1   2   3
Ім'я файлу: ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА.docx
Розширення: docx
Розмір: 94кб.
Дата: 30.08.2021
скачати

Інтерактивні технології навчання як ефективний засіб підвищення якості педагогічної діяльності


Діяльність сучасного вчителя пов’язана з фаховою поліфункціональністю, багатопредметністю. Він здійснює навчальну, виховну, розвивальну, дослідницьку, соціально-психологічнута інші функції, виконання яких потребує від них оволодіння інтерактивними технологіями навчання.

Термін «технологія» (від. грец. techne – мистецтво, майстерність,вміння і logos – слово, учіння) означає майстерне, тобто ефективненавчання.Стосовно освіти цей термін з’явився наприкінці 40-х роківХХ ст. (Г. Елінгтон, Ф. Персіваль, США) у зв’язку з виникненнямнеобхідності наукового обґрунтування закономірностей пошукуоптимальної сукупності методів і засобів організації навчально-виховногопроцесу. Поняття технології у педагогічних дослідженнях має різнівизначення. Так, наприклад, Н. Кузьміна визначає технологію як системне планування,організацію й оцінку процесу навчання відповідно до поставлених цілей,застосування людських і технологічних ресурсів для того, щоб підвищитиефективність навчання [14, с. 10–12].

Зазначимо, що у наукових дослідженнях по-різному визначено сутьтерміну «педагогічна технологія», відсутній системний аналіз педагогічноїтехнології як об’єкта проектування, її параметрів, критеріїв інноваційності,а також самого процесу педагогічних технологій.

Одним з перших, хто ввів у науковий та практичний обіг термін«педагогічна технологія» був В. Беспалько. Він визначив дане поняття як«проект визначеної педагогічної системи, яку реалізують на практиці» [3,с. 5].

М. Чошанов визначає такі основні ознаки педагогічної технології:«діагностичне цілепокладання і результативність, алгоритмізованість іпроектованість, цілісність і керованість, коригованість, застосуваннярізноманітних засобів наочності» [32, с. 10].

На думку В. Монахова,«педагогічну технологію характеризують два принципові моменти:гарантія кінцевого результату і проектування майбутнього навчальногопроцесу… Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюютьпрофесійну діяльність учителя і гарантують кінцевий запланованийрезультат» [15, с. 27].

Т. Назарова вважає, що «педагогічна технологія –область знань, яка включає методи, засоби навчання і теорію їхвикористання для досягнення цілей навчання» [16, с. 26].

У педагогічнихдослідженнях поряд із поняттям «педагогічна технологія» вживаєтьсядещо вужчі поняття «навчальна технологія», «технологія навчання». Так,М. Кларін вкладає у поняття «технологія навчання» такий зміст:«Технологія навчання – це певний порядок, логічність і послідовністьвикладу змісту навчання відповідно до поставленої мети, це певною міроюалгоритмізація спільної діяльності вчителя й учнів у процесі навчання,узгодженість їхніх дій та взаємовідносин» [11, с. 215].

«Технологія не допускає варіативності, її головне призначення –отримати гарантований результат… З технології не викинеш частину, тамне може й не повинно бути зайвого. Якщо праця легко перебудовується, априйоми взаємо замінюються, то це ознака не технологічності», –зазначають І. Підласий та А. Підласий [22, с. 4].

Таким чином аналізуючи різні дефініції поняття технологічності удидактиці, можна виділити такі його основні ознаки: «постановкаконкретних цілей, планування й організація їх виконання; використаннясистем раціональних способів у досягненні поставлених цілей навчання;система науково обґрунтованих дій активних учасників процесу навчання;взаємодія і цілісність трьох компонентів: організаційної форми,дидактичного процесу та кваліфікації педагога; проектування навчальногопроцесу і гарантований кінцевий результат; педагогічна система, якапідвищує ефективність навчання через використання відповідних засобів;системний метод організації процесу навчання і засвоєння знань черезвзаємодію технічних і людських ресурсів; алгоритмізація спільноїдіяльності педагогів і суб’єктів учіння» [29, с. 60].

Останнім часом широко увійшов у вжиток термін «інноваційніпедагогічні технології». Зокрема, І. Дичківська зазначає, що інноваційнапедагогічна технологія – «цілеспрямоване впровадження в практикуоригінальних, новаторських способів, що охоплюють ціннісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» [8,с. 338]. На думку Л. Даниленка, інноваційна педагогічна технологія – це«якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання йуправління, яка привносить суттєві зміни до результату освітнього процессуі розглядається як багатокомпонентна модель – така, що включає в себе:навчальну, виховну та управлінську інноваційні технології [20, с. 20]. Доінноваційних освітніх технологій вчений відносить такий набіропераційних дій педагога, у результаті яких суттєво зростає мотивація донавчання у суб’єктів навчального процесу.

Методологічна парадигма застосування інноваційних технологій унавчальному процесі ЗНЗ передбачає активне використання інтерактивнихформ і методів свідомого включення особистості у процес навчання,створення творчої атмосфери в період навчально-пізнавальної діяльності.

Згідно з визначеннямО. Пометун, інтерактивне навчання – це «співнавчання, взаємонавчання(колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель єрівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вонироблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють іздійснюють. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь,виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва» [25, с. 9].

Водночас О. Вербицький зазначає, що інтерактивні методи навчанняявляють собою перехід від переважно регламентованих, алгоритмізованихпрограмових форм і методів організації дидактичного процесу дорозвивальних, проблемних, дослідницьких, пошукових, які сприяютьформуванню пізнавальних мотивів та інтересів [6, с. 36].

Зауважимо, що в умовах інтерактивного навчання, шляхом активноївзаємодії учнів, створюється атмосфера співпраці, забезпечуєтьсяпроблемність та активність навчально-пізнавальної діяльності учнів,відбувається співнавчання, взаємонавчання, індивідуалізація, досліджуютьсяпроблеми та явища, формується культура наукового пошуку, підвищуєтьсямотивація.

Позаяк науковці, педагоги пропонують велике різноманіттяінтерактивних методів і, аби не перетворити використання таких методикна гарну та пусту справу, вчителеві необхідно ретельно готуватись дозаняття, чітко визначити мету та цілі з урахуванням характеру конкретної групи, можливостей для ефективної взаємодії, готовності до рефлексії.

Таким чином, моделювання життєвих ситуацій, спільне вирішення проблеми на основі обліку обставин та відповідної ситуації потребує використання таких інтерактивних технологій:

  • технологія виховання духовної культури школяра,

  • технологія інтегрованого виховання,

  • технологія розвивального виховання,

  • технологія виховання успішної особистості,

  • технологія роботи вчителя-вихователя з однією дитиною,

  • технологія супроводу дитини та «Педагогічна підтримка»,

  • технологія виховання рольовими іграми,

  • технологія виховання та розвитку дітей за інтересами.

З огляду на це, в інноваційній діяльності класного керівника доцільно застосовувати сучасні форми і методи роботи:

- інформаційно-масові (ток-шоу, інформаційні вітальні, конференції, інтелектуальні ігри, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, «жива газета», флеш-моб);

- діяльнісно-практичні групові (творчі групи, екскурсії, ігри-драматизації, настільні ігри, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, тренінги );

- інтерактивні (звіти класних об’єднань, КВК, фестивалі,звіти гуртків);

- діалогічні (рольові ігри, ринги, міжрольове спілкування, дискусії, диспути);

- індивідуальні (доручення, творчі завдання тощо);

- наочні (презентації, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, стінгазети, тематичні стенди, відеоролик тощо).

Застосування інтерактивних технологій – ефективно впливає на те, що стирається межа між учителем-керівником та учнем-підлеглим, а з’являється учитель-наставник та учень-партнер. У цьому контексті доцільним є використання прийому «Стань учителем». Сам учитель на цей час сідає за парту, учень чи група учнів, заздалегідь підготовлені, проводять частину виховної години. Біля дошки, пояснюють, запитують дітей, стежать за дисципліною. Цікаво спостерігати, як змінюється дитина: вона мобілізує свої знання, стає серйознішою, уважнішою. Учні-учителі наслідують інтонацію, жести, стиль спілкування із класом свого класного керівника. Це свідчить про те, яка моральна відповідальність лежить на особистості вчителя, щоб бути прикладом для дітей.

Прийом «Маленький театр», де розігруються ситуації із проблемного питання, дає можливість залучити до участі дітей з низькою активністю та гіперактивних. Виховні години-презентації «Світ моїх захоплень», «Таланти нашого класу» сприяють глибшому вивченню творчих здібностей та задатків учнів, допомагають віднайти точки перетину інтересів.

Розвиток критичного мислення – складний процес для виховної роботи у середній ланці, але він дає можливість планування виховної роботи на 9-11 класи, бо саме адекватна оцінка дійсності з урахуванням думок тих, хто поряд, є тими точками перетину формування навичок толерантної взаємодії підлітків через застосування технології критичного мислення. Доцільно залучати учнів до колективного планування роботи класу через евокаційний прийом «Знаю – Хочу знати – Дізнався», застосування прийомів рефлексії – тренінгові заняття:«Уроки толерантності», «Мій клас», «Толерантність у нашому житті».

Варто зауважити, що визначені технології не застосовуються окремо у виховному процесі, а існують у взаємодії, що підвищує організацію життєдіяльності учнівського колективу, пропаганду моральних цінностей, пошук та виконання корисних справ, збагачення знаннями про рідний край, національну культуру. Головне – це діяльність, спрямована на розвиток творчих здібностей дітей, виховання патріотичних та інтернаціональних почуттів, формування вмінь і навичок толерантного спілкування, стимулювання пізнавального інтересу до мови, історії, літератури, культури.

Узагальнюючи вищесказане, зазначимо, що використанняінтерактивних методик у навчальному процесі ЗНЗ, зокрема у роботі класного керівника, створює умови для розвиткукомунікаційних умінь учнів, навичок роботи в парах і групах, вміньаргументувати і дискутувати, сприяє підвищеній мотивації навчання учнів, дає змогу вчителеві у своїй педагогічній діяльностідомагатись гарантованих і запланованих результатів навчання.
Висновки до першого розділу
Результати дослідження дають можливість стверджувати що особливістю діяльності класногокерівника є не лише особистісно-орієнтований підхід та врахування індивідуально-типологічних особливостейучнів, але й створення загального психологічного клімату,розвитку учнівського колективу. Педагогу потрібновикористовувати такі засоби і методи роботи, які б сприялирозвитку спільної праці вихованців і прагненню до спільноїмети. Важливим залишається питання педагогічної взаємодії.

Задля оптимізації педагогічного процесу класному керівниковінеобхідно у своїй діяльності застосовувати діалогічні формивзаємодії на засадах партнерства. Оптимізація навчально-виховного процесу в сучасному суспільстві можлива лише заумови професійного зростання педагога, прагнення досаморозвитку, толерантності, гнучкості і творчості усвоїй праці. І, звичайно, застосування інтерактивних технологій у роботі з учнівською молоддю та їхніми батьками.

Використання інтерактивних технологій дозволяє організуватипроцес навчання таким чином, що в ньому беруть участь всі учасники навчальногопроцесу, взаємодіючи між собою (учні) та вчителем, а також відкривають можливість здійснення самостійного навчання, розв’язку життєво важливих проблем.

Учні навчаються працювати в команді, захищати власну точку зору, репрезентувати відповідні напрацювання та ін. Змінюються вимоги до вчителя, до його діяльності. Робота в інтерактивному режимі сприятиме розвитку:комунікабельності;умінь до організації навчального середовища;формування вмінь до самостійної діяльності;вміння створювати ситуації, що спонукають до інтеграції знань длярозв’язання висунутої проблеми.


РОЗДІЛ 2

Застосування інтерактивних технологій у роботі класного керівника
2.1. Інтерактивні виховні технології у діяльності класного керівника
На сучасному етапі розвитку наукових досліджень з питань виховання особистості майбутнього громадянина розвинутої країни все більшого значення набуває потреба у розвитку особистісної «Я-концепції» молодої людини, формування почуття шанобливого ставлення як до власного життя, так і життя іншої людини, підготовка її до нових соціальних умов майбутнього тощо.

У рамках раціоналістичної концепції виховання (Р.Морсхед) школа розглядається як інститут, який є опорою суспільства й несе відповідальність за збереження та передачу знань і цінностей.

Представники концепції «гуманістичної школи» (М. Фантіні, А. Комбс, Дж. Холт, Д. Майєрс, Т. Вагнер, К. Роджерс, А. Маслоу) виступають за посилення тенденції максимальної уваги до людини, її інтелектуальної і емоційної сфери. Наприклад, Т. Вагнер вважає основним завданням «гуманістичної школи» – виховання унікальної особистості.

Представники цієї концепції надають великого значення особистості вчителя у процесі виховання, його професійним умінням, ставленню до вихованців та виховного процесу [21, с. 185].

У технології навчання і виховання М. Монтессорі наголошується на необхідності урахування біологічних чинників, спадковості у вихованні дитини. Виховання ґрунтується на принципах свободи індивідуального підходу до дитини, і як наслідок – виробляється самостійність, активна та свідома дисциплінованість. Мета виховання полягає у збудженні стимулів до життя, пробудженні духовних сил дитини, сприянні її вільному розвитку.

Значний внесок у розв’язання проблеми виховання творчої особистості дитини був зроблений засновником Вальдорфської педагогіки Р. Штайнером. За його концепцією, людина складається з тіла, душі й духу. Виховання таким чином ґрунтується на принципах: побудова соціального організму в дусі тричленності: соціалізм для господарської діяльності, демократія для правової та державної; свобода для духовного життя; впровадження будь-якої Вальдорфської ініціативи на основі тричленності: вихователів, вихованців, батьків; використання у вихованні знань про тричленність будови людини.

Видатні педагоги завжди надавали великого значення підготовці вихователів нового типу для впровадження нових концепцій, підходів, технологій виховного процесу.

За останній період були розроблені концепції педагогічної майстерності (В. Сластенін, І. Зязюн, Н. Кузьміна, Л. Рувінський, Н. Тарасевич). У дослідженнях висвітлюються питання підготовки вчителя-вихователя в різних аспектах: загально педагогічному (О. Абдуліна, В. Білозерцев, Л. Спірін, М. Фрумкін, О. Мороз), професійного самовиховання (С. Єлканов, В. Кан-Калік), педагогічної взаємодії з учнями (Л. Кондрашова, Ю. Кулюткін, Г. Сухобська) [10, с.48].

Кожен дослідник, виділяючи у концепціях та підходах один із аспектів, певний напрямок, робить саме його головним, тоді як усі вони повинні стати сторонами єдиного технологічного процесу. Деякі вчені стали розглядати у своїх дослідженнях технологічний підхід до аналізу виховного процесу і виховної діяльності вчителя-вихователя, класного керівника (В. Бондар, І. Дмитрик, В. Безпалько, І. Іванов, О. Мороз, В. Омеляненко, А. Бєлкін).

Наприклад, колективно-творче виховання, технологія колективного планування виховної роботи, створення ситуації успіху.

Нині виховний процес у школі має будуватися таким чином, щоб класний керівник міг приділити належну увагу формуванню особистісного «я» кожного учня й паралельно з цим розвивати систему спільної колективної діяльності учнів класного та шкільного колективів.

Успіх виховного процесу залежить і від того, наскільки вихователь готовий перейти до особистісно-орієнтованої педагогіки у виховному процесі, створення взаємодії співробітництва, співдружності з вихованцями, впровадження сучасних технологій, створення авторських виховних технологій. Реалізувати завдання, які поставлені перед класним керівником, можна тільки досконало володіючи прийомами сучасних виховних технологій.

Варто зазначити, що поняття «виховання» дуже близьке до поняття «соціалізація», але виховання – це, перш за все, спрямована дія, за допомогою якої індивіду намагаються прищепити бажані якості і властивості. Вихователями можуть виступати не тільки окремі люди, а й сім’я, шкільний заклад.

Але все таки важливу роль у вихованні відіграє школа, як один з провідних інститутів виховання. Вона повинна забезпечити цілісний, безперервно організований виховний процес. А що ж стосується забезпечення саме соціального виховання – то воно покладається на обов’язки соціального педагога, роль якого в більшості ЗНЗ України досі покладена на класного керівника.

Так, у виховній роботі класного керівника Т. Єжова виокремлює такі групи функцій:

  1. Функції, пов’язані з безпосереднім впливом педагога на дитину:

  • вивчення індивідуальних особливостей її розвитку, оточення та інтересів;

  • визначення та реалізація комплексу методів і форм індивідуальної роботи з дитиною;

  • аналіз ефективності виховного впливу.

  1. Функції, пов’язані зі створенням виховного середовища:

  • згуртування дитячого колективу;

  • формування сприятливої емоційної атмосфери;

  • залучення учнів до різноманітних видів соціальної діяльності;

  • розвиток дитячого самоврядування.

  1. Функції, спрямовані на корекцію впливу різних суб’єктів соціальної взаємодії:

  • соціальна допомога родині;

  • взаємодія з педагогічним колективом;

  • корекція впливу засобів масової комунікації;

  • нейтралізація негативних впливів соціуму;

  • взаємодія з іншими освітніми установами.

До основних завдань виховної діяльності класного керівника можна віднести:

  • сприяння набуттю дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; створення необхідних умов для їхнього самовизначення, саморозвитку та самореалізації;

  • формування в дітей соціально схвалюваних, соціально значущих норм, орієнтацій та цінностей;

  • допомога дітям у прийнятті самостійних рішень щодо організації свого життя;

  • забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших за себе, почуття турботи про молодших і хворих;

  • охорона й зміцнення фізичного, психічного та духовного здоров’я дітей; організація їхньої соціальної, фізичної, пізнавальної та творчої діяльності;

  • спонукання зростаючої особистості до протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності [2, с. 42–44].

Сучасні зміни в системі виховання потребують від класних керівників вдосконалень форм та методів виховання. Дедалі популярнішими стають використання на уроках інтерактивних технологій навчання. Не оминуло це і процес виховання.

Використання інтерактивних виховних технологій створює педагогічні умови, сприятливі для активізації просвітницької роботи, для попередження негативних явищ у молодіжному середовищі через надання повноважень самим неповнолітнім, для виявлення серед них позитивних лідерів, спонукання осіб з «груп ризику» до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні, для підвищення їхньої соціальної компетентності у питаннях, для попередження та подолання негативних явищ, для формування відповідальної поведінки позитивних змін у знаннях,навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціальних явищ, здоровому способі життя, правовому захисті [17].

Ефективним у роботі класного керівника є застосування інтерактивних технологій для профілактики наркоманії, ВІЛ/СНІДу та інфекцій, що передаються статевим шляхом, виховання гендерної рівності, толерантності та інше.

Використання класним керівником інтерактивних технологій допомагає інтерпретувати вихованцю життєві події, впливати на конструювання ним своїх особистісних дій, сприяти активізації діяльності,допомагати у самоконтролі та саморегуляції.

У своїй професійній діяльності класний керівник повинен знати та використовувати такі інтерактивні форми і методи роботи: тренінги, рольові ігри, мозкові штурми, диспути, дебати, аналіз ситуацій, різноманітні вправи тощо. Таким чином їх можна поділити на такі:

  • превентивні інтеракції: розподіл ролей, угрупування, тренінг, консультація, репетиція;

  • імітаційні інтеракції: інсценування, психодрама, ділові ігри,
    операційні ігри, диспут, мозковий штурм, колективне/групове проектування, дебати;

  • неімітаційні інтеракції: лекції та конференції [13].

Використання інтерактивних технологій дає можливість створювати абсолютно нові, сучасні підходи в освіті та вихованні, коли головним завданням стає не тільки оволодіння сумою знань, а й розвиток творчого мислення дітей, формування умінь і навичок самостійного пошуку, аналізу та оцінки інформації.

Впровадження інтерактивних технологій класним керівником здійснюється за такими напрямами:

  1. У процесі позакласної, позашкільної виховної діяльності, у роботі з батьками:

  • години спілкування,

  • інтелектуальні ігри,

  • учнівські конференції,

  • круглі столи,

  • дебати,

  • диспути,

  • проектна діяльність,

  • тренінги,

  • бібліотечні уроки,

  • прогулянки «наодинці з природою»,

  • години спілкування з мистецтвом (музика, кіно, образотворче мистецтво),

  • зустрічі з цікавими людьми.

  1. Через загальноосвітні, позашкільні навчальні заклади, соціальні служби, спеціальні заклади.

  2. Через взаємодію з дитячими і молодіжними громадськими організаціями.

  3. Через діяльність органів учнівського самоврядування.

  4. Через законодавчу політику у галузі освіти, охорони здоров’я, соціальної діяльності щодо виховної роботи з учнівською молоддю [19].

Отже, виховну роботу класному керівнику потрібно планувати так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями, керуватись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями.

Варто зауважити, що на успішність використання інтерактивних методів виховання впливають такі фактори, як:

  • адекватність методів поставленій меті, завданням, змісту, принципам виховання;

  • поєднання всіх груп методів виховання в процесі практичної діяльності;

  • урахування своєрідності соціально-педагогічної ситуації;

  • урахування особливостей вихованців та вихователя;

  • урахування умов виховної діяльності (педагогічні, психологічні, валеологічні, матеріально-технічні тощо) [27].

Добір інтерактивних методів виховання необхідно здійснювати з урахуванням їхньої відповідності основним механізмам соціалізації: ідентифікації, орієнтації, адаптації тощо. Жоден метод не повинен використовуватись ізольовано.

Класний керівник повинен будувати виховний процес і вибирати систему інтерактивних методів, їхню послідовність і комбінацію з урахуванням цілого комплексу факторів і умов (вікових особливостей дітей, рівня їхнього культурного, морального та духовного розвитку, здібностей,
потреб, інтересів, соціокультурного оточення, рівня розвитку первинного колективу тощо) [2, с. 53].

Отже, класний керівник у своїй виховній діяльності повинен активно включати інтерактивні технології. Адже саме вони зможуть сприяти безпосередньому впливу на дитину, створенню сприятливого виховного середовища та корекції поведінки учнів. Виховні інтерактивні технології створюють соціально-педагогічні умови для позитивних змін у розвитку дітей. Вони здатні своєю цікавою формою проведення не лише розважити дітей, а й сприяти змінам соціально-педагогічних проблем, що потребують позитивного вирішення. Як приклад наводимо план-конспект виховного заходу з використанням інтерактивних технологій (Додаток 1).
2.2. Інтерактивні форми роботи з батьками
Одним із важливих завдань освіти є взаємодія школи й родини. Робота педагогічних колективів ЗНЗ має спрямовуватися на активне залучення сім’ї до навчально-виховного процесу, на гуманізацію відносин між членами родини та педагогами школи.

Як відомо, інструментом створення якісної співпраці з батьками, педагогізації знань батьків є уміння цікаво організовувати той чи інший аспект діяльності. Формальні, нецікаві батьківські класні чи шкільні збори, виклик батьків до школи не стільки з метою об’єднати зусилля, скільки полаяти батьків – усе це має серйозні наслідки – батьки не мають бажання бувати в школі. Уміння в кожному учневі побачити щось позитивне, помітити успіх, доповісти про це батькам, залучити батьків до загальношкільних справ – усе це сприяє авторитету школи. Тому важливим є виявлення нових творчих можливостей класних керівників та й усього педагогічного колективу для налагодження якісної співпраці з батьками. Використання новітніх інтерактивних технологій у навчальній та виховній діяльності педагогів, що спрямоване саме на учнів, безумовно є важливим та цікавим процесом. Не менш важливим є використання інтерактивних технологій у роботі з батьками.

«Інтерактивність» означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп’ютер) або з кимось (людина). Отже, інтерактивне виховання та навчання – це насамперед діалогове виховання та навчання, в процесі якого здійснюється взаємодія вчителя та батьків. Інтерактивні технології можна представити як різновид активних методів навчання та виховання. Та передусім – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них: створення комфортних умов навчання та виховання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продуктивним і сам процес педагогізації батьків, готує їх до використання аналогічних форм у вихованні та навчанні дітей. Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається. Тому доцільним є проведення спільних заходів для батьків, дітей, педагогів, де використовуватимуться інтерактивні форми роботи. Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери у спілкуванні з батьками, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дає змогу вирішити певні проблеми та розв’язати певні завдання.

Інтерактивні технології у роботі з батьками, так як і з учнями, варто застосовувати поступово. Класному керівнику потрібно провести ґрунтовну підготовчу роботу, можливо, скласти план їхнього запровадження. Крім того, до використання інтерактивних технологій потрібно підготувати батьків. Для цього варто спочатку використовувати прості інтерактивні форми роботи: вправи «Клубок», «Малюнок удвох», «Мозковий штурм». Ефективним у підготовці батьків є відвідування ними уроків, годин спілкування, на яких використовуються інтерактивні форми навчання, виховання. Саме там вони зможуть спостерігати за використанням технологій, згодом ставати учасниками години спілкування за участю батьків, родинно-шкільних свят.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій у роботі з батьками класному керівнику варто дотримуватись певних вимог:

- провести попередню підготовчу роботу з батьками: анкетування, тестування, опитування, надання певної літератури для опрацювання тощо;

- глибоко вивчити та продумати матеріал: тексти, ситуації, завдання для груп тощо;

- старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання і можливі відповіді;

- ретельно продумати відбір таких інтерактивних форм роботи,які б дали батькам «ключ» до освоєння теми;

- під час виконання інтерактивних вправ дати батькам час подумати над завданням, при потребі консультувати учасників;

- на одному занятті варто використовувати одну-дві інтерактивні вправи;

- дуже важливо провести спокійне, глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

- коригування неточних відповідей та дій проводити лише у формі пропозиції;

- використовувати матеріали, отримані під час використання інтерактивних форм роботи, для створення системи у подальшій роботі з батьками класу, школи.

Інтерактивна форма роботи з батьками – це форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови спілкування та навчання батьків, за яких кожен учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, є рівноправним, рівнозначним суб’єктом.

Варто зазначити, що організація інтерактивного навчання батьків передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника над іншими, так і однієї думки над іншими.

Під час інтерактивного навчання батьки вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати продумані рішення.

Доцільно наголосити, що досить продуктивною інтерактивною формою роботи з батьками є робота в групах. Роботу в групах варто організовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного обговорення. Залежно від змісту та мети педагогізації батьківської громадськості можливі різні варіанти організації роботи груп.

Зокрема, О. Пометун і Л. Пироженко [25] пропонують такі форми інтерактивної роботи як:

«Діалог»

Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

Створюється 5-6 робочих груп і група експертів. Робочі групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. Занотовується кінцевий варіант.

«Синтез думок»

Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учасники не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані результати передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, який обговорює весь колектив.

«Спільний проект»

Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних сторін. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.

«Коло ідей»

Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учасників до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

«Акваріум»

Варіант навчання, що є формою діяльності учасників у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, якщо учасники вже мають добрі навички роботи в групах.

Організація роботи

Класний керівник об’єднує батьків у групи по 4-6 осіб і пропонує їм ознайомитися із завданням.

Одна з груп сідає в центр приміщення. Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так:

- прочитайте завдання вголос;

- обговоріть його в групі;

- за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

Поки діюча група займає місце в центрі, класний керівник знайомить решту учасників із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Кожній групі пропонується вголос протягом 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв’язання проблемної ситуації. Учасники, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення.

По закінченні відведеного для дискусії часу, група повертається на свої місця, а вчитель ставить до всіх такі запитання:

- Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

- Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

- Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

На таку бесіду відводиться не більше 2-3 хвилин. Після цього місце в «Акваріумі» займає друга група й обговорює наступну ситуацію.

Наприкінці вчитель повинен обговорити з учасниками хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок.

Варто зазначити, що до інтерактивних форм роботи з батьками також можна віднести: батьківські тренінги, батьківські ринги, читання, вечори тощо.

Батьківські тренінги

Батьківські тренінги – це досить ефективна активна форма роботи з батьками, які усвідомлюють наявні проблеми родини, прагнуть змінити стиль взаємодії, зробити її більш відкритою і розуміють необхідність набуття нових знань і вмінь у вихованні власної дитини.

Величезне значення мають тренінги, що тільки-но почали набувати досвіду у вихованні дитини.

Бажано, щоб у батьківських тренінгах брали участь обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу підвищується, і результати не змусять на себе чекати.

Батьківські тренінги будуть результативними за умови активності та регулярності. Тренінг проводиться з групою у складі 12-15 осіб. Щоб тренінг мав кінцевий позитивний результат, він повинен містити п’ять-вісім занять. Зазвичай він проводиться шкільним психологом або вчителем, який володіє тренінговою методикою.

На нашу думку, доцільно використовувати у практиці роботи з батьками програму педагогічного тренінгу для батьків «Культура взаємин батьків і дітей» І. Сіданич [28]. Адже педагогічний тренінг для батьків «Культура взаємин батьків і дітей» – комплексно-інтегрований курс, заняття якого спрямовані на підвищення культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, вдосконалення умінь та навичок культури спілкування.

Зміст програми тренінгу складають завдання на формування в дорослих членів сім’ї потреби створювати та будувати авторську модель «щасливих батьківсько-дитячих взаємин», за яких панують злагода, взаємоповага, щирість, поступливість, утверджується гуманна моральна сімейна атмосфера.

Головна мета тренінгу – забезпечити поетапне набуття батьками знань про основні правила та принципи культури міжособистісних взаємин у сім’ї, розвинути практичні вміння реалізації культури взаємин з дитиною молодшого шкільного віку.

Основні завдання тренінгу: поглиблення знань батьків про особливості розвитку дитини молодшого шкільного віку, формування гуманних моральних якостей особистості дитини; набуття практичних умінь і навичок застосовувати гуманні методи сімейного виховання.

За особистісно-орієнтованого підходу до роботи з батьками молодших учнів варіюється час на опанування батьками тренінгового матеріалу, враховується рівень готовності батьків до культури взаємин з дитиною, створюються оптимальні умови їх міжособистісних взаємин.

Заняття з підготовки батьків до виховання культури взаємин з дітьми спрямовані на вивчення сімейного кодексу; вдосконалення системи виховання в учнів молодшого шкільного віку доброзичливості, чуйності, щирості як основи реалізації культури взаємин між дорослими і дітьми.

Таким чином, застосування різних форм і методів організації тренінгу (лекція-діалог, розповідь-діалог, лекція-дискусія, «круглі столи», ділові та рольові ігри, інсценізації тощо) забезпечує системність і безперервність активізації процесу виховання культури взаємин батьків і дітей в сім’ї.
Висновки до другого розділу
Отже, класний керівник у своїй виховній діяльності повинен активно застосовувати інтерактивні технології. Адже саме вони зможуть сприяти безпосередньому впливу на дитину, створенню сприятливого виховного середовища та корекції поведінки учнів. Виховні інтерактивні технології створюють соціально-педагогічні умови для позитивних змін у розвитку дітей. Вони здатні своєю цікавою формою проведення не лише розважити дітей, а й сприяти змінам соціально-педагогічних проблем, що потребують позитивного вирішення.

Доведено доцільність проведення спільних заходів для батьків, дітей, педагогів, де використовуватимуться інтерактивні форми роботи.Інтерактивна форма роботи з батьками – це форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови спілкування та навчання батьків, за яких кожен учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, є рівноправним, рівнозначним суб’єктом.Окреслені вимоги для ефективного застосування інтерактивних технологій у роботі з батьками.

ВИСНОВКИ
1. В курсовій роботі зазначено, що основна відмінність сучасної освітньої ситуації, яка задаєстратегію професійної поведінки класного керівника полягає в тому, що теперішній час вимагає іншоговизначення норм щодо тієї чи іншої сфери розвитку людини. Нині всі нормативні очікування орієнтованіна вищий рівень розвитку, який досить пластичний у своїх якісних станах і такий, що відповідаєпрагненням потенційно можливої самореалізації учня. Тобто, в процесі освіти особистість має піднятисядо більш високих форм вільних і відповідальних відносин зі світом та іншими людьми. Центромнавчально-виховного процесу є учень як носій засвоєного досвіду попередніх поколінь, власникдуховних і моральних цінностей, продукт своєї епохи, утворений своїми власними зусиллями тазусиллями школи за допомогою гуманної технології.

Центральна позиція сучасного класного керівника полягає в перебудові стосунків з учнями,навчанні й вихованні без примушування, вільний вибір, особистісний підхід, співробітництво педагогів,співпраця з сім’єю.

2. Зазначено, що в умовах інтерактивного навчання, шляхом активноївзаємодії учнів, створюється атмосфера співпраці, забезпечуєтьсяпроблемність та активність навчально-пізнавальної діяльності учнів,відбувається співнавчання, взаємонавчання, індивідуалізація, досліджуютьсяпроблеми та явища, формується культура наукового пошуку, підвищуєтьсямотивація.

Використанняінтерактивних методик у роботі класного керівника, створює умови для розвиткукомунікаційних умінь учнів, навичок роботи в парах і групах, вміньаргументувати і дискутувати, сприяє підвищеній мотивації навчання учнів, дає змогу вчителеві у своїй педагогічній діяльностідомагатись гарантованих і запланованих результатів навчання.

3. В результаті дослідження з’ясовано, що класний керівник у своїй виховній діяльності повинен активно включати інтерактивні технології. Адже саме вони зможуть сприяти безпосередньому впливу на дитину, створенню сприятливого виховного середовища та корекції поведінки учнів. Виховні інтерактивні технології створюють соціально-педагогічні умови для позитивних змін у розвитку дітей. Вони здатні своєю цікавою формою проведення не лише розважити дітей, а й сприяти змінам соціально-педагогічних проблем, що потребують позитивного вирішення.

4. Доведено доцільність проведення спільних заходів для батьків, дітей, педагогів, де використовуватимуться інтерактивні форми роботи.Інтерактивна форма роботи з батьками – це форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови спілкування та навчання батьків, за яких кожен учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, є рівноправним, рівнозначним суб’єктом.

Окреслені вимоги для ефективного застосування інтерактивних технологій у роботі з батьками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества :книга для учителя. Київ : Освіта, 1991. 111 с.

  2. Безпалько О. В. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи здітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді : автореф. дис.… доктора пед. наук : 13.00.05. Луганськ, 2007. 44 с.

  3. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологи. Москва : Просвещение, 1989. 192 с.

  4. Бех І. Д. Готовність педагога до інноваційної діяльності. Теоретичні та методичні засадирозвитку педагогічної освіти : педагогічна майстерність, творчість, технології : зб. наук. праць. Харків : НТУ «ХПІ», 2007. С. 41–50.

  5. Болдирєв М. І. Класний керівник. Київ : Радянська Школа, 1982. 252 с.

  6. Вербицький А. А. Активное обучение в высшей школе: комплексныйподход. Москва : Высшая школа, 1991. 207 с.

  7. Гайдамашко І. А. Технології оптимізації взаємовідносин в учнівському колективі.Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». Ужгород, 2016. Вип.1. С. 80–83.

  8. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч.посіб. Київ : Академвидав, 2004. 351 с.

  9. Загребельна О. З досвіду організації роботи класного керівника сучасної школи.Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук.пр.Слов’янськ : СДПУ, 2011. Вип. LV. Ч. ІІІ. С. 221–226.

  10. Захарчук Т.В. Інноваційні технології навчання в сучасній школі.Освітарегіону: політологія, психологія, комунікації: Український науковий журнал. 2011.№3. С.48.

  11. КларинМ. В. Педагогичес3кая технология в учебном процессе: Анализзарубежного опыта. Москва : Знание, 1989. 75 с.

  12. Класному керівнику : створення й розвиток колективу класу / уклад. А. Г. Дербеньова, А. В. Кунцевська. Харків : Основа, 2011. 191 с.

  13. Крапив’янська Л. В. Шляхи використання інтерактивних технологій впроцесі формування соціально компетентної особистості. URL:http://liceum.ndu.edu.ua/index.phpoption=com_content&view=article&id=159&Itemid=155 (дата звернення: 13.04.2019).

  14. Кузьмина Н. В. Методы системного педагогического исследования : учеб.пособ. Ленинград : ЛГУ, 1980. 123 с.

  15. Монахов В. М. Аксиоматический подход к проектированиюпедагогической технологии.Педагогика. 1996. № 6. С. 6–31.

  16. Назарова Т. С. Педагогические технологии: новый этап эволюции.Педагогика. 1997. № 3. С. 20–27.

  17. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні.Чернівці : Букрек, 2005. 56 с.

  18. Омельченко Л. П. Настільна книга класного керівника. Харків : Основа, 2009.288 с.

  19. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніхнавчальних закладів. URL:http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/24565/ (дата звернення: 19.04.2019).

  20. Оцінювання та вибір педагогічних інновацій: теоретико-прикладнийаспект : наук.-метод. посіб. / за ред. Л. Даниленка. Київ : Логос,2001. 185 с.

  21. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій / за ред. І. Я. Зазюна, О. М. Пєхота. Київ : А.С.К., 2003. 240 с.

  22. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації.Рідна школа. 1998. № 12. С. 3–17.

  23. Підласий І. П. Продуктивний педагог :настільна книга вчителя (1-7 розділи). Харків : Основа, 2010. 360 с.

  24. Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти.Інформаційний збірник МОН України. 2000. № 22. С. 3–7.

  25. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посіб. Київ : А.С.К., 2004. 192 с.

  26. Рибальченко І. М. Вас призначено класним керівником.Харків : Основа, 2007.192 с.

  27. Різноманітність театрального мистецтва. Види та жанри театру. URL: http://5fan.info/polujgbewrnayfsmer.html (дата звернення: 10.04.2019).

  28. Сіданіч І. Л. Виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї і школі : автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.07.Київ, 2004. 19 с.

  29. Сікорський П. І. Технологізація навчання і проблеми засвоєння знань.Діалог культур: Україна у світовому контексті: зб. наук. пр.Львів : Сполом, 2002. Вип. 8. С. 57–69.

  30. Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів / уклад. Н. В. Бугайчук. Черкаси : КНЗ «ЧОІПОПП ЧОР», 2017. 40 с.

  31. Хоменко Є. Г. Психологічні особливості діяльності класного керівника в умовах сучасного освітнього простору. Психологія і особистість. 2015. №1. С. 120–130.

  32. Чошанов М. Что такое педагогическая технология?Школьные технологии. 1996. № 3. С. 10.

  33. Woods D. Teacher Cognition in Language Teaching : beliefs, decision-making and classroom practice (CambridgeApplied Linguistics series). Cambridge : Cambridge University Press, 1996. 324 p.


Додаток 1
План-конспект виховного заходу
НА ТЕМУ:


«Вибір є завжди,

у кожного з нас»


1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас