Дефолт
Дефолт – це ситуація, коли боржник не здатний розрахуватися за борговими зобов’язаннями. Таке може статися не тільки з фізичною особою або підприємством, але і з державою.
Якщо це станеться, то Міністерство фінансів може заявити про повне банкрутство, а може визнати свою тимчасову неплатоспроможність і домовитися з кредитором про відстрочку платежу і реструктуризацію боргу. Тимчасовий дефолт називають технічним.
Існують кілька основних факторів, які можуть викликати дефолт.
Якщо державний бюджет не збалансований, неекономний розподіл коштів може призвести до значних втрат, викликати кризи в окремих сегментах ринку і в установах державного сектора. Якщо криза трапляється в кількох галузях одночасно, то економіка всієї країни може обрушитися. Навіть банкрутство однієї великої компанії, яка серйозно впливає на ситуацію в країні, може стати вирішальним.
Країни, залежні від імпорту, можуть прийти до дефолту в результаті девальвації національної валюти, так як імпортна продукція в такому випадку дорожчає, і ринки відчують дефіцит.
Держава також може постраждати і просто через низький рівень доходів. Нестабільна політична обстановка здатна запустити всі ці процеси, а глобальний макроекономічний занепад – посилити їх.
Види дефолту
Технічний дефолт
Технічний дефолт — невиконання позичальником додаткових умов кредитної угоди, наприклад, заборону певної діяльності до повернення позики, підтримка певного рівня фінансових показників компанії впродовж дії угоди тощо. Технічний дефолт не означає банкрутство компанії чи неможливість виплачувати зобов'язання по кредитах.
Повний дефолт
Повний дефолт означає, що країна не може і не має бажання здійснювати заходи (фінансувати витрати), пов'язані з виконанням боргових зобов'язань.
Наслідками повного дефолту є:
світова ізоляція країни;
арешт іноземних активів країни;
неможливість здійснення додаткових запозичень коштів зі світового ринку позикових капіталів;
накладання квот і обмежень на торгівлю з цією країною або на інвестування в дану країну;
відмова надавати кредити тощо.
Державний дефолт
Державний дефолт — невиплата країною зобов'язань по державних запозиченнях.
Представники цієї країни мають справу з валютним фондом (МВФ), який встановлює певні правила. Відмова від боргу не обіцяє нічого хорошого для позичальника.
Які країни пережили технічний дефолт?
Технічний дефолт довелося пережити цілій низці держав: Росії, Америці, Німеччині, Мексиці, Югославії, Бразилії і т.д.
Найдовша історія по кредиту - у Німеччини. Довгий час цій державі доводилося виплачувати борги та виходити із післявоєнної боргової ями. Розрахуватися повністю Німеччини вдалося лише 13 років тому, в 2010 р.
Німеччині необхідно було розрахуватися із боргом у розмірі 269 мільярдів золотих марок. Ця сума еквівалентна приблизно 100 тис. тонн золота. Згодом борг знизили вдвічі. Однак Німеччина все одно не могла розрахуватися з боргом.
Коли країною почав правити Адольф Гітлер, він перестав визнавати борги. І відмовився здійснювати боргові виплати. Після закінчення Другої світової війни Конрад Аденауер та його уряд визнали боргові суми. Згодом платежі були відстрочені через необхідність потенційного об'єднання.
Німеччині вдалося погасити основну боргову позику практично через 40 років після закінчення війни, у 1983 році. Але боргова історія з відсотками мала продовження. Єдиною Німеччина стає у 1990 році. Держава заявила тоді про неплатоспроможність.
Однак протягом 20 років країна реструктуризувала свій борг. Із 1990-го по 2010-тий рр. було виплачено майже 200 млн. євро відсотків. Останній транш Німеччини датується 3.10.2010 р.
Не так давно у Греції мав місце «селективний дефолт». У 2012 р. держава оголошувала про нього двічі. Країна отримувала кредити від країн Європи. Загальна сума боргу склала 177 мільярдів доларів. Під загрозою опинилося благополуччя всього Євросоюзу. Щоб не постраждала вся зона, Євросоюз пішов назустріч владі Греції.
У Росії дефолт мав місце у 1998 р. Криза в економіці країни після розпаду СРСР змушувала країну звертатися за кредитами. Сума позики наприкінці 1997 р. становила близько 50% ВВП. До занепаду привела також емісія. У Россії намагалися компенсувати брак грошей за рахунок нових. Проте емісія привела до знецінення російського рубля й зростання цін.
Розмір зовнішніх та внутрішніх російських боргів був еквівалентний 350 мільярдам доларів. У результаті курс рубля істотно впав. Доходи росіян зменшилися на третину. ВВП знизилося більш ніж на 10%.
Аргентині був притаманний «вибірковий дефолт». Припинення обслуговування держборгу держави на суму в 101 млрд доларів, що сталося у 2014 році, послужило причиною зниження рейтингу. А всього у країні з родючими землями та сприятливим кліматом було 8 дефолтів.
Якщо раніше країни просто відмовлялися платити, то тепер найчастіше вдаються до девальвації національної валюти. Так вчинила Аргентина у 1991 році, Мексика у 1994 році, Індонезія та Південна Корея – у 1997 році.
Україна була на межі дефолту вже три рази – в 1999, 2009 і 2015 роках. У 2015 році, щоб не допустити колапсу, Україні довелося в черговий раз позичити у МВФ велику суму.
Позитивний ефект дефолту
Якщо уряд вибере правильний курс у ситуації, коли країна перебуває у процесі дефолту, то, швидше за все, досягне позитивного фінансового результату.
Природною є реструктуризація економіки, коли країна, не маючи зовнішніх інвестицій і не торгуючи імпортом у колишніх розмірах, виходить досить безпечний рівень самофінансування. Фінансування походить із внутрішніх джерел, споживчий ринок також забезпечується внутрішніми користувачами.
У стані дефолту держава намагається максимально ефективно розпоряджатися бюджетом, мобілізуючи усі резерви. Кредитори, побоюючись не отримати бодай щось, погоджуються перегляд умов погашення боргу, розтягуючи терміни чи відмовляючись від частини відсотків.
У цій ситуації виживають лише сильні, ефективні підприємства, слабкі закриваються. Вітчизняні виробники працюють на якість, а не кількість, намагаючись зберегти кожного споживача.