1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: курсак 2 курс.doc
Розширення: doc
Розмір: 752кб.
Дата: 18.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Легка атлетика.docx


Під час проектування ходу слід користуватися допусками таблиці і керуватися такими рекомендаціями:

а) Хід (по можливості) прокладається посередині ділянки для кращого забезпечення її плановою геодезичною основою.

б) Бажано прокладати хід уздовж доріг, рік, меж угідь тощо.

в) Закладку пунктів полігонометричного ходу треба проектувати в місцях, де може бути гарантоване їх зберігання. Згідно з інструкцією пункти полігонометрії 4 класу і 1 розряду закріпляються на місцевості постійними центрами типу У15Н або У15. На забудованій території постійними центрами закріпляють всі точки ходу, а на незабудованій – парами (для полігонометрії 4 класу максимально через 1000 м і 1 розряду – через 500 м).

г) Хід, якщо можна, треба проектувати витягнутої форми, тому що обсяг вимірювань буде меншим, а точність зросте.

д) Між сусідніми пунктами повинна бути взаємна видимість. Для вимірювання кутів та ліній зі штатива промінь повинен проходити не менше ніж на 0,5 м над поверхнею землі. В сумнівних випадках вирішують питання про видимість побудовою профілю, із врахуванням висот споруд та дерев, що знаходяться у створі лінії.

е) Необхідно в пункти ходу включати ОПВ, що знаходяться поблизу нього.

є) Слід дотримуватись допусків на довжини сторін ходу. Не допускається сусідство найбільшої й найменшої сторін ходу.
2.4. Загальна характеристика й основні параметри запроектованого полігонометричного ходу.
Полігонометричний хід 4 класу точності 1:26950 запроектований між вихідними пунктами тріангуляції Байрак, 2 кл., та Лиса, 2 кл. Для закріплення точок ходу вибираю центри типу У15Н.

Траса ходу пролягає в основному вздовж ґрунтових доріг.

Відомості про запроектований хід:

а) довжина ходу [S] = 7,31 км, за допустимої [S] = 14 км.

б) довжина замикаючої L= 7,17 км.

в) кількість ліній п = 9 за допустимого значення п = 15;

г) середня довжина лінії Sсер = 812 м за оптимального значення Sопт = 500 м (Sсер =[S] км/п);

д) максимальна довжина лінії Sтах =1275 м, за допустимого Sтах = 3000м;

е) мінімальна довжина Sтіп = 621 м за допустимої Sтіп = 250 м.

Лінії вимірюють на карті за допомогою поперечного масштабу і вимірника. Кути повороту ходу вимірюють за допомогою транспортира.
2.5. Розрахункова частина полігонометричного ходу.

Спочатку визначають форму запроектованого полігонометричного ходу. Для цього на карті необхідно поміряти параметри зігнутості ходу max (найбільша відстань від вершини ходу по лінії, проведеної через центр ваги ходу паралельно до замикаючої L), і порівняти їх із допустимими величинами

гран та гран , які визначаються за формулами:



де

; ; .

У формулах Q – співвідношення впливів похибок кутових і лінійних вимірювань у кінцевій точці ходу; і - середні квадратичні похибки відповідно кутів і ліній.

Для світловіддалемірної полігонометрії величина Q завжди більша від одиниці (Q>1). Обчислимо ці величини на прикладі запроектованого полігонометричного ходу 4 класу з параметрами: знаменник граничної відносної нев’язки Т=21000; [S]=7,31 км; довжина замикаючої L=7,17 км; кількість сторін n=9; середня квадратична похибка виміру кута .

Середню квадратичну похибку знаходять для вибраного світловіддалеміра за формулою, наведеною в таблиці. Для вимірювання ліній вибираю світловіддалемір СТ5, для якого мм, де D – виміряна довжина лінії у міліметрах. Розраховуємо значення для середньої довжини сторони запроектованого полігонометричного ходу

,

тоді

.

За формулами отримаємо:

;

; ;

; ; .

Отже, хід буде витягнутим, якщо

і .

Щоб виміряти на карті і , треба нанести на карту центр ваги ходу. Його координати розраховують за формулами:

; .

У такому разі координати Х та У – умовні координати пунктів запроектованого ходу. За початок умовних координат прийнято початковий пункт ходу, а за вісь Х – його замикаюча. Виміряні на карті координати Х та У записують у таблицю. Точність координат повинна відповідати масштабу карти.

Отримавши координати центра ваги ходу, наносять його на карту і через нього проводять лінію, паралельну до замикаючої.

Копіюють хід на кальку, наносять на неї центр ваги ходу, вимірюють величини та і записують їх значення у таблицю відповідно у графи 4 та 5.

У нашому випадку , а . Порівнявши ці значення з граничними, можемо зробити висновок, що запроектований хід зігнутий, тому що .

Розраховуємо тепер середню квадратичну похибку М в кінцевій точці запроектованого полігонометричного ходу і зробимо висновок, чи достатня його точність.

Умовні координати й параметри полігонометричного ходу.


Назва пунктів

S, м

х, м

у, м

, м



1

2

3

4

5

6

(БАЙРАК)




0

0

288




1

1275

1235

-275

13

12

2

595

1800

-495

207

23

3

813

2585

-598

310

8

4

903

3488

-500

212

7

5

695

4182

-373

85

11

6

713

4898

-300

12

5

7

1045

5900

-225

63

4

8

621

6525

-113

175

9

(ЛИСА)

650

7170

0

288

11




7310

37783

-2879







; .

У світловіддалемірній полігонометрії витягнутий хід, еквівалентний (за довжиною) зігнутому, поступається йому у точності, і тому розрахунок виконаємо за формулою для витягнутих ходів.



Для даного ходу отримаємо

;

.
Тобто точність запроектованого полігонометричного ходу відповідає заданій точності полігонометричного ходу 4 класу.
2.6. Розрахунок точності світловіддалемірних вимірювань.
Основними похибками світловіддалемірних вимірювань є:

а) похибка приведення ліній до горизонту;

б) похибка різниці фаз;

в) похибка приладової поправки;

г) похибка циклічної поправки;

д) похибка за центрування та редукцію;

е) похибка основної моделюючої частоти;

є) похибка робочої швидкості світла.

,

де - сумарна похибка виміряної нахиленої лінії D, яка визначається за формулою

,

де , v – робоча швидкість світла, f – частота.

Похибка має випадковий характер і обчислюється за формулою

,

де h – перевищення між кінцями лінії; - середня квадратична похибка перевищення. Наприклад, для найкоротшої сторони із найбільшим перевищенням h=8 м (визначається на карті) запроектованого ходу і отримаємо

.

Висновок: Похибкою приведення ліній до горизонту можна нехтувати й прийняти, що

.

Розглянемо тепер допуски (при ймовірності Р=0,95) на окремі джерела похибок випадкового і систематичного характеру при вимірюванні сторони ходу за формулами з





Похибка різниці фаз випадкова й розрахункова величина її впливу становить 9,1 мм. Саму похибку розрахуємо за формулою



де - кількість градусів у радіані.

Похибка залежить від кількості прийомів, рівня сигналу тощо. Але від кількості прийомів залежить і похибка . Їх спільний вплив становить

,

а допустимий розмах у прийомах під час вимірювання сторін ходу можна визначити за формулою

,

де - нормований коефіцієнт, вибирається з таблиці за ймовірністю Р та кількістю ступенів свободи n. У нашому випадку ймовірність Р=0,95, кількість ступенів свободи дорівнює кількості прийомів вимірювань, тобто n=2. Знаходимо, що =2,77. Тоді розмах між прийомами буде

.

Висновок: Різниця виміряних значень між прийомами дозволяється 35,7 мм.

Похибка приладової поправки світловіддалеміра діє в полігонометричному ході як систематична і залежить від методики й точності визначення приладової поправки на взірцевому базисі, від стабільності роботи світловіддалеміра тощо. Отриманий допуск =6,1 мм досить жорсткий, тому для послаблення цього джерела помилок еталонування приладу треба виконувати на багатоцентровому взірцевому базисі 2 розряду.

Циклічна похибка фазометра може бути випадковою й систематичною. Циклічна похибка досліджується на базисі. Будується графік цієї похибки, за яким вона враховується, тому вплив похибки її визначення має випадковий характер. Фактично , тому допуск 9,1 мм легко витримується.

Похибка центрування й редукції світловіддалеміра і відбивача має випадковий характер, тому діє розрахований допуск 9,1 мм. Але оптичні центрири забезпечують точність 1мм. Отже, як і в попередньому випадку, тут утворюється запас точності для компенсації інших похибок.

Похибка основної модулюючої частоти в полігонометричному ході діє як систематична й викликана зміною частоти з часом. Вона залежить від довжини лінії і розраховується за формулою

.

Для запроектованого ходу при , , отримаємо допуск

.

Висновок: Для врахування треба своєчасно еталонувати світловіддалемір при порушенні допуску вводити поправки.

Похибка визначення робочої швидкості світла переважно випадкова й незначна для вимірювання сторін полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів.
1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас