Доповідь на тему:
«Історія виникнення танцю вальс»
Підготувала студентка І курсу
241 групи
Факультету мистецтв
освітньої програми 024 Хореографія
заочної форми навчання
Кобець Л.М.
Слово «вальс» походить із німецького «walzen» — кружляти. Вальс виник на рубежі двох століть — 18-го і 19-го.
Прародичами вальсу називають і австрійський народний танець лендлер, поширений в Австрії та Південній Німеччині (серед старих пісень цих країн знайдеться багато таких, які співалися в ритмі вальсу), і провансальський танець вольта (в перекладі означає швидкий поворот).
Обидва ці танці - парні і танцювались під музику в розмірі ¾, і якщо в лендлері кавалер, вивівши вподобану йому партнерку на круг, обертав її навколо себе, то в вольті спочатку переважали стрибки, а потім з'явилися і швидкі повороти і обертання.
Класичний вальс характеризується такими рисами:
- Ритмічна і швидка структура. Ритм кроків відбивається так- «Один, два, три. Один два три”.
- Партнер кладе руку на талію партнерки. Жінка кладе руку на плече партнера. Вільні руки замикають фігуру вальсу.
- Легкість і граціозність в кожному русі.
Кожен такт вальсу включає 3 частини. Це називається тридольним музичним розміром, на який здійснюються танцювальні рухи.
Вальс виконується в закритій позиції: партнери стоять один до одного обличчям. Жінка стоїть трохи правіше.
Вальс аж ніяк не є старовинним видом танцю. Якщо порівняти з курантами або аллеманда, то вальс зовсім юний: його вік становить не більше 200 років. А ось подробиці походження танцю точно невідомі. Одна версія свідчить, що прабатько вальсу – це стрімкий німецький Вальцер. Згідно з іншою версією він походить від трьохчасткового танцю австрійських і німецьких селян – лендлера. Його танцювали в парі по колу. Начебто досить просто, проте в танці були присутні елементи майбутнього вальсу – рух по колу, дотик до талії партнером і вставання на коліно.
Згодом вальс увійшов в аристократичні кола, на світські прийоми і бали. Спочатку його прийняли не дуже тепло. У 1816 році танець вальс був включений в бальні танці при дворі. Духівники і релігійні лідери вважали його ганебним і розпусним, що порушує норми моральності, позбавленим здорового розуму. На вальс повісили ярлик непристойного і вульгарного і вирішили, що пристойного товариства він не гідний. Подібне ставлення до танцю зберігалося у всій Європі.
Однак вальсу вдалося вижити. Його з захопленням прийняла буржуазія, поширюючи танець в танцювальних світських салонах серед городян. Можливо, вальс так би і залишився «не прийнятим» у вищому колі, якби не творчість композиторів епохи романтизму (наприклад, Ланнера і Штрауса). У ХІХ столітті облагороджена вальсова музика дала поштовх для подальшого розвитку хореографії вальсу. Вона придбала легкість, граціозність і красу. На початку ХХ століття вальс вже танцювали при дворі. Особливо він мав успіх за часів правління королеви Вікторії.
Види вальсу
Танець вальс досить різноманітний. Він пережив багато видозмін за свою історію. Сьогодні існує багато різновидів цього танцю. Найбільш поширеними є:
Віденський вальс – стрімкий, швидкий, легкий і витончений.
Англійський вальс – стриманий, елегантний, що вимагає хорошої техніки і дисципліни. Йому характерні зміни темпу, фермат і пауз.
Танго-вальс. Поєднує в собі елементи вальсу і танго. Інша назва Аргентинський вальс.
Фігурний вальс. Цей танець увійшов в програму спортивних бальних танців. Характеризується виконанням великої кількості елементів.
Але також є і інші види:
Мексиканський вальс
Кантрі-вальс
Перуанський вальс
Американський вальс
Крок-степ вальс
В даний час інтерес до вальсу не настільки яскравий як у колишні часи. Це танець більше цікавить професійних танцюристів і справжніх естетів. Створюються школи, окремі студії, де кожен бажаючий може навчитися виконувати Вальсуючі руху. Використовуються па в концертній та конкурсній діяльності танцювальних груп. При цьому багато викладачів танців люблять вальс за його сполучуваність з іншими жанрами - в результаті виходить гарний виступ, де історія переплітається з сучасністю.