Ім'я файлу: Курс лекцій навчальної дисципліни Безпека життєдіяльності та охо
Розширення: doc
Розмір: 1186кб.
Дата: 12.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word (2).docx
ТЕМА 6 “ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”Розширення: doc
Розмір: 1186кб.
Дата: 12.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word (2).docx
з навчальної дисципліни: “Основи охорони праці”
навчальна мета: формування у майбутніх фахівців компетенцій щодо теоретичних, правових і організаційних основ охорони праці
виховна мета: усвідомлення студентом значення охорони праці в його професійній діяльності
Форма проведення та обсяг навчального часу: лекція, 2 год.
Навчальне обладнання: проектор
Міждисциплінарні зв’язки: механізація, електрифікація та автоматизація сільськогосподарського виробництва; технологія виробництва продукції рослинництва; охорона праці в галузі.
План навчального заняття:
1. Сучасний стан охорони праці в Україні.
2. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
3. Нормативно-правові акти з охорони праці.
4. Система управління охороною праці на підприємстві.
5. Служба охорони праці підприємства.
6. Контроль за станом охорони праці в організації.
7. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.
Література:
обов’язкова:
1. Гандзюк М.П. та ін. Основи охорони праці: Підруч. / М.П. Гандзюк, Є П. Желібо, М.О. Халімовський. – К.: Каравела, 2008. – 384 с.
2. Жидецький В.І. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2006. – 312 с.
додаткова:
Геврик О.П. Охорона праці: Навч. посіб. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
1. Сучасний стан охорони праці в Україні
Федерація професійних спілок України оцінює сучасний стан охорони праці в Україні як критичний (проект Стратегії поліпшення стану охорони праці в Україні, Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 роки тощо). Критичний стан ОП в Україні характеризується:
незадовільними умовами праці;
високою захворюваністю працюючого населення;
високими показниками виробничого травматизму;
недостатнім фінансуванням заходів з охорони праці;
неповним виконанням та недостатньою ефективністю державної політики у сфері охорони праці та здоров’я працівників.
Незадовільні умови праці
Згідно бюлетеню “Стан умов праці найманих працівників у 2011 році” Державної служби статистики України, в умовах праці, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в Україні станом на 01.01.2012 зайнято 1,3 млн працівників – 28,9 % загального числа працюючих.
В Україні у 2012 році в умовах перевищення у повітрі робочої зони ГДК хімічних речовин 1-4 класу небезпеки в Україні працювало 8,9 % працівників, пилу фіброгенної дії – 11,5 %; в умовах збільшених рівнів вібрації – 4,0 %, шуму – 16,1 %; в несприятливому мікрокліматі – 9,6 %, у важких умовах праці – 8,0 %, високої напруженості праці – 11,6 %, в несприятливій робочій позі – 12,1%).
Незадовільні умови праці на підприємствах поглиблюються і незадовільним санітарним станом підприємств через погане влаштування та утримання систем водопостачання, водовідведення, опалення, вентиляції, освітленості, функціонування санітарно-побутових приміщень, практичну ліквідацію підприємств соціально-побутової сфери (централізоване харчування, медичні пункти, санаторії-профілакторії тощо).
Висока захворюваність працюючого населення
За даними наукових досліджень Інституту медицини праці АМН України в Україні у 2012 році на 20,9 млн зайнятого населення працездатного віку було зареєстровано 41,1 млн випадків захворювань, або 1476,1 випадків на 1000 працюючих.
Основні причини високої захворюваності населення, зайнятого у виробничій сфері:
низька якість профілактичних медичних оглядів, недостатнє виявлення при їх проведенні початкових проявів професійних захворювань працівників;
неповний облік диспансерних груп хворих, низька ефективність їх оздоровлення, медичної та професійної реабілітації;
неповне виконання медичних рекомендацій заключних актів медоглядів щодо лікування працівників, у яких виявлені захворювання, а також працевлаштування працівників за станом їх здоров’я.
Станом на 2010 рік 74,1 % профзахворювань реєструються серед працівників вугільної промисловості, 5,3 % – металургійної, 5,4 % –машинобудування. Питома вага хворих на профзахворювання у працівників інших галузей становить від 0,1 до 0,4%.
В структурі професійної захворюваності переважають захворювання органів дихання (63,2 % всіх профзахворювань), опорно-рухового апарату (26,7 %), вібраційна хвороба (6,3 %), хвороби хімічної етіології (1,8 %).
2. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників
1. Фізичні:
рухомі машини й механізми; рухомі частини виробничого обладнання; вироби, заготовки, матеріали, які рухаються; конструкції, які руйнуються; обрушування гірських порід;
підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
підвищена чи знижена температура поверхні обладнання й матеріалів;
підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;
підвищений рівень шуму на робочому місці;
підвищений рівень вібрації;
підвищений рівень інфразвукових коливань;
підвищений рівень ультразвуку;
підвищена чи знижена вологість повітря;
підвищена чи знижена рухомість повітря;
підвищена чи знижена іонізація повітря;
підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;
підвищене значення напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;
підвищений рівень статичної електрики;
підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
підвищена напруга електричного поля;
підвищена напруга магнітного поля;
відсутність або нестача природного освітлення;
недостатня освітленість робочої зони;
прямий і відбитий блиск;
підвищена пульсація світлового потоку;
підвищений рівень ультрафіолетової радіації;
підвищений рівень інфрачервоної радіації;
радіаційне забруднення радіонуклідами робочої зони;
гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту й обладнання;
розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).
2. Хімічні:
токсичні;
подразливі;
сенсибілізувальні;
канцерогенні;
мутагенні;
такі, що впливають на репродуктивну функцію.
3. Біологічні:
патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;
макроорганізми (рослини та тварини).
4. Психофізіологічні:
фізичні перевантаження (статичні й динамічні);
нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів», монотонність праці, емоційні перевантаження).
3. Нормативно-правові акти з охорони праці
Конституція України:
Стаття 43. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України “Про охорону праці”:
Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стаття 10. Охорона праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 12. Охорона праці інвалідів
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.
Стаття 19. Фінансування охорони праці
Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.
Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.
НПАОП переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.
Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.
Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці.
Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці.
НПАОП є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах.
Організація охорони праці на зазначених об'єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, за погодженням з відповідним профспілковим органом.
До студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.
4. Система управління охороною праці на підприємстві
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ОП). З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП), яка є частиною загальної системи управління організацією, сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві і включає в себе комплекс взаємопов'язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.
В системі управління виділяють об'єкт, яким управляють та орган, який здійснює таке управління. У багатьох випадках орган, що здійснює управління, та виконавчий; орган об'єднують одним поняттям – суб'єкт управління.
СУОП підприємства можна зобразити у вигляді структурної схеми (рис. 2).
Рис. 2. Структурна схема СУОП підприємства (Жидецький В.Ц.)
До основних функцій управління охороною праці належать:
прогнозування і планування робіт, їх фінансування;
організація та координація робіт;
облік показників стану умов і безпеки праці;
аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;
контроль за функціонуванням СУОП;
стимулювання діяльності з охорони праці.
Основні завдання управління охороною праці:
навчання працівників з питань охорони праці та пропаганда безпечних методів праці;
забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд, виробничих приміщень;
нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту;
забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;
організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працівників;
професійний відбір працівників певних професій;
удосконалення нормативної бази підприємства з питань охорони праці.
планування роботи з охорони праці.
5. Служба охорони праці підприємства
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Типовим положенням про службу охорони праці визначено, що при кількості працюючих від 50 до 500 осіб включно (невиробнича сфера - від 100 до 500) цю службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою, для вибухонебезпечних виробництв і виробництв, що мають сильнодіючі отруйні речовини, - 2 людини. При кількості працюючих більше 500 чоловік чисельність служби охорони праці визначається розрахунком.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.
Функції служби охорони праці:
1. Розроблення спільно з іншими підрозділами підприємства комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці.
2. Підготовка проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю.
3. Проведення спільно з представниками інших структурних підрозділів і за участю представників професійної спілки перевірок дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
4. Складання звітності з охорони праці за встановленими формами.
5. Проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці.
6. Ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди.
7. Забезпечення належного оформлення і зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасної передачі її до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком.
8. Складання за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють в межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення.
9. Інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.
11. Організація:
забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань;
роботи кабінету з охорони праці, підготовки інформаційних стендів, кутків з охорони праці тощо;
нарад, семінарів, конкурсів тощо з питань охорони праці;
пропаганди з питань охорони праці з використанням інформаційних засобів.
12. Участь у:
розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;
складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань;
проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;
роботі комісій з приймання в експлуатацію об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устатковання в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці;
розробленні положень, інструкцій, розділу "Охорона праці" колективного договору, актів з охорони (безпеки) праці, що діють у межах підприємства;
складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні медичні огляди;
організації навчання з питань охорони праці;
роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці.
13. Забезпечення організаційної підтримки (в разі наявності) роботи комісії з питань охорони праці підприємства.
14. Контроль за:
виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків та професійних захворювань;
наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з переліком професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням в них змін;
своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устатковання;
станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем;
забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;
санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами працівників згідно з нормативно-правовими актами;
своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;
дотриманням у належному безпечному стані території підприємства, внутрішніх доріг та пішохідних доріжок;
організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;
виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці та поданням страхового експерта з охорони праці.
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;
за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
6. Контроль за станом охорони праці в організації
Залежно від специфіки виробництва, структури підприємства й масштабів його підрозділів контроль за станом охорони праці проводиться:
на першому ступені - на ділянці цеху, у зміні або бригаді (далі - ділянка);
на другому ступені - у цеху, на виробництві або ділянці підприємства;
на третьому ступені - на підприємстві в цілому.
Перший ступінь контролю здійснюється керівником відповідної ділянки (майстром, начальником ділянки, начальником зміни) і громадським інспектором по охороні праці щодня на початку робочого дня (зміни), а при необхідності – і протягом робочого дня (зміни).
Другий ступінь контролю проводиться комісією, очолюваною начальником цеху й старшим громадським інспектором по охороні праці цеху, не рідше двох разів на місяць. До складу комісії входять керівники (представники) технічних служб цеху, інженер відділу охорони праці підприємства й медпрацівник, що закріплені за цехом.
Третій ступінь контролю проводиться комісією, яку очолює керівник або головний інженер підприємства й голова комітету профспілки, не рідше одного разу у квартал (як правило, один раз на місяць).
До складу комісії входять керівник служби охорони праці, голова комісії охорони праці комітету профспілки, керівники технічних служб (по приналежності), керівник технагляду за будинками й спорудами, начальник газорятувальної служби, начальник пожежної охорони, керівник медичної служби підприємства. До контролю рекомендується залучати позаштатних технічних інспекторів праці.
7. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі
У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
Колективний договір укладається на підприємствах і в їх структурних підрозділах, угода - на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.
Розділ колективного договору “Охорона праці” (або “Умови і охорона праці”, “Охорона праці та здоров'я”) містить зобов’язання роботодавця з охорони праці, пільг і компенсацій, а також зобов’язання профспілкового комітету та працівників, і доповнюється додатками:
угодою по охороні праці, в якій визначаються заходи, термін їх виконання та відповідальні;
переліком посад працівників, яким для виконання службових обов’язків передбачена видача спецодягу, та іншими.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте стан охорони праці в Україні.
2. Наведіть класифікацію шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
3. Які питання регулює закон України “Про охорону праці”?
4. Назвіть основні види підзаконних нормативно-правових актів з охорони праці.
5. З чого складається система управління охороною праці на підприємстві?
6. В чому полягають функції управління охороною праці?
7. Які функції виконує служба охорони праці?
8. Охарактеризуйте порядок здійснення контролю за станом охорони праці в організації.
9. Як регулюються питання охорони праці у колективному договорі?
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ
НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10