Ім'я файлу: Курс лекцій навчальної дисципліни Безпека життєдіяльності та охо
Розширення: doc
Розмір: 1186кб.
Дата: 12.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word (2).docx
ТЕМА 9 “ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ, ШУМ, ВІБРАЦІЯ ТА ШКІДЛИВІ ВИПРОМІНЮВАННЯ”Розширення: doc
Розмір: 1186кб.
Дата: 12.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word (2).docx
з навчальної дисципліни: “Безпека життєдіяльності та основи охорони праці”
навчальна мета: формування у майбутніх фахівців компетенцій щодо освітлення робочих місць, захисту від шуму, вібрацій та шкідливих випромінювань
виховна мета: усвідомлення студентом значення освітлення робочих місць, захисту від шуму, вібрацій та шкідливих випромінювань
Форма проведення та обсяг навчального часу: лекція, 2 год.
Навчальне обладнання: проектор
Міждисциплінарні зв’язки: механізація, електрифікація та автоматизація сільськогосподарського виробництва; технологія виробництва продукції рослинництва; охорона праці в галузі.
План навчального заняття:
1. Основні вимоги до виробничого освітлення. Нормування освітлення.
2. Системи виробничого освітлення.
3. Параметри звукового поля. Нормування шумів, заходи та засоби захисту від шуму.
4. Вібрації: джерела, характеристики, гігієнічне нормування, заходи та засоби захисту від вібрацій.
5. Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону: джерела, характеристики, нормування, захист від випромінювань.
6. Джерела іонізуючого випромінювання, методи та засоби захисту персоналу від іонізуючого випромінювання.
Література:
обов’язкова:
Жидецький В.І. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2006. – 312 с.
додаткова:
Геврик О.П. Охорона праці: Навч. посіб. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
1. Основні вимоги до виробничого освітлення. Нормування освітлення
Виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:
створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;
забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих);
повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;
не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників):
повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетичним.
Класифікація видів виробничого освітлення наведена на рис. 1.
Природне освітлення – освітлення приміщень світлом неба (прямим чи відбитим), що проникає крізь світлові прорізи в зовнішніх захисних конструкціях.
Штучне освітлення промислових підприємств здійснюється штучними джерелами світла.
Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.
Рис. 1. Класифікація видів виробничого освітлення
Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове вимкнення робочого освітлення та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу тощо.
Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному вимкненні робочого освітлення.
Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.
Чергове освітлення передбачається у неробочий час; при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.
Нормуванняприродного освітлення
Оскільки природне освітлення постійно змінюється протягом року, дня залежно від погоди та інших факторів, то для нормування природного освітлення прийнято коефіцієнт природної освітленості (КПО, або e), який визначається відношенням освітленості в певній точці приміщення Евдо зовнішньої освітленості горизонтальної поверхні Ез і показує, яку частину зовнішнього дифузійного світла небосхилу в процентах становить освітлення в певній точці всередині приміщення. Нормоване значення КПО залежить від:
світлового поясу;
характеру зорової роботи (табл. 1);
системи природного освітлення.
Таблиця 1. Нормативні значення КПО для виробничих приміщень
| Характеристика зорової роботи | Найменший розмір об'єкта розпізнавання, мм | Розряд зорової роботи | Значення КПО при природному освітленні, % | |
| верхньому і комбінованому | боковому | |||
| Найвищої точності | менше 0,15 | I | 10 | 3,5 |
| Дуже високої точності | 0,15.. .0,3 | II | 7 | 2,5 |
| Високої точності | 0,3...0,5 | III | 3 | 2,0 |
| Середньої точності | 0,5... 1,0 | IV | 4 | 1,5 |
| Малої точності | 1,0...5,0 | V | 3 | 1,0 |
| Груба | більше 5,0 | VI | 2 | 0,5 |
| Робота з матеріалами, що світяться, в гарячих цехах | | VII | | |
| Загальне спостереження за ходом виробничого процесу | | VIII | | |
Нормуванняштучного освітлення
Норми освітленості виробничих приміщень наведені в табл. 2.
Таблиця 2. Норми освітленості робочих поверхонь у виробничих приміщеннях (витяг)
| Характеристика зорової роботи за стуленем точності | Найменування, розмір об'єкта, що розглядається | Розряд зорової роботи | Підрозряд зорової роботи | Контраст об'єкта з фоном | Характе-ристика фону | Освітленість, лк | |||
| Система комбіновано-го освітлення при | Система загального освітлення при | ||||||||
| люмінесцент-них лампах | лампах розжарювання | люмінесцент-них лампах | лампах розжарювання | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| Найвищої точності | Менший 0,15 | I | а | Малий | Темний | 5000 | 4000 | 1500 | 300 |
| б | Малий Середній | Середній Темний | 4000 | 3000 | 1250 | 300 | |||
| в | Малий Середній Великий Середній | Світлий Середній Темний Світлий | 1500 | 2000 | 1000 | 300 | |||
| г | Великий Великий | Світлий Середній | 1500 | 1250 | 400 | 300 | |||
| Середньої точності | Від 0,5 до 1,0 | IV | а | Малий | Темний | 750 | 600 | 300 | 200 |
| б | Малий Середній | Середній Темний | 500 | 500 | 200 | 150 | |||
| в | Малий Середній Великий | Світлий Середній Темний | 400 | 400 | 150 | 100 | |||
| г | Середній Великий Великий | Світлий Світлий Середній | 300 | 300 | 150 | 100 | |||
| Груба | Більше 5,0 | VI | | Незалежно від характеру фону і контрасту об'єкта з фоном | - | - | 100 | 50 | |
| Загальне спо-стереження за ходом виробни-чого процесу: | - | VIII | а | Те саме | - | - | 75 | 30 | |
| постійне | б | Те саме | - | - | 50 | 20 | |||
| періодичне | в | Те саме | - | - | 50 | 5 | |||
2. Системи виробничого освітлення
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє - через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.
Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.
Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.
Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролю параметрів, ремонті). Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а, головне, безпечними при експлуатації. Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи. Таке освітлення на виробництві є допоміжним до загального.
Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.
3. Параметри звукового поля. Нормування шумів, заходи та засоби захисту від шуму
Звук – механічні коливання з частотою від 20 до 20 000 Гц, які поширюються в просторі . За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові - більше 20 000 Гц
Шум – хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки (їх сукупність), які заважають нормально працювати, сприймати потрібні звуки, відпочивати . Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливі наслідки: з'являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту .
Звук характеризується звуковим тиском Р та iнтенсивнiстю звука I.
Звуковий тиск - це змiнна складова атмосферного тиску, який виникає при проходженнi звукової хвилi.
Інтенсивнiсть звука - це густина звукової енергiї, переносима хвилею в одиницю часу, вiднесена до одиниці площi поверхнi, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилi. Орган слуху здатний сприймати iнтенсивнiсть звука у діапазоні 10-12 ... 102 Вт/м2 та - звуковий тиск 102 Па при частоті звука 1кГц.
Порiг чутливості – мiнiмальне значення акустичного тиску (чи сили звука), якi здатна чути людина. Порiг больового вiдчуття - максимальнi параметри (межi вiдчуття болю).
Для вимірювання рівня шумів та вібрацій використовують прилади, які називаються віброшумоміри.
При нормуванні шуму використовуються два методи:
1) нормування за граничним спектром шуму;
2) нормування рівня звуку у дБА.
Як нормативний рівень шуму на постійних робочих місцях та на території підприємств запроваджено гранично допустимий рівень звуку 80 дБА
Нормованими параметрами постійного шуму є рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 63 125 250 500 1000 2000 4000 і 8000 Гц і рівень звуку (дБА).
Нормованими параметрами непостійного шуму є еквівалентні по енергії (LA екв, дБА) і максимальні (LA макс, дБА) рівні звуку.
Заходи та засоби захисту від шуму
До індивідуальних засобів захисту від шуму відносять: протишумні навушники, вкладиші, шоломи, костюми, звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани.
Засоби колективного захисту від шуму (рис. 3) поділяються за такими напрямками:
зменшення шуму в самому джерелі;
зменшення шуму на шляху його поширення;
організаційно-технічні заходи;
лікувально-профілактичні заходи.
Рис. 3. Колективні засоби та заходи захисту від шуму
Засоби та заходи колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення, поділяються на архітектурно-планувальні та акустичні (рис. 4).
Організаційно-технічні засоби захисту від шуму передбачають: застосування малошумних технологічних процесів та устаткування, оснащення шумного устаткування засобами дистанційного керування, дотримання правил технічної експлуатації, проведення планово-попереджувальних оглядів та ремонтів.
До заходів лікувально-профілактичного характеру належать попередній та періодичні медогляди, використання раціональних режимів праці та відпочинку для працівників шумних дільниць та цехів, допуск до шумних робіт з 18 років тощо.
Рис. 4. Класифікація засобів та заходів колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення
4. Вібрації: джерела, характеристики, гігієнічне нормування, заходи та засоби захисту від вібрацій
Вібрація – механічний коливальний рух системи з пружними зв’язками. Максимальне відхилення тіла від положення стійкої рівноваги, називається амплітудою (а), яка вимірюється в лінійних одиницях (м або см).
Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального станів людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою; Симптоми вібраційної хвороби проявляються у вигляді головного болю, заніміння пальців рук, болю в кистях та передпліччі, виникають судоми, підвищується чутливість до охолодження, з’являється безсоння.
При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг.
Функціональні зміни, пов’язані з дією вібрації на людину-оператора — погіршення зору, зміни реакції вестибулярного апарату, виникнення галюцинацій; швидка втомлюваність.
Вібрація як рух характеризується швидкістю і прискоренням.
За способом передачі на людину, вібрації умовно поділяються на: місцеву (локальну), що передається на руки працюючого і загальну, що передається через опорні поверхні на тіло людини у стоячому або сидячому положенні. Загальні вібрації визначаються як вібрації робочого місця. На виробництві має місце поєднання місцевої і загальної вібрації (комбіновані).
Виробничими джерелами локальної вібрації є ручні механізовані машини ударної, ударно-обертової та обертової дії з пневматичним або електричним приводом.
Загальна вібрація (вібрація робочих місць) за джерелами виникнення, поділяється на транспортну, транспортно-технологічну і технологічну.
За характером спектру вібрації поділяються на широкосмугові та вузькосмугові.
За частотним складом вібрації бувають низькочастотними з частотою 16 Гц; середньочастотними з максимальним рівнем в октавних смутах 31,5 і 63 Гц, високочастотні - 125, 250, 500 і 1000 Гц - для локальних вібрацій. Для вібрації робочого місця — відповідно 1 Гц; 9 Гц; 8—16 Гц; 31,5 і 63 Гц.
Гігієнічна оцінка вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:
частотного (спектрального) аналізу її параметрів;
інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що нормуються;
дози вібрації.
Вібрація може вимірюватись за допомогою абсолютних та відносних параметрів. Абсолютними є віброзміщення та віброприскорення. Основним відносним параметром вібрації є рівень віброшвидкості.
Параметри вібрації вимірюють віброметрами ВМ-1, ВИП-2, апаратурою контрольно-сигнального вібровимірювального типу ВВК-003, ВВК-005, вимірювачами шуму та вібрації ВШВ-003.
Заходи вібраційного захисту за організаційними ознаками поділяються на колективні та індивідуальн (рис. 5). Колективні заходи:
послаблення вібрації в джерелі її виникнення;
зменшення параметрів вібрації на шляхах її розповсюдження від джерела збудження;
організаційно-технічні;
гігієнічні і лікувально-профілактичні.
Рис. 5. Заходи та засоби віброзахисту
Вібропоглинання та вібродемпфування вібруючих конструкцій здійснюється за рахунок збільшення втрат енергії в коливальних системах, що досягається перетворенням механічної коливальної енергії в інші види.
Віброізоляція — це єдиний засіб зменшення вібрації, що передається на руки від ручного механізованого інструмента. Для цього в коливальну систему вводять пружний елемент, коефіцієнт жорсткості якого зменшується, коли збільшується сила натиску. Пружні елементи, що вводяться в систему (амортизатори) можуть бути пружинними, гумовими та іншими, розміри їх визначаються розрахунками.
Зниження шкідливої дії вібрації досягається віброгасінням шляхом установки агрегатів на самостійні фундаменти, параметри яких добирають розрахунком, влаштуванням ребер жорсткості і т ін.
Комплекс основних профілактичних заходів включає:
гігієнічне нормування;
технічні засоби обмеження та зменшення вібрації;
раціональні режими праці і відпочинку;
лікувально-профілактичні заходи.
5. Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону: джерела, характеристики, нормування, захист від випромінювань.
Розрізняють природні та штучні джерела електромагнітних полів (ЕМП). ЕМП природного походження (природний фон): електричне та магнітне поля Землі, космічні ЕМП, передусім ті, що генеруються Сонцем. ЕМП антропогенного походження значно перевищують природний фон. Джерелами, що генерують ЕМП антропогенного походження, є телевізійні та радіотрансляційні станції, установки для радіолокації та радіонавігації, високовольтні лінії електропередач, промислові установки високочастотного нагрівання, пристрої, що забезпечують мобільний зв'язок, антени, трансформатори і т. ін.
Електромагнітні поля характеризуються певною енергією, яка поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є: довжина хвилі А, м; частота коливання, Гц (табл. 3).
ЕМП можуть викликати біологічні та функціональні несприятливі ефекти в організмі людини. Функціональні ефекти виявляються у передчасній втомлюваності, частих болях голови, погіршенні сну, порушеннях центральної нервової (ЦНС) та серцево-судинної систем. При систематичному опроміненні ЕМП спостерігаються зміни кров'яного тиску, сповільнення пульсу, нервово-психічні захворювання, деякі трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів та ін.). Сучасні дослідження вказують на те, що радіочастотне випромінювання, впливаючи на ЦНС, є вагомим стрес-чинником.
Таблиця 3. Спектр діапазонів електромагнітних випромінювань радіочастот
Нормування електромагнітних випромінювань
У ближній зоні, яка має фізичне значення при частотах до 300 МГц, нормуються напруженості електричної і магнітної складових полів (табл. 4).
У дальній зоні в діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц, у якому, як правило, і перебуває персонал, що обслуговує джерела ЕМВ із довжиною хвилі менше метра, нормується густина потоку енергії та енергетичне навантаження.
Таблиця 4. Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону
Засоби та заходи захисту від ЕМ випромінювань радіочастотного діапазону поділяються на індивідуальні та колективні.
Як засоби індивідуального захисту від ЕМ випромінювань застосовуються халати, комбінезони, захисні окуляри та ін. Матеріалом для халатів та комбінезонів слугує спеціальна радіотехнічна тканина, в структурі якої тонкі металеві нитки утворюють сітку. Для захисту очей використовують спеціальні радіозахисні окуляри ОРЗ-5 (ЗП5-90), на скло яких нанесено тонку прозору плівку напівпровідникового олова.
Колективні засоби та заходи захисту можна поділити на організаційні, технічні та лікувально-профілактичні.
Організаційні заходи захисту:
розміщення об'єктів, які випромінюють ЕМП таким чином, щоб звести до мінімуму можливе опромінення людей;
обмеження часу перебування персоналу в зоні дії ЕМП обмежується мінімально необхідним для проведення робіт часом;
віддалення робочих місць на максимально допустиму відстань від джерел ЕМП;
зменшення потужності джерел випромінювання;
виділення зон випромінювання ЕМП відповідними знаками безпеки;
проведення дозиметричного контролю.
Технічні засоби захисту:
екранування джерел випромінювання ЕМП;
екранування робочих місць;
дистанційне керування установками, до складу яких входять джерела ЕМП;
застосування попереджувальної сигналізації.
До лікувально-профілактичних заходів захисту належать:
попередній та періодичні медогляди;
надання додаткової оплачуваної відпустки та скорочення тривалості робочої зміни;
допуск до роботи з джерелами ЕМП осіб, вік яких становить не менше 18 років, а також таких, що не мають протипоказів за станом здоров'я.
6. Джерела іонізуючого випромінювання, методи та засоби захисту персоналу від іонізуючого випромінювання
Термін "іонізуюче випромінювання" характеризує будь-яке випромінювання, яке прямо або опосередковано викликає іонізацію навколишнього середовища (утворення позитивно та негативно заряджених іонів).
Рис. 6. Класифікація іонізуючих випромінювань
Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні та штучні (антропогенні).
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, прилади засобів зв'язку високої напруги тощо. Як природні, так і штучні іонізуючі випромінювання можуть бути електромагнітними (фотонними або квантовими) і корпускулярними (рис. 6).
Контакт з іонізуючим випромінюванням являє собою серйозну небезпеку для життя та здоров'я людини.
Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації.
Іонізуюче випромінювання характеризується такими особливостями дії на людський організм та інші біологічні об'єкти:
дуже мала кількість енергії викликає глибокі біологічні зміни;
опромінення характеризується ефектом накопичення;
різні органи живого організму мають різну чутливість та реакцію на опромінення;
дія іонізуючого випромінювання проявляється не відразу (наявність прихованого періоду);
випромінювання впливає не лише на даний організм, але й на його нащадків;
ефект опромінення залежить від величини дози та періоду, за який ця доза отримана.
Сумарний ефект опромінення організму характеризується ефективною еквівалентною дозою, яка вираховується шляхом додавання доз, отриманих усіма органами та тканинами, помноженими на коефіцієнт ризику.
Іонізація живої тканини викликає невластиві організмові хімічні, фізичні та біологічні процеси, що призводить до розриву молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури різних сполук, утворення токсинів, наслідком чого є загибель клітин та розвиток променевої хвороби.
Захворювання, спричинені іонізуючим випромінюванням, можуть бути гострими чи хронічними, загальними та місцевими. Гострі ураження, як правило, наступають при опроміненні великими дозами протягом короткого проміжку часу, хронічні - у разі тривалого опромінення у невеликих дозах.
Захист персоналу від іонізуючого випромінювання забезпечується організаційними і технічними заходами, які належать до методів захисту часом, відстанню, екраном і кількістю.
"Захист часом" досягається в результаті відповідної підготовки і організації робіт, складання і дотримання графіків, за яких час контакту з джерелами випромінювання - мінімальний, а продуктивність праці залишається на високому рівні.
"Захист відстанню" під час роботи з радіоактивними речовинами незначної активності передбачає використання ручних маніпуляцій захватів і дистанційних універсальних маніпуляторів. Ручні маніпуляційні захвати передають рух і зусилля рук оператора на деяку відстань з відповідним збільшенням цих рухів і зусиль.
"Захист відстанню" є найефективнішим і дозволяє знижувати дозу опромінювання на робочому місці до гранично допустимого рівня. Проектуючи захисні екрани, визначають товщину, матеріал екрану залежно від виду енергії випромінювання.
"Захист кількістю" застосовують для роботи із джерелами для досягнення мінімально можливого виходу іонізуючих випромінювань.
Питання для самоконтролю
1. Які існують вимоги до виробничого освітлення?
2. Наведіть класифікацію виробничого освітлення.
3. В чому полягають особливості нормування освітлення?
4. За якими параметрами здійснюється нормування шумів?
5. Перелічіть основні заходи та засоби захисту від шуму.
6. Які є джерела вібрації?
7. Назвіть характеристики вібрації.
8. Як здійснюється гігієнічне нормування вібрації?
9. Назвіть основні заходи та засоби захисту від вібрацій.
10. Які джерела електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону?
11. Які основні характеристики електромагнітних випромінювань і як здійснюється їх нормування?
12. Наведіть основні заходи захисту від електромагнітних випромінювань.
13. Які основні джерела іонізуючого випромінювання?
14. Перелічіть методи та засоби захисту персоналу від іонізуючого випромінювання.
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ
НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10