Ім'я файлу: Конспект_Бухгалтерський облік з..pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1181кб.
Дата: 25.02.2021
скачати

34 здійснення господарських операцій. Для конкретних видів господарських засобів та джерел їх формування відкривають окремі рахунки.
Відповідно до складових частин балансу бухгалтерські рахунки поділяють на
активні, пасивні та активно-пасивні.
Активні рахунки відображають господарські засоби підприємства за їх складом і розміщенням. Сальдо цих рахунків записують в активі бухгалтерського балансу.
Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті.
Пасивні рахунки характеризують джерела формування господарських засобів.
Їхнє сальдо фіксують у пасиві бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо пасивних рахунків записують у їх кредиті.
Активно-пасивні рахунки – це рахунки, в яких сальдо може бути і в дебеті, і в кредиті. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо в дебеті, то його слід записати в активі бухгалтерського балансу, а якщо в кредиті – то у пасиві бухгалтерського балансу.
Здебільшого активно-пасивними є рахунки, призначені для обліку розрахунків.
На активно-пасивних рахунках сальдо відображають розгорнуто, тобто окремими сумами по дебету і по кредиту рахунку.
Сутність дебетового і кредитового оборотів для активних і пасивних рахунків є різною.
У бухгалтерському обліку збільшення господарських засобів за складом і розміщенням на активних рахунках записують у дебеті, а зменшення – у кредиті.
Типовий порядок записів на всіх активних рахунках подано на рис. 4.2.
Дебет
Кредит
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(початковий залишок)
__________________________грн.
Господарські операції, що збільшують початковий стан об’єкта обліку (поточні записи) (+)
Господарські операції, що зменшують початковий стан об’єкта обліку (поточні записи) (–)
Підсумок (сума) поточних записів (дебетовий оборот) за місяць (+)
Підсумок (сума) поточних записів (кредитовий оборот) за місяць (–)
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(кінцевий залишок)
__________________________грн.
Рис. 4.2. Типовий порядок записів на активних рахунках
Щоб визначити кінцеве сальдо на активному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.
Приклад. Нехай на 1 січня 2006 р. у касі було 1000 грн. Протягом місяця у касу надійшли гроші за реалізовані товари – 10000 грн., та отримано з поточного рахунку в банку для виплати заробітної платні 50000 грн., за цей час із каси виплачена зарплатня –
50000 грн., та здано в банк на поточний рахунок виторг від реалізації товарів 10000 грн., а також витрачено на придбання технічної літератури 550 грн.
За звітний період оборот по дебету (збільшення) рахунку 301 «Каса в національній валюті» становитиме:

35 10000 грн. + 50000 грн. = 60000 грн., а оборот по кредиту (зменшення) цього ж рахунку:
50000 грн. + 10000 грн. + 550 грн. = 60550 грн.
Кінцевий залишок у касі становитиме:
1000 грн. + 60000 грн. – 60550 грн. = 450 грн.
Надходження і вибуття готівки на активному рахунку «Каса в національній валюті» за звітний період (місяць) мають бути відображені так:
Рахунок № 30 «Каса в національній валюті»
Дебет
Кредит
Початковий залишок = 1000 грн.
Збільшення 10000 грн.
50000 грн.
Зменшення 10000 грн.
50000 грн.
550 грн.
Підсумок (оборот) за місяць 60000 грн. Підсумок (оборот) за місяць 60550 грн.
Кінцевий залишок = 450 грн.
На пасивних рахунках збільшення джерел формування господарських засобів відображають у кредиті, а їх зменшення у дебеті.
Типовий порядок записів на всіх пасивних рахунках подано на рис. 4.3.
Дебет
Кредит
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(початковий залишок)
__________________________грн.
Господарські операції, що зменшують початковий стан об’єкта обліку (поточні записи) (–)
Господарські операції, що збільшують початковий стан об’єкта обліку (поточні записи) (+)
Підсумок (сума) поточних записів (дебетовий оборот) за місяць (–)
Підсумок (сума) поточних записів (кредитовий оборот) за місяць (+)
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(кінцевий залишок)
__________________________грн.
Рис. 4.3. Типовий порядок записів на пасивних рахунках
Щоб визначити кінцеве сальдо на пасивному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.
Приклад. Нехай на 1 січня 2006 р. залишок на пасивному рахунку «Розрахунки за заробітною платою» становив 1000 грн. Протягом місяця нараховано заробітну платню виробничим робітникам – 5000 грн. та адміністративному персоналу – 1000 грн. За місяць виплачено заробітну платню виробничим робітникам – 5500 грн. і адміністративному персоналу – 1100 грн.
За звітний період оборот по кредиту (збільшення) рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» становитиме:
5000 грн. + 1000 грн. = 6000 грн., а оборот по дебету (зменшення):
5500 грн. + 1100 грн. = 6600 грн.

36
Кінцевий залишок на рахунку буде рівним:
1000 грн. + 6000 грн. – 6600 грн. = 400 грн.
Збільшення і зменшення зобов’язання (боргу) за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою слід відобразити на пасивному рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» так:
Рахунок № 661 «Розрахунки за заробітною платою»
Дебет
Кредит
Початковий залишок = 1000 грн.
Зменшення 5500 грн.
1100 грн.
Збільшення 5000 грн.
1000 грн.
Підсумок (оборот) за місяць 6600 грн. Підсумок (оборот) за місяць 6000 грн.
Кінцевий залишок = 400 грн.
На активно-пасивних рахунках збільшення (зменшення) об’єкта обліку можна записувати або в дебеті, або у кредиті рахунку. Типовий порядок записів на всіх активно-пасивних рахунках подано на рис. 4.4.
Дебет
Кредит
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(початковий залишок)
__________________________грн.
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(початковий залишок)
__________________________грн.
Господарські операції, що збільшують
(зменшують) початковий стан об’єкта обліку
(поточні записи) (+, –)
Господарські операції, що зменшують
(збільшують) початковий стан об’єкта обліку
(поточні записи) (–, +)
Підсумок (сума) поточних записів (дебетовий оборот) за місяць (+, –)
Підсумок (сума) поточних записів (кредитовий оборот) за місяць (–, +)
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(кінцевий залишок)
__________________________грн.
Сальдо на «__» _______ 200__ р.
(кінцевий залишок)
__________________________грн.
Рис. 4.4. Типовий порядок записів на активно-пасивних рахунках
Щоб визначити кінцеве сальдо на активно-пасивному рахунку, треба знати зміст господарських операцій, які спричинили зміни на цьому рахунку, тобто розглядати цей рахунок окремо як два рахунки: один активний і один пасивний.
Приклад. Нехай на 1 січня 2006 р. підприємство має кредиторську заборгованість перед дочірньою фірмою А в сумі 3000 грн. і дебіторську заборгованість із дочірньою фірмою Б у сумі 2000 грн. Протягом місяця підприємство перерахувало фірмі А з поточного рахунку 3500 грн. та отримало оплату від фірми Б – 2200 грн. Ці операції буде відображено на активно-пасивному рахунку 682 «Внутрішні розрахунки» так: а) розрахунки з дочірньою фірмою А (кредитор).
Рахунок № 682 «Внутрішні розрахунки» (пасивний рахунок)
Дебет
Кредит
Початковий залишок = 3000 грн.
Зменшення 3500 грн. Збільшення 0 грн.
Підсумок (оборот) за місяць 3500 грн. Підсумок (оборот) за місяць 0 грн.
Кінцевий залишок = 500 грн.

37 б) розрахунки з дочірньою фірмою Б (дебітор).
Рахунок № 682 «Внутрішні розрахунки» (активний рахунок)
Дебет
Кредит
Початковий залишок = 2000 грн.
Збільшення 0 грн. Зменшення 2200 грн.
Підсумок (оборот) за місяць 0 грн. Підсумок (оборот) за місяць 2200 грн.
Кінцевий залишок = 200 грн.
Отримані значення показників записують на активно-пасивному рахунку так:
Рахунок № 682 «Внутрішні розрахунки»
Дебет
Кредит
Початковий залишок = 2000 грн.
Початковий залишок = 3000 грн.
3500 грн. 2200 грн.
Підсумок (оборот) за місяць 3500 грн. Підсумок (оборот) за місяць 2200 грн.
Кінцевий залишок = 500 грн.
Кінцевий залишок = 200 грн.
Наведений приклад засвідчує, що для правильного запису господарських операцій на активно-пасивних рахунках треба добре зрозуміти їхній зміст.
4.2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.
Для обліку господарських засобів, джерел їх формування і господарських процесів застосовують бухгалтерські рахунки. Щоб правильно їх використовувати, треба добре знати їхні особливості, зміст, призначення і структуру.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку – це групування їх за певними однорідними ознаками. Основою класифікації рахунків є зміст об’єктів бухгалтерського обліку.
В бухгалтерському обліку рахунки класифікують за:
• економічним змістом;
• призначенням і структурою.
Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмету бухгалтерського обліку й зумовлена класифікацією об’єктів обліку, тобто господарських засобів (активів), їх джерел (власного капіталу та зобов’язань), доходів і витрат. З огляду на це рахунки поділяють на п’ять груп (див. рис. 4.5):
• рахунки активів;
• рахунки власного капіталу;
• рахунки забезпечень і зобов’язань;
• рахунки доходів та результатів діяльності;
• рахунки витрат.
На рахунках активів відображають їх наявність і рух. До цієї групи належать рахунки, на яких здійснюють облік необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів тощо), оборотних активів (запасів, коштів, розрахунків з дебіторами підприємства тощо) та витрат майбутніх періодів. Ці рахунки є активними.

38
На рахунках власного капіталу відображають власні джерела формування господарських засобів (активів) підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки тощо). Ці рахунки є пасивними.
На рахунках забезпечень і зобов’язань ведуть облік забезпечень майбутніх витрат і платежів, створених на підприємстві (забезпечення витрат відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов’язань, цільове фінансування і цільове надходження тощо), його довгострокових і поточних зобов’язань та доходів майбутніх періодів. Ці рахунки є пасивними або активно-пасивними.
На рахунках доходів та результатів діяльності відображають доходи підприємства та його фінансові результати (від реалізації продукції, операційної, фінансової, інвестиційної діяльності, надзвичайних подій тощо). Ці рахунки є пасивними.
На рахунках витрат здійснюють облік витрат підприємства за економічними елементами та видами його діяльності. Ці рахунки є активними.
За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяють на такі групи: а) стосовно бухгалтерського балансу:
• балансові;
– постійні (реальні);
– тимчасові (номінальні);
• позабалансові; б) за призначенням:
• основні;
• регулюючі;
• операційні;
• транзитні;

39
Рис. 4.5. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом
РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Рахунки забезпечень і
зобов’язань
рахунки забезпечень
(47, 48) рахунки довгострокових зобов’язань
(50, 51, 52, 53, 54, 55) рахунки поточних зобов’язань (60, 61, 62,
63, 64, 65, 66, 67, 68) рахунок доходів майбутніх періодів (69)
Рахунки
витрат
рахунки економічних елементів витрат
(80, 81, 82, 83, 84, 85) рахунки витрат за видами діяльності (90,
91, 92, 93, 94, 95, 96,
97, 98, 99)
Рахунки
активів
рахунки необоротних активів (10, 11, 12, 13,
14, 15, 16, 17, 18, 19, 01) рахунки оборотних активів (20, 21, 22, 23,
24, 25, 26, 27, 28, 30, 31,
33, 34, 35, 36, 37, 02) рахунок витрат майбутніх періодів (39)
Рахунки власного
капіталу
рахунки фондів
(40, 41, 42) рахунки резервів
(43, 49) рахунок нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) (44)
Рахунки доходів та
результатів діяльності
рахунки доходів
(70, 71, 72, 73, 74, 75,
76) рахунок фінансових результатів
(79)

40 в) за рівнем деталізації облікової інформації:
• синтетичні;
• аналітичні.
Класифікацію рахунків бухгалтерського обліку за призначенням і структурою подано на рис. 4.6.
До балансових рахунків належать рахунки, інформація з яких використовується для заповнення бухгалтерського балансу. Зокрема це рахунки, залишки (сальдо) яких на певну дату безпосередньо записують в актив чи пасив балансу (постійні або реальні
рахунки). Постійними (реальними) є рахунки оборотних і необоротних активів, власного капіталу і зобов’язань підприємства. До балансових рахунків належать також
тимчасові (номінальні) рахунки, які відкривають протягом звітного періоду, а в кінці цього періоду – закривають, розподіляючи їхні сальдо на інші постійні балансові рахунки. До тимчасових (номінальних) рахунків належать рахунки доходів і витрат підприємства, які в кінці місяця розподіляють та списують на інші рахунки, зокрема на рахунок 79 «Фінансові результати». За дебетом цього рахунку записують витрати, а за кредитом – доходи підприємства. Через порівняння доходів (кредитовий оборот на рахунку 79 «Фінансові результати») і витрат (дебетовий оборот на цьому ж рахунку) визначають остаточний фінансовий результат діяльності підприємства, який записують на постійний балансовий рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Дані з тимчасових рахунків використовують для складання звіту про фінансові результати підприємства.
Поряд із балансовими рахунками існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі і тому їх називають позабалансовими. Позабалансові рахунки призначені для обліку засобів, які не належать підприємству, але перебувають тимчасово в його користуванні. На позабалансових рахунках також ведуть облік бланків суворої звітності, списаної на збитки дебіторської заборгованості неплатоспроможних дебіторів, цінностей, переданих чи отриманих під заставу тощо. Особливістю позабалансових рахунків є те, що облік на них (на підприємствах України, крім банків) ведеться без застосування методу подвійного запису, тобто операції відображають одним записом за дебетом чи кредитом рахунку. Згідно ж із міжнародними стандартами обліку, до позабалансових рахунків також застосовують метод подвійного запису.
При розмежуванні бухгалтерських рахунків на балансові й позабалансові головну роль відіграють такі критерії:
• ймовірність того, що підприємство отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов’язану з конкретним видом активу або пасиву;
• конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінена.
Якщо господарські засоби, кошти й цінності не відповідають цим критеріям, то їх обліковують на позабалансових рахунках.
За призначенням виділяють рахунки основні, регулюючі, операційні й фінансово- результатні.
Основні рахунки використовують для контролю за станом і рухом господарських засобів та джерел їх утворення. Вони у своїй сукупності характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяють на інвентарні, грошові, фондові та рахунки розрахунків.

41
Рис. 4.6. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за побудовою і призначенням
РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Стосовно
бухгалтерського
балансу
За призначенням
За рівнем
деталізації облікової
інформації
Постійні
(реальні)
(10, 30, 40,
66,…)
Тимчасові
(номінальні)
(70, 71, 80,
81, 91, 92,…)
Балансові
Позаба- лансові
(01, 02,
03, 05)
Синтетичні
(10, 11, 37, 40,
66,…)
Аналітичні
Основні
Інвентарні
(10, 11, 12,
14, 15, 20,
26)
Грошові (30,
31, 33)
Фондові (40,
41, 42, 43)
Рахунки розрахунків
(36, 37, 60,
61, 62, 68)
Регулю- ючі
Доповню- вальні (10)
Контрарні
Контрарно-активні
(13, 38)
Контрарно-пасивні
(45, 46)
Операці- йні
Розподільчі
Калькуля- ційні
(23, 24, 25
)
Результатні
(79)
Збірно-розподільчі
(91, 92, 93)
Бюджетно-розподільчі
(47)
Транзитні
(80, 81, 82,…)

42
Інвентарні рахунки використовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. До них належать рахунки 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси» тощо. Ці рахунки є активні. Сальдо на них (у натуральних і грошових одиницях виміру) можна завжди перевірити через проведення
інвентаризації.
Грошові рахунки призначені для обліку грошових коштів та їх еквівалентів. До них належать рахунки 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» тощо. Ці рахунки є активними.
Фондові рахунки використовують для обліку й контролю за станом, змінами цільових фондів підприємства. До них належать рахунки 40 «Статутний капітал», 42
«Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал» тощо. Ці рахунки є пасивними. Облік на фондових рахунках здійснюють тільки у грошових одиницях виміру.
Рахунки розрахунків використовують для обліку і контролю за розрахунками підприємства з іншими фізичними та юридичними особами. На цих рахунках здійснюють облік заборгованості, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, і зміну цієї заборгованості. Рахунки розрахунків поділяють на активні, пасивні й активно-пасивні.
Активні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами (дебіторами) за передані їм цінності або надані послуги. До цих рахунків належать 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 372 «Розрахунки з підзвітними особами» тощо.
Пасивні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами щодо зобов’язань за отримані від них матеріальні цінності, позики, з робітниками і службовцями щодо оплати праці тощо. До цих рахунків належать 50 «Довгострокові позики», 60
«Короткострокові позики», 62 «Короткострокові векселі видані» тощо.
Активно-пасивні рахунки розрахунків застосовують в обліку для розрахунків із дебіторами і кредиторами за господарськими операціями, унаслідок яких заборгованість підприємства може бути або дебіторською, або кредиторською. До них належать такі рахунки: 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 68 «Розрахунки за іншими операціями» тощо. Сальдо на таких рахунках показують розгорнуто (окремо дебетове і кредитове).
Регулюючі рахунки застосовують в обліку для уточнення оцінки господарських засобів та їхніх джерел. Їх поділяють на контрарні та доповнювальні.
Контрарні регулюючі рахунки уточнюють оцінку засобів або їх джерел, облік яких ведеться на основних рахунках. Своєю чергою, ці рахунки поділяють на контрарно активні й контрарно пасивні.
Контрарно активні регулюючі рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків. Вони розміщені в активі балансу, хоч самі є пасивними. До таких рахунків належать 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»,
38 «Резерв сумнівних боргів» тощо (див. рис. 4.7).

43
Рис. 4.7. Схема контрарно активних рахунків
Контрарно пасивні регулюючі рахунки призначені для регулювання основних пасивних рахунків. Вони розміщені в пасиві балансу, хоч самі є активними. Прикладами
є рахунки 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал» тощо (див. рис. 4.8).
Рис. 4.8. Схема контрарно пасивних рахунків
Доповнювальні регулюючі рахунки призначені для дооцінки засобів господарювання та їх джерел, облік яких ведуть на основних рахунках. Якщо основні
ОСНОВНИЙ
АКТИВНИЙ РАХУНОК
РЕГУЛЮЮЧИЙ КОНТРАРНО
АКТИВНИЙ РАХУНОК
Дебет
Сальдо – початкова оцінка об’єкта
Кредит
Дебет
Кредит
Сальдо – сума, що зменшує оцінку об’єкта
Фактична (реальна) вартість об’єкта
=
–
РЕГУЛЮЮЧИЙ КОНТРАРНО
ПАСИВНИЙ РАХУНОК
ОСНОВНИЙ
ПАСИВНИЙ РАХУНОК
Дебет
Сальдо – сума використаного джерела засобів
Кредит
Дебет
Кредит
Сальдо – сума джерела засобів
Залишок невикористаного джерела засобів
=
–

44 рахунки активні, то і доповнювальні є активними, а якщо основні рахунки пасивні, то й доповнювальні також є пасивними.
Операційні рахунки використовують для відображення і контролю господарських процесів, пов’язаних з операціями постачання, виробництва і реалізації продукції.
Операційні рахунки поділяють на розподільчі, калькуляційні, транзитні та результатні.
Розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, які за своєю природою не можуть бути віднесені на відповідні рахунки, а вимагають розподілу за певними критеріями. Розподільчі рахунки поділяють на збірно-розподільчі та звітно-розподільчі
(або бюджетно-розподільчі).
Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, що пов’язані з проведенням певних господарських процесів, які в момент їх здійснення неможливо безпосередньо віднести на затрати по конкретному об’єкту. За дебетом збірно- розподільчих рахунків відображають витрати, що підлягають розподілу, а за кредитом – списання цих витрат на окремі об’єкти калькуляції. Порядок списання виробничих витрат за збірно-розподільчими рахунками встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». До цієї групи рахунків належать: 91 «Загально- виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» тощо.
Звітно-розподільчі рахунки призначені для розмежування і точного визначення витрат між двома суміжними періодами. Використання таких рахунків дає змогу відносити витрати до того періоду, до якого вони належать, незалежно від часу їх здійснення. До таких рахунків належать рахунки: 39 «Витрати майбутніх періодів», 47
«Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 69 «Доходи майбутніх періодів».
Калькуляційні рахунки призначені для обліку та групування витрат, які формують собівартість продукції, робіт, послуг. До калькуляційних рахунків належать такі рахунки: 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати» тощо.
Результатні рахунки призначені для поточного обліку й контролю фінансових результатів. За дебетом цих рахунків відображають витрати, на господарську діяльність підприємства, а за кредитом – доходи від цієї діяльності. Результатним рахунком є рахунок 79 «Фінансові результати».
Транзитні рахунки використовують для виділення із загальної маси операцій і відповідних їм записів і записів певної групи цих операцій. До транзитних належать рахунки 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація» тощо, на яких записують значення витрат підприємств за економічними елементами. Після здійснення цих записів транзитні рахунки закривають, а витрати списують на збірно-розподільчі чи калькуляційні рахунки.
4.3. Рахунки синтетичного й аналітичного обліку.
За способом групування і узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.
Синтетичні рахунки – це бухгалтерські рахунки, на яких облік господарської діяльності підприємства ведуть узагальнено. Синтетичні рахунки призначені для обліку

45
інформації про склад і рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.
Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називають синтетичним
обліком. Дані синтетичного обліку використовують при заповненні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності. Синтетичними є рахунки 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 66
«Розрахунки з оплати праці» тощо.
Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовують
аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника, застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називають
аналітичним обліком. Наприклад, до синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників підприємства.
Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок:
• на рахунках синтетичного й аналітичного обліку сальдо розміщується на одній
і тій самій частині рахунку;
Приклад.
Статистичний
рахунок
Аналітичний
рахунок
Аналітичний
рахунок
20
«Виробничі запаси»
2011
«Цемент»
2012
«Пісок»
Д-т
К-т
Д-т
К-т
Д-т
К-т
Сальдо 5000
Сальдо 2000
Сальдо 3000
• якщо дебетується (кредитується) синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються (кредитуються) його аналітичні рахунки;
Приклад.
Статистичний
рахунок
Аналітичний
рахунок
Аналітичний
рахунок
20
«Виробничі запаси»
2011
«Цемент»
2012
«Пісок»
Д-т
К-т
Д-т
К-т
Д-т
К-т
Сальдо 5000
Сальдо 2000
Сальдо 3000 5000 2500 6000 4500 4000 1000 3500 2500 1000 1500 2500 2000 7500 10000 5000 6000 2500 4500
Сальдо 2500
Сальдо 1000
Сальдо 1000
• кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами;
• сума залишків і оборотів по всіх аналітичних рахунках повинна дорівнювати залишку й оборотам відповідного синтетичного рахунку.

46
Аналітичний облік має важливе контрольне значення. Його показники використовують для складання калькуляцій на виготовлення продукції. Точність показників аналітичного обліку періодично звіряють через проведення інвентаризації.
Це підвищує вірогідність облікових записів.
Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгалтерському обліку використовують субрахунки, які застосовують для додаткового групування усередині синтетичного рахунку. Вони є синтетичними рахунками другого порядку. Наприклад, синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси» має такі субрахунки: 201 «Сировина і матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 203 «Паливо»,
204 «Тара й тарні матеріали», 205 «Будівельні матеріали», 206 «Матеріали, передані в переробку», 207 «Запасні частини», 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 209 «Інші матеріали». Підприємства у разі потреби мають право відкривати додаткові субрахунки.
4.4. Метод подвійного запису.
Економічна суть господарських операцій полягає в тому, що вони зумовлюють рівновеликі зміни як господарських засобів, так і джерел їх формування. У зв’язку з цим кожну господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку записують методом подвійного запису.
Подвійний запис – це спосіб відображення господарських операцій на двох або декількох взаємопов’язаних рахунках у рівновеликій сумі в дебеті і кредиті рахунків.
Метод подвійного запису в бухгалтерії використовують для контролю за використанням господарських засобів і їх джерел та повнотою і правильністю відображення господарських процесів на рахунках бухгалтерського обліку.
Господарські операції можуть стосуватися двох і більше рахунків, які кореспондуються між собою. Запис кореспондуючих рахунків і суми господарської операції називають бухгалтерським проведенням. Господарські операції відображають двома видами проведень:
• простим бухгалтерським проведенням;
• складним бухгалтерським проведенням.
Простим бухгалтерським проведенням називають проведення, при якому один рахунок дебетують, а інший кредитують на одну й ту ж суму.
Приклад. Відпущено матеріали на виробництво за вартістю 5000 гривень. Ця операція у бухгалтерському обліку буде відображена записом:
Д-т-23
К-т-20
5000 грн.
23
«Виробництво»
20
«Виробничі запаси»
Д-т
К-т
Д-т
К-т
5000 5000

47
Складне бухгалтерське проведення – це проведення, за якого один рахунок дебетують, а декілька кредитують на загальну суму, або навпаки – один кредитують, а декілька дебетують на загальну суму.
Приклад. Нараховано і списано на витрати заробітну платню працівників основного виробництва в сумі 1000 грн., персоналу цеху – 800 грн., адміністративному персоналу – 500 грн. Ця операція у бухгалтерському обліку буде відображена записом:
Д-т 23, 91, 92
К-т 66
2300 грн.
23
«Виробництво»
91
«Загальновиробничі витрати»
Д-т
К-т
Д-т
К-т
1000 800 92
«Адміністративні витрати»
66
«Розрахунки з оплати праці»
Д-т
К-т
Д-т
К-т
500 2300
Будь-яку господарську операцію, здійснювану на підприємстві, записують у бухгалтерському обліку неодмінно два рази в рівновеликих сумах за дебетом і кредитом взаємопов’язаних рахунків.
4.5. Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку.
Для забезпечення єдності, порівнювання і узагальнення облікових даних необхідно, щоб господарські операції однаково відображалися на рахунках бухгалтерського обліку незалежно від форми власності підприємства. Така єдність досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог до неї. В Україні застосовують спеціальний перелік рахунків, який називають
Планом рахунків.
План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій та накопичення інформації про фінансово- господарську діяльність підприємства.
Кожному синтетичному рахунку та його субрахункам у Плані рахунків надано відповідний код – цифрове позначення, яке визначає належність його до відповідної групи (класу). Для підприємств, що займаються госпрозрахунковою діяльністю, код усіх синтетичних рахунків складається з двох знаків (цифр) від 01 до 99. Субрахунки нумерують трьома знаками, останній з яких є додатковим до коду основного синтетичного рахунку (021, 101, 201, 301, 701, 991).
У Плані рахунків використано децимальну систему їх кодування, за якої кожна цифра в коді визначає відповідну складову, а саме: класи, синтетичний рахунок, субрахунок. Наприклад, шифр 201 означає:

48 2 – клас 2 «Запаси»;
0 – синтетичний рахунок «Виробничі запаси».
1 – субрахунок «Сировина і матеріали».
У чинному Плані розрахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій балансові рахунки і субрахунки до них згруповані в десять класів (див. Додаток 3).
Перший клас «Необоротні активи» містить рахунки, призначені для обліку наявності, надходження і вибуття основних засобів, нематеріальних активів, капітальних
інвестицій, інших необоротних активів (рахунки 10–19).
У другому класі «Запаси» об’єднано рахунки, на яких здійснюють облік наявності надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва
(рахунки від 20 до 28).
До третього класу «Кошти, розрахунки та інші активи» віднесено рахунки, на яких обліковують грошові кошти та їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з дебіторами, витрати майбутніх періодів (рахунки від 30 до 39).
У четвертий клас «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» об’єднано рахунки, на яких ведуть облік власного капіталу і забезпечень майбутніх витрат і платежів (рахунки від 40 до 49).
До п’ятого класу «Довгострокові зобов’язання» включено рахунки, на яких ведуть облік довгострокових зобов’язань підприємства (рахунки від 50 до 55).
Шостий клас «Поточні зобов’язання» містить рахунки, на яких ведуть облік поточних розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, з учасниками тощо (рахунки від 60 до 69).
До сьомого класу «Доходи і результати діяльності» належать рахунки, на яких ведуть облік доходів та визначають фінансовий результат діяльності підприємства
(рахунки від 70 до 79).
До восьмого класу «Витрати за елементами» включено рахунки, на яких ведуть облік економічних елементів витрат (рахунки від 80 до 85).
На рахунках, віднесених до дев’ятого класу «Витрати діяльності», здійснюють облік витрат підприємства за окремими видами його діяльності (рахунки від 90 до 99).
Нульовий клас Плану рахунків містить перелік забалансових рахунків (рахунки від 01 до 08).
Практичне застосування чинного Плану рахунків дає можливість:
• отримувати необхідну інформацію для внутрішніх і зовнішніх користувачів;
• складати форми фінансової звітності безпосередньо за даними бухгалтерських рахунків та субрахунків, а також розраховувати за системою національних рахунків макроекономічні показники;
• здійснювати групування, перегрупування, узагальнення та консолідацію облікових даних.
Залишки на рахунках бухгалтерського обліку на звітну дату переносять у форми фінансової звітності підприємства. Взаємозв’язок між класами рахунків і формами фінансової звітності показано в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Узгодженість класів рахунків з фінансовими звітами

49
План рахунків
Фінансовий звіт
Клас
Назва класу
1
Необоротні активи
Розділ 1 активу балансу
БАЛАНС
(Ф. № 1)
2
Запаси
Розділ 2 активу балансу
3
Кошти, розрахунки та інші активи
Розділи 2 і 3 активу балансу
4
Власний капітал та забезпечення зобов’язань
Розділи 1 і 2 пасиву балансу
5
Довгострокові зобов’язання
Розділ 3 пасиву балансу
6
Поточні зобов’язання
Розділи 4 і 5 пасиву балансу
7
Доходи і результати діяльності
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ
РЕЗУЛЬТАТИ (Ф. № 2)
8
Витрати за елементами
9
Витрати діяльності
0
Позабалансові рахунки
ПРИМІТКИ ДО РІЧНОЇ
ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ (Ф. № 5)
Кожне підприємство, відповідно до своїх потреб може розробляти власний робочий план рахунків. Цей план рахунків відображає специфіку підприємства і визначає зміст його аналітичного обліку. Робочий план рахунків здебільшого містить тільки частину рахунків із загального Плану рахунків і затверджується наказом про облікову політику підприємства.
Окрім Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій в Україні розроблені і затверджені плани рахунків бухгалтерського обліку для бюджетних організацій, банківських установ та для суб’єктів малого підприємництва.
Висновки
Бухгалтерські рахунки використовують для групування фінансово-економічної
інформації за певною системою для її поточного відображення у бухгалтерському обліку
і здійснення контролю за господарськими процесами, станом та рухом господарських засобів і джерел їх формування. Для конкретних видів господарських засобів та їх джерел відкривають окремі рахунки. За побудовою рахунки – це таблиці, які складаються з двох частин: дебету і кредиту. На рахунках записують початковий залишок об’єкта обліку (початкове сальдо), зміни, що відбуваються з об’єктом обліку протягом звітного періоду, які називають оборотами, та кінцевий залишок об’єкта обліку
– кінцеве сальдо. Відповідно до того, в якій частині бухгалтерського балансу записують сальдо рахунка (в активі чи в пасиві), бухгалтерські рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні. Від виду рахунку залежить метод визначення кінцевого сальдо на рахунку.
Суть подвійного запису полягає у тому, що будь-яку господарську операцію записують у бухгалтерському обліку неодмінно на двох або більше рахунках по дебету і кредиту в рівновеликій сумі. Подвійний запис дає змогу здійснювати контроль за наявністю, станом і використанням господарських засобів, джерел їх формування та розрахунками підприємства.
Для забезпечення єдності і порівняння облікових даних на підприємствах України застосовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і

50 господарських операцій підприємств і організацій, використання якого дає змогу відбивати облікову інформацію відповідно до основних вимог національних положень
(стандартів) обліку, гармонізованих з міжнародними стандартами обліку.
Література
1.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996–XIV (із змінами та доповненнями).
2.
«План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій»: Наказ Міністерства фінансів
України від 30 листопада 1999 року № 291.
3.
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Наказ
Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

1   2   3   4   5   6   7

скачати