Таблиця 1. Біологічні особливості яблуневої плодожерки (яблуня)
| № | Назва шкідника в т.ч. латинська | Фаза в якій зимує шкідник | Місце зимівлі шкідника | Фаза розвитку рослини, в якій шкідник завдає шкоду | Шкодочинна стадія |
| 1 | Яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella) | Зимують гусениці | Всередині щільних павутинистих коконів на стовбурах і скелетних сучках дерев, у тріщинах підпір, у кореневої шийки, в садовій тарі, в щілинах стін сараїв, навісів, де тимчасово зберігаються плоди | Утворення і ріст плодів | Личинка |
Пояснювальна записка до таблиці 1
Після закінчення збирання плодів – збирання і знищення залишків пакувального матеріалу; очищення відмерлої кори зі штамбів і сучків на старих деревах; осіння оранка міжрядь і обробіток грунту в пристовбурних кругах; дезінфекція плодосховищ, сходів плодосховищ. Залежно від чисельності шкідника проводять одне або два обприскування інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку здійснюють на початку відродження гусениць яблуневої плодожерки. Замість інсектицидів можна використовувати інгібітори синтезу хітину. Задовільних результатів досягають розвішуванням на деревах спеціальних випарників феромонів (поліетиленові й гумові трубки, кільця, шнури, паперові стрічки з витратою 20-100 г/га феромону) з метою дезорієнтації самців. (Васильев, 1984)
Моніліоз або плодова гниль. Збудник хвороби – Monilia fructigena. Гниль на плодах починається з невеликої бурої плями, яка швидко розростається і охоплює увесь плід. Його м’якоть стає бурою, розм’якшується. Такі плоди непридатні до споживання. На їх поверхні утворюються жовтувато-бурі подушечки конідіального спороношення правильними концентричними колами, центром яких є місце проникнення гриба. За умов низьких або високих температур, низької вологості повітря уражені плоди чорніють муміфікуються їх поверхня стає блискучою з синювато чорним відтінком. Такі плоди міцно тримаються на дереві.
Упродовж вегетації гриб поширюється конідіями. Зараження плодів відбувається включно через механічні пошкодженні, ушкодження плодожеркою, через тріщини, що утворюються при уражені паршею, від хворих плодів при їх безпосередньому контакті. Основне джерело інфекції – муміфіковані плоди, на яких навесні формуються подушечки конідіального спороношення патогена. (Пересипкін, 1989)
Таблиця 2. Біологічні особливості моніліозу (яблуня)
| № | Хвороби | Назва збудника хвороби | Форма, місце зберігання інфекції | Інфекція | Умови, що сприяють ураженню рослин збудником хвороби | ||
| первинна | вторинна | ||||||
| 1 | Моніліоз або плодова гниль | Monilia fructigena | Муміфіковані і уражені плоди | Аскоспори | Конідії | Низькі або високі температур,и низька вологість повітря | |
Пояснювальна записка до таблиці 2
Систематичний і якісний збір падалиці та гнилих плодів з дерева, видалення їх з саду та закопування в землю
Обприскування 1 % бордовською рідиною
Знищення плодожерки та інших плодопошкоджуючих шкідників
Підтримка чистоти у плодосховищах. Не вносити з врожаєм навіть слабо пошкоджених плодів, і видаляти ті на яких з’явилася гниль
Знімання з дерев сухих (муміфікованих) плодів і спалювання їх восени
Осот рожевий (Cirsium arvense). Належить до родини айстрових. Стебло пряме, розгалужене, вкрите волосками, висотою 40-160 см. Листки цілокраї, зубчасті, з міцними колючками по краях, перисторозсічені. Коренева система стрижнева. Розмножується насінням і кореневими паростками. Цвіте у червні – вересні. Суцвіття – кошик, квітки рожеві. Плід – сім’янка, насіння обернено-яйцевидне, розміром 2,5-4,5х0,7-1х1,7 мм, достигає у липні – серпні. Репродуктивна здатність – до 40 тис. насінин на одній рослині. Відомостей щодо термінів збереження життєздатності насіння в грунті немає. Проростає без періоду спокою у межах температур 4-40 оС. сходи з’являються з глибини 4-5 см у березні-квітні і у перший рік утворюють розетку.
Осот рожевий поширений повсюдно. Засмічує посіви ярих та озимих ярових, просапних і овочевих культур. Росте в садах, на неорних землях, узбіччях доріг. Відноситься до групи багаторічних дводольних коренепаросткових бур’янів. (Фісюнов, 1988)
Таблиця 3. Біологічні особливості осоту рожевого (яблуня)
| Вид бур’янів | Родина | Агробіологічна група | Тип забур’яненості |
| Осот рожевий (Cirsium arvense). | Айстрові | Коренестрижневі | Коренестрижневий |
Пояснювальна записка до таблиці 3
Проведення міжрядових оранок
Випасання худоби
Обприскування посівів гербіцидами Ураган Форте 500 SL, 50 % в.р.к.
4. Моніторинг фітосанітарного стану яблуневих насаджень
Таблиця 4. Обстеження насаджень на чисельність яблуневої плодожерки, розповсюдженість моніліозу, їх ЕПШ на яблуні
| Пор. № | Назва шкідливого організму (шкідника, хвороби), його фаза розвитку | Строк обліку, фенофаза рослини, календарний строк | Методи обліку | Облікова одиниця | ЕПШ |
| | Яблунева плодожерка (гусенички ІІІ віку) (гусенички І віку) (метелики) (гусенички) | Жовтень І-ІІ дек. (після листопаду) Квітень ІІ-ІІІ дек. (розпускання бруньок – зелений конус – початок цвітіння) Травень І-ІІІ дек. (цвітіння – опадання 3% пелюсток, замикання чашечки) Червень – липень (літній період – опадання зав’язі, утворення черешкової ямки, ріст і визрівання плодів, збір урожаю кісточкових культур, | Визначають кількість коконів з гусеницями у тріщинах і під відшаруваннями кори штамів На відстані 1 м від кореневої шийки, у ловчих поясах, що накладені у минулому році на штамби дерев з плодами (50 і більше). Додатково під обліковими деревами на 4-х ділянках по 0,25 м2, що розміщують на відстані 1м від стовбура, оглядають рослинні рештки і шар грунту до 10 см глибиною. Метод ізоляторів (пряме спостереження), світло та феромонні пастки, метод сум ефективних температур Спостереження в ізоляторах за плодожерками, облік метеликів на світло- і феромонні та інші пастка. Розрахунки за методом сум ефективних температур. Для обліку плодожерок на кожні 1,5-5 га розвішують у північній кроні дерева на висоті 1,5-2 м феромону пастку на відстані неменше 50 м одна від одної. Встановлюють ловчі пояси з середини червня на стовбури 20 дерев з великою кількістю плодів. Кожен тиждень їх знімають, підраховують кількість гусеничок та лялечок плодожерки | Екз/дерево Екз/дерево Екз. Екз/дерево | 10-15 гус. 5-7 гус 3-5 самців 10-15 гус. |
| | Моніліоз | Червень – липень (утворення і дозрівання плодів) | На 10 деревах кожного основного сорту, рівномірно розподілених по насадженню. Для цього під кожним деревом збирають без вибору у п’яти різних місцях по 50 плодів, визначають відсоток уражених плодів. | % | 15-20% |
( Омелюта, 1986)
Таблиця 5. Строки обстеження на забур’яненість , типи забур’яненості та їх ЕПШ на яблуні
| Обстеження | Види домінуючих бур’янів | Типи забур’яненості | ЕПШ бур’янів |
| За кількістю шт./м2 | |||
| Основне | Осот рожевий | Коренестрижневий | 8 |
| Потенційна забур’яненість | - | - | - |
Пояснювальна записка до таблиці 5.
Основне обстеження проводиться в третій декаді червня – другій декаді липня. В даному випадку на наявність в яблуневх насадженнях осоту рожевого ЕПШ якого складає 8 шт/м2.
Потенційна засміченість полів. Цей показник визначається кількістю насіння бур’янів або їх вегетативних зачатків , що містяться в певному шарі грунту на одиницю площі. Восени після основного обробітку грунту та весною по двох діагоналях поля з допомогою бура або спеціальної лопати беруть проби з шарів грунту на глибині 1-10, 10-20, 20-30 см. Загальна маса зразка становить 1кг. Зразок грунту промивають через сито з отворами 0,25 мм, масу, що залишилась на ситі, розчиняють у насиченому розчині харчової солі, висушують, відбирають насіння бур’янів, розбирають його по видах, підраховують кількість і перераховують на 1 м2 і на 1 га. (Білик, 1986)
Таблиця 6. Прогноз розвитку шкідливого організму
| Назва шкідливого організму (шкідника, хвороби, буряна) | Вид прогнозу | Предиктори (фактори прогнозу) | Мета і час складання та завчасність |
| Яблунева плодожерка | Довгостроковий | Температура : СЕТ 100 оС - Виліт метеликів яблуневої плодожерки СЕТ 170 оС - Масовий літ СЕТ 230 оС - Вихід личинок яблуневої плодожерки (І віку) Вологість – 75% | За допомогою довгострокового прогнозу розвитку шкідливих організмів складають робочий план захисту озимої пшениці на наступний рік. Прогноз розробляють осінню після обліку зимуючої стадії шкідника та на основі пре дикторів протягом року. |
| Моніліоз | Низькі або високі температур,и низька вологість повітря | ||
| Осот рожевий | Температура – 11-12оС Вологість |
Пояснювальна записка до таблиці 6
Існує три види прогнозу:
Багаторічний прогноз розробляється на декілька років. Він дозволяє передбачити зміни ареалу хвороби, темпи її наростання і спалаху у майбутньому по роках у зв’язку із змінами у технологіях вирощування рослин, особливо обсягу і спеціальних заходів захисту, змінами у складі сортів та площ, на яких вони вирощуються, спеціалізації господарств, можливим заносом чи завозом інфекційного початку, циклічністю сонячної активності.
Довгостроковий прогноз розробляється на наступний рік восени, або на початку вегетації на фенофаз рослини чи генерацій патогена. Довгостроковий прогноз необхідний для планування видів та обсягів робіт із захисту рослин від хвороб. Основні фактори, що враховуються у поточному році: ступінь розповсюдження, розвитку і шкодочинність хвороби, накопичення і можливість збереження до наступного вегетаційного періоду або фенофази інфекційного початку, повнота і якість проведених профілактичних і винищувальних заходів, ступінь стійкості сортів та площі, які вони займають у певній зоні.
Короткостроковий прогноз – це передбачення строків окремих заражень, розвитку окремих генерацій та виявлення хвороби для визначення оптимальних строків проведення захисних заходів. Він базується на врахуванні впливу умов навколишнього середовища на протязі поточного періоду та тих, що можуть бути у найближчий час, та інтенсивність патологічного процесу.
Предиктори прогнозу — це фактори зовнішнього середовища, виражені кількісно у вигляді певних показників, які мають суттєвий вплив на розвиток популяцій шкідливих видів, що дозволяє використовувати їх для моніторингу і прогнозування. (Кулєшов,2008)
5 . Інтегрований захист культури від основних шкідливих організмів
Обґрунтування заходів і засобів захисту культури від основних шкідливих організмів
Інтегрований захист рослин – це системне комплексне застосування всіх можливих і доступних профілактичних і винищувальних методів.
Агротехнічній метод – комплекс заходів, спрямованій на створення сприятливих умов для розвитку плодових дерев, ягідних кущів, збільшення їх довговічності, підвищення продуктивності та несприятливих умов для шкідливих організмів. (Павлов, 1976)
До оцього комплексу входять таки заходи: добір стійких сортів проти шкідників та хвороб, правильній вибір місця під нові сади з урахуванням вимог окремих порід і сортів, рані строки пікірування сіянців, вчасне збирання врожаю, оранка й перекопування ґрунту, згрібання й знищення опалого листя, вирізування сухих и пошкоджених гілок, осіннє обмазування штамбів дерев тощо. Агротехнічній метод відіграє значною мірою запобіжну роль лише частково винищувальну.
Біологічний метод – сутність біологічного методу полягає у використанні мікроорганізмів або продуктів їх життєдіяльності для пригнічення розвитку збудників хвороб чи шкідників. Останнім часом цьому методу проділяють усе більшої уваги у зв’язку з тим, що широке використання хімічного методу представляє небезпеку для здоров’я людей та порушує екологічні процеси в природі. Біологічні методи захисту перспективні, як високо ефективні та безпечні для теплокровних тварин.
Антагоністичні взаємовідносини мікроорганізмів характерні тим, що одним чи іншим шляхом пригнічує життєдіяльність.
Цей метод боротьби є найбільше перспективним та прогресивним. Розробка біологічного методу боротьби з шкідливими організмами рослин здійснюється здебільшого у трьох напрямках у використанні мікроорганізмів – антагоністів, гіперпаразитів та антибіотиків. (Дядечко, 2001)
Фізико – механічний метод – полягає у використанні заходів спрямованих на знищення та пригнічення патогенів у посівному та податковому матеріалу. Фізичні прийоми пов’язані з використанням високих та низьких температур, радіаційних випромінень, ультра звуку, струму високої частоти та інше.
Механічний прийоми включають обрізку хворих пагонів та гілок плодових дерев, прочищення насаджень, як від уражених рослин.
Хімічний метод захисту рослин від хвороб ґрунтується на використані хімічних речовин, які обмежують розвиток збудників інфекційних хвороб. При виборі асортименту відповідних препаратів необхідно визначити природу виникнення хвороби і фактори, що сприяють її розвитку. Суттєве значення в досягненні високої ефективності застосування хімічних препаратів має врахування особливостей розвитку збудника і грунтово-кліматичні умови району.
Механізм дії пестецидів речовин є складним процесом, який залежить у першу чергу від їх фізико-хімічних властивостей та біоекологічних особливостей патогена. Для боротьби зі збудником борошнистої роси персику використовують хімічний та фізико-механічний методи. (Бей-Биенко, 1966)
1 2 3 4