1   2   3
Ім'я файлу: Metod_vkazivky02 (1).doc
Розширення: doc
Розмір: 431кб.
Дата: 26.01.2020
скачати

Особливості будови зовнішнього і середнього вуха у дітей перших років життя:

- у дітей перших 6 місяців життя вхід у зовнішній слуховий прохід має вигляд щілини, тому що верхня стінка майже впритул прилягає до нижньої;

- -зовнішній слуховий прохід вузький. відсутній його кістковий відділ;

- барабанна перетинка товща, більш васкуляризована, мас округлу форму, розташована під меншим кутом до нижньої стінки зовнішнього слухового проходу;

- барабанна порожнина і печера виповнені міксоідною тканиною, яка має малу резистентність до патогенних мікроорганізмів;

- відсутній соскоподібний відросток, а отже і клітини; є тільки печера, яка у перші місяці життя лежить вище скроневої лінії, розташована більш поверхнево і по розмірах більше, ніж у дорослого:

- не зарошена кам'янисто-луската щілина;

- слухова труба коротша, ширша, не має вигину, розташована більш горизонтально, її глоткове устя закривається не повністю і розташовується на рівні твердого піднебіння.

Фізіологія середнього вуха

За законами акустики звукові хвилі відбиваються від поверхні середовищ, що мають різний акустичний опір або характеристичний імпеданс. Безпосередня передача звукових коливань з повітря в се­редовища внутрішнього вуха можлива лише з великою втратою енергії. Розрахунки свідчать про те, що ця втрата досягає в середньому 99.9%. Слуховий рецептор не може сприймати звукові сигнали подібної інтенсивності і забезпечувати акустичне спілкування в життєдіяльності людини. Завдяки барабанній перетинці і системі важелів слухових кісточок (трансформаційний механізм) звукові коливання доходять до сприймаючих елементів внутрішнього вуха, зберігаючи необхідну інтенсивність.

У здійсненні трансформації звуку приймає участь не вся барабанна перетинка, а лише її частина, яка отримала назву "функціонально ефективна", вона має площу 0.66 см3 і в основному (0.55 см2) контактує з рукояткою молоточка. Звуковий тиск з цієї площі передається на підніжну пластинку стремінця площею в 0.032 см2 (мол. 6), внаслідок чого він збільшується в 17 разів (0.55/0.032). За допомогою моделювання встановлено, що механічна система кісточок забезпечує виграш у силі в 1.3 рази. Таким чином, тиск на вікно присінку за рахунок трансформа­ційної функції середнього вуха в загальному (17х1.3) збільшується в 22 рази (Б.М.Сагалович, 1994). Загальне максимальне посилення (вклю­чаючи і те, що виникає внаслідок резонансу зовнішнього слухового проходу) становить 35-40 дБ.

Барабанна перетинка екранує кругле вікно (звуковий захист), внаслідок чого тиск на вторинну барабанну перетинку і прилягаючу до неї перилімфу барабанної драбини менше тиску стременця (прий­маючи до уваги важільний механізм слухових кісточок) на перилімфу драбини присінку. Внаслідок різниці тиску на вікна створюються умови для коливання рідини, мембран завитки і, у кінцевому рахунку, подразнення нейроепітеліальних клітин кортієвого органу. При від­сутності барабанної перетинки звукові хвилі взаємно нейтралізуються.

Фізіологічне значення серед­нього вуха не обмежується транс­формацією звукової хвилі. Воно виконує також захисно-пристосу­вальну функцію при дії звуків високої інтенсивності завдяки амортизацій­ному механізму суглобних зчлену­вань слухових кісточок і зміні геометрії їхніх рухів відповідно збільшенню звукового тиску. Наприклад при невеликих звукових навантажен­нях базальна пластинка стременця коливається відносно поперечної осі . При збільшенні цих навантажень підніжна пластинка стременця руха­ється навколо поздовжньої осі, в результаті чого зменшується загаль­на площа передачі коливань перилімфі. В тих випадках, коли інтенсив­ність звуку перевершує певний рі­вень, рухи підніжної пластинки стре­менця набувають характеру ковзан­ня в площині вікна присінку і пе­редача коливань рідині внутрішнього вуха стає мінімальною.

Особливо значні захисні властивості ланцюг кісточок набуває завдяки м'язам середнього вуха: при інтенсивних звуках обидва м'язи приходять у стан тетанічного скорочення, зменшуючи рухливість ланцюга кісточок, при надсильних звуках фіксація кісточок цілком припиняє рух ланцюга. Багато авторів приписують їм також і акомо­даційну роль. вважаючи, що певне збільшення їхнього тонусу може сприяти оптимальному стану трансформаційного апарата.

Захисну функцію м'язів середнього вуха, а також зміну осей переміщення кісточок- при збільшенні інтенсивності звукового стимулу можна розглядати, як прояв принципу зворотнього зв'язку або саморегуляції в системі звукопроведення.
Внутрішнє вухо

Внутрішнє вухо - вушний лабіринт є периферичною частиною двох органів чуття: органа слуху - кохлеарного апарата, розташованого в завитці (передній відділ), органа рівноваги - вести­булярного апарата, який знаходиться в присінку (центральний відділ) і півколових каналах (задній відділ лабіринту). Вушний лабіринт ділиться на кістковий і перетинчастий. Між кістковим і перетинчастим лабіринтом знаходиться перилімфа, всередині перетинчастого - ендолімфа.

Рідина вестибулярної і кохлеарної частини лабіринту об'єднана в єдину систему. Ендолімфа завиткового ходу за допомогою з'єднується з сферичним мішечком. З іншої сторони півколові канали п'ятьма отворами відкриваються в еліптичний мішечок.

Завитка являє собою кістковий спірально-звивистий канал, який складається з 2.5 закрутків навколо своєї осі, яка відповідає веретену. Довжина завитки 30-35 мм. Навколо веретена, пер­пендикулярно до його осі, спіральне у вигляді гвинтоподібних сходів розташована тоненька кісткова пластинка, яка разом з базальною мембраною поділяють кісткову завитку на всьому протязі на два ходи (поверхи) - нижній - барабанні сходи і верхній - сходи присінка. Сходи присінка і барабанні сходи з'єднуються між собою в області верхівки через маленький отвір. Барабанні сходи підходять до круглого вікна, а сходи присінка - до овального. На самому початку сходів барабана, біля круглого вікна, є невеликий отвір водопроводу завитки.

В сходах присінка від кісткової спіральної пластинки під ку­том у 45 градусів до основної мембрани відходить тонка перетинчас­та пластинка . Обидві мембрани доходять до внут­рішньої поверхні зовнішньої стінки завитки, яка вистелена спіраль­ною зв'язкою і разом з нею утворюють середні сходи або завитковий хід, який має на поперечному розрізі форму трикутника. Сходи присінку і барабанні сходи виповнені перилімфою, завитковий хід виповнений ендолімфою. Таким чи­ном, кістковий канал завитки розділений на 3 відділи: верхній - присінкові сходи, середній - завиткова протока, нижній - барабанні сходи. Перилімфа має спо­лучення з субарахноідальним простором через водопровід завитки, ендолімфа знаходиться в замкнутому просторі. В спіральній зв'язці розміщена судинна смужка . Вона утворена де­кількома шарами епітеліальних клітин, між якими проходить сітка капілярів. Судинна смужка є єдиною структурою в завитці, яка концентрує ферменти, транспортує в ендолімфу іони, неорганичні та інші речовини, необхідні для забезпечення життєдіяльності спірального органа, вона також евакуює відпрацьовані продукти.

Основна мембрана складається з трьох шарів. Середній побу­дований з 24 тисяч радіальних волокон ("слухових струн"), які нагадують колагенові. Верхній шар, на якому розташовується кортієв орган, дуже тонкий і складається з світлої гомогенної речовини. Нижній (тимпанальний) шар багатий клітинами.

За данними М.С.Плужникова (1994), основна мембрана скла­дається з 4 шарів волокон, які при електронній мікроскопії не мають навіть віддаленої схожості до струн.

VІ Орієнтована основа дії

З анатомічної точки зору прийнято розрізняти три відділи - зов­нішнє, середнє і внутрішнє вухо. З функціональної точки зо­ру орган слуху складається з звукопровідної і звукосприймаючої сис­тем. До звукопровідної системи відноситься зовнішнє, середнє вухо. вікно присінка і завитки, а також рідини і мембрани (вібруючі структури) внутрішнього вуха. До складу звукосприймаючої системи входить рецептор, провідні шляхи з ядрами, кірковий центр.

За законами акустики звукові хвилі відбиваються від поверхні середовищ, що мають різний акустичний опір або характеристичний імпенданс. Безпосередня передача звукових коливань з повітря в се­редовища внутрішнього вуха можлива лише з великою втратою енергії. Розрахунки свідчать про те, що ця втрата досягає в середньому 99.9%. Слуховий рецептор не може сприймати звукові сигнали подібної інтенсивності і забезпечувати акустичне спілкування в життєдіяльності людини. Завдяки барабанній перетинці і системі важелів слухових кісточок (трансформаційний механізм) звукові коливання доходять до сприймаючих елементів внутрішнього вуха, зберігаючи необхідну інтенсивність.

У здійсненні трансформації звуку приймає участь не вся барабанна перетинка, а лише її частина, яка отримала назву "функціонально ефективна", вона має площу 0.66 см3 і в основному (0.55 см2) контактує з рукояткою молоточка. Звуковий тиск з цієї площі передається на підніжну пластинку стременця площею в 0.032 см2 (мол. 6), внаслідок чого він збільшується в 17 разів (0.55/0.032). За допомогою моделювання встановлено, що механічна система кісточок забезпечує виграш у силі в 1.3 рази. Таким чином, тиск на вікно присінку за рахунок трансформа­ційної функції середнього вуха в загальному (17х1.3) збільшується в 22 рази (Б.М.Сагалович, 1994). Загальне максимальне посилення (вклю­чаючи і те, що виникає внаслідок резонансу зовнішнього слухового проходу) становить 35-40 дБ.

Барабанна перетинка екранує кругле вікно (звуковий захист), внаслідок чого тиск на вторинну барабанну перетинку і прилягаючу до неї перилімфу барабанної драбини менше тиску стременця (прий­маючи до уваги важільний механізм слухових кісточок) на перилімфу драбини присінку. Внаслідок різниці тиску на вікна створюються умови для коливання рідини, мембран завитки і, у кінцевому рахунку, подразнення нейроепітеліальних клітин кортієвого органу. При від­сутності барабанної перетинки звукові хвилі взаємно нейтралізуються.

Фізіологічне значення серед­нього вуха не обмежується транс­формацією звукової хвилі. Воно виконує також захисно-пристосу­вальну функцію при дії звуків високої інтенсивності завдяки амортизацій­ному механізму суглобних зчлену­вань слухових кісточок і зміні геометрії їхніх рухів відповідно збільшенню звукового тиску. Наприклад при невеликих звукових навантажен­нях базальна пластинка стременця коливається відносно поперечної осі . При збільшенні цих навантажень підніжна пластинка стременця руха­ється навколо поздовжньої осі, в результаті чого зменшується загаль­на площа передачі коливань перилімфі. В тих випадках, коли інтенсив­ність звуку перевершує певний рі­вень, рухи підніжної пластинки стре­менця набувають характеру ковзан­ня в площині вікна присінку і пе­редача коливань рідині внутрішнього вуха стає мінімальною.

Особливо значні захисні властивості ланцюг кісточок набуває завдяки м'язам середнього вуха: при інтенсивних звуках обидва м'язи приходять у стан тетанічного скорочення, зменшуючи рухливість ланцюга кісточок, при надсильних звуках фіксація кісточок цілком припиняє рух ланцюга. Багато авторів приписують їм також і акомо­даційну роль. вважаючи, що певне збільшення їхнього тонусу може сприяти оптимальному стану трансформаційного апарата.

Захисну функцію м'язів середнього вуха, а також зміну осей переміщення кісточок при збільшенні інтенсивності звукового стимулу можна розглядати, як прояв принципу зворотнього зв'язку або саморегуляції в системі звукопроведення.

Внутрішнє вухо - вушний лабіринт є периферичною частиною двох органів чуття: органа слуху - кохлеарного апарата, розташованого в завитці (передній відділ), органа рівноваги - вести­булярного апарата, який знаходиться в присінку (центральний відділ) і півколових каналах (задній відділ лабіринту). Вушний лабіринт ділиться на кістковий і перетинчастий. Між кістковим і перетинчастим лабіринтом знаходиться перелімфа, всередині перетинчастого - ендолімфа.

Рідина вестибулярної і кохлеарної частини лабіринту об'єднана.в єдину систему. Ендолімфа завиткового ходу за допомогою з'єднується з сферичним мішечком. З іншої сторони півколові канали п'ятьма отворами відкриваються в еліптичний мішечок.

Завитка являє собою кістковий спірально-звивистий канал, який складається з 2.5 закрутків навколо своєї осі, яка відповідає веретену. Довжина завитки 30-35 мм. Навколо веретена, пер­пендикулярно до його осі, спіральне у вигляді гвинтоподібних сходів розташована тоненька кісткова пластинка, яка разом з базальною мембраною поділяють кісткову завитку на всьому протязі на два ходи (поверхи) - нижній - барабанні сходи і верхній - сходи присінка. Сходи присінка і барабанні сходи з'єднуються між собою в області верхівки через маленький отвір. Барабанні сходи підходять до круглого вікна, а сходи присінка - до овального. На самому початку сходів барабана, біля круглого вікна, є невеликий отвір водопроводу завитки.

В сходах присінка від кісткової спіральної пластинки під ку­том у 45 градусів до основної мембрани відходить тонка перетинчас­та пластинка . Обидві мембрани доходять до внут­рішньої поверхні зовнішньої стінки завитки, яка вистелена спіраль­ною зв'язкою і разом з нею утворюють середні сходи або завитковий хід, який має на поперечному розрізі форму трикутника. Сходи присінку і барабанні сходи виповнені перилімфою, завитковий хід виповнений ендолімфою. Таким чи­ном, кістковий канал завитки розділений на 3 відділи: верхній - присінкові сходи, середній - завиткова протока, нижній - барабанні сходи. Перилімфа має спо­лучення з субарахноідальним простором через водопровід завитки, ендолімфа знаходиться в замкнутому просторі. В спіральній зв'язці розміщена судинна смужка . Вона утворена де­кількома шарами епітеліальних клітин, між якими проходить сітка капілярів. Судинна смужка є єдиною структурою в завитці, яка концентрує ферменти, транспортує в ендолімфу іони, неорганічні та інші речовини, необхідні для забезпечення життєдіяльності спірального органа, вона також евакуює відпрацьовані продукти.

Основна мембрана складається з трьох шарів. Середній побу­дований з 24 тисяч радіальних волокон ("слухових струн"), які нагадують колагенові. Верхній шар, на якому розташовується кортієв орган, дуже тонкий і складається з світлої гомогенної речовини. Нижній (тимпанальний) шар багатий клітинами.

За даними М.С.Плужнікова (1994), основна мембрана скла­дається з 4 шарів волокон, які при електронній мікроскопії не мають навіть віддаленої схожості до струн.


VII Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань.
Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань.

Задача 1

До ЛОР лікаря поліклініки звернувся хворий зі скаргами на закладання і шум у вухах. Під час отоскопії виявлено сірчані пробки. Під час огляду праного вуха почався напад кашлю. Напад повторився під час видалення пробки з лівого вуха.

Завдання: пояснити причину цього явища.
Задача 2

Під час видалення грануляцій із барабанної порожнини хворий відчув "удар струму'' в язик.

Завдання: пояснити причину цього явища.
Задача З

До педіатра звернулася жінка з немовлям зі скаргами на неспокій дитини, високу температуру тіла, блювання. Підчас огляду й натискування на козелок дитина заплакала. Лікар запідозрив запалення середнього вуха і направив дитину до оторииоларинголога.

Завдання: пояснити, чому при запаленні середнього вуха у немовляти з'явився біль під час натискування на козелок.
Задача 4

До оториноларинголога звернувся хворий зі скаргами, що під час польоту в літаку в нього з'явилося відчуття закладеності у вухах і зниження слуху. Після позіхання слух відновився. Під час отоскопії патологічних змін з боку барабанної перетинки не виявлено.

Завдання:

а) пояснити причину даного явища;

б) визначити дослідження, які необхідно провести для
підтвердження причини.
Задача 5

До оториноларинголога звернулася жінка з немовлям зі скаргами на неспокій дитини, блювання, високу температуру тіла, судоми. Під час огляду лікар виявив гостре гнійне запалення середнього вуха, менінгізм.

Завдання: пояснити причину розвитку менінгізму в дитини хворої на гнійний середній отит.

Задача 6

Хворий звернувся до лікаря з скаргами: під час висякування носа з’явився біль і шум у вусі, знизився слух.

Завдання: Поясніть причину виникнення даного явища.

ІІІ. Методика проведення заняття та організаційна структура заняття


Технологічна карта заняття

№ п/п

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Рівень засвоєння знань

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення

Розподіл часу (хв.)




Підготовчий етап

Організаційні заходи

Постановка навчальних цілей та мотивація

Контроль вихідного рівня знань, навичок і умінь:

  1. Знати суб`єктивні методи дослідження слуху: обстеження слуху за допомогою «живої» мови та камертонів, тональну порогову аудіометрію, надпорогову аудіометрію, мовну аудіометрію

  2. Знати об`єктивні методи: визначення ауропупілярного та ауропальпебрального рефлексів, акустичну імпендансометрію, реєстрацію слухових викликаний потенціалів


ІІ
ІІ
ІІ
ІІ
ІІ

ІІ


Індивідуальне опитування

Тести ІІ р.



П.1 Актуальність теми

П.2 Навчальні цілі


Таблиці: анатомія вуха (зовнішнього та середнього)


1-3

5

15


4.

Основний етап

1)Знати системи звукопрове-

дення та звукосприйняття;

2)Проводити дослідження слуху за допомогою «живої» мови;

3)Проводити дослідження слуху за допомогою камертонів

4)оцінити камертональні дані при порушенні системи звукопроведення, звукосприйняття;

5)Знати зміни на аудіограмі при порушенні системи звукопроведення і звукосприйняття;

6) Знати принципи мовної, об`єктивної, надпорогової аудіометрій.


ІІІ
ІІІ

ІІІ

ІІІ


Професійний тренінг у вирішенні типових клінічних задач

Практичний тренінг


Заняття проводиться в учбовій кімнаті

Заняття проводиться в гнійній перев’язочній

Задачі ІІІ р.


30
10


15



5.
6.

7.

Заключний етап

Розв`язання ситуаційних задач.

Робота з тестовими завданнями.

Домашнє завдання (основна і додаткова література за темою)


ІІІ


Індивідуальний контроль навичок

Тести ІІІ р.


Тести ІІІ р.

Задачі ІІІ р.

Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті


12


1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас