є вищим органом прокурорського самоврядування у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів, до складу якої входять тринадцять осіб, з яких два представника від Офісу Генерального прокурора, чотири прокурора від обласних прокуратур та п’ять прокурорів від обласних прокуратур та останні, два представники (вчені) призначені з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Рада прокурорів України є повноважною за умови обрання не менше дев’яти членів.
Рада прокурорів України заключає в своїй роботі такі повноваження:
у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів організовує виконання рішень конференції, а також вирішує питання щодо скликання та проведення всеукраїнської конференції прокурорів;
здійснює контроль за виконанням рішень органів прокурорського самоврядування;
розглядає звернення щодо неналежного виконання прокуро-ром, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, встановлених для відповідної адміністративної посади;
вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад;
організовує впровадження заходів щодо забезпечення неза-лежності прокурорів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності прокуратур;
розглядає питання правового захисту прокурорів, соціального захисту прокурорів та членів їхніх сімей і приймає відповідні рішення з цих питаньповідомляє відповідні органи про підстави для притягнення до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності;
розглядає звернення прокурорів та інші повідомлення про загрозу незалежності прокурорів, вживає за наслідками розгляду відповідних заходів [4].
Досліджуючи роль органів прокурорського самоврядування у забезпеченні таких гарантій незалежності прокурора, як установлений порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури, належне матеріальне, соціальне та пенсійне забезпечення прокурора, необхідно керуватися тим, що в Україні забезпечення функціонування системи прокуратури передбачає:
визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення її повноважень відповідно до закону;
законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування прокуратури;
гарантування достатнього рівня соціального забезпечення прокурорів [39, с. 125].
Науковці наголошують, що той факт, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, дає можливість прокурорам бути незалежними від будь-яких інших джерел фінансування, а те, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечен-ня діяльності прокуратури здійснюється Офісом Генерального прокурора України, дає змогу убезпечити незалежність прокурорів від будь-яких сторонніх суб’єктів, зокрема органів виконавчої влади, при розпоряджанні бюджетними коштами, що виділяються на утримання прокуратури [30].
За допомогою прокурорського самоврядування забезпечується і реалізація особистісних гарантій незалежності прокурора, що включають визначені законом заходи особистої безпеки прокурора, членів його сім’ї, майна, а також інші засоби їх правового забезпечення. Так, у ч. 6 ст. 16 передбачено право прокурора звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради прокурорів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за його участю та вжити в межах своїх повноважень необхідних заходів для усунення загрози
ВИСНОВКИ
Прокуратура України є одним із органів, який на підставі законодавства України здійснює правоохоронну діяльність, яка спрямована на забезпечення законності та правопорядку, а також на захист прав та свобод людини та громадянина, суспільства та держави. Реалізуючи свою діяльність, даний орган діє відповідно до Конституції України, а також до Закону України «Про прокуратуру».
Історія виникнення та розвитку прокуратури, як правоохоронного органу має давню історію. В залежності від типу правової сім’ї до якої належить держава, в межах якої здійснює свої повноваження прокуратура, визначається ґенеза її становлення та правовий статус. Виникнення прокуратури в Україні було пов’язане із глобальними змінами у політичному та суспільному житті. З прийняттям Україною незалежності відбулася реформа в даній сфері та було видано акти, які детально аналізували організацію діяльності прокуратури, а саме Закон України «Про прокуратуру» в 1991 році та Конституція України.
В ході реалізації своєї діяльності органи прокуратури повинні діяти відповідно до засад, які закріплені в основних актах, що регулюють дані питання та з єдиною метою – забезпечення правопорядку та захисту прав та свобод людини та громадянина. Ряд функцій, які покладено на даний орган є чітко визначеним в законі та включає в себе представництво інтересів держави та громадянина в суді, нагляд за дотриманням процедури проведення оперативно-розшукової діяльності органами, а також міжнародне співробітництво. Тобто коло їх функцій виходить за межі країни, що сприяє налагодженню діалогу між державами у даній сфері та ефективній реалізації повноважень щодо дотримання правопорядку на міжнародному рівні.
Для прокуратури України також характерна розгалужена система, яка включає в себе декілька складових, а саме, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Досягнення мети цих органів може бути здійснено лише в умовах узгодженої їх взаємодії. Кожен із елементів системи очолюється керівником, який слідкує за їх діяльністю. Також для системи є характерною вертикальна підпорядкованість. Звичайно всі органи повинні дотримуватися всіх принципів законодавства та діяти в межах своєї компетенції.
Правовий статус прокурора включає в себе порядок призначення та звільнення з посади, притягнення до відповідальності, межі прав та обов’язків, а також правові та соціальні гарантії їхньої діяльності. Окремо слід виокремити таку особливість, як незалежність прокурорів, яка унеможливлює вплив, тиск та втручання в їх роботу. Для зайняття посади також необхідно відповідати вимогам, які регламентовані законом. Причиною достатнього переліку вимог до осіб, які претендують на посаду прокурора є той факт, що від діяльності прокурорів залежить правопорядок в державі, та рівень захисту громадян та їх законних інтересів.
З метою забезпечення єдності функціонування органів прокуратури та підвищення якості їхньої діяльності створюються окремі органи, які беруть на себе це завдання, тобто йдеться мова про прокурорське самоврядування. В Україні до даних органів відносять Всеукраїнську конференцію прокурорів та Раду прокурорів України, які також діють на основі підпорядкування. Дані органи також мають нормативно закріплений порядок формування та діяльності. На ці органи покладено функцію фінансування діяльності прокуратури та соціального забезпечення прокурорів. Тому вони відіграють важливе значення для покращення рівня діяльності прокуратури вцілому.
Прокуратура займає особливе місце в системі органів влади та відіграє велике значення для забезпечення безпеки суспільства. З метою дотримання правопорядку органи взаємодіють між собою, обмінюються інформацією, забезпечують захист прав та законних інтересів своїх громадян та держави. Реформування законодавства змінило стандарти діяльності органів прокуратури, та зменшило обсяг функцій прокуратури, проте не змінили високого рівня значимості даного органу для держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Авер'яиов В. Б. Функції і організаційна структура державного управління: Вид-во «Юридична думка», 1979. 584 с.
Білоус О. В. Трансформація конституційно-правового статусу прокуратури в Україні та зарубіжний досвід. URL: file:///C:/Users/swat/AppData/Local/Temp/179942-400275-1-PB.pdf (дата звернення: 03.12.2020).
Гасанов Р. Н. Здійснення повноважень прокурором в частині проведення слідчих розшукових дій: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Одеса, 2017. 246 с.7.
Європіна Л. Засади прокурорської діяльності: загальна характеристика. Науковий часопис Національної академії прокуратури України, 2016. № 3. С. 74–85.
Зеленецкий В. С. Функциональная структура прокурорской деятельности. X.: Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1978. 78 с.
Ізотова М. О. Правовий статус керівника місцевої прокуратури: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. Харків, 2018. 206 с.
Клочков В. В. Функции прокуратуры: понятие, соотношение, классификация .Прокуратура. Законность. Государственный контроль: Сборник научных трудов, 1995. 143 с.
Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів від 27 квітня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001900-17#Text (дата звернення: 02.12.2020).
Кокошко М. В. Прокурор у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2016. 220 с.
Конституція України: від 01 січня 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 30.11.2020).
Коробко Ю. В. Процесуальні повноваження прокурора у досудовому кримінальному провадженні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2016. 218 с.
Косюта М.В. Правове регулювання представницької функції прокуратури. Право України. Вісник прокуратури, 1997. №12. С. 53-57.
Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства: монографія/Одеса : Юрид. л-ра., 2002. 375 с.
Кучинська О.П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 348 с.
Лапкін А.В. Закон України «Про прокуратуру». Науково-практичний коментар/ Харків: Право, 2015. 680 с.
Мамедов Г. Поняття функцій прокуратури. Прокуратура. Людина. Держава, 2005. № 3. 76-81 с.
Микитюк А.С Організація роботи сучасної прокуратури в Україні. URL: http://lsej.org.ua/2_2020/105.pdf (дата звернення: 03.12.2020).
Михайленко О. Р. Статус Генерального прокурора України: історія, теорія і сучасність: монографія: Юрид. Україна. 2003. № 2. 189с.
Онішенко Н.М. .Вступ до теорії правових систем : монографія . Київ: Юрид. думка , 2006. 432с
Офіційний сайт Генеральної прокуратури України URL: https://old.gp.gov.ua/ua/independent_ukraine.html (дата звернення 28.11.2020)
Погорілко В. Ф., Кривенко Л. Т., Авер'янов В. Б. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: монографія / За ред. Погорілко В.Ф. . Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. 652с.
Попов Г. В. Прокуратура України у державному механізмі захисту прав і свобод дітей: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.10. Київ, 2016. 437 с.6
Про прокуратуру: Закон України від 03 липня 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text (дата звернення: 28.11.2020).
Рибалко Н.О. Особливості визначення системи та структури органів прокуратури України . Часопис Київського університету права .2013. №1.153-163 с.
Рябцев В. П. Функции и направления деятельности органов прокуратуры. М., 2000. 92 с.
Савранчук С. Л. Засади діяльності органів прокуратури. URL: http://www.jurnaluljuridic.in.ua/archive/2018/1/part_2/15.pdf (дата звернення: 30.11.2020).
Середа Г. П. Оптимізація процесуального статусу прокурора на досудовому слідстві. Вісник Національної академії прокуратури України, 2011. № 2. С. 15-21.
Середа Г.П. Організація діяльності районної (міської) прокуратури : наук.-практ. посіб. Кіровоград: МПП Антураж, 2009. 468 с.
Скомороха В. Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України, 1998. № 5. С. 8-17.
Сухонос В. В. Поняття і сутність правового статусу прокуратури України. Держава і право, 2011. № 1. 365с.
Сухонос В. В. Теорія держави і права: навч. посіб./ За ред. Курносова Н.Ю.Суми, 2005. 536 с.
Чорноусько М. В. Здійснення прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2016. 305 с.8.
Шпак О. О. Організація роботи прокурора з процесуального керівництва досудовим розслідуванням: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. Київ, 2016. 227 с.
Шумський П. В. Прокуратура України: підручник. К.: Вентурі, 1998. 336с.
Якимчук М. К. Проблеми управління в органах прокуратури України: монографія. Київ: Ін-т держави і права НАН України, 2001. 440 с.
1 2 3