Конспект лекцій з дисципліни «правове регулювання функціонування фінансового ринку» Для студентів юридичного факультету

Конспект лекцій підготувала Фокша Л.В., доцент кафедри господарсько-правових дисциплін
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук. доцент.
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Галабурда Н.А., доцент кафедри адміністративного та кримінального права Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, кандидат юридичних наук, доцент
Савко В.В., адвокат
Конспект лекцій обговорений та схвалений на засіданні кафедри господарсько- правових дисциплін юридичного факультету від 01.08.2016 р., протокол № 1

ТЕМА № 1. ФІНАНСОВИЙ РИНОК: СУТЬ, ФУНКЦІЇ І РОЛЬ В
ЕКОНОМІЦІ
(4 години)
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Вступ
1. Сутність фінансового ринку, необхідність і передумови його створення.
2. Принципи та функції фінансового ринку.
3. Структура фінансового ринку.
4. Класифікація фінансових ринків.
5. Фінансові активи та фінансові інструменти.
Висновок
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституція України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст.
141).
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.
3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 р. // ВВР України. – 2002. – № 1. – Ст. 1. 5 4. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
5. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 р. //
ВВР. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30. 29.
6. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон
України від 30 жовтня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
7. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму : Закон
України від 28 листопада 2002 р. // ВВР України. – 2003. – № 1. – Ст. 2.
8. Про основні засади державного фінансового контролю в Україні. Закон
України від 26 січня 1993р. №2939-ХІІ із змінами та доповненнями.
9. .Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня
1991р. №959-ХІІ із змінами та доповненнями.
10. Буднік М. М. Фінансовий ринок : конспект лекцій / М. М. Буднік, Н. В.
Сабліна. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2014. – 155 с.
11. Васильєва В. В. Фінансовий ринок : навч. посібн. / В. В. Васильєва, О. Р.
Васильченко. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.
12. Мартюшева Л. С. Фінансовий ринок : навч. посібн. / Л. С. Мартюшева,
М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – К. : Кондор, 2008. – 324 с.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:
Ознайомитись з поняттям, ознаками і функціями фінансового ринку; дослідити структуру фінансового ринку; вивчити класифікацію та види фінансових ринків; дослідити зміст фінансових активів та фінансових
інструментів.
ВСТУП
Докорінна зміна економічних відносин в Україні зробила необхідним формування нових механізмів перерозподілу фінансових ресурсів у державі.
Отже, фінансовий ринок, який становить особливу сферу економічних відносин, де відбувається мобілізація тимчасово вільних коштів і трансформація їх у позичковий та інвестиційний капітал, зазнає найбільших змін. У зв'язку з цим підвищуються вимоги до майбутніх фахівців юристів щодо знань основ функціонування фінансового ринку та навичок приймати правильні управлінські рішення щодо доцільності інвестування чи залучення коштів.
Метою вивчення дисципліни "Правові засади функціонування фінансового ринку " є послідовне формування в студентів системи теоретичних і практичних знань з основ функціонування та розвитку фінансового ринку як підсистеми фінансових відносин.
Предметом дисципліни є відносини, що виникають у процесі купівлі- продажу фінансових ресурсів та організації окремих сегментів фінансового ринку. Знання основних положень дисципліни "Правові засади функціонування фінансового ринку " є необхідною складовою прийняття правильних рішень як у сфері управління та контролю за економікою, так і при виконанні конкретних завдань фінансового менеджменту та аналізу на місцях.
І. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО РИНКУ, НЕОБХІДНІСТЬ І
ПЕРЕДУМОВИ ЙОГО СТВОРЕННЯ
Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси повинні здійснюватись на фінансовому ринку, у своєрідній сфері, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.
Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на цей момент є потреба в капіталі.

Необхідними передумовами для створення фінансового ринку є: господарська самостійність підприємств; ліквідація державної монополії на використання заощаджень населення; перехід до нової системи організації грошових потоків в економіці; рівноправність всіх учасників фінансового ринку; формування та вдосконалення дворівневої банківської системи; утворення інфраструктури фінансового ринку за рахунок різних фінансових посередників; утворення сучасної технічної бази, що обслуговує функціонування фінансового ринку; пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів тощо.
В економічній літературі відсутня єдина концепція трактування основоположних фінансових категорій, таких, як фінанси, фінансова система, фінансовий ринок, фінанси підприємств, регіональні фінанси, місцеві фінанси та ін.
Поняття «фінансовий ринок» є дуже широким, так як охоплює і фінансові зв’язки і значну кількість форм відносин власності.
В останні роки самим поширеним визначенням фінансового ринку є визначення В.М. Шелудько, яка вважає, що «фінансовий ринок – це система економічних та правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів».
Відносини, що розглядаються, формуються на певному економічному просторі, зі сформованою правовою, технічною, економічною, податковою
інфраструктурою, яка постійно змінюється .
Тому предметом курсу «Правові засади функціонування фінансового ринку» є дослідження економічного простору, на якому формуються і
функціонують відносини між його учасниками з приводу купівлі-продажу
фінансових активів.
Сучасний рівень розвитку фінансового ринку в розвинених країнах обумовлюється такими складовими, як рівень накопичення, господарські традиції, розміри суспільного багатства та благополуччя нації. Недостатній розвиток визначених факторів в Україні дає право стверджувати, що фінансовий ринок знаходиться тільки на стадії формування і розвитку. На даному етапі розробленітактичні завданнядержавної політики розвитку фінансового ринку України, якими є:
· розробка єдиних функцій управління для багатьох державних органів, які регулюють фінансовий ринок;
· створення жорсткої регулятивної інфраструктури ринку;
· облік та систематизація правової бази фінансового ринку;
· вжиття заходів щодо легалізації тіньового капіталу;
· узгодження українських та міжнародних стандартів, що використовуються на фінансовому ринку;

· створення системи інформаційного забезпечення ринку та її відкритості для інвесторів;
· формування механізму недопущення надмірного розвитку державних цінних паперів.
· створення вітчизняного інвестора і системи його захисту тощо.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:
Отже, фінансовий ринок – це система економічних та правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів
Предметом курсу «Правові засади функціонування фінансового ринку» є дослідження економічного простору, на якому формуються і функціонують відносини між його учасниками з приводу купівлі-продажу фінансових активів.
ІІ. ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
Кожна економічна категорія має свої принципи та функції, що забезпечують її розвиток.
Принципи фінансового ринку – це основні правила, за якими
відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку.
Основними із них є:
- Цілісність ринку у межах окремої країни, яка забезпечується наявністю
єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного
Клірингового банку.
- Централізація ринку – означає здійснення державного контролю та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів.
- Прозорість – доступність всіх учасників ринку до значних обсягів достовірної інформації про фінансові послуги та суб’єктів, що їх надають.
- Введення системи електронного обігу цінних паперів – запровадження дематеріалізованого обігу цінних паперів у формі комп’ютерних записів на рахунках через систему «національна фондова біржа – центральний депозитарій – кліринговий банк».
- Реальний захист і забезпечення інтересів та прав інвесторів – створення необхідних умов для реалізації інтересів суб’єктів фінансового ринку.
-Відповідність національної системи обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам безпеки інтересів і прав інвесторів.
Впровадження таких принципів у більшості країн світу здійснюється відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» – міжнародної організації незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансових ринків.

Відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» уряд України прийняв
«Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України», яка включає названі принципи і, враховуючи специфіку розвитку економіки
України, додатково розробляє свої правила розвитку фінансового ринку – це:
-
Соціальна справедливість – забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів і позичальників на фінансовий ринок.
- Урегульованість – створення гнучкої і ефективної системи регулювання фінансового ринку і в першу чергу фондового.
- Контрольованість – створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактика зловживань та злочинності на фінансовому ринку.
- Ефективність – максимальна реалізація потенційних можливостей фінансового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки.
-
Правова упорядкованість – створення розвиненої правової
інфраструктури забезпечення діяльності фінансового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносини його суб’єктів.
- Конкурентність – забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників.
Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях. Функції фінансового ринку – це основні завдання кожного сегменту ринку, що забезпечують його розвиток.
Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) – характеризують розвиток окремої сфери ринку. Основними (загальними) функціями фінансового ринку є:
1.Забезпечення взаємодії покупців та продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.
Кожен із інвесторів на фінансовому ринку аналізує ситуацію, що діє на ринку і вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень.
2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цихактивів.
Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники – дилери ринку, які в будь-який момент, коли це потрібно
інвесторам, готові викупити або продати фінансові активи, що їм належать.

3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів
(позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.
Здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення коштів, посередники зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами.
Специфічні функції діють у конкретних сферах. Так у політичній
сфері функціями фінансового ринку є: ·
прискорення інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства; · сприяння створенню справжньої ринкової економічної системи, що є необхідною передумовою розбудови демократичного суспільства; · вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших цінних паперів українських підприємств та ін.
В економічній сфері: ·
формування ринкових цін на окремі види фінансових активів; · організація процесу доведення фінансових активів до споживача через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів; · фінансове забезпечення процесів інвестування; · перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств; · вплив на грошовий обіг, що сприяє активізації економічних процесів; · страхова діяльність та формування умов для мінімізації ризиків; · операції, що пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю та ін.
У соціальній сфері: · мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів, у тому числі й вільних коштів населення для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу; · створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та ін.
Уморально-психологічній сфері: · формування у населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки; · створення у суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери, формування довіри до фінансових послуг, до фінансових посередників, до цінних паперів та до операцій з ними; · запобігання виникненню на фінансовому ринку зловживань, шахрайства, кримінального середовища тощо.
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Принципи фінансового ринку – це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку.
Функції фінансового ринку – це основні завдання кожного сегменту ринку, що забезпечують його розвиток. Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) – характеризують розвиток окремої сфери ринку. Основними (загальними) функціями фінансового ринку є:
1.Забезпечення взаємодії покупців та продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.
Кожен із інвесторів на фінансовому ринку аналізує ситуацію, що діє на ринку і вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень.
2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цихактивів.
ІІІ. СТРУКТУРА ФІНАНСОВОГО РИНКУ
Структура фінансового ринку – це його побудова за певними ознаками: функціональною, інституціональною тощо.
За економічною сутністю фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.
В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.
Якщо розглядати фінансовий ринок з точки зору функціонуючих на ньому суб’єктів, то можна представити інституціональну структуру фінансових ринків.
Основними суб’єктами ринку виступають інститути позафінансової сфери, держава, населення, професійні учасники ринку – фінансові інститути та інститути інфраструктури, а також іноземні учасники ринку.
Інститути позафінансової сфери – це юридичні особи-резиденти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючи і фінансові послуги. Держава виступає на фінансовому ринку позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов’язання, а також виконує специфічну
і дуже важливу функцію – регулювання фінансового ринку. Населення виконує на ринку роль інвестора. В Україні тільки незначна частина

населення займається інвестуванням у цінні папери, відсутнє також довгострокове кредитування населення банківськими установами,
Представниками фінансових інститутів є комерційні банки, кредитні спілки , банківські установи, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії, біржі тощо.
Основними видами діяльності фінансових інститутів на ринку є: ·

торгівля фінансовими активами за свій рахунок; ·

купівля-продаж фінансових активів від імені клієнта; ·

допомога у створенні і розміщенні на ринку нових фінансових активів; ·

консультації учасникам ринку щодо інвестування; ·

управління активами інших учасників ринку тощо.
Фінансові інститути поділяють на дві основні категорії: депозитні і
недепозитні. До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки тощо. До недепозитних
інститутів належать інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та ін.
Крім фінансових інститутів значну роль на фінансовому ринку відіграють інститути інфраструктури – біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інформаційні та рейтингові агентства, депозитарії, реєстратори тощо. Іноземні учасники ринку – це міжнародні організації,
іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні особи, які є суб’єктом фінансового ринку і також приймають участь у купівлі-продажу фінансових активів.
Суб’єктів фінансового ринку також можна класифікувати за формою та функціями.За формою: господарчі суб’єкти; домашні господарства; держава; місцеві органи влади.
За функціями: емітенти;інвестори;інституційні інвестори;фінансові посередники тощо.
Світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб’єктами: державні підприємства, кооперативи, фермерські та колективні господарства, акціонерні товариства, малі підприємства, корпорації, об’єднання, господарські товариства, асоціації, консорціуми, тощо. Найпоширенішими є три основні форми підприємництва (бізнесу): одноосібне володіння, товариства, корпорації.
Якщо розглядати суб’єктів фінансового ринку за функціями, то кожний сегмент ринку має своїх конкретних прямих учасників фінансових операцій.
Наприклад, на ринку позичкових капіталів – це кредитори, позичальники, емітенти, інвестори; на валютному ринку – це продавці та покупці валюти і т.д. Основними суб’єктами більшості сегментів фінансового ринку є:

· Емітенти – це ті, хто випускає цінні папери в обіг. ·
Інвестори – це особи, які вкладають свої кошти в діяльність інших суб’єктів ринку, купуючи певні фінансові активи, з метою отримання доходу.
·
Фінансові посередники – інвестиційно-кредитні фінансові інститути, які акумулюють кошти індивідуальних інвесторів і використовують їх для
інвестування або кредитування, надання посередницьких послуг.
ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:
Структура фінансового ринку – це його побудова за певними ознаками: функціональною, інституціональною тощо.
За економічною сутністю фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.
В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.
Основними суб’єктами ринку виступають інститути позафінансової сфери, держава, населення, професійні учасники ринку – фінансові інститути та інститути інфраструктури, а також іноземні учасники ринку.
IV. КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ
Торгівля фінансовими ресурсами може здійснюватися в різних формах і різних методах, що визначає розгалуженість і різноманітність фінансового ринку. Основними ознаками класифікації фінансового ринку є:
1.За терміном обігу фінансових активів:
- Ринок грошей – це ринок, на якому здійснюються операції з купівлі- продажу фінансових інструментів і фінансових послуг з терміном обертання до одного року.
- Ринок капіталів – це ринок, що призначений для довгострокового
інвестування коштів в основний капітал.
2.За видами фінансових активів, що обертаються на ринку:
- Ринок цінних паперів – об’єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів, емітованих підприємствами, фінансовими інститутами, державою.
- Валютний ринок – об’єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують операції з нею.

- Страховий ринок – об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових послуг.
- Ринок золота та інших дорогоцінних металів і каміння. Фінансовими активами, що обертаються є золото, платина, срібло та дорогоцінні каміння.
- Ринок фінансових послуг – об’єктом купівлі-продажу виступає специфічний фінансовий товар – послуга, що має ціну та відповідні характеристики; та ін.
3. За умовами передачі фінансових ресурсів в користування:
- ринок позикового капіталу – ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів;
- ринок акціонерного капіталу – кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду.
4. За умовами обертання фінансових інструментів (залежно від того, які фінансові активи пропонуються для продажу: нові чи емітовані раніше):
- первинний – ринок перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки;
- вторинний – ринок, на якому укладаються угоди щодо купівлі- продажу раніше випущених фінансових активів. Вторинного ринку кредитів в Україні практично немає.
5. За організаційними формами функціонування:
- біржовий (організований) ринок – найрозвиненіша форма регулярно функціонуючого ринку для укладання різноманітних угод з цінними паперами і отримання прибутку за рахунок курсової (цінової) різниці; це упорядкований ринок, де ступінь упорядкованості залежить від безлічі факторів, що знаходить своє відображення в правилах торгівлі;
- позабіржовий (неорганізований) ринок – ринок, на якому діють торгово-інформаційні системи (ТІС).
6. За швидкістю реалізації угод:
- ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод, який називають
«ринок спот» і на якому угоди здійснюються за короткий термін (як правило до 3-х днів) і потребують негайної оплати;
- ринок з реалізацією угод в майбутньому («ринок своп») - предметом обігу на такому ринку є фондові, валютні, товарні деривативи.

7. За регіональною ознакою:
- місцевий фінансовий ринок, представлений операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торгівців цінними паперами з їх контрагентами – місцевими господарюючими суб’єктами і населенням;
- регіональний місцевий ринок – функціонує в межах області
(республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;
- національний фінансовий ринок – включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;
- світовий (міжнародний) фінансовий ринок – це складова частина світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.
Фінансовий ринок може бути як повністюсегментований, так і повністюінтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де.
Процес інтеграції фінансових ринків, який зараз триває в світі, пов’язаний із багатьма процесами, що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Найважливішу роль серед них відіграють: · розвиток новітніх технологій, які забезпечують високу ефективність інформаційної
інфраструктури фінансового ринку та системи розрахунків; · концентрація діяльності учасників ринку в світових фінансових центрах; ·
інституціалізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки
інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо); · лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів.
ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:
Основними ознаками класифікації фінансового ринку є:
1.За терміном обігу фінансових активів:
2.За видами фінансових активів, що обертаються на ринку.
3. За умовами передачі фінансових ресурсів в користування.
4. За умовами обертання фінансових інструментів (залежно від того, які фінансові активи пропонуються для продажу: нові чи емітовані раніше).
5. За організаційними формами функціонування.
6. За швидкістю реалізації угод.

7. За регіональною ознакою.
V. ФІНАНСОВІ АКТИВИ ТА ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ
Головна відмінність між сегментами фінансового ринку (між валютним, кредитним, фондовим ринками та ін.) у тому, що товаром на цих ринках виступають різні фінансові активи.
У системі національних рахунків активи визначаються як об’єкти,
що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб’єктів, від
яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших
доходів.
В економічній літературі фінансові активи ототожнюють з поняттям фінансові інструменти.
Фінансові інструменти – це різноманітні фінансові документи, які
обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких
здійснюються операції на фінансовому ринку.
Існує дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу – інструменти позики
(облігації, векселі, казначейські зобов’язання тощо) таінструменти власності
(акції).
Інструменти власності – це безстрокові інструменти, що засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента (АТ).
Інструменти позики – відображають відносини позики між емітентом та інвестором і, як правило, пов’язані з виплатою доходу інвестору за надану емітентові позику, характеризуються визначеним терміном обігу.
Крім основної групи фінансових інструментів виділяють і похідну групу. Похідні фінансові інструменти (деривативи) – це така група
фінансових інструментів, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з
купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів. До основних характеристик фінансового активу належать: ·
Термін обігу – відрізок часу до кінцевого платежу або вимоги ліквідації
(погашення) фінансового активу. ·
Ліквідність активу – можливість швидкого перетворення його на готівку буз значних втрат. ·
Дохід за активом – визначається грошовими потоками за ним, тобто процентними, дивідендними виплатами. ·
Дохідність – розраховується у вигляді річної процентної ставки.
Розрізняють номінальну та реальну ставки доходу. Номінальна ставка доходу відображає в грошовому вираженні дохід, отриманий з однієї грошової

одиниці вкладень. Реальна ставка доходу дорівнює номінальній ставці доходу за вирахуванням темпів інфляції. ·
Ризиковість фінансового активу відображає невизначеність, пов’язану з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому. ·
Подільність фінансового активу характеризується мінімальним його обсягом, який можна купити чи продати на ринку. ·
Конвертованість – це можливість перетворення фінансового активу на інший фінансовий актив. ·
Механізм оподаткування – визначає, у який спосіб і за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фінансового активу. ·
Поворотність – властивість, що відображає розмір витрат обігу або сукупних витрат з інвестування в певний фінансовий актив та по перетворенню цього активу на готівку. ·
Комплексність – властивість фінансового активу бути сукупністю кількох простих активів. ·
Близькість до грошей – властивість фінансового активу бути перетвореним на гроші з мінімальними витратами і мінімальним ризиком.
В цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.
ВИСНОВКИ З П’ЯТОГО ПИТАННЯ:
У системі національних рахунків активи визначаються як об’єкти, що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів.
В економічній літературі фінансові активи ототожнюють з поняттям фінансові інструменти.
Фінансові інструменти – це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
Фінансовий ринок – це система економічних та правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів
Предметом курсу «Правові засади функціонування фінансового ринку» є дослідження економічного простору, на якому формуються і функціонують відносини між його учасниками з приводу купівлі-продажу фінансових активів.
Принципи фінансового ринку – це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку.

Функції фінансового ринку – це основні завдання кожного сегменту ринку, що забезпечують його розвиток. Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) – характеризують розвиток окремої сфери ринку.
Структура фінансового ринку – це його побудова за певними ознаками: функціональною, інституціональною тощо.
Фінансові інструменти – це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
1. Сутність і значення фінансового ринку. Функції його.
2. Які є основні суб’єкти фінансового ринку?
3. За якими ознаками класифікують фінансові ринки?
4. Чим відрізняється сегментований фінансовий ринок від інтегрованого?
5. На які категорії поділяють фінансові інструменти?
6. Назвіть основні характеристики фінансового активу.
7. На які види поділяють фінансові інструменти за терміном обігу?
8. Назвіть основні принципи фінансового ринку України.
9. Назвіть основні види діяльності фінансових інститутів на ринку.
10.Які види сегментів фінансового ринку формують його структуру?