1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Ім'я файлу: Курс лекцій навчальної дисципліни Безпека життєдіяльності та охо
Розширення: doc
Розмір: 1186кб.
Дата: 12.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word (2).docx
ТЕМА 4 “СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НЕБЕЗПЕКИ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРШОЇ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ТА ПРОВЕДЕННЯ РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ”

з навчальної дисципліни: “Безпека життєдіяльності та основи охорони праці”

навчальна мета: формування у майбутніх фахівців компетенцій щодо захисту від соціально-політичних небезпек

виховна мета: усвідомлення студентом можливих соціально-політичних небезпек та необхідності їх профілактики

Форма проведення та обсяг навчального часу: лекція, 2 год.

Навчальне обладнання: проектор

Міждисциплінарні зв’язки: механізація, електрифікація та автоматизація сільськогосподарського виробництва; технологія виробництва продукції рослинництва; охорона праці в галузі.

План навчального заняття:

1. Глобальні проблеми людства.

2. Види тероризму, його вражаючі фактори. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій.

3. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика.

4. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.

Література:

обов’язкова:

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / За ред. Є.П. Желібо. – 6-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 344 с.

2. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / Ю.С. Скобло, Т.Б. Соколовська, Д.І. Мазоренко та ін. – К.: Кондор, 2006. – 422 с.

додаткова:

Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / О.С. Баб’як, О.М. Сітенко, І.В. Ківва та ін. – Х.: Ранок, 2000. – 304 с.

1. Глобальні проблеми людства

Глобальні проблеми людства – комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу,характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової громадськості.

Всі глобальні проблеми можна звести до трьох основних груп:

1. Проблеми економічного і політичної взаємодії держав.

2. Проблеми взаємодії суспільства і природи.

3. Проблеми взаємовідносин людей і суспільства.

Основні проблеми:

1. Екологія:

  • деградація земель;

  • руйнування озонового шару;

  • парниковий ефект;

  • регулювання промислових викидів;

  • руйнування екосистем;

  • екологічні лиха;

  • геоактивність;

  • геліоактивність.

2. Економіка:

  • вичерпання ресурсів виробництва;

  • глобальна конкуренція;

  • дезінтеграція господарських ринків;

  • затратні виробництва;

  • ресурсний потенціал сучасної цивілізації.

3. Енергетика:

  • енергетична криза;

  • проблема безпеки АЕС.

4. Здоров'я:

  • контроль народжуваності та демографічні програми у країнах, що розвиваються;

  • небезпечні інфекційні захворювання.

5. Космос та космічні технології:

  • космічне сміття та забруднення космосу.

6. Озброєння:

  • контроль озброєнь;

  • контроль атомних технологій.

7. Політика:

  • гармонізація національної й міжнародної економічної політики;

  • уніфікація господарського законодавства;

  • війни та збройні конфлікти;

8. Промисловість:

  • постіндустріальна модель розвитку.

9. Суспільство:

  • глобалізація;

  • перенаселення;

  • продовольча проблема;

  • соціально-економічний розвиток;

  • технологічна революція.

10. Технології:

  • інформатизація;

  • обмеженість сучасних технологій;

  • технологізація.

2. Види тероризму, його вражаючі фактори. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій

Тероризм (від лат. terror – жах) – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Сучасний тероризм має такі різновиди:

  1. національно-визвольний тероризм, який деколи називають тероризмом національних меншин. Головна вимога — відділення від держави, що їх поневолює, або повноцінної національної автономії для усунення дискримінації і гноблення;

  2. тероризм, пов'язаний з національно-релігійно-визвольними рухами антиімперіалістично-антиколоніального характеру у Третьому світі. У зв'язку з невирішенням основних конфліктних проблем (Палестина) та глобалізацією імперіалізму, такі рухи також стають глобальними за місцем дій, але в жодному випадку не перетворюються в «міжнародних терористів». До цієї форми тероризму відноситься Осама бен Ладен та його терористична організація Аль-Каїда («Провід»);

  3. тероризм соціал-революційного характеру. У XX ст.. були широко відомими Фракція Червоної армії в Західній Німеччині, Червоні бригади в Італії, японська Червона Армія, окремі угрупування в США. Ці групи «нових лівих» у середині 60-х років 20 століття кинули серйозний виклик не лише режимам, але й цілому суспільному ладові капіталістичних держав.

  4. правий тероризм, що домагається ліквідації парламентської демократії і запровадження авторитарного режиму, тобто диктатури. Праві групи одночасно протидіють «новим лівим» (наприклад, так було в Італії), розглядаючи їхні акції як загрозу для суспільства, що повинно обрати правий шлях;

  5. диверсійний тероризм, організатором акцій якого виступають секретні служби держав-противників. Диверсійні терористичні групи опираються часто на «п'яту колону» в державі противника, здійснюють провокаційні дії;

  6. технологічний тероризм - злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації;

  7. кримінальний тероризм злочинних мафійних угруповань, проте він переважно не має чітко визначеної політичної мети, адже її затьмарює бажання наживи (економічний мотив).

Проблему боротьби з тероризмом на території України передбачається розв'язувати шляхом зосередження зусиль на:

  1. запобіганні терористичній діяльності шляхом:

  • ужиття заходів організаційного, правового, адміністративного, режимного та технічного характеру, спрямованих на усунення чинників, що сприяють виникненню тероризму, та його проявів;

  • посилення контролю за додержанням законодавства у сфері боротьби з тероризмом;

  • поліпшення стану інформаційного забезпечення боротьби з тероризмом, впровадження сучасних інформаційних систем і технологій у зазначену діяльність;

  • проведення серед населення інформаційно-роз'яснювальної та профілактичної роботи, спрямованої на неприйнятність тероризму та відмову від ідей використання терористичних методів для досягнення мети;

  1. виявленні і припиненні терористичної діяльності шляхом:

  • підвищення ефективності контррозвідувальних, оперативно-розшукових і оперативно-технічних заходів, що здійснюються з метою своєчасного виявлення і припинення терористичної діяльності;

  • чіткого розмежування повноважень і скоординованої взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом;

  • належного ресурсного, зокрема матеріально-технічного, а також інформаційного забезпечення суб'єктів боротьби з тероризмом, у тому числі надання їм доступу до інформаційних ресурсів органів державної влади у порядку, встановленому законодавством;

  • забезпечення готовності сил і засобів суб'єктів боротьби з тероризмом до припинення терористичних актів;

  • своєчасної підготовки, організації і здійснення комплексних скоординованих антитерористичних заходів у разі вчинення або загрози вчинення терористичних актів;

  1. усуненні та мінімізації наслідків терористичної діяльності шляхом:

  • недопущення людських жертв з урахуванням пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;

  • медичного супроводження антитерористичних заходів, надання медичної допомоги постраждалим від терористичних актів;

  • соціальної реабілітації постраждалих від терористичних актів, зокрема надання психологічної допомоги та здійснення їх психологічної реабілітації.

  1. інформаційному, науковому та іншому забезпеченні боротьби з тероризмом шляхом:

  • здійснення моніторингу стану і тенденцій поширення тероризму, постійний і своєчасний обмін між суб'єктами боротьби з тероризмом інформацією про реальні і потенційні терористичні загрози;

  • проведення постійного системного аналізу та багатовимірного комплексного оцінювання причин і умов, що впливають на виникнення та поширення тероризму;

  • проведення наукових досліджень, спрямованих на розроблення сучасних заходів біологічної безпеки;

  • упровадження результатів наукових досліджень у сфері боротьби з тероризмом;

  • формування громадської думки з метою сприяння ефективній реалізації державної політики у сфері боротьби з тероризмом;

  • створення умов для залучення громадських об'єднань та інших організацій, засобів масової інформації до поширення відомостей про результати антитерористичної діяльності.

  • оптимізації структури та штатної чисельності відповідних підрозділів суб'єктів боротьби з тероризмом;

  • навчання, підготовки та перепідготовки співробітників суб'єктів боротьби з тероризмом;

  • установлення сучасних систем безпеки, застосування засобів зовнішнього контролю (спостереження) та швидкого реагування на терористичні посягання на відповідних об'єктах;

  • забезпечення суб'єктів боротьби з тероризмом необхідною ресурсною базою;

  • поліпшення правового і соціального захисту осіб, які беруть участь у боротьбі з тероризмом;

  1. міжнародному співробітництві з питань боротьби з тероризмом шляхом:

  • продовження практики приєднання відповідно до законодавства України до міжнародних договорів щодо протидії тероризму, укладених у рамках ООН, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна;

  • взаємодії з ЄС у сфері боротьби з тероризмом відповідно до норм міжнародного права;

  • координації, вдосконалення та розширення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом із правоохоронними органами і спеціальними службами іноземних держав, антитерористичними структурами ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС, СНД, іншими міжнародними організаціями, що здійснюють боротьбу з тероризмом, на підставі міжнародних договорів;

  • укладення міжнародних договорів про співробітництво у сфері боротьби з тероризмом між суб'єктами боротьби з тероризмом та відповідними органами іноземних держав;

  • налагодження постійного обміну досвідом із відповідними органами іноземних держав та міжнародними організаціями, що здійснюють боротьбу з тероризмом, стажування та навчання за кордоном вітчизняних фахівців у рамках міжнародного співробітництва.

3. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика

Шкідливі звички перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найбільш шкідливих:

  • наркоманія;

  • алкоголізм;

  • токсикоманія;

  • тютюнопаління.

Кожна з цих звичок викликають залежність людини від тої чи іншої речовини, яку вона вживає.

Наркоманія (від грецьких слів narke заціпеніння, сон, і mania – божевілля, пристрасть, потяг) – група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ передумовлений передовсім правовими, а не медичними чинниками, - адже з клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.

Наркозалежність — непереборий потяг пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків.

Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Багато лікарських засобів, які застосовуються в офіційній медицині (в основному снодійні, заспокійливі і знеболюючі), можуть викликати важкі форми наркотичної залежності, що є серйозної проблемою їх застосування.

Боротьба з наркоманією ведеться, передусім, на законодавчому рівні: практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і розповсюдження наркотичних речовин.

Алкоголізм. При зниженому самоконтролі та недостатньому рівні культури людини вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них – формування алкогольної залежності, а далі патологічних змін в усіх органах тіла людини.

Вживання і зловживання алкогольними напоями особливо небезпечне в дитячому, підлітковому віці, коли ще не завершилося формування організму, у цей період у печінці відсутній спеціальний фермент – алкоголь - дрідногеназа, який розщеплює етиловий спирт на прості нетоксичні сполуки. Ось чому вживання дитиною навіть незначної кількості алкоголю може призвести до дуже небезпечних наслідків.

Основна небезпека вживання і зловживання спиртними напоями, особливо у підлітковому та юнацькому віці, полягає у виникненні алкогольної залежності, яка поступово переходить у тяжке захворювання – хронічний алкоголізм – і проявляється у необоротному ураженні ЦНС та всіх органів і систем. Це, як правило, супроводжується суттєвим падінням фахового і професійного рівня, спотвореним життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті – решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи.

Тютюнопаління. Смертельна доза нікотину для людини – 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину, викурюючи 20-25 сигарет на день.

Учені встановили, що куріння — один з основних чинників, які призводять до того, що розвивається рак легень. Захворюваність на рак легень серед курців у 30 разів більша, ніж серед тих, хто не курить. Також відомо, що куріння збільшує ризик захворіти на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура. Тютюновий дим згубно діє на серцево-судинну систему, дихальну систему та органи травлення.

Особливої шкоди завдає куріння жіночому організму.

Соціальні хвороби – хвороби людини, виникнення і поширення яких у визначальній мірі залежать від впливу несприятливих соціально-економічних умов.

Венеричні захворювання – це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету і при повторному зараженні хвороба розвивається знову (сифіліс, гонорея, м'який шанкер, трихоманоз, хламідіоз, генітальний герпес, венерична лімфорганульома та ін.).

Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом, здійснюється різними методами. Найбільш ефективним з існуючих профілактичних заходів є, мабуть, санітарна освіта.

Відповідні знання дозволяють людині змінити свою статеву поведінку і гігієнічні прийоми так, щоб звести до мінімуму можливість зараження і поширення інфекції. Кращий з механічних способів профілактики венеричних хвороб - це правильне використання презервативів.

Лікують хворих на венеричні захворювання як в умовах диспансеру, так і в стаціонарі. У стаціонар направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що проводиться в диспансері.

Туберкульоз (від лат. tuberculum — горбок), - інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Напрями профілактики туберкульозу:

1. Соціальна профілактика – оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, його здоров’я, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.

2. Санітарна профілактика передбачає заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим туберкульозом в активній формі (особливо з бактеріовиділювачем).

3. Специфічна профілактика – вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років.

4. Хіміопрофілактика – застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього.

ВІЛ/СНІД. СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — тяжке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

Джерело інфекції – безпосередній носій ВІЛ. Зараження можливе у таких випадках:

  • при статевому контакті з інфікованим незалежно від статевої орієнтації;

  • при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків, пересадці органів інфікованої людини здоровій);

  • при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка.

Профілактичні заходи:

1. Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих з питань захисту й запобігання.

2. Уникнення випадкових статевих контактів, використання презервативу.

3. Відмова від вживання ін'єкційних наркотиків.

4. Стерилізація будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потребує його.

5. Перевірка донорської крові.

4. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи включають:

  1. організацію та управління цими роботами, оперативне та матеріально-технічне забезпечення;

  2. розвідку зони НС, визначення районів, ділянок, об’єктів проведення робіт;

  3. визначення та локалізацію зони НС;

  4. виявлення та позначення на місцевості районів, які зазнали радіоактивного, хімічного забруднення чи біологічного зараження;

  5. прогнозування можливого поширення НС, зростання її масштабів і наслідків;

  6. припинення або мінімізацію впливу небезпечних чинників НС;

  7. недопущення розповсюдження небезпечних речовин, їх збір і знешкодження;

  8. пошук і рятування постраждалих, надання їм екстреної медичної допомоги і транспортування до закладів охорони здоров’я;

  9. евакуацію людей;

  10. виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів;

  11. санітарну обробку людей та спеціальну обробку будівель, споруд і територій, одягу, техніки, устаткування, спорядження, ЗІЗ, які зазнали радіоактивного, хімічного забруднення чи біологічного зараження;

  12. надання медичної допомоги постраждалим, розгортання мобільних медичних формувань Державної служби медицини катастроф, здійснення санітарно-протиепідемічних заходів у районі НС та місцях тимчасового розміщення постраждалих;

  13. запровадження обсервації та карантину;

  14. надання психологічної та матеріальної допомоги постраждалим, медико-психологічну реабілітацію постраждалих та осіб, які залучалися до ліквідації наслідків НС;

  15. забезпечення громадського порядку в зоні НС;

  16. відновлення роботи пошкоджених об’єктів життєзабезпечення населення, комунальних мереж, транспорту і зв’язку;

  17. здійснення заходів соціального захисту постраждалих внаслідок НС;

  18. проведення інших робіт.



Питання для самоконтролю
1. Які виділяють глобальні проблеми людства?

2. Назвіть види тероризму та його вражаючі фактори.

3. Наведіть класифікацію об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій.

4. Які є шкідливі звички та соціальні хвороби, заходи їхньої профілактики?

5. Що включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи?

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

скачати

© Усі права захищені
написати до нас